Главная страница
Навигация по странице:

  • Інсуліно-коматозна

  • Основні покази для призначення інсулінокоматозної терапії

  • Абсолютні протипоказання до застосування інсулінотерапії

  • Електросудомна (електроконвульсивна) терапія

  • Покази до проведення ЕКТ

  • Спосіб краніоцеребральної гіпотермії

  • Основні види психотерапії у психології

  • псих. Купірування алкогольного делірію


    Скачать 40 Kb.
    НазваниеКупірування алкогольного делірію
    Дата03.05.2022
    Размер40 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлапсих.docx
    ТипДокументы
    #509131

    Купірування алкогольного делірію

    Невідкладна допомога. Передусім слід обстежити хворого, щоб виключити у нього наявність інфекцій і переломів. Потрібна також корекція порушення електролітного балансу, особливо магнію і калію. Внутрішньом'язове введення 10–20 мг діазепаму сприяє купіруванню алкогольного делірію і знижує вірогідність розвитку епілептоїдного припадку. Традиційний метод купірування психомоторного збудження і усунення безсоння – призначення 0,5–0,7 г барбамілу і 100 мл 40 % спирту. Сильні нейролептики типу аміназину і тизерцину слід застосовувати з обережністю, враховуючи їх гіпотензивну дію і ризик розвитку колапсу. Безпечніше 8 і ефективне внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення еленіуму (100–150 мл/добу) або феназепаму (до 10 мг/добу). Застосовують також комбінації препаратів : 0,6 г барбаміла і 50 мг димедролу внутрішньом'язово; 50 мг димедролу і 50 мг дипразину внутрішньом'язово; 30–40 мл 20 % розчину натрію оксибутирата внутрішньовенно повільно і 20–40 мг седуксену внутрішньом'язово. Одночасно з психотропними засобами вводять 1 мл 0,06 % розчину корглікону або 1 мл 0,025 % розчину дигоксину і 10 мл 20 % розчину глюкози внутрішньовенно, а також 2 мл 20 % розчину камфори підшкірно. Доцільне призначення 40–80 мг преднізолону всередину і великих доз вітамінів: 5 мл 5 % розчину тіаміну броміду (вітаміну В,) 3–4 рази на день внутрішньом'язово або внутрішньовенно, одночасно – 1–2 мл 1 % розчину нікотинової кислоти, 1–2 мл 5 % розчину піридоксину гідрохлориду (вітаміну В6), а також 20–50 мг ціанокобаламіну (вітаміну В12) внутрішньом'язово, 0,05 г вітаміну В15 2–3 рази на день усередину. При вираженому делірії через небезпеку розвитку колапсу нікотинову кислоту слід застосовувати обережно, доцільніше ввести 2–3 мл 1 % розчину нікотинаміду. Одночасно внутрішньовенно вводять 40 % розчин глюкози і 10 % розчин натрію тіосульфату (по 10 мл). При наростанні церебральної гіпертензії повторно призначають внутрішньовенно 10–12 мл 10 % розчину натрію хлориду. Для усунення набряку головного мозку у важких випадках застосовують сечовину або манітол.

    Купірування епілептичного статусу

    Лікування Звільнення повітроносних шляхів. В/в катеризація, контроль життєво-важливих функцій. Ранній початок медикаментозного лікування. Медикаментозне лікування. Перший етап 1. Діазепам: дорослим в/в у дозі 5-10 мг на 1 кг ваги; дітям – доза 0,3 мг на 1 кг ваги (у дітей досить ефективною є ректальна форма препарату). 2. Замість діазепаму використовують лоразепам у дозі 2 мг в/в (дорослі: 0,05-0,1 мг/кг; діти – до 4 мг одноразово). 3. Одразу після діазепаму або лоразепаму в/в вводиться фенітоін: дорослим 18 мг/кг ваги; дітям 10-15 мг/кг ваги (максимальний ефект наступає через 20 – 30 хвилин після введення). Другий етап Фенобарбітал: дорослим в/в у дозі 10 мг на 1 кг ваги; дітям 4-6 мг/кг на 1 кг ваги. При цьому слід враховувати можливий розвиток депресії дихання, седативного ефекту, аритмії, падіння артеріального тиску, швидку дію препарату та тривалий період напіввиведення із організму. Третій етап У випадку продовження нападів в умовах відділення інтенсивної терапії необхідна інтубація хворого, проведення штучної вентиляції легень та введення внутрішньовенозно тіопенталу натрію у дозі 100-200 мг на протязі 30 сек. А потім по 50 мг кожні 2-3 хв. до припинення нападів. У випадках діагностування ураження головного мозку, яке потребує нейрохірургічне втручання, останнє необхідно проводити в ургентному порядку, у випадках цереброваскулярної патології або в плановому, після припинення ЕС та всестороннього дообстеження хворого.

