|
|
истрия. Україна_в_період_загострення_кризи_радянської_системи. Україна в період загострення кризи радянської системи Косигінські економічні реформи
Україна в період загострення кризи радянської системи
Косигінські економічні реформи
Причини запровадження
|
Після усунення від влади М. Хрущова в жовтні 1964 р. економіка країни продовжувала перебувати в стані кризи. Для її подолання було два можливих шляхи:
радикальні реформи
(тобто такі, що стосуються
основ соціалістичного ладу,
його характерних
принципів);
часткові реформи
(які не стосувалися
основ соціалістичного ладу
і спрямовувалися на
пом'якшення економічної
кризи, але не були здатні
подолати її в цілому).
Керівництво СРСР, розуміючи необхідність здійснення економічних реформ як таких, обрало другий шлях, що в підсумку і визначило їхній крах
|
Мета
|
Реформа повинна була забезпечити подолання таких негативних явищ економіки, як
збільшення потреби у капіталовкладеннях;
незавершеність будівництва;
масовий випуск товарів, що не мали збуту;
диспропорція розвитку галузей господарства;
невідповідність між зростанням зарплати і продуктивності праці;
неефективне використання виробничих фондів;
масовий випуск товарів, що не знаходили збуту;
відсутність діючих матеріальних стимулів для підвищення продуктивності праці та якості продукції, що випускається
|
Реформа у промисловості
|
У вересні 1965 р. відбувся
пленум ЦК КПРС, на якому визначили заходи з реформування
економіки. За його рішеннями ліквідували раднаргоспи й повернулися
до галузевої системи управління промисловістю через союзні та союзно-
республіканські міністерства. У результаті цього в Україні відновили
діяльність 22 союзно-республіканські й сім республіканських міні-
стерств. Переважна частка промислового потенціалу республіки знову
повернулася в підпорядкування центральних відомств. Завдяки цьому
залежність республіки від центру посилилася й зміцніла система
командно-адміністративного управління економікою, притаманна радянській моделі.
З’явилися також нові принципи реформування методів планування
й економічного стимулювання, які мали сприяти формуванню госпроз-
рахункових відносин на підприємствах і створенню ефективної системи
стимулювання.
оцінка діяльності промислових підприємств повинна була здійснюватися не по валових показників виробленої продукції, а за її реалізації
скорочення обов'язкових планових показників, які доводили до підприємств з центру, зміцнення їх госпрозрахунку, підвищення самостійності, збереження у розпорядженні підприємств більшої частини прибутку.
|
Сільське господарство
|
Притаманний радянській моделі розвитку
колгоспно-радгоспний лад у сільському господарстві негативно
вплинув на його розвиток. Численні складні проблеми, що виникали
в сільськогосподарській галузі за доби «застою», унаочнювали один із
проявів системного характеру кризи.
Основні положення цієї реформи були прийняті в березні 1965 р. на пленумі ЦК КПРС. Їх суть зводилася до наступного:
збільшення капітальних вкладень у сільське господарство
розвиток матеріальної та соціальної бази села
зменшення планів обов'язкових постачання основних видів сільськогосподарської продукції
підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію
введення надбавок до цін на надплановий продукцію
введення гарантованої оплати праці колгоспників
скасування обмежень щодо особистих підсобних господарств.
|
Результати реформ
|
У другій половині 60-х pp. економіка України розвивалася порівняно високими темпами. Виробництво промислової продукції за цей період зросло на 50%, продуктивність праці в промисловості - на 28%, національний доход збільшився на 30%. Підприємства здобули відносну самостійність, робітники, інженерно-технічні працівники і службовці стали відчувати зв'язок між якістю своєї праці та рівнем заробітної плати.
Але вже на початку 70-их рр. темпи реформи почали знижуватися. І радянське керівництво поступово відмовилося від будь-яких реформ. Наступили «золоті роки стабільності».
Причини невдачі економічних реформ 50-60-их років лежать в основі тоталітарне керованої економіки, якою й була економіка радянська. Економічне реформування не могло принести успіху без політичних змін, демократизації і без реального суверенітету республік.
У період «застою» в економіці України поступово нарос-
тали кризові явища. Адміністративно-командна модель економіки
все більше виявляла нездатність забезпечувати матеріальні потре-
би населення республіки навіть у тих обмежених розмірах, які
встановлювала влада.
Старі методи й принципи господарювання не могли забезпечити
поступальний розвиток суспільства. Ставало зрозумілим, що без запро-
вадження нових форм економічної діяльності, розвитку конкуренції та
вільної ініціативи досягти змін на краще неможливо. До того ж загострю-
валася проблема відносин із союзним центром, що відверто ігнорував ін-
тереси республік, перешкоджаючи їхньому розвитку.
|
Загострення кризи радянської системи у 1970-1980 роках
|
Системна криза- криза. Яка охоплює цілісну економічну системукраїни, криза базових
цінностей
|
Промисловість
|
Сільське господарство
|
Екологія
|
У цей час Україна, як й інші радянські республіки, продовжувала
розвиватися. Реалізовувалися п’ятирічні плани розвитку господарства,
будувалися нові промислові об’єкти, житло тощо, але поряд із цим посилювалося відставання від провідних країн світу, де НТР докорінно
змінювала життя суспільства. Швидко накопичувалися проблеми, як нове радянське керівництво не вирішувало. До того ж воно було сформоване з найбільш послідовних противників десталінізації, які взагалі аперечували навіть можливість будь-яких нових заходів із лібералізації
суспільно-політичного життя. Однак в уряді усвідомлювали, що проголо-
шений курс на «будівництво комунізму» — утопія, і суспільство його
серйозно не сприймає. Унаслідок цього компартійні ідеологи в 1967 р.
запровадили в обіг термін «розвинений соціалізм» — не визначений у часі
період переходу до комунізму, протягом якого радянський лад ставатиме
більш досконалим. Республіканський партійний актив наполегливо на-
магався укорінити ці уявлення у свідомості народу. Проте навіть серед
лояльних до режиму громадян вони не знаходили відчутної підтримки
й розуміння.
|
У 70-х-80-х роках найменш ефективною залишалася галузь сільського
господарства, хоча для його зростання було зроблено багато:
*запроваджувалися масштабні програми механізації і хімізації, здійснювалися роботи з меліорації та ін.
За 1971-1980 рр. в сільське господарство було вкладено 27 % усіх капіталовкладень в українську економіку.
Однак величезні інвестиції вже не давали ніякого ефекту, колгоспна система вже повністю себе пережила
*У 1966-1970 роках обсяги виробництва продукції сільського господарства збільшилися на 17%;
*у 1975-1980 роках вони щорічно зростали на 1%;
*у 1981-1985 роках на пів відсотка.
В колгоспах панувала ручна праця, а для того, щоб якось зібрати урожай доводилося залучати городян - службовців, студентів, іноді робітників.
*Криза у сільському господарстві на початку 80-х років призвела до зникнення значної частини продуктів харчування з прилавків міських магазинів.
Зʼявилися черги, дефіцит, нормований продаж певних видів товарів широкого
вжитку (цукор, гречка, ковбаси тощо)
У більшості магазинів у селах хліб завозили та продавали один-два рази на
тиждень.
*Розповсюдженим явищем стало приховування дефіцитних товарів продавцями, їх продаж родичам, друзям і знайомим
|
бездумна експлуатація природних ресурсів:
відсутність наукового обгрунтування розміщенні виробничих потужностей:
руйнувания природного середовища придатного для життя люлей (забруднення водоймищ,
атмосфери,тощо)
- поступова деградація нації (генетичні зміни, зростання дитя
захворювань,
народжуваності нездорових дітей скорочення народжуваності, зростання числа хронічних захворювань тошо
| |
|
|
Скачать 23.5 Kb.