Туристичні та рекреаційні ресурси як важлива складова туристичного потенціалу території. семінар 3. 1. Базові поняття про туристичні ресурси

• Название: 1. Базові поняття про туристичні ресурси
• Анкор: Туристичні та рекреаційні ресурси як важлива складова туристичного потенціалу територі
• Дата: 01.04.2020
• Размер: 286.39 Kb.
• Имя файла: семінар 3.docx
• Тип: Закон; #114389

семінар 3

1.Базові поняття про туристичні ресурси

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

- туристичний об'єкт - природний або антропогенний об'єкт, придатний для використання в туризмі;

- туристичні ресурси - сукупність туристичних об'єктів, внесених до Єдиної державної бази даних у сфері туризму;

- туристичне споживання - задоволення мотиваційних потреб туристів, а також потреб, пов'язаних із забезпеченням їхньої життєдіяльності під час перебування на туристичних об'єктах;

- туристична придатність - сукупність базових характеристик об'єкту, які визначають його привабливість, доступність та пристосованість для використання в туризмі;

- туристична привабливість - властивість об'єкту, що характеризує його здатність сприяти задоволенню мотиваційних потреб туриста (рекреаційних, пізнавальних, розважальних, спортивних та ін.) в процесі туристичного споживання;

- туристична доступність - властивість об'єкту, що характеризує можливість у оптимальний спосіб забезпечити доступ туриста в процесі туристичного споживання;

- туристична пристосованість - властивість об'єкту, що відображає наявність техніко-експлуатаційних характеристик, які забезпечують можливість його туристичного споживання усіма особами незалежно від їхніх природних і надбаних відмінностей (у тому числі дітьми, особами з особливими потребами);

- пропускна здатність - гранична кількість туристів, які протягом визначеного періоду часу можуть безпечно і комфортно перебувати на туристичному об'єкті та не призводити до зміни його функціональних характеристик;

- максимальна пропускна здатність - пропускна здатність туристичного об'єкту за умови максимального розгортання його інфраструктурного та інформаційного облаштування;

- облаштування туристичного об'єкту - сукупність засобів забезпечення використання об'єкту в туризмі;

- туристична інфраструктура - сукупність об'єктів, що мають допоміжний характер і забезпечують належне функціонування туризму;

- класифікація туристичних ресурсів - науково-методична процедура поділу туристичних об'єктів за характерними ознаками, за результатами якої встановлюється їхні клас та категорія;

- національний туристичний продукт - сукупність наявних туристичних ресурсів держави, на основі якої формуються туристичні пропозиції шляхом створення, просування і реалізації конкретних туристичних продуктів, спрямованих на залучення іноземних туристів, а також формування іміджу країни;

- експлуатант туристичного об'єкту - суб'єкт речових прав, що відповідає за його використання у туризмі - власник, володілець або користувач об'єкту.

Стаття 2. Туристичні ресурси - надбання народу України

1. Туристичні ресурси є надбанням народу України і перебувають під особливою охороною держави з метою забезпечення їх раціонального використання.

2. Туристичні ресурси можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

3. Використання власності на туристичні ресурси не може завдавати шкоди інтересам суспільства, територіальних громад, правам і свободам громадян, погіршувати стан довкілля.

2.Визначення про туристичні ресурси з Закону України “Про туризм”

“Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності.

Класифікація та оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з обліком гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збереження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до закону.

Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та іншими умовами.

3.Класифікація туристичних ресурсів та вимоги до них

Класифікація є науково-методичним прийомом з упорядкування інформації за певною ознакою. Якщо таких ознак не одна, а декілька, тоді мова може йти про типологію.