    Тактика лікаря під час епілептичного нападу

    Дії лікаря

    • Забезпечення прохідності дихальних шляхів.

    • Призначення кисню (за потребою).

    • Проведення загальних реанімаційних заходів (за потребою).

    • У разі тривалості нападу(-ів) до 10 хв вводять:

    — діазепам — внутрішньовенно (в/в) 0,3–0,4 мг/кг маси тіла;

    — глюкозу (в/в 50 мл 50%) та піридоксин (в/в до 250 мг);

    — розчин магнію сульфату в/в 7–10 мг/кг (10–15 мл — 25% розчину).

    • Якщо напад (серія нападів) триває більше ніж 10 хв, вводять:

    — діазепам — повторно 0,2–0,4 мг/кг (до 0,5 мг) в/в; або

    — розчин вальпроєвої кислоти в/в 500–1000 мг (за наявності попереднього призначення спеціаліста).

    • Транспортування пацієнта до неврологічного/реанімаційного відділення.

    Загальні принципи лікування реактивних депресій

    Фармакотерапія в більшості випадків має тривалий характер і
    полягає переважно в комбінованому застосуванні антидепресантів,
    транквілізаторів, тимостабілізаторів, ноотропних препаратів,
    бета-адреноблокаторів, антипсихотичних засобів

    Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну

    Циталопрам

    • Дозування складає 20–40 мг один раз на добу, зазвичай приймається

    вранці. Для пацієнтів похилого віку початкова доза складає 10 мг, а

    підтримувальна 20 мг.

    ◦ Рекомендовану дозу було знижено, оскільки було виявлено

    здатність циталопраму до дозозалежної пролонгації

    інтервалу QT, особливо, за використання найвищої добової

    дози 60 мг

    • Період напіввиведення становить приблизно 36 годин.

    • Не відмічено істотних взаємодій з іншими препаратами; хоча при

    використанні з окремими нейролептиками спостерігається певне

    підвищення концентрації циталопраму, воно не має практичного

    значення.

    • Обережно застосовувати у пацієнтів з епілепсією.

    Настанова 00721. Медикаментозне лікування депресії

    4/21

    Есциталопрам

    • Есциталопрам є S-енантіомером циталопраму і являє собою

    високоспецифічний інгібітор зворотного захоплення серотоніну.

    • Дозування складає 10–20 мг один раз на добу; зазвичай

    приймається вранці.

    • Період напіввиведення становить приблизно 30 годин.

    • Не відмічено істотних взаємодій з іншими препаратами; хоча за

    використання з окремими нейролептиками спостерігається певне

    підвищення концентрації циталопраму, воно не має практичного

    значення.

    • Обережно застосовувати у пацієнтів з епілепсією.

    Флуоксетин

    • Для лікування депресії застосовують дози 20-40 мг на добу в 1-2

    прийоми; приймають вранці та вдень. Для лікування булімії

    дозування складає 60 мг на добу, як правило, в один прийом вранці.

    • Період напіввиведення складає 2-4 дні; період напіввиведення

    активних метаболітів є набагато довшим.

    • У випадку печінкової або ниркової недостатності період

    напіввиведення флуоксетину може збільшуватись.

    • У разі переходу на інгібітори MAO потрібен період для виведення

    препарату впродовж 2-5 тижнів.

