Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. Віктор Леонтійович Петрушенко філософія навчальний посібник
 Скачать 2.24 Mb.
|
ЗМІСТ ( Нумерація сторінок може не співпадати) ПЕРЕДНЄ СЛОВО............8 ВСТУП....................................... 12 ТЕМА 1. ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ......16 1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення............................................18 1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія 22 1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія...................................................26 1.4. Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва..............................30 1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії.......................................................34 ТЕМА 2. ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ...42 2.1. Проблема "Схід-Захід" в сучасній філософії та культурології. Особливості східного та західного типів філософствування........................................45 2.2. Джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії................................................................49 2.3. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю........................................................54 ТЕМА 3. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ................. 61 3.1. Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості..............................................63 3.2. Розвиток ідей у натурфілософських ("фізичних") школах Стародавньої Греції.............................................66 3.3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії............................................. 71 3.4. Завершальний цикл розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники........................................ 76 ТЕМА 4. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ............81 4.1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя........................................84 4.2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя...................86 4.3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.............................................91 ТЕМА 5. ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ..............99 5.1. Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби......................... 101 5.2. Провідні напрями ренесансного філософування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія...................................103 5.3. Філософські ідеї пізнього Відродження......................109 ТЕМА 6. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ............. 116 6.1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії 118 6.2. Методологічні пошуки Ф. Бекона, Р. Декарта та Т. Гоббса ..121 6.3. Теорія пізнання Т. Г. Гоббса та Дж. Локка. Скептицизм П. Бейля та Д. Юма, сенсуалістські максими Дж. Берклі . 127 6.4. Б. Спіноза та Г. Лейбніц - тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.................................................130 6.5. Б.Паскаль та філософія Просвітництва місце і роль людини у світі та суспільні стосунки........134 ТЕМА 7. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ...............141 7.1. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.............................143 7.2. Іммануїл Кант — творець німецької класичної філософії. Основні ідеї І. Каїтга................................145 7.3. Філософські ідеї Й.-Г. Фіхте та Ф.-В.-Й. Шеллінґа........150 7.4. Філософія Г.-В. Ф. Геґеля як найвище досягнення німецької класичної філософії....152 7.5. Антропологічний принцип філософії Л. Фейербаха......158 ТЕМА 8. ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ПРОЦЕС У ЄВРОПІ XIX ст……162 8.1. Зміна парадигми філософського мислення у XIX- на поч. XX ст...........164 8.2. Вихідні ідеї філософії А. Шопенгауера та С К'єркегора... 166 8.3. Ідеї розроблення "наукової філософії" у європейській філософії XIX ст......................................170 8.4. Фрідріх Ніцше та ідеї "філософії життя".......................173 ТЕМА 9. ЗАРУБІЖНА ФІЛОСОФІЯ XX ст………...178 9.1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії у XX ст..............181 9.2. Сцієнтистські напрями у зарубіжній філософії XX ст. . 184 9.3. Напрями антропологічного спрямування......................188 9.4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії XX ст................... 198 9.5. Релігійна філософія XXст.............. 203 9.6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть................207 ТЕМА 10. НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ .... 213 10.1. Українська філософія як органічна складова української духовної культури. Загальні особливості української філософії...........................................216 10.2. Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі............................219 10.3. Україна - Європа: духовні зв'язки Відродження. Поява професійної філософії в Україні.........................223 10.4. Особливості філософських курсів Києво-Могилянської академії. Життя та філософська діяльність Г.Сковороди . 228 10.5. Університетська філософія в Україні XIX ст. Філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.............................236 10.6. Особливості розвитку української філософії XX ст. ..246 ТЕМА 11. ПРОБЛЕМА БУТТЯ У ФІЛОСОФІЇ................257 11.1. Фундаментальне значення проблеми буття для філософії. Людські виміри проблеми буття.........259 11.2. Проблеми буття в історико-філософському окресленні. Категоріальні визначення буття........263 11.3. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття (філософське окреслення)..............270 ТЕМА 12. СВІДОМІСТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА .277 12.1. Проблема онтологічного статусу свідомості та її суттєві ознаки........................280 12.2. Проблема походження свідомості.....................283 12.3. Ідеальний статус буття свідомості. Свідомість і мова 288 12.4. Структура та функції свідомості.................................293 ТЕМА 13. ЛЮДИНА ТА II БУТТЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ.. 300 13.1. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини.....................303 13.2. Проблема походження людини: сперечання еволюціонізму та креаціонізму..................................306 13.3. Діяльність та екзистенціали людського буття. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини .312 13.4. Співвідношення природнього, соціального, персо- нального та трансцендентного в людині. Вихідні цінності людського буття..............................................316 13.5. Проблема смерті та безсмертя людини у філософсько-світоглядному окресленні...........322 ТЕМА 14. ФІЛОСОФІЯ ОСОБИСТОСТІ................................329 14.1. Співвідношення понять "людина - індивід - особа –особистість-індивідуальність".........331 14.2. Феномен людської особистості.....................................334 14.3. Вихідні характеристики людської особистості. Відношення "Я і Ти", "Я та Інший" у особистішому окресленні............................337 14.4. Основні аспекти буттєвих виявлень людської особистості.........................342 ТЕМА 15. ПРОБЛЕМА ПІЗНАННЯ У ФІЛОСОФІЇ..... 349 15.1. Поняття пізнання та його види......................................351 15.2. Рівні і форми пізнання..................................356 15.3. Проблема істини в пізнанні. Істина та якісні характеристики знання...................................................360 15.4. Людина і пізнання. Істина і правда...............................364 ТЕМА 16. ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ........368 16.1. Особливості методологічної ситуації в сучасній філософії....................................370 16.2. Сутність та структура методу як способу організації людської діяльності. Поняття методу, методології та методики.........................373, 16.3. Проблема методу та методології в сучасній філософії 377 16.4. Поняття науки та її суттєві ознаки. Методи і форми наукового пізнання. ТЕМА 17. ДІАЛЕКТИКА ЯК ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ І МЕТОД ТА її АЛЬТЕРНАТИВИ.....394 17.1. Діалектика як складова філософії, теорія та метод ....497 17.2. Вихідні складові теорії діалектики: рівні діалектичного мислення, принципи, категорії........................................402 17.3. Співвідношення діалектики із метафізикою, софістикою, релятивізмом, догматизмом та еклектикою..................415 17.4. Визначення та оцінки діалектики в історії філософії..422 ТЕМА 18. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ................427 18.1. Філософія історії як напрям філософського знання: історичне формування проблематики.......429 18.2. Поняття історії. Історичний процес як реальність ......434 18.3. Філософія історії про суб'єкт, рушійні сили, умови та чинники історичного процесу.......439 18.4. Людина та історія. Роль особи в історії.......................444 ТЕМА 19. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ...... 449 19.1. Онтологія соціального. Поняття та зміст соціальних якостей.................................451 19.2. Поняття суспільства. Співвідношення суспільства і природи....................457 19.3. Суспільство як система. Основні сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок... 462 19.4. Людина і суспільство: основні аспекти співвідношення ...466 ТЕМА 20. КУЛЬТУРА ТА ЦИВІЛІЗАЦІЯ.............471 16.1. Особливості сучасних проявів культури. Суттєві ознаки культури...............473 16.2. Поняття цивілізації. Взаємозв'язок культури і цивілізації...............480 16.3. Національні культури та культура загальнолюдська48З 16.4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.....................487 Література............................495 ТЕМА 1 ФІЛОСОФІЯ, її ПОХОДЖЕННЯ, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ФУНКЦІЇ Філософію цікавлять лише ті предмети, які за своєю природою тісно пов'язані із самим фокусом дійсності. Перш за все філософія аналізує людське знання про реально існуючі речі та цікавиться тим ступенем достовірності, який може бути тут досягнутий.