Анатомия. анатомія. Введення в офтальмологію
 Скачать 112 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Завідуюча кафедрою офтальмології: Професор,дмн. Завгородня Н.Г. ТЕМА: ВВЕДЕННЯ В ОФТАЛЬМОЛОГІЮ АНАТОМО-ТОПОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ОЧНОГО ЯБЛУКА, ЗАХИСНОГО ТА ДОПОМІЖНОГО АПАРАТУ ОКА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОКА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ м. Запоріжжя І. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Глибокі знання морфології та фізіології органа зору дадуть змогу лікарю безпомилково вирішувати питання клініки, діагностики, лікування та прогнозування очних захворювань. Анатомія та фізіологія органа зору необхідна для розуміння характеру патологічних змін, які можна спостерігати при його захворюваннях. Тільки в порівнянні з нормою можна виявити патологію та розібратись у причинах і механізмі розвитку захворювання у конкретного хворого. Це дозволяє лікареві правильно поставити діагноз і виробити правильну тактику лікування конкретного хворого, з урахуванням особливостей клінічного перебігу захворювання. II. МЕТА ЗАНЯТТЯ. Засвоїти анатомію та гістологію допоміжного та захисного апарату ока (повік, орбіти, кон'юнктиви, слізних органів, зовнішніх м'язів); анатомію та гістологію оболонок ока (склери, рогівки, райдужки, кришталика, ціліарного тіла, сітківки, судинної оболонки); фізіологічне призначення кожного відділу ока; методику дослідження переднього відділу ока (фокальне, комбіноване освітлення, біомікроскопія); методику дослідження оптичних середовищ ока (в прохідному світлі); методику дослідження очного дна (пряма і зворотня офтальмоскопія). ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ. Організаційні питання (5 хв.). Підготовчий етап: обгрунтування теми, її значення, мета заняття (5 хв.), Основний етап: Самостійна робота студентів - Вивчити анатомію та гістологію допоміжного та захисного апарату ока (повік, орбіти, кон'юнктиви, слізних органів, зовнішніх м'язів); анатомію та гістологію оболонок ока (склери, рогівки, райдужки, кришталика, ціліарного тіла, сітківки, судинної оболонки) з допомогою таблиць, схем, муляжів, розрізу бичачого ока. Практично засвоїти методику дослідження переднього відділу ока (фокальне, комбіноване освітлення, біомікроскопія); методику дослідження оптичних середовищ ока (в прохідному світлі); методику дослідження очного дна (пряма і зворотня офтальмоскопія) (30 хв.), НДРС – реферати, малюнки, написання амбулаторних карток і т.д. (20 хв.). Заключний етап: контроль кінцевого рівня знань по темі (використання контрольних питань, тестів), використання таблиць, задач, аналізів, R-знімків, рецептів лікарських препаратів (25 хв). Завдання для самоконтролю, домашнє завдання (5 хв.). IV. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ Студенти вивчають: анатомію та гістологію допоміжного та захисного апарату ока (повік, орбіти, кон'юнктиви, слізних органів, зовнішніх м'язів); анатомію та гістологію оболонок ока (склери, рогівки, райдужки, кришталика, ціліарного тіла, сітківки, судинної оболонки); методику дослідження переднього відділу ока (фокальне, комбіноване освітлення, біомікроскопія); оптичних середовищ ока (в прохідному світлі); очного дна (пряма і зворотня офтальмоскопія). Кожний студент (один на одному) вивертає нижню повіку для огляду слизової хряща і нижньої перехідної складки, вивертає верхню повіку для огляду слизової хряща, а також проводить вивертання верхньої повіки за допомогою повікопіднімача Демарра для огляду верхньої перехідної складки. При вивченні теми слід знати : 1) анатомію та гістологію допоміжного та захисного апарату ока (повік, орбіти, кон'юнктиви, слізних органів, зовнішніх м'язів); анатомію та гістологію оболонок ока (склери, рогівки, райдужки, кришталика, ціліарного тіла, сітківки, судинної оболонки); 