мацук. "Види театрів в днз"
 Скачать 119.15 Kb.
|
|
План-конспект лекційного заняття на тему: “Види театрів в ДНЗ” Мета: сприяти поглибленню знань студентів про значення та класифікацію театрів в ДНЗ. Узагальнити та систематизувати знання студентів про методику їх проведення в різних вікових групах. Спонукати студентів до обговорення ролі театральної діяльності у вирішення завдань всебічного розвитку дітей. Виховувати інтерес до театральної діяльності, професійну спрямованість. Література: 1. Мігунова Є.В. Театральна педагогіка в дитячому саду, ТЦ Сфера, 2009 рік. 2. Щоткін А.В. Театральна діяльність у дитячому саду. Мозаїка - Синтез, 2008 рік. 3. Додокіна Н.Д., Євдокимова Є.С. Сімейний театр в дитячому саду, Мозаїка - Синтез, 2008 рік 4. Губанова Н.Ф. Ігрова діяльність в дитячому садку Мозаїка - Синтез, 2008 рік. 5. Баранова О.В, Савельєва А.М. Від навичок до творчості Мозаїка - Синтез, 2009. 6. Губанова Н.Ф. Розвиток ігрової діяльності Мозаїка - Синтез, 2008. План 1. Що таке театр і його витоки. 2. Значення і специфіка театрального мистецтва. 3. Значення театралізованої діяльності для гармонійного розвитку дошкільників. 4. Організація театралізованої діяльності дошкільників на різних вікових етапах. 5. Характеристика театралізованих ігор. 6. Класифікація театралізованої діяльності. 7. Організація театралізованої діяльності. 8. Основні напрямки роботи з дітьми. 1. Що таке театр і його витоки. Що таке театр? Це найкраще, за твердженням К.С. Станіславського, засіб для спілкування людей, для розуміння їх сокровенних почуттів. Це диво, здатне розвивати в дитині творчі задатки, стимулювати розвиток психічних процесів, удосконалювати тілесну пластичність, формувати творчу активність; сприяти скороченню духовної прірви між дорослими і дітьми. Античний театр – театральне мистецтво Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, країн Близького Сходу (VI ст. До н. Е.. IV-V ст. Н. Е..) У цю пору виникло європейське театральне мистецтво. У всіх народів світу давніх часів існують свята, пов'язані з щорічними циклами вмирання та відродження природи, зі збором врожаю. Ці обряди дали життя драмі і театру Греції, Риму. У Греції вони були присвячені богу Діонісу. Хор ряджених і заспівувач не просто виконували пісню, між ними виникав діалог, а значить - активна міміка, дія. У Римі на святах урожаю співалися веселі, потішні пісні, у яких рідко звучали актуальні теми, соціальні мотиви; виконувалися танці (пластична культура руху, жесту). Таким чином, біля витоків театру - народне мистецтво, що виникло як необхідний елемент в соціальній і духовній життя людей, як масове видовище. У Стародавній Греції театр складався з орхестри (круглий майданчик, на якій виступали актори, і хор навколо якої розташовувалися глядачі), зорових місць, скени (місце переодягання і вихід акторів до глядачів, яка перебувала за межами кола орхестри). Пізніше, до Скене стали пристроювати параскенії, де зберігалося майно театру; пароди - проходи між сценою і місцями для глядачів. Давньогрецький актор (міг бути тільки чоловік) міг по ходу вистави грати кілька ролей, міняючи маски. Греки придумали представлятисказане про своїх богів і героїв у живих осіб, зрозуміли, як повчально і цікаво може бути театральне видовище. де замість оповідача перед слухачами виступали ті самі люди, про яких розповідається в казці (міфі). Від греків ми запозичили і саме слово "театр", яке по-грецьки вимовляється театрон і означає "видовище". Популярний був згодом і селянський театр для дітей. У європейських країнах традиція театру для дітей пов'язана з різдвяними постановками ігрових дій на біблійні та фольклорні сюжети. 2. Значення і специфіка театрального мистецтва. У розмаїтті засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку важливе місце посідає театр. Це особливий - синтетичний вид мистецтва, який органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, живопис, музику та літературу. Він допомагає дитині глибше пізнати себе, внутрішній світ, спонукає її до самовдосконалення, викликаючи естетичні почуття та емоції в ходжі театралізованого дійства. Театралізована діяльність у дошкільному віці - один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток особистості дитини. За Л. С. Виготським "акторська праця є своєрідною творчістю