Антидототерапія. 1. Актуальність теми Актуальність теми

• Название: 1. Актуальність теми Актуальність теми
• Анкор: Антидототерапія
• Дата: 04.02.2021
• Размер: 83.46 Kb.
• Имя файла: Антидототерапія.docx
• Тип: Документы; #173923
• страница: 1 из 3

1. Актуальність теми:

Актуальність теми. Широке застосування різноманітних хімічних речовин в медичній практиці, побуту та народному господарстві, складна соціальна ситуація, висока напруженість ритму життя, зростання алкоголізму, токсикоманії, наркоманії, нервових та психічних захворювань створюють передумови для виникнення гострих отруєнь, у тому числі і лікарськими засобами.

Для гострого отруєння характерні раптовий початок, поліморфність клінічних проявів, швидка динаміка та досить частий розвиток критичних станів. Характерною особливістю критичних станів при гострому отруєнні є залучення в патологічний процес тканин, органів та систем, на які вибіркова дія отрути не розповсюджується.

У глибокій комі та шоці порушується токсикокинетіка отрут, збільшується період їх напівелімінації із крові. В зв’язку з цим, лікування пацієнта з гострим отруєнням середнього та важкого ступеня багатоаспектне в тому числі із залученням засобів лікарської терапії. В той же час своєчасне та адекватне лікування в більшості випадків гарантує порятунок життя і повернення здоров'я пацієнтам, що отруїлися.
2. Конкретні цілі:

Знати, як:

• 
  Узагальнити та проаналізувати основні принципи фармакотерапії гострих отруєнь лікарськими засобами та причини гострих отруєнь.
  
• 
  Інтерпретувати симптоми отруєнь різними речовинами.
  
• 
  Знати фармакологічну характеристику лікарських засобів, що використовуються при невідкладних станах.
  
• 
  Створювати алгоритм допомоги пацієнтам з отруєннями.
  
• 
  Виписати та проаналізувати рецепти на антидоти.
  

.
Вміти:

• 
  Виписати та проаналізувати рецепти на препарати для проведення антидотної терапії та лікування гострих отруєнь.
  

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Латинська мова	Володіти навичками виписування рецептів.
2. Патологічна фізіологія	Застосовувати знання з порушення фізіологічних процесів при інтоксикації різними агентами.
3. Біологічна хімія	Знати біохімічні реакції обміну речовин в організмі людини

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття:

4.1.Перелік препаратів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Алоксим Alloximum	Ліофілізований порошок в ампулах по 0,075 г з розчинником – водою для ін’єкцій в ампулах по 1 мл	Внутрішньом’язово одноразово або двічі, залежно від тяжкості отруєння ФОС
Діпіроксим	15% розчин в ампулах по 1 мл	Підшкірно та внутрішньовенно по 0,15 г (1 мл)
Десферал Desferalum	У флаконах в перерахунку на десферал 500 мг	Внутрішньом’язово і внутрішньовенно крапельно по 500–1000 мл щодня при гострих отруєннях сполуками заліза
Налоксону гідрохлорид Naloxoni hydrochloridum	Розчин 0,04 % в ампулах по 1 мл	Під шкіру, внутрішньом’язово, у вену 0,0004–0,008 г
Натрію тіосульфат Natrii thiosulfas	Порошок в ампулах по 5, 10 і 50 мл 30 % розчину	Усередину по 1–2 столових ложки 10 % розчину через 5–10 хв при інтоксикації йодом; внутрішньовенно по 50 мл 30 %розчину при отруєнні солями важких металів
Пентацин Pentacinum	В ампулах по 5 мл 5 % розчину	Внутрішньовенно повільно (в гострих випадках 30 мл 5 % розчину). Курс лікування – 10–20 ін’єкцій. За потреби повторюють через 3–4 місяці
Тетацин-кальцій Tetacinum- calcium	В ампулах по 10 і 20 мл 10 % розчину	Внутрішньовенно крапельно в ізотонічному розчині натрію хлориду або в 5 % розчині глюкози 1–2 рази на день протягом 3–4 днів з наступною перервою 3–4 дні. Курс лікування – 1 місяць
Унітіол Unithiolum	5% розчин в ампулах по 5 мл	Внутришньом’язово або під шкіру у вигляді 5 % водного розчину 5-10 мл (із розрахунку 0,05 г препарату або 1 мл 5 % розчину на 10 кг маси тіла хворого)
Ацетилцистеїн Acetylcysteinum	10 % та 5% розчин в ампулах по 2 та 10 мл.	Внутришньом’язово по 1 - 2 мл 10 % розчину
Фуросемід (Лазикс) Furosemidum	1% розчин в ампулах по 2 мл	По 100-150 мг внутрішньовенно

4.2. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Діаліз	Видалення низькомолекулярних речовин з розчинів колоїдних і високомолекулярних речовин, засноване на властивості напівпроникних мембран пропускати низькомолекулярні речовини та іони, з розміром їх пор до 50 нм і затримувати колоїдні частинки і макромолекули.
Сорбція	Поглинання молекул газів, парів або розчинів поверхнею твердого тіла або рідини.
Заміщення	Заміщення біологічної рідини, що містить токсичні речовини іншою подібною їй біологічною рідиною або штучним середовищем з метою виведення токсичних речовин з організму
Антидот	Лікарський засіб, який при введення в організм в умовах гострої інтоксикації може знешкодити (інактивувати) токсичну речовину, яка циркулює в кров’яному руслі або зв’язана з біологічним субстратом, усунути токсичний ефект її чи прискорити виведеня з організму.

