Історія7. Зміст понять тоталітарна і авторитарна держава

• Название: Зміст понять тоталітарна і авторитарна держава
• Дата: 13.05.2022
• Размер: 22.95 Kb.
• Имя файла: Історія7.docx
• Тип: Документы; #526192

• 
  зміст понять тоталітарна і авторитарна держава;
  

 серед авторитарних, і серед тоталітарних існують різні режими, які можна відносити до відповідного типу на підставі використання основних критеріїв порівняння. Такі режими можуть мати різні цілі, розбіжності у деяких методах управління, а також різну тривалість панування. Таким чином, різновиди авторитаризму і тоталітаризму доцільно досліджувати окремо

Авторитаризм можна визначити як недемократичний політичний режим, який передбачає концентрацію влади в руках окремої особи або групи осіб, котрі не прагнуть досягнення суспільної згоди стосовно легітимності їх влади. При цьому відбувається зменшення ролі представницьких інститутів влади і громадян в цілому, вони усуваються від процесу прийняття політичних рішень.

Серед авторитарних режимів виокремлюють:

• 
  військово-бюрократичні диктатури, встановлені внаслідок військових переворотів через наявність нерозвиненого громадянського суспільства та слабкість демократичних традицій, коли офіцерський корпус виступає найбільш зорганізованою силою, яка має ресурси для захоплення влади у державі (Греція, Аргентина, Бразилія, Парагвай, Чилі, деякі інші країни Латинської Америки, Африки та Азії);
  
• 
  персональні тиранії, різновидом яких виступає султанізм, коли влада належить диктаторові та спирається на підтримку розгалуженого поліцейського апарату (Сомалі, Гаїті, Уганда, Нікарагуа);
  
• 
  абсолютистські монархії, коли монарх має необмежену владу у виконавчій, законодавчій та судовій сферах, а представницьких органів влади не існує (Йорданія, Марокко, Саудівська Аравія, Катар, Оман, Об’єднані Арабські Емірати);
  
• 
  олігархічні, коли влада належить певним корпоративним кланам;
  
• 
  вождистські (або режими особистої влади), які спираються на авторитет сильного лідера, можуть мати підтримку народу і передумовою становлення яких може виступати певна загроза для держави (що дозволяє лідерам використовувати для консолідації населення гасла націоналізму, незалежності, модернізації тощо);
  
• 
  змішані, які містять елементи різних режимів (наприклад, військовий режим, який було встановлено у Чилі 1973 року, пізніше було трансформовано у режим особистої влади);
  
• 
  неототалітарні режими, які формально функціонують за наявності багатьох партій, опозиції, періодичних виборів, але влада зберігається в руках однієї партії (Сирія).
  

При цьому у деяких країнах (Сінгапур, Південна Корея, Таїланд) авторитарна влада змогла сконцентрувати зусилля та ресурси для розв’язання завдань економічного зростання, проведення радикальних реформ, забезпечення громадського порядку, а також не допустити протистояння групових інтересів.

Тоталітаризм є політичним режимом, якому притаманні політичне, економічне, ідеологічне панування правлячої еліти, організованої у цілісний бюрократичний партійно-державний апарат (очолюваний лідером), тотальний контроль над суспільством, втручанням в усі його сфери з метою здійснення такого контролю. (Запропоноване визначення є одним з можливих, оскільки автори багатьох досліджень з питань тоталітаризму, підручників, словників наводять різні визначення цього поняття).

До різновидів тоталітаризму належать:

• 
  комуністичний тоталітаризм (як штучна форма соціальної інтеграції, заснована на приматі класового підходу, запереченні права на приватну власність, заборону автономії особистості тощо);
  
• 
  фашизм (який у первісному варіанті італійської ідеократії тяжів до забезпечення національної єдності під владою сильної держави, передбачав синтез концепції нації як цінності та догматизованого принципу справедливості);
  
• 
  націонал-соціалізм (як синтезований тип ідеократії, який передбачає втілення ідей расизму, шовінізму, зовнішньополітичної експансії).
  

