Новий Текстовий документ OpenDocument (4). 1. Психологія особистості спортсмена 5 1 Провідні психологічні риси особистості спортсмена 5
 Скачать 22.03 Kb.
|
|
Зміст Введення 3 1. Психологія особистості спортсмена 5 1.1 Провідні психологічні риси особистості спортсмена 5 1.2 Особистісні якості спортсмена і їх виховання 8 2. Психологія спортивного колективу 10 2.1 Соціально-психологічні риси спортивного колективу 10 2.2 Положення спортсмена в системі міжособистісних відносин у групі 11 2.3 Лідери і лідерство в спортивних колективах 13 Висновок 15 Список літератури 18 Введення Особистість спортсмена, її психологічні особливості, що формуються під впливом різних видів діяльності, в яких він бере участь. Спортсмени займаються не тільки спортом. На розвиток їх особистості впливають трудова і громадська діяльність, навчання і освіта, художнє виховання. До цього треба додати вплив різних взаємин, які спортсмени вступають з іншими людьми в побуті і в процесі всіх видів діяльності, а також масових засобів інформації - театру, кіно, радіо, наукової та художньої літератури і т. д. В результаті сукупного впливу всіх цих факторів у спортсмена складаються певні риси його світогляду, суспільні потреби та інтереси, характерні для людини моральні риси особистості. Оскільки вплив цих факторів на різних людей в тій чи іншій мірі різний і ніколи не збігається, особистість спортсмена, як і будь-якої іншої людини, завжди індивідуальна і неповторна. Спортивні колективи розрізняються за характером своєї діяльності і за кількістю входять в них членів. Найбільші з них, наприклад, спортивні товариства і федерації з окремих видів спорту, що охоплюють своєю діяльністю тисячі і десятки тисяч спортсменів. Осередками цих спортивних колективів є малі спортивні групи: секції, тренувальні групи, окремі команди з цього виду спорту, збірні команди товариств, міст, республік, всієї країни. Мала спортивна група--це соціальний організм, що об'єднує спортсменів для спільної діяльності по досягненню загальних для групи (а не лише індивідуальних) цілей. Малі спортивні групи об'єднують невелике число спортсменів однієї спеціалізації на основі їх спільних інтересів і спільної діяльності в даному виді спорту. Вони охоплюють тільки ті сторони життя своїх членів, які пов'язані зі спортивною діяльністю. Малий спортивний колектив через більші об'єднання органічно пов'язаний з усім народом, являє собою малий осередок суспільства. Вирішуючи конкретні загальні для колективу завдання та області спортивної діяльності, малі спортивні колективи сприяють розвитку і вдосконаленню у своїх членів кращих сторін і якостей особистості, властивих людині. Метою даної роботи є розгляд і вивчення спортивного колективу. У завдання реферату входить: - вивчити психологію особистості спортсмена, провідні психологічні риси особистості спортсмена, особистісні якості спортсмена і їх виховання - вивчити психологію спортивного колективу, соціально-психологічні риси спортивного колективу, положення спортсмена в системі міжособистісних відносин в групі. 1. Психологія особистості спортсмена 1.1 Провідні психологічні риси особистості спортсмена Тільки абстрагуючись від інших різноманітних видів діяльності і зосереджуючи свою увагу лише на спортивній діяльності, можна визначити ті риси особистості, які характеризують людину як спортсмена і розвинулися у нього в результаті занять саме спортивною діяльністю. Спорт--це специфічний вид діяльності. На розвиток психологічних особливостей особистості він робить особливий вплив завдяки тільки йому властивим особливостям. Головними з цих особливостей є: змагальний характер спортивної боротьби, спрямованої на завоювання рекорду або перемоги над противником; Максимальна напруга всіх фізичних і психічних сил спортсмена під час цієї боротьби, без чого не можна домогтися рекордного результату; систематичне, тривале, наполегливе спортивне тренування, що вносить серйозні корективи в режим життя і побутові умови. Спортсмена характеризують: 1. всебічний фізичний розвиток, досягнуте на базі вдосконалення в процесі