3) фізіологічне призначення кожного відділу ока; 4) методику дослідження переднього відділу ока (фокальне, комбіноване освітлення, біомікроскопія); 5) методику дослідження оптичних середовищ ока (в прохідному світлі); 6) методику дослідження очного дна (пряма і зворотня офтальмоскопія). Практично засвоїти: 1) дослідження переднього відділу ока: Зовнішній огляд хворого проводять при денному або штучному освітленні. Слід звернути увагу на симетрію обличчя, розміщення очей в орбітах. Порівнюють ширину очної щілини, стан повік, рухливість очних яблук в орбіті, колір очей і оболонок ока, видимих у межах очної щілини. У разі необхідності застосовують пальпацію. Звертають увагу на стан шкіри повік, будову вільного їх краю, ріст вій, положення слізних точок. Останні повинні прилягати до очного яблука. Під час дослідження переднього відділу ока звертають увагу на колір слизових оболонок і склери. Для огляду слизової оболонки верхньої і нижньої повіки їх вивертають. 2) методи вивертання повік; Методика вивертання нижньої повіки: хворому пропонують дивитися вгору, одночасно великим пальцем відтянути повіку донизу, упираючись пальцем у край орбіти. Методика вивертання верхньої повіки. а) Хворий повинен дивитися вниз, не заплющуючи очей. Захопивши вказівним і великим пальцями правої руки вії верхньої повіки, а якщо їх немає, то край повіки, треба відтягнути від очного яблука, а потім вказівним пальцем лівої руки або скляною паличкою відтиснути верхній край хряща вниз і в той же час відтягнути правою рукою вії вгору. Після того, як вивернеться повіка, треба негайно забрати палець лівої руки або паличку, а вивернуту повіку притиснути до очного яблука (спосіб Плетньової). б) Хворому пропонують дивитися вниз. Великим пальцем лівої руки (для лівого ока — правої руки), поставленим під бровою, відтягують верхню повіку догори. Великим і вказівним пальцями правої руки (для лівого ока — лівої руки) захоплюють війковий край повіки і злегка відтягують його наперед. В цей момент великий палець лівої руки (для лівого ока — правої руки) переносять вище брови і зсувають ним шкірну складку донизу, одночасно відтягуючи правою рукою (для лівого ока — лівою) війковий край догори. На утворений шкірно-м'язовий валик повіка легко вивертається без будь-якого натискування на очне яблуко (спосіб Дашевського). При такому вивертанні повіки ми добре можемо розглянути лише кон'юнктиву хряща. Для огляду верхньої перехідної складки найкраще користуватись повікопіднімачем Демарра. Захопивши однією рукою війковий край повіки, другою рукою ставлять край повікопіднімача на опуклість хряща (поблизу його верхнього краю) і поворотом догори вивертають повіку на повікопіднімачі. Такий спосіб вивертання верхньої повіки носить назву подвійного. 3) дослідження ока в фокальному світлі: Для детального огляду і визначення локалізації змін у товщі рогівки застосовують бокове, або фокальне, освітлення. Необхідно мати настільну лампу та лупу в 13 чи 20 D. Дослідження проводять у темній кімнаті. Лампу встановлюють зліва та попереду від хворого на відстані 50 — 60 см на рівні його очей. Лікар сідає напроти хворого, розташовує свої коліна справа, а коліна хворого зліва. Голову хворий трішки повертає в бік джерела світла. Лупу тримають правою рукою на відстані 7 - 8 чи 5см (залежно від сили використовуваної лупи) від ока перпендикулярно променям, що йдуть від джерела світла. Таким чином, промені фокусуються лупою на тій ділянці оболонки ока, яку потрібно оглянути. Комбінований метод передбачає разом з боковим освітленням використання бінокулярної лупи, яку надягають на голову. Передній відрізок ока розглядають через цю лупу при одночасному боковому освітленні. Найбільш інформативне застосування мікроскопа із щілинним освітленням. Так з'являється можливість проводити фактично "живу" мікроскопію кон'юнктиви, рогової та райдужної оболонок, кришталика