Інфекційні хвороби 1. Тема 1 Охарактеризуйте поняття інфекційний процес
Скачать 186 Kb.
|
Тема 1: 1. Охарактеризуйте поняття «інфекційний процес». Інфекційний процес – комплекс взаємних пристосувальних реакцій у відповідь на вкорінення і розмноження патогенного мікроба в макроорганізмі, спрямований на відновлення порушеного гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім середовищем; включає взаємодію збудника, макроорганізму і навколишнього середовища. 2. Дайте визначення поняття «інфекційна хвороба». Інфекційна хвороба – найвищий ступінь вираженості інфекційного процесу, коли в результаті переважання патологічних реакцій над компенсаторними виникає порушення гомеостазу. Може перебігати в маніфестній або субклінічній формі (коли клінічні прояви відсутні, але в організмі є зміни). За перебігом буває типова й нетипова форма. 3. Розшифруйте термін «специфічна діагностика інфекційних хвороб»? Специфічна діагностика інфекційних хвороб – дає можливість підтвердити діагноз певної хвороби шляхом виявлення збудника цієї хвороби або його часток – антигенів, токсинів тощо, а також імунологічних реакцій у відповідь на його потрапляння в організм (вироблення антитіл, реакції гіперчутливості…). До специфічної діагностики відносять:
4. Що таке коінфекція? Коінфекція – термін, який вживається коли людина хворіє двома чи більше хворобами одночасно. Наприклад: ВІЛ і гепатит С; гепатит В і гепатит D; або інші поєднання. 5. Охарактеризуйте поняття суперінфекції? Суперінфекція – це повторне зараження новим інфекційним захворюванням в умовах незавершеного інфекційного захворювання, викликане іншим мікроорганізмом, зазвичай стійким до лікарської речовини, що застосовувалась для лікування первинної інфекції. Збудником нової інфекції може бути один з тих мікроорганізмів, які в нормі є нешкідливими мешканцями людського організму, але стає патогенним при видаленні інших мікроорганізмів в результаті прийому лікарських речовин; або ж він може бути стійким різновидом збудника первинної інфекції. 6. Які препарати використовуються для специфічної профілактики інфекційних хвороб? Для специфічної імунопрофілактики використовують медичні імунобіологічні препарати, які поділяються на: вакцини, сироватки, імуноглобуліни. Вакцини – це препарати, які виготовляють із мікроорганізмів, їхніх антигенів і токсинів. Сироватка- біологічний препарат антитіл, що виробляться з крові тварин, які вже мають або яким штучно виробили імунінітет до захворювання. Імуноглобуліни - це група структурно споріднених білків з характерними фізико-хімічними властивостями та біологічними функціями антитіл. 7. Які види препаратів для імунопрофілактики інфекційних хвороб Ви знаєте? Для імунопрофілактики інфекційних хвороб використовують: вакцини, сироватки, імуноглобуліни. Види вакцин:
8. Що таке нозокоміальна інфекція? Внутрішньо ліканрняна (нозокоміальна) інфекція – це будь-яке клінічно розпізне інфекційне захворювання, яке розвивається в пацієнтів у результаті його звернення до лікарні по мед.допомогу або перебування в ній, а також будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що виникло внаслідок його роботи в цьому закладі, незалежно від часу появи симптомів (після або під час перебування в лікарні). Це інфекції, що виникають у госпіталізованих пацієнтів після 48 год лікування у стаціонарі за умови відсутності ознак хвороби на момент госпіталізації і якщо пацієнти не знаходилися в інкубаційному періоді. 9. Що таке «рецидив інфекційного захворювання»? Рецидив інфекційного захворювання – це відновлення хвороби після удаваного повного виздоровлення (ремісії); пояснюється тим, що збудник у ході лікування не повністю зникає з організму і, в певних умовах, знову викликає появу симптомів захворювання. 10. Які різновиди шоків ви знаєте? Які з них зустрічаються у клініці інфекційних хвороб? Різновиди шоку:
В клініці інфекційних хвороб найчастіше зустрічається анафілактичний шок (інфекційно-токсичний). 11. До якого різновиду алергічних реакцій анафілактичний шок та сироваткову хворобу? Анафілактичний шок – це вид алергійної реакції негайного типу, яка виникає у разі повторного потрапляння в організм алергену (належить до дистрибутивного виду шоку). Сироваткова хвороба є особливою формою анафілактичної реакції і належить до алергійних реакцій сповільненого типу ( виникає через декілька днів, а іноді годин або хвилин у людей, сенсибілізованих попереднім введенням деяких речовин). 12. Клінічні симптоми анафілактичного шоку? Клінічні симптоми анафілактичного шоку:
13. Тактика лікаря при виникненні анафілактичного шоку? Невідкладна допомога:
14. Як довго триває гарячка у хворих на типовий неускладнений грип? Гарячка у хворих на типовий неускладнений грип триває від 2 до 5 днів, а потім температура тіла знижується прискореним лізисом. (у деяких хворих гарячка має двохвильовий характер, що пов’язано з ускладненнями, спричиненими бактерійною мікрофлорою або загостренням хронічних захворювань). 15. Характер та Тривалість гарячки за типового перебігу грипу. Тривалість гарячки при Грипу становить 2-5 днів.Різке збільшення температури 16. Тривалість гарячки за типового перебігу грипу. 1-6днів. 17. Зміни в рото глотці за типового перебігу грипу. При грипі постійною ознакою є гіперемія дужок, мигдаликів (катаральний тонзиліт), слизової оболонки м'якого піднебіння, яка гіперемована, набрякла і різко відмежована від твердого неба. При огляді, як правило, спостерігаються гіперемія і крововиливи в подголосовой просторі і в трахеї (грипозний трахеїт). 18. Ранні ускладнення грипу,що можуть призвести до смерті. Набряк мозку, крововилив у мозок, синдром Рея (гостра печінкова енцефалопатія, біла печінкова хвороба), синдром раптової смерті, неспр.круп 19. Чи характерна для захворювання на грип сезонність?Яка? Характерна виражена сезонність грипу — зима, початок весни. 20. Ранні ускладнення грипу(не менше 2-х) легеневі: бактеріальна пневмонія, геморагічна пневмонія, бронхіт позалегеневі: бактеріальні риніти, синусити, отити, трахеїти, 21. Специфічна діагностики грипу. метод ранньої імунофлюоресцентної експрес-діагностики (збудник визначається у слизу носа та зіва через 3-4 год), методи серологічної діагностики (РЗК та реакція гальмування гемаглютинації) з дослідженням парних сироваток хворих, взяті з інтервалом 5-7 днів. РНГА,РГГА,РН. кров на РГГА з грипозним діагностикумів в динаміці, мазок з носоглотки на РНИФ на визначення вірусу грипу, ПЛР 22. Екстренна профілактика грипу. Екстрена профілактика (ремантадин, лейкоцитарний інтерферон, протигрипозний імуноглобулін). 23.Які відділи респіраторного тракту найчастіше вражають при пеновірусній інфекції? слизової оболонки порожнини носа,епітеліоцити верхніх дихальних шляхів 24. Прояви парагрипу за типового перебігу у дорослих. У більшості випадків характерно поступовий розвиток захворювання зі слабкими проявами інтоксикації. Виникають нерізко головний біль, нездужання, озноб, невелика ломота в м'язах. У типових випадках температура тіла залишається субфебрильной, хоча можливі різкі короткочасні підйомидо високих цифр або висока лихоманка з самого початку захворювання. Вже з перших годин хвороби виникають ознаки ураження респіраторного тракту: закладеність носа, рясна ринорея з серозним виділенням, сухий, нерідко «гавкаючий» кашель, саднение і першіння в гортані,осиплість голосу. 25.Який анатомічний відділ верхніх дихальний шляхів уражається при пере грипі. гортань(бронхі) 26. Опишіть клінічні прояви типової аденовірусної інфекції. Захворювання починається гостро з розвитку слабких або помірних явищінтоксикації: ознобу, несильним і непостійною головного болю, міалгія і артралгій, млявості, адинамії, зниження апетиту. З 2-3-го дня хвороби починає підвищуватися температура тіла, частіше вона залишається субфебрильной протягом 5-7 днів, лише іноді досягаючи 38-39° С. 27. Зміни в ротоглотці за типової аденовірусної інфекції. Слизова оболонка м'якого піднебіння і задньої стінки глотки незначно збуджена, може бути зернистою і набряклою. Фолікули задньої стінки глотки гіпертрофовані. Мигдалини збільшені, розпушені, іноді покриті легко знімаються пухкими білими нальотамирізноманітної форми та розмірів. Тема №2
Запалення ротоглотки зазвичайсупроводжуєтьсяпомірнимзбільшенням та чутливістю до пальпаціїрегіонарнихлімфатичнихвузлів. Запаленнямигдалин і регіонарнийлімфаденітможуть бути як одностороннім, так і двостороннім. Лімфовузлиуражуютьсянесиметрично.