    • Здатен значно збільшувати концентрації багатьох препаратів, що

    метаболізуються печінкою, наприклад, трициклічних

    антидепресантів, пролонгованих бензодіазепінів, карбамазепіну та

    вальпроату.

    • Хінідин може значно збільшувати концентрацію флуоксетину.

    Коментар експерта. Лікарський засіб Хінідин станом на 13.02.2019

    в Україні не зареєстрований

    Флувоксамін

    • Дозування складає від 100-200 мг до 300 мг на добу.

    • Добові дози, що перевищують 150 мг, зазвичай, розділяють на 2-3

    прийоми. Першу дозу слід приймати ввечері.

    • Середній період напіввиведення складає 20 годин.

    Настанова 00721. Медикаментозне лікування депресії

    5/21

    • Типові побічні ефекти для даної групи препаратів, наприклад,

    нудота, блювання, безсоння або сонливість, головний біль, тремор

    та запаморочення.

    • Уповільнює виведення препаратів, що метаболізуються в печінці.

    Має значну взаємодію з, наприклад, мелатоніном, бетаблокаторами, галоперидолом, фенітоїном, хінідином та

    варфарином

    • Може збільшувати в плазмі крові концентрації трициклічних

    препаратів

    • Є дані щодо здатності підвищувати концентрацію печінкових

    ферментів та креатиніну.

    • Слід обережно застосовувати у пацієнтів з епілепсією через

    можливе зниження порогу судомної готовності.

    Пароксетин

    • Стартова доза складає 20 мг вранці. Можливе поступове підвищення

    дози кроком по 10 мг до 50 мг. Максимальна доза для пацієнтів

    старше 65 років складає 40 мг. Безпечна доза для осіб з порушенням

    функції печінки або нирок становить близько 20 мг на добу. Не слід

    застосовувати у дітей та підлітків через збільшений ризик

    саморуйнівної або ворожої поведінки.

    • Період напіввиведення в середньому складає 24 години, може

    значно відрізнятися у різних пацієнтів.

    • Існує взаємодія з багатьма антидепресантами, антипсихотичними

    препаратами з групи похідних фенотіазину, варфарином,

    циметидином, антиаритмічними препаратами класів 1A та 1C

    (хінідин, флекаїнід), фенітоїном, та іншими антиепілептичними

    засобами.

    Коментар експерта. Лікарський засіб Циметидин станом на

    13.02.2019 в Україні не зареєстрований

    Сертралін

    • Перша доза складає 50 мг, приймається один раз на день вранці або

    ввечері. За необхідності, доза може бути поступово збільшена

    впродовж кількох тижнів до 200 мг.

    • Період напіввиведення складає в середньому 26 годин.

    Настанова 00721. Медикаментозне лікування депресії

    6/21

    • Не впливає на швидкість психомоторних реакцій; незважаючи на це,

    слід завжди попереджати пацієнтів щодо заборони водіння та

    керування механізмами.

    • Не має суттєвого впливу на виведення препаратів, що

    метаболізуються у печінці.

    • Може мати невиражену взаємодію з деякими препаратами,

    наприклад, в разі одночасного прийому доза літію має бути

    мінімально можливою; також слід контролювати МНВ у пацієнтів,

    що приймають варфарин, оскільки воно може підвищуватись

    внаслідок медикаментозної взаємодії.

    • Слід обережно застосовувати у пацієнтів з епілепсією.

    Селективні зворотні інгібітори MAO-A

    Моклобемід • Селективний зворотній інгібітор МАО-А, що може застосовуватись без дієтичних обмежень • Застосовується для лікування усіх форм депресії • Стартова доза складає 150 мг двічі на день

    Трициклічні антидепресанти • Найменування: амітриптилін, кломіпрамін, доксепін, нортриптилін, триміпрамін

    Інші антидепресанти

    Агомелатин • Хронобіологічний препарат, що стимулює мелатонінергічні рецептори (МТ1 та МТ2) та пригнічує серотонінегрічні рецептори 5-HT2C • Терапевтична доза для лікування депресії становить 25 мг перед сном. Після двох тижнів лікування дозу може бути збільшено до 50 мг, якщо стан пацієнтів не покращується.