Дитрих фон Гільдебранд Філософія відрізняється від науки не в тому значенні, що апелює до відірваних від життя тверджень, а в тому, що максимально вірно виражає її зміст.Карл Ясперс16 Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людино-центризм, прагнення досягти абсолютів та ін. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Після вивчення матеріалу теми Ви повинні ЗНАТИ що таке світогляд, його складові та типологія; співвідношення філософії зі світоглядом, наукою, мистецтвом, релігією та ідеологією; історичні особливості виникнення філософії; особливості та характерні риси філософського мислення; структуру та основні функції філософії. ■** розрізняти світоглядні та інші види знання; ^ виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях; ■з- пояснювати (у тому числі - конкретними прикладами) основні функції філософії; ■** застосовувати до конкретних ситуацій ознаки найперших філософських позицій. ♦ в чому полягають необхідність та неминучість виникнення у людини світоглядних знань та орієнтацій; ♦ як пов'язані між собою світогляд та філософія; ♦ чим зумовлена наявність у філософії саме таких характерних рис мислення; ♦ внутрішній зв'язок основних функцій філософії між собою; ♦ чим зумовлена саме така структура філософського знання. План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення. 1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія. 1.3. Особливості історичного виникнення філософії. Філософія і міфологія. 1.4. Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії (науки), релігії та мистецтва. 1.5. Структура та функції філософського знання. Провідні позиції у філософії. ●- ключові терміни і поняття *■ СВІТОГЛЯД — сукупність узагальнених уявлень людини про світ, місце людини у світі, підвалини людських взаємин з світом, що виконують функції людського самоусвідомлення та світоорієнтування. * ФІЛОСОФІЯ (з давньогрец.: любов до мудрості) — теоретична форма світогляду; особливий рівень мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів і людського самоствердження у світі. *■ РЕФЛЕКСІЯ (з лат.: загинати, обертати) — унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму; внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, думка про щось —як думка про думку, знання про щось — як знання про саме знання. * КАТЕГОРІЇ (з давньогрец.: демонструю, виявляю) — гранично широкі, вузлові поняття певної галузі знання, сукупність яких окреслює якісну специфіку предмета пізнання даної галузі. * ФІЛОСОФІЯ, РЕЛІГІЯ, МИСТЕЦТВО — за Г.Гегелем, три основні форми людської духовно-практичної діяльності, які фіксують три основні властивості людського інтелекту: філософія (наука) уособлює здатність розуміти, мистецтво — здатність переживати дійсність, релігія — здатність відчувати спорідненість людського духу з фундаментальними початками буття. 1.1. Особливості становища людини в світі та необхідність її самовизначення Вивчення філософії як особливої галузі людського знання та інтелектуальної діяльності ми починаємо з питання про людину та її становище в світі. Це зумовлено, перш за все, тим, що *• філософія, як і будь-які інші види людської діяльності, постає людською справою: не було би людини, ми не вели би про все це розмову. По-друге, з чим би ми не мали справи - з природою, творчістю, наукою, пізнанням - -*- ми завжди, так чи інакше, маємо справу з людиною. Не в тому сенсі, що людина настільки егоїстична, що власний голос загл/і " їй "грім небесний", а в тому, що + реально ми можемо вести розмову про будь-що лише тоді, коли воно ввійшло в контакт із нами, із нашим сприйняттям. Людина своєю активністю створює універсум, в якому живе і про який знає, бо ми не знаємо, що є світ сам по собі; ми знаємо той світ, який нам відкрився через нашу діяльність, працю, впізнання, експерименти, фантазію і т. ін. Саме з того огляду слід розуміти твердження А. Шопенгауера про те, що світ є нашим уявленням, або слова Ф. Ніцше про те, що все є лише проявами життя. За влучним висловом М. Хайдеггера, людина є "отвором у бутті", бо на рівні людини та через людину глибинні потенції буття вперше виходять у своє виявлення. Унаслідок того, що людина постає ніби епіцентром, або зосередженням, універсуму, вона сама виявляє себе надзвичайно по-різному та суперечливо. Можна нескінченно перебирати людські життя та долі, але вони завжди в чомусь виявляться новими, несподіваними. Власне кажучи, саме тому людське самопізнання постає невичерпним за змістом та горизонтами виявлення. Мимоволі виникає питання: завдяки чому людина має такі властивості? Що становить основи її буття? Водночас перед нами постає та окреслюється питання і про те, якими людськими потребами зумовлене існування філософії (яка, за словами французького філософа, математика та фізика Р. Декарта, лише одна відрізняє нас від дикунів). Намагаючись осмислити людину, ми порівнюємо її з іншими істотами та явищами світу, і в такому порівнянні перед нами вимальовуються деякі фундаментальні особливості становища людини у світі. Першою особливістю людини виступає її розумність, здатність усвідомлювати себе і те, що її оточує. В загальному плані розумність постає перед нами як здатність людини не лише жити та діяти, зберігати своє життя та регулювати його, а й як людська можливість не зливатися із дійсністю та власними діями, володіти певними засобами оцінки дійсності. ■ Розумність людини це та її особливість, яка найчастіше кидається у вічі при міркуваннях про людину і яка зумовлює необхідність людського самоусвідомлення. 2. Значною мірою якості людини та її становище в світі пов'язані з її біологічною неспеціалізованістю. Це означає, що в будову людського організму не закладена програма її способу життя та життєвих здійснень. Коли ми маємо справу з твариною, то можемо лише за особливостями будови її організму визначити, що це за істота і яким може бути спосіб її життєдіяльності (птах літає, риба живе у воді і т. ін.). У тваринному світі досить чітко та однозначно діє закон співвідношення органів та функцій: якщо є певний орган, він повинен виконувати саме такі функції. Коли ж народжується людина, ми можемо прогнозувати можливі варіанти її життя, але ніхто не дасть гарантій щодо здійснення таких прогнозів. Мало того, народжена людина взагалі може "випасти " з людського суспільства і не набути навіть елементарних навичок людської поведінки (пряма хода, користування предметами побуту та ін.), не кажучи вже про опанування культурою, видами людської професійної діяльності та ін. Звичайно, і тут ми бачимо, що народжується саме людина, проте ми розуміємо, що її життя не може бути зведеним до життя її організму, і яким саме життям вона проживе, того особливості її анатомічної будови не визначають. Людина може мати певні завдатки, наприклад, чудовий музичний слух, проте це зовсім не зумовлює того, що вона стане музикантом. 3. Відсутність якоїсь певної (однієї) програми життя робить людину істотою вільною, такою, що має свободу: людина як людина (а не її організм) ні до чого жорстко не прив'язана й однозначно не спонукувана: "Доля людини покладена на неї саму" (Ж.-П.Сартр); "Людина - це передусім проект... "(Ж.-П.Сартр), тобто людина має можливість обирати, певною мірою проектувати своє життя. 4. В іншому аспекті неспеціалізованість постає як універсальність людини: якщо людина не призначена однозначно ні до чого конкретного, то вона - потенційно, так би мовити, за суттю,- може бути всім. І справді, загалом нормально розвинена людина може оволодіти майже всіма можливими видами та напрямами людської діяльності. Мало того, з цього огляду людина "відкрита" майбутньому, тобто може створювати принципово нові види діяльності та поведінки. Саме завдяки універсальності, різноманітності, незапрограмованості людини існує історія людства; тварини, наприклад, не мають власної історії у тому сенсі, що вони віками, із діють одноманітно, а людська історія являє собою досить швидку й динамічну зміну суспільств, культурних досягнень, видів діяльності, способів життя. Певна річ, що за наявності єдиної жорсткої програми життєвих здійснень людини все це було б неможливе. ♦ Той факт, що людина є істотою не спеціалізованою, що вона не реалізує своїм життям певної, заздалегідь наданої їй програми, має не лише позитивне значення, а й свою не дуже приємну сторону, наданої програми життя немає, а тому людина сама повинна її знайти, сформулювати. Якщо ж вона цього чомусь не зможе зробити, то віддасть своє життя невідомо чому - чи-то традиції, чи-то життєвій стихії, але й результат життя у такому випадку таком: буде не зовсім належати саме цій людині. Перед нами окреслюється така ситуація: людина є істотою неспеціалізованою, а тому вільною та універсальною. Вона "може бути всім ", але саме тому може бути й нічим. Тому в людській історії, у розвитку окремої людини так гостро стоїть питання про пошуки життєвих орієнтирів, про людський життєвий вибір, людське самовизначення. 5. Людина як істота розумна є єдиною, хто усвідомлює свою смертність, обмеженість та скінченність свого життя (принаймні - свого земного життя). Цей момент відіграє в історії людства та в житті окремої людини надзвичайно важливе значення: життя надається людині лише один раз, тому ціна життєвого вибору фактично оплачена ціною життя; ми маємо можливість виправдати своє перебування у цьому світі й у цьому житті лише один раз, у єдино можливому для нас варіанті. Тому тема смерті в людській думці невіддільна від теми життя. В аспекті розглянутих особливостей людини вона надзвичайно посилює і загострює проблеми людського самовизначення, пошуку життєвого сенсу. Адже в разі помилки повторити "життєвий експеримент" буде вже неможливо. Звідси - знамениті міркування М. Монтеня: "Розмірковувати про смерть означає розмірковувати про свободу. Хто навчиться помирати, той забуде, що таке бути рабом ". "Міра життя - не в його тривалості, а в тому, як ви його використали ". Людина сучасної цивілізації майже ніде не стикається з природою в її первісному вигляді: її оточують переважно штучні створіння, результати її праці, пізнання, наснаги. Внаслідок того людина прогресує не за рахунок змін в організмі, а за рахунок розвитку власної діяльності, за рахунок удосконалення соціокультурних надбань. Але ось тут слід звернути увагу на надзвичайно важливий факт: річ у тім, що навички людської соціокультурної діяльності не передаються генетично. Це пояснюється тим, що предмети культури не становлять частини людського організму, існують поза ним, а генетично передаються лише відомості про будову організму. Отже, народжуючись, людина, для того щоб стати людиною, повинна опанувати способами соціокультурної поведінки, навчитися діяти з допомогою предметів культури. Вона має навчитися прямої ходи, їсти з посуду, розмовляти, писати, водити автомобіль та ін. Буття людини (саме як людини) тримається на людському зусиллі, людській активності. Ми є людьми настільки, наскільки утримуємо себе в людському статусі буття. Якщо ж ми чомусь не робимо таких зусиль, то, як кажуть, "спускаємося на дно " суспільного життя, певною мірою втрачаючи людські якості. Отже, лише прилучення до культури, але прилучення внутрішньо активне, дійове, вольове та свідоме, робить нас людьми. Розглянуті особливості становища людини в світі засвідчують, що задля того, щоби бути людиною, треба, звичайно, людиною народитися; проте ця умова є необхідною, але недостатньою: людина не народжується із готовою програмою на життя (якщо ми і віримо у те, що хтось заздалегідь визначив наше життя, ми все одно позбавлені знань про те, що і як саме нам призначено), тому вона сама повинна її знайти, виробити, здійснити свій життєвий вибір, оскільки у кінцевому підсумку лише вона сама має право розпорядитися власним життям j Історичне покликання та глибинне виправдання філософи полягає саме у тому, щоб виробити і надати людині інтелектуальні засоби для свідомого здійснення життєвого вибору 1.2. Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія На основі розглянутої вище специфіки людського буття в суспільній історії виникають особливі напрями духовного життя, спрямовані на вироблення засад людського життєвого само утвердження. Ці напрями формують те, що за усталеною термінологією з подачки німецького філософа І. Канта) називається світоглядом. [У загальному плані появу світогляду можна пояснити так: людина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати і свою унікальність, свою відмінність від усього іншого в світі. В результаті у неї формуються певні уявлення як про основні засади та особливості світу, так і про свої власні риси та особливості отже, світогляд постає формою загального людського самовизначення в світі. Світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення. Світогляд - не просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки:він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцінкою, вІдН0ШЄННЯМ б) предмет світогляду - відношення "людина - світ " постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, інтуїцію, віру, надію, життєві мотиви, мету та ін.Через це складовими світогляду постають: > погляди, > переконання, > принципи, > ідеали, > цінності, > вірування, > життєві норми та стереотипи, і ОСНОВНІ СВІТОГЛЯДНІ ПИТАННЯ (За німецьким філософом І. Кантом) Що таке людина ? Що я можу знати ? Місце людини в світі Що я маю робити ? На що можу сподіватися? Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані; зрозуміло, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи людей із серйозними психічними відхиленнями від норми. Саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють собі і світ, і себе самих. Якщо б ми поставили собі завданням перерахувати основні види світогляду, нам, напевне, знадобилося б багато часу, тому й виникає потреба у типологізації світогляду Типологія світогляду - це не просте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду Тобто, типологія постає у порівнянні із простим переліком більш містким та логічно виправданим способом ознайомлення із світоглядом з метою його подальшого докладнішого вивчення.  |