Різнорідність туристичних ресурсів викликає необхідність їх класифікації. До класифікації туристичних ресурсів можна застосувати такі підходи:

1. 
   сутнісний (за предметною сутністю ресурсу) - туристичні ресурси поділяються на:
   

а) природно-рекреаційні (клімат та розподіл його складових протягом року, узбережжя морів та океанів, акваторії водойм та річок, мінеральні джерела, мальовничі ландшафти, національні природні парки тощо);

б) культурно-історичні, куди відносяться археологічні, архітектурні пам'ятки, здобутки історії і культури минулого та сучасні архітектурні та техногенні шедеври;

в) інфраструктурні, представлені територією, яка сама є ресурсом (її протяжність, конфігурація, географічне положення), населенням з його традиційною етнічною культурою (одяг, їжа та напої, житло, промисли та ремесла, традиційні прийоми господарювання, вірування, побутові звички та традиції, свята та обряди, завдяки яким можна ознайомитись з фольклором, піснями, танцями населення даної країни тощо).

2. 
   діяльнісний (за характером використання в туризмі) - дозволяє класифікувати ресурси за соціально економічною сутністю, вартісними та трудовими ознаками на:
   

а) туристичні блага, наявність яких об'єктивна і практично не залежить від людської діяльності. Це природно-рекреаційний потенціал території, представлений сприятливим для відпочинку в будь-яку пору року кліматом, мальовничими краєвидами, іншими природно-географічними умовами;

б) туристичні ресурси, які включають об'єкти, створені людською працею (пам'ятки історії, культури, архітектури, музеї тощо) та об'єкти, до яких докладається людська праця з метою підтримки їх атрактивних якостей (пляжі, національні парки тощо);

в) туристична інфраструктура, представлена підприємствами розміщення, харчування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля.

3. 
   атрактивний (за мірою та формою залучення до туристичної діяльності) в туристичну діяльність можна виділити:
   

а) об'єкти показу або атрактивні об'єкти, які включають до складу турпродукту і використовують як елементи програмного забезпечення турів;

б) об'єкти дозвілля, які можуть становити як програмне забезпечення, так і входити до складу додаткових послуг, що надаються в місцях відпочинку

4. 
   ціннісний (оснований на унікальності даного ресурсу) - розрізняють світову культурну і природну спадщину та національне культурно-історичне і природне надбання. В якості культурної спадщини Конвенцією визначені пам'ятки історії та художньої творчості, їх ансамблі та пам'ятні місця, які мають видатну універсальну цінність з точки зору культури, науки та естетики.
   

До природної спадщини належать пам'ятки природи (геологічні, фізико-географічні і біологічні об'єкти) та території, що є ареалами поширення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою знищення, що мають видатну універсальну цінність з точки зору науки, охорони довкілля чи природної естетики.

5. 
   функціональний (оснований на неповторності туристичних умов і ресурсів в поєднанні з комплексністю їх використання) оснований на комплексному характері туристичного споживання і туристичної діяльності з виробництва турпродукту. Комплексність споживання туристичних ресурсів відтворює мотивацію подорожування і ґрунтується на георозмаїтті.
   

Поняття георозмаїття в його конкретно-територіальному наповненні може розглядатися як «родове» щодо туристичних ресурсів.

6. 
   еколого-економічний (за споживчою вартістю ресурсу) ґрунтується на оцінці споживчої вартості туристичних благ і ресурсів.
   

Відповідно до цієї ознаки виділяють:

а) туристичні блага, споживання яких не залежить від людської діяльності на певній території (наприклад, клімат чи наявність морських акваторій);

б) туристичні блага, споживання яких залежить від екологічного стану території і природоохоронної діяльності (стан води, повітря, ґрунтів, рослинного покриву тощо);

в) туристичні ресурси постійного моніторингу і відповідного вкладання капіталу і праці на відновлення ресурсів, їх атрактивних властивостей (наприклад, шляхом реставрації, реконструкції, розвитку відповідної інфраструктури);

г) туристичні ресурси цільового призначення, створені задля пожвавлення туристичної діяльності на даній території.

