Грунт методичка Гигиена. Тема 6 Грунт. Тема 18 методика гігієнічної оцінки рунту за даними санітарного обстеження земельної ділянки та результатами лабораторного аналізу проб
 Скачать 0.65 Mb.
|
|
Тема № 18 МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ҐРУНТУ ЗА ДАНИМИ САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРОБ 1. Навчальна мета 1.1. Усвідомити гігієнічне, епідемічне та ендемічне значення ґрунту. 1.2. Оволодіти методикою санітарного обстеження території та відбору проб ґрунту для лабораторного аналізу. 1.3. Оволодіти методикою оцінки рівня забруднення ґрунту і ступеню його небезпечності для здоров’я населення на підставі даних санітарного обсте- ження земельної ділянки та результатів лабораторного дослідження проб ґрунту. 2. Вихідні знання та вміння 2.1. З н а т и : 2.1.1. Гігієнічне, епідемічне та ендемічне значення ґрунту. 2.1.2. Показники і шкалу оцінки санітарного стану ґрунту. 2.1.3. Роль ґрунту як середовища знешкодження відходів господарсько-по- бутової та виробничої діяльності людини. 2.2. В м і т и : 2.2.1. Виконати санітарне обстеження ділянки ґрунту з урахуванням її функціонального призначення (територія дитячого закладу, лікарні, очисних споруд тощо). 2.2.2. Визначити місця відбору та відібрати проби ґрунту для санітарно-хі- мічного, бактеріологічного і гельмінтологічного дослідження. 2.2.3. Скласти гігієнічний висновок про санітарний стан ґрунту на підставі даних санітарного обстеження земельної ділянки та результатів лаборатор- ного дослідження. 2.2.4. Прогнозувати орієнтовний рівень здоров’я населення в залежності від ступеню забруднення ґрунту екзогенними хімічними речовинами (ЕХР). 3. Питання для самопідготовки 3.1. Ґрунт, визначення поняття. Гігієнічне, епідемічне і ендемічне значен- ня ґрунту. 3.2. Основні фізичні властивості ґрунту (механічний склад, вологість, по- ристість, водопроникність, фільтраційна здатність, повітропроникність, ка- пілярність, вологоємність) та їх гігієнічне значення. 3.3. Основні абіотичні складові ґрунту (тверда речовина, ґрунтова волога, ґрунтове повітря), їх природний хімічний склад і гігієнічна характеристика. 3.4. Біоценози ґрунту, їх класифікація і гігієнічна характеристика. 3.5. Ґрунт як фактор передачі збудників інфекційних захворювань. 226 3.6. Джерела забруднення ґрунту, їх класифікація і гігієнічна характери- стика. 3.7. Фактори та механізми, які приймають участь у самоочищенні ґрунту. 3.8. Використання ґрунту для знешкодження відходів господарсько-побу- тової та виробничої діяльності людини. 3.9. Гігієнічна характеристика методів збору (планово-поквартирного, планово-подвірного), видалення і знешкодження твердих відходів кому- нально-побутового, промислового, будівельного походження. 3.10. Вивізна система збору, видалення та знешкодження рідких відходів (поля асенізації, поля заорювання). 3.11. Методика санітарного обстеження земельної ділянки з урахуванням її функціонального призначення. 3.12. Правила, методи та засоби відбору і підготовки проб ґрунту для лабо- раторного дослідження. 3.13. Показники санітарного стану ґрунту, їх класифікація і гігієнічне зна- чення. 3.14. Методика визначення фізико-механічних показників ґрунту. 3.15. Принципова схема визначення хімічних показників санітарного стану ґрунту. 3.16. Методика визначення наявності в ґрунті яєць геогельмінтів. 3.17. Принципова схема визначення бактеріологічних показників санітар- ного стану і забруднення ґрунту. 3.18. Орієнтовна шкала оцінки рівня забруднення ґрунту і ступеню його не- безпечності для здоров’я населення. 3.19. Методика гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту за результатами санітарного обстеження ділянки та лабораторного аналізу проб. 4. Завдання (задача) для самопідготовки На околиці населеного пункту для будівництва нової школи-інтернату відво- диться ділянка площею 3 га колишнього орного поля. На самій ділянці при санітарному обстеженні не виявлено джерел забруднення. Проте ґрунт міг бути забруднений хімічними добривами та пестицидами при використанні ділянки для сільськогосподарських потреб. Рельєф місцевості з ухилом в південний бік. На відстані 20 м від північної межі ділянки виявлено неупорядковане звалище побу- тових відходів, на відстані 100-130 м знаходяться садиби населення. В центрі ді- лянки проба ґрунту була відібрана методом “конверта” розміром 40 х 20 м 2 . У кожній точці відібрано по 1 кг ґрунту. Дані лабораторного дослідження: Фізичні властивості ґрунту: фізичного піску (часток розміром більше 0,01 мм) – 85%, сторонніх домішок – до 9%. Показники забруднення екзогенними хімічними речовинами: ДДТ (сума ізомерів) – 0,05 мг/кг (ГДК – 0,1 мг/кг), гексахлорциклогексан (ГХЦГ) – 0,01 мг/кг (ГДК – 0,1 мг/кг). 227 Санітарно-хімічні показники епідемічної безпеки: азоту аміаку – 4,5 мг/ 100 г, органічного азоту – 0,6 мг/100 г, нітритів – 0,5 мг/100 г, нітратів – 3,3 мг/100 г, хлоридів – 75 мг/100 г, санітарне число Хлєбнікова – 0,78. Санітарно-мікробіологічні показники епідемічної безпеки: мікробне число – 5 х 10 5 , колі-титр – 0,01, титр анаеробів – 0,001, яйця гельмінтів – 7 в 1 кг ґрунту, число личинок і ляльок мух – 5 на 0,25 м 2 Складіть обґрунтований висновок про санітарний стан ґрунту та дайте ре- комендації щодо відведення ділянки під будівництво школи. При вирішенні ситуаційної задачі слід користуватися нормативами, наведе- ними в додатках 3 і 5 та рекомендованій літературі. 5. Структура заняття Заняття семінарсько-лабораторного типу. Перша половина заняття відво- диться для вивчення теоретичних питань (Додатки 1-6) та обговорення рішення ситуаційної задачі. Завершується перша половина заняття демонстрацією устатку- вання для відбору проб ґрунту та устаткування, що використовується для прове- дення лабораторного дослідження проб ґрунту (бури, набір сит Кнопа, шютель- апарат, центрифуга, мембранні фільтри, фільтротримач Зейтца, лійка Гольдмана), предметних скелець зі зразками яєць гельмінтів. На другій половині заняття ви- кладач знайомить студентів з методикою гігієнічної оцінки ґрунту на підставі да- них санітарного обстеження ділянки і лабораторного аналізу проби ґрунту (Дода- ток 7). Зразок ситуаційної задачі для розгляду її на занятті з активним залученням студентів наведений в додатку 8. 6. Література 6.1. О с н о в н а : 6.1.1. Загальна гігієна. Пропедевтики гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 129-130; 316-324. 6.1.2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000. – С.144-145; 382-391. 6.1.3. Комунальна гігієна / Є.Г. Гончарук, В.Г. Бардов, С.І. Гаркавий, О.П. Яворівський та ін.; За ред. Є.Г. Гонча рука. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 332-384. 6.1.4. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: 1983. – С. 86-97, 98-100. 6.1.5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 220-236. 6.1.6. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.- Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко. – Львів.: “Світ”, 1992. – С. 79-89. 2. . Д о д а т ко в а : 6.2.1. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1990. – С. 203-215. 228 6.2.2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної та тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 176-207. 6.2.2. Руководство к лабораторным заняттям по коммунальной гигиене: Учеб. пособие / Е.И. Гончарук, Р.Д. Габович, С.И. Гаркавый и др.; Под ред Е.И. Гончарука. – М.: Медицина, 1990. – С. 218, 229-261. 7. Оснащення заняття 1. Засоби відбору проб ґрунту (совок, щуп). 2. Сита Кнопа (7 номерів). 3. Мірний циліндр на 100 мл. 4. Таблиці: - Класифікація ґрунтів за механічним складом; - Показники санітарного стану ґрунту; - Стан ґрунту за “санітарним числом” Хлєбнікова. 5. Ситуаційні задачі за результатами лабораторного аналізу грунту. Додаток 1 Основні фізичні властивості та склад ґрунту Літосфера (земна кора) – мінерально-органічна оболонка планети Земля, яка розповсюджується від її поверхні до магми. Складається з власне літосфери, яка сформована з магматичних порід, зруйнованих фізичними, фізико-хімічними і хімічними процесами до появи життя на Землі, та ґрунту. Ґрунт – поверхневий шар літосфери (завтовшки від декількох міліметрів на скельних породах до 10 м в низинах), що сформований після появи життя на пла- неті Земля внаслідок дії клімату, рослинності та живих організмів (мікроорганіз- мів і коренів вищих рослин). Ґрунт складається з поверхневого (0-25 см) орного або гумусного шару, якому властива родючість та який обробляється при вирощу- ванні рослин, і власне ґрунту. Ґрунти надзвичайно різноманітні в залежності від умов їх формування (клі- мату та рослинності). В Україні найбільш розповсюджені чорноземи (54,0 % тери- торії), далі –– сірі лісові ґрунти (18,2 % території) та дерново-підзолисті (7,8 % те- риторії). Основні фізичні властивості ґрунту: - механічний склад – процентний розподіл часток ґрунту за їх розміром. Визначається просіюванням через сита Кнопа, яких існує 7 номерів з отворами діаметром від 0,25 до 10,0 мм (мал. 18.1). До механічних елементів ґрунту нале- жать: каміння та гравій (розміром > 3 мм); пісок великий (3-1 мм), середній (1-0,25 мм), дрібний (0,25-0,05 мм); пил великий (0,05-0,01 мм), середній (0,01-0,005 мм), дрібний (0,005-0,001 мм); мул (< 0,001 мм). За механічним скла- дом ґрунти класифікують в залежності від питомої ваги фізичного піску (частки розміром > 0,01 мм) та фізичної глини (частки розміром < 0,01 мм) (Додаток 3); - пористість – сумарний об'єм пор в одиниці об'єму ґрунту, виражений у від- сотках. Розмір пор тим більший, чим більші за розміром окремі механічні елемен- ти ґрунту. Пористість ґрунту тим вища, чим менші за розміром окремі механі 229 чні елементи ґрунту; - повітропроникність – здатність ґрунту пропускати повітря через свою товщу. Підвищується із збільшенням розмірів пор та не залежить від їх загального об'єму (пористості); - водопроникність – здатність ґрунту поглинати та пропускати воду, яка над- ходить з поверхні. Перебігає в дві фази: всмоктування (вільні пори послідовно за- повнюються водою до повного насичення ґрунту) і фільтрації (при повному наси- ченні ґрунту водою вона починає рухатися в порах під дією сили тяжіння); - вологоємність – кількість вологи, яку здатний утримати ґрунт сорбційними та капілярними силами. Тим більша, чим менший розмір пор (чим дрібніші ме- ханічні елементи ґрунту) та чим більший їх сумарний об'єм (пористість); Мал. 18.1. Сита Кнопа для визначення механічного складу ґрунту 230 - капілярність ґрунту – здатність ґрунту піднімати по капілярах воду з ниж- ніх шарів догори. Чим менший розмір механічних часток ґрунту, тобто чим дріб- ніші пори, тим більшою буде капілярність ґрунту, тим вище і повільніше буде під- німатися в такому ґрунті вода. В ґрунтах легкого механічного складу (піщаних, супіщаних і легких сугли- нистих) порівняно з важкими (глинами, важкими суглинками) превалює фізичний пісок, пори мають більший розмір, пористість невисока, повітропроникність, во- допроникність та фільтраційна здатність значні, капілярність і вологоємність малі. В таких ґрунтах, з одного боку, швидко перебігають процеси самоочищення від органічних забруднень, з іншого – більш потужною є міграція хімічних речовин з ґрунту в підземні та поверхневі водойми, атмосферне повітря та рослини. Ґрунт складається з біотичної (ґрунтові мікроорганізми) та абіотичної компонент. Абіотична компонента включає тверду речовину ґрунту (мінеральні й органічні сполуки та органо-мінеральні комплекси), ґрунтову вологу та ґрунтове повітря. Мінеральні (неорганічні) речовини ґрунту на 60––80% представлені кри- сталічним кремнеземом (кварц), а також алюмосилікатами (польовий шпат, слюда, вторинні глинисті мінерали). Тут містяться практично усі елементи періодичної системи Д.І. Мендєлєєва переважно у вигляді солей. Органічні речовини ґрунту наведені як власне ґрунтовими органічними спо- луками (гумінові кислоти, фульвокислоти та інші), синтезованими ґрунтовими мікроорганізмами (саме це носить назву гумус), так і сторонніми для ґрунту ор- ганічними речовинами, що потрапили у ґрунт іззовні внаслідок природних про- цесів та техногенного (антропогенного) забруднення. Ґрунтова волога може знаходитись в твердому та рідкому стані, а також у вигляді пари. Найбільший інтерес з гігієнічної точки зору має рідка волога, яка може знаходитись у формі: 1) гігроскопічної води, що конденсується на поверхні ґрунтових частинок; 2) плівкової води, що утримується на поверхні ґрунтових ча- стинок; 3) капілярної води, що утримується капілярними силами в тонких порах ґрунту; 4) вільної гравітаційної води, що знаходиться під дією сили тяжіння або гідравлічного напору та заповнює великі пори ґрунту. Ґрунтове повітря – суміш газів та пари, яка заповнює пори ґрунту. За скла- дом відрізняється від атмосферного та постійно взаємодіє з ним шляхом дифузії за градієнтом концентрацій. Ґрунтове повітря та вода є антагоністами відносно про- стору пор. Природний склад ґрунтового повітря регулюється швидкістю викори- стання кисню та утворення диоксиду вуглецю внаслідок мікробіологічних про- цесів мінералізації органічних речовин. Із збільшенням глибини вміст в ґрунтово- му повітрі диоксиду вуглецю збільшується, а кисню зменшується. Гігієнічне значення ґрунту Ґрунт це: - середовище, в якому відбуваються процеси трансформації та накопичення сонячної енергії; 231 - провідна ланка кругообігу речовин у природі, середовище, в якому безпе- рервно перебігають різноманітні складні процеси руйнування та синтезу органіч- них речовин; - головний елемент біосфери, де відбуваються процеси міграції, трансфор- мації та обміну всіх хімічних речовин як природного, так і антропогенного (техно- генного) походження. Міграція здійснюється по коротких (ґрунт –– рослина –– ґрунт, ґрунт –– вода –– ґрунт, ґрунт –– повітря –– ґрунт) та довгих (ґрунт –– рос- лина –– тварина –– ґрунт, ґрунт –– вода –– рослина –– ґрунт, ґрунт –– вода –– рос- лина –– тварина –– ґрунт, ґрунт –– повітря –– вода –– рослина –– тварина –– ґрунт та інших) міграційних ланцюгах; - формує хімічний склад продуктів харчування рослинного і тваринного по- ходження; - відіграє важливу роль у формуванні якості води поверхневих і підземних джерел господарсько-питного водопостачання; - впливає на якісний склад сучасної атмосфери; - має ендемічне значення – аномальний природний хімічний склад ґрунту в ендемічних провінціях є причиною виникнення і локального розповсюдження ен- демічних хвороб (геохімічних ендемій): ендемічного флюорозу і карієсу, ендеміч- ного зобу, копитної хвороби, молібденової подагри, урівської хвороби або хвороби Кашина-Бека, хвороби Кешана, селенозу, борного ентериту, ендемічної нефропатії тощо; - має епідемічне значення – може бути фактором передачі збудників інфек- ційних захворювань та інвазій людей: кишкових інфекцій бактеріальної (черев- ний тиф, паратифи А і В, бактеріальна дизентерія, холера, ешерихіоз), вірусної (гепатит А, ентеровірусні інфекції: поліомієліт, Коксакі, ЕСНО) та протозойної етіології (амебіаз, лямбліоз); зооантропонозів (лептоспірози: інфекційна жовтуха або хвороба Васильєва-Вейля, безжовтушний лептоспіроз, бруцельоз, туляремія, сибірка); мікобактерій туберкульозу; спороутворюючих клостридій – збудників правцю, газової гангрени, ботулізму; геогельмінтозів – аскаридозу, трихоцефальо- зу, анкілостомідозу. - є природним середовищем для знешкодження рідких та твердих побутових та промислових відходів за рахунок процесів самоочищення (санітарне значення ґрунту). Самоочищення ґрунту обумовлене наявністю сапрофітних гнильних, нітри- та нітрофікуючих бактерій, простіших організмів, личинок комах, хробаків, грибків, вірусів, бактеріофагів, а також його фізико-хімічними властивостями. По- лягає в здатності ґрунту перетворювати органічні сполуки на мінеральні речови- ни, придатні для засвоєння рослинами: вуглеводи – на воду і вуглекислоту; жири – на гліцерин і жирні кислоти, а потім – також на воду і вуглекислоту; білки – на амінокислоти, з виділенням аміаку, амонійних солей і подальшим їх окисленням до нітритів і нітратів; сірки білків – на сірководень і т.д. Санітарна очистка населених місць Це комплекс заходів по збиранню, тимчасовому зберіганню, вивозу, знеш- кодженню та утилізації відходів, що утворились в населених місцях. 232 Відходи – це залишки речовин та предметів, що утворилися внаслідок побу- тової, господарської та промислової діяльності людини, які не можуть бути вико- ристані на місці утворення, а їх накопичення та зберігання порушує санітарний стан навколишнього середовища. Поділяються на рідкі (нечистоти з вигребів туа- летів; помиї від приготування їжі, миття посуду, підлоги, прання білизни; стічні води: господарсько-побутові, промислові, зливові, міські) та тверді (сміття або домові відходи; покидьки або відходи кухні; відходи лікувально-профілактичних установ, в тому числі специфічні /використаний перев'язочний матеріал, викори- стані одноразові системи та шприци, залишки ліків, рештки органів та тканин піс- ля операцій, трупи лабораторних тварин/; відходи інших громадських установ / шкіл, дитячих дошкільних установ, середніх та вищих навчальних закладів, офісів/; відходи підприємств громадського харчування; відходи тваринного по- ходження /трупи тварин, гній, харчові конфіскати/; відходи торговельних закладів; відходи промислових підприємств; шлаки котельних; будівельне сміття, міський ґрунт; вуличний зміт). Розрізняють три системи видалення відходів: - сплавну застосовують у повністю каналізованих населених пунктах, в яких усі рідкі та частково дрібні тверді відходи сплавляють на очисні споруди по си- стемі труб (каналізація); решту твердих відходів вивозять спецавтотранспортом; - вивізну використовують у неканалізованих населених пунктах, в яких і рідкі, і тверді побутові відходи (ТПВ) вивозять у місця їх знешкодження та утилі- зації спеціальним автотранспортом. Такий спосіб видалення твердих відходів от- римав назву очистки, а рідких –– асенізації; - змішану застосовують у частково каналізованому населеному пункті. При цій системі рідкі відходи з каналізованої частини населеного пункту видаляють за допомогою каналізаційної мережі, з неканалізованої –– вивозять асенізаційним транспортом, а всі тверді відходи вивозять транспортом санітарної очистки. Санітарна очистка населеного пункту повинна бути плановою (здійснювати- ся за затвердженим планом, графіком), регулярною (вивіз відходів в теплий період року – щоденно, в холодний – 1 раз у 1-3 доби), комунальною (здійснюватись під- приємствами комунального господарства) і не залежати від бажання окремих осіб або установ. Передбачає 3 етапи: I –– збір і тимчасове зберігання твердих побуто- вих відходів; II –– їх вивіз; III –– знешкодження та утилізацію. Збір, вивіз (транспортування) твердих побутових відходів. Розрізняють планово-подвірну (ТПВ збирають у спеціальні сміттєзбірники, розташовані на об- ладнаних майданчиках на території домоволодінь, а потім спецавтотранспортом за графіком вивозять до місць знешкодження) і планово-поквартирну (мешканці зби- рають ТПВ у квартирах та виносять в обумовлений час до сміттєзбиральної ма- шини) системи планово-регулярної очистки. При планово-подвірній системі ро- зрізняють метод "стаціонарного" (сміттєзбірники випорожнюють в сміттєвози і далі встановлюють на місце) та "змінного" (сміттєзбірники або контейнери разом із ТПВ вивозять контейнеровозами в місця знешкодження, а натомість залишають порожні чисті) посуду. Для вивозу сміття та інших твердих відходів використовують спеціальні ав- томашини –– сміттєвози. При методі "стаціонарного" посуду використовують 233 сміттєвози 93/М, 53/М, КО-404, КО-413 та інші, при методі "змінного" посуду –– контейнеровози М-30. Сміттєвози монтуються на шасі вантажних автомашин ГАЗ- 93а, ГАЗ-53, МАЗ-500А. Знешкодження твердих побутових відходів. Методи знешкодження ТПВ повинні відповідати наступним основним гігієнічним вимогам: - надійний знешкоджуючий ефект, перетворення відходів на нешкідливий в епідемічному та санітарному відношенні субстрат. В епідемічному відношенні ТПВ є надзвичайно небезпечними: колі-титр 10 -6 -10 -7 , титр анаеробів –– 10 -5 -10 -6 , мікробне число сягає десятків та сотень мільярдів, містять патогенні та умовно- патогенні бактерії, віруси, яйця гельмінтів. Особливо небезпечні відходи ліку- вально-профілактичних закладів, які приблизно в 10-100 разів більш контаміно- вані мікроорганізмами, ніж побутові відходи з житлових будівель; - швидкість – найкращим вважається такий метод, який дозволяє ефективно знешкодити відходи за той проміжок часу, за який вони утворюються; - повинен запобігти відкладенню яєць та розвитку личинок та лялечок мух (Musca domestica) як у відходах під час знешкодження, так і в отриманому внаслі- док знешкодження субстраті; - повинні запобігти доступу гризунів у процесі знешкодження відходів і пе- ретворити відходи в субстрат, несприятливий для їх життя та розвитку; - повинні запобігати забрудненню повітря леткими продуктами руйнації ор- ганічних речовин (ТПВ містять до 80 % органічних речовин, з яких 20-30 % у теплий період року легко загнивають і виділяють при цьому сморідні гази: сірко- водень, індол, скатол і меркаптани); - при знешкодженні відходів не повинні забруднюватися поверхневі та під- земні води; - повинні дозволяти максимально і безпечно для здоров'я людей використо- вувати корисні властивості ТПВ, оскільки вони містять до 6% утилю, при їх спа- люванні можна отримувати теплову енергію, при біотермічній переробці –– ор- ганічні добрива, а харчові відходи використовувати для відгодівлі тварин. За кінцевою метою методи знешкодження ТПВ поділяються на: утилізаційні (переробка відходів в органічні добрива, біопаливо, виділення вторинної сировини /наприклад, металевого брухту/ для промисловості, використання як енергетично- го палива) та ліквідаційні (поховання в землю, скид в моря, спалювання без вико- ристання тепла). За технологічним принципом методи знешкодження поділяються на: 1) біо- логічні або біотермічні (поля заорювання, удосконалені звалища, полігони складу- вання, поля компостування, біокамери, заводи біотермічної переробки; у сільській місцевості в особистих господарствах –– компостні кучі, парники); 2) термічні (сміттєспалювальні заводи без, або з використанням теплової енергії, що утво- рюється при спалюванні відходів; піроліз з одержанням горючого газу та нафто- подібних мастил); 3) хімічні (гідроліз); 4) механічні (сепарація відходів з подаль- шою утилізацією, пресування відходів в будівельні блоки); 5) змішані. 234 Найбільше розповсюдження отримали біотермічні методи. В їх основі ле- жать складні процеси самоочищення ґрунту від органічних забруднень, які схема- тично можна представити наступним чином: Біотермічне знешкодження дозволяє: 1) розкласти складні органічні речо- вини відходів та продукти їх метаболізму (сечовину, сечову кислоту та інші) до більш простих сполук з тим, щоб у подальшому за допомогою спеціальних мікро- організмів, в присутності кисню повітря, синтезувати нову, стійку, безпечну у санітарному відношенні речовину, що зветься гумусом; 2) знищити вегетативні форми патогенних та умовно-патогенних бактерій, віруси, найпростіші, яйця гельмінтів, яйця і личинки мух, насіння бур'янів. Ефективність біотермічного методу знешкодження залежить від: - аерації відходів (на 1 об'єм ТПВ необхідно подавати 25 об'ємів повітря); - вологості відходів (якщо вологість < 30 %, ТПВ необхідно штучно зволо- жувати; якщо > 70 %, необхідно влаштовувати пристрої для її зменшення); - вмісту у відходах органічних речовин, що здатні легко загнивати (повин- ний бути не < 30 %, співвідношення вуглецю і азоту 30:1), і неорганічних сполук (не > 25 %); - розміру частинок відходів (оптимальний розмір 25-35 мм); - активна реакція (рН) відходів (оптимальною є рН 6,5-7,6); - ступеню вихідної контамінації відходів мезофільними та термофільними мікроорганізмами (для інтенсифікації очистки проводять штучну інокуляцію); - температурних умов (чим швидше буде підніматися температура у товщі відходів, тим краще і надійніше відбудеться біохімічне руйнування органічних ре- човин та відмирання патогенної мікрофлори). Санітарний нагляд за системами збору, транспортування та знешкодження відходів потребує об’єктивної оцінки їх ефективності, яка неможлива без санітар- ного обстеження території, відбору проб ґрунту і його лабораторного аналізу. Додаток 2 Методика санітарного обстеження ділянки та відбору проб ґрунту Санітарне обстеження земельної ділянки включає: 235 - визначення призначення ділянки (територія лікарні, дитячих закладів, шкіл, промислових підприємств, об'єктів знешкодження відходів комунально-по- бутового, виробничого, будівельного походження тощо); - візуальне обстеження території ділянки, визначення характеру, розміщення (віддаленості) джерел забруднення ґрунту, рельєфу місцевості, напряму стоку ме- теорних вод по відношенню до цих джерел, напрямку руху ґрунтових вод; - визначення механічного складу ґрунту (пісок, супісь, суглинок, чорнозем); Органічні речовини (біл- ки, жири, вуглеводи) Мікроорганізми (бак- терії, гриби, актиноміце- ти, водорості, найпро- стіші) Кисень повітря Гумус (заново синтезо- вана мікроорганізмами органічна речовина Карбонати, фосфати, сульфати, нітрати Енергія - визначення місць відбору проб ґрунту для аналізу: ділянки біля джерела забруднення і контрольної ділянки завідомо чистого ґрунту (на віддаленні від цьо- го джерела). Проби відбираються “методом конверту” на прямокутних чи квадратних ді- лянках розміром 10х20 чи більше метрів. У кожній з п’яти точок “конверта” від- бирають 1 кг ґрунту на глибину 20 см. З відібраних зразків готують середню про- бу масою 1 кг. До відібраної проби заповнюють супровідний бланк, у якому вказують: міс- це, адресу і призначення земельної ділянки, тип ґрунту, рельєф, рівень стояння ґрунтових вод, мету і об’єм аналізу, результати досліджень, виконаних на місці, дату і час відбору, погодні умови попередніх 4-5 днів, ким відібрана проба, його підпис. Проби упаковують у скляний закритий посуд, поліетиленові мішечки. Показники санітарного стану ґрунту Група показників Показники Санітарно-фізичні Механічний склад, коефіцієнт фільтрації, повітро- проникність, вологопроникність, капілярність, во- логоємність, загальна та гігроскопічна вологість Фізико-хімічні Активна реакція (рН), ємність поглинання, сума по- глинутих основ Показники хімічної безпеки: - хімічні речовини при- родного походження Фоновий вміст валових та рухомих форм макро- та мікроелементів незабрудненого ґрунту - хімічні речовини антро- погенного походження (показники забруднення ґрунту ЕХР) Залишкові кількості пестицидів, валовий вміст важ- ких металів та миш’яку, вміст рухомих форм важ- ких металів, вміст нафти та нафтопродуктів, вміст сірчаних сполук, вміст канцерогенних речовин (бенз(а)пірену) тощо Показники епідемічної безпеки: - санітарно-хімічні Загальний органічний азот, санітарне число Хлєбні- кова, азот аміаку, азот нітритів, азот нітратів, ор- ганічний вуглець, хлориди, окисність ґрунту - санітарно-мікробіологіч- ні Загальне число ґрунтових мікроорганізмів, мікроб- не число, титр бактерій групи кишкової палички (колі-титр), титр анаеробів (перфрингенс-титр), па- тогенні бактерії та віруси - санітарно-гельмінтоло- гічні Число яєць гельмінтів Усі показники поділяються на прямі (дозволяють безпосередньо за результа- тами лабораторного дослідження проби ґрунту оцінити рівень його забруднення та ступінь небезпечності для здоров'я населення /Додаток 3/) та непрямі (дозволя- ють зробити висновки про факт існування забруднення, його давність та три- валість шляхом порівняння результатів лабораторного аналізу досліджуваного ґрунту і контрольного чистого ґрунту того ж типу, відібраного з незабруднених те- риторій). Санітарне число Хлєбнікова – співвідношення азоту гумусу (суто ґрунтової органічної речовини) до загального органічного азоту (складається з азоту гумусу та азоту сторонніх для ґрунту органічних речовин, що його забруднюють). Якщо ґрунт чистий, то санітарне число Хлєбнікова дорівнює 0,98-1. Колі-титр ґрунту – мінімальна кількість ґрунту у грамах, в якій міститься одна бактерія групи кишкової палички. Титр анаеробів (перфрінгенс-титр) ґрунту – мінімальна кількість відходів у грамах, в якій міститься одна анаеробна клостридія. Мікробне число ґрунту – це кількість мікроорганізмів в 1 грамі ґрунту, що виросли на 1,5% м'ясо-пептонному агарі при температурі 37 0 С за 24 години. Додаток 3 Класифікація ґрунтів за механічним складом (за М.А.Качинським) - санітарно-ентомологічні Число личинок та лялечок мух Показники радіаційної безпеки Активність ґрунту Показники самоочищення ґрунту Титр та індекс термофільних бактерій Назва ґрунтів за ме- ханічним складом Вміст частинок, % Глинистих частинок діа- метром менше 0,01 мм Пісчаних частинок діа- метром більше 0,01 мм Важкоглинисті більше 80 менше 20 Глинисті від 80 до 50 від 20 до 50 Важкосуглинисті від 50 до 40 від 50 до 60 Середньосуглинисті від 40 до 30 від 60 до 70 Легкосуглинисті від 30 до 20 від 70 до 80 Супіщані від 20 до 10 від 80 до 90 Піщані від 10 до 5 від 90 до 95 Пухкопіщані менше 5 більше 95 237 Фільтраційна здатність ґрунтів різного механічного складу Викопують яму розміром 0,3 х 0,3 м та глибиною 0,15 м, швидко заповнюють її водою (12,5 дм 3 ) та секундоміром вимірюють час всмоктування. Фільтраційна здатність Час всмоктування, с* Вид ґрунту Велика <18 Велико- та середньо- зернистий пісок Середня 18––30 Дрібнозернистий пі- сок, легка супісь Мала, але достатня для актив- ного перебігу процесів само- очиня від органічних забруд- нень 30––180 Легкий суглинок Незначна та недостатня для перебігу процесів самоочи- щення від органічних забруд- нень >180 Важкі та середні су- пісі та суглинки, глини 238 Додаток 4 Шкала оцінки санітарного стану ґрунту * *За умов відбору проб ґрунту з глибини 0-20 см. Показники епідемічної безпеки Показ- ник забруд- нення ЕХР –– крат- ність переви- щення ГДК Показник радіацій- ної без- пеки –– актив- ність ґрунту По- казник Сту- пінь не- без- печ- ності Сту- пінь за- бруд- нення Кол і- тит р Титр ана- еро- бів Чис- ло яєць гель- мін- тів в 1 кг Число личи- нок і ляле- чок мух на 0,25 м 2 Саніта рне число Хлєб- нікова само- очи- щення –– титр тер- мо- філів Без- печ- ний Чи- стий 1,0 і вищ е 0,1 і вищ е 0 0 0,98-1, 0 <1 Природ- ній рівень 0,01- 0,001 Від- носно бес- печ- ний Слабо за- бруд- нений 1,0- 0,01 0,1-0 ,01 До 10 Оди- ничні екзем- пляри 0,86-0, 98 1-10 Переви- щення природ- нього рівня в 1,5 рази 0,001- 0,0000 2 Не- без- печ- ний За- бруд- нений 0,01 -0,0 01 0,01- 0,00 01 11-10 0 10-25 0,70-0, 86 11-100 Переви- щення природ- нього рівня в 2 рази 0,0000 2 -0,000 01 Над- зви- чайно не- без- печ- ний Силь- но за- бруд- нений 0,00 1 і ниж че 0,00 01 і ниж че Біль ше 100 25 і біль- ше <0,70 >100 Переви- щення природ- нього рівня в 3 рази <0,000 01 Додаток 5 Оцінка санітарного стану ґрунту за хімічним складом ґрунтового повітря Додаток 6 Орієнтовна шкала оцінки стану здоров'я населення в залежності від рівнів забруднення ґрунту екзогенними хімічними речовинами (ЕХР) Додаток 7 Методика гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту При складанні висновку з санітарної оцінки ґрунту доцільно користуватися схемою (алгоритмом), яка передбачає 6 наступних етапів: І - визначають мету та завдання. Так, при відведенні земельних ділянок під нові населені пункти, необхідно дати гігієнічну оцінку санітарного стану природ- ного ґрунту. При поточному санітарному нагляді необхідно оцінювати санітарний стан штучно створеного ґрунту на земельних ділянках житлових та громадських будівель, дитячих та спортивних майданчиках. При несприятливій епідемічній си- туації необхідно визначитись, чи не є ґрунт фактором розповсюдження патогенних мікроорганізмів. Інколи при розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь Санітарний стан ґрунту Вміст О 2 та СО 2 в ґрунтовому повітрі, % О 2 СО 2 Чистий 19,75-20,3 0,38-0,8 Мало забруднений 17,7-19,9 1,2-2,8 Помірно забруднений 14,2-16,5 4,1-6,5 Сильно забруднений 1,7-5,5 14,5-18 Зміни в стані здоров'я населення Рівень перевищення ГДК ЕХР в ґрунті Мінімальні фізіологічні порушення < 4 Суттєві фізіологічні порушення 4––10 Підвищення частоти захворюваності по окремих но- зологічних формах і групах захворювань 11––119 Хронічні отруєння 120––199 Гострі отруєння 200––999 Смертельні отруєння > 1000 необхідно визначити ступінь забруднення ґрунту токсичними хімічними речови- нами (пестицидами, важкими металами тощо). Санітарний стан ґрунту може вив- чатися з метою оцінки ефективності санітарної очистки території міста, під час поточного санітарного нагляду за очисними спорудами каналізації та спорудами з утилізації та знешкодження ТПВ з метою оцінки ефективності їх роботи. 240 II - в залежності від визначених задач встановлюють необхідний обсяг до- сліджень. Так, при гігієнічній оцінці природного ґрунту земельних ділянок, які відводяться під нові населені пункти, необхідним є повний санітарний аналіз за всіма показниками санітарного стану. При гігієнічній оцінці штучно створеного ґрунту населених пунктів за умов сприятливої епідемічної ситуації доцільно про- водити дослідження за схемою скороченого санітарного аналізу: визначення за- гальної та гігроскопічної вологості, санітарного числа Хлєбнікова, хлоридів, окисності ґрунту, мікробного числа, титру бактерій групи кишкової палички, тит- ру анаеробів, числа яєць гельмінтів, числа личинок та лялечок мух. При несприят- ливій епідемічній ситуації в схему скороченого санітарного аналізу обов'язково необхідно включити дослідження на наявність патогенних бактерій та вірусів. При розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь для визначення ступе- ню забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами достатньо визначити механічний склад, загальну та гігроскопічну вологість та вміст шкідливих речо- вин: пестицидів, важких металів, миш'яку та інших (додатки 4, 5). III - проводять перевірку повноти представлених матеріалів, контролюють наявність даних санітарного обстеження, оцінюють схеми відбору проб ґрунту, способи їх підготовки до аналізу, строки виконання аналізів, умови зберігання проб, контролюють наявність результатів лабораторного аналізу ґрунту згідно з необхідною програмою досліджень. IV - аналізують дані санітарного обстеження: а) санітарно-топографічну ха- рактеристику ділянки; б) санітарно-технічну характеристику об'єктів, що вплива- ють на стан ділянки; в) санітарно-епідемічну ситуацію. Роблять попередній вис- новок щодо існування підстав підозрювати, що ґрунт може бути забрудненим екзогенними хімічними речовинами або виявитись фактором розповсюдження ін- фекційних захворювань. V - проводять оцінку результатів лабораторного аналізу ґрунту за всіма по- казниками, що передбачені програмою досліджень. За непрямими показниками на підставі порівняння досліджуваної ділянки з контрольною ("чистою") роблять висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість. За прями- ми показниками, керуючись шкалою оцінки санітарного стану ґрунту (додатки 4, 5), оцінюють рівень забруднення ґрунту та ступінь його небезпечності для здоро- в'я населення. VI – формулюють загальний висновок про санітарний стан ґрунту, ступінь його забруднення та небезпечності для здоров'я населення, прогнозують можли- вий вплив забруднення ґрунту на здоров'я населення в залежності від його рівнів (Додаток 6), пропонують заходи з попередження подальшого погіршення санітар- ного стану ґрунту та шляхи його поліпшення. 241 Додаток 8 Зразок ситуаційної задачі для засвоєння методики гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту Для вирішення питання про можливість відведення земельної ділянки під будівництво багатопрофільної лікарні в місті N. було проведено санітарне обсте- ження і відібрані проби ґрунту. Дані санітарного обстеження: Земельна ділянка загальною площею 5 га розташована на північній околиці міста. Раніше належала колгоспу „Прометей” та використовувалась для вирощування сільськогосподарських рослин, а згодом у якості пасовища. В останні 2 роки зазначена територія відійшла до міста N. Рель- єф місцевості спокійний, рівень стояння ґрунтових вод 2,5 м. З північного боку ді- лянка межує з лісосмугою, яка відокремлює сільськогосподарські угіддя, з східно- го – з автомагістраллю, з південного – з міським парком, з західного – з житловою забудовою. На відстані 1,5 км на схід від земельної ділянки розташовані проми- слові підприємства. Переважний вітер –південно-західний. За даними міської лікарні протягом 10 останніх років суттєвих змін загальної захворюваності дорос- лого населення не спостерігалось. Захворюваність дітей першого року життя дещо збільшилась. Протокол відбору проб: Проби відібрані методом „конверта” з 2 пробовід- бірних площадок розміром 5х5 м 2 кожна, які закладені на досліджуваній земель- ній ділянці та території міського парку. Проби для хімічного і бактеріологічного аналізів відібрані пошарово з глибини 0-5 і 5-20 см, для гельмінтологічного – 0-5 і 5-10 см. Об’єднані проби для хімічного (вагою 1,5 кг) і гельмінтологічного (вагою 1,0 кг) дослідження вміщені у паперові пакети, для бактеріологічного аналізу – відібрані з дотриманням вимог стерильності та вміщені у стерильні склянки. Від- бір проб здійснений 17 серпня 2003 року з 10 00 до 11 00 . В той же день о 12 00 проби доставлені в лабораторію. Результати лабораторного дослідження: Показники Дослідна ділянка Контрольна ділянка 0-5 см 5-20 см 0-5 см 5-10 см Показники, що характеризують фізичні властивості Вміст фізичної глини, % Вміст фізичного піску, % 15 85 17 83 20 80 18 82 Показники забруднення екзогенними хімічними речовинами ГДК у ґрунті (мг/кг): свинець (валові форми) – 30,0, ГХЦГ – 0,1, ДДТ – 0,1. Необхідно оцінити санітарний стан ґрунту земельної ділянки, спрогнозува- ти його можливий вплив на здоров’я населення та вирішити питання про мож- ливість відведення території під будівництво багатопрофільної лікарні. Свинець (валові форми), мг/кг ГХЦГ, мг/кг ДДТ, мг/кг 30,0 0,04 0,1 27,0 0,05 0,08 28,0 0,03 0,08 26,0 0,04 0,09 Показники епідемічної безпеки: Санітарно-хімічні Санітарне число Хлєбнікова Хлориди, мг/100 г Азот амонійний, мг/100 г Азот нітритів, мг/100 г Азот нітратів, мг/100 г 0,99 57 3,7 0,2 1,9 0,98 53 3,5 0,1 1,7 0,98 54 3,4 0,1 1,8 0,99 51 3,5 0,2 1,6 Санітарно-мікробіологічні Колі-титр Титр анаеробів 1,0 0,1 1,0 0,1 1,0 0,1 1,0 0,1 Санітарно-гельмінтологічні Число яєць геогельмінтів у 1 кг ґрунту 0 0 0 0 Санітарно-ентомологічні Число личинок і ляльок мух на 0,25 м 2 0 0 0 0 243 |