екзаменмнх. 1. мнх це наука
 Скачать 136.3 Kb.
|
|
11. Планування навчального матеріалу з хімії. Види планування: річний , тематичний, поурочний плани. Робота вчителя по складанню планів. Календарний (річний) план складається на навчальний рік. Він розробляється відповідно до програми та підручника, за яким ведеться викладання предмету; з урахуванням кількості годин, об’єму навчального матеріалу. Тематичний план. З точки зору науки необхідно спочатку спланувати систему уроків з теми, а потім виявити, яке місце в ній займає даний урок. Спочатку вчитель аналізує зміст теми, щоб установити взаємозв’язок і визначити послідовність уроків. На підставі тематичного плану складається план уроку, а на його основі – конспект уроку, який включає в себе: тему уроку; мету уроку; тип уроку; методи і методичні прийоми; обладнання; літературу; хід уроку. Тематичний план в цілому повинен охоплювати весь обсяг навчального матеріалу, що визначається навчальною програмою. Ті питання, які не заплановані до розгляду на заняттях за розкладом під керівництвом викладача, відображаються в тематичному плані як матеріал, що підлягає самостійній обробці курсантами (слухачами). При відборі змісту практичних занять необхідно прагнути, щоб кожне із них давало курсантам (слухачам) нові теоретичні знання, а не лише розвивало практичні навички і уміння. Поурочний план – логічна схема побудови уроку (не обов'язково план уроку писати як конспект викладання нового матеріалу) План повинен демонструвати методи, форми, прийоми роботи з класом, спрямовані на досягнення мети. Особливу увагу при плануванні треба приділяти самостійній роботі учнів на уроці, самостійному пошуку знань (завдання вчителя не наповнювати учнід' знаннями, а викликати інтерес до знань, навчити здобуваній ці знання, творчо мислити). Учитель має право самостійно вибрати термін і форму зберігання поурочних планів (урок, тема, місяць, семестр, навчальний рік). Досвідчені педагоги, які мають достатній досвід педагогічної роботи, вищу категорію, педагогічні звання, якісні показники в навчально-виховному процесі, методичні наробки з дозволу шкільної адміністрації (наказ або питання на педагогічній раді) можуть користатися поурочними планами, складеними за попередні роки (за умовою, що використовуються незмінні навчальні програми та підручники, вносячи в разі потреби відповідні доповнення і корективи. 12. Типи і структура уроків хімії. М.І. Махмутов (1981), за дидактичними цілями: Уроки вивчення нового матеріалу (ОМ, ПД, М, ХУ, УС, ПУ,ДЗ )Удосконалення знань, умінь і навичок ( ОМ, ПД, А, М, ХУ, ПУ, ДЗ)Комбіновані (ОМ, ПД, А, М, ХУ, УС, ПУ, ДЗ )Контролю і корекції знань, умінь і навичок. (ОМ, М, ПД, ХУ, ВЗ, УС, ПУ, ДЗ )Вивчення нового матеріалу. (ОМ, М, ХУ, ВМ, УС, ПУ,ДЗ )Контролю і корекції знань (ОМ, М, ХУ, УС, ПУ, ДЗ ). Урок засвоєння нових знань.Передбачає сприймання їх, усвідомлення, осмислення на основі встановлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, запам'ятовування, узагальнення, систематизацію, готовність до практичного застосування. Особливості структури: організація класу; перевірка домашнього завдання; актуалізація та корекція опорних знань; ознайомлення учнів із темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; сприймання та усвідомлення школярами навчального матеріалу; осмислення взаємозв'язків між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.Урок формування умінь і навичок. Такому формуванню сприяє виконання системи передбачених навчальною програмою вправ та завдань.У структурі його виділяють: перевірку домашнього завдання; актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку; вивчення нового матеріалу, практичне застосування нових знань посередництвом пробних вправ; самостійне застосування нових знань у стандартних ситуаціях на основі виконання тренувальних вправ за зразком, інструкцією чи заздалегідь підготовленою технологічною карткою; перенесення здобутих знань, умінь і навичок у нестандартні ситуації і використання їх на творчому рівні (виконання завдань і вправ творчого характеру з використанням процедур творчої діяльності І.Я.Лернера або відомих у креативній акмеології методик, стратегій і тактик творчої діяльності); підведення підсумків уроку; повідомлення і пояснення домашнього завдання.Урок застосування знань, умінь і навичок.