тощо. Визначення чутливості рогівки - для орієнтовної перевірки чутливості рогівки використовують тонкий вологий ватний тампон, котрий прикладають до різних ділянок рогівки. Для більш інформативного дослідження застосовують альгезиметри різних конструкцій. Визначення реакції зіниць на освітлення - у темній кімнаті фокально освітлюють зіницю одного ока, стежачи за її скороченням (пряма реакція), потім повторюють освітлювання та спостерігають за реакцією зіниці другого ока (співдружня реакція). Те саме згодом повторюють з іншим оком. Після цього досліджують реакцію зіниць на акомодацію та конвергенцію. Пацієнту пропонують подивитись удалеч, а потім перевести погляд на предмет, розташований за 20 — 25 см перед очима. Якщо зіниці в нормі, вони при цьому звужуються. 4) дослідження ока в прохідному світлі; Дослідження проводять у темному приміщенні. Джерело світла (матова лампа 60 — 100 Вт) розташовують трохи ліворуч за головою пацієнта. Офтальмоскопом спрямовують світло від лампи на зіницю ока обстежуваного. Під час освітлювання зіниці за допомогою дзеркала офтальмоскопа вона світиться червоним. Такий колір зіниці зумовлений відбиттям променів світла судинами власне судинної оболонки ока, наповненими кров'ю. Якщо на шляху відбитих променів трапляються непрозорі включення (помутніння), на тлі червоного з'являються чорні плями, котрі переміщуються з рухами очей. Це спостерігається в разі помутнінь рогівки та кришталика. Помутніння в склистому тілі дають плями, що вільно переміщуються незалежно від руху очей, періодично зникаючи. 4) пряму та зворотню офтальмоскопію. Зворотна офтальмоскопія. Дослідження проводять у темному приміщенні. Джерело світла (матова лампа 60 — 100 Вт) розташовують трохи ліворуч за головою пацієнта. Офтальмоскопом спрямовують світло від лампи на зіницю ока обстежуваного та, отримавши червоне світіння з очного дна, перед оком пацієнта розташовують лупу +10 - +13 D за 10 чи 7 - 8 см від нього. Відбите дном ока світло заломлюється лупою та створює перед лікарем уявне, обернене, збільшене в 4 —6 разів зображення деталей ока. Зображення лікар бачить через отвір офтальмоскопа. Пряма офтальмоскопія. Цей метод можна порівняти з розгляданням предмета крізь збільшувальну лупу. У даному випадку як лупа діє сама оптична система ока — рогівка і кришталик. Деталі дна ока при цьому збільшуються в 14—16 разів, що дає змогу більш ретельно досліджувати зміни на ньому, ніж в умовах зворотної офтальмоскопії. Пряму офтальмоскопію проводять електричним офтальмоскопом. Щоб лікар міг добре бачити всі деталі очного дна, необхідно зрівняти його та пацієнта рефракцію до еметропії. Цього досягають за допомогою лінз, розташованих на офтальмоскопі в спеціальній дисковій оправі. Проводячи зворотну або пряму офтальмоскопію, звертають увагу на рефлекси з очного дна, стан прозорих частин ока — рогівки, кришталика, склистого тіла. Зважають на особливості диска зорового нерва — його контур, екскавацію, колір, калібр і колір судин сітківки, а також рефлекси і колір жовтої плями та периферію очного дна. Велике значення має діаметр зіниці — чим він більший, тим більше поле огляду при застосуванні офтальмоскопії. Порівняльна характеристика прямої та зворотної офтальмоскопії
5) екзоофтальмометрію - проводиться для визначення величини вистояння (екзофтальма) ока з орбіти у разі ретробульбарних процесів. Ніжки екзоофтальмометра прикладають до зовнішніх країв орбіти. У дзеркальних площинах, закріплених у металевих рамках, відбиваються положення рогівок. На призмі нанесена міліметрова шкала від 0 до ЗО мм. Визначається, якій цифрі шкали відповідає положення вершини кожної рогівки. Це і буде показником екзофтальма. Завдання для визначення початкового та кінцевого рівня знань по темі: 1. Клінічна анатомія орбіти в віковому аспекті (які кістки утворюють орбіту, які отвори і з чим вони поєднують орбіту, що проходить крізь ці отвори; які додаткові пазухи носа знаходяться поряд з орбітою та чому вони небезпечні для органа зору). 