1096-Текст статті-2112-1-10-20200901. В роботi з коморбiдною тривожнiстю в клiнiцi ендогенних психiчних захворювань
 Скачать 421.1 Kb.
|
|
194 Серiя Психологiчнi науки Випуск 3. 2020 УДК 159.97:616.89-08.44:615.851 DOI https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-3-24 РОЛЬ КОГНIТИВНО-ПОВЕДIНКОВО Ї ТЕРАПІЇ В РОБОТI З КОМОРБIДНОЮ ТРИВОЖНIСТЮ В КЛIНIЦI ЕНДОГЕННИХ ПСИХIЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Ряховська Тетяна Леонiдiвна, аспірант кафедри клінічної психології Ки ївський інститут сучасної психології та психотерапії TLRyakhovska@gmail.com https://orcid.org/0000-0002-7280-5129 У статті розглянуто сучасні знання щодо коморбідності тривоги у разі шизофренії, її епідеміології, етіології та стратегії управління коморбідною тривожністю за допомогою впровадження психотерапе- втичних інтервенцій методами когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). Метою цієї роботи є системний огляд досліджень, що наявні в цій сфері, щоб узагальнити те, що відомо, і вивести напрями для подальших досліджень, що може сприяти розв’язанню проблеми реалі- зації КПТ тривожних станів у клініці ендогенних психічних захворювань. Методи дослідження представлені порівнянням і співвіднесенням наявних історичних і сучасних даних, присвячених проблемі взаємодії ендогенних психозів, психогенних психічних розладів та ана- лізу сучасних терапевтичних заходів щодо їх лікування, що й стало теоретико-методологічною осно- вою дослідження. Результати. З’ясовано, що тривога дуже поширена серед хворих на шизофренію і може впливати на клінічну картину та прогноз основного захворювання на різних його стадіях. Підкреслено, що складнощі ідентифікації симптомів тривоги, недостатня увага до їх діагностики та лікування веде до ускладнення основного захворювання, зниження рівня якості життя та подальшої інвалідизації хворих на шизофренію. Результати контрольованих випробувань демонструють, що ефективність когнітивно-поведінкової терапії перевершує інші психотерапевтичні методи лікування тривоги. Аналізуючи дані досліджень з ефективності когнітивно-поведінкової терапії тривожних станів у хворих на шизофренію, очевидним є доцільність упровадження структурованих короткострокових терапевтичних програм. Висновки. Здійснений аналіз дає змогу дійти висновку, що актуальним виявляється розв’язання питання про доцільність проведення комплексної оцінки тривожних станів та психотерапевтичних заходів щодо їх лікування у хворих шизофренічного спектра. Серед питань, що потребують подальшого наповнення, – структуризація та персоналізація психоте- рапевтичних програм, робота з окремими видами продуктивної та негативної симптоматики, застосу- вання заснованої на усвідомленості когнітивної терапії, впровадження короткотермінових протоколів. Ключові слова: когнітивно-поведінкова терапія, тривога, тривожні стани, шизофренія, ендогенне захворювання, коморбідність. 13. Proskurnia, A.S. (2019). Typolohichni osoblyvosti perfektsionizmu yak determinanty vynyknennia afektyvnykh rozladiv [Typological features of perfectionism as determinants of developing of affective disorders]. Kyiv. 210 [in Ukrainian]. 14. Tkach, B.M. (2016). Neiropsykholohichni mekhanizmy suitsydalnoi povedinky [Neuropsychological mechanisms of suicide behavior]. Problemy suchasnoi psykholohii – Problems of modern psychology. Kamianets-Podilskyi: Aksioma, 32, 489–501 [in Ukrainian]. 15. Fedosieieva, I.V. (2016). Vikovi osoblyvosti suitsydalnoi povedinky pidlitkiv [Age features of suicide behavior of teenagers]. Molodyi vchenyi – Young scientist, 9.1, 161–165 [in Ukrainian]. 16. Chala, O.A. (2015). Perfektsionizm yak determinanta destruktyvnoi konfliktnosti yunatstva [Perfectionism as determinant of destructive conflictness of youth]. Visnyk psykholohii i pedahohiky – Messenger of psychology and pedagogics, Kyiv, 15. Retrieved from: https://www.psyh.kiev.ua/Чала_О.А._Перфекціонізм_як детермінанта деструк- тивної_конфліктності_юнацтва [in Ukrainian]. 17. Petter, O. (2017). Perfectionism And Suicide Are Linked, Finds New Study. Independent : electronic journal. Retrieved from: https://www.independent.co.uk/life-style/perfectionism-suicide-link-study-bodykill-adolescents- western-ontario-mental-health-a7868581.html [in English]. Стаття надійшла до редакції 16.06.2020. The article was received 16 June 2020. ауковий вiсник Херсонського державного унiверситету Н 195 THE ROLE OF COGNITIVE-BEHAVIORAL THERAPY WHILE WORKING WITH COMORBID ANXIETY IN THE CLINIC OF ENDOGENOUS MENTAL ILLNESS Riakhovska Tetiana Leonidivna, Postgraduate Student at the Department of Clinical Psychology Kyiv Institute of Modern Psychology and Psychotherapy TLRyakhovska@gmail.com orcid.org/0000-0002-7280-5129 The article considers modern state of knowledge about the comorbidity of anxiety in schizophrenia, its