Дифтерія ротоглотки поширена (середньотяжкі) форма, яка зустрічається в 7-12% всіх випадків дифтерії ротоглотки. Відмітна ознака, що визначає її назву, - поширення нальотів за межі мигдалин на піднебінні дужки, язичок і іноді на стінки глотки. Більш, ніж при локалізованої формі, виражені набряклість і гіперемія мигдалин і дужок, збільшені тонзіллярние лімфовузли. Болі при ковтанні і пальпації тонзіллярних лімфовузлів помірні. Нальоти на мигдалинах без серотерапії зберігаються до 10-14 днів. При введенні сироватки нальоти зникають протягом 4-5 днів.
Дифтерія гортані(дифтерійний круп): утворення фібринових плівок (нальотів) у порожнині гортані
Стеноз гортані — цезвуженняпросвітугортані, яке призводить до порушення дихання через неї. Стеноз гортані не є самостійною нозологічною одиницею. Цей патологічний стан може бути проявом різних захворювань гортані. Виникнення стенозу гортані найчастіше є інфекційні захворювання: кір, малярія, скарлатина, черевний і висипний тиф, сифіліс, туберкульоз та ін.
9. Внаслідок чого можлива негайна смерть при дефтирії ротоглотки? У місці проникнення та розмноження збудника (це слизова оболонка мигдаликів) під дією виникає місцева запальна реакція, першими проявами якої є набряк і/або катаральне запалення. В подальшому утворюються вогнища місцевого некрозу. До ексудату приєднується велика кількість фібрину, який просочує всю товщу слизової оболонки й утворює фібринозні плівки. На мигдаликах і в ротоглотці епітелій багатошаровий плоский, що зумовлює глибоке просочування некротичних мас фібрином.Плівки щільно пов’язані з підслизовим шаром, погано знімаються, після їх відторгнення відкривається кровоточива поверхня – дифтеритичне запалення.У деяких випадках розвиваються паратонзилярні абсцеси, які зумовлюють тяжкий перебіг Дф. У гортані та трахеї виникає крупозне запалення. Патологічний процес розвивається на одношаровому епітелію, який нещільно пов’язаний з підслизовим шаром. Фібринозні плівки легко відділяються від підлеглих шарів, що може призвести до раптової смерті хворого від асфіксіїв разі їх відторгнення(IIIстадія). 10. Опишіть фарингоскопічну картину поширеної плівчастої дифтерії ротоглотки. Вона починається з підвищення температури тіла, явищ інтоксикації (нездужання, біль голови, слабкість). Біль у горлі незначний. При огляді виявляють застійну неяскраву гіперемію ротоглотки, збільшені набряклі мигдалики, на їх поверхні помітні суцільні щільні сіруваті з перламутровим відтінком фібринові нальоти. Останні мають такі властивості: часто виходять за межі мигдаликів, поширюються на дужки, язичок, м'яке піднебіння; знімаються шпателем з великим зусиллям, при цьому підлегла слизова оболонка кровоточить; через 15-20 хв після змащування 2 % розчином телуриту калію плівка чорніє. Регіонарні лімфовузли збільшені, помірно болючі. 11. При яких інфекційних захворюваннях може розвинутися кутощелепна лімфаденопатія (назвати не менше 4-х)? ВІЛ-інфекція, СНІД,інфекційний мононуклеоз,дифтерія ротоглотки,інфекція спричинена вірусом Епштейна-Барра. 12. Характер змін у ротоглотці при дифтерії. У місці проникнення та розмноження збудника (найчастіше це слизова оболонка мигдаликів) під дією дифтерійного токсину (ДТ) та інших додаткових чинників ушкодження виникає місцева запальна реакція, першими проявами якої є набряк і/або катаральне запалення. В подальшому ДТ проникає у клітини слизової оболонки, де утворює вогнища місцевого некрозу. Найбільший некроз спостерігають по периферії ділянки розмноження дифтерійного збудника. При цьому розвиваються паралітичне розширення та підвищена проникність судин. У ділянку запалення та некрозу «спрямовуються» макрофаги. До ексудату приєднується велика кількість фібрину, який просочує