2. Клінічна анатомія зовнішніх м'язів ока (початок та прикріплення кожного м'язу, функція та інервація). 3. Клінічна анатомія оболонок ока в віковому аспекті (гістологічна будова рогівки, функція, зв'язок морфологічних структур з функцією - що забезпечує прозорість рогівки); передня камера - її глибина, стан вологи в нормі і при патології; райдужка - особливості будови, кровопостачання, функція; ціліарне тіло - функція, морфоструктура; кришталик — морфоструктура, особливості обміну; хоріоідея — морфоструктура, функція; скловидне тіло - морфоструктура, функція; сітківка і зоровий нерв - морфоструктура, функція. 4. Можливості дослідження в фокальному світлі (які відділи ока можна дослідити цим методом та як вони виглядають в нормі). 5. Можливості дослідження в прохідному світлі (як відрізнити помутніння в різних відділах кришталика та в скловидному тілі). 6. Пряма і зворотня офтальмоскопія (недоліки, переваги кожного методу). Самостійна робота: 1. Зробити схематичний малюнок очного дна досліджуваного хворого. 2. Зробити схематичний малюнок зорового шляху. 3. Виписати рецепти ліків, з допомогою яких можна розширити зіницю (з урахуванням віку хворого). 4. Ситуаційне завдання: При огляді хворого виявлені такі зміни: верхня повіка правого ока опущена, зіниця розширена. хворий не може повернути око вверх, вниз та на сторону, знижена чутливість рогівки, кон'юнктиви, повік, порушена акомодація, екзофтальм. Де може знаходитись патологічний процес? ЛІТЕРАТУРА 1. "Глазные болезни" (под ред. Т.И.Ерошевского. - М., 1983, с. 15 - 64). ___ 2. "Элементы анатомии в клинической практике офтальмолога". М.А.Краснов. -М.. 1952. 3. "Практичні заняття з очних хвороб." (під ред. А.І.Дашевського. - К.. 1971, с 47 - 60). 4. Очні хвороби. - ред. Жабоєдов Г.Д., Сергієнко М.М. – Київ. – 1999. – С. 11 – 60. Додаткова література:
Питання для самостійної підготовки студентів до практичного заняття Із якої кількості нейронів складається зоровий аналізатор? Вкажіть локалізацію підкіркових зорових центрів. Утворення внутрішньоочної рідини і шляхи її відтоку. Назвіть кістки, що утворюють латеральну стінку орбіти. Назвіть кістки, що утворюють верхню стінку орбіти. Назвіть кістки, що утворюють нижню стінку орбіти. Які кістки утворюють медіальну стінку орбіти. Вкажіть основні отвори орбіти. Які судини і нерви проходять через верхню очноямкову щілину? Які утворення проходять через отвір зорового нерва? Перерахуйте окорухові м’язи. Перерахуйте окорухові м’язи, що починаються від фіброзного кільця в ділянці зорового отвору. Перерахуйте відділи сльозовідвідного апарату. Опишіть пошарову будову повік. Перерахуйте оболонки ока. Із яких шарів складається райдужна оболонка? М’язи повік, їхня інервація і функції. Чим небезпечний для ока лагофтальм? Перерахуйте відділи судинного тракту. Перерахуйте шари рогівки. Вкажіть нормальні властивості рогової оболонки. Вкажіть розмір (діаметр) рогівки новонародженого і дорослого. Перерахуйте функції райдужки. Як здійснюється інервація м’язів райдужки? Перерахуйте функції циліарного тіла. Перерахуйте основні функції рогівки. Назвіть камери ока, перерахуйте стінки, що їх утворюють. Назвіть артерії ока. Назвіть нейрони сітківки. Назвіть відділи зорового нерва. Перерахуйте відділи зорового шляху. Чим утворений пучок граціоле? Перерахуйте прозорі структури ока. З чого складається скловидне тіло і які його функції? Назвіть безсудинні структури ока, їх живлення. Опишіть будову війкового тіла. Назвіть основні функції кришталика. Які судини беруть участь в кровопостачанні судинного тракту ока? Назвіть джерела живлення рогівки. Назвіть джерела живлення сітківки. Як здійснюється живлення кришталика? Які шари рогівки підлягають регенерації? Вкажіть