Таким чином, тоталітарними можна вважати режими у нацистській Німеччині, в СРСР (досталінський та сталінський періоди), у Китаї за часів правління Мао Цзедуна, у Камбоджі за часів правління Пол Пота, в Італії за часів правління Муссоліні та деякі інші.

Отже, неподібність цілей спричиняє розбіжності у деяких методах управління. Із врахуванням того, що в обох випадках влада спирається на силу та репресії (важливо підкреслити, що авторитарні диктатури застосовують силові методи і при становленні, і під час функціонування, а тоталітарні – лише по приході до влади), принциповою є різниця між масовим терором у тоталітарній державі, який спрямовується не лише проти реальних чи уявних опонентів режиму, але й використовується як засіб управління суспільством, та "вибірковим" терором у авторитарній державі (репресії спрямовуються проти опозиції, дії якої загрожують політичній системі)

Одним з найбільш поширених в історії типів політичних режимів є авторитаризм.

Авторитарний режим, або автократія, - це система політичного самовладдя, особистої диктатури або групового панування. Авторитарний режим передбачає концентрацію виконавчої, а часто і законодавчої влади в руках глави держави при обмеженні або зведення нанівець ролі парламенту в контролі над державною політикою.

Перелічимо основні відмінності авторитаризму від тоталітарних режимів:

• 
  • авторитаризм не має єдиної і обов'язкової для всіх ідеології; допускається обмежений плюралізм, якщо він не завдає шкоди системі; громадянин не піддається репресіям, якщо він не є активним противником режиму; необов'язково підтримувати режим, досить його терпіти (ритуальне підтвердження лояльності і відсутність прямого виклику); при авторитаризмі центральну роль відіграє не світогляд, а збереження влади;
  
• 
  • неоднакова ступінь регламентації різних аспектів суспільного життя: при тоталітаризмі контролюються всі сфери суспільного життя, для авторитаризму характерна навмисна деполітизація мас, їх досить слабка політична інформованість;
  
• 
  • при тоталітаризмі центром влади є одна партія (партійні органи пронизують весь державний апарат, громадські організації та виробничі структури); при авторитаризмі найвищою цінністю є держава як осередок владних функцій (ідея держави як надкласового верховного арбітра);
  
• 
  • авторитарні диктатури воліють зберігати традиційні класові, станові або племінні перегородки, які чужі тоталітаризму (в період становлення тоталітаризм руйнує колишню соціальну структуру, розриває традиційні соціальні зв'язки, "перетворює класи в маси");
  
• 
  • при тоталітаризмі систематичний терор проводиться легально і організовано, при авторитаризмі використовується тактика виборчого терору.
  

Авторитаризм має багату історію, яка включає в себе стародавні тиранії, деспотії та олігархії, абсолютні монархії періоду Середньовіччя та Нового Часу, фашистські диктатури та ін. У сучасному світі авторитарні режими найбільш поширені в країнах Азії, Африки, Близького і Середнього Сходу, Латинської Америки.

Можна виділити наступні характерні риси авторитарного політичного режиму;

• 
  - Державна влада поставлена в рамки права і діє на основі Конституції та інших законів. Є певні можливості для вираження і уявлення соціальних інтересів, визнається право на автономне самовираження різних груп суспільства;
  
• 
  - Політичні права і свободи громадян значною мірою обмежені. Закони переважно захищають інтереси держави, а не особистості. У законодавчій сфері діє принцип: "Все, що не дозволено, то заборонено";
  
• 
  - Політична влада сконцентрована в руках однієї людини, групи або одного органу держав. У разі концентрації влади в руках харизматичного лідера можуть проявлятися вождистские тенденції, культ особистості. Однак цей культ не досягає сакральних форм вираження і не вимагає постійної демонстрації відданості цієї особистості з боку населення;
  