психофізіологічних станів людини " . Вона сприяє розвитку у дошкільнят фантазії, виникнення у їхній уяві яскравих образів літературних героїв, казкових персонажів. Крім того, малюки вдаються до виразного втілення психологічних особливостей персонажів, самостійно добирають для них засоби мовленнєвої( інтонації) та зовнішньої виразності ( виразні рухи: рук - жести, обличчя - міміка, всього тіла - пантоміміка). Якщо створити умови для її розвитку , в дитини неодмінно відкриються здібності, закладені в ній природою. Педагоги нашого дошкільного закладу вбачають своє завдання в тому, щоб виявити ці перші здібності і на цьому тлі створити умови для повноцінного розвитку особистості. Так вже з раннього віку ми залучаємо дітей до театрально-ігрової діяльності, починаючи із фланелеграфа, театральних та настільних ігор. Для старших дошкільнят - ігри-драматизації та імпровізації (розігрування сюжету без попередньої підготовки). Традиційно використовуємо в роботі з дітьми різні види театрів: настільний, тіньовий, пальчиковий, ляльковий. Ознайомлюємо дошкільнят із призначенням та історією театру, з творчістю акторів. З дітьми працюють досвідчені і творчі педагоги, які враховуючи педагогічний досвід, ніколи не зупиняються на досягнутому. Оновлюючи навчально-виховний процес, відшуковують нові форми та методи організації театралізованої діяльності. Тому виникла ідея організувати нетрадиційний театр. Творча група педагогів, зацікавлених цією проблемою . розпочала роботу над створенням "театру на фартухові ", який докорінно змінює традиційний погляд на організаційний аспект театралізованої діяльності дошкільників. Оскільки для ефективного показу вистави важливо все: які декорації та їх розміщення, які ляльки, яка ширма , де сидять діти, то педагогу приходиться витрачати час для вирішення таких організаційних моментів. А даний вид театру надає можливість вихователю, одягнувши театр-фартух, відразу розпочати виставу. І вже за хвилину декорації рухаються разом з акторами , вихователь вміло маніпулює ляльками, вдало доповнюючи їх мімікою, жестами, засобами мовленнєвої виразності. Робота над створенням нового театру - це політ фантазії, чудовий спосіб проявити творчі здібності дітей, педагогів, батьків, можливість перетворення звичайних, на перший погляд, предметів на казкових героїв, декорації. Для виготовлення фартухів педагоги використали яскраві , різнокольорові тканини, які найбільш вдало підходили для розміщення декорацій: для зимового сюжету( «Рукавичка», фото 1) - фартух блакитного кольору, для зображення лісу ( «Котик і півник», фото 2,3 - зеленого кольору), зобразити сюжет у виставі «Кривенька качечка » (фото 4) допоміг жовтий колір, і т.д. Декорації виконані в таких кольорах, щоб вони не «подавляли» ляльку, а «працювали» на неї і на сценарій в цілому. Ляльки та декорації виготовлені з різного покидькового та природного матеріалу: тканини, хутра, ниток, паперу, поролону, соломи, гілок, штучних квітів,стрічок та іншого підручного матеріалу. Створивши перший театр на фартухові «Котик і півник» (фото 10), педагоги помітили, що такий театр викликає у дітей інтерес до постановки, розуміння сюжету; дає можливість взаємодії «актор - глядач», швидкої та зручної зміни декорацій (ляльки та декорації кріпляться на липучки ), компактність зберігання та зручність переносу та облаштування ( всі ляльки та декорації знаходяться в окремих кишеньках). Також даний вид театру забезпечує можливість показу театралізованих вистав на прогулянках в теплу пору року, а зокрема в літній оздоровчий період, коли потрібно забезпечити максимальне перебування дітей на свіжому повітрі. З успіхом використовуємо театр на фартухові в навчальній діяльності, коли потрібно порахувати героїв, закріпити навички орієнтування в просторі, форму предметів та інше. Адже знання, отримані разом із враженнями, досить міцні і глибокі. 3. Значення театралізованої діяльності для гармонійного розвитку дошкільників. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей, прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. У змістовому наповненні освітньої лінії «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти відмічено те, що успішною дитяча театральна діяльність є тоді, коли дитина «творчо застосовує художньо-мовленнєвий музично-пластично-пісенний досвід у театралізованій грі, сценки, самостійно вигаданої казки, творів інших літературних жанрів». Театр — це усвідомлення власного «я» та можливість самовираження особистості. Отже, театралізована діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої особистості та один із ефективних засобів розвитку художньо-творчих здібностей дошкільника. Значення і специфіка театрального мистецтва полягають у співпереживанні, пізнавальності, комунікативності, впливі художнього образу на особистість. Театралізована гра - це дії в заданій художнім твором або заздалегідь обумовленій сюжетом реальності, тобто вона може носити репродуктивний характер. Театралізована гра близька до сюжетної грі. 4. Організація театралізованої діяльності дошкільників на різних вікових етапах. Виховні можливості театралізованої діяльності широкі. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки, а вміло поставлені питання змушують їх думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. З розумовим розвитком тісно пов'язана виразність реплік персонажів, непомітно активізується словник дитини, удосконалюється звукова культура її мови, її інтонаційний лад. Виконувана роль, вимовлені репліки ставлять малюка перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується мова, її граматичний лад. Можна стверджувати, що театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей. Це - конкретний, зримий результат. Але не менш важливо, театралізовані заняття розвивають емоційну сферу дитини, примушують її співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість. Види театрів: -настільний ляльковий театр (театр на плоскій картинці, театр іграшки (готова, саморобна); -стендовий театр (фланелеграф, тіньовий); -театр на руці (пальчиковий, картинки на руці, рукавички); -верхові ляльки (на ложках); -театр живої ляльки (театр з «живою лялькою», ростові, люди-ляльки, театр масок). Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. З допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок та оповідань. Розповідаємо вихованцям знайомі та нові художні твори за допомогою різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, фланелеграф, настільний іграшковий, магнітний, пальчиковий), спонукаємо дітей висловлювати свої думки та показувати окремі дії. Створюємо умови для виникнення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Вчимо дітей супроводжувати ігрові висловлювання відповідними рухами, які створюють виразний образ. Розширюємо словниковий запас, розвиваємо діалогічне мовлення, інтонаційну виразність мовлення, уяву, образне мислення. Сприяємо виникненню піднесеного емоційного стану. Молодша група В молодшій групі продовжуємо показувати дітям різні види театрів, діафільми, кінофільми як за змістом знайомих творів, так і нові. Залучаємо вихованців до показу окремих дій у театралізованих виставах, організовуючи ігри в „Театр” Продовжуємо вчити дітей інсценізувати окремі сценки за змістом знайомих художніх творів, інсценізувати зміст казок, читати знайомі віршовані твори за ролями. Розвиваємо інтерес до драматичних ігор, інсценівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі. Середня група У години розваг показуємо вихованцям вистави різних видів театрів (ляльковий, іграшковий, тіньовий, театр живих тіней та масок), кінофільми. Залучаємо їх до показу вистав, самостійних ігор „У театр” за дитячими уподобаннями, до участі в дитячих драматичних гуртках. Спонукаємо до інсценування змісту знайомих казок, оповідань, виготовлення атрибутів та декорацій до них.Вчимо за власним бажанням розігрувати інсценівки за змістом знайомих літературних творів та усної народної творчості. Старша група Залучаємо дошкільників до участі в театралізованих виставах (ляльковий театр, театр живих тіней, масок та ін.), інсценівках, до участі в дитячих драматичних гуртках. Вчимо обговорювати проведені вистави і інсценівки. Стимулюємо дитячу творчість, своєрідність відтворення ігрових образів. Діти раннього і молодшого дошкільного віку із задоволенням перевтілюються в тварин, проте розвинути і обіграти сюжет ще не можуть. Їх важливо навчити деяким способам ігрових дій за зразком вихователя. З цією метою проводиться ігри, розігруються вистави за літературним, використовуються потішки. Для створення самостійної гри, дітям даються