всю товщу слизової оболонки й утворює фібринозні плівки. На мигдаликах і в ротоглотці епітелій багатошаровий плоский, що зумовлює глибоке просочування некротичних мас фібрином. Плівки щільно пов’язані з підслизовим шаром, погано знімаються, після їх відторгнення відкривається кровоточива поверхня – дифтеритичне запалення. Нашарування найчастіше сірого або брудно-сірого кольору. Патологічний процес може поширюватися і далі, за межі мигдаликів. Інколи відбувається активація вторинної мікрофлори: стрептококів, стафілококів та ін., що змінює місцеві клінічні прояви захворювання. У деяких випадках розвиваються паратонзилярні абсцеси, які зумовлюють тяжкий перебіг Дф. У гортані та трахеї виникає крупозне запалення. Патологічний процес розвивається на одношаровому епітелію, який нещільно пов’язаний з підслизовим шаром. Фібринозні плівки легко відділяються від підлеглих шарів, що може призвести до раптової смерті хворого від асфіксії в разі їх відторгнення. Всмоктування токсину при крупозному запаленні відбувається менш активно, ніж при Дфротоглотки з переважно дифтеритичним запаленням, незалежно від поширеності процесу. З місця утворення токсин та інші біологічно активні речовини лімфатичними шляхами проникають вглиб тканин, унаслідок чого збільшуються регіонарні лімфовузли – виникає токсичний лімфаденіт і набряк прилеглої тканини, що може поширюватися на підщелепну ділянку, шию та нижче. 13. Клінічні прояви менінгококового назофарингіту. Початок гострий. Хворі скаржаться на біль у голові, закладення носа, нежить. Задня стінка носоглотки гіперемічна, набрякла, лімфоїдні фолікули гіперплазовані. Збільшуються підщелепні та шийні лімфатичні вузли. Температура тіла може залишатися нормальною, але здебільшого підвищується до 38 °С і вище. Гарячка триває лише 1-3 дні. Ніяких специфічних проявів менінгококовий назофарингіт немає. Хворі, як правило, почуваються задовільно і швидко одужують. Однак назофарингіт може бути продромом генералізованих форм хвороби. 14. Специфічна діагностика менінгококового назофарингіту. Основним є бактеріологічний метод. Піддають дослідженню найчастіше змиви з носоглотки, мокротиння, кров, ліквор. Висів проводять на кров'яний агар. Часто можна підтвердити діагноз й бактеріоскопічно, ґрунтуючись на виявленні в лікворі й крові характерних внутрішньоклітинно розташованих грамнегативнихбобоподібних диплококів з спільною капсулою. При епідемічних спалахах в деяких країнах проводять ПЛР. Методи серологічної діагностики, засновані на виявленні антитіл до менінгококу (РНГА) мають допоміжне значення, їх використовують для визначення серотипу збудника. 15. Для якого захворювання характерна гнійна доріжка на задній стінці глотки? Менінгококова інфекція. 16. Які інфекційні захворювання супроводжуються вираженою нежиттю (назвати не менше 2-х)? Менінгококовий назофарингіт, ентеровірусна гарячка Тема №3 1.Корова екзантема характеризується етапністю висипу(1й день – за вухами,на волосистій частині голови,обличчя,шия,верхня частина грудної клітки.2й день – тулуб,руки,стегна.3й день – гомілки,стопи,на обличчі-блідне.)Найгустіші елементи висипки складаються з плямі папул неправильної форми,діаметром більше 10 мм. Елементи схильні до злитя. 2.Плями Копліка-дрібні білувато-сіруваті плями з гіперемованою облямівкою на слизовій оболонці рота навпроти кутніх зубів.Зустрічається при кору. 3.Зміни слизової оболонки при корі-наявні плями Копліка,на мякому і твердому піднебінні – неспецифічна енантема у вигляді безболісних рожево-червоних плям 4.Лімфатичні вузли,які збільшуються при краснусі –задньошийні,особливо потиличні(двобічно) 5.Клінічні прояви типової краснухи- нетривалий дрібний плямистий висип,переважно на розгинальних поверхнях кінцівок,спині і сідницях,незначне підвищення температури тіла,відсутність інтоксикації. 