epidemiology, etiology and management of comorbid anxiety through introduction of psychotherapeutic interventions using cognitive-behavioral therapy (CBT) methods. The purpose of this paper is a system review of existing research in this area to summarize what is known and to derive directions for further research that can help solve the problem of implementing CBT for anxiety conditions in the clinical presentation of endogenous mental illnesses. The methods of research are represented by comparison and correlation of existing historical and modern data that regard the problem of interaction of endogenous psychoses and psychogenic mental disorders and analysis of modern therapeutic measures for their treatment, which became the theoretical and methodological basis of the study. Results. Anxiety has been found to be very common in patients with schizophrenia and can affect the clinical picture and prognosis of the underlying condition at various stages. It is emphasized that the difficulty of identifying the symptoms of anxiety, insufficient attention to their diagnosis and treatment leads to complications of the underlying condition, reduced quality of life and subsequent incapacitation of patients with schizophrenia. The results of controlled trials show that the effectiveness of CBT is superior to other psychotherapeutic methods for anxiety treatment. Analyzing the data of studies on the effectiveness of CBT of anxiety in patients with schizophrenia, the feasibility of implementing structured short-term therapeutic programs appears obvious. Conclusions. The performed analysis allows us to conclude that it is important to address the issue of the feasibility of a comprehensive assessment of anxiety conditions and psychotherapeutic measures for their treatment in patients with schizophrenic spectrum. Among the issues that need further filling, structuring and personalization of psychotherapy programs, work with certain types of productive and negative symptoms, the use of awareness-based cognitive therapy, the introduction of short-term protocols. Key words: cognitive-behavioral therapy, anxiety, schizophrenia, endogenous illness, comorbid. Вступ Шизофренія – це важкий психотичний розлад, що характеризується значними порушеннями в сфері мислення, сприй- няття, емоцій, поведінки й когнітивних функцій, має значний вплив на функціо- нування та якість життя пацієнта. Наукові дослідження в сфері шизофренії пере- живають нині бурхливий розвиток знань та мають на меті знайти нові пояснення етіології та патогенезу хвороби, винайти та впровадити ефективні методи її попере- дження і лікування. Так, аналізуючи та оцінюючи причини та модифікуючи фактори шизофренії, ми звернули увагу на роль взаємодії ендо- генних психозів і психогенних психічних розладів. Симптоми марення, галюцинацій та дезорганізації мислення, як правило, узгоджуються з хвилюючими емоціями, такими як тривога, гнів чи сором. Супутня тривога є однією з найменш вивче- них особливостей шизофренії, попри докази її значного впливу на результат основного захворювання, функціонування та якість життя пацієнтів (Buonocore, Bosia, Bechi, Spangaro, Cavedoni, Cocchi et al., 2017). 1. Теоретичне об ґрунтування проблеми Результати дослідження впливу три- воги на переживання позитивних психо- тичних симптомів свідчать про те, що три- вожність пов’язана з рівнем вираженості параної, марення і може викликати гостре посилення слухових галюцинацій (Hartley, Barrowclough, Haddock, 2013). У дослі- дженні впливу урбаністичного середовища на загострення психотичних переживань було продемонстровано, що стрес і тривога можуть провокувати виникнення субклініч- ної параної та маячних станів (Freeman, Waller, Harpur-Lewis et al., 2015). Отже, негативні афективні стани не тільки збіль- шують і без того високий рівень стресу у пацієнтів з психозом, але також мають відношення до формування та підтримання психотичних симптомів. Високий рівень тривожності пов’язаний з погіршенням щоденного функціонування, якості життя, самооцінки та самоефектив- ності хворих. Так, наприклад, соціальна тривожність суттєво корельована з психіа- тричними симптомами. У пацієнтів із соці- альним тривожним розладом та шизофре- нією спостерігається нижча загальна якість 196 Серiя Психологiчнi науки Випуск 3. 