передньо-задній розмір очного яблука новонародженого і дорослого. Назвіть вени ока і шляхи відтоку венозної крові. Еталони відповідей на запитання самостійної поза аудиторної підготовки Із п’яти нейронів. Латеральні колінчаті тіла, передні пагорби четверохолмія, подушка зорового бугра. Внутрішньоочна рідина продукується відростками циліарного тіла. Основний шлях її відтоку – через дренажну систему ока (із задньої камери ока через зіницю в передню камеру, через трабекулу – в порожнину Шлемового каналу і через інтрасклеральні колекторні канальці – в передні циліарні вени). Крім того, існує додатковий шлях відтоку – увеосклеральний (із кута передньої камери ока вздовж меридіональних волокон циліарного м’язу проходить супрахоріоідальний простір і всмоктується венозними капілярами хоріоідеї, далі іде по емісаріях через склеру в лімфатичні судини і венозні сплетіння орбіти). Лобова і вилична кістки, велике крило клиноподібної кістки. Лобова кістка і мале крило клиноподібної кістки. Верхня щелепа, вилична кістка і очноямковий відросток піднебінної кістки. Лобовий відросток верхньої щелепи, слізна кістка, очноямкова пластинка решітчастої кістки і тіла клиноподібної (основної) кістки. Зоровий отвір, верхня і нижня очноямкові щілини. Верхня очноямкова вена, очноямковий нерв (перша гілка трійчатого нерва), окоруховий, блоковий і відвідний нерви. Очноямкова артерія і зоровий нерв. Чотири прямих м’яза: верхній, нижній, медіальний, латеральний. Два косих м’яза: верхній і нижній. П’ять із шести окорухових м’язів: всі, за винятком нижнього косого м’язу. Слізний струмок, слізне озеро, слізні канальні, слізний мішок, носо - слізний канал. Шкіра, м’язовий шар, хрящ, кон’юнктива. Фіброзна (корнео-склеральна), судинний тракт ока, сітчаста оболонка. В передньому відділі очного яблука склера вкрита кон’юктивою очного яблука. Райдужка – це передній відділ судинного тракту, кругла пластинка з отвором в центрі (зінницею). Виділяють такі шари: шар хроматофорів, судинний шар (строма), м’язовий шар і шар пігментного епітелію. Передній листок складається із трабекул, крипт і лакун. Чутлива інервація здійснюється першою гілкою трійчатого нерва (очноямковим нервом). Судинна сітка райдужки утворена задніми довгими циліарними і передніми циліарними артеріями і венами. М’язовий шар утворюють два м’яза: сфінктер і дилятатор зінниці. Круговий м’яз повік. Верхня повіка має ще один м’яз, який підіймає верхню повіку (леватор). Чутлива інервація цих м’язів здійснюється очноямковим нервом, рухова інервація кругового м’язу – лицевим нервом, а м’язи, що підіймають верхню повіку інервуються окоруховим нервом і руховими гілочками від верхнього шийного симпатичного сплетіння. Круговий м’яз повік закриває очну щілину, леватор – підіймає і опускає верхню повіку. Небезпечно висиханням рогової оболонки, приєднанням вторинної інфекції, розвитком ендофтальміта. Райдужка, циліарне тіло, хоріоідея. Багатошаровий плоский не зроговілий епітелій, боуменова оболонка, строма, десцеметова оболонка, ендотелій (задній епітелій). П’ять основних властивостей: прозорість, сферичність, дзеркальність, висока чутливість, відсутність кровоносних судин. У новонародженого - 9 мм, у дорослого – 11 мм. Є біологічною діафрагмою: регулює потік світла, що потрапляє всередину ока. Оберігає око від засвічування. В невеликій мірі сприяє відтоку внутрішньо очної рідини. Чутлива – за рахунок очноямкового нерва, трофічна – за рахунок трофічних волокон від верхнього шийного симпатичного сплетіння, рухова – за рахунок окорухового нерва і рухових волокон від верхнього шийного симпатичного сплетіння. Продукує внутрішньоочну рідину і приймає участь в акті акомодації. Є заломлюючим середовищем і частиною каркаса очного яблука (опорна функція). Передня і задня. Передню утворюють: спереду – задня поверхня рогівки, ззаду – передня поверхня райдужки і в