Антидоти, що застосовуються у випадках інтоксикації токсичними речовинами
і лікарськими засобами

Речовина, що викликає отруєння

Антидот

Амітриптилін Анальгетики наркотичні Антидеполяризуючі міорелаксанти Антикоагулянти прямі непрямі Атропіну сульфат Барій, кальцій та їх солі Деполяризуючі міорелаксанти Дихлоретан та інші аліфатичні галоїдовуглеводні Кислота саліцилова Метали важкі та їх солі гостре отруєння хронічне отруєння Пахікарпіну гідройодид Пілокарпін Резерпін Спирт метиловий Серцеві глікозиди Срібла нітрат Солі брому Солі літію Фтивазид ФОС Циклодол

Фізостигміну саліцилат Налорфіну гідрохлорид, налоксон Прозерин Протамінсульфат Вікасол Прозерин Магнію сульфат Кров свіжоцитратна, плазма Ацетилцистеїн Натрію гідроген карбонат Унітіол Комплексони (тетацин-кальцій, пентацин, пеніциламін) Прозерин Атропіну сульфат Інгібітори МАО (ніаламід) Спирт етиловий Унітіол, ацетилцистеїн Натрію хлорид Натрію хлорид Натрію гідрогенкарбонат Піридоксин Реактиватори холінестерази (алоксим, діетиксим, ізонітрозин) у комбінації з м-холіноблокаторами (атропіну сульфат) Прозерин