2020 життя та нижча самооцінка, ніж у хворих на шизофренію без соціального тривож- ного розладу (Aikawa, Kobayashi, Nemoto, Matsuo, Wada, Mamiya, Mizuno, 2018). Емпіричні дані свідчать про те, що роз- гляд тривоги як терапевтичної мети може справити позитивний вплив на продуктивні симптоми, полегшити перебіг та покра- щити результати основного захворю- вання, але й досі виникає брак подібних науково-практичних підходів та їх викори- стання на практиці (Bosanac, Castle, 2015; Temmingh & Stein, 2015; Buonocore, Bosia, Bechi, Spangaro, Cavedoni, Cocchi et al., 2017; Opoka & Lincoln, 2017). Сучасні вимоги до якості психіатричної допомоги наголошують на необхідності застосування в терапевтичному процесі не тільки високоефективних медикаментозних препаратів, а й ефективного психотерапе- втичного супроводу хворих. Нині когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є методом психотерапевтичної допо- моги у разі тривожних розладів, депресії, обсесивно-компульсивного розладу, пост- травматичного стресового розладу, сома- тоформних розладів, порушень сну, сексу- альних дисфункцій, розладів особистості. КПТ може бути застосована для лікування більш складних психічних розладів, органіч- них захворювань головного мозку та інших соматичних захворювань як частина про- грами комплексного лікування та реабіліта- ції. КПТ може бути застосована в амбулатор- них умовах, під час госпіталізації, у вигляді індивідуальної, групової та сімейної терапії. Однак лише в кількох дослідженнях вивчалася ефективність когнітивно-пове- дінкової терапії, спрямованої на тривожні стани в клініці ендогенних психічних захво- рювань (Halperin, Nathan, Drummond & Castle, 2000; Kingsep, Nathan & Castle, 2003; Opoka, Lincoln, 2017). Результати цих дослі- джень демонструють покращення статис- тичних показників у групах втручання порів- няно з відсутністю змін у контрольних групах та збереження результатів лікування під час подальшого спостереження хворих. Незва- жаючи на неоднорідність вибраних груп пацієнтів та методів психотерапевтичних інтервенцій, більшість розглянутих дослі- джень підтверджують корисність викори- стання когнітивно-поведінкової терапії для проблем, пов’язаних з тривогою, у пацієнтів із психозом. Визначення більш ефективних втручань, точних механізмів їх дії та впливу на зменшення психотичних симптомів – це відкриті питання для подальших досліджень. Метою цієї роботи є системний огляд досліджень, що наявні у цій галузі, щоб уза- гальнити те, що відомо, і вивести напрями для подальших досліджень, що може спри- яти розв’язанню проблеми реалізації когні- тивно-поведінкової терапії тривожних станів у клініці ендогенних психічних захворювань. Зазначене вище визначає актуаль- ність цього дослідження, що базується на оцінці когнітивно-поведінкової психоте- рапії як науково обґрунтованої структуро- ваної форми психотерапії тривожних ста- нів, обмеженої в часі й зосередженої на корекції характерних для пацієнтів з розла- дами шизофренічного спектра когнітивних і поведінкових змін. Завдання статті: – розглянути сучасні знання щодо коморбідності тривоги у разі шизофренії, її епідеміології, етіології та впливу на перебіг основного захворювання; – дослідити ефективність впровадження психотерапевтичних інтервенцій методами когнітивно-поведінкової терапії в клініці ендогенних психічних захворювань; – описати основні компоненти програми когнітивно-поведінкової терапії для управ- ління коморбідною тривожністю. 2. Методологiя та методи Методи дослідження представлені порів- нянням і співвіднесенням наявних історич- них і сучасних даних. Відповідні рецензовані статті були визначені шляхом проведення літературних пошуків в електронних базах даних (MEDLINE, PsycINFO, Science Direct). Були використані такі пошукові ключові слова: «когнітивно-поведінкова терапія», «тривога», «тривожні стани», «шизофренія». 3. Результати та дискус ії За даними дослідження, що описує епідеміологію та феноменологію тривоги у разі шизофренії, симптоми тривоги, що провокують тривожні стани, можуть виникати у 65% пацієнтів хворих на різні форми шизофренії та можуть досягати порогу діагностики різних коморбідних тривожних розладів у 38% таких хворих (Temmingh, Stein, 2015). Результати дослідження 2011 року, в якому було проведено метааналіз, що об’єднав дані 52 досліджень із загальною кількістю понад 4000 пацієнтів, показали, що 38,3% осіб із порушеннями спектра шизофренії страждали щонайменше від одного коморбідного тривожного роз- ладу. Найпоширенішим тривожним роз- ладом була соціальна фобія, що була наявна у 14,9% випадків. За ним сліду- вали посттравматичний стресовий розлад (12,4%), обсесивно-компульсивний роз- лад (12,1%), генералізований тривожний розлад (10,9%), панічний розлад (9,8%) та специфічні фобії (7,9%) (Achim, Maziade, Raymond et al., 2011). ауковий вiсник Херсонського державного унiверситету Н 197 Дослідження, що розглядають симптоми тривожності, крім тривожних розладів на рівні синдрому, виявили, що частота паніч- них нападів у разі шизофренії сягає 45%, а частота обсесивно-компульсивних симп- томів коливається від 10 до 64% із серед- ньозваженим рівнем 25%. Частота симп- томів соціальної тривоги досягала 36,6% (Buckley, Miller, Lehrer et al., 2009). Навіть якщо супутня тривога не відпо- відає всім діагностичним критеріям три- вожного розладу, такі