|
|
Вплив радіації. Вплив радіації на організм людини
Вплив радіації на організм людини
Балджи К.Н
Фармация,
361.1
Що таке радіація і радіоактивність? - Щоб зрозуміти, що таке радіація і радіоактивність, спочатку необхідно пояснити, що таке радіонукліди. Радіонуклід (також відомий як радіоактивний ізотоп, радіоізотоп або радіоактивний нуклід) – це хімічний елемент з нестабільним ядром. Коли це ядро розпадається на більш стабільні утворення, воно вивільнює енергію у формі радіації. Весь процес називається радіоактивність. Це спонтанний природний процес, в рамках якого можуть мати місце гаммавипромінювання, рентгенівське випромінювання, викиди альфа-часток, бетачасток і нейтронів. Цей процес також називається радіоактивний розпад. Під час цих розпадів радіонукліди змінюються з одних хімічних елементів на інші до тих пір, поки їхнє ядро не стане стабільним – процес, який може тривати від однієї секунди або менше, до – у деяких випадках – мільйонів років.
Радіонукліди є джерелом двох різних видів радіації. Перший – частинки (альфа, бета і нейтрони). Другий – електромагнітні хвилі (гамма і рентгенівське випромінювання). Рентгенівське випромінювання, як правило, генерується обладнанням, що використовується в хірургічній медицині і стоматології. Альфа-частинки є високоенергетичними, великими, важкими, і не можуть переміщуватись на дуже велику відстань. Їх можна зупинити за допомогою паперу або шкіри. Проте, потрапивши в організм, вони є достатньо сильними, щоб розривати клітини органів або крові, вивільняючи свою колосальну енергію у сусідні тканини і залишаючи по собі масштабні руйнування. Джерелом альфа-частинок, як правило, є природні нукліди або важкі трансуранові елементи, які утворюються в ядерному паливі. Уран, торій і радон – це кілька природних ізотопів, які є джерелом альфа-частинок. Трансуранові елементи – це нукліди, які є важчими за уран і містять плутоній з нептунієм Бета-частинки - Бета-частинки – це електрони. Порівняно з розміром альфа-частинок вони є мікрочастинками, які можуть переміщуватись на більшу відстань і мають кращу проникну здатність. Відповідно, щоб зупинити їх, потрібен сильніший захисний бар'єр, наприклад, шар з оргскла товщиною 1,25 см або водяний екран. Хоча бета-частинки можуть залишати опіки на шкірі в результаті зовнішнього опромінення, найбільшу небезпеку вони несуть при потраплянні в організм шляхом вдихання або з їжею. Джерелом бета-частинок переважно є нукліди, які утворюються в процесі ділення, що протікає в атомних реакторах. Радіоактивний водень (тритій) і стронцій-90 (який імітує кальцій в організмі) – це два найбільш поширених джерела випромінювання бета-часток, які є небезпечними для здоров'я
Гамма-випромінювання - Гамма-випромінювання є найбільш проникним типом радіації і його можна зупинити тільки товстим шаром свинцю або бетону. Воно становить небезпеку в результаті як зовнішнього, так і внутрішнього опромінення, і має як природні (наприклад, радій-226), так і штучні джерела походження у виді продуктів поділу (наприклад, цезій-134). Барій-137m є продуктом розпаду цезію-137 і джерелом гамма-випромінювання. Проте, оскільки барій-137m розпадається за менше ніж три хвилини, основним джерелом гамма-випромінювання прийнято вважати цезій-137.
Рентгенівське випромінювання - Рентгенівське випромінювання нагадує гамма-випромінювання, але його зазвичай генерують за допомогою обладнання (а не з радіонуклідів), яке використовує електроенергію і застосовується для проведення медичних діагностичних процедур. Для захисту від рентгенівського випромінювання також використовують свинцеві екрани. При створенні медичним обладнанням рентгенівських променів не утворюються ядерні відходи, на відміну від інших типів ядерних технологій, які продукують радіоактивні елементи.