№ п/п	Препарат	Фармакологічна група	Механізм дії	Фармакологічні ефекти	Показання до застосування	Побічні ефекти	Протипоказання
	Декстроза	Плазмозамінні та дезінтоксикаційні розчини	Стимуляція процесів обміну	Антидотний, Замісний Діуретичний Детоксикаційний .	Для 5% розчину Декстрози. Поповнення об’єму циркулюючої крові (при дегідратації в після операційному періоді, внаслідок блювання, проносу, при шоку, колапсі), геморагічні блокування легких гіпоглікемічних станів, які виникають у хворих на цукровий діабет на фоні цукрознижуючої терапії, як розчинник або інфузійне середовище для введення інших лікарських засобів. Для поповнення нестачі вуглеводів в організмі при фізичних та розумових навантаженнях. Для 10% розчину Декстрози. Гіпертонічний розчин показаний при: гіпоглікемії, дегідратації (післяопераційному періоді, внаслідок блювання, проносу), детоксикацій, колапсі, шоку.	Не виявлена.	Протипоказання. Цукровий діабет і різні стани, що супроводжуються гіперглікемією.
	Натрію хлорид	Плазмозамінні та дезінтоксикаційні розчини	нормалізує водно-сольовий баланс.	Детоксикаційний	Ізотонічна дегідратація, гіпонатріємія та гіпохлоремія різноманітного генезу; поповнення втрат рідини та електролітів при хірургічних втручаннях; як розчинник та інфузійне середовище. Приготування розчинів лікарських засобів для зовнішнього та парентерального застосування. Може застосовуватися місцево для промивання ран, очей, слизової оболонки носа.	Відсутня.	Несумісність основного лікарського засобу та розчинника.
	Кальцію хлорид	Препарати кальцію та засоби для профілактики і лікування остеопорозу. Розчини електролітів	Іони кальцію беруть участь у передачі нервових імпульсів, скороченні гладких та посмугованих м’язів, функціонуванні міокарда, згортанні крові; вони необхідні для формування кісткової тканини, функціонування інших систем та органів.	проти алергійний, протизапальний, кровоспинний, антидотний	Недостатність функції паращитоподібної залози (спазмофілія, тетанія), посилене виділення кальцію з організму (зокрема при тривалій нерухомості), алергічні захворювання (ангіоневротичний набряк, кропив’янка, сінна гарячка, сироваткова хвороба, серед них обумовлених ліками), для зменшення проникності судинної стінки (променева хвороба, геморагічні васкуліти), при запальних і ексудативних процесах (плевритах, пневмоніях, ендометриті, аднекситі), шкірних захворюваннях (псоріаз, екземи); при токсичних ураженнях печінки, паренхіматозному гепатиті, нефриті, еклампсії; пароксизмальній міоплегії (гіперкаліємічна форма). При зовнішніх та внутрішніх кровотечах, вводять як антидот при отруєннях щавлевою кислотою та її солями, розчинними солями фтористої кислоти, солями магнію. При комплексному стимулюванні пологової діяльності.	При внутрішньо венному введенні кальцію хлорид може викликати брадикардію, а при швидкому введенні – фібриляцію шлуночків.	Тромбози та схильність до них, тромбофлебіти, виражений атеросклероз, гіперкальціємія (гіперфункція паратиреоїдна).
	Кальцію глюконат	Препарати кальцію та засоби для профілактики і лікування остеопорозу. Препарати кальцію	Іони кальцію беруть участь у передачі нервових імпульсів, скороченні гладких та посмугованих м’язів, функціонуванні міокарда, згортанні крові; вони необхідні для формування кісткової тканини, функціонування інших систем та органів	проти алергійний, протизапальний, кровоспинний, антидотний На відміну від кальцію хлориду, кальцію глюконат має місцево-подразнювальний ефект.	Захворювання, що супроводжуються гіпокальціємією, підвищенням проникності клітинних мембран, порушенням проведення нервових імпульсів у м’язовій тканині. Гіпопаратіреоз (латентна тетанія, остеопороз), порушення обміну вітаміну Д (рахіт, спазмофілія, остеомаляція), гіперфосфатемія у хворих з хронічною нирковою недостатністю. Підвищена потреба в кальції (період інтенсивного росту дітей та підлітків, вагітність, період годування груддю), недостатній вміст Са2+ у їжі, порушення його обміну у пост менопаузальному періоді, переломи кісток. Посилення виведення Са2+ (тривалий постільний режим, хронічна діарея, гіпокальціємія при тривалому прийомі діуретиків, проти епілептичних лікарських засобів, глюкокортикостероїдів). В комплексній терапії: кровотечі різної етиології, алергічні захворювання (сироваткова хвороба, кропив’янка, пропасний синдром, сверблячі дерматози, ангіо невротичний набряк); бронхіальна астма, дистрофічні аліментарні набряки, легеневий туберкульоз, еклампсія, паренхіматозний гепатит, токсичні ураження печінки, нефрит. Отруєння солями магнію, щавлевою кислотою, розчинними солями фтористої кислоти (при взаємодії з кальцію глюконатом утворюються нерозчинні та нетоксичні кальцію оксалат та кальцію фторид).	брадикардія; гіперкальціємія, гіперкальціурія; нудота, блювання, запори, діарея, біль в епігастральній ділянці; утворення кальцієвих конкрементів у кишечнику; почастішання сечовипускання, набряки нижніх кінцівок. .	Підвищена чутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, гіперкоагуляція, схильність до тромбоутворення, виражений атеросклероз, нефроуролітіаз (кальцієвий), тяжка ниркова недостатність, саркоїдоз, прийом препаратів наперстянки, дитячий вік до 3 років.
	Натрію гідрокарбонат	Луги та кислоти. Розчини для внутрішньовенного застосування.	При дисоціації натрію гідрокарбонату вивільнюється бікарбонатний аніон, він зв’язує іони водню з утворенням карбонової кислоти, яка потім розпадається на воду та вуглекислий газ, що виділяється при диханні. В результаті рН крові зміщується в лужний бік, підвищується буферна ємкість крові.	Діуретичний, залужнюючий	Інтоксикації різної етіології, тяжкий перебіг післяопераційного періоду, великі опіки, шок, діабетична кома, тривала діарея, нестримне блювання, гострі масивні крововтрати, тяжкі ураження печінки та нирок, тяжка гіпоксія новонароджених. Абсолютним показанням є зниження рН крові нижче 7.2(норма 7.37-7.42).	Нудота, блювання, анорексія, біль у шлунку, головний біль, неспокій. Артеріальна гіпертензія.	Метаболічний або респіраторний алкалоз, гіпокаліємія, гіпернатріємія.
