|
Стафілодермії. Стафілодермії Патогенетичні умови, необхідні розвитку піодермітів
Стафілодермії
Патогенетичні умови, необхідні розвитку піодермітів:
1. контакт з вірулентними збудниками;
2. наявність вхідних воріт або сприятливих умов для впровадження (мікротравми шкіри,
недотримання гігієнічних умов);
3. стан гіповітамінозу, імунної недостатності, вегетодистонія, ендокринні захворювання;
4. дитячий вік (легка ранимість шкіри, її недостатня імунологічна реактивність,
схильність епідермісу до ексудації та мацерації).
Форми стафілодермій :
Форми стафілодермій :
- Поверхневі :
- Остіофолікуліт.
- Глибокі :
- Фолікуліт;
- Фурункул;
- Карбункул;
- Гідраденіт;
- Сикоз;
- Везикулопустульоз дітей;
- Епідемічна пухирчатка новонароджених;
- Псевдофурункульоз;
- Ексфоліативний дерматит.
Стафілодермії
Гістопатологія - скупчення гною в гирлі волосяного фолікула, клітинний інфільтрат навколо фолікула, що складається з лейкоцитів, лімфоцитів, фібробластів.
Клінічні симптоми :
Мономорфний висип, переважно в області волосяних фолікулів, сальних та потових залоз.
Гнійнички мають товсті, напружені стінки, гній густий жовто-зелений, у центрі гнійничка – волосся. Тільки у дітей стафілокок викликає утворення поверхневих пухирів, які не пов'язані із сально-волосяними фолікулами та потовими залозами. Остіофолікуліт
- Поверхнева пустула, що знаходиться в гирлі волосяного фолікула;
- Локалізація – область обличчя, волосистої частини голови, грудей, спини;
- Розмір пустули – «просяне зерно»;
- Форма елемента - округла;
- Забарвлення – застійно-гіперемоване;
- Наявність інфільтрату – незначний;
- Хвороба – незначна;
- Регрес елементів – кірка жовто-бурого кольору, пігментовані плями;
Фолікуліт
- Поверхневий :
- Розташування гнійного запалення – у верхній частині волосяного
фолікула, в межах дерми.
- Глибокий :
- Розташування гнійного запалення - весь волосяний фолікул з
навколишньою клітковиною.
фолікуліт
- Локалізація – область обличчя, волосистої частини голови, кінцівок.
- Розмір пустули – «сочевиця».
- Форма елемента – конічна.
- Наявність у гнійничці волосся – є.
- Наявність інфільтрату – незначний.
- Болючість – незначна.
- Наявність некротичного стрижня – ні.
- Регрес елементів – виразка, пігментована пляма або рубець.
Фолікуліт
1 - інфікований волосяний фолікул; 2 – здоровий.
Лікування. Гнійничок проколюють стерильною голкою, усувають покришку і гній та змащують уражені місця 1-2% спиртовими розчинами анілінових барвників (метиленового синього, брильянтового зеленого, розчином Кастеллані). Після цього шкіру протирають 2% саліциловим чи борним спиртом і присипають 5-10% борною присипкою. За наявності великих кірок уражену поверхню змащують мазями з антибіотиками (фузидерм, бактробан, альтарго, неоміцинова, тетрациклінова, еритроміцинова). Ефективним є застосування лосьйонів «Зинерит», крему «Діакнеаль».
Сикоз
Патогенез – вегетоневротичні розлади, дисфункція статевих залоз, наявність вогнищ хронічної інфекції, що сприяють формуванню сенсибілізації до стафілококової інфекції
Клінічні прояви – стафілококові остіофолікуліти та фолікуліти.
Локалізація – область вусів, бороди, брів, вій, входу до носа, і навіть на лобку, стегнах, тобто, в області щетинистого волосся.
Течія – хронічна, іноді роками.
Хворіють чоловіки та жінки з ендокринними порушеннями.
Диференціальний діагноз – з інфільтративно-нагноюючою трихофітією в області бороди та вусів.
Сикоз
- Лікування.
У разі гострого перебігу застосовують антибіотики широкого спектру дії, зокрема тетрацикліни або макроліди – юнідокс солютаб, вільпрафен, азимед, зитролекс.
У разі хронічного перебігу проводять специфічну терапію стафілококовим анатоксином. При зниженні функції статевих залоз призначають метилтестостерон по 0,005 г тричі на день під язик протягом 10-15 днів, а також вітаміни групи В. Місцеву терапію починають з усунення всіх кірок за допомогою розм'якшення їх олією, після прикладають примочки з 1% розчином резорцину, 0,1% розчином риванолу або фурациліну. Епіляцію уражених волосинок проводять пінцетом, а прилеглі тканини щоденно протирають 70% етиловим спиртом. Потім застосовують мазі з кортикостероїдами й антибіотиками – фузидерм, оксикорт, бетадерм, бактробан, флуцинар Н. Фурункул
- Локалізація – шия, верхні кінцівки, сідниці, поперек;
- Розмір пустули – «горошина»;
- Форма елемента – конічна;
- Хворобливість – значна;
фурункул
- Лікування.