симптоми або про- блеми, як низька самооцінка, занепокоєння і поринання в роздуми, недостатня само- ефективність, гіперактивність, порушення сну або відсутність мотивації, можуть свід- чити про тривожні стани таких пацієнтів. Останні, своєю чергою, можуть передувати збільшенню загальної тяжкості симптомів основного захворювання і погіршенню про- гнозу щодо його перебігу. Демографічна кореляція тривожних симптомів у разі шизофренії свідчить про більші показники для пацієнтів жіночої статі та для пацієнтів молодшого віку (Achim, Maziade, Raymond, Olivier, Mйrette, Roy, 2011; Bosanac, Castle, 2015). Дослідження, що оцінювали зв’язок три- воги з позитивними та негативними психо- тичними симптомами, свідчать про те, що тривожні стани можуть бути спровоковані маренням переслідування і галюцинаціями, але можуть виникати й незалежно від цих симптомів (Swainson, Chue, LeMelledo, 2003). Тривожні стани у разі шизофренії пов’я- зані з підвищеними ризиками втрати пра- цездатності, погіршенням якості життя, суїцидальністю, порушенням когнітивних функцій, що зумовлює вимоги для більш уважного догляду за такими хворими (Bosanac, Castle, 2015). Такі чинники, як різні діагностичні під- ходи та часто невеликі вибірки пацієн- тів, можуть сприяти різниці в результатах досліджень, що свідчать про поширеність тривожних розладів та симптомів у хворих на шизофренію. Але безумовним залиша- ється той факт, що ці показники в кілька разів перевищують показники у загальній популяції. Це зумовлює вагоме значення комплексної оцінки пацієнтів із шизофре- нією та симптомами тривожності, що має охоплювати обстеження психічного і фізич- ного стану, цілеспрямовані дослідження з метою уточнення вживання наркотичних речовин, оцінку цілей та ризиків. Сучасні діагностичні системи, а саме: Діа- гностичний і статистичний посібник з пси- хічних розладів (DSM-5) та Міжнародна статистична класифікації хвороб (МКХ-10) підкреслили ієрархічну структуру психіа- тричної діагностики, згідно з якою психо- тичні розлади вважаються вищими в ієрар- хії діагнозів над тривожними розладами. Це може мати вплив на розгляд тривожних симптомів як на «вторинні до психотичних», отже, не вимагати первинного діагностич- ного супроводу та лікування, що призводить до більш тяжкого перебігу основного захво- рювання (Temmingh, Stein, 2015). Ще однією проблемою, що може виник- нути стосовно діагностування симптомів тривоги, може бути виражена наявність негативної та продуктивної симптоматики у хворого. Так, зниження рівня емоційної експресивності, пов’язаної з негативними симптомами та когнітивним зниженням у разі шизофренії, а також маскування симптомів за продуктивною симптома- тикою, такою як галюцинації та марення, ускладнює діагностування (Achim, Maziade, Raymond, Olivier, Mйrette, Roy, 2011). Якщо у хворого є виражена алекситимія, це також стає на заваді діагностики три- вожних симптомів через труднощі хворого у вираженні почуттів. Посттравматичні інтрузії також можуть утворювати складності в диференційному діагностуванні слухових галюцинацій, тому важливою є перевірка інших симптомів посттравматичного стресу, таких як уник- нення нагадувань про травму, негативні емоції та думки щодо самозвинувачення, почуття оніміння та емоційної відстороне- ності, деструктивної поведінки. Усе це вказує на те, наскільки важливо використовувати якомога більше джерел у процесі діагностики тривожних симптомів у хворих на шизофренію, включаючи спо- стереження персоналу, під наглядом якого перебуває хворий, та його опікунів. Важ- ливою є оцінка ступеня тяжкості психозу, вираженості тривожного розладу та оцінка побічних ефектів, пов’язаних з антипсихо- тичною терапією. Недостатня увага до діагностування симптомів тривоги, на жаль, супроводжу- ється обмеженим репертуаром психоте- рапевтичних рекомендацій для хворих на шизофренію із супутніми тривожними ста- нами та розладами. Результати першого метааналітич- ного дослідження психотерапії хворих на шизофренію показали, що найбільш ефективні для цієї групи пацієнтів когні- тивно-поведінкова (КПТ), тілесно-орієнто- вана і сімейна психотерапія (Wunderlich, Wiedemann, Buchkremer, 1996). КПТ вважається психологічною терапією вибору серед емпірично доказових методів лікування тривожних розладів (Chambless, Ollendick, 2001). Результати метааналізу, 198 Серiя Психологiчнi науки Випуск 3. 