• 
  - Відсутнє чітке поділ влади. Відбувається значна концентрація виконавчої (часто і законодавчої) влади в руках глави держави при обмеженні ролі парламенту в контролі над державною політикою. Прямий вплив виконавчої влади на судову гілку влади;
  
• 
  - Допускається "політичний плюралізм". Поряд з правлячою партією можуть діяти і опозиційні партії. Однак державна влада прагне всіляко звузити можливості для дії опозиції і не допустити її участі в політичному житті суспільства;
  
• 
  - Формування органів влади, а також ротація (переміщення) правлячих еліт здійснюється не шляхом конкурентної боротьби кандидатів на виборах, а кооптацією, вольовим введенням їх в керівні структури. Процес передачі влади найчастіше здійснюється не шляхом встановлених законом процедур заміни керівників, а насильно чи келійно через "змову еліт", при цьому зовнішні формальності можуть дотримуватися;
  
• 
  - У суспільстві домінує державна ідеологія, але допускаються й інші ідейні течії, більш-менш лояльні до правлячої еліти, але займають ряд самостійних позицій. Різні суспільні сили можуть дотримуватися не співпадаючих світоглядних установок;
  
• 
  - Зізнається відносна автономія від держави економічної, соціальної, сімейно-побутової та культурної сфер життя суспільства. Не дуже розвинені, по відносно самостійно діють інститути та організації громадянського суспільства, в тому числі профспілки, добровільні товариства та інші організації за інтересами. Немає строго організованого тотального контролю економічної та соціальної інфраструктури з боку держави;
  
• 
  - Існує цензура (іноді прихована) над видавничою діяльністю та ЗМІ. Однак при збереженні лояльності до правлячого режиму дозволено критикувати деякі недоліки державної політики та політичних діячів;
  
• 
  - Відносини держави й особистості побудовані як на примусі, так і на переконанні. Часто використовуються силові методи впливу, проте без застосування збройного насильства, постійного терору, масових репресій;
  
• 
  - Поліція і спецслужби орієнтовані на виконання функцій охорони правопорядку. Однак вони знаходяться па сторожі правлячого режиму і можуть бути використані разом з армією в якості каральних органів для придушення громадських сил, які виступають проти влади.
  

Тоталітаризм є політичним режимом, якому притаманні політичне, економічне, ідеологічне панування правлячої еліти, організованої у цілісний бюрократичний партійно-державний апарат (очолюваний лідером), тотальний контроль над суспільством, втручанням в усі його сфери з метою здійснення такого контролю. (Запропоноване визначення є одним з можливих, оскільки автори багатьох досліджень з питань тоталітаризму, підручників, словників наводять різні визначення цього поняття).


•  офіційна ідеологія, яка претендує на охоплення всіх аспектів людського існування і орієнтується на досягнення одвічних цілей, наприклад, на створення досконалого суспільства;
•  масова партія, яка зливається з державною бюрократичною організацією;
•  монополія партії над ефективними засобами комунікації;
•  концентрація в руках партії і держави всіх засобів збройного насильства;
•  централізований контроль і керівництво економікою;
•  система терористичної поліцейської влади.

Вищезгадана модель тоталітаризму вимагає додаткового пояснення. Встановлення диктатури однієї партії призводить до злиття партійних структур з державними і до формування своєрідного феномена "держава-партія". Сама партія монополізує право виступати від імені всього суспільства. Одночасно відбувається "розчинення" громадянського суспільства в державі, всі дозволені суспільні організації (профспілки, молодіжні, жіночі організації) зобов'язані виступати своєрідними "приводними ременями" в механізмі влади партії, приводити її генеральну лінію в життя. На вершині піраміди тоталітарної влади знаходиться харизматична фігура вождя (фюрера, дуче, лідера партії). Дії вождя і партійна догма не підлягають критиці. Наприклад, у всіх школах Італії висів портрет Б.Муссоліні з написом "Муссоліні завжди правий".