спортивної діяльності життєво важливих фізіологічних функцій організму; 2. високий ступінь загальної працездатності організму; 3. видатна (порівняно із звичайним середнім рівнем) здатність володіння власним тілом, що виражається в досконалості рухових навичок, умінь і супутніх їм здібностей--сили, витривалості, швидкості і координованості рухів; 4. високо розвинені процес відчуттів, особливо м'язово-рухових і зорових, а також процеси сприйняття; підвищена здатність помічати і виділяти істотні для виконуваної діяльності моменти в навколишньому середовищі і у власних рухах і діях; 5. здатність виконувати необхідні рухи за поданням з дотриманням необхідної їх точності та ефективності; 6. різнобічний розвиток процесів уваги-його обсягу, зосередження, розподілу, стійкості і тривалості, і в зв'язку з цим високий ступінь спостережливості і орієнтування в навколишньому середовищі; 7. наочно дієве і оперативне мислення, безпосередньо виявляється в виконуваної діяльності і є важливим фактором її результативності; 8. добре розвинена зорова і м'язово-рухова пам'ять. 9. різнобічний розвиток емоційних сторін особистості; великий досвід переживання різних емоційних станів і почуттів, пов'язаних з активними проявами особистості; розвинена здатність керувати своїми емоційними станами; 10. позитивні вольові сторони особистості, здатність до витраті максимальних вольових зусиль для досягнення необхідної мети; вміння швидко орієнтуватися та приймати правильні рішення в ситуаціях, що вимагають негайних активних дій; 11. морально-вольові якості особистості: дисциплінованість, рішучість, сміливість, мужність, готовність до подолання великих об'єктивних і суб'єктивних труднощів; 12. такі соціально-психологічні якості особистості, як товариськість, почуття дружби і товариства, взаємодопомоги, чуйності й поваги до інших людей; 13. здатність правильно оцінювати дії інших людей і свої власні дії, вміння прогнозувати їх ефективність. Рівень розвитку зазначених особливостей у спортсменів, що займаються різними видами спорту, різний. Це пояснюється неоднаковістю психологічної структури різних видів спортивної діяльності. У психологічну структуру спортивної діяльності входять: специфічні психічні функції і якості особистості, пов'язані безпосередньо з виконанням спортивних дій, мотиви, що спонукають людину займатися спортом і домагатися високих результатів у спортивній боротьбі, соціально-психологічний характер відносин спортсменів з іншими людьми в процесі спортивної діяльності. Іноді вважають, що фізичне виховання і спорт не настільки вже й важливі для повноцінного розвитку особистості людини, яке може бути успішно досягнуто з допомогою інших соціально важливих видів діяльності, таких, як виробничий працю, громадсько-політична діяльність, творча діяльність у галузі того чи іншого мистецтва. Звичайно, немає підстав вимагати високих спортивних здібностей від кожної людини. Проте для загального процесу формування особистості дуже важливо, в якому віці впливають на людину ті чи інші фактори, сприятливі для її розвитку. Багато видів діяльності і пов'язані з ними прояви особистості специфічні для певних вікових груп. Фізичні вправи і спорт особливо цінні для всебічного розвитку особистості в підлітковому та юнацькому віці. Педагогічно правильне використання властивій даного віку фізичної дієздатності сприяє формуванню пов'язаних з нею психічних властивостей, а на цій базі і подальшого розвитку психологічних особливостей особистості. 