Використання засвоєних знань, умінь і навичок на практиці виступає одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання здобута інформація використовується на різних уроках. Як мета виступає під час проведення цього типу уроку. Структура його: перевірка домашнього завдання; актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, цілей та завдань уроку; осмислення змісту та технології виконання системи необхідних навчальних дій; самостійне виконання поставлених завдань під контролем учителя; звіт учнів про роботу; обґрунтування вчителем її результатів та проведення відповідної корекції; повідомлення та пояснення домашнього завдання. Уроки систематизації й узагальнення знань. Мета: встановлення рівня оволодіння учнями основними теоретичними знаннями, повторення, більш глибоке осмислення навчального матеріалу, приведення його до певної системи. Структура:Повідомлення теми й мети уроку;мотивація навчальної діяльності;відтворення та коригування опорних знань;узагальнення та систематизація понять;засвоєння провідних ідей і теорій на основі широкої систематизації;домашнє завдання. Лекційно-семінарська система включає п'ять типів уроків, які пов’язані один з одним:уроки-лекції; семінарські заняття; уроки-конференції; уроки-практикуми. Лекційно-семінарська система навчання вирішує деякі проблеми традиційного уроку, а саме: забезпечує достатню кількість часу для пояснення й обговорення нового матеріалу; більшу послідовність і логічність викладання; подачу матеріалу великими, закінченими порціями тощо. Основними завданнями уроку-лекції є: формування блоку знань, та їх узагальнення й систематизація; виховання вміння слухати лекцію, виділяти головне у вивченому, складати план, конспект, тези лекції за допомогою вчителя; виховання емоційно-вольової саморегуляції, довільної уваги, необхідної для сприйняття монологічної мови. Уроки-семінари проводяться з метою оволодіння учнями теоретичними знаннями, удосконалення навчальних умінь і навчання школярів груповій і колективній роботі, а також з метою розвитку їхньої пізнавальної діяльності переходу дій учнів від репродуктивних до дій по аналогії, а від них до продуктивної самостійної роботи і виконання творчих завдань. Навчальна функція уроків-семінарів завжди повинна проявлятися більшою мірою, ніж контролююча. 14. Форми, методи і види перевірки знань, умінь та навичок учнів з хімії. Тестовий контроль знань та У учнів з хімії. Поелементний аналіз і облік навчання хімії. Видами контролю є попередній, поточний, тематичний і підсумковий. Попередній контроль проводиться перед вивченням нового курсу або нового розділу курсу з метою визначення знань учнів з найважливішого матеріалу попереднього навчального року, півріччя. Попередня перевірка поєднується з так званим компенсаційним (реабілітаційним) навчанням, спрямованим на ліквідацію прогалин у знаннях, уміннях учнів. Поточний контроль здійснюється учителями в ході вивчення кожної теми. При цьому діагностується засвоєння учнем лише окремих елементів навчальної програми. Основні функції поточної перевірки-навчаюча, стимулююча. Тематичний контроль проводиться після вивчення теми або розділу програми. Його метою є діагностування якості засвоєння учнями навчального матеріалу з окремої теми, встановлення відповідності рівня засвоєння програмовим вимогам. Підсумковий контроль проводиться в кінці кожного семестру і навчального року. Його призначення - діагностування інтегрованого результату навчальної діяльності учнів відповідно до поставлених на даному етапі завдань навчання. Методи контролю - це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя. Усне опитування (індивідуальне і фронтальне, усні заліки, екзамени тощо) полягає в постановці перед школярами запитань за змістом вивченого матеріалу і оцінюванні повноти, логічності і обґрунтованості їхніх відповідей. Письмовий контроль знань і умінь здійснюється за допомогою письмових робіт (диктанти, перекази, класні й домашні твори, письмові відповіді на питання, реферати, вирішення різних задач і вправ) дозволяє виявити уміння послідовно викладати матеріал, висловлювати свої думки на письмі; 15. Освітні та виховні завдання вивчення неметалів та їх сполук. Методика вивчення металів на основі принципів паралельного структурування навчального матеріалу та укрупнення дидактичних одиниць.Одним із пріоритетних завдань шкільної хімічної освіти залишається набуття учнями експериментальних умінь. Незважаючи на суттєве пізнавальне, розвивальне, виховне значення навчального хімічного експерименту, упродовж останніх років у шкільній практиці спостерігається послаблення уваги вчителів до виконання практичної частини навчальної програми. Учитель підкреслює значення неметалів для сучасних галузей промисловості, повсякденного життя людей і разом з учнями визначає тему і мету уроку. Поглибити знання учнів про неметалічні елементи (їх місце у періодичній системі та особливості будови атомів), явища алотропії та адсорбції; ознайомити зі значенням озонового шару для життя організмів на Землі, поширенням неметалічних елементів у природі та їх застосуванням. Укрупненна дидактична одиниця – це локальна система понять, об’єднаних на основі їх смислових логічних зв’язків, що утворюють цілісно засвоювану одиницю інформації. 