дул. дул1. 1. Головні риси української ренесансної літератури
 Скачать 24.91 Kb.
|
|
1. Головні риси української ренесансної літератури. Історичні обставини склалися так, що українські землі відійшли до об’єднаної литовсько-русько-польської держави, яка спочатку засвоювала київську культуру і вченість. Українська мова і культура тривалий час співіснувала з польською і збагачувала її, але згодом стала об’єктом гонінь і зазнала нищення‘ а також розпочалося переслідування україномовних людей. Полонізація і покатоличення українців створювали передумови національно-визвольної боротьби, якій потрібна була ідеологічна зброя – розвинена література. Література XVI ст. (епохи Ренесансу) –система, яка творилася різними мовами, зокрема латинською. Поети, які нею писали, були колишніми студентами, а часто викладачами європейських університетів, вони міцно трималися своїх духовно-релігійних, народних традицій, з гордістю називали себе русинами, вихідцями із Руси, підкреслюючи цим свою національну приналежність. Найвідоміші з них – Юрій Дрогобич, Павло Русин, Григорій Русин, Георгій Тичинський, Микола Гусовський, Ян Домбровський та інші. Вони створили новолатинську ренесансну поезію, цілком нову за типом художнього мислення, за ставленням до світу і до людини в ньому. Ідеї Гуманізму та італійського Відродження сприяли розвитку світського письменства, а гуманістичні ідеї проникали в духовну, релігійну літературу і відповідно в ній трансформувалися. Як вже казалося раніше, що в укріїнській літературі того часу панувала латина, але деякі твори писалися книжною староукраїнською, старослов’янською та польською мовами. До України Ренесанс дійшов пізно і не охопив усіх видів мистецтва. Ренесанс існував в Україні у ХVІ ст. як естетична течія, яка злилася з українським бароко на початку ХVІІ ст. Найскладніша проблема для кожного періоду — вироблення власного літературного стилю — так і не була розв’язана. Багатомовність ренесансної літератури є важливим аспектом та визначальною рисою того періоду, роль літературної мови виконувала латина, проте українська література творилася не тільки латиною, а й книжною українською, білоруською мовами. багатомовність літератури визначила її багатоконтекстуальність, тобто низка авторів належить багатьом літературним ним контекстам: українсько-польському, українсько-російському. Українська ренесансна поезія (хай навіть латинською мовою) трималася на певних духовно-релігійних традиціях. Вона об’єднувала патріотично налаштовану частину національної інтелігенції, підкреслювала свою приналежність до «грецького обряду», тобто до православної віри. Майже всі поети були відомими вченими, цілком нову за типом художнього мислення, за ставленням до світу і до людини в ньому. Відбувся вважливий переход в літературі, а саме вона стала світською. Поширюється книгодрукування. Ренесансна література відроджує античний культ краси, в літературі помітні впливи античних сюжетів. Визначальна риса космополітизм - прагнення кожної національної літератури інтегрувати у світовий контекст і в результаті цієї інтеграції обмінятися досвідом і традиціями. Ренесанс заперечує середньовічний погляд на світ і повертається до античності, присутність у літературі відродження античної образності та символіки. Проаналізувати твір Ю. ДрогобичаЗа змістом «Прогностик» – це астрологічний календар. На основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ автор робить передбачення про земні події. На початку «Прогностика…» вміщена віршована присвята Юрія Дрогобича тодішньому римському папі Сикстові IV. Юрій Дрогобич турбується долею людського роду, оспівує розум, який людину «звеличує над світом», дає їй «могутню владу». Трактат складається з 10 частин. У ньому автор подає також відомості з різних природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до години і хвилини час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки про видимий рух планет. Заслуговують на увагу наведені у книжечці відомості з географії. Ще у вступі Юрій Дрогобич стверджує пізнаваність Світу: «Хоч і далекі від людей простори неба, та не такі віддалені від розуму людського. Ми знаємо із наслідків про їхні причини, а з цих останніх наслідок пізнаємо». Зокрема, Юрій Дрогобич описує розташування Сонця, Місяця і зірок «у Константинополі, Кафі, Вільнюсі та Москві, містах славного князівства Литовського і по всій Малій Азії», а також «у Кракові, Познані — містах славного королівства Польщі, Львові і Дрогобичі — містах Русі, Буді і Кошицях — Угорщини, Вроцлаві і Нисі — Сілезії, Неаполі і Таренті — Апулії і по всій Сицилії та Калабрії». Аналогічний опис подано і для численних міст Італії, найбільших міст Німеччини, а також Парижа.