Шкіру навколо фурункула дезінфікують спиртом, після чого стерильним пінцетом витягують із центру інфільтрату волосинку і накладають на фурункул чистий іхтіол, накриваючи його тонким шаром вати. Процедуру повторюють двічі на день, доки в центрі фурункула не утвориться отвір, на який накладають кілька шарів марлі, змоченої гіпертонічним розчином натрію хлориду. Після відходження стрижня використовують мазь, яка справляє антимікробну дію та стимулює регенерацію тканин – бактробан, фузидерм, альтарго, а шкіру навколо фурункула протирають 2% борним або саліциловим спиртом. При множинних фурункулах, фурункулах ділянок обличчя, волосистої частині голови, хронічному рецидивному фурункульозі застосовують антибіотикотерапію для запобігання виникненню септичних флебітів мозкових судин і загального сепсису. Рекомендовано використовувати антибіотики широкого спектра дії, групи цефалоспоринів, тетрациклінів, макролідів в адекватних дозах протягом 7-10 днів з обов'язковим визначенням чутливості збудників до антибіотиків. У разі тяжкого перебігу антибіотики вводять парентерально. Одночасно призначають антигістамінні препарати – супрастин, цетрин тощо. Для підвищення імунологічної реактивності застосовують імуномодулятори (левамізол, циклоферон та ін.), біогенні стимулятори, ферменти і специфічну імунотерапію (стафілококову вакцину, антистафілококовий гамма-глобулін, стафілококовий анатоксин). Карбункул
- Локалізація – шия, поперек;
- Розмір пустули – об'єднання кількох фурункулів;
- Форма елемента – конічна;
- Наявність інфільтрату – значна;
- Хворобливість – значна;
- Загальне самопочуття – температура, лімфангоїт, лімфаденіт.
Карбункул
- Лікування.
Загальне – антибіотики; місцеве – чистий іхтіол, 20% іхтіолова мазь (до прориву), примочки з гіпертонічним розчином (після прориву), після виходу стрижня – лінімент стрептоциду, синтоміцину, мазь мірамістинова, йоддицерин. Гідраденіт
- Локалізація – пахвова область, лобок, статеві органи, промежина;
- Розмір пустули –0,5-3 см;
- Форма елемента – конічна;
- Наявність у гнійничці волосся – ні;
- Хворобливість – значна;
- Регрес елементів – рубець;
- Поразка залоз – апокринові потові залози;
Гідраденіт
- Лікування.
Не відрізняється від аналогічної терапії множинного фурункула, фурункульозу та карбункула і полягає у свочасному призначенні антибіотикотерапії, імуномодулювальних препаратів, місцевих і симптоматичних засобів.
Везикулопустульоз дітей
- Локалізація — волосиста частина голови, складки шкіри;
- Пустули з шпилькову голівку і віночком гіперемії з щільною покришкою, нерідко згруповані, швидко поширюються;
- Розмір пустули – від голівки шпильки до дрібної горошини;
- Лікування везикулопустульозу : на весь період лікування купання забороняється. Проводиться обробка слабкими дезінфікуючими розчинами не порушених ураженням ділянок шкіри. Пустули змащуються водними і спиртовими розчинами анілінових барвників.
Везикулопустульоз дітей
- Дрібні пухирі, які містять серозно–жовтувату рідину.
- Пухирці легко тріскають, утворюються ділянки ерозій, які швидко епітелізуються, залишаючи блідо-рожеві плями.
- Локалізація - навколопупкова ділянка, на животі, сідницях і спині, а також на шкірі кінцівок.
- Лікування. Сувора контактна ізоляція. Міхурі слід обережно зняти, промити й обробити антисептичними розчинами. У випадку поширеного ураження шкіри треба накласти пов’язку з антисептиком. Антистафілококова антибактеріальна терапія внутрішньовенно. Адекватне харчування. Дитину слід якомога скоріше перевести з акушерського відділення у відділення патології новонароджених дитячої лікарні.
Ексфоліативний дерматит
- Гіперемія шкіри, великі мляві міхурі з мутним вмістом, які легко тріскають і знімаються, залишаючи великі ерозії.
- Локалізація – в складках шкіри, навколо рота, пупка, відхідника, зовнішніх статевих органів.
- Тяжка форма пухирчатки, при якій відбувається дифузне, значне відшарування верхнього шару шкіри.
- Стан дітей важкий, розвивається інтоксикація, частим ускладненням цього захворювання є сепсис.
- Лікування. Призначають антибіотикотерапію для запобігання ускладненням та розвитку сепсису. Місцево після усунення залишків пухирів ерозії змащують 9% борно – нафтолановою або 2 % генціанвіолетовою маззю.
Ексфоліативний дерматит
Псевдофурункульоз
- Пустули діаметром 0,1-0,2 см, оточені червоним вінчиком.
- Вузли величиною від горошини до горіха нагноюються, на поверхню шкіри починає виділятися густий жовто – зелений гній.
- Вузли не мають у центрі стрижня і не пов'язані із сально-волосяним апаратом.
- Локалізація - шкіра тулуба, волосиста частина голови, сідниці, нижні і верхні кінцівки.
- Перебіг захворювання млявий, із частими рецидивами.
- Лікування. Антибіотики, гамма-глобулін, загальностимулювальні засоби. Зовнішньо накладають на уражені ділянки чистий іхтіол або після дезінфекції шкіри абсцес проколюють стерильною голкою і потім змащують спиртовими розчинами анілінових барвників. У разі утворення виразок накладають мазі з антибіотиками – бактробан, фузидерм, альтарго.
псевдотуберкульоз
Стафілококовий синдром обпеченої шкіри
- Клініка: інтенсивна генералізована еритема.
- Спочатку виникає на обличчі і швидко поширюється на інші ділянки шкіри. Набряки довкола очей, рота, носа.
- Відшарування шкіри розпочинається з обличчя, руки (рукавички), ноги (шкарпетки).
- Явища токсикозу, неспокій. Знижений апетит, лихоманка, зневоднення. Можуть бути кон’юнктивіт, омфаліт.
- Лікування. Антибіотики пеніцилінової групи, у тяжких випадках – госпіталізують з метою проведення інтенсивної терапії (компенсація втрати рідини, електролітів). Місцево застосовубть бактробан, йоддицерин, дермазин.
Дякую за увагу!
|
|
|
Скачать 2.82 Mb.