1.2 Особистісні якості спортсмена і їх виховання Відмінною особливістю спорту порівняно з багатьма іншими видами діяльності є те, що спорт - це діяльність, завжди вимагає подолання тих чи інших труднощів. Тому виховання якостей спортсмена становить органічну частину його загальної психологічної підготовки. Основним завданням загальної психологічної підготовки спортсмена є розвиток і удосконалення таких якостей: цілеспрямованості, дисциплінованості, впевненості у собі, ініціативності, самостійності, сміливості (мужності), наполегливості (завзятості), рішучості, витримки, стійкості (сили волі). Ці якості особистості характеризуються наступними особливостями. Цілеспрямованість-здатність до свідомої постановки як загальних цілей дії (з віддаленими перспективами), так і приватних (здійснюваних найближчим часом і допомагають досягненню спільної мети). Дисциплінованість -- здатність підпорядковувати свої дії встановленим правилам і нормам поведінки. Впевненість--здатність до тверезого і об'єктивного аналізу своїх сил і можливостей, у зв'язку з чим спортсмен без будь-яких сумнівів робить саме ці дії і виконує їх саме таким чином. Ініціативність-здатність об'єктивно оцінювати ситуацію, що склалася в процесі спортивної боротьби, і самостійно вирішувати її, беручи на себе відповідальність за дії, що вживаються. Самостійність-- здатність приймати рішення, починати і доводити до кінця дії, не чекаючи вказівок і допомоги тренера або інших спортсменів, виявляючи при цьому винахідливість і творчість. Сміливість -- здатність активно діяти для досягнення мети в небезпечних і важких ситуаціях, усвідомлюючи можливість тяжких для себе наслідків, наприклад, можливість отримати травму. Наполегливість--здатність не зупинятися на шляху до досягнення мети, незважаючи на тимчасові невдачі або труднощі, прагнення, у що б то не стало вийти переможцем в боротьбі з цими труднощами. Рішучість-здатність швидко приймати найбільш правильні в даних Умовах рішення і активно проводити їх в життя. Самовладання-здатність не губитися у важких або несподіваних обставинах, управляти своїми діями, проявляючи при цьому розсудливість і стримуючи негативні емоції. Стійкість -- здатність витримувати в процесі спортивної боротьби великі труднощі, продовжувати боротьбу в стані сильного стомлення або навіть отримавши травму, виявляючи при цьому велику силу волі. Всі якості органічно пов'язані один з одним, розвиток і вдосконалення одних допомагає розвитку і вдосконалення інших. В окремих видах спорту деякі з перерахованих якостей мають переважне, провідне значення. Так, за класифікацією, запропонованою болгарським психологом Ф. Геновым, такі якості, як цілеспрямованість, дисциплінованість і впевненість є загальними для всіх видів спорту і як би об'єднуючими і цементуючими інші якості. Це пояснюється яскраво вираженою моральною стороною таких якостей, як цілеспрямованість і дисциплінованість; впевненість ж у своїх діях і можливостях повинна бути постійним компонентом волі спортсмена, без неї спортивна діяльність не може бути ефективною. 2. Психологія спортивного колективу 2.1 Соціально-психологічні риси спортивного колективу В самій сутності спортивного колективу закладено прагнення постійно вдосконалювати форми організації і діяльності, безперервно рухатися вперед, бачити поступальний розвиток спорту, намічати і вирішувати всі нові і кращі задачі. Для спортивного колективу характерно залучення всіх своїх членів в активну роботу з вирішення спільних його завдань. Це можуть бути конкретні питання методики підвищення спортивної майстерності, технічного і тактичного вдосконалення членів колективу, підтримання на високому рівні досягнутого положення серед інших колективів і ін Поряд з цим колектив ставить перед собою також цілі і завдання, спрямовані на загальний розвиток того чи іншого виду спорту: не тільки застосування вже відомих засобів і методів тренування, але і перевірку їх на досвіді, розвиток і вдосконалення. До складу спортивного колективу входять не тільки спортсмени, а й тренери, лікарі, масажисти, наукові та технічні співробітники. Без їх участі в загальній роботі колектив не може розвиватися нормально. Особливості спортивного колективу знаходять своє відображення і в його організаційній структурі. Форми такої організації різні, але при всьому їх різноманітті у них є деякі загальні риси. У ряді колективів у зв'язку з їх особливостями обирають представника команди, який зобов'язаний керувати роботою колективу і представляти його в інших організаціях. У спортивному колективі панує дух високої взаємної вимогливості і водночас глибокої поваги до особистості кожного члена