    Бупропіон • Селективний інгібітор зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну, який лише незначною мірою впливає на зворотне захоплення серотоніну і не впливає ні на одну з двох моноаміноксидаз • Початкова доза при лікуванні депресії становить 150 мг. Препарат може викликати безсоння, тому його потрібно вживати задовго до сну

    Дулоксетин • Інгібітор зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну, слабкий інгібітор зворотного захоплення дофаміну. Не має суттєвого впливу на гістамінергічні, допамінергічні, холінергічні або адренергічні рецептори. • Інші показання: генералізований тривожний розлад і лікування больового синдрому при діабетичній нейропатії у дорослих • Початкова добова доза становить 60 мг, а максимальна - 120 мг на добу, розділені на рівні дози.

    Види біологічної терапії психічних розладів

    Методи активної біологічної терапії: шокові (інсулінокоматозна, атропінокоматозна, електросудомна терапія), пірогенна терапія (сульфозином, пірогеналом), краніоцеребральна гіпотермія.

    Інсуліно-коматозна терапія застосовується з 1933 року. Хворому натще підшкірно вводять індивідуально підібрані дози інсуліну, що зумовлює настання гіпоглікемічної коми або субкоматозного стану, які через 20 хвилин купірують внутрішньовенним уведенням 40% розчину глюкози. Тривалість курсу - 10-30 діб. Використовується для переривання гострих та підгострих станів шизоафективної структури а також для усунення резистентності до психофармакотерапії. Протипоказаннями є більшість соматичних хвороб, неврологічна органічна симптоматика, ендокринні порушення, вагітність та вік понад 50 років. Можуть виникати наступні ускладнення: судомні напади, колаптоїдний стан, серцева аритмія, а також повторна гіпоглікемія, особливо вночі. Тяжким ускладненням є тривала кома, яка не купірується введенням глюкози. При такому стані необхідно вдатися до реанімаційних заходів.

    Основні покази для призначення інсулінокоматозної терапії:

    - шизофренія невеликої давності;

    - шизофренія періодична;

    - шизофренія з іншими типами течії в тих випадках

    коли інсулін ще не застосовувався в лікуванні або попереднє використовування цього методу лікування привело до тривалої стійкої ремісії, а також при резистентності захворювання до психофармакотерапії;

    - позитивні результати спостерігаються при таких клінічних особливостях шизофренії: кататонічних, кататоно-онейроидних станах, депресивно-параноїдних і галлюцинатор-

    но-параноидних формах з поліморфним малосистематизированним маяченням;

    - інсулінотерапія неефективна при паранояльних і парафрених станах із стійким систематизованим маяченням;

    неврозоподібних станах (особливо з явищами деперсоналізації); гебефрених станах; при переважанні адинамічних і апатичних розладів;

    - гіпоглікемічні і субкоматозні дози інсуліну застосовуються для купіровання станів абстиненції у наркоманів.

    Абсолютні протипоказання до застосування інсулінотерапії:

    - гострі інфекційні хвороби;

    - активна форма туберкульозу;

    - важкі захворювання печінки (гострий гепатит, гемолітична жовтяниця, цироз) з порушенням функції;

    - важкі захворювання нирок (ануріі, сечокам'яна хвороба) з порушенням функції;

    - патологія надниркових;

    - цукровий діабет;

    - панкреатит;

    - виразка шлунку і кишки 12-перста в стадії загострення;

    - аортальні вади серця;

    - вади митр серця у стадії декомпенсації;

    - виражений коронарокардіосклероз;

    - злоякісні новоутворення;

    - інфаркт міокарду в анамнезі;

    - вагітність.

