Тема 2. ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ. 1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього звязку в регуляції

• Название: 1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього звязку в регуляції
• Анкор: Тема 2. ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ .doc
• Дата: 23.10.2017
• Размер: 3.29 Mb.
• Имя файла: Тема 2. ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ РЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ .doc
• Тип: Документы; #9731
• Категория: Медицина
• страница: 3 из 3

Дисметрія – порушення рівномірності і амплітуди рухів.

Дисартрія – порушення артикуляції мови.


13. Таламус, його функції.

Таламус є структурою проміжного мозку і виконує, головним чином, сенсорні функції – за виключенням нюхового, в тамусі переключаються всі сенсорні шляхи, які йдуть в КГМ.

В таламусі є біля 40 ядер, які розрізняються по своїм функціям. Серед них виділяють:

1. Сенсорні перемикаючі (специфічні) ядра – вони отримують інформацію від специфічних сенсорних шляхів, переробляють її і передають в сенсорні зони КГМ. Разом з цими зонами специфічні сенсорні перемикаючі ядра таламуса беруть участь в формуванні відчуттів.

2. Неспецифічні – вони отримують інформацію від ретикулярної формації стовбура мозку по шляхах больової чутливості. Вони передають інформацію до всіх зон КГМ, здійснюючи на неї неспецифічний активуючий вплив.

3. Асоціативні – отримують інформацію від специфічних сенсорних перемикаючих ядер і від неспецифічних ядер таламуса. Вони передають інформацію в асоціативні зони КГМ (фронтальна, тім’яна, вискова). Разом з даними ділянками кори, асоціативні ядра таламуса приймають участь в розпізнаванні образів.

4. Неспецифічні перемикаючі:

а) лімбічні – отримують інформацію від гіпоталамуса та передають її в лімбічну кору. Вони беруть участь у формуванні емоцій та мотивацій.

б) рухові – отримують інформацію від базальних гангліїв, мозочка, стовбурових рухових ядер і передають її в рухову кору. Беруть участь в забезпеченні рухових реакцій організму.
14. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
До складу лімбічної системи входять:

1. 
   Лімбічна (стародавня і стара) кора:
   

• 
  гіпокамп;
  
• 
  гіпокампова закрутка (звивина);
  
• 
  поясна закрутка;
  
• 
  нюховий мозок (нюхові цибулини, горбки, ділянки кори над мигдалинами).
  

2. 
   Підкіркові утворення:
   

• 
  мигдалеподібний комплекс;
  
• 
  лімбічні ядра таламуса;
  
• 
  ядра перегородки;
  
• 
  гіпоталамус;
  

3. 
   Лімбічна частина ретикулярної формації середнього мозку.
   

Структури ЛС пов’язані між собою чисельними кільцевими зв’язками, що забезпечує можливість тривалої рециркуляції збудження в системі.

ЛС отримує інформацію практично від усіх рецепторів організму за рахунок аферентних зв’язків з:

• 
  лімбічних ядер таламуса;
  
• 
  ретикулярної формації середнього мозку;
  
• 
  чисельних рецепторів гіпоталамуса (осмо-, термо-, глюко-, тощо).
  

Всі ці структури отримують інформацію від усіх рецепторів, окрім нюхових.

Такий обширний аферентний вхід дозволяє ЛС контролювати стан організму і ситуацію, в якій він знаходиться.

Лімбічна система забезпечує:

1. 
   Формування мотивацій – стан організму, що виникає на базі потреби і змушує здійснювати реакцію, спрямовану на задоволення даної потреби.
   
2. 
   Формування емоцій – стан організму, що виникає на базі потреби (з урахуванням можливості її задоволення) і мобілізують можливості організму для задоволення даної потреби, а також дозволяють швидко оцінювати інформацію, що надходить з точки зору її значення для задоволення даної потреби.
   

15. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.

Базальні ядра знаходяться в глибині кінцевого мозку. До них відносяться:

- хвостате ядро;

- шкаралупа (разом з попереднім утворює смугасте тіло);

- бліда куля.

Як єдине ціле з базальними ядрами функціонують чорна субстанція та субталамічне ядро.

Ці ядра об’єднані між собою двосторонніми зв’язками, отримують інформацію від кори (асоціативних та рухових зон) та мозочка. Після відповідної обробки інформація від базальних ядер передається:

- через моторні (передні) ядра таламуса до рухової кори;

- через стовбурові рухові ядра (червоне ядро, вестибулярне ядро, ретикулярна формація) до мотонейронів спинного мозку  до м’язів.

В діяльності базальних ядер важливу роль відіграє рух збудження, який має назву циклу шкаралупи та циклу хвостатого ядра.