Нейтрони - Нейтрони природно присутні у космосі, але також утворюються в результаті процесу поділу ядра, що протікає в атомних реакторах. Випромінення нейтронів відбувається на майданчиках реакторів і у контейнерах з ядерними відходами. Воно може переміщуватись на великі відстані у повітрі, що робить його джерелом “основної дози для населення, яке проживає поруч з об'єктом атомної енергетики…”2 Захист від нейтронів складний і не завжди успішний. Для цього знадобиться багато шарів різноманітних матеріалів, об'єднаних у лабіринтоподібну систему. Найбільш ефективним засобом захисту від нейтронів є вода або вуглеводні, такі як твердий парафін, і бетон. На відміну від інших радіоактивних випромінювань, нейтронне може зробити більшість речовин радіоактивними (в різних ступенях), включаючи повітря, воду, ґрунт і тканини організму. Це явище, яке отримало назву "нейтронна активація", було вперше виявлено під час операції "Crossroads" з випробовування атомної бомби у 1946 році. Нейтрони завдають більшу шкоду, ніж будь-які інші форми радіоактивного випромінювання, в особливості м'яким тканинам організму, проте, кількість досліджень, що були зосереджені виключно на впливах нейтронів на здоров'я, доволі мала.
Соматичний (імунний) ефект – це патологічні наслідки опромінення для окремої людини, виявляється тільки після того як отримана доза стане більшою за певну так звану гранично допустиму дозу. Як правило за допустиму дозу вважають 0,3 Бер на тиждень для опромінення всього тіла. Таким чином, людина яка опромінюється в таких дозах до 30 років отримає дозу близько 450 Бер. Але така сама доза, отримана людиною до 30 років при однократному опромінюванні в 50% випадків виявляється смертельною. Шляхи надходження радіації в організм - Існує три шляхи надходження радіоактивних речовин в організм:
- при вдихання повітря, забрудненого радіоактивними речовинами, через заражену їжу або воду, через шкіру, а також при зараженні відкритих ран.
- Найбільш небезпечний перший шлях, оскільки:
- обсяг легеневої вентиляції дуже великий
- значення коефіцієнта засвоєння в легенях більш високі.
- При попаданні радіоактивних речовин в організм будь-яким шляхом вони вже через кілька хвилин виявляються в крові. Якщо надходження радіоактивних речовин було одноразовим, то концентрація їх в крові спочатку зростає до максимуму, а потім протягом 15-20 діб знижується.
- Генетичний ефект для спадкоємних (статевих) клітин організму, проявляється тільки в потомстві різними відхиленнями від норми.
- Генетичний ефект для спадкоємного апарату для соматичних клітин тіла. Він проявляється під час життя конкретної людини у вигляді різних (переважно ракових) захворювань.
Перша допомога при радіаційних ураженнях - Негативні наслідки спричинює дія на організм іонізуючого випромінювання в таких випадках: одноразового зовнішнього гамма — нейтронного, зовнішнього впливу бета і гамма випромінювань від радіаційної хмари, довготривалого впливу зовнішніх бета - і гамма - випромінювань, внутрішнього випромінювання від радіонуклідів (заражені харчові продукти, вода тощо). Настають зміни в системі кровотворення, змінюється клітинний склад периферійної крові, знижується вміст лімфоцитів (поновлюється протягом 2 місяців). Опромінюється кістковий мозок, зменшується кількість гранулоцитів і еритроцитів. Розвивається лейкопенія. Знижується кількість тромбоцитів, внаслідок чого порушуються процеси згортання крові. Відбуваються зміни в шлунку — порушуються секреторна і моторна функції шлунка, виникають органічні зміни, виразки на слизовій оболонці. Порушуються процеси травлення, знижується апетит, зменшується маса тіла. Зміни функцій серця, нервової системи, печінки, підшлункової залози, ендокринної системи мають опосередкований характер. При дозі опромінення 1 Гр. виникають функціональні порушення в легенях, пневмонія. Особливо чутливі до РР статеві залози, що згубно діє на репродуктивну функцію. Масова загибель клітин в інтерфазі призводить до променевої хвороби мозку. Виникають інфекційно-запальні ускладнення. Первинна реакція на опромінення. Симптоми первинної реакції — нудота і блювання від кількох хвилин до 3 діб. Настає загальна слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість, почервоніння склер і шкіри, сухість в роті, тахікардія, лабільний пульс. Виражені лейкоцитоз, лімфопенія, лімфоцитопенія. Прихований період. Самопочуття хворого поліпшується, зменшується нудота, припиняється блювання, нормалізується температура тіла, іноді порушення сну і пригнічення психіки тривають постійно.