	Гіалуронідаза	Різні ферментні препарати. Гематологічні засоби. Ферменти.	спричиняє розпаду – гіалуронової кислоти, яка є проміжною речовиною сполучної тканини, і тим самим призводить до збільшення проникності тканин та поліпшення руху міжтканинних рідин.	ефект препарату полягає у появі рухливості суглобів, розм'якшенні рубців, усуненні та зменшенні контрактур, розсмоктуванні гематом. Дія найбільш виражена на ранніх стадіях патологічних процесів.	контрактури суглобів; анкілозуючий спондилоартрит; контрактура Дюпюітрена (початкова стадія); рубцеві зміни шкіри різного походження; гематоми; трофічні виразки, які довго не загоюються (у тому числі променеві); склеродермія; в офтальмологічній практиці (кератити, ретинопатії); продуктивний характер запалення легенів у хворих на туберкульоз легенів; травматичні ураження нервових сплетінь і периферичних нервів; ревматоїдний артрит. Для прискорення всмоктування різних лікарських засобів (місцеві анестетики, ізотонічні розчини, міорелаксанти тощо) при підшкірному та внутрішньом'язовому введенні останніх.	підвищення температури, озноб, слабкість. алергічні реакції, у тому числі висипи на шкірі, кропив'янка, свербіж, гіперемія, ангіоневротичний набряк. артеріальна гіпотензія, головний біль, тахікардія. утруднене дихання, задишка. гіперемія, еритема, висипи, болючість, свербіж, ущільнення, місцеве підвищення температури та набряк м'яких тканин у місці ін'єкції.	Протипоказання. – Підвищена чутливість до діючої речовини; – злоякісні новоутворення; – гострі інфекційно-запальні процеси; – легеневі кровотечі та кровохаркання; – застосування естрогенів; – туберкульоз із вираженою легеневою недостатністю.
	Панангін (калію та магнію аспарагінат)	Препарати калію та магнію.	беруть участь у молекулярних механізмах м’язового скорочення.	Антиаритмічний, підвищення вміста калію та магнію	Допоміжна терапія при хронічних захворюваннях серця (серцева недостатність, стан після інфаркту міокарда), при порушеннях серцевого ритму (переважно при шлуночкових аритміях). Додаткова терапія при лікуванні серцевими глікозидами. Стани, що супроводжуються гіпокаліємією, стенокардія, порушення серцевого ритму: тахіаритмія, шлуночкова екстрасистологія.	При швидкому введенні препарату може виникнути симптоми гіперкаліємії та гіпермагніємії.	Протипоказання. Гостра і хронічна ниркова недостатність. ХворобаАддісона. Атріовентрикулярна блокада третього ступеня. Кардіогенний шок (при систолічному АТ у дорослих нижче 90 мм рт. ст.).
	Тетацин кальцію	Комплексоутворюючі сполуки. Антидоти.	заміщення кальцію іонами металів, що утворюють з ним комплекси стійкіші за кальцієві, і сприяє виведенню їх з організму із сечею	Антидотний	Лікування гострих та хронічних отруєнь свинцем, кобальтом, кадмієм, ураном, церієм, ітрієм, ртуттю, торієм, у тому числі для ліквідації синдрому свинцевої коліки.	підвищення температури тіла, слабкість, пропасниця та спрага, головний біль, міалгія, нудота, блювання, анорексія, набряк слизової оболонки носа, сльозотеча, анемія, дерматит	нефрити, нефрози, гострі та хронічні гепатити з вираженим порушенням функцій печінки.
	Унітіол	Комплексоутворюючі сполуки. Антидоти.	заміщення SH груп іонами металів, що утворюють з ним комплекси і сприяє виведенню їх з організму із сечею	Антидотний	Гострі і хронічні отруєння органічними і неорганічними сполуками миш'яку, ртуті, золота, хрому, кадмію, кобальту, міді, цинку, нікелю, вісмуту, сурми; інтоксикація серцевими глікозидами, гепатоцеребральная дистрофія (хвороба Вільсона - Коновалова), діабетична полінейропатія, хронічний алкоголізм (у складі комплексної терапії), алкогольний абстинентний синдром.	Нудота, блювота, тахікардія, гіпертензія, блідість шкірних покривів, запаморочення, неспокій.	гіперчутливість, тяжкі захворювання печінки, артеріальна гіпертензія.
	Флумазенил	Специфічний антагоніст похідних бензодіазепіну.	блокада бензодіазепінових рецепторів та усунення дії бензодіазепінів	антидотний	для зменшення або усунення пригнічую чого впливу агоністів бензодіазепінових рецепторів (снодійних, транквілізаторів)	Можливі рухові збудження, страх, нудота, блювота, тахікардія, гіпертензія	Отруєння циклічними антидепресантами, підвищена чутливість до флумазенілу.
	Налоксон	Антагоністи опіатів	Блокує переважно m-рецептори і завдяки значній спорідненості з цими рецепторами Налоксон витісняє наркотичні аналгетики з місць зв´язування, ліквідуючи таким чином симптоми передозування опіоїдів та усуває дію як ендогенних опіатних пептидів, так і екзогенних опіоїдних аналгетиків;	антидотний	Передозування наркотичних аналгетиків, бензодіазепінів, барбітуратів, кома при гострому алкогольному отруєнні; для нейролептаналгезії, усунення пригнічення дихального центру, перед завершенням керованного дихання; для відновлення дихання у новонароджених після введення породиллі опіоїдних аналгетиків; при шокові в комбінованій терапії; як діагностичний засіб у хворих з підозрою на опіоїдну залежність.	нудота, блювання; тахікардія, артеріальна гіпертензія, зупинка серця, тремтіння, судоми. шкірний висип, свербіж.	Підвищена чутливість до препарату.
	Ентеросгель	Ентеросорбенти.	ефективно адсорбує із вмісту кишечнику та крові (через мембрани з капілярів ворсинок слизової оболонки кишечнику) середньо молекулярні токсичні речовини, продукти незавершеного метаболізму, сприяє виведенню інкорпорованих радіонуклідів.	детоксикаційний	для дезінтоксикації організму при хронічній нирковій недостатності, спричиненій пієлонефритом, полікістозом нирок, нефролітіазом; при токсичному гепатиті, вірусному гепатитіА і В, гепатохолециститі, цирозі печінки та холестазі різної етіології, гастритах зі зниженою кислотністю, ентероколітах, колітах, діареї; при отруєнні алкоголем і наркотичними засобами; алергічних реакціях, шкірних захворюваннях (діатези, нейродерміти); при опіковій інтоксикації; гнійно-септичних процесах, що супроводжуються інтоксикацією; токсикозах вагітних першої половини вагітності; у комплексній терапії дисбактеріозу кишечнику.	При перших прийомах препарату може мати місце короткочасний запор. Для його запобігання людям, схильним до запору, у перші два дні прийому на ніч рекомендується очищувальна клізма.	Не виявлені. Використання препарату може бути обмежене у зв’язку з непрохідністю кишечнику. Після усунення непрохідності кишечнику застосування Ентеросгелю не протипоказано.
	Аллоксим	Реактиватор холінестерази	Активує холінестеразу, сприяє підвищеному розпаду ацетилхоліну	антидотний	гострі отруєння ФОС (разом з атропіном сульфат)	відсутні	Відсутні
	Дипіроксим	Реактиватор холінестерази	Активує холінестеразу, сприяє підвищеному розпаду ацетилхоліну	антидотний	гострі отруєння ФОС (разом з атропіном сульфат)	відсутні	Відсутні