4.Клас тур р-сів за Є.М.Бистровим і М.Г.Воронцовою

Ось яку класифікацію пропонують Є.М. Бистров та М.Г. Воронова: туристичні ресурси подаються як ресурси туристичної сфери дестинації поруч з ресурсами – як факторами виробництва. В свою чергу, туристичні ресурси поділяються на природні, такі, що формують туристичну цікавість та інфраструктурні [4]

5.Клас тур р-сів за О.О.Бейдиком

Доволі цікавою є класифікація туристичних ресурсів за О.О. Бейдиком, де, окрім туристичних ресурсів природного походження (кліматичні, орографічні, водні, спелеоресурси, бальнеологічні), автор виокремлює групу природно-антропогенних ресурсів, куди зараховує як природні, так і антропогенні об’єкти, що використовуються в туристичній галузі (природні та біосферні заповідники, національні парки, заказники, ботанічні сади та ін.)

7.Властивості та характеристика туристичних ресурсів

Туристичні ресурси мають такі основні властивості:

1. 
   o привабливість;
   
2. 
   o кліматичні умови;
   
3. 
   o доступність;
   
4. 
   o ступінь дослідженості;
   
5. 
   o екскурсійна значущість;
   
6. 
   o пейзажні й екологічні характеристики;
   
7. 
   o соціально-демографічні характеристики;
   
8. 
   o потенційний запас;
   
9. 
   o спосіб використання та ін.
   

Ці ресурси використовують з оздоровлювальною, туристичною, спортивною та пізнавальною метою.

Найбільш важливими кількісними та якісними характеристиками туристичних ресурсів є:

— обсяг запасів (дебіт джерел мінеральних вод, екскурсійний потенціал туристичних центрів і маршрутів), необхідний для визначення потенційної ємності туристичних комплексів, рівня освоєння, оптимізації техногенного й антропогенного навантаження; — площа поширення (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісів, площа територій зі стійким сніговим покривом), яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя, встановити межі санітарної охорони;

— період можливої експлуатації (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду, купального чи лижного сезону), який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристичних потоків;

— територіальна зосередженість у місцях виникнення чи поширен-ня;

— порівняно низька капіталомісткість і невисока вартість експлуатаційних затрат;

— багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведення заходів із рекультивації та благоустрою;

— універсальність, яка дозволяє використовувати один і той же ресурс для організації різних видів рекреаційно-туристичної діяльності;

— соціальність — незалежно від походження і використання, туристичні ресурси характеризуються «цільовим призначенням» — покращання соціальних параметрів у суспільстві.

9.Кадастр туристичних ресурсів

Кадастр туристських ресурсів - систематизований звіт відомостей, що включає кількісну і якісну характеристику природних і соціокультурних об'єктів і явищ туристського призначення.

Мета створення кадастру туристичних ресурсів полягає у виявленні шляхів найефективнішого використання всіх передумов розвитку туризму в межах тієї чи іншої території. Для цього в кадастрі повинна міститися комплексна характеристика туристських ресурсів, включаючи їх детальний облік і класифікацію, якісну і кількісну оцінку економічної ефективності освоєння, аналіз використання і його основні перспективи, а також найважливіші заходи щодо їх охорони.

Можна виділити наступні види оцінки туристських ресурсів:

• 
  кількісна оцінка ресурсів, що дозволяє описати наявні туристичні ресурси кількісно, тобто визначити їх обсяги і запаси;
  
• 
  якісна оцінка ресурсів, яка дозволяє оптимізувати напрямки по використанню туристських ресурсів дестинації;
  
• 
  аналіз потенційних можливостей використання ресурсів, тобто визначити рамки використання ресурсів, а також економічні, соціальні та екологічні наслідки туристських ресурсів.
  

Кадастровий облік слід вести по відношенню до трьох основних груп туристських ресурсів:

1) ресурси, які формують туристичний інтерес (культурно-історичні ресурси), які є одним з найважливіших елементів (складової) туристського продукту;

2) інфраструктурні ресурси (градообразующая і Містообслуговуючої сфери);

3) природні ресурси.

10.Рекреаційні ресурси

це сукупність природно-технічних, природних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку духовних та фізичних сил людини, її працездатності. При сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого і опосередкованого споживання та надання курортних і туристичних послуг

Рекреаційні ресурси поділяються на дві основні групи: природні та історико-культурні.