    Електросудомна (електроконвульсивна) терапія (ЕСТ) впроваджена у психіатричну практику італійськими вченими У. Черлетті та Л. Біні у 1938 році. Перед сеансом ЕСТ обов’язково проводиться премедикація, яка полягає у введенні міорелаксантів та внутрішньовенних засобів для наркозу або транквілізаторів. Тому пацієнт під час процедури практично нічого не відчуває, але це ніякою мірою не впливає на її лікувальний ефект. При проведенні сеансу ЕСТ електроди накладають або білатерально (на обидві скроні пацієнта), або один з електродів на центр лобу, а інший на скроню, яка відповідає недомінантній півкулі головного мозку, так як було доведено, що при останньому методі зменшується час сплутаності свідомості після проведених сеансів ЕСТ. Через електроди пропускають електричний струм силою 70-120 В, час дії струму – 0,5-0,9 с. Усього на курс лікування призначають 3-5 сеансів. ЕСТ найбільш ефективна при важких ендогенних афективних розладах, які резистентні до фармакотерапії.

    Покази до проведення ЕКТ:

    - важкі депресії в рамках МДП, шизофренії, інволюційних психозів, резистентні до психотропних засобів:

    -- гострі депресії з маренням і турботою, страхом, суіцидальними тенденціями;

    -- затяжні депресії з монотонністю афекту, маревними ідеями гріховності, іпохондричним і нігілістичним маренням;

    - фебрильна шизофренія;

    - кататонічне збудження і ступор, якщо психотропні

    засоби виявилися неефективними.

    Абсолютні протипоказання до проведення ЕКТ:

    - важкі хвороби серцево-судинної системи (зміни міокарду, декомпенсованні вади, стенокардія, коронарокардіосклероз, загальний атеросклероз, гіпертонія II і III стадій, тромбофлебіт);

    - хвороби опорно-рухового апарату з небезпекою переломів (деформуючий артрит, погано зрощені переломи, остеомиеліт, кіфосколіоз, остеопороз, обмежена рухливість

    суглобів травматичного або запального походження);

    - органічні хвороби центральної нервової системи (паркінсонізм, розсіяний склероз);

    - гострі і хронічні інфекції;

    - гострі бронхіти, бронхоектатична хвороба, емфізема легенів, бронхіальна астма, гострі і хронічні хвороби носоглотки з порушенням прохідності;

    - хвороба язви шлунку, кишки 12-перста, хвороби печінки, нирок;

    - цукровий діабет, гипертіріоз;

    - відшаровування сітківки;

    - вагітність.

    Відносні протипоказання до проведення ЕКТ:

    - гіпертонічна хвороба I стадії;

    - помірний атеросклероз;

    - компенсовані вади серця;

    - грижі;

    - добре зрощені старі переломи.

    Піротерапія - лікування штучним підвищенням температури тіла.
    Штучну викликають лихоманку введенням в організм чужорідного білка (див. Протеинотерапия), збудників захворювань (малярії, поворотного тифу), різних вакцин, хімічних речовин (пірогенал, зваж сірки в маслі, дистильована вода). Підвищення температури тіла викликають також впливом на організм повітря, води, піску, грязі, нагрітих вище звичайної температури тіла, при одночасному обмеженні тепловіддачі (див. Гіпертермія) і електричного струму - діатермія, індуктотермія, электропирексия (див.). Піротерапія викликає посилення кровообігу, обміну речовин та імунобіологічних (захисних) реакцій організму.
    Всі види пиротерапии необхідно поєднувати Із застосуванням лікарських препаратів (наприклад, сульфаніламідних, миш'яку, йоду, аміназину, антибіотиків).
    Показання: серорезистентные форми сифілісу, нейросифіліс, прогресивний параліч, шизофренія, резистентні форми гонореї, бруцельоз, хронічне запалення жіночих статевих органів, спондилоартрити, поліартрит, бронхіальна астма.
    Протипоказання: злоякісні пухлини, туберкульоз, гарячкові стани, недостатність кровообігу II і III ступеня, гіпертонічна хвороба II і III стадії, гнійні процеси, хвороби крові, тиреотоксикоз, променева хвороба і стан після лікування іонізуючим випромінюванням.

