Визначення медичних груп за станом здоровя для занять з фізичного виховання
 Скачать 310 Kb.
|
|
Вступ Несприятлива економічна й екологічна обстановка, нераціональна організація навчання, харчування, відпочинку, обмежені можливості для занять фізичною культурою й спортом, низька рухова активність привели до погіршення стану здоров'я дітей і підлітків у країні. Практично відсутній висококваліфікований лікарський контроль за учнями й студентами, що займаються фізкультурою. В теперішній час лікарський контроль зводиться лише до визначення медичної групи для занять фізичною культурою. Не завжди правильно оцінюється фізичний розвиток, фізична підготовленість дітей і підлітків, тому що при проведенні медичних оглядів лікарі поліклінік не використовують функціональні методи досліджень. Практично немає систематичного лікарського спостереження, діагностики й клінічної оцінки передпатологічних станів, виникаючих при нераціональному використанні фізичних навантажень на уроках фізичного виховання. Дотепер у ряді навчальних закладів не вирішена проблема фізичного виховання учнів, що мають відхилення в стані здоров'я. Не скрізь функціонують спеціальні медичні групи, не здійснюється переведення учнів і студентів із однієї медичної групи в іншу. Вдосконалення фізичного виховання учнів та студентської молоді у навчальних закладах України (наказ № 1078 від 27 листопада 2008 року) є одним з найважливіших напрямків у системі державних заходів. Тільки при систематичному й науково обґрунтованому лікарсько-педагогічному контролі фізичне виховання буде ефективним засобом збереження й зміцнення здоров'я дітей і підлітків, поліпшення їх фізичного розвитку. У зв'язку із цим викладач з фізичного виховання повинен бути досить підготовлений у питаннях впливу фізичних вправ на зростаючий організм, гігієни фізичних вправ, організації й методики фізичного виховання з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей організму учнів та студентів, у питаннях лікарського й педагогічного контролю. Визначення медичних груп за станом здоров’я для занять з фізичного виховання З метою диференційованого підходу до організації занять з фізичного виховання всі учні та студенти залежно від стану здоров'я діляться на три медичні групи: основну, підготовчу й спеціальну. Основна медична група. До цієї групи включають учнів та студентів без відхилень у стані здоров'я (або з незначними відхиленнями), що мають достатню фізичну підготовленість. У якості основного навчального матеріалу в даній групі варто використовувати обов'язкові види занять (відповідно до навчальної програми) у повному обсязі, а також здачу контрольних нормативів з диференційованою оцінкою; рекомендуються додаткові заняття в обраному виді спорту. Підготовча медична група. До неї включають учнів та студентів, що мають незначні відхилення у фізичному розвитку й стані здоров'я, а також недостатню фізичну підготовленість. У даній групі можна використовувати ті ж обов'язкові види занять, але за умови поступового освоєння вправ, що пред'являють підвищені вимоги до організму. Заняття фізичною культурою в підготовчій групі проводяться разом з основною групою за навчальною програмою. Обидві групи здають встановлені контрольні нормативи. При цьому учні та студенти, які віднесені до підготовчої медичної групи, мають потребу в деяких обмеженнях навантажень і поступовому освоєнні комплексу рухових навичок й умінь. Відповідно вони мають потребу в додаткових тренувальних заняттях для підвищення рівня фізичної підготовленості. Для цього викладачі фізичної культури можуть використовувати секції загальної фізичної підготовки, організовані у позаурочний час, і інші форми занять. Спеціальна медична група. До неї включають учнів та студентів, що мають такі відхилення в стані здоров'я, які є протипоказанням до підвищеного фізичного навантаження. Заняття з фізичної культури з цією групою повинні проводитися за спеціально розробленою програмою в умовах звичайного режиму. Учні та студенти зі значними відхиленнями в стані здоров'я мають потребу в заняттях лікувальною фізичною культурою. Результати лікарських досліджень і практичний досвід показують, що при багатьох захворюваннях у школярів та студентів, віднесених