Також в трактаті подано політичну оцінку стану окремих країв, яким «загрожує війна», серед них «місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі як Русь, Поділля, Волощина і місцевості татар». Вчений зазначив, що населенню християнських країн загрожує велика небезпека через свавілля князів і багатіїв, а з боку інквізиції розпочнеться гоніння на євреїв та єретиків. І це пророцтво збулося. Сикст ІV створив раду інквізиції, на багаттях якої знайшли мученицьку смерть тисячі людей.Дається також прогноз погоди для «сьомого клімату», тобто, тієї частини, де розташовані Базель, Нюрнберг, Майнц, Кельн, Париж. Вказано, що погода в інших районах відрізняється від описаної залежно від того, наскільки далеко на південь вони розташовані. Справедливою є думка автора, що погоду можна передбачити на основі спостереження небесних явищ. З метеорологічною частиною «Прогностика» пов’язаний розділ про врожайність, яка співставиться в залежності від появи метеоритів, та землетрусів. Система образів поеми С. Кленовича "Роксоланія"У поемі „Роксоланія” відобразився інтерес дослідника-фольклориста до української землі, особливостей побуту місцевого населення й способів ведення господарства, до галицьких лісів, до міст і містечок Червоної Русі – сучасної Галичини. У поемі поет відтворив не лише щоденний побут, звички та звичаї галичан, а й специфіку світогляду тогочасного населення краю, складний синтез поганської обрядовості й елементів християнської культури. Це зацікавлення поета поганською обрядовістю не випадкове. Як пише Дмитро Чижевський у його «Історії української літератури»: „Демонологія значно розвинулась на Заході в часи ренесансу. Певна гармонійність світогляду середньовіччя не викликала такої уваги до демонічних сил, як розірвана між реліґією та „світом” культура ренесансу та бароко. В ці часи, як відомо, виросла цікавість до „магії”, поширились процеси проти відьом…”. У творі автор хотів показати всю велич і красу України. Для цього він детально описує природу, села, міста, архітектуру, звичаї народу, його менталітет. Усі подані характеристики виключно позитивні, в окремих моментах ідеалізовані. Кленович не говорить про недоліки, а, навпаки, акцентує увагу на перевагах. Хоче вразити читача описом тієї краси, що характерна для України. Велика кількість описів та художніх тропів, що їх використовує автор, впливають на емоційне сприйняття твору. Розпочинається твір закликом до оспівування русів. Це свідчить про те, що Кленович усвідомлював значимість цього народу, заперечував меншовартість, неспроможність вести самостійну політику. Він вважав Україну гідною для уславлення. Після закликів про русів Кленович детально описує природу – один із компонентів, який має вагомий вплив на формування вражень і думок про країну,зокрема: ліси, землі, погодні умови, тварин, комах. Для підсилення впливу на читача автор використовує значну кількість епітетів (славні ліси, життєдайна вода, хмари густі тощо), зменшено-пестливі слова («Ніжні біліють берізки», «реве той бичок»). Описуючи природу, не залишає без уваги і Русь, акцентуючи увагу на її славетності: Скажемо спершу: ліси неосяжні займає Русь славна, Ген до литовських угідь землі доходять її. Після розповіді про природу Кленович подає опис і характеристику міст України. Першим представляється нашій увазі Львів. Це місто постає пред нами як серце України: Львів, скрізь відомий, святий,руського роду краса, Місто спокою мого… Крім того, що автор звертає увагу на красу міста, також наголошує , що перебування у Львові надає змогу розслабитися і заспокоїтися. Друге місто, яке допомагає нам повністю уявити образ України, що створив Кленович, – Замостя, про те тут автор звертає більше уваги на історію створення міста. Далі