ошошош. Запалення
 Скачать 24.39 Kb.
|
|
Запа́лення — типовий патологічний процес, складна захисна реакція організму на дію шкідливих агентів, що виробилась протягом тривалої еволюції та є комплексом тканинно-судинних змін. Це один з процесів, що лежить в основі багатьох захворювань, різних за своєю природою. Стадії. Запалення складається з трьох стадій Первинна альтерація- ушкодження тканини, яке виникає внаслідок безпосередньої дії флогогенних агентів Вторинна альтерація- ушкодження тканини, що виникає в результаті дії факторів, які утворилисяя внаслідок первинної альтерації перша – альтерація; характеризується пошкодженням, тобто порушенням структури і функції клітин, волокнистих структур, мікроциркуляторного русла, основної речовини, нервових рецепторів та волокон. друга - порушення мікроциркуляції з ексудацією та еміграцією лейкоцитів у вогнищі запалення, Запалення характеризується місцевими порушеннями циркуляції крові і лімфи, особливо в мікроциркуляторному руслі (артеріоли, метаартеріоли, капіляри, венули). третя - проліферації. Даний процес принципово не залежить від типу пошкоджуючого фактора. Механізми репаративної регенерації грунтуються на механізмах фізіологічної, прикладом якої може бути регенерація слизової оболонки матки в постменструальний чи післяродовий період. Види За етіологією запалення поділяється на банальне, викликане фізичними, хімічними та біологічними факторами, і специфічне (туберкульоз, сифіліс, проказа, сап, риносклерома). За перебігом запалення буває блискавичним, підгострим, гострим і хронічним. І в банальному, і в специфічному запаленні виділяють ексудативне і продуктивне запалення. Ексудативне запалення Це такий вид запалення, при якому ексудація переважає над альтерацією і проліферацією. За видом ексудату воно поділяється на серозне, фібринозне, гнійне, гнильне, геморагічне, катаральне і змішане Цукрови діавет це хронічне захворювання, при якому підшлункова залоза не виробляє достатньої кількості інсуліну або ж організм не може ефективно використовувати вироблений інсулін ускладненнями цукрового діабету є коми (гіперглікемічна та гіпоглікемічна) – дуже високий ризик летального результату. Існують й інші важкі ускладнення захворювання, які виникають з плином часу, поступово погіршують стан хворого і призводять до несприятливих наслідків, а саме Перший тип цукрового діабету характеризується втратою бета-клітин, які виробляють інсулін, так званих острівців Лангерганса, що призводить до дефіциту інсуліну. Головна причина втрати бета-клітин — автоімунне ураження Т-лімфоцитами Цукровий діабет 2-го типу, який раніше називали інсулінонезалежним цукровим діабетом або діабетом дорослих, є порушенням метаболізму, для якого характерний високий рівень глюкози в крові за умови резистентності до інсуліну та відносної недостатності інсуліну. Гаря́чка Гаря́чка, — стан організму, що характеризується високою температурою (>38 °C[4]) у разі проведення вимірювання ртутним термометром[5] у пахвовій ділянці, але відрізняється від гіпертермії принципово іншим механізмом розвитку і появою споріднених патологічних проявів Стадія Стадія підвищення температури. Триває кілька годин — тижнів. Характеризується тим, що теплопродукція перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується внаслідок звуження периферичних судин, зменшення припливу крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою, хворий стає білим. Відбувається скорочення м'язів волосяних цибулин, що збільшує теплоізоляцію і як результат — поява «гусячої шкіри». М'язові тремтіння виникають на фоні спазму периферичних судин. Оскільки зменшується приплив крові до шкіри, то її температура знижується, іноді на декілька градусів. Це призводить до ознобу. Також хворий може скаржитися на головний біль, біль у м'язах, слабкість, тахікардію, задишку, спрагу. Стадія збереження сталої температури тіла на високому рівні. Триває від кількох годин до кількох тижнів, залежно від виду хвороби та самого організму. Теплопродукція зрівнюється із тепловіддачею, температура вже не зростає, але, оскільки температура висока, то хворий відчуває жар. У подальшому тепловіддача перевищує теплопродукцію. Це відбувається за рахунок розширення периферичних кров'яних судин і, як наслідок, у хворого з'являється рум'янець. У цій стадії порушується метаболізм, за рахунок розкладу вуглеводів, жирів, білків. Хворий скаржиться на відчуття жару, головний біль, біль у м'язах, спрагу, відсутність апетиту, мають місце гіперемія та гіпертермія, також тахіпноє. Стадія зниження температури. У цій стадії теплоутворення знижується, а тепловіддача збільшується. Внаслідок цього на цій стадії температура може знижуватися двома шляхами — критичним (швидким) або літичним (повільним): гіпертермі́я (грец. ὑπερ — над-, надмірно грец. θέρμη — тепло) — стан, при якому температура тіла людини вища за 37,2°С при вимірюванні ртутним термометром у пахвинній ділянці впродовж 10 хвилин. Вона виникає, коли утворене в організмі тепло не встигає виходити за його межі, що призводить до перегрівання тіла. Гіпотермі́я патологічний стан організму, при якому температура тіла падає нижче необхідної для підтримки нормального обміну речовин і функцій організму. Алергія Алергія - це імунна реакція організму на алерген. Типи реакція Алергічні реакції розвиваються трьома основними шляхами: гіперчутливість негайного типу (ГНТ), гіперчутливість уповільненого типу (ГУТ); алергічні реакції пізнього типу (АРПТ). Види атипії Атипія буває морфологічна, функціональна та імунологічна. Морфологічна атипія виявляється у порушені структури органу, тканини, клітини та органел (органна, гістологічна, цитологічна та ультраструктурна атипія). Кола́пс — одна з форм гострої судинної недостатності, пов'язана з вираженим падінням тонусу судин і зменшенням об'єму циркулюючої крові. Його відносять до невідкладних станів. Слід відрізняти колапс від проявів судинної недостатності при шоках. |