6.Патогномонічним для краснухи є двобічне збільшення потиличних лімфатичних вузлів. 7 Відмінності висипу при кору від краснухи: при краснусі: відсутня етапність висипань( протягом доби висип розповсюджується по всьому тілу), висип мілкий не схильний до злиття 8.Ураження слинних залоз при паротиті-привушна,підщелепна,під язикова. 9.Симптом Мурсу- при ураженні привушних слинних залоз у ротовій порожнині спостерігаються характерні зміни у вигляді набряклості,гіперемії слизової оболонки навколо отвору стенонової протоки,виділення з неї густого слизу.Зустрічається при епідемічному паротиті. 10. Характерною ознакою скарлатини є різкий контраст між яскраво-червоними «палаючими» щоками і блідим носогубним трикутником, на шкірі якого елементи висипу відсутні. Зовнішній вигляд дитини також привертає увагу: крім колірного контрасту, обличчя її опухле, очі гарячково блищать. 11 Характерною ознакою скарлатини є різкий контраст між яскраво-червоними «палаючими» щоками і блідим носогубним трикутником, на шкірі якого елементи висипу відсутні. Зовнішній вигляд дитини також привертає увагу: крім колірного контрасту, обличчя її опухле, очі гарячково блищать. Дитина скаржиться на болі в горлі при ковтанні, тому лікар при огляді зазвичай виявляє ураження, мигдалин — ангіну. У процес залучаються і навколишні лімфатичні вузли, які стають щільними, збільшеними, злегка хворобливими при промацуванні. Язик на початку захворювання сухий, обкладений густим бурим нальотом, але з 3—4-ої доби починає очищатися, набуваючи яскраво-червоного забарвлення з гладкими, блискучими сосочками (симптом «малинового» язика). Таким язик зберігається впродовж 1—2 тижнів. Тема №4 1. Які герпесвірусні інфекції ви знаєте
2.До яких клітин людського організму тропний вірус Епштейна- Бар Має виражені онкогенні властивості та проявляє тропізм до В-та Т-лімфоцитів(В-лімфотропний вірус). 3.Клінічні прояви вітряної віспи
4.Опишіть зміни в ротоглотці на герпетичний стоматит На гіперемованій слизовій зявляються прозорі пухирці(від поодиноких до тотального ураження стінок горла), через 1-3 д пухирці тріскаються, утворюються ерозії, що зумовлюють печіння і біль. через1-2 тиж ерозії епітелізуються. 5. Клінічні прояви оперізуючого герпесу на обличчі. При очної формі уражається трійчастий вузол (Гассер вузол) і висипання локалізуються по ходу гілок трійчастого нерва (на слизових оболонках ока, носа, на шкірі обличчя). спостерігаються специфічний вірусний кератит, рідше ірит, глаукома При вушній формі в процес втягується колінчастий вузол, а висипання з'являються на вушній раковині і навколо неї, можуть бути і в зовнішньому слуховому проході. Може розвинутися параліч лицьового нерва. Висипання передують симптоми загальної інтоксикації і лихоманка. виражена невралгія трійчастого нерва, яка може тривати протягом декількох тижнів. Абортивна форма Випадки зрозташуванням висипань в області іннервації надочноямкові, лобового і носореснічного нервів відрізняють інтенсивні невралгічні болю, гіперемія і набряк шкіри, ураження повік, а іноді і рогівки. Тривалість клінічних проявів оперізувального герпесу приабортивної формі складає в середньому кілька днів, при гострому перебігу - 2-3 тижнів, при затяжному - більше місяця. Болі в області екзантеми на оперізуючий лишай мають виражений вегетативний характер: вони пекучі, приступообразні, посилюються в нічні години і нерідко супроводжуються вираженими емоційними реакціями. Часто спостерігають локальні парестезії і розлади шкірної чутливості. Можливі корінцеві парези лицьового і окорухових нервів, кінцівок, черевних м'язів,. 6.Прояви герпес-зостерної інфекції при ураженні обличчя Див 5 пит))) 7. Етапи розвитку елементів висипу при простому герпесі Морфологічним елементом висипу є папули, що перетворюються на везикули 0,5 см з серозним, серозно геморагічним вмістом, при їх розриві утворюються вологі ерозії які епітелізуються.(1-2 тиж) 8.Типова локалізація висипань при простому герпесі При ураженні ГВЛ-1 реплікації віруса відбуваються в гангліях трійчастого нерва. при ГВЛ_2- у сакральних гангліях (S2-S5) 9. Зміни у ротоглотці спричинені вірусом Епштейна- Барр