16. Освітні та виховні завдання вивчення складних неорганічних речовин у шкільному курсі хімії. Етапи формування поняття про найважливіші класи неорганічних сполук у шкільному курсі хімії. Узагальнити закріпити знання про основні класи неорганічних сполук, їхній склад, класифікацію, властивості, способи добування; сформувати поняття про основні класи неорганічних сполук (оксиди, основи, кислоти, середні солі), про їх склад, назви, поширеність представників основних класів неорганічних сполук у природі, значення найважливіших представників основних класів неорганічних сполук, про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини; розвивати розумову діяльність учнів, створити умови для взаємодії та взаємодопомоги учнів під час навчання, вміння аналізувати та систематизувати інформацію, сприяти розвитку комунікативних умінь, грамотної хімічної мови, формувати уявлення про негативний вплив деяких речовин на довкілля; виховувати любов до предмету, самостійність та творчий підхід. Навчально-методичні завдання вивчення матеріалу про класи неорганічних сполук такі: Конкретизувати і збагатити початкові хімічні поняття і закони хімії. На типових прикладах розкрити взаємозв'язки між складом і властивостями оксидів, основ, кислот і солей, генетичні зв'язки між цими речовинами. Вдосконалювати хімічну мову учнів, знання хімічної символіки, номенклатури, термінології. Виробляти в учнів практичні вміння і навички поводження з хімічними речовинами, розпізнавання кислот і основ. Формувати активну пізнавальну діяльність учнів, розвивати логічне мислення на основі порівняння різних об'єктів, узагальнення і систематизації знань. Формувати елементи наукового світогляду учнів, зокрема уявлення про матеріальну єдність світу, його різноманітність. 17. Періодичний закон і теорія будови атома як наукова основа шкільного курсу хімії. Методика вивчення Періодичної системи хім. елем. Д.І.Менделєєва. Формування уміння характеризувати хім. елемент за місцем його у періодичній системі за будовою атома. Під час вивчення періодичного закону насамперед слід довести до розуміння учнів його зміст, сутність періодичної зміни властивостей хімічних елементів та їх сполук залежно від зростання відносних атомних мас та зарядів ядер атомів, розкрити причини періодичності. Встановити закономірності періодичної системи хімічних елементів, яка є теоретичним узагальненням і природною класифікацією всіх знань про елементи. Довести до свідомості учнів уявлення про те, що об'єктивно існуючий взаємозв'язок між хімічними елементами підлягає періодичному закону і відображений у періодичній системі. Удосконалити уміння аналізувати, порівнювати властивості хімічних елементів та характер відповідних їм оксидів, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, застосовувати теоретичні знання для прогнозування невідомих простих та складних речовин на основі знань про будову атомів хімічних елементів. Вивчення періодичного закону і періодичної системи вносить істотний вклад у формування діалектико-матеріалістичних поглядів і переконань. Учням слід розкрити ідею матеріальної єдності хімічних елементів та речовин, внутрішню суперечливість у будові атомів елементів, значення цих протиріч для хімічних перетворень речовин. Важливо показати, що періодичний закон є загальним законом розвитку природи, а періодична система – величезним узагальненням хімічних знань про елементи і утворені ними речовини. Учитель ілюструє на конкретних прикладах прогнозуючу функцію теоретичних знань для розвитку сучасної науки і виробництва, підводить учнів до висновку про пізнаванність світу. При вивченні творчої діяльності Д. І. Менделєєва формує в учнів повагу до праці вченого, почуття патріотизму та національної гордості. 18. Основний зміст і структура системи понять про хімічний зв’язок і будову речовини. Методика формування понять про ковалентний і йонний типи хімічних зв’язків на основі електронних уявлень. Залежність властивостей речовин від їх структури – основна ідея вивчення шкільного курсу. Відомо, що теорія будови речовини є центральним питанням сучасної хімії. Без неї неможливо зрозуміти причини багатогранності хімічних сполук, механізм їх утворення, будову і реакційну здатність. Тому у шкільному курсі ідея про залежність властивостей речовин від їх будови є провідною. Знанням про будову речовини керуються під час вивчення хімічних виробництв, коли мова йде про вибір способів керування хімічними