4.3. Теоретичні питання до заняття:

1. 
   Основні принципи фармакотерапії гострих отруєнь лікарськими засобами.
   
2. 
   Причини гострих отруєнь.
   
3. 
   Симптоми гострих отруєнь лікарськими засобами різних фармакологічних груп.
   
4. 
   Методи активної детоксикації, використання блювотних, проносних, обволікаючих, в’яжучих засобів та адсорбентів.
   
5. 
   Застосування активних сечогінних засобів з метою видалення токсичних речовин з крові (форсований діурез), використання гемодіалізу, перитонеального діалізу, гіпербаричної оксигенації, гемо- та лімфосорбції.
   
6. 
   Поняття про антидоти. Види антидотної терапії.
   
7. 
   Фармакологія унітіолу, ацетилцистеїну, тетацину-кальцію, пеніциламіну, дефероксаміну, реактиваторів холінестерази.
   
8. 
   Лікування передозування опіоїдами та транквілізаторами з групи похідних бензодіазепінів.
   
9. 
   Принципи симптоматичної терапії гострих отруєнь.
   

4.4. Практичні завдання, які виконуються при підготовці до заняття:
4.4.1. Виписати рецепти:

1. 
   Унітіол в ампулах.
   
2. 
   Ацетилцистеїн в ампулах.
   
3. 
   Аллоксим в ампулах.
   
4. 
   Налоксон в ампулах.
   
5. 
   Фуросемід для форсованого діурезу в ампулах.
   
6. 
   Розчин таніну для промивання шлунку при отруєннях.
   
7. 
   Кофеїну-бензоат натрію в ампулах.
   
8. 
   Розчин калію перманганату для промивання шлунку.
   
9. 
   Магнію сульфат в недозованому порошку.
   

4.4.2. Заповнити таблицю

№ п/п	Основні антидоти	При отруєнні якими речовинами застосовуються	Вид антагонізму
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.

4.4.3. Вирішити тестові завдання

Перевірте свої теоретичні знання:

1. Відзначити послаблюючі засоби при гострих отруєннях:

1. Касторова олія

2. Екстракт кори жостеру

3. Магнію сульфат

4. Натрію сульфат

5. Бісакодил
2. Перерахувати засоби для боротьби з судинним колапсом:

1. Ізадрин

2. Норадреналіну гідротартрат

3. Пропранолол

4. Мазетон

5. Адреналіну гідро хлорид
3. При отруєнні серцевими глікозидами показано введення:

1. Солей натрію

2. Солей калію

3. Аспаркама (панангін)

4. Унітіол

5. Солей кальцію
4. Отруєння бувають:

1. Побутові

2. Виробничі

3. Лікарські

4. Випадкові

5. Насильницькі
5. Для знешкодження отрути, яка не всмокталася, використовують хімічні реакції:

1. Реакція адсорбції

2. Реакція окислення

3. Хімічна нейтралізація

4. Ферментативні реакції

5. Реакції осадження
6. При отруєнні антихолінестеразними засобами необоротного типу дії (ФОС) застосовують:

1. М-холіноблокатори

2. М-холіноміметики

3. Реактиватори холін естерази

4. Гангліоблокатори

5. Міорелаксанти
7. Антидоти при отруєнні солями важких металів:

1. Пентамін

2. Адреналіну гідрохлорид

3. Унітіол

4. Тетацин-кальцій

5. Трилон Б
8. При отруєнні ФОС вводять:

1. Адреналіну гідро хлорид

2. Мезатон

3. Алоксим

4. Дипіроксим

5. Прозерин
9. При гострому отруєнні наркотичними анальгетиками:

1. Промивають шлунок 0,02% розчином калію перманганату

2. В/в вводять 5% розчин унітіолу

3. В/в вводять 0,5% розчин унітіолу

4. В/в вводять 0,04% розчин налоксону гідрохлориду

5. В/в вводять 0,06 % розчин корглікону
10. При отруєнні атропіном вводять:

1. Оборотні блокатори холін естерази

2. Антихолінестеразні засоби (оборотні)

3. Необоротні блокатори холін естерази

4. Міорелаксанти

5. Адреноміметики
11. Лікарський антагонізм може бути:

1. Прямий однобічний

2. Непрямий двосторонній

3. Фізичний

4. Хімічний

5. Елективний
12. Адсорбенти, які вживають при отруєннях:

1. Танін

2. Вугілля активоване

3. Ентеросгель

4. Карбахолін

5. Вісмуту субнітрат
13. Антагоністи антидеполяризуючих курареподібних засобів:

1. Фосфакол

2. Пілокарпіну гідро хлорид

3. Прозерин

4. Галантаміну гідрохлорид

5. Адреналіну гідро хлорид
14. Антидоти при отруєнні наркотичними анальгетиками:

1. Адреналіну гідро хлорид

2. Мезатон

3. Налоксон

4. Налтрексон

5. Налорфіну гідрохлорид
15. При хронічному отруєнні спиртом етиловим вводять:

1. Дисульфірам (тетурам)

2. Еспераль

3. Радотер

4. Фенобарбітал

5. Діазепам
16. При гострому отруєнні барбітуратами проводять:

1. Промивання шлунку

2. Вводять лужні розчини

3. Форсований діурез

4. Вводять бемегрид

5. Призначають нейролептики
17. При знешкодженні отрути після її резорбції проводять:

1. Інфузійну терапію

2. Переливання крові

3. Вводять антидоти

4. Вводять антагоністи

5. Форсований діурез
18. Прискоренню виведення отрути, що всмокталася, з організму сприяють:

1. Перитоніальний діаліз

2. Промивання шлунку

3. Форсований діурез

4. Послаблюючі засоби

5. Гемодіаліз
19. Для запобігання подальшому надходженню в організм отрути застосовують:

1. Адсорбенти

2. Промивання шлунку

3. Гемодіаліз

4. Послаблюючі засоби

5. Блювотні засоби
20. Визначити блювотні засоби центрального механізму дії:

1. Скополаміну гідро бромід

2. Апоморфіну гідро хлорид

3.Препарати терпопсису

4. Міді сульфат

5. Метоклопрамід
21. Перерахувати ознаки, характерні для гострого отруєння морфіном:

1. Коматозний достаток

2. Брадикардія

3. Пригнічення дихання (дихання Чейн-Стокса)

4. Міоз

5. Гіпотензія

6. Зниження температури
22. Перерахувати основні заходи при гострому отруєнні морфіном:

1. Промивання шлунку 0,5% розчином таніну

2. Промивання шлунку 0,02% розчином калія перманганату

3. Сольові послаблюючі

4. Форсований діурез

5. Внутрішньовенне введення налоксону

6. Перитонеальний діаліз, гемодіаліз
23. Речовини, схожі по будові, але протилежні за дією, що діють на одні рецептори, називаються

1. Метаболітами

2. Коньюгатами

3. Синергістами

4. Конкурентними антагоністами

5. Антидотами
24. Розчин таніну можна застосовувати при:

1. Бронхіті

2. Отруєнні алкалоїдами

3. Отруєнні серцевими глікозидами

4. Метеоризмі

5. Опіках шкіри
25. При гострому отруєнні кокаїном доцільно застосувати:

1. Психостимулятори

2. Транквілізатори

3. Трахеотомію

4. Штучну вентиляцію легень

5. Антизолінестеразні засоби
26. Для речовин, які вживають як адсорбенти при отруєннях характерні:

1. Індиферентність в хімічному відношенні

2. Місцевоанестезуюча дія

3. Знеболююча дія

4. Ферментативна дія

5. Здатність затримувати всмоктування токсичних речовин
27. При отруєнні мускарином доцільно застосовувати:

1. Галантаміну гідро бромід

2. Платифіліну гідротартрат

3. Метацин

4. Атропіну сульфат

5. Карбахолін
28. При отруєнні ФОС показане:

1. Видалення ФОС з місця введення

2. Форсований діурез

3. Введення М-холіноблокаторів

4. М-холіноміметиків

5. Введення реактиваторів холінестерази
29. Заходи допомоги при передозуванні дитиліном:

1. Введення антихолінестеразних засобів

2. Реактиваторів холінестерази

3. Свіжої цитратної крові

4. Штучне дихання

5. Форсований діурез
30. При гострому отруєнні етиловим спиртом доцільно:

1. Введення стимуляторів ЦНС

2. Промивання шлунку

3. Вживання міорелаксантів

4. Введення пртирвотного засобу

5. Зігрівання пацієнта
31. При отруєнні снодійними засобами:

1. Промивання шлунку

2. Введення адсорбентів

3. Введення налоксону

4. Форсований діурез

5. Введення аналептиків
32. При отруєнні барбітуратами вводять лужні розчини з мето.:

1. Нейтралізації кислих продуктів в кишечнику

2. Прискорення виведення барбітуратів з сечею

3. Збільшення секреції барбітуратів нирками

4. Зменшення реабсорбції барбітуратів в канальцях нирок

5. Підтримка лужних резервів організму
33. Для стимуляції дихального центру при отруєннях застосовують:

1. Камфору

2. Кордіамін

3. Бемегрид

4. Строфантин

5. Етимізол

5. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
5.1. Ознайомитися із препаратами учбової колекції по темі, визначити їх приналежність до фармакологічної групи і показання до використання.
5.2. Обгрунтувати вибір препарата, його лікарську форму, дозування, концентрацію, шлях введення і виписати рецепт:

1. 
   Адсорбент при отруєнні.
   
2. 
   Блювотний засіб центрального механізму дії.
   
3. 
   Сольовий послаблюючий засіб, що застосовується при отруєннях.
   
4. 
   Антидот при отруєнні наркотичними анальгетиками.
   
5. 
   Засіб для промивання шлунку при отруєннях морфіном.
   
6. 
   Антидот при отруєнні солями важких металів.
   
7. 
   Препарати, реактиватори холінестерази.
   
8. 
   Засіб для проведення форсованого діурезу.
   
9. 
   В’яжучий засіб для промивання шлунку при отруєнні.
   
10. 
    Функціональний антагоніст при отруєнні антихолінестеразними засобами оборотної дії.
    

6. Матеріали для самоконтролю:

6.1. Завдання для самоконтролю:
1. Заповніть таблицю.

№ п/п	Препарат	МЕХАНІЗМ ДІЇ
1.	Унітіол
2.	Аллоксим
3.	Налоксон
4.	Фуросемід
5.	Розчин таніну
6.	Кофеїну-бензоат натрію
7.	Розчин калію перманганату
8.	Магнію сульфат

2. Заповнить таблицю: “Вибір препаратів та методів детоксикації організму при отруєнні різними речовинами”.

Отруєння	Препарати, методи детоксикації
	Реактиватори холінестерази	Унітіол	Флумазеніл	Налоксону гідрохлорид	Форсований діурез
Солями важких металів
Наркотичними анальгетиками
Атропіном та атропіноподібними речовинами
Транквілізаторами
ФОС

6.2. Задачі для самоконтролю:
1. Симптоми отруєння: сухість шкіри і слизових, відчуття спраги, утруднення при ковтанні, розширення зіниць, погане бачення близько розташованих предметів, хрипкий голос. Рухове збудження, що змінюються гальмуванням з розвитком коми.

Який препарат викликав отруєння? Заходи і засоби медикаментозної терапії.
2. Симптоми отруєння: сонливість або у важких випадках глибокий сон, що переходить у кому, пригнічення дихання, зниження артеріального тиску, зниження температури тіла, послаблення або відсутність колінного рефлексу.

Яка група лікарських речовин викликала отруєння? Заходи і засоби медикаментозної терапії.
3. Симптоми отруєння: сонливість, що переходить у сопорозний стан. Різке звуження зіниць, хрипке, рідке дихання, іноді типу Чейн-Стокса, ціаноз, похолодання кінцівок, затримка сечі і стулу. Колінний рефлекс збережений.

Який препарат викликав отруєння? Заходи і засоби медикаментозної терапії.
4. Отруєння розвивається внаслідок прийому всередину рідини. Симптоми отруєння: збудження (ейфорія) – сон та глибока кома. Характерний специфічний запах з рота.

Яка речовина викликала отруєння? Заходи і засоби медикаментозної терапії.
5. Хворому, який переніс інфаркт міокарда, лікар призначив препарат з метою попередження виникнення утворення тромбів. Через деякий час у хворого виникли симптоми отруєння: болі в животі, діагностовано виразку шлунка.

Який препарат викликав ці симптоми? Медикаментозна допомога.

6. Хворому з явищами неврозу, тривогою, страхом, підвищеною дратливістю лікар призначив препарат. Лікувального ефекту не було. Хворий прийняв одночасно 5 таблеток. У нього виникло отруєння: слабкість, зниження м’язового тонусу, сон.

Який препарат викликав отруєння, допомога?
7. Отруєння розвивається внаслідок повторних ін’єкцій препарату. Симптоми отруєння: кровотеча з носа, внутрішніх органів, гематурія, множинні крововиливи в шкіру, м'язи.