10. Опишіть типові прояви інфекційного мононуклеозу спричиненого вірусом Епштейна-Барр
Тема 5 1.Які кишкові інфекції зустрічаються в Україні?(не менше 3) Черевний тиф,холера,сальмонельоз,шигельоз,кишковий єрсиніоз,харчові токсикоінфекції. 2.Захворювання для яких характерна діарея Холера,шигельоз. 3.Принципи лікування хворого з сальмонельозним ентеритом Детоксикаційні та регідраційні заходи.При тяжкому та середньо тяжкому перебігу-ліжковий режим перші 2-3 дні.Дієта №4,через 1-2 дні-№2.У стаціонарі промити шлунок,ввести всередину ентеросорбент.Ентеросорбційна терапія 3-5 днів.При вираженій дегідратації та інтоксикації,тяжому стані,повторному блюванні-парентерально полійонні розчини «Трисоль»,»Дисоль».При незначній дегідратації-ОРС.+диклофенак 0,05 г 2-3р.в 1-й день,пробіотики,ферментні препарати на основі панкреатину. 4.Невідкладна допомога при сальмонельозному ентериті Промити шлунок 2% р-ном бікарбоната натрія або 0,1% р-ном перманганата калія.Промивати до відходження чистих вод.Ввести всередину ентеросорбент. При вираженій дегідратації та інтоксикації,тяжому стані,повторному блюванні-парентерально полійонні розчини «Трисоль»,»Дисоль».При показаннях-серцево-судинні та седативні препарати. Тема 6 1.Назвіть вірусні гепатити з парентеральним механізмом передачі Гепатити B C D.(рідко-А) 2.Для яких вірусних гепатитів характерна хронізація? Гепатит B C D. 3.Чи можливе професійне зараження стоматолога вірусом гепатитом А? Думаю –ні. 4.Профілактика зараження вірусним гепатитом В у професійній діяльності стоматолога Стерилізація всіх інструментів,профілактика пошкодження рук,використання рукавичок та хірургічних масок.Специфічна профілактика-щеплення рекомбінативними вакцинами. 5.Специфічна профілактика ВГВ Щеплення рекомбінативними вакцинами новонародженим згідно з календарем щеплень.Якщо мати є вірусоносієм-вакцинація дитини у перші 12 год життя.Також щеплення рекомендовані підліткам,групам ризику,в тому числі медпрацівникам,хворим яких готують до трансплантації органів і тканин. 6.Можливі шляхи зараження вірусом гепатиту С Гемоконтактний,можливий і вертикальний(рідко-статевий). 7.Наслідки вірусного гепатиту С Цироз печінки, ГЦК. 8.За яких умов можливе зараження гепатитом D? Через кров.Переливання крові,при парентеральному лікуванні,ін’єкційному введенні наркотиків,трансплацентарно,статево,через ушкоджену шкіру. 9.Якими вірусним гепатитами може заразитися стоматолог у процесі професійної діяльності? Гепатити B C D.(А-?) Тема 7 1. До яких клітин людського організму є тропний ВІЛ Збудник інфікує насамперед CD4-лімфоцити(Т-хелпери),моноцити-макрофаги,кл Лангерганса, фолікулярні дендритні клітини лімфатичних вузлів… 2.Перерахуйте ВІЛ-асоційовані захворювання порожнини рота та губ Афтозний стоматит, ангулярний хейліт, гінгівіт,волосиста лейкоплакія язика, виразкові ураження слизової рота 3. Джерело інфекції, шляхи зараження ВІЛ Джерело- людина в будь-якій стадії інфекційного процесу. Шлях передачі- статевий, гемоконтактний, вертикальний 4. Назвіть ВІЛ-асоційовані захворювання з ураженням ротової порожнини Афтозний стоматит, ангулярний хейліт, гінгівіт,волосиста лейкоплакія язика, виразкові ураження слизової рота 5.Зміни слизової оболонки при ВІЛ.