іграшки, предмети. Педагог розширює ігровий досвід дітей за рахунок освоєння ігор-драматизацій, що досягається послідовним вправлянням під час ігрових завдань, у які включається дитина. Виділяються ступені: - гра-імітація окремих дій людини (в тому числі його емоції), тварин і птахів (виглянуло сонечко – діти зраділи: посміхнулися, заплескали в долоні, застрибали на місці); - гра-імітація послідовних дій в поєднанні з передачею емоцій героя (веселі мотрійки заплескали в долоні і почали танцювати); - гра-імітація образів знайомих казкових персонажів (незграбний ведмідь йде до будиночка, хоробрий півник крокує по доріжці); - гра-імпровізація під музику («Веселий дощик»); - німа гра-імпровізація з одним персонажем («Заїнька-потанцюй …»); - гра-імпровізація за текстом коротких казок, оповідань і віршів, які розповідає вихователь (З. Александрова «Ялинка»); - рольовий діалог героїв казок («Рукавичка», «Зайчикова хатинка»); - інсценування фрагментів казок про тварин («Теремок»); - гра-драматизація з кількома персонажами з народних казок («Ріпка») і авторським текстів (В. Сутєєв «Під грибом»). Всі ці види ігрових театральних завдань включаються в заняття з розвитку мовлення, музичні, фізкультурні, ознайомлення з оточуючим, а також у вільній діяльності. Батьки, які дивилися відеозаписи окремих занять або ранків могли бачити як діти «міряють» на себе перші ролі. 5. Характеристика театралізованих ігор. Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету: 1. Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль. 2. Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового настільного театру, пальчикового театру тощо). У процесі створення театрального дійства діти навчаються в художній формі висловлювати почуття і думки і, тим самим, розкріпачують свою особистість. Використовуючи весь багатющий арсенал театральних засобів, вони одержують при цьому і чисто ігрову насолоду, що дозволяє глибоко закріпити отримані навички. Синтетичний характер театралізованої діяльності дозволяє успішно вирішити багато освітньо- виховних завдань дошкільного закладу: виховати художній смак, розвинути творчий потенціал, сформувати стійкий інтерес до театрального мистецтва, що надалі визначить потребу кожної дитини звертатися до театру, як до джерела емоційного співпереживання, творчої співучасті. Театр у дитячому садку навчить дитину бачити прекрасне в житті і в людях; зародить прагнення в ньому, самому нести в життя прекрасне і добре. Ігри-драматизації педагоги організовують із дітьми середнього та старшого дошкільного віку. Підготовка здійснюється під час спеціально організованих занять із театралізованої діяльності у другу половину дня. Заняття проводяться мікрогрупами по 2—3 дітей у кожній, підгрупами по 3—6 дітей або із усіма учасниками вистави по 6—10 дітей залежно від мети, яку визначає педагог під час попередньої підготовки. Підготовка гри-драматизації. Завдання підготовки до гри-драматизації вирішуються в ході спостережень, екскурсій, під час читання художньої літератури, слухання музики, співу, музичних, рухових і дидактичних ігор, ігрових вправ, пізнавальних та мовленнєвих занять, самостійної художньої діяльності та спеціально організованих занять. У першій частині такого заняття здійснюється ознайомлення дошкільників зі змістом художнього твору, обраним для драматизації. Вихователь виразно читає або розповідає текст, можна також прослухати аудіо- або грамзапис. У другій частині заняття увага зосереджується на розвитку дитячої уяви, подальшому збагаченню емоційного досвіду дітей через проникнення в емоційні стани літературних героїв, ознайомлення із засобами їхнього вираження в мовленні. Виконання цих завдань здійснюється за допомогою застосування комплексу методів і прийомів: використання ілюстрацій, фотографій із зображенням людей і казкових персонажів у різних емоційних станах, імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор із піктограмами для вправляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми ознаками, завдань, переліку запитань до дітей із метою вправляння їх у визначенні почуттів і емоційних станів героїв за мовленнєвими й зовнішніми проявами і т.