у поемі подається опис Києва. Із перших рядків автор спрямовує читача на сприйняття Києва як виключно унікального міста: Києве славний, могутня столице князів древнеруських, Безліч ти бачиш іще пам’яток старовини… Автор зосереджує увагу на чудесах – печерах. Цю інформацію подає для того, щоб людство могло усвідомити, що Україні є чим пишатися. З Опис Києва сприймається як старовинне культурне місто, яке витримало багато випробувань. Охарактеризувавши міста, починає описувати звичаї русів, що також суттєво впливає на загальне враження про образ України. Починається частина з розповіді про народження дитини і те, як потріно її доглядати Ці рядки свідчать про високу моральність руського народу. Це не може залишитися без уваги. Звичайно, після цього можна зробити висновок про гідність населення України. Бо той, хто поважає себе, поважає і свою країну. Поважаючи країну, народ буде робити все можливе, щоб не допустити її занепаду. Кленович також для кращого усвідомлення цілісної картини образу України розповідає про плач-голосіння у русів. Бачимо, що він орієнтувався на фольклорну традицію. Розповідь про голосіння є завершальною. На основні всієї поданої інформації можемо зробити висновок, що Україна є домівкою для тих, хто носив її у серці. Її образ постає цілісним, повністю змальовує панораму багатства українських земель, занурює нас у традиції українського народу. Аналіз 2 віршів Павла Русина.У вірші "Похвала поезії", написаному сапфічною строфою, Павло Русин викладає своє розуміння поетичного мистецтва. Для нього це "світлий дар богів". Автор їх не називає, вважаючи, що для його читача вони відомі ( в давнину греки і римляни під "сферами" мали на увазі рухливі планети, які називалися іменами богів: Гермес (Меркурій), Арес (Марс), Зевс (Юпітер), Кронос (Сатурн), Афродіта (Венера), Сонце (Феб) та ще Місяць.) Посилаючись на давньогрецького філософа Платона, поет крізь призму античної традиції веде мову про дев’ять муз, котрі "подають свій голос влад із хором сфер, що в глибокім небі мирно кружляють". У грецькій міфології музи (дочки Зевса і Мнемозіни) уособлюють собою різні види мистецтва і науки, зокрема і поезії. Павло Русин уявляє образ Поезії за античною моделлю, хоч слід сказати, що в Середні віки вважали, що планети у небі і музи на землі творять світову гармонію музичного руху. Поет полемізує з "ворогами ясного Феба", котрі гадають, що кожен твір співця – "небилиці сущі. У напутньому вірші «До Севастяна Маді, щоби він, коли залишить Польщу і повернеться до рідного краю, привітав свою батьківщину таким віршем» Павло Русин відтворює радісні передчуття студента Краківської академії Севастяна Маді, який повертається на батьківщину. Ряснота містких образів має відтворити щедрість угорської землі: тут і найліпші врожаї, і поклади золота, родючі сади, квітучі луки, ліси, повні дичини, рибні річки, цілющі грязі, помірний клімат. Але разом із тим це країна, що прагне зберегти свою свободу (за умови протистояння турецькій аґресії це лунало вельми актуально) й здатна її захистити. При описі щедрот Угорщини з’являються міфологічні образи, що виконують роль символів: Церера -давньоримська богиня родючости й хліборобства позначає щедрість урожайних ланів, а Вакх -покровитель вина й виноробства в греко-римському пантеоні. В цьому вірші автор ділиться сумом від майбутньої розлуки з улюбленим студентом. Він гіперболізовано описує пустку, яку відчуває після повернення на батьківщину учня, в якого він вклав половину своєї душі: Хто ж мені шану таку виявлятиме, хто ще, крім тебе? Хто ще хвалитиме так скромні писання мої? Але, долаючи сум від розлуки, автор бажає щасливої дороги, даючи останні настанови та виявляючи винахідливість у добрих побажаннях. Химерно поєднуються в них образи античних богів і біблійних персонажів: Тож прощавай, прощавай! І, пізнавши Юпітера ласку, З Матусалемом самим ти довголіттям рівняйсь. Низка поезій розробляє агіографічні сюжети, зокрема, пов’язані з історією Польщі. Це панегірики святим покровителям Польщі Станіславу, Угорщини – Владиславу (королю Ласло, народженому в Польщі), великомученицям Варварі й Катерині. Є твори, присвячені непорочному зачаттю Богородиці, Різдву Христовому, Великодню. |