6. Принципи екстреної пост експозиційної профілактики при ВІЛ-інфекції. При травмуванні або контакті з біологічними рідинами хворого на ВІЛ промити рану великою кількістю проточної води. Нівякому разі не видавлювати кров і не обробляти рану спиртом. Протягом перших двох годин приймати антиретровірусні препарати. Звернутись до лікаря. 7.Перерахуйте захворювання що супроводжується генералізованою лімфаденопатією(не менше 3) ВІЛ-інфекція,інфекційний мононуклеоз,іфекційний гепатит, 8.У якому періоді хвороби ВІЛ-інфікована людина є заразною? через 1-2 тижні після зараження і на протязі усього життя 9.Які ВІЛ-асоційовні збудники найчастіше спричиняють ураження рото глотки(не менше2)? Грибкові патогени - Candida; вірус простого герпесу HSV-1; бактерії - стафілококи і стрептококи; 10.Профілактика одонтогенного сепсису. своєчасному лікуванні місцевих гнійних процесів; дотриманні асептичних умов при проведенні операцій та інших медичних маніпуляцій ; дотриманні правил гігієни 11. Групи ризику по ВІЛ-інфікування? Групи ризику:
12. Основні принципи діагностики ВІЛ-інфекції? Принципи діагностики:
13. Інфекційні захворювання, що можуть передаватись парентеральним шляхом (не менше 4-х). Інфекційні захворювання з парентеральним механізмом передачі:
14. Що означає термін «ВІЛ-асоційовані захворювання»? Наведіть приклади. ВІЛ-асоційовані захворювання – це ті захворювання, які виникають на фоні ослабленої імунної відповіді при ВІЛ; виникають при активації хронічних вогнищ інфекції в організмі чи зараженні збудниками певних хвороб і характеризуються неможливістю організму протистояти цим хворобам. Приклади:
Тема №8 1. Профілактика сказу у людини при локалізації укусу твариною на обличчі? Спочатку негайно промити рану протягом 15 хв. водою з милом , щоб вбити вірус сказу, накладання стерильної пов»язки. Якщо сильний укус проводять хірургічне втручання. Потім Антирабічна вакцинація(у дельтоподібній м’яз плеча). Проводять за схемою: по 1мл антирабічної вакцини в день укусу, потім 3-й, 7-й, 14-й, 30-й, 90-й день. Введення антирабічного імуноглобуліну.Це пов'язано з можливістю скорочення інкубаційного періоду до 7 діб — менше, ніж час вироблення поствакцинного імунітету. Потерпілому вводять людський антирабічний імуноглобулін у дозі 20 МО на 1 кг маси тіла (гетерологічний — 40 МО/ кг) і рабічнувакцину. 2. Яким чином можливе зараження людини збудниками правця? Джерелом інфекції є травоїдні тварини і людина, у кишках яких живе і розмножується паличка праця. Разом з випорожненнями збудник потрапляє у грунт. Інфікування тварин відбувається при поїданні трави, в якій містяться спори правцевої палички. Механізм передачі – контактний, рановий. 3. Тріада ранніх симптомів генералізованого правця? Перший симптом – двобічния тризм (тонічне напруження жувальних м»язів, що утруднює відкривання рота), ділі судоми мімічних м»язів так звана «сардонічна посмішка», далі з»являється утруднене ковтання внаслідок скорочення м»язів горла (дисвагія). 4. Опишіть тризм в початковому періоді генералізованого правця? Спостерігається двобічния тризм (тонічне напруження жувальних м»язів, що утруднює відкривання рота),далі спостерігається тонічне напруження переважно м»язів-розгиначів ( вигнуте положення тіла із закинутою назад головою).Хворий лежить у ліжку на спині, торкаючись до поверхні потилицею і п»ятами (опістотонус).Далі відбувається тонічне напруження на міжреберні м»язи і діафрагму, тонічне скорочення м»язів кінцівок. На тлі постійного гіпертонусу виникають загальні клонічні ( тетанічні ) судоми. 5. Охарактеризуйте поняття « правець обличчя» тонічне напруження жувальних м’язів,особливо m.masseter,внаслідок чого хворий не може відкрити рота.З’являється сардонічна посмішка(лоб у зморшках,очні щілини звужені,губи розтягнуті,куточки рота опущені) і дисфагія внаслідок спазму м’язів,які беруть участь в акті ковтання. Розвивається парез або параліч лицевого нерва на боці ураження. 