Русский корабль иди нахуй. Тема 6 Відділення в обороні
 Скачать 3.76 Mb.
|
Тема 6 Відділення в обороніМета вивчення теми:вивчити основи оборони механізованого відділення; вивчити порядок та зміст роботи по організації оборони командиром механізованого відділення; вивчити порядок ведення оборони механізованим відділенням; формувати навички щодо управління механізованим відділенням; прищеплювати практичні навички щодо дій особового складу відділення в обороні. План вивчення теми
Заняття 1 Відділення в обороні. Лекція Мета заняття:1. Розглянути місце, бойові завдання, бойовий порядок та бойові можливості відділення в обороні. 2. Ознайомитись з порядком та змістом роботи командира відділення щодо організації та ведення оборони. Література1.Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). – Київ: Видавництво «Паливода», 2015. 2. Загальна тактика. Частина ІІІ. Взвод, відділення, танк. Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2004. 3. “Альбом схем із загальної тактики”. Додаток до навчального посібника “Загальна тактика” - Видавництво НАДПСУ, 2003. 4. “Загальна тактика”. Курс лекцій – Вид. НАДПСУ, 2007. 5. Плани семінарів і тактичні завдання до групових занять із загальної тактики. Методичні матеріали. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2004. Навчальні питання:1. Місце, бойовий порядок та бойові завдання, бойові можливості відділення в обороні. 2. Робота командира відділення щодо організації оборони. 3. Ведення відділенням оборони. Перше навчальне питання Місце, бойовий порядок та бойові завдання, бойові можливості відділення в обороні.Місце відділення в обороні 100-200 м до 200 м до 50 м до 100 м до 300 м до 400 м Положення відділень – уступом вправо Положення відділень – в дві лінії Положення відділень – в одну лінію 1 мвід 2 мвід 3 мвід 2 мвід 3 мвід 1 мвід 1 мвід 2 мвід 3 мвід Відділення обороняє ділянку місцевості (траншею), яка називається позицією. Місце відділення в опорному пункті взводу визначається рішенням командира взводу. Відділення може обороняти позицію знаходячись в центрі, на правому або лівому фланзі опорного пункту взводу. Бойовий порядок відділення в обороні Бойовий порядок (шикування підрозділу для ведення бою) будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Бойовий порядок відділення в обороні це розташування особового складу відділення на позиції до 100 м по фронту, БМП (БТР) та приданих вогневих засобів на вогневих позиціях. Позиція відділення повинна мати криволінійне або ламане зображення. Загальна довжина траншеї, яка обороняється відділенням, складає в цьому випадку 120-130 м. Командир відділення розташовується, як правило, в центрі позиції. Поряд з ним знаходяться кулеметник і гранатометник. Весь особовий склад відділення розташовується на позиції потайно від противника з інтервалами до 15 м один від одного. СН СС К КВ Гр Пгр С Lф = до 100 м до 50 м до 15 м В КБ ОКОП на відділенняНа обладнання окопу піхотною лопаткою необхідно 200-300 чол/год., саперною лопатою – 100-150 чол/год. 7 – бійниця; 12 – запасна площадка для кулемету; 13 – перекрита щілина. Бойові можливості відділення та порядок їх розрахункуБойові можливості – кількісні і якісні показники, які характеризують можливості підрозділу по виконанню відповідних бойових завдань за встановлений час в конкретних умовах обстановки. Бойові можливості відділення в обороні складаються: із вогневих можливостей із маневрених можливостей Вогневі можливості Вогневі можливості - математичне очікування числа знищених цілей і об’єктів противника або ступінь ураження противника, які складаються з можливостей стрілецької зброї по знищенню живої сили і можливостей протитанкових засобів щодо боротьби з броньованими цілями противника. Маневрені можливості Маневреність - це такі показники, які характеризують ступінь рухомості відділення, його здатність здійснювати пересування за визначений час, а також розгортання і маневрування у ході бою. Методика розрахунку вогневих можливостей n × l × k p n– кількість стрілецької зброї, яка задіяна в бою (од.) l – середній коефіцієнт бойової ефективності в даному виду бою k – критичний рівень втрат своїх військ, перевищення якого може призвести до зриву виконання бойового завдання p – необхідний рівень втрат противника, при якому він може відмовитись від даного виду бою ( l, к, р Альбом схем з ЗТ стр 138) N ж.с. = Вогневі можливості механізованого відділення щодо ураження противника стрілецькою зброєю N – втрати противника в живій силі (чол.); n – кількість стрілецької зброї, яка є на озброєнні в підрозділі (од.); l – середній коефіцієнт бойової ефективності стрілецької зброї в даному виді бою; завчасно підготовлена оборона і розвинута в інженерному відношенні – 2,1; k – критичний рівень втрат своїх військ, перевищення якого може привести до зриву виконання завдання;
відбити атаку до мв. АК-74 – 4 од. х 100 куль/хв. = 400 куль/хв. РПК – 1 од. х 150 куль/хв. = 150 куль/хв. ПКТ - 1 од. х 250 куль/хв. = 250 куль/хв. Вимога: не менше 3-5 куль на 1 метр фронту за 1 хв. 800 куль/хв : 5 куль/м, хв = 160 м позиція механізованого відділення до 100 м по фронту Шф = Ф + 1/2 (П 1 + П 2 ) де: Шф – ширина вогневого забезпечення відділення Ф – фронт позиції відділення П1, П2 – величина проміжків з сусідніми відділеннями. Шф = 100 + 1/2 (50 + 50) = 150 м. Σ=800 куль/хв. Вогневі можливості щодо ураження броньованих цілей противника
БМП - 1*2=2,0 РПГ-7 - 1*0,3=0,3 Приблизно 2 (танка) х 1,5 БМП х 2,0 БТР Маневрені можливості відділення в обороні
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯРобота командира відділення щодо організації оборони. Отримавши завдання на перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення із противником, командир механізованого (гранатометного, протитанкового) відділення: з’ясувує отримане завдання та оцінює обстановку; проводить бойовий розрахунок відділення та організовує підготовку відділення до виконання завдання; виводить відділення на вказану позицію; організовує безпосередню охорону, визначає завдання підлеглим, вибирає основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні вогневі позиції для гранатометів, протитанкових керованих ракетних комплексів); віддає бойовий наказ; узгоджує дії особового складу з відбиття атаки противника; організовує управління, інженерне обладнання і маскування позиції; визначає відстані до орієнтирів, готує дані для ведення вогню вдень і вночі і складає картку вогню; перевіряє знання особовим складом поставлених завдань; доповідає командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню, виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою. Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення після захоплення (заняття) і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу: усвідомлює завдання; оцінює обстановку; проводить (уточнює) бойовий розрахунок і визначає завдання підлеглим; ставить завдання особовому складу; організовує спостереження, систему вогню, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Під час з’ясування завдання командир відділення повинен зрозуміти: завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них); завдання відділення (позицію і завдання, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, основну (запасну) вогневу позицію БМП (БТР), основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції, місце відділення в бойовому порядку взводу і в ділянці зосередженого вогню; рубежі, з виходом противника на які відділення відкриває вогонь; завдання сусідів (позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції. Під час оцінки обстановки, вивчення противника, командир відділення повинен: оцінити ймовірний склад і характер його дій, на якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому напрямку і складі він може атакувати, час і порядок його виходу до переднього краю, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – і місця його вогневих засобів. Вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), стан ґрунту (легкий, середній, важкий). У висновках з оцінки обстановки командир відділення визначає: найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому порядку; умови спостереження і ведення вогню; захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню; де краще розмістити позиції кулемета, ручного гранатомета і місця стрільців (бойових “двійок”, “трійок” або груп). Під час проведення бойового розрахунку командир відділення повинен призначити спостерігача за противником; черговий вогневий засіб; зв’язківця і підношувача боєприпасів; визначити склад бойових “двійок”, “трійок” (груп) і їх старших. Із зайняттям позиції командир відділення вказує основну позицію кулеметнику, гранатометнику, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам), місця стрільцям і їх завдання, а також основні вогневі позиції для ПТРК і БМП (БТР). Під час організації безпосередньої охорони командир відділення доводить особовому складу: пропуск; вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира відділення (взводу); ставить завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу; визначає порядок дій відділення у разі раптового нападу противника. У бойовому наказі командир відділення вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його вогневих засобів; у другому пункті – завдання взводу і відділення (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях) і завдання сусідів; у третьому пункті – після слова “наказую” ставить завдання особовому складу (бойовим групам); командири гранатометного і протитанкового відділень, крім цього, вказують завдання обслузі і доданим вогневим засобам; у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. Організовуючи взаємодію, командир відділення узгоджує дії особового складу штатних і доданих вогневих засобів між собою для успішного виконання єдиного розуміння отриманого бойового завдання; визначає порядок і способи його виконання; а також сигнали оповіщення, взаємодії і порядок дій за ними. Під час організації управління командир відділення доводить радіодані, сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними. Організовуючи інженерне обладнання позицій, командир відділення проводить розбивку позиції відділення; визначає місця особового складу; дає кожному солдату добове завдання на роботи; вказує де, скільки, кому та який отримати інструмент і матеріали для виконання робіт. Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення противника; позицію відділення; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових ракетних комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів і межі їх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення – рубежі загороджувального і ділянки зосередженого вогню взводу та місце в ній відділення, що веде вогонь; загородження, що розташовані поблизу позиції відділення і прикриваються його вогнем. Під час практичної роботи і контролю готовності командир відділення перевіряє: точність зайняття особовим складом і вогневими засобами позицій; знання ними отриманих завдань, сигналів сповіщення, управління і взаємодії, несення служби спостерігачем і черговим вогневим засобом; підготовку даних для ведення вогню вдень і вночі; екіпіровку підлеглих; наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами бойових машин до встановлених норм. Час необхідний для побудови фортифікаційних споруд (на оцінку “добре”)
Третє навчальне питання Ведення відділенням оборони.Завдання на самостійну підготовкуБойовий Статут Сухопутних військ. Частина ІІІ – Київ. Видавництво “Паливода” 2015 року. ст. 120-129. “Альбом схем із загальної тактики”. - Хмельницький. Видавництво НАДПСУ, 2003 року. с. 39-44,62-65,71. |