Лекція з наркології на тему Термінологія. Термінологія і класифікація в наркології. Термінологія і класифікація в наркології І. Наркологічна термінологія

• Название: Термінологія і класифікація в наркології І. Наркологічна термінологія
• Анкор: Лекція з наркології на тему Термінологія
• Дата: 16.05.2022
• Размер: 40.97 Kb.
• Имя файла: Термінологія і класифікація в наркології.docx
• Тип: Документы; #532318

Термінологія і класифікація в наркології

І. НАРКОЛОГІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

Здавна в різних європейських мовах використовують слова “наркоман”, “наркотик”, “наркоманія”. Зокрема, “наркоманією” називали стан сну, емоційного струсу, паралічу.

На сьогодні НАРКОМАНІЄЮ (грецьк. narke - заціпеніння, сон + mania - безумство) називають групу хвороб, що виникають внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків. Проявами наркоманії є психічна та фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.

Оскільки клінічна картина окремих форм наркоманій залежить від особливостей наркотичної речовини, яка є предметом зловживання, то даний термін часто використовують у множині – “НАРКОМАНІЇ”. До того ж, у кожному конкретному випадку для характеристики окремої форми наркоманії використовується прикметник, наприклад, морфінна наркоманія (морфінізм), кокаїнова, гашишна та інше.

Через деяке негативне значення, яке закріпилось за цим словом, у 1964 році ВООЗ запропонувала альтернативний термін ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН, який на сьогодні рівноправно використовується в медичній літературі.

Випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулюючої дії без розвитку залежності від них носять назву НАРКОТИЗМУ, або ПЕРІОДИЧНОЇ НАРКОТИЗАЦІЇ.

Поняття ЗЛОВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ

часто використовується в двох повністю відмінних за суттю значеннях. По-

перше, як діагностичний термін, що визначає періодичне послаблення контролю за вживанням наркотичних речовин, і є однією зі стадій в ряді порушень, пов’язаних з їх прийомом. По-друге, як термін, що має більш просте, загальноприйняте значення: вживання, яке являє собою порушення суспільних норм і шкодить здоров’ю людини. Звикання і розвиток залежності є складовими другого визначення.

НАРКОТИК – речовина, що при одноразовому вживанні здатна викликати приємний психічний стан, а при систематичному – психічну та фізичну залежність.

Перелік цей складається на основі міжнародних конвенцій про наркотики та психотропні речовини.

Термін “наркотична речовина” включає три критерії:

1. 
   медичний;
   
2. 
   соціальний;
   
3. 
   юридичний.
   

Медичний критерійполягає у тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (стимулюючу, седативну, галюціногенну та ін.), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.

Під соціальним критерієммається на увазі, що немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку.

Юридичний критерійбазується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990 р.):

1. 
   Опіати (опіоіди).
   
2. 
   Депресанти:
   
   • 
     седативні;
     
   • 
     снодійні;
     
   • 
     транквілізатори.
     
3. 
   Стимулятори:
   
   • 
     кокаїн;
     
   • 
     амфетамін;
     
   • 
     кофеїн;
     
   • 
     кат - рослина, що містить ефедриноподібну речовину, поширена в Азії.
     
4. 
   Галюціногени.
   
5. 
   Інші речовини:
   
   • 
     канабіс;
     
   • 
     інгалянти;
     
   • 
     фенциклідин;
     

- кава і бетель – рослини поширені в Океанії.

ПСИХОАКТИВНА ТОКСИЧНА РЕЧОВИНА може мати тіж властивості, що й наркотик, але соціальна небезпека її вживання дещо менша, і, відповідно, офіційно наркотиком вона не визнанаэ наприклад, барбаміл, ефедрин.

ТОКСИКОМАНІЯ – хвороба, яка характеризується психічною, а іноді й фізичною залежністю від психоактивної токсичної речовини не віднесеної до списку наркотиків.

ДОПІНГИ – психоактивні, ендокринні та інші речовини чи методи, що здатні штучно підвищувати працездатність і нівелювати відчуття втоми, у зв’язку з чим уповноваженими на те органами були внесені до переліку заборонених для використання спортсменами.