    Спосіб краніоцеребральної гіпотермії (КЦГ) передбачає зниження температури мозку теплокровних тварин і людини через переважання тепловіддачі над теплопродукцією, тобто штучне охолодження мозку через зовнішні покриви голови з допомогою спеціального апарату. Назва походить від гіпо... і грец. therme – тепло (охолодження). Ця процедура призводить до зниження життєдіяльності організму, підвищує стійкість його до кисневого голодування і має на меті підвищення стійкості мозку до явищ гіпоксії (кисневого голодування), а також усунення явищ набряку та набухання головного мозку внаслідок його токсичного ураження (алкогольного, наркотичного). Загальновідомими підручними засобами в побутових умовах є гумові або пластикові бульбашки, наповнені льодом або сумішами, що охолоджують (сніг з сіллю, лід з сіллю). У клініці використовують гумові шоломи з подвійними стінками, між якими циркулює охолоджена рідина, та бандажі-обтікачі. Такі бандажі – це сучасні повітряні гіпотерми із малою циркуляцією охолодженого повітря. Вони є істотною підмогою у боротьбі з явищами гіпоксії, набряку та набухання головного мозку та при купіруванні пов'язаних з ними грізних психічних розладів.

    Класифікація психофармакологічних засобів

    В даний час виділяють наступні класи психофармакологічних засобів.
    - Нейролептики - для лікування шизофренії і станів занепокоєння у рамках інших психічних розладів; іноді їх називають також антипсихотичними препаратами.

    - Антидепресанти - для лікування депресії; інші назви - тимолептики (= нормалізатори настрою) або тіморетікі (= стимулятори настрою) - це назва використовується для позначення групи більш сильно стимулюючих антидепресантів. До антидепресивну дію медикаментів відноситься також літій.
    - Транквілізатори (синонім - анксиолитики) - для лікування тривожних розладів і станів напруженості різного походження; в англомовних країнах існує також назва малі транквілізатори (minortranquilizers). Більшість використовуваних в даний час снодійних (гіпнотичних препаратів) споріднені транквілізаторів хімічно і фармакологічно.
    - Стимулятори - це медикаменти, що підвищують спонукання і активність, називаються також психостимуляторами або, рідше, аналептиками. Ноотропами називають групу речовин, які можуть мати сприятливу дію на когнітивні функції у літніх людей, не будучи при цьому стимулюючими в цілому.

    Психотерапія, її види та сфера застосування

    Психотерапія – науковий напрямок психологічної практики. Мета психотерапії – допомогти пацієнту усвідомити причини особистісних проблем, знайти ресурси для їх вирішення. Досягти цієї мети можна різними методиками, існує кілька шкіл психотерапії. Пропоную розглянути найбільш популярні навчання: психоаналіз, системну сімейну психологію, нейролінгвістичне програмування, когнітивно-поведінкову психотерапію, гештальт-терапію.

    Основні види психотерапії у психології

    Психотерапію ділять на декілька видів:

    Особистісно-орієнтовний;

    Гіпносугестивний;

    Раціональний;

    Аутогенне тренування

    Поведінковий.

    1.

    Особистісно-орієнтовна спрямовується на усвідомлення хворим безпосередніх причин хвороби, а також коригує неадекватні реакції і поведінку.

    2.

    Гипносуггестивную проводять за допомогою навіювання, яке в повній мірі проявляється при гіпнозі, тобто перехідному стані свідомості, яка відрізняється від неспання і сну. Гіпноз виникає при словестном або несловесном впливі. Для цього використовується ряд прийомів.

    3.

    Раціональну в лікувальній практиці застосовують найбільш широко. У неї включаються прийоми емоційного впливу, навіювання і логічної аргументації.

    4.

    Аутогенне тренування відрізняється від гипносуггестивного виду більш активною участю самого хворого в процесі лікування. Її застосовують для підвищення реалізації можливостей особистості та організму. Основний елемент у ній – м’язова релаксація.

    5.

    Поведінкова спрямовується на усунення симптомів самої хвороби і зміна веління, яке закріплюється звичками.