до спеціальної групи, є подібні порушення в організмі: приблизно однаково знижений рівень роботоспроможності, функціональні можливості серцево-судинної, дихальної й інших систем. Тому для них можна організовувати групові навчальні заняття, незважаючи на різний характер захворювань. При виражених порушеннях функцій опорно-рухового апарату (паралічі, парези й ін.), а також при більш значних відхиленнях у стані здоров'я необхідні заняття лікувальною фізичною культурою. При визначенні медичної групи для осіб з відхиленнями в стані здоров'я необхідно передбачати доступність фізичних навантажень, а також створення оптимальних умов для видужання або попередження загострень захворювань. Основними задачами фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, є: – зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку й загартовуванню організму; – підвищення функціонального рівня органів і систем, ослаблених хворобою; – підвищення фізичної й розумової роботоспроможності; – підвищення імунологічної реактивності й опірності організму як засобів боротьби з алергізацією, яка провокується простудними захворюваннями й наявністю вогнищ хронічної інфекції; – формування правильної постави, а при необхідності – її корекція; – навчання раціональному подиху; – освоєння основних рухових умінь і навичок; – виховання морально-вольових якостей; – виховання інтересу до самостійних занять фізичною культурою й впровадження їх у режим дня учнів; – створення передумов, необхідних для майбутньої трудової діяльності учнів. Організація й проведення занять із учнями спеціальної медичної групи набагато складніше, ніж занять зі здоровими дітьми: тут зібрані учні різного віку й статі, що страждають різноманітними недугами й психологічно не готові до занять фізкультурою. Для забезпечення належного контролю за фізичним вихованням ослаблених дітей та підлітків необхідна чітка взаємодія управлінь освіти, охорони здоров'я й медичних установ (поліклінік і лікарсько-фізкультурних диспансерів). У випадках загострення хронічного захворювання викладач обмежує фізичні навантаження з огляду на характер перебігу, частоту, важкість й причини загострень. Для учнів з вираженими проявами хвороби варто застосовувати лікувальну фізичну культуру. При деяких захворюваннях протипоказані заняття в несприятливих метеорологічних умовах. Так, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, ревматизмі, циститах необхідно уникати різких коливань температури повітря й переохолодження. Разом з тим, треба правильно, методично загартовувати учнів та студентів для підвищення рівня природного імунітету і активізації пристосувальних механізмів до мінливих умов навколишнього середовища. Включення учнів у спеціальну медичну групу може носити як тимчасовий, так і постійний характер (залежно від виду захворювання й інших відхилень у стані здоров'я). Переведення зі спеціальної в підготовчу групу, а потім в основну повинне здійснюватися спільно лікарем і педагогом – за умови позитивних результатів, отриманих під час занять у попередній групі. Учні основної медичної групи підлягають медичному огляду не рідше одного разу протягом навчального року, учні підготовчої медичної групи - не рідше одного разу на три місяці. Учні спеціальної медичної групи підлягають поглибленому медичному огляду не рідше одного разу на чотири місяці, а також після кожного короткочасного захворювання й наприкінці навчального року. Комплектування спеціальних медичних груп перед новим навчальним роком повинне здійснюватися з урахуванням віку, показників фізичної підготовленості, функціонального стану й ступеня виразності патологічного процесу (до 1 червня), за даними медичного обстеження, проведеного у квітні-травні поточного року. Якщо у лікарів навчальних закладів виникають сумніви із приводу визначення медичної групи, то призначається спільна консультація з лікарями лікарсько-фізкультурних диспансерів. Списки учнів із зазначенням діагнозу медичної групи, завізовані лікарем навчального закладу, з печаткою дитячої або студентської поліклініки, передаються адміністрації навчальних закладів, викладачам фізкультури й у лікарсько-фізкультурні диспансери. Показання для призначення медичної