На сьогоднішній день класифікація допінгів має наступний вигляд:

1. 
   Заборонені класи фармакологічнихпрепаратів:
   

а) стимулятори – аміфеназол, амінептін, кокаїн, фенкамфамін, пентілентетразол, амфетамін, кофеїн, ефедрин, мезокарб, піпрадол, тербуталін і схожі речовини;

б) наркотики – декстраморамід, декстрапропоксіфен, героїн, метадон, морфін, пентазоцин, петідін і схожі речовини;

в) анаболіки – андрогенні стероїди (клостебол, метандієнон, нандролон, станозолон, флюоксіместерон, метенолон, оксандролон, тестостерон) та антагоністи бета-адренорецепторів

г) діуретики – ацетазоламід, буметанід, хлорталідон, етакринова кислота, фуросемід, гідрохлортіазен, манітол, спіронолактон, тріамтерен та схожі речовини;

д) гормони – хоріонічний гонадотропін, соматоторопний гормон, еритропоетин.

2 Забороненіметоди:

а) кров’яний допінг – введення спортсмену перед стартом крові, еритроцитів або плазми;

б) фармакологічні, хімічні чи фізичні маніпуляції спрямовані на повну чи часткову зміну придатності зразка сечі для проведення аналізу, як то катетеризація, затримка утворення сечі та інше;

2. 
   Речовини, що використовуються з обмеженнями: алкоголь, марихуана, місцеві анестетики, кортикостероїди, деякі бета-адреноблокатори.
   

АЛКОГОЛІЗМ – прогредієнтне захворювання, що проявляється синдромом алкогольної наркотичної залежності з розвитком абстинентного (похмільного) синдрому при утриманні від вживання спиртного.

Алкоголiзм - динамiчний процес, який має свiй початок, перебiг, i кiнцевий стан.

АБСТИНЕНЦІЯ (абстинентний синдром).використовується для характеристики стану не вживання алкоголю під час лікування. Але у вітчизняних джерелах цей термін прийнято ототожювати зі станом похмілля і ми будемо дотримуватись даної традиції.

ІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ В НАРКОЛОГІЇ

Таблиця. 2.1. Класифікація психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психоактивних речовин. Діагностичний модуль F10 -F19.

Шифр за МКХ-10	Характеристика розладів
F 10	Психічні та поведінкові алкоголю (ППР-А)	розлади	внаслідок	вживання
F 11	Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів (ППР-О)
F 12	Психічні та поведінкові канабіоїдів	розлади	внаслідок	вживання
F 13	Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання седативних та снотворних засобів
F 14	Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання кокаїну
F 15	Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання інших стимуляторів, включно з кофеїном
F 16	Психічні та поведінкові галюціногенів	розлади	внаслідок	вживання
F 17	Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання тютюну
F 18	Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання летких розчинників
F 19	Психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та інших психоактивних речовин – використовується у випадках, коли вживалось дві чи більше ПАР, і не можливо оцінити, яка з них більше вплинула на клінічну картину.

Для характеристики дії кожної з ПАР, виділяють наступні розлади.

F1х.0. Гостра інтоксикація - стан, що настає слідом за вживанням алкоголю чи іншої ПАР і призводить до чисельних психічних та соматичних порушень.

При вживанні алкоголю даний діагноз виставляється за наявності загальних ознак гострої інтоксикації та хоча б по одному з нижченаведених психічних та сомато-неврологічних діагностичних критеріїв:

А.

- розгальмованість;

• 
  надмірна схильність до суперечок;
  
• 
  агресивність;
  
• 
  лабільність афектів;
  
• 
  порушення уваги;
  
• 
  зниження критичності;
  

Б.

хитка хода;

• 
  втрата рівноваги стоячи;
  
• 
  змазана мова;
  
• 
  ністагм;
  
• 
  розлади свідомості (оглушення, ступор, кома);
  
• 
  гіперемія обличчя;
  
• 
  ін’єкованість склер.
  