1. Цикл шкаралупи – забезпечує участь базальних ядер в реалізації програм складних набутих рухових реакцій. Цикл починається з передачі інформації від премоторної зони кори (ПМК) до шкаралупи  далі до блідої кулі (БК)  через чорну субстанцію (ЧС) та субталамічне ядро (СТЯ) інформація, перероблена в базальних ядрах передається в першу моторну зону кори (МК) через моторні ядра таламуса.

Цикл хвостатого ядра – забезпечує участь базальних ядер в формуванні програм складних рухових реакцій. При здійсненні цього циклу інформація від асоціативних зон кори (АЗК) про те, яким повинен бути результат рухової реакції, направляється в хвостате ядро (ХЯ)  далі в шкаралупу (Ш) і бліду кулю (БК) і далі через моторні ядра таламуса в рухову кору. Завдяки цьому рухова кора отримує готову рухову програму, яка підлягає наступній реалізації.

Необхідно пам’ятати, що у створенні програм рухових актів окрім базальних ядер важливу роль відіграє кора мозочка та його зубчасті ядра.

Симптоми ураження базальних ядер:

1. 
   При ураженні смугастого тіла:
   

• 
  гіпотонія м’язів;
  
• 
  гіперкінези, в тому числі у спокої;
  

2. 
   При ураженні блідої кулі та чорної субстанції:
   

• 
  гіпокінезія, рухи втрачають індивідуальне забарвлення за рахунок зникнення міміки та пантоміміки;
  
• 
  воскова ригідність – людина може довго утримувати ненормальну (незручну) позу, положення кінцівок;
  
• 
  тремор спокою.
  

16. Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.

Сенсорні, асоціативні, моторні зони кори формують нову кору – неокортекс.

Сенсорні зони кори відповідають представництву окремих сенсорних систем (аналізаторів) у різних ділянках кори.

Так, кіркове представництво зорового аналізатора локалізується у потиличній зоні кори (шпорна закрутка), слухового – у висковій зоні, соматосенсорного – у постцентральній закрутці.

Сенсорні зони кори, діючи разом з іншими елементами специфічних каналів зв’язку в сенсорних системах, забезпечують формування відчуттів.

Асоціативні зони кори – лобна, тім’яна, вискова забезпечують виконання вищих кіркових функцій, а саме:

1. 
   Розпізнавання образів (разом з асоціативними ядрами таламуса);
   
2. 
   Здійснення абстрактного мислення, мови;
   
3. 
   Беруть участь у формуванні пам’яті
   
4. 
   Забезпечують вибір цілей рухових реакцій та на основі цього приймають участь у формуванні та виборі конкретних програм цих рухів.
   
5. 
   Приймають участь у формуванні, зберіганні та реализації вроджених та набутих програм рухових реакцій організму.
   

Моторні зони – їх декілька. Головна моторна зона знаходиться у прецентральній звивині, премоторна зона – попереду головної (первинної) моторної зони і в глибині сільвієвої борозни. Моторні нейрони ї також у зоні представництва соматосенсорного аналізатора – постцентральна закрутка.

Від моторних зон кори інформація передається до мотонейронів спинного мозку – далі до м’язів і наступними низхідними шляхами:

1. 
   Прямий кортикоспінальний шлях, що перехрещується в області пірамід, тому носить назву пірамідного. Активує мотонейрони флексорів і гальмує – екстензорів дистальних відділів кінцівок – регулює найбільш тонкі і точні рухи дистальних відділів кінцівок, передусім пальців рук. Закінчується, здебільшого, на вставних нейронах спинного мозку – можливість тонкої регуляції рухів. Віддає колатералі до всіх рухових ядер стовбуру мозку.
   
2. 
   По системі шляхів, що перемикаються у стовбурі мозку на рухові ядра. Ці шляхи, на відміну від пірамідного, формують екстрапірамідну систему зв’язку моторної кори з мотонейронами спинного мозку. За допомогою цієї системи, вцілому, регулюються менш точні довільні рухи (руброспінальний шлях), грубі позно-тонічні (ретикуло-спінальний та вестибулоспінальний):
   
   1. 
      Кортико-рубро-спінальний шлях – разом із кортико-спінальним шляхом входить до ЛНС регуляції рухів; активує мотонейрони флексорів і гальмує – екстензорів дистальних відділів кінцівок.
      
   2. 
      Кортико-ретикулоспінальний шлях активує мотонейрони флексорів і гальмує – екстензорів проксимальних відділів кінцівок і тулуба. Входить до складу МНС регуляції рухів.
      
   3. 
      Кортико-вестибулоспінальний шлях активує мотонейрони екстензорів та гальмує – флексорів проксимальних відділів кінцівок та тулуба. Входить до складу МНС, забезпечує регуляцію грубих позо-тонічних рухів.
      

Моторні зони кори лише виконують рухові програми, передаючи інформацію до мотонейронів спиного мозку  до м’язів. Вони запускають в дію програми рухів, дуже складних і достатньо простих, змінюють силу спінальних та стовбурових рухових рефлексів.