д. Наприклад: «Як плаче чи сміється зайчик?», «Який настрій у дідуся?», «Яким голосом говорить ведмідь?» тощо. У третій частині заняття робота спрямована на практичне засвоєння дітьми засобів виразності. Для цього використовуються творчі вправи, спрямовані на розвиток умінь самостійного використання інтонації, виразних рухів для передачі емоцій літературних героїв. Наприклад: «Покажи ходу», «Зміни голос» тощо. На цьому самому етапі проводиться робота над технікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки, чистомовки тощо). 6. Класифікація театралізованої діяльності. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету: -Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль. -Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового театру настільного, пальчикового тощо). Гра-драматизація – це синтетичний вид діяльності дошкільників. Виникнення її можливе при наявності у дітей міцних знань літературного тексту, навичок виразного читання, вміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, вміння створювати ігрове середовище, добираючи необхідні атрибути. Ігри-драматизації – це відтворення сюжету літературного твору власними діями виконавців ролей, використання ними засобів виразності – інтонації, міміки, пантоміми. Драматизація відбувається на основі особистих дій виконавців ролей. Своєрідність кожного ігрового образу створюється при драматизації казок, авторських творів, полягає у єдності типової і індивідуальної характеристик. Уміння виділяти характерні якості персонажів формується у процесі нагромадження знань про тварин, професії людей, стан природи. Маючи відповідні уявлення, дошкільники легко відтворюють спосіб пересування різних живих істот, їх характерні пози. Іграм-драматизаціям притаманні основні риси творчості ігор: наявність задуму, спільних рольових і реальних подій і відношень та інших елементів ситуацій. Також самостійність і самоорганізація дітей. Дітей приваблює можливість зображувати в іграх людей – сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих. Окремі персонажі літературних творів починають з’являтись вже в самостійних іграх дітей молодших груп. Ігри-драматизації поділяються за способами зображення: -драматизації з пальчиками; -драматизація як гра самої дитини; -імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми. Ігри-інсценізації – це всі види театрів. Тут дитина не є дійовою особою, вона створює сцени, веде ролі іграшкового персонажу, діє за нього. Існують такі різновиди: Настільні театралізовані ігри. До нього відносять: Театр іграшок. В цьому театрі використовуються найрізноманітніші іграшки – фабричні і саморобки, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Тут не потрібно обмежувати політ фантазії, головне, щоб іграшки і поробки стійко стояли на столі і не створювали перешкод при переміщенні. Театр картинок. Всі картинки – персонажі і декорації потрібно зробити двосторонніми, так як необхідні повороти, а щоб фігурки не падали, потрібні опори, які можуть бути досить різноманітними, але обов’язково достатньо стійкими. Це забезпечується правильним співвідношенням ваги чи площини опори з висотою картинки. Чим вище картинка, тим більше чи вагоміше потрібна площина опори. Дії іграшок і картинок в настільному театрі обмежені. Використовуються і декорації (2-3 дерева – це ліс, зелена тканина – галявина). Стендові театралізовані ігри. До них відносять: Стенд книжка – використовується для ігор типу подорожей, щоб відобразити динаміку, послідовність подій за допомогою ілюстрацій, що змінюють одна одну. Закріплюють на нижній частині дощечки. На верхній розміщується транспорт, на якому здійснюється подорож. По ходу транспорту ведучий перегортає листки стенд-книжки, демонструючи різні сюжети, зустрічі, які трапляються на шляху. Фланелеграф – картинки показують на екрані. Утримує їх зчеплення фланелі, якою затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна наклеювати і шматочки наждачного паперу. Малюнки необхідно підбирати разом з дітьми, це викликає у них величезне задоволення. Можна використовувати і природний матеріал. Різноманітні по формі екрани дозволяють створювати "живі” картинки, які зручно демонструвати всій групі дітей. Цей вид ігор дозволяє зобразити масові сцени, наприклад, "переліт птахів”. Тіньовий театр – тут необхідний екран з напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Дуже цікаві зображення отримують за допомогою пальців рук, наприклад, можна зробити гусака, зайця, сердитого індика. Але дуже важливо супроводжувати показ звучанням. Щоб показувати сценку з деякими персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрану планку, на якій можна прикріпити фігуру. Фігури потрібно розміщувати вниз екрану, щоб тіні були чіткішими. Театр тіней добре використовувати під час дозвілля. Пальчиковий театр – це ігри-розваги, ігри-потіхи, казки, різні інсценівки, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці і діють за персонажа, зображення якого на руці. В ході гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Можна обходитись і без ширми і зображувати дії, переміщуючись вільно по кімнаті. З допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Наприклад, у казках "Ріпка”, "Вовк і семеро козенят”, "Гуси-лебеді” тощо. Казки і інсценівки в яких багато персонажів можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою. Ляльковий театр – для вистав характерне вільне поєднання різних типів ляльок, а також різних прийомів і засобів – все це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, де все казкове – реальне і фантастичне. З великою радістю вони зустрічають ляльок, сприймають їх так, ніби це живі істоти, з цікавістю спостерігають за їх діями. Діти люблять, коли герої вистави стрибають, говорять, виконують різні рухи. Це викликає в них жваву реакцію, яскраве емоційне ставлення до дійових осіб і прагнення стати безпосереднім учасником подій. Чим старші діти, тим більше вони цікавляться сюжетами інсценівок, стосунками між дійовими особами, їхніми успіхами та невдачами. Тому ляльковий театр використовується не тільки як розвага для дітей, але й як засіб виховання високих моральних якостей та позитивних рис характеру. Ляльковий театр існує дуже давно. Стародавні народи вірили, що на небі, на землі, під землею, у воді живуть різні боги, злі і добрі духи, надприродні істоти. Щоб їм молитися, люди робили зображення великих і маленьких ляльок з каменю, глини, кістки чи дерева. Навколо таких ляльок танцювали, носили їх на носилках, возили на колісницях, спинах слонів, влаштовували хитрі пристосування для відкривання очей, кивання головами, оскаліваніі зубів у ляльок. Поступово такі видовища все більше стали походити на театральні вистави. Ляльковий театр - вид театральних вистав, у яких діють ляльки, які рухаються з акторами- ляльководами, найчастіше прихованими від глядачів. До лялькових театрів відносять такі театри як: Театр Петрушок – це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки звичайно діють на ширмі, за якою ховається ляльковод. Якщо лялька дуже велика для дитячої руки, то в голову можна вставити два пальці замість одного. Треба вкоротити рукава ляльки, щоб дитячі пальці входили в патронки рук. Театр маріонеток – ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажу (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині. Театр естрадної ляльки – це великі ляльки в зріст людини, пошиті з тканини, набиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резинок кріпляться до ніг та рук ляльково дів, голівка приводиться в рух рукою дитини. Цей театр ще має назву "Театр "живої руки”. Існують також театри з покидькових матеріалів. Театр повітряних кульок – наповнена повітрям кулька оздоблюється заготовленими деталями – очима, носом, вухами, бантиками тощо. Театр коробок – будь-які коробки однакових чи різних розмірів, оздоблюються деталями і з ними розігрується інсценівка. По такому ж принципу ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону. Можна створювати також: Театр рукавичок – лицьова сторона рукавички (готової чи зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної тканини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повинні перевантажувати рукавичку. Зворотній бік оформляється деталями (хустка, хвостик). Театр-пуф – інсценізація творів з допомогою персоніфікованих пуфиків – м’яких подушок – іграшок (тваринки, комахи тощо). Магнітний театр – дітей можна порадувати, здивувати, якщо пристосувати зроблені ними іграшки для магнітного театру. Для цього потрібно смужками паперу прикріпити до нижніх частин конусів і циліндрів шматочки металу. Металеві шматочки можна розмістити в отворах котушок. Зробимо підставку для показу такого театру. До фанери або твердого картону приклеїти шматок тканини, для того, щоб діти не бачили як ми будемо пересувати магніт під підставкою. Встановити підставку можна на край двох зсунутих столів. Іграшки будуть "ходити”, "бігати”. Отже, можна створити ще багато видів театру, головне, фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром та театралізованими іграми, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів. Організація театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності. 7. Організація театралізованої діяльності. У групах дитячого саду організовані куточки для театралізованих вистав, спектаклів. У них відводиться місце для режисерських ігор з пальчикових, настільним, стендовим театром, театром кульок і кубиків, костюмів, на рукавички. У куточку розташовуються: - Різні види театрів: бибабо, настільний маріонетковий, театр на фланелеграфе та ін; - Реквізит для розігрування сценок і спектаклів: набір ляльок, ширми для лялькового театру, костюми, елементи костюмів, маски; - Атрибути для різних ігрових позицій: театральний реквізит, грим, декорації, стілець режисера, сценарії, книги, зразки музичних творів, місця для глядачів, афіші, каса, квитки, олівці, фарби, клей, види паперу, природний матеріал. Заняття театральною діяльністю повинні надати дітям можливість не тільки вивчати і пізнавати навколишній світ через осягнення казок, але жити в гармонії з ним, отримувати задоволення від занять, різноманітність діяльності, успішного виконання завдання. Вміння та навички педагога в організації театралізованої діяльності. Для всебічного розвитку дитини засобами театрально-ігрової діяльності в першу чергу організовується педагогічний театр у відповідності з цілями дошкільної освіти. Робота самих педагогів вимагає від них необхідних артистичних якостей, бажання професійно працювати над розвитком сценічної пластики й мови, музичних здібностей. За допомогою театральної практики педагог накопичує знання, вміння та навички, необхідні йому в освітній роботі.Він стає стресссоустойчівим, артистичним, набуває режисерські якості, вміння зацікавити дітей виразним втіленням у ролі, його мова образна, використовуються «говорять» жести, міміка, рух, інтонація. Головні умови - емоційне ставлення дорослого до всього що відбувається щирість і непіПедагогічне керівництво ігровою діяльністю в дитячому саду включає: - Виховання в дитини основ загальної культури. - Залучення дітей до мистецтва театру. - Розвиток творчої активності та ігрових умінь дітей. Роль педагога у вихованні основ загальної культури полягає в тому, щоб виховати у дитини потреби духовної властивості, що виступають головною спонукальною силою поведінки особистості, джерелом її активності, підставою всієї складності системи мотивації, що становить ядро обистості. Паралельно із підготовкою літературної частини вистави ми здійснюємо музичну підготовку. Зазвичай усі спектаклі в дитячому театрі проходять із музичним супроводом, який виконує музичний керівник. 8. Основні напрямки роботи з дітьми Театральна гра Завдання: Вчити дітей орієнтуватися у просторі, рівномірно розміщатися по майданчику, будувати діалог з партнером на задану тему. Розвивати здатність довільно напружувати і розслаблювати окремі групи м'язів, запам'ятовувати слова героїв вистав, розвивати зорове слухове увагу, пам'ять, спостережливість, образне мислення, фантазію, уяву, інтерес до сценічного мистецтва. Ритмопластика Завдання: Розвивати вміння довільно реагувати на команду або музичний ссигнал, готовність діяти узгоджено, розвивати координацію руху, вчити запам'ятовувати задані пози і образно передавати їх. Культура і техніка мовлення Завдання: Розвивати мовне дихання і правильної артикуляції, чітку дикцію, різноманітну інтонацію логіку мови; вчити складати невеликі оповідання і казки, підбирати найпростіші рими; вимовляти скоромовки та вірші, поповнювати словниковий запас. Основи театральної культури Завдання: Ознайомити дітей з театральною термінологією, з основними видами театрального мистецтва, виховувати культуру поведінки в театрі. Робота над виставою Завдання: Вчити складати етюди по казках; розвивати навички дій з уявними предметами; розвивати уміння користуватися інтонаціями, що виражають різноманітні емоційні стани (сумно, радісно, сердито, здивовано, захоплено, жалібно і т.д.). |