• 
  До історико-культурних рекреаційних ресурсів включають місця, які пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї, рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітектури, археології, тощо. Всі ці рекреаційні ресурси приваблюють людей з метою задоволення їх духовних потреб і здатні задовольнити жагу до пізнання, зміни довкілля для психофізіологічного відновлення особистості.
  
• 
  Природні рекреаційні ресурси. До них належать природні та природно-антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища і процеси, які володіють внутрішніми і зовнішніми властивостями й характерними рисами для організації сезонної або цілорічної рекреаційної діяльності. У межах природних рекреаційних ресурсів можна виокремити кліматичні, ландшафтні, орографічні, бальнеологічні, біотичні, грязьові, водні та інші ресурси. У свою чергу кожен із цих видів складається з окремих підвидів, наприклад бальнеологічні ресурси поділяються на мінеральні води різного хімічного складу, а отже, і різної лікувальної дії^[2].
  

11.Історико-культурні туристичні ресурси

це сукупність створених у процесі історичного розвитку певної території пам'ятників матеріальної і духовної культури, які є об'єктами туристського інтересу. До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать:

• 
  пам'ятки історії
  
• 
  історичні архітектурні пам'ятки
  
• 
  пам'ятки сучасної архітектури
  
• 
  унікальні споруди культури, спорту тощо.
  

Історична цінність пам’яток архітектури полягає передусім в їх пізнавальній ролі як джерел історичної інформації. Пам’ятки архітектури своїми формами, «ритмами», образами здатні відбивати матеріальне й духовне життя суспільства певного історичного періоду: суспільний устрій, рівень розвитку економіки, світогляд, культуру, побут, традиції населення. Як результат колективної творчості іноді цілого покоління, пам’ятка архітектури вбирає в себе цілий пласт суспільного досвіду, інтегрує науку і культуру багатьох поколінь людей.

Важливим показником, який визначає наукову значущість пам’ятки архітектури, є хронологічний: чим давніша пам’ятка, чим вищий відсоток автентичності, збереженості її матеріальної структури, тим вищий ступінь наукової, історичної, туристсько-пізнавальної цінності об’єкта. Суттєвим є урахування наукової значущості матеріальної структури пам’яток архітектури зі складною історією будівництва – таких, які не раз перебудовувалися.

Важливим аспектом суспільної значущості пам’яток архітектури є естетична цінність, яка обумовлена художніми достоїнствами архітектурної форми, виразністю архітектурних деталей декоративних елементів. Таким чином, історична, наукова, естетична, художня цінність пам'ятки становлять суть її історико-культурного змісту.

Крім перелічених чинників суспільно-історичної цінності історико-архітектурних об’єктів, на збереженні пам’яток і їх історико-культурному змісті позначається утилітарна значущість (можливість їх використання в сучасних умовах).

12.Картографічний метод оцінки туристичних ресурсів , характеристика туристичних карт

Туристичні карти, по суті, є географічними картами, призначеними для цілей туризму.

До туристським картками пред'являються особливі вимоги щодо виразності і читаності; вони супроводжуються малюнками, фотографіями, покажчиками, текстом і різними довідковими відомостями.

Характерною особливістю власне туристських карт є переважання в їх числі великомасштабних карт, що містять детальну інформацію про конкретному регіоні. Це можуть бути карти комплексного туристичного змісту, що відображають весь набір необхідних відомостей (пам'ятники природи і культури, транспортна мережа і місця розміщення і відпочинку, об'єкти громадського харчування, зв'язку, медичної допомоги т ін.).

До великомасштабних туристських карт відносяться також карти, присвячені окремим видам відпочинку та туризму, наприклад карти для рибалок (з детальною інформацією про місця лову різних видів риб, глибині водойм, швидкості течії річок та ін.), Грибників (з докладною характеристикою видового складу лісу, популярних місць збору грибів та ін.), для гірського туризму (із зазначенням рекомендованих маршрутів різної категорії складності, печер, небезпечних схилів, місць можливих ночівель і ін.).