F1х.00 - без ускладнень (звичайне сп’яніння);

F1х.01 - з травмою чи іншими тілесними ушкодженнями;

F1х.02 - з іншими медичними ускладненнями, наприклад аспірацією блювотних мас, кривавою блювотою чи інше;

F1х.03 - з делірієм;

F1х.04 - з розладами сприйняття;

F1х.05 - з комою;

F1х.06 - з судомами;

F1х.07 - патологічне сп’яніння.

F1х.1. Вживання із шкідливими наслідками. F1х.2. Синдром залежності.

F1х.20 - на даний момент утримання;

F1х.21 - на даний момент утримання, але в умовах, що виключають вживання (у лікарні, тюрмі чи ін.);

F1х.22 - контрольована залежність, на даний момент під клінічним спостереженням, на підтримуючій чи замісній терапії (метадон, нікотинова жуйка чи ін.);

F1х.23 - на даний момент утримання, але на лікуванні викликаючими відразу чи блокуючими ліками (налтрексон, дісульфірам, антабус);

F1х.24 - активна залежність, на даний момент вживання ПАР; F1х.25 - регулярне зловживання;

F1х.26 - дипсоманія (епізодичне вживання).

F1х.3. Стан відміни. F1х.30 неускладнений; F1х.31 - з судомами;

F1х.4. Стан відміни з делірієм.

F1х.40 - без судом; F1х.41 - з судомами;

F1х.5. Психотичний розлад.

F1х.50 - шизофреноподібний; F1х.51 - переважно маячний;

F1х.52 - переважно галюцинаторний;

F1х.53 - переважно поліформний;

F1х.54 - переважно з депресивними симптомами;

F1х.55 - переважно з маніакальними симптомами;

F1х.56 - змішаний.

F1х.6. Амнестичний синдром (корсаківський психоз).

F1х.7. Резидуальний психотичний розлад і психотичний розлад з пізнім (відставленим) дебютом.

F1х.70 - ремінісценції;

F1х.71 - розлад особистості чи поведінки; F1х.72 - резидуальний афективний розлад; F1х.73 - деменція;

F1х.74 - інше стійке когнитивне порушення;

F1х.75 - пізно виниклий психотичний розлад з пізнім (відставленим) дебютом;

F1х.8. Інші психічні та поведінкові розлади.

F1х.9. Неуточнені психічні та поведінкові розлади.

Поряд із широкомасштабним впровадженням МКХ-10, не втратила свого клінічного значення і традиційна класифікація, яка застосовувалась у вітчизняній психіатрії. Особливо це стосується класифікації алкоголізму та металкогольних психозів, у створення якої значний вклад внесли представники радянської школи психіатрії. Традиційно прийнято виділяти два різновиди психічних розладів викликаних алкоголем (етанолом):

1. 
   гостра алкогольна інтоксикація – стан сп’яніння, що виникає внаслідок разового чи епізодичного прийому спиртних напоїв.
   

алкоголізм (хронічний алкоголізм, хронічна алкогольна інтоксикація, синдром алкогольної залежності, етилізм) – хворобливий стан, що виникає внаслідок багатократного прийому спиртного.

ЛЕКЦИЯ 2

І. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН

Наркоманії належать до так званих прогредієнтних захворювань, тобто таких, які поступово ускладнюються нашаруванням психічних та соматоневрологічних симптомів.

Таблиця 3.1. Загальні етапи розвитку наркоманій

Назва	Загальна характеристика
Етап зловжи- вання без розвит- ку залежності	Інтоксикації чергуються зі станами тверезості. Клінічна симптоматика наркоманій відсутня, не спостерігається тяжких соматичних розладів. Основні стадії: 1) ейфорія, як суб’єктивне відчуття насолоди; 2) формування надання переваги одній наркотичній речовині; 3) регулярність прийому; 4) нівелювання початкового ефекту наркотику.
Продром хвороби	Збільшується добова толерантність, можливість багаторазового на протязі доби введення наркотичної речовини, виникають явища десинхронозу - постійно підвищений життєвий тонус, короткий неспокійний сон, невиразність добових коливань активності.
І ст. Хвороби	Регулярний прийом психоактивної речовини. Зріст толерантності, слабшання захисних реакцій, зниження імовірності токсичних реакцій, зміна форми вживання (синдром зміненої реактивності). Спостерігається обсесивний (нав’язливий) потяг до інтоксикації, здатність досягнення психічного комфорту тільки у стані сп’яніння.
ІІ ст. Хвороби	Представлена трьома наркоманічними синдромами: 1) синдромом зміненої реактивності; 2) синдромом психічної залежності; 3) синдромом фізичної залежності (див. пояснення в тексті)
ІІІ ст. хвороби	Представлена більш розвиненими ніж у ІІ стадії вищеперахованими синдромами залежності. Психоактивна речовина виконує тонізуючу роль, тільки за допомогою неї досягається підвищення активності організму.