колективу. У нормально розвивається колективі особисті інтереси його членів збігаються із загальними інтересами колективу. Члени колективу відчувають почуття гордості за свій колектив, що виражається в прагненні бути активним учасником його діяльності. Характерними рисами відрізняється і загальний стиль життя і діяльності спортивного колективу. У ньому немає місця занепадницьким настроям навіть у виключно важких випадках життя. Спортивний колектив відрізняє здоровий оптимізм, що виражається в радісних почуттях і настроях, пов'язаних з участю у спільній діяльності колективу, творчому підйомі, міцну дружбу між членами колективу. 2.2 Положення спортсмена в системі міжособистісних відносин у групі Властивий малим соціальним групам оціночний характер міжособистісних відносин призводить до формування «особистого становища» окремих членів групи по відношенню до всієї групи. "Особистим становищем" називається авторитет, завойований індивідом в групі. Воно характеризує ступінь авторитету (з якихось питань групового життя) і характер впливу індивіда. У групі створюється більш-менш певне судження про те, якими особистісними якостями володіє той чи інший її член, яке місце він міг би займати в житті і діяльності групи. Один, на думку групи, вважається найбільш принциповою людиною, судження якого з певних питань група може повністю покластися; другий -- найбільш чуйним, здатним завжди прийти на допомогу у важких обставинах і т. д. Особисте положення члена спортивного колективу формується під впливом двох факторів: особистісних особливостей самого спортсмена, його здібностей, властивих йому рис характеру, особливостей її поведінки в групі і т. д. певної і стійкої загальної думки в групі щодо показників і норм застосовуваних при оцінці особистісних якостей своїх членів. Якими б позитивними якостями з загальноприйнятої точки зору не володів даний індивід, він не займе відповідного їм особистого становища в групі, якщо загальна думка при оцінці його якостей буде спиратися на установки та норми, що відрізняються від загальноприйнятих. Стале (прийняте групою) особисте положення спортсмена в групі, в свою чергу, пов'язане з двома наслідками: 1) воно певним чином впливає на конкретну поведінку спортсмена в групі. Знання свого становища в групі (його оцінки групою) -- в той же час знання тих очікуванні, надій, які існують у групі по відношенню до даного її члену. Оскільки даний спортсмен цінує свою приналежність до групи, оскільки вона є для нього референтною» (тобто він поважає думку групи, вважає його для себе авторитетним), він буде дотримуватися в своїй поведінці очікуванням групи: утримуватися від одних дій і добре виконувати інші; 2) воно згуртовує групу на основі диференціації особистих положень її членів. Як і кожен живий соціальний організм, спортивна група нормально існує і діє на основі участі в її житті різних індивідуальностей, найкращого використання в її інтересах їх позитивних якостей і особливостей. Все це, однак, реально, коли в малій спортивній групі існує і активно себе виявляє загальна для всієї групи моральна атмосфера. Наявність певного і відкрито виражається спільної думки в групі сильно впливає на поведінку окремих її членів. Група може бути згуртованою щодо певних моральних принципів, виступати при вирішенні питань морального характеру як єдиний колектив. І тоді особисте становище кожного її члена грає в житті групи величезну позитивну роль. Але в групі може і не бути такої єдності принципових позицій з актуальних питань її життя і діяльності. І тоді вона буде роз'єднуватися протиріччями, фактично розпадатися на окремі угруповання. У цих випадках особисте становище індивідів в групі втратить своє позитивне значення. Авторитет, завойований індивідом в групі, активно проявляється лише тоді, коли група спаяна певними загальними моральними принципами. 