До якої групи належить препарат, що викликав отруєння? Заходи і засоби медикаментозної терапії.
8. Отруєння розвивається при тривалому застосуванні препаратів внаслідок їх здатності до кумуляції. Симптоми отруєння: кровотеча з носа, внутрішніх органів (маткові, шлункові, кишкові), гематурія, множинні крововиливи в шкіру, м'язи, склери. Прояви постгеморагічної анемії.

До якої групи належить препарат, що викликав отруєння? Заходи і засоби медикаментозної терапії.
9. Отруєння розвивається при прийомі препарату per os. Основні симптоми отруєння: гіперсалівація, профузний піт, нудота, блювота, болі в животі, пронос. Міоз, спазм акомодації. Посилення секреції бронхіальних залоз.

Яка група препаратів викликала отруєння? Заходи і засоби медикаментозної терапії.
10. Хворому з хронічною серцевою недостатністю лікар призначив препарат. Через місять у хворого виникли симптоми передозування з такими ознаками отруєння: екстрасистолія, порушення кольорового зору, диспепсія, зменшення діурезу.

Який препарат викликав отруєння, допомога?
11. Симптоми отруєння: важкість повік (птоз), диплопія, утруднення мови і ковтання. Розслаблення мускулатури кінцівок, шиї, міжреберної мускулатури, в останню чергу діафрагми. Значне зниження артеріального тиску, апное. Смерть від паралічу дихальної мускулатури.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.
12. Хворому з загостренням хронічного бронхіту лікар призначив протикашльовий препарат. Через тиждень ефект зменшився. Хворий збільшив дозу і виникло отруєння: пригнічення дихання, бажання до повторного застосування.

Який препарат викликав отруєння, допомога?
13. Симптоми отруєння: відчуття голоду, загальна слабкість, тремтіння кінцівок, втрата свідомості, марення, коматозний стан, судоми, відсутність сухожильних рефлексів. Аналіз крові свідчить про розвиток гіпоглікемії.

Визначити, який препарат викликав отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.
14. Симптоми отруєння: опік слизових оболонок ротової порожнини, глотки, стравоходу і шлунку. Різкі болі в епігастральній ділянці, блювання з кров'ю, іноді пронос. Больовий шок. Явища ацидозу.

Визначити, яка група хімічних речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.
15. Симптоми отруєння: глибокі некротичні зміни слизової оболонки ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка. Різкі болі в животі, утруднення при ковтанні, блювота, пронос. Можлива перфорація шлунка з подальшим перитонітом. Явища алкалозу.

Визначити, яка група хімічних речовин викликала отруєння, заходи і засоби медикаментозної терапії.
16. Хворому з хронічним артрозом лікар призначив препарат. Через місяць ефект препарату зменшився. Хворий збільшив дозу і виникли симптоми отруєння: болі в животі, виразка шлунка, кишкова кровотеча.

Який препарат викликав отруєння, допомога?
17. У хворого алергія. Лікар призначив протиалергічний препарат. Терапевтичної дії не виявлено. Хворий збільшив дозу і виникли симптоми отруєння: порушення функції рухів, швидка втома, сон.

Який препарат викликав отруєння, допомога?
18. Хворому з запаленням легенів лікар призначив антибіотик. Через 7 днів у хворого виникли симптоми отруєння: ототоксичність (пониження слуху), нефротоксичність (порушення функції нирок) і нейротоксичність (різка м’язова слабкість).

Яка група антибіотиків викликає такі симптоми отруєння, допомога?
6.3. Тести для самоконтролю (КРОКуємо):

1. 
   Дитина 2-х років випила очні краплі з домашньої аптечки. Стан важкий, значне пото- і слиновиділення, астматичне дихання, кашель, зіниці різко звужені, брадикардія. Перистальтика кишечнику посилена, пронос. Яким препаратом викликане отруєння?
   

А. Пілокарпіну гідрохлорид

В. Анаприлiн

С. Атропіну сульфат

D. Платифіліну гідротартрат

E. Сульфацил-натрій

2. 
   Потерпілий обробляв рослини розчином речовини з інсектицидною дією без індивідуальних засобів захисту. Через деякий час у нього почалося сильне виділення слини, поту, сліз, болі у животі, понос. При огляді виявлено міоз. До якої групи належить речовина, що викликала отруєння:
   

А. Фосфорорганічні сполуки

В. Н-холіноміметики

С. Солі міді

D. Нітрати

E. Органічні сполуки хлору

3. 
   До приймального відділення доставили хворого у непритомному стані. Шкіра холодна, зіниці звужені, дихання по типу Чейн-Стоксу, артеріальний тиск знижений, сечовий міхур переповнений. Поставлений діагноз: отруєння морфіном. Який препарат необхідно застосувати в якості антидоту?
   

А. Налоксон

В. Бемегрид

С. Цититон