2020 в якому досліджено ефективність когнітив- но-поведінкової терапії розладів тривож- ного спектра, свідчать про те, що лікування з використанням методів КПТ показало значно більший ефект, ніж за їх відсутності для всіх видів тривожних станів. Результати контрольованих випробувань демонструють, що ефективність когнітивно-поведінкової терапії перевершує інші психотерапевтичні методи лікування (Norton, Price, 2007). Сучасні наукові підходи, на яких базу- ється когнітивно-поведінкова модель три- вожних розладів, сприяють розумінню механізмів тривоги та страху (Романчук, 2012). Так, розглядаючи лінійний характер нормальної реакції тривоги, КПТ описує механізм, за яким сприйняття та оцінка три- гера активує симпатичну нервову систему та фізіологічну мобілізацію тіла до відпо- відної поведінки через емоційну реакцію страху. Після повторної оцінки ситуації, що не є насправді загрозливою, наступає фаза заспокоєння, і тривога стихає. У ситуації, коли когнітивні інтерпрета- ції набувають неадекватного характеру, як наприклад марення та параноїдальні думки у хворих на шизофренію, тривожна реак- ція закріплюється, що призводить до утво- рення циклу, який підтримує тривогу. Утво- рення циклу також може провокуватися утворенням захисної поведінки як способу подолання тривоги, що призводить до тим- часового полегшення стану через блоку- вання впливу тригера, але блокує можли- вість перевірки когнітивних інтерпретацій, залишаючи їх незмінними, що надалі при- зводить до посилення хвороби. Яскравим прикладом цього є розлади соці- альної тривоги, що найбільш поширені серед інших видів тривоги у хворих на шизофренію та ведуть до соціальної дезадаптації. Соціальна тривога проявляється у формі сильного та постійного страху однієї або декількох соціальних ситуацій та супрово- джується поведінкою уникнення, що при- зводить до зменшення тривоги, але значно погіршує якість життя. Так, пацієнти, що страждають на шизофренію, уникають соціальних ситуацій через непередбачувані побоювання та часто мають слабо виражені соціальні навички. У разі з параноїдаль- ною формою шизофренії хворим властиві наявні страхи, що хтось має наміри вико- ристати їх або заподіяти шкоду. У пацієн- тів із коморбідною соціальною тривогою та шизофренією спостерігається більша кількість по-життєвих спроб самогубства, з яких вони вибирають способи самогуб- ства з вищою летальністю та часто зловжи- вають алкоголем чи наркотичними речови- нами (Vrbova, Kotianova, Slepecky, Prasko, Ociskova, Latalova, Havlikova, 2015). Соціаль- ною тривогою можуть бути зумовлені низькі показники якості життя у сферах сімейних стосунків, освіти та професійної діяльності. На жаль, соціальна тривожність часто залишається поза увагою або вважається частиною шизофренічної симптоматики (Achim, Maziade, Raymond, Olivier, Mйrette, Roy, 2011). Однак соціальна дисфунк- ція часто передує розвитку та діагностиці першого епізоду шизофренії. Вона збері- гається після фармакологічного впорядку- вання шизофренії. Все це може свідчити про те, що соціальне порушення є незалеж- ною сферою труднощів у разі шизофренії, яка існує поряд із позитивними та нега- тивними симптомами (Halperin, Nathan, Drummond & Castle, 2000). Отже, негативні уявлення про себе у соці- альній взаємодії, негативне самосприй- няття, проблемні когниції та деструктивні поведінкові стратегії для вирішення соці- альних ситуацій є складниками когнітив- но-поведінкової моделі соціальної тривоги у хворих на шизофренію. Таким чином, ціль когнітивно-поведінкової терапії має бути спрямована на зниження рівня тривоги, усунення тривожного способу мислення та зміну моделі тривожної поведінки. КПТ обстеження вимагає проведення експертизи для виявлення типових ситуа- цій, що викликають у хворого занепокоєння, яких він уникає, його емоційних, когнітив- них та фізіологічних реакцій на ці ситуа- ції. Важливим є докладний опис захисної поведінки та поведінки уникнення. Оцінка тривоги має бути уточнена за допомогою стандартизованих опитувальників та шкал. План лікування є обов’язковою частиною когнітивно-поведінкової терапії. Він дає змогу намітити структуру та об’єм психоте- рапевтичної допомоги для такого конкрет- ного пацієнта, здійснювати ведення клініч- ного випадку і відстежувати ефективність психотерапевтичної допомоги. Планування психотерапії з хворими на шизофренію потребує ретельного дослідження та уваги до таких галузей, як психологічні та пси- хосоціальні проблеми хворого. Так, психо- терапевт може стикнутися з низкою про- блем, що будуть суттєво заважати терапії. Серед таких проблем – амбівалентне або негативне ставлення до терапії, швидке стомлення під час сеансу, відхилення від теми або, навпаки, надмірне зосере- дження на чомусь. Не меншою проблемою може стати опрацювання своїх почуттів та емоцій самим терапевтом. Встановлення спільного партнерства є обов’язковим складником когнітивно-по- ауковий вiсник Херсонського державного унiверситету Н 199 ведінкової терапії та ставить за мету розви- нути у пацієнта відчуття прагнення до спільної мети під час психотерапевтичного процесу. Заохочення пацієнта до розповіді своєї життєвої історії може сприяти віднов- ленню почуття суб’єктивності та інтер- суб’єктивності. Саме такий супровід паці- єнта – у самостійному відкритті об’єктивної реальності – є базовим