Спонтанних ремісій при зловживанні психоактивними речовинами, як правило, не спостерігається, перерви в наркотизації зазвичай мають вимушений характер (відсутність наркотику, арешт, госпіталізація). При активному лікуванні ремісії тривалістю більше року вдається досягти у 10-15% хворих і її стійкість залежить від форми наркоманії, стадії розвитку, строків зловживання і доз наркотичної речовини.

Вирізняють два типи перебігу ремісії:

1. 
   дисфоричний з ознаками депресивного синдрому;
   
2. 
   органічний.
   

При першому типі в клінічній картині ремісії спостерігається млявість, слабкість, реакції роздратування, образи, плаксивості, вередування, депресивні розлади за астенічним або апатичним типом, Підйоми настрою, які викликають підозру оточуючих, веселість, яка чергується з нападами придирливої злоби складають дисфоричний синдром.

Другий тип перебігу ремісії характеризується виразнішими ознаками органічного, а не функціонального ураження центральної та вегетативної нервової системи. Органічний тип ремісії частіше виникає при зловживанні барбітуратами і опіатами.

Швидкість формування і ступінь прогредієнтності (високий або низький) наркоманій залежить від ряду факторів. Висока прогредієнтність спостерігається при ранньому початку зловживання, інтенсивному зловживанні. Вона може уповільнюватись при перервах у наркотизації.

ІІ. ВЕЛИКИЙ НАРКОМАНІЧНИЙ СИНДРОМ

Великий наркоманічний синдром включає основні синдромальні прояви патологічних процесів, які розвиваються в організмі при зловживанні психоактивними речовинами. Він має наступну структуру:

І. Психічна залежність: ІІ.Фізичназалежністісь) абстинентні явища;

б) компульсивний потяг до наркотику;

в) пов’язування відчуття комфорту виключно зі станом сп’яніння.

ІІІ. Зміна первинної реактивності до психоактивних речовин. а) зміна форми вживання ПАР;

б) зміна форми сп’яніння; в) зміна толерантності;

г) мітридатизм.

ІV. Психотоксична дія.

5. 
   Соматотоксична дія.
   

Психічна залежність – стан (умова), за якого ПАР викликає потужне бажання періодично чи постійно вживати її з метою викликати задоволення або уникнути дискомфорту.

Її ознаками є: незадоволення відсутністю наркотика, пожвавлення при згадці про нього, причину, яка стоїть на заваді його вживання, або свій наркотичний досвід (як правило, це єдина у хворого тема для розмови), ставлення до наркотизації некритичне, все пов’язане з нею набуває позитивного забарвлення. Стан інтоксикації стає для нього синтонічним (новою нормою).

На початку формування залежності нав’язливий потяг супроводжується спробами протистояти йому (обсесивний характер), але поступово набуває ознак компульсивності.

Фізична залежність – стан нездатності переносити значні відхилення у фізичному статусі (абстинентні розлади), які виникають за умови припинення надходження в організм речовини, що його викликала. Він має наступні компоненти:

1. 
   Компульсивний потяг - (compulsion - примушування) нездоланне прагнення до наркотизації, яке сягає інтенсивності вітальних потягів (голоду, спраги). Він визначає настрій хворого, його поведінку, нівелює критику. Всі думки та прагнення хворого спрямовуються на пошук наркотику і здолання перешкод на цьому шляху. Компульсивний потяг, на відміну від психічного, супроводжується вегетативними знаками: розширенням зіниць, гіпергідрозом, сухістю у роті та тремором. Задовільнити його може лише вживання наркотика.
   
2. 
   Абстиненція -(abstinence - позбавлення задоволення) це сукупність соматичних, нейро-вегетативних та психічних порушень, що виникають після припинення наркотизації за умови сформованої залежності від наркотика.
   

Існують різні патогенетичні концепції абстиненції. Наприклад, концепція "дзеркального відображення" (Е.Левенштейн) розглядає її як протилежність інтоксикації. Замість ейфорії виникає тривога, депресія, замість гіперактивності апатія та бездіяльність, релаксацію змінює неспокій та безсоння, а на зміну міозу приходить мідріаз.

І.Н. Пятніцкая розглядала абстиненцію, як спробу організму власними ресурсами відновити гомеостаз. При цьому відбувається непропорційна компенсація: при недостатній активації психічної діяльності - тривожність, при надлишковій - депресія, замість помірної тонізації судинної системи - гіпертензія. Враховуючи це, І.Н. Пятніцкая рекомендувала не боротись з абстиненцією, а лише проводити її корекцію, адже її симптоми переважно компенсаторні і покликані відновлювати рівновагу в організмі. До того ж, суб’єктивно важкі переживання наркоманів у цьому стані, як правило, не несуть за собою серйозних соматичних наслідків. Потрібно лише пам’ятати про можливість загострення супутніх захворювань і вживати відповідних заходів.

Варто зазначити, що при тривалому лікуванні протизапальними чи гормональними препаратами, у разі їх відміни виникає погіршення стану хворого - синдром відміни, але за своїм механізмом це не абстиненція, а загострення основного захворювання.

Існує думка, що фізична та психічна залежність характеризують єдиний аддиктивний стан і не можуть бути розділені, адже, імовірно, мають спільні молекулярно-клітинні механізми.

3. 
   Спроможність досягати стану фізичного комфорту тільки за умов інтоксикації. Цю ознаку фізичної залежності виділяють за аналогією із симптомом спроможності досягнення психічного комфорту тільки за умов інтоксикації при психічній залежності. При вживанні індивідуальної дози наркоман відчуває і психічний, і фізичний комфорт, хоча вона може бути недостатньою для розвитку ейфорії. Таку кількість називають "дозою вдоволення потреб".
   

Зміна первинної реактивності щодо ПАР - компонентами цього синдрому являються:

1. 
   Зміна форми вживання- систематичне вживання хворим ПАР, від якої у нього сформувалась залежність. Якщо здорова людина протягом декількох днів вживає, наприклад, спиртні напої, то вона швидко вимушена буде припинити це через погане самопочуття.
   
2. 
   Зміна форми сп’яніння - дія наркотику на організм за умов сформованої наркоманії суттєво відрізняється від звичної. Якщо на здорову людину морфін діє седативно, то хворого опійною наркоманією він стимулює, а барбітурати, оснвним ефектом яких є здатність викликати сон, на барбітуромана можуть діяти стимулююче.
   

Першою змінюється інтенсивність ейфорії без зміни її якості і фаз, потім поступово змінюється її якість, аж до розвитку лише тонізуючого ефекту замість ейфоричного. Сюди ж можна віднести і амнестичні форми сп’яніння, які зустрічаються при всіх (крім опійної) формах наркоманій, коли у хворого має місце випадіння з пам’яті подій, що відбувались під час сп’яніння.

3. 
   Зміна толерантності клінічно проявляється зниженням біологічної або поведінкової реакції організму на повторне введення однієї і тієї ж кількості наркотичної речовини, або необхідності збільшення дози наркотику для досягнення бажаного ефекту.
   

Людині властива певна фізіологічна толерантність, яка в силу різних причин (віку, ваги, соматичного стану) може дещо змінюватись, але вона завжди значно нижча від толерантності у наркоманів.

Вирізняють фармакокінетичну, фармакодинамічну та поведінкову толерантність.

Фармакокінетична толерантністьстосується процесів розподілу і метаболізму психоактивних речовин. Наприклад, у відповідь на систематичне вживання алкоголю в печінці підвищується синтез алкогольдегідрогенази - ферменту, який ініціює метаболізм етанолу. Таким чином, з часом при вживанні певної дози спиртного максимальний рівень етанолу в крові виявиться нижчим через його більш швидкий розпад.

Фармакодинамічна толерантність (адаптація) виникає на рівні біологічних або клітинних "цілей" наркотичної речовини.

Поведінкова толерантністьполягає в тому, що поведінка "наркомана зі стажем" у стані сп’яніння значно різниться від поведінки людини, що почала вживати ПАР недавно. Досвідчені наркомани, за бажанням, як правило, здатні приховувати свій стан, а новачка видно здалеку.

На висоті хвороби, зміна первинної толерантності є різною для різних типів наркоманій. Так, для барбітурової наркоманії вона складає 5-10 разів, при алкоголізмі - 8-12 разів, при опійній наркоманії - 100-120 разів. Майже не спостерігається зміна первинної толерантності при вживанні галюциногенів, а також кокаїновій та гашишній наркоманіях. До того ж, при різних формах наркоманій темпи зростання толерантності різні: якщо протягом першого року алкоголізму вона підвищується у 3-4 рази, то при опійній наркоманії таке підвищення відбувається за 2-4 тижні.

4. 
   Мітридатизм - зникнення захисної реакції на передозування. На початку наркотизації захисні вегетативні реакції присутні завжди. При алкоголізмі це блювотний рефлекс, при передозуванні опіатів - свербіж, снодійних та гашишу - нудота, блювота, профузний піт та гіперемія обличчя
   
5. 
   Психотоксична дія психоактивної речовини - під цим розуміють зміни психічної діяльності при одноразовому вживанні наркотику та зміни особистості при тривалому вживанні. В цьому сенсі найбільш страждає енергетична система організму. При будь-якій формі наркотизації спостерігається прогресуюче зниження енергетичного потенціалу, згасання потягів та потреб, як в біологічному, так і в соціальному аспекті, загальне виснаження організму.
   

Психічні розлади при алк оголізмі і наркоманіях досить різноманітні. Психічне спустошення розвивається у відповідності з закономірностями хронічних екзогенних процесів з кінцевим результатом у вигляді деменції: етап особистісних порушень, наступний етап психопатизації та кінцевий етап деменції. Ступінь розвитку органічних уражень залежить від властивостей

ПАР. Важкий психоорганічний синдром і органічне недоумство спостерігаються при зловживанні барбітуратами, леткими розчинниками, деякими сортами гашишу. При опійній наркоманії деменція має більш функціональний характер: зниження потреб, оліготимія, анергія, неспроможність до інтелектуальних зусиль.

Протягом перебігу будь-якої форми наркоманії, токсикоманії та алкоголізму обов’язково виникають афективні розлади. З тривалістю хвороби тривожність і депресії поступово змінюються на дисфорії, наростає їх органічність.

Також слід зазначити, що різним формам залежності від ПАР властиві гострі психози або на висоті сп’яніння (власне інтоксикаційні), або в період абстиненції. Вони мають всі риси характерні для гострих екзогенних психозів: розлади свідомості, динамічність розвитку із зміною одного синдрому на інший; гострий початок і перебіг; амнезія, ступінь якої корелює з глибиною потьмарення свідомості. Разом з тим, гострі психози при залежності від ПАР мають особливості, пов’язані з нейротоксичною дією цих речовин: емоційні розлади при підгострому початку (дисфоричний дебют делірію, параноїдного синдрому, рідше - галюцинозу) і при виході - етап надзвичайно глибокого сну.

Соматотоксична дія психоактивної речовини - це поняття включає в себе усі різноманітні розлади соматоневрологічної сфери, які виникають внаслідок зловживання ПАР. Провідними порушеннями при цьому є трофічні зміни організму (втрата тургору шкіри, випадіння волосся, ламкість нігтів, кахексія). Важливу роль відіграє також загальний негативний вплив алкоголю та особливо наркотичних і токсичних речовин на механізми нейрорегуляції та імунного захисту організму, що призводить до цілої низки хронічних уражень різних органів і систем (див. главу "Медичні наслідки алкоголізму, наркоманій та токсикоманій")