процесами на основі закономірностей їх перебігу. Вивчення будови речовини має велике значення як для засвоєння основ сучасної хімії, так і для матеріалістичного світорозуміння. При вивченні цієї теми з урахуванням міжпредметної координації з відповідними розділами фізики учні переконуються у правильності вчення про переривчасту будову речовини, дізнаються про існування нових частинок, якісно відмінних від атомів і молекул, які в свою чергу є складними і подільними. Людство вступило в еру атомної енергії, тому відомості про будову речовини і властивості найдрібніших структурних одиниць матерії є загальноосвітніми. Будова речовини – один з блоків у структурі понять про речовину, який настільки бурхливо розвивається, що перетворився у комплекс теорій. А тому вивчення будови речовини висуває перед вчителем ряд важливих завдань. Продовжити формування елементів науково-матеріалістичного світогляду учнів у напрямах розуміння невичерпності електрона, як і атома, матеріальної сутності хімічного зв'язку, багатогранності і єдності всіх типів хімічного зв'язку, взаємозв'язку явищ у природі (будова атомів → електронегативність → типи хімічного зв'язку → властивості макротіл), розуміння єдності двох протилежних процесів – окиснення і відновлення. Звернути увагу на взаємний вплив частинок речовини, діалектику частини і цілого, на висновок про те, що речовина являє собою систему, в якій властивості цілого не є сумою властивостей окремих її елементів; взаємний вплив структурних частинок, що приводить до перерозподілу електронної густини, обумовлює нові властивості. Удосконалювати уміння учнів робити умовиводи щодо природи хімічного зв'язку; на основі аналізу складу речовин встановлювати причинно-наслідкову залежність властивостей речовин від характеру хімічного зв'язку та типу кристалічної решітки; передбачати тип кристалічної решітки на основі фізичних властивостей. Формувати в учнів уміння виявляти головне, суттєве, порівнювати, узагальнювати знання про будову речовини, здобуті на уроках фізики і хімії. 19. Методика формування понять про ступінь окиснення елементів, процеси окиснення та відновлення. Розвиток понять про валентність на основі електронних уявлень. Як приклад природних окисно-відновних реакцій можна навести процеси фотосинтезу, дихання та метаболізму, що відбуваються в живих організмах. У промисловості на основі окисно-відновних процесів базується безліч технологічних операцій, а саме: добування металів, виробництво кислот, лугів, солей та інших неорганічних і органічних сполук. Окисно-відновні реакції є невід’ємною складовою частиною електрохімічних процесів, що буде розглянуто окремо. Програмою передбачено вивчення окисно-відновних процесів, які відіграють найважливішу роль у природі, технологічних процесах хімічних виробництв, повсякденному житті, а також зумовлюють низку природних явищ і промислових процесів та є однією з причин перерозподілу енергії. Вивчення факультативного курсу «Окисно-відновні реакції» потребує раціонального застосування різних методів й організаційних форм навчання, як тих, що вже міцно закріпилися в шкільній практиці (проблемне навчання, групова робота тощо), так і нових, зокрема проектних та інформаційних технологій. Це забезпечить поєднання теоретичних знань із практичним досвідом учнів і сприятиме формуванню загальнопредметних компетентностей на основі різнохарактерної та різнорівневої діяльності учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей та здібностей. 20. Місце і значення навчального матеріалу про розчини у шкільному курсі хімії. Формування в учнів понять про розчин, розчинник, розчинену речовину, масову частку і молярну концентрацію розчиненої речовини в розчині.У наступній темі «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами» формується поняття про кількість речовини та одиницю її вимірювання – моль. Учні вчаться обчислювати молярну масу, молярний об’єм газів, відносну густину газів. Абстрактні поняття про атоми і молекули набувають реальних кількісних характеристик. Засвоєння знань з теми допоможе учням зрозуміти кількісні відношення між речовинами у хімічних реакціях (добирання коефіцієнтів) і полегшити кількісні розрахунки за хімічними рівняннями. Під час планування вивчення теми вчителям необхідно враховувати обов’язкові результати навчання(державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів),що передбачені в кожній темі. Перелік вимог зорієнтує вчителя на досягнення мети навчання за кожною темою програми, полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити методичні підходи до проведення навчальних занять, підібрати адекватні завдання для поточного оцінювання, контрольних робіт. |