    Загальні принципи лікування шизофренії

    Медикаментозне лікування

    Стадія психозу

    • Антипсихотичні препарати є ефективними для зменшення

    позитивних проявів шизофренії. Вони менше впливають на

    негативні і когнітивні симптоми.

    • Рекомендована добова доза для лікування першого епізоду психозу

    є, наприклад, 8-24 мг перфеназину, 2-4 мг рисперидону [

    або

    7,5-15 мг оланзапіну [

    Коментар експерта. Лікарський засіб Перфеназин станом на

    11.02.2019 в Україні не зареєстрований

    • Рекомендована добова доза для лікування рецидиву епізоду

    психозу є, наприклад, 24-32 мг перфеназину, 4-6 мг рисперидону або

    10-30 мг оланзапіну.

    Коментар експерта. Зареєстровані в Україні лікарські засоби

    рисперидон та оланзапін застосовуються відповідно до їх

    інструкцій для медичного застосування

    • Вибір лікарських засобів має враховувати попередній досвід

    медикаментозного лікування пацієнтів, оскільки схильність до

    різних видів побічних ефектів у пацієнтів відрізняється.

    • Необхідно встановити найнижчу ефективну дозу шляхом

    поступового підбору дози. Це дозволить уникнути появи побічних

    ефектів, викликаних лікарськими препаратами і покращити

    прихильність.

    Підтримуюче лікування

    • Після періоду психозу дозу необхідно знижувати поступово під

    ретельним наглядом. Після досягнення підтримуючої дози

    лікування можна продовжувати у таблетованій формі або у формі

    ін’єкцій депо-препаратів.

    Настанова 00722. Шизофренія

    6/20

    • Дози, що використовуються для довготривалої терапії, як правило,

    значно нижчі за ті, які використовуються при гострих станах. У

    випадку довготривалого лікування шизофренії добова доза може

    становити, наприклад, 8-24 мг перфеназину [

    2-5 мг рисперидону [

    або 10-20 мг оланзапіну.

    • Клозапін [

    настанова

    00935 |Лікування клозапіном] є значно ефективнішим, ніж інші

    антипсихотичні препарати. Він також знижує смертність більш

    ефективно, ніж інші антипсихотичні препарати. Клозапін є

    препаратом вибору при лікуванні шизофренії, рефрактерної до

    інших лікарських препаратів.

    • Ефективними можуть бути ін'єкції депо-препаратів, особливо при

    низькій усвідомленості пацієнтом його/її стану.

    • Якщо використовують ін'єкції депо-препаратів, рекомендується,

    щоб разові дози були меншими, ніж зазвичай, наприклад,

    25–50 мг рисперидону [

    кожні 2 тижні, 50–100 мг паліперидону

    або 300–400 мг арипіпразолу з 1-місячними інтервалами.

    • Велика кількість пацієнтів з шизофренією потребують постійної

    медикаментозної терапії. Профілактичне протирецидивне лікування

    антипсихотичними препаратами повинно тривати принаймні

    2-5 років, навіть після досягнення добрих результатів лікування

    • Відміна ліків має бути поступовою, і необхідним є ретельний

    моніторинг для виявлення симптомів або поведінкових розладів,

    що можуть передувати психозу. У разі виникнення будь-яких таких

    симптомів, дозу препарату слід збільшити до попереднього

    ефективного рівня.

    Допоміжні препарати [

    доказ

    • Клінічну депресію у пацієнтів із шизофренією слід лікувати

    відповідно до загальних принципів лікування депресії. Для

    лікування депресії рекомендуються селективні інгібітори

    зворотного захоплення серотоніну та міртазапін, а не трициклічні

    антидепресанти.

    • Для лікування пацієнтів із тривогою можна призначати короткий

    курс бензодіазепінів [

    • У разі довготривалого лікування недоліки застосування

    бензодіазепінів більші за їх переваги.

    • При шизоафективному розладі до лікування можна додавати

    препарати, що стабілізують настрій (наприклад, препарати літію

    ] або вальпроєвої кислоти [


    написать администратору сайта