Середньомасштабні і рідше дрібномасштабні туристські карти використовуються для початкового ознайомлення з країною або регіоном передбачуваного відвідування туристами, а також для маршрутів значної протяжності. Ці карти дають оглядову інформацію і відносяться до типу комплексних карт. На таких картах крім загальногеографічного навантаження вказують об'єкти, що представляють інтерес для туристів. Ці об'єкти можна поділити на дві основні групи:

• 
  Першу групу складають історичні та архітектурні пам'ятки, музеї, найбільш цікаві природні об'єкти - водоспади, печери, гірські вершини, заповідники, що є метою туристського відвідування.
  
• 
  До другої групи належать об'єкти інфраструктури, що забезпечують можливість відвідування цікавить туристів місцевості (турбази і кемпінги, готелі, кафе і ресторани, медпункти, вузли зв'язку та ін.).
  

За змістом і призначенням туристські карти можна поділити на загальні та спеціалізовані:

Загальні туристські карти передають загальногеографічні елементи (дорожню мережу, населені пункти, річки, озера, ліси, рельєф та ін.) І об'єкти туристського призначення (архітектурні та історичні пам'ятники, заповідники, національні парки, музеї, готелі, туристичні бази, кемпінги і т. д.). Ці карти використовуються для ознайомлення з районом, вибору маршруту подорожей, отримання різних довідок про розміщення пам'яток і системі обслуговування туристів.

За охопленням і характером зображення території загальні туристські карти можна поділити на оглядові, маршрутні і плани міст:

• 
  Образні карти (Масштаби від 1: 200 000 до 1: 1 000 000) охоплюють країну в цілому, окремі адміністративно-територіальні одиниці і географічні регіони, що представляють особливий інтерес для туристів.
  
• 
  Маршрутні туристські карти - Схеми, що показують вузьку смугу маршрутів (пішохідних, лижних, водних, автомобільних, залізничних, комбінованих). Туристські карти пішохідних маршрутів зазвичай видаються в масштабах від 1: 100 000 до 1 400 000, а інші - в дрібніших.
  
• 
  Туристські плани міст видаються окремо або поміщаються у вигляді доповнень на оглядових і маршрутних картах або атласах.
  

Спеціалізовані туристичні карти видаються для іноземних туристів з метою реклами і пропаганди туризму. Вони призначені для популяризації місць відпочинку, пам'яток, об'єктів туризму, змагань з орієнтування на місцевості.

13.Змістове призначення карт

Основні елементи наповнення туристичної карти

• 
  — масштабом (мірилом);
  
• 
  — охопленням території;
  
• 
  — змістом;
  
• 
  — призначенням.
  

За змістом географічні карти поділяють на:

• 
  — загальногеографічні;
  
• 
  — тематичні.
  

Тематичні карти поділяють на:

• 
  — карти природних явищ (геологічні, геоморфологічні, кліматичні, метеорологічні, ґрунтів, рослинності тощо);
  
• 
  — карти суспільних явищ (економічні, історичні, обслуговування, туристичні та ін.);
  
• 
  — проміжні теми (агрокліматичні тощо).
  

Загальногеографічні карти за масштабом поділяють на:

• 
  — великомасштабні (топографічні): 1:5 000, 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000,1:100 000, 1:200 000;
  
• 
  — середньомасштабні (оглядово-топографічні): від 1:200 000 до 1:1000000;
  
• 
  — дрібномасштабні (оглядові): масштаб менше 1:1 000 000.
  

Існують різноманітні класифікації туристичних карт. Але загалом всі вони зводяться до такої класифікації



Географічною основою для створення туристичних карт виступають загальногеографічні карти, архітектурні плани міст і космічні знімки. Туристичні карти супроводжуються пояснювальним текстом, переліком об'єктів обслуговування та туристичного призначення, списками вулиць та площ, маршрутами міського транспорту, кольоровими ілюстраціями та малюнками.

Популярні туристичні карти здебільшого видають у складеному вигляді або портативними брошурами. Такий спосіб видання максимально враховує практичність і зручність у користуванні, адже складені чи брошуровані туристичні карти займають мало місця у дорожньому ранці екскурсанта і не вимагають особливих зусиль для перегляду їх тематичного змісту.