просвіті зіниці – передня капсула кришталика. Задню утворюють: спереду – задня поверхня райдужки і задня капсула кришталика, ззаду – передня поверхня склоподібного тіла, зовнішньою стінкою є циліарне тіло. Камери наповнені внутрішньоочною рідиною (0,5 мл). Це гілки очноямкової артерії: передня циліарна артерія, задні довгі і задні короткі циліарні артерії, центральна артерія сітківки. Фоторецептори (палички і колбочки), біполярні клітини, гангліозні (мультиполярні) клітини. Очноямковий, внутрішньоорбітальний, внутрішньокістковий, внутрішньочерепний. Зоровий нерв, хіазма, зоровий тракт, підкіркові центри і кірковий центр зору. Пучок Граціоле утворений аксонами 4-го нейрона зорового аналізатора. Рогівка, кришталик. Склоподібне тіло. Це гель, безсудинне утворення (4,0 мл), слабке переломлюючи середовище, що складається на 99,68% з води. Підтримує тонус очного яблука. Рогівка, кришталик, склоподібне тіло. Поживні речовини потрапляють в ці структури із внутрішньоочної рідини (за рахунок дифузії та осмосу). Передній відділ складається із циліарних відростків і циліарного м’язу. Задній відділ (плоска частина) закінчується в ділянці зубчастої лінії. Світлозаломлення і участь в акті акомодації. Передні, задні довгі і короткі циліарні артерії. За рахунок вологи передньої камери, крайової петельної сітки і сльози. Центральна артерія сітківки, хоріокапілярний шар хоріоідеї. Шляхом дифузії поживних речовин із вологи передньої і задньої камер. Епітелій і десцеметова оболонка. У новонародженого – 16мм, у дорослого – 24 мм. Передні, задні довгі і короткі циліарні вени, центральна вена сітківки вортикозні вени, верхня і нижня очноямкові вени, кавернозний синус. Стандартизовані тести по темі: Задача №1 Вкажіть джерела живлення рогової оболонки Слізна рідина Внутрішньоочна рідина Крайова петельна сітка Задні короткі циліарні артерії Задача №2 Перерахуйте відділи сльозовідвідного апарата Слізна залоза Слізні точки Слізні канальні Слізний мішок Носослізний канал Задача №3 Опишіть пошарово будову повік Шкіра Підшкірна клітковина М’язи Хрящ Кон’юнктива Задача №4 Які м’язи присутні в райдужній оболонці Сфінктер зіниці Дилятатор зіниці Циліарний м’яз Задача №5 Перерахуйте відділи судинного тракту ока Рогова оболонка Райдужна оболонка Циліарне тіло Власне судинна оболонка Задача №6 Назвіть симптоми параліча лицьового нерва Мідріаз Лагофтальм Висихання рогівки Кон’юнктивіт Задача №7 Назвіть клінічні симптоми синдрома верхньої очноямкової щілини Екзофтальм Нерухомість очного яблука (офтальмоплегія) Міоз Параліч акомодації Задача №8 Перерахуйте відділи фіброзної оболонки ока Рогова оболонка Лімб Склера Епісклера Задача №9 Назвіть клінічні симптом параліча симпатичного нерва (синдром Горнера) Птоз Міоз Мідріаз Енофтальм Задача №10 Перерахуйте функції райдужної оболонки Регулює потрапляння світла до сітківки Сприяє відтоку внутрішньоочної рідини Бере участь в акомодації Енергетична функція Задача №11 Перерахуйте відділи сльозопродукуючого апарату Слізний мішок Слізна залоза Додаткові слізні залози Слізні точки Задача №12 Назвіть основні функції рогової оболонки Світлопроведення Світлозаломлення Захисна функція Участь в акомодації Задача №13 Які судини і нерви проходять через верхню очноямкову щілину? Зоровий нерв III, IV, VI черепно-мозкові нерви I гілка трійчатого нерва Верхня очноямкова вена Задача №14 Як з’єднуються передня і задня камери ока? Через Шлемов канал Через зіницю Через канал зорового нерва Через верхню очноямкову щілину Задача №15 Які рецептори забезпечують центральний зір, кольоровідчуття? 1. Палички 2. Колбочки 3. Гангліозні клітини 4. Біполярні клітини Задача №16 Що відноситься до вмісту очного яблука? Райдужка Кришталик Склоподібне тіло Внутрішньоочна рідина Задача №17 Що входить до складу зорового аналізатора? Придатковий апарат ока Очне яблуко Провідні шляхи Корковий центр зору |