6. Характерні зміни при сибірці з локалізацією на обличчі Зміни можуть спостерігатись на голові, шиї й особливо на слизових оболонках губ і носа. Спочатку утворюється: пляма, папула, пустула (карбункул),виразка. Протягом 1-ї доби виразка сягає діаметра 8-15мм, її збільшення продовжується за рахунок дочірних пустул ( симптом намиста). Унаслідок некрозу центральна частина виразки через 1-2 тиж. Перетворюється на чорний безболісний струп, навколо якого розташований запальний валик червоного кольору. Даний комплекс отримав назву « сибірковий карбункул». Струп може бути великим, твердим, нагадує обгорілу горбисту кірку. При ураженні голови та шиї утворюється невеликий карбункул, який не видно на тлі значного набряку. 7. Екстрена профілактика сказу при укусах в обличчя Спочатку негайно промити рану протягом 15 хв. водою з милом , щоб вбити вірус сказу, накладання стерильної пов»язки. Якщо сильний укус проводять хірургічне втручання. Потім Антирабічна вакцинація(у дельтоподібній м’яз плеча). Проводять за схемою: по 1мл антирабічної вакцини в день укусу, потім 3-й, 7-й, 14-й, 30-й, 90-й день. Введення антирабічного імуноглобуліну.Це пов'язано з можливістю скорочення інкубаційного періоду до 7 діб — менше, ніж час вироблення поствакцинного імунітету. Потерпілому вводять людський антирабічний імуноглобулін у дозі 20 МО на 1 кг маси тіла (гетерологічний — 40 МО/ кг) і рабічнувакцину. 8. Що с характерним для генералізованого правця: судоми чи параліч Генералізований правець починається з виникнення тонічних скорочень м’язів обличчя, потім шиї й поширюється на інші скелетні м’язи за низхідним типом. 9. Опишіть типові прояви бешихи обличчя. наявність у пацієнта своєрідних ознак запалення шкіри (еритема із чіткою окресленістю — “язики полум’я”, “географічна мапа ’ і запальним валиком по периферії, поява бульозних і геморагічних елементів, відсутність болю у спокої). Лімфаденіту і регіонарного лімфаденіту; 10. Який мікроорганізм є причиною виникнення бешихи? Бета-гемолітичний стрептокок групи А. 11. Прояви типової сибірки з локалізацією процесу на обличчі. При шкірній формі сибірки утворюється характерний карбункул із безболісним чорним струпом у центрі, триколірнім забарвленням межових ділянок, дочірніми пустулами, значним поширеним набряком прилеглих тканин. 12. Якітварини є основним джерелом сказу в Україні? Основним джерелом інфекції є хворі на сказ дикі тварини, в основному лисиці, бездомні собаки. Тема 9
Международные медико-санитарные правила документ, содержащий требования, направленные на обеспечение максимальной защиты государств от завоза и распространения тех инфекционных болезней, на которые распространяются Правила, при минимальном вмешательстве в международные сообщения и перевозки. Международные медико-санитарные правила приняты XXII сессией Всемирной ассамблеи здравоохранения 25 июля 1969 г. В 1973 г. на Двадцать шестой сессии Всемирной ассамблеи здравоохранения внесены изменения в положения Правил, относящихся к холере. На XXXIV сессии Всемирной ассамблеи здравоохранения в 1981 г. из них исключены положения, касающиеся оспы, ввиду ее глобальной ликвидации. Международные медико-санитарные правила состоят из 9 частей (94 статьи), 4 дополнений и 6 приложений.
Згідно з додатком № 2 ММСП-2005 він розділений на дві групи.
Особливо небезпечною для оточення є людина з легеневою формою чуми, у наслідок передачі збудника повітряно – краплинним шляхом. Саме цей факт використовують при застосуванні чуми як біологічної зброї, коли зараження великої кількості людей можливе через розпилювання у повітрі аерозолю, що містить збудник. При інших клінічних формах чуми в людей контагіозність хворих значно нижче. Безпосередньо від хворої людини правець НЕ передається. |