Протягом 2-5 тижнів спостерігається прогресуюча лейкопенія, тромбоз, спустошення кісткового мозку, зменшується кількість проіритробластів, проміелоцитів, мегакаріоцитів. Період розпалу променевої хвороби. Розпочинається завжди гостро, з вираженими клінічними симптомами. Розвивається інтоксикація організму, повне його отруєння: зміни в слизовій оболонці кишечнику, порушення проникності його стінок, потрапляють в кров токсини і бактерії. Внаслідок цього — нудота, блювання. Спостерігаються безсоння, спрага, пронос. Температура тіла підвищується до 40°С. Настає млявість, депресія. Випадає волосся на 12-ту добу, спостерігаються сухість і лущення шкіри. Виразки кровоточать. Спонтанні кишково-шлункові розлади. Внутрішні крововиливи. Бронхопневмонія. Абсцеси. Гангрена. Крововиливи в роті. Язик сухий. Стоматит. Некротична ангіна. Лейкемія, знижуються імуннозахисні властивості організму. Період відновлення. Загальний стан потерпілого поступово поліпшується, температура тіла — в нормі, склад крові нормалізуються, епітелізуються виразки, через 6 місяців відростає волосся. Термін — 2—5 місяців. Гостра променева хвороба (ГПХ) в профілактиці. До профілактичних заходів належать; комплекс фізичних, хімічних і біологічних заходів, скерованих на зменшення поглинання організмом енергії проникаючої радіації, на підвищення стійкості організму до її впливу; індивідуальні і колективні засоби захисту; часткова і повна санітарна обробка потерпілих; радіопроектори (радіозахисні препарати), які підвищують імунологічну реактивність організму. Лікарська допомога. Враховують періоди перебігу хвороби, ступінь її важкості та вираженість синдромів. Самодопомога — 1—2 таблетки стаперазину з індивідуальної аптечки, вводять підшкірно кордіамін, усувають термічні та механічні фактори, накладають антисептичні пов'язки, вводять промедол для знеболювання, 1 таблетку демедкарбу з аптечки. - Протягом 2-5 тижнів спостерігається прогресуюча лейкопенія, тромбоз, спустошення кісткового мозку, зменшується кількість проіритробластів, проміелоцитів, мегакаріоцитів. Період розпалу променевої хвороби. Розпочинається завжди гостро, з вираженими клінічними симптомами. Розвивається інтоксикація організму, повне його отруєння: зміни в слизовій оболонці кишечнику, порушення проникності його стінок, потрапляють в кров токсини і бактерії. Внаслідок цього — нудота, блювання. Спостерігаються безсоння, спрага, пронос. Температура тіла підвищується до 40°С. Настає млявість, депресія. Випадає волосся на 12-ту добу, спостерігаються сухість і лущення шкіри. Виразки кровоточать. Спонтанні кишково-шлункові розлади. Внутрішні крововиливи. Бронхопневмонія. Абсцеси. Гангрена. Крововиливи в роті. Язик сухий. Стоматит. Некротична ангіна. Лейкемія, знижуються імуннозахисні властивості організму. Період відновлення. Загальний стан потерпілого поступово поліпшується, температура тіла — в нормі, склад крові нормалізуються, епітелізуються виразки, через 6 місяців відростає волосся. Термін — 2—5 місяців. Гостра променева хвороба (ГПХ) в профілактиці. До профілактичних заходів належать; комплекс фізичних, хімічних і біологічних заходів, скерованих на зменшення поглинання організмом енергії проникаючої радіації, на підвищення стійкості організму до її впливу; індивідуальні і колективні засоби захисту; часткова і повна санітарна обробка потерпілих; радіопроектори (радіозахисні препарати), які підвищують імунологічну реактивність організму. Лікарська допомога. Враховують періоди перебігу хвороби, ступінь її важкості та вираженість синдромів. Самодопомога — 1—2 таблетки стаперазину з індивідуальної аптечки, вводять підшкірно кордіамін, усувають термічні та механічні фактори, накладають антисептичні пов'язки, вводять промедол для знеболювання, 1 таблетку демедкарбу з аптечки.
|
|
|
Скачать 0.75 Mb.