2.3 Лідери і лідерство в спортивних колективах У будь-якої малої соціальної групи активність участі її членів у спільній діяльності неоднакова: деякі члени групи відіграють у ній пасивну роль, неинициативны; разом з тим на цьому тлі майже завжди виділяються один-два людини, які беруть на себе керівництво іншими і проявляють ініціативу (розробляють і пропонують плани спільної діяльності, розподіляють між учасниками обов'язки, стежать за їх виконанням, приходять на допомогу у важкі хвилини і т. п. Лідер - це людина, яка вміє вести за собою людей і відповідати за них. За лідером групою визнається право представляти її інтереси і розподіляти функції між членами групи. Лідер висувається стихійно, може сам встановлювати свої права і обов'язки, а сфера його впливу обмежується конкретною групою. Головний ознака лідера - він знає і відчуває свій колектив, тому йому набагато простіше і природніше дається мотивація. Він здатний залучати людей в діяльність, не віддаючи прямих розпоряджень і команд. Лідери не завжди є офіційними керівниками або організаторами групи; часто вони приймають на себе цю функцію самі в силу властивих їм особистісних особливостей -- великий товариськості, діловитості, уміння ладити з людьми, спонукати їх до зусиль у спільній діяльності. Нерідко вони є активними помічниками офіційних керівників. При правильному керівництві їх діяльність вельми корисна, вона згуртовує групу надихає її на великі вольові зусилля. Однак неправильно бачити в лідерстві сутність соціальної структури групи, розподіляти її членів на дві частини: активних лідерів, «провідних», зобов'язаних цим положенням у групі своїм особистим природженим особливостям ватажків, і «ведених», не здатні бути активними та ініціативними, приречених на увазі притаманних їм особистісних якостей на пасивну роль в групі. Широко розповсюджуються твердженнями деяких зарубіжних психологів, лідерами в малих соціальних групах стихійно виявляються люди, що володіють природженими для такої суспільної ролі типологічними особливостями. З урахуванням цих особливостей були навіть виділені наступні типи лідерства: а) за стилем керівництва «веденими» -- авторитарні, не допускають ніяких заперечень або відступів від зроблених ними вказівок, і демократичні; б) за широтою керівництва -- універсальні, здатні тривало керувати групою у всіх різноманітних умовах її діяльності, і ситуаційні, що приймають на себе роль лідерів лише при особливих обставинах: в) за характером психічного впливу на «ведених» --натхненники, здатні пробудити в «ведених» внутрішні духовні сили і здібності, орієнтуючі «ведених» на точне виконання певних технічних дій або робочих операцій. У спортивному колективі лідер є першим серед рівних, кожен з яких, якщо буде потрібно, може виступити в ролі лідера. Це положення особливо важливо для спортивних малих груп. Укладення При проведенні психологічного консультування метод тестів займає провідне місце серед інших методів, що застосовуються в психологічній діагностиці. Тестування - основний інструментарій практичного психолога. Застосовується для стандартизованого вимірювання індивідуальних психологічних відмінностей. Тести дозволяють з відомою ймовірністю визначити рівні розвитку індивідів необхідних особистісних характеристик (темпераменту, характерологічних рис особистості, рівня домагань, компоненти емоційно-вольової сфери і т. д.). Методики, за допомогою яких вимірюється короткочасне стан ситуативної тривоги, коливання в мотиваційній сфері і т. п., можуть виявитися корисним в руках компетентного фахівця. Пропоновані тести були обрані тому, що вони дають уявлення про різні типи як проектних, так і більш об'єктивних методик опитування. В даний час існує велика кількість достатньо об'єктивних тестів для вивчення особистості. Ці тести різні за параметрами, які вони заміряють, по точкам зору на те, що розуміти під особистістю і як її краще оцінювати. Шістнадцяти факторний опитувальник Кеттелла користується найширшою популярністю в світі серед психологів, які цікавляться психікою спортсменів. Досліджувані риси: стриманий - товариський, мислення конкретне - абстрактне, поступливий - напористий, серйозний - безтурботний, жорсткий - м'який, довірливий - підозрілий, практичний - з багатою уявою, прямолінійний - гнучкий, консