Анализ себестоимости. Анализ себест. Тема 7 Аналіз собівартості продукції та витрат діяльності підприємства
 Скачать 314 Kb.
|
|
Тема 6 Методика виявлення та підрахування господарських резервів Сутність, джерела господарських резервів, їх класифікація Принципи пошуку та розрахунку господарських резервів Методика розрахунку та обґрунтування величини господарських резервів Сутність, джерела господарських резервів, їх класифікація Одна з основних задач, а також один з етапів комплексного економічного аналізу діяльності підприємства за будь-яким розділом аналізу – це пошук та розрахунок резервів збільшення обсягу виробництва, чи зниження собівартості, підвищення фондовіддачі, продуктивності праці і т.п., тобто взагалі – пошук резервів зростання ефективності виробництва. Господарські резерви – це можливості подальшого розвитку виробництва відносно досягнутого рівня на базі використання досягнень НТП. Основне джерело виникнення резервів – це економія робочого часу, а також більш повне використання усіх резервів виробництва (матеріальних, трудових, інтелектуальних), тобто економічного потенціалу виробництва. Засіб для цього – використання досягнень НТП та удосконалення організації праці та виробництва. Мета впровадження резервів – отримання більшого обсягу високоякісної продукції при менших витратах. З метою найбільш повного виявлення та використання усі господарські резерви класифікують за різними ознаками (рисунок ). Зупинимось більш докладно на деяких групах резервів. Невикористані резерви – це втрачені можливості підвищення ефективності виробництва відносно плану або передового досвіду інших підприємств, досягнень науки і техніки. Поточні резерви – це можливості покращення результатів господарської діяльності, які можуть бути реалізовані протягом найближчого часу (місяць, квартал, рік). Перспективні резерви – розраховані, як правило. на тривалий час. Їх використання пов’язане з впровадженням досягнень НТП, реструктуризацією виробництва, а отож, і великими капіталовкладеннями. Дуже важливо для аналізу виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів. До екстенсивних відносять резерви, які пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів. Інтенсивні резерви пов’язані з найбільш повним та раціональним використанням існуючого виробничого потенціалу. Класифікація факторів та резервів екстенсивного та інтенсивного розвитку виробництва наведена на рисунку . Важливою для аналізу собівартості є класифікація резервів відповідно до рівня затратомісткості їх освоєння. Перша група резервів – це резерви, освоєння яких зовсім не потребує додаткових витрат або потребує мінімальних додаткових витрат. Ці резерви пов’язані з кращим використанням ресурсів, усуненням втрат ресурсів. 0Друга група резервів – резерви, освоєння яких потребує значних додаткових витрат. Вони пов’язані з впровадженням досягнень НТП, передового досвіду, але без проведення значної реконструкції виробництва. Третя група резервів – це резерви, освоєння яких потребує дуже великих додаткових витрат. Їх впровадження пов’язане з технічним переозброєнням та реконструкцією виробництва на базі досягнень НТП. 2 Принципи пошуку та розрахунку господарських резервів Виконуючи пошук резервів, необхідно виходити з наступних принципів: 1 Пошук резервів повинен мати науковий характер. Пошук резервів повинен бути комплексним і системним. Комплексний підхід – це виявлення резервів за усіма напрямами господарської діяльності з відповідним узагальненням їх. Урахування при виявленні резервів взаємозв’язків між явищами, які досліджуються – це системний підхід. Недопущення подвійного урахування резервів, що слідує з попереднього принципу. Забезпечення комплектності резервів – тобто збалансованості резервів за трьома основними моментами праці (засоби праці, предмети праці, трудові ресурси). Найбільший резерв, який виявлений за одним з ресурсів, неможливо реалізувати, якщо не вистачає резервів за іншими ресурсами. Наприклад, виявили, що є додатковий резерв у роботі обладнання, який дорівнює 20 машино-годин у місяць, а резерв робочого часу за місяць складає тільки 12 людини-годин. Тому додаткове використання обладнання з урахуванням використання резерву робочого часу дорівнюватиме 12 машино-годин. А для використання інших 8 резервних машино-годин необхідно буде залучати додаткового працівника, що може бути зовсім не вигідно. Резерви повинні бути економічно обґрунтованими, тобто при їх підрахуванні необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а розрахункова величина резервів повинна бути підкріплена відповідними заходами. Пошук резервів повинен мати оперативний характер. Пошук резервів повинен мати плановий та систематичний характер. У процесі пошуку резервів повинні приймати участь як можна більша кількість, а можливо й усі працівники підприємства. 3 Методика розрахунку та обґрунтування величини господарських резервів Методика підрахування резервів залежить від характеру резервів (екстенсивні, інтенсивні), способів їх виявлення (явні, приховані), способу визначення їх величини (формальний або неформальний підхід). При реалізації формального підходу величина резервів визначається без урахування конкретних заходів по їх освоєнню. Неформальний підхід базується на конкретних організаційно-технічних заходах. Для підрахування величини резервів використовують практично усі методи економічного аналізу. Виявлення напряму пошуку резервів пов’язано із застосуванням такого прийому як визначення "вузьких місць" та "провідних ланок". За цим методом виділяють такі напрями, місця виробництва, де спостерігаються найбільші та систематичні порушення , такі як непродуктивні втрати сировини, матеріалів, робочого часу, брак, невиконання плану за обсягом виробництва та ін., а також виділяють найкращі ділянки виробництва. Подальшого глибокого аналізу потребують саме "вузькі місця". Найчастіше для підрахування резервів використовують методи прямого підрахунку, порівняння, методи детермінованого факторного аналізу. Метод прямого підрахування використовують у тих випадках, коли визначена величина додаткового залучення або безумовних втрат ресурсів (ДР). Можливість збільшення випуску продукції у цьому випадку Р V визначається за цим методом за формулами: Р V  Р V = ДР * РВ пл (м) (6.1)де  - планова або можлива норма витрачання ресурсів певного виду на одиницю продукції;РВ пл (м) – планова або можлива ресурсовіддача відповідно до виду ресурсів – матеріало-, фондовіддача, продуктивність праці. Наприклад, у порівнянні з минулим роком у цех зварювальної техніки підприємства було найнято додатково 10 робітників. Для складання одного умовного зварювального апарату необхідно витратити часу у розмірі – 5 людино-годин. Резерв збільшення обсягу випуску продукції у цьому випадку буде складати 16 умовних трансформаторів при тривалості робочого дня – 8 годин: Р V  умовних виробів.Або, відомо, що підприємство у порівнянні з планом додатково заготовило 100 тонн сировини, вихід продукції з 1 тонни сировини (тобто матеріаломісткість) складає 25 одиниць. Тоді резерв збільшення обсягу виробництва складатиме 100 * 25 = 2500 одиниць виробів. Метод порівняння застосовується у тих випадках, коли втрата ресурсів або їх можлива економія визначається у порівнянні з плановими нормами або з нормами використання цих ресурсів на провідних підприємствах. У цьому випадку використовують такі розрахунки: Р ВП  , абоР ВП  (6.2)Наприклад, за планом норма витрачання металу на виріб складає – 12 кг, а фактично склала – 12,5 кг, обсяг виробництва за фактом склав – 200 одиниць. Перевитрата металу на 1 виробу склала 0,5 кг, а на весь випуск – 100 кг, з яких додатково при плановій нормі можливо було б випустити 8 виробів (100/12=8,33), це і є додатковий резерв зростання виробництва. Таким же чином визначається резерв зростання обсягу випуску продукції за рахунок зменшення витрат ресурсів на одиницю продукції у зв’язку із впровадженням заходів НТП та передового досвіду. Для визначення величини резервів можливо також скористатись методами детермінованого факторного аналізу. Наприклад, якщо фактична чисельність робітників складає 120 чоловік, фактична середньомісячна продуктивність праці складає 1,5 тис. грн. на 1 чоловіка, при цьому можливо підвищити кількість робітників на 10 чоловік або (та) підвищити продуктивність праці у середньому на 0,1 тис. грн. Тоді резерв збільшення обсягу виробництва за рахунок збільшення кількості працівників Р Vч: Р Vч =  Ч * ПП ф = 10 * 1,5 = 15 тис. грн.,а за рахунок збільшення продуктивності праці в умовах збільшення чисельності працівників: Р Vпп = ПП * Ч м = 0,1 * (120 + 10) = 13 тис. грн.Таким чином, загальний резерв: Р V = Р Vч + Р Vпп = V м – V ф Р V = 13 + 15 = 130 * 1,6 – 120 * 1,5 = 28 тис. грн. Для розв’язання цієї задачі можливо було б скористатись і іншим методом факторного аналізу, наприклад, логарифмічним чи інтегральним. При розрахунках величини резервів досить часто також використовують прийом формалізації показників. Цей спосіб застосовують у випадках, коли результативний показник можливо представити у вигляді кратної моделі. Наприклад, продуктивність праці визначається відношенням обсягу виробництва (Q) до кількості відпрацьованих людино-днів чи людино-часів (Ччас). Тоді, для збільшення продуктивності праці необхідно знайти джерела зростання обсягу виробництва (P V) та зниження витрат праці ( Час) за рахунок реалізації різних організаційно-технічних заходів. Необхідно також зауважити, що впровадження цих резервів потребує додаткових затрат праці (ДЧчас). Тоді. методика підрахунку резервів зростання продуктивності праці (Р ПП): Р ПП  (6.3)де ПП м, ПП Ф – можлива та фактична продуктивність праці відповідно.  Рис. – Класифікцаія резервів підвищення ефективності виробництва  Рис. Класифікація факторів та резервів екстенсивного та інтенсивного розвитку виробництва |