групи при деяких відхиленнях у стані здоров'я учнів та студентів наведені у додатку 1. Строки поновлення занять фізичними вправами після перенесених гострих й інфекційних захворювань Треба розуміти, що приналежність до підготовчої та спеціальної медичної групи – ситуація, як правило, тимчасова. Вона повинна переглядатися при наступному лікарському обстеженні. Переведення учнів та студентів зі спеціальної медичної групи в підготовчу, а потім й в основну, просто необхідне. Не можна вважати нормальним положення, коли учні та студенти, які освоїли навантаження спеціальної групи, звикають до них та тривалий час займаються у цій групі. Ще гірше, якщо до цієї думки звикають лікар або педагог, які замість того, щоб змінити і підвищити навантаження занять, миряться з використанням півзаходів в оздоровленні молоді. Повне припинення занять фізичними вправами може мати тільки тимчасовий характер. Строки поновлення занять фізичною культурою після перенесених захворювань і травм визначаються лікарем індивідуально для кожного учня з урахуванням всіх клінічних даних (важкості й характеру захворювання або травми, ступені функціональних порушень, які були викликані захворюванням або травмою). Приймаються до уваги також стать, вік, компенсаторні спроможності організму й інші індивідуальні особливості. Орієнтовні строки поновлення занять фізичними вправами після гострих й інфекційних захворювань представлені у додатку 2. При цьому була використана орієнтовна схема, складена професором Д.М. Російським і доцентом Д.М. Серкіним, з корективами, які внесли професори В.К. Добровольский та Є.І. Янкелевич. Для рішення питання допуску до занять фізкультурою учнів та студентів, які перенесли важкі захворювання не зазначені вище (наприклад, деякі хвороби легенів, серця, печінки, наслідки різних травм й ін.), лікарям навчальних закладів рекомендується в кожному конкретному випадку консультуватися з фахівцями. Після перенесених захворювань заняття фізичною культурою відновлюються тільки після ретельного і всебічного додаткового обстеження, через певний термін за умови доброго самопочуття і відсутності скарг, пов’язаних з перенесеною хворобою. Лікарсько-педагогічні спостереження на занятті з фізичного виховання Лікарсько-педагогічні спостереження за учнями та студентами в навчальних закладах - це дослідження та спостереження лікаря й викладача, які здійснюються безпосередньо під час занять з фізичного виховання. Вони складаються як з досліджень і спостережень за особами, що займаються фізичними вправами, так і за самим процесом занять з фізичного виховання. Кінцевою метою цих досліджень і спостережень є вдосконалювання педагогічного процесу при заняттях з фізичного виховання. Лікарсько-педагогічні спостереження є практичною формою об'єднання фізіології й медицини з педагогікою й психологією. Дослідження й спостереження проводяться в дійсній, природній обстановці занять фізичною культурою, в стані великої й максимальної активності. Це надає можливість найбільш адекватно й вірогідно вивчити з позицій сучасної фізіології й функціональної діагностики рівень фізичного розвитку, роботоспроможність організму й загальний обсяг його функціональних резервів. Лікарсько-педагогічні спостереження закріплюють творчу співдружність у роботі лікаря й педагога, тобто принципи теоретичної єдності в їх діяльності підкріплюються практичним об'єднанням методів, зусиль і результатів в оздоровленні нації. Задачі лікарсько-педагогічних спостережень: 1) оцінка умов, організації й проведення занять з фізичного виховання; 2) вивчення впливу фізичних навантажень на організм учнів та студентів; 3) виявлення перевантаження на заняттях, які можуть викликати перевтому; 4) усунення недоліків, які стосуються розподілу учнів та студентів на медичні групи за станом здоров'я й фізичної підготовленості; 5) регулювання й удосконалювання педагогічного процесу. Для рішення задач лікарсько-педагогічних спостережень лікар повинен ознайомитися із планами, програмами, методами, засобами, організацією й умовами проведення занять з фізичного виховання. Також лікар ознайомлюється із цільовою настановою й побудовою окремих частин заняття: підготовчої, основної і заключної. Одночасно виявляється відповідність умов проведення занять стосовно до санітарно-гігієнічних вимог. Аналіз побудови й проведення занять з фізичного виховання полегшується, якщо проводиться їх протоколювання. Для цього може бути рекомендована наступна форма (додаток 3). Для загальної характеристики й оцінки фізичних навантажень на занятті з фізичного виховання застосовують визначення фізіологічної кривої й щільності заняття. Фізіологічна крива – це графічне зображення наростання й падіння якого-небудь показника (частоти серцевих скорочень (ЧСС), частоти дихальних рухів, артеріального тиску і т.