принципом у КПТ. Принцип «тут і тепер», що застосовує КПТ, заохочує виражати наявні почуття та пере- живання та допомагає відновити зв’язок між особистістю і теперішньою ситуацією. Отже, використання мікронаративів може посилити здібності хворих на шизофренію відновити втрачену єдність між емоціями та міжособистісними ситуаціями, а отже, відновити основне почуття себе та себе у стосунках з іншими. Суттєвим фактором, що може впливати на ефективність когнітивно-поведінкової терапії, як і будь-якої іншої, є мотивація хво- рого. Саме з цих причин методи КПТ мають бути визначені не тільки базуючись на вста- новлених даних. Мають бути враховані суб’єктивні скарги хворого, що стосуються його почуттів, проблем та мети терапії. Аналізуючи дані досліджень з ефек- тивності КПТ тривожних станів у хворих на шизофренію, можна зробити висно- вок, що очевидною є доцільність впрова- дження структурованих короткострокових терапевтичних програм (Opoka, Lincoln, 2017). Незважаючи на визнання наукової обґрунтованості та доказову ефективність використання цих програм, в Україні вони ще не отримали широкого застосування. Перспективним є напрям дослідниць- кої роботи, аналіз досвіду впровадження та застосування програм, що існують в інших країнах, та поступове впрова- дження в практику протоколів когнітив- но-поведінкової терапії в клініці ендоген- них психічних розладів. Висновки Ця стаття забезпечує огляд поточних даних про проблему тривоги в клініці ендо- генних психічних розладів. У статті розглянуто сучасні знання щодо коморбідності тривоги у разі шизофренії, її епідеміології та етіології. Встановлено особливості впливу тривожності на перебіг основного захворювання і якість життя хво- рих. Описано основні складники когнітив- но-поведінкової моделі тривожних станів у хворих на шизофренію. Визначено основні складники програми управління коморбід- ною тривожністю за допомогою впрова- дження психотерапевтичних інтервенцій методами когнітивно-поведінкової терапії. Отримані результати свідчать про те, що тривога дуже поширена протягом шизофренії, що ускладнює перебіг основ- ного захворювання, підвищує ризик реци- диву психозу і суїцидальних спроб, порушує функціонування хворих і значно погіршує якість життя. Здійснений аналіз дає змогу дійти вис- новку, що актуальним виявляється розв’я- зання питання про доцільність проведення комплексної оцінки тривожних станів та терапевтичних заходів щодо їх лікування у хворих на шизофренію. Доказова база щодо ефективності когнітивно-поведінкової терапії в клі- ніці ендогенних психічних захворювань зростає та містить дослідження різних вікових та ґендерних груп хворих, вра- ховує всі етапи та форми основного захворювання. Серед питань, що потребують подаль- шого наповнення, – структуризація та пер- соналізація психотерапевтичних програм, робота з окремими видами продуктивної та негативної симптоматики, застосуван- ня заснованої на усвідомленості когнітив- ної терапії, впровадження короткотермі- нових протоколів. ЛІТЕРАТУРА: 1. Романчук О.І. Когнітивно-поведінкова терапія тривожних розладів: модель розуміння, терапії та емпіричні докази ефективності. НейроNews: психоневрологія та нейропсихіатрія, 2012. № 4 (39), С. 40–45. 2. Achim A.M., Maziade M., Raymond É., Olivier D., Mérette C., Roy M.A. How prevalent are anxiety disorders in schizophrenia? A meta-analysis and critical review on a significant association. Schizophrenia Bulletin, 2011. Vol. 37, Issue 4, pp. 811–821. URL: https://doi.org/10.1093/schbul/sbp148 (дата звернення: 02.06.2020). 3. Aikawa, S., Kobayashi, H., Nemoto, T., Matsuo, S., Wada, Y., Mamiya, N., Mizuno, M. Social anxiety and risk factors in patients with schizophrenia: Relationship with duration of untreated psychosis. Psychiatry Research, 2018. Vol. 263, pp. 94–100. URL: https://doi.org/10.1016/j.psychres.2018.02.038 (дата звернення: 02.06.2020). 4. Bosanac P., Castle D. How should we manage anxiety in patients with schizophrenia? Australasian Psychiatry, 2015. Vol. 23, Issue 4, pp. 374–377. URL: https://doi:10.1177/1039856215588207 (дата звернення: 02.06.2020). 5. Buckley P, Miller B.J., Lehrer D.S., et al. Psychiatric comorbidities and schizophrenia. Schizophrenia Bulletin, 2009. Vol. 35, Issue 2, pp. 383–402. URL: https://doi.org/10.1093/schbul/sbn135 (дата звернення: 02.06.2020). 6. Buonocore M., Bosia M., Bechi M., Spangaro M., Cavedoni S., Cocchi F. et al. Targeting anxiety to improve quality of life in patients with schizophrenia. European Psychiatry, 2017. Vol. 45, pp. 129–135. URL: https://doi.org/10.1016/j. eurpsy.2017.06.014 (дата звернення: 02.06.2020). 200 Серiя Психологiчнi науки Випуск 3. 2020 7. Chambless D.L., & Ollendick T.H. Empirically supported psychological interventions: Controversies and evidence. Annual Review of Psychology, 2001. Vol. 52, pp. 685–716. 8. Freeman D., Waller H., Harpur-Lewis R. et al. Urbanicity, persecutory delusions, and clinical intervention. Behavioural and Cognitive Psychotherapy, 2015. Vol. 43, Issue 1, pp. 42–51. URL: http://dx.doi.org/10.1017/ S1352465813000660 (дата звернення: 02.06.2020). 9. Halperin S., Nathan P., Drummond P., & Castle D. A Cognitive-Behavioural, Group-Based Intervention for Social Anxiety in Schizophrenia. Australian & New Zealand Journal of Psychiatry, 2000. Vol. 3, Issue 5, pp. 809–813. URL: https://doi.org/10.1080/j.1440-1614.2000.00820.x (дата звернення: 02.06.2020). 10. Hartley S., Barrowclough C., Haddock G. Anxiety and depression in psychosis: A systematic review of associations with positive psychotic symptoms. Acta Psychiatrica Scandinavica, 2013. Vol. 128, Issue 5, pp. 327–346. URL: https:// doi.org/10.1111/acps.12080 (дата звернення: 02.06.2020). 11. Kingsep P., Nathan P., & Castle D. Cognitive behavioural group treatment for social anxiety in schizophrenia. Schizophrenia Research, 2003. Vol. 63, Issue 1–2, pp. 121–129. URL: https://doi.org/10.1016/s0920-9964(02)00376-6 (дата звернення: 02.06.2020). 12. Norton P.J., & Price E.C. A meta-analytic review of adult cognitive–behavioral treatment outcome across the anxiety disorders. The Journal of Nervous and Mental Disease, 2007. Vol. 195, Issue 6, pp. 521–531. URL: https://doi.org/10.1097/01.nmd.0000253843.70149.9a (дата звернення: 02.06.2020). 13. Opoka S.M., & Lincoln T.M. The Effect of Cognitive Behavioral Interventions on Depression and Anxiety Symptoms in Patients with Schizophrenia Spectrum Disorders. Psychiatric Clinics of North America, 2017. Vol. 40, Issue 4, pp. 641–659. URL: https://doi.org/10.1016/j.psc.2017.08.005 (дата звернення: 02.06.2020). 14. Temmingh H., & Stein D.J. Anxiety in Patients with Schizophrenia: Epidemiology and Management. CNS Drugs, 2015. Vol. 29, Issue 10, pp. 819–832. URL: https://doi.org/10.1007/s40263-015-0282-7 (дата звернення: 02.06.2020). 15. Tibbo P., Swainson J., Chue P., LeMelledo J.M. Prevalence and relationship to delusions and hallucinations of anxiety disorders in schizophrenia. Depress Anxiety, 2003. Vol. 17, Issue 2, pp. 65–72. URL: https://doi.org/10.1002/ da.10083 (дата звернення: 02.06.2020). 16. Vrbova K., Kotianova A., Slepecky M., Prasko J., Ociskova M., Latalova K., Havlikova P. Comorbidity of Schizophrenia and Social Phobia. European Psychiatry, 2015. Vol. 30, 1712. URL: https://doi.org/10.1016/ s0924-9338(15)31315-8 (дата звернення: 02.06.2020). 17. Wunderlich U., Wiedemann G., Buchkremer G. Sind psychosoziale Interventionen bei schizophrenen Patienten wirksam? Eine Metaanalyse, 1996. Vol. 6, Issue 1, pp. 4–13. REFERENCES: 1. Romanchuk, O.I. (2012). Kohnityvno-povedinkova terapiia tryvozhnykh rozladiv: model rozuminnia, terapii ta empirychni dokazy efektyvnosti [Cognitive-behavioral therapy of anxiety disorders: a model of understanding, therapy and empirical evidence of effectiveness]. NeiroNews: psykhonevrolohiia ta neiropsykhiatriia, Vol. 4, Issue 39, pp. 40–45 [in Ukrainian]. 2. Achim, A.M., Maziade, M., Raymond, É., Olivier, D., Mérette, C., Roy, M.A. (2011). How prevalent are anxiety disorders in schizophrenia? A meta-analysis and critical review on a significant association. Schizophrenia Bulletin, Vol. 37, issue. 4, pp. 811–821. Retrieved from: https://doi.org/10.1093/schbul/sbp148. 3. Aikawa, S., Kobayashi, H., Nemoto, T., Matsuo, S., Wada, Y., Mamiya, N., Mizuno, M. (2018). Social anxiety and risk factors in patients with schizophrenia: Relationship with duration of untreated psychosis. Psychiatry Research, Vol. 263, pp. 94–100. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/j.psychres.2018.02.038. 4. Bosanac, P., Castle, D. (2015). How should we manage anxiety in patients with schizophrenia? Australasian Psychiatry, Vol. 23, Issue 4, pp. 374–377. Retrieved from: https://doi:10.1177/1039856215588207. 5. Buckley, P., Miller, B.J., Lehrer D.S., et al. (2009). Psychiatric comorbidities and schizophrenia. Schizophrenia Bulletin, Vol. 35, Issue 2, pp. 383–402. Retrieved from: https://doi.org/10.1093/schbul/sbn135. 6. Buonocore, M., Bosia, M., Bechi, M., Spangaro, M., Cavedoni, S., Cocchi, F. et al. (2017). Targeting anxiety to improve quality of life in patients with schizophrenia. European Psychiatry, Vol. 45, pp. 129–135. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/j.eurpsy.2017.06.014. 7. Chambless, D.L., & Ollendick, T.H. (2001). Empirically supported psychological interventions: Controversies and evidence. Annual Review of Psychology. Vol. 52, pp. 685–716. 8. Freeman, D., Waller, H., Harpur-Lewis, R., et al. (2015). Urbanicity, persecutory delusions, and clinical intervention. Behavioural and Cognitive Psychotherapy, Vol. 43, Issue. 1, pp. 42–51. Retrieved from: http://dx.doi.org/10.1017/ S1352465813000660. 9. Halperin, S., Nathan, P., Drummond, P., & Castle, D. (2000). A Cognitive-Behavioural, Group-Based Intervention for Social Anxiety in Schizophrenia. Australian & New Zealand Journal of Psychiatry, Vol. 3, Issue 5, pp. 809–813. Retrieved from: https://doi.org/10.1080/j.1440-1614.2000.00820.x. 10. Hartley, S., Barrowclough, C., Haddock, G. (2013). Anxiety and depression in psychosis: A systematic review of associations with positive psychotic symptoms. Acta Psychiatrica Scandinavica, Vol. 128, Issue 5, pp. 327–346. Retrieved from: https://doi.org/10.1111/acps.12080. 11. Kingsep, P., Nathan, P., & Castle, D. (2003). Cognitive behavioural group treatment for social anxiety in schizophrenia. Schizophrenia Research, Vol. 63, Issue 1–2, pp. 121–129. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/ s0920-9964(02)00376-6. ауковий вiсник Херсонського державного унiверситету Н 201 12. Norton, P.J., & Price, E.C. (2007). A meta-analytic review of adult cognitive-behavioral treatment outcome across the anxiety disorders. The Journal of Nervous and Mental Disease, Vol. 195, Issue 6, pp. 521–531. Retrieved from: https://doi.org/10.1097/01.nmd.0000253843.70149.9a. 13. Opoka, S.M., & Lincoln, T.M. (2017). The Effect of Cognitive Behavioral Interventions on Depression and Anxiety Symptoms in Patients with Schizophrenia Spectrum Disorders. Psychiatric Clinics of North America, 2017. Vol. 40, Issue 4, pp. 641–659. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/j.psc.2017.08.005. 14. Temmingh, H., & Stein, D.J. (2015). Anxiety in Patients with Schizophrenia: Epidemiology and Management. CNS Drugs, Vol. 29, Issue 10, pp. 819–832. Retrieved from: https://doi.org/10.1007/s40263-015-0282-7. 15. Tibbo P., Swainson J., Chue P., LeMelledo J.M. (2003). Prevalence and relationship to delusions and hallucinations of anxiety disorders in schizophrenia. Depress Anxiety, Vol. 17, Issue 2, pp. 65–72. Retrieved from: https://doi.org/10.1002/ da.10083. 16. Vrbova, K., Kotianova, A., Slepecky, M., Prasko, J., Ociskova, M., Latalova, K., Havlikova, P. (2015). Comorbidity of Schizophrenia and Social Phobia. European Psychiatry, Vol. 30, 1712. Retrieved from: https://doi.org/10.1016/ s0924-9338(15)31315-8. 17. Wunderlich, U., Wiedemann, G., Buchkremer, G. (1996). Sind psychosoziale Interventionen bei schizophrenen Patienten wirksam? Eine Metaanalyse, Vol. 6, Issue 1, pp. 4–13. Стаття надійшла до редакції 16.06.2020. The article was received 16 June 2020 УДК 159.9.072:303.214.2/3 DOI https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-3-25 АДАПТАЦIЯ УКРА ЇНОМОВНОЇ ВЕРСІЇ ОПИТУВАЛЬНИКА РЕЗУЛЬТАТИВНОСТI ПСИХОТЕРАП ІЇ OQ-45.2: ВАЛIДНIСТЬ ТА НАДIЙНIСТЬ Широка Анастасiя Олександрiвна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та психотерапії Укра їнський католицький унiверситет shyroka@ucu.edu.ua ORCID: 0000-0002-5265-2794 Миколайчук Мар’яна Iгорiвна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та психотерапії Укра їнський католицький унiверситет mykolaychuk@ucu.edu.ua ORCID: 0000-0002-4759-3611 Мета. Ефективна психотерапія повинна впливати на покращення якості життя клієнтів. Втім на цей час у вітчизняній психотерапії є нестача валідизованих методик, які б оцінювали ефективність терапевтичних інтервенцій. При цьому терапевти зацікавлені в інструментах, які дозволяють за від- носно короткий проміжок часу якомога повніше описати особливості психологічного функціонування клієнтів. У цій публікації описана адаптація українською мовою англомовного опитувальника результатів психотерапії (Outcome Questionnaire або OQ-45.2), який визначає особливості функціонування індивіда за шкалами суб’єктивного дистресу, міжособистісних взаємин та соціальних ролей. Спираючись на пере- клад OQ-45.2 українською мовою, здійснений у 2012 році, метою цього дослідження стало визначення його надійності, конструктної валідності, критеріальної еквівалентності, сензитивності та специфічності. Методи. Дослідження проводилося на нормативних групах (студенти та дорослі) (n= 514) та групах ризику розвитку психічних розладів (жінки комерційного сексу, алко- та наркозалежні особи, умовно засуджені особи на пробації) (n = 114). Результати. В україномовному варіанті шкали опитувальника отримали значущі показники вну- трішньої узгодженості тверджень та тест-ретестової надійності. Опитувальник має значущі показники конструктної валідності і корелює з методиками, які визначають симптоми психічних розладів (GAD-7, PHQ-9, SCL-90-R), якість життя (SF-36), особливості взаємин з оточуючими (методика К. Роджерса – Р. Даймонд, шкала співзалежності Спана-Фішера) та психологічну гнучкість (AAQ-II). Також було з’я- совано, що методика є чутливою та специфічною до диференціації осіб нормативної групи та груп ризику розвитку психічних розладів. |