п.), що досить точно характеризує рівень напруг організму як протягом всього заняття, так й у окремих частинах. Фізіологічна крива характеризує послідовність застосування в ній фізичних навантажень. Конфігурація фізіологічної кривої являє собою ламану лінію, яка повинна бути наближеною до оптимальної, тобто плавно підніматися до свого загального найбільшого рівня в основній частині заняття й знижуватися у заключній частині. Залежно від педагогічних цілей і окремих завдань уроку характер розподілу й наростання фізичних навантажень у фізіологічній кривій може змінюватися, однак, загальний тип розподілу фізичних навантажень зберігає свою закономірність. Як правило, фізіологічну криву будують з урахуванням ЧСС. Приклади конфігурацій фізіологічних кривих та їх пояснення:  1. Оптимальна фізіологічна крива.  2. Різке навантаження в підготовчій частині заняття, недостатнє навантаження в основній.  3. Різке підвищення фізіологічної кривої й відсутність вираженої тенденції до її зниження наприкінці тренування вказує на надмірне навантаження та різке закінчення заняття.  4. Незначний підйом і плоска форма фізіологічної кривої свідчить про недостатнє навантаження.  5. Низьке навантаження в основній частині заняття.  При оцінці щільності необхідно враховувати, що вона неоднорідна й ділиться на загальну й моторну. Моторна щільність заняття є виражене у відсотках відношення часу, безпосередньо витраченого на виконання фізичних вправ, до загальної тривалості уроку. Моторна щільність заняття характеризує насиченість його активною фізичною роботою. Загальна щільність заняття є виражене у відсотках відношення педагогічно виправданих (раціональних) витрат часу до загальної тривалості уроку. Таким чином, загальна щільність містить у собі не тільки час, витрачений на виконання фізичних вправ, тобто моторну щільність, але й на пояснення, показ викладача й на організаційні питання. Чим більше моторна щільність уроку, тим більше фізіологічний вплив фізичних навантажень на організм. Моторна щільність заняття вважається оптимальною, якщо вона досягає 60-70% (таблиця 1). Якщо моторна щільність заняття з фізичного виховання вище 70%, то її доцільно вважати високою. Різке зростання моторної щільності не буде мати позитивних результатів. Це пов’язано з можливим негативним впливом надмірних фізичних навантажень на організм та з недостатньою педагогічною стороною заняття. Якщо моторна щільність нижче 60%, то оздоровчий ефект заняття ставиться під сумнів, тому що учні не отримують оптимального фізичного навантаження. Таблиця 1 Шкала оцінки моторної щільності заняття з фізичного виховання
Загальна щільність уроку повинна бути доведена до 100%. Справа в тому, що учні від початку й до кінця заняття повинні перебувати в поле зору викладача. Так, вони повинні виконувати фізичні вправи, або слухати пояснення, зауваження викладача, або дивитися демонстрацію вправ й аналізувати правильність їх виконання. Визначення фізіологічної кривої заняття й щільності дають лікареві та викладачу об'єктивні дані, які необхідні для аналізу застосованих навантажень і методів фізичної підготовки. Для підвищення об'єктивності оцінки впливу фізичних навантажень на організм учнів та студентів, слід ураховувати зовнішні ознаки втоми (таблиця 2). Таблиця 2 Суб’єктивне визначення ступеня втоми
На підставі даних, які отримані під час лікарсько-педагогічних спостережень, лікар та викладач мають можливість регулювати й удосконалювати процес з фізичного виховання, що значно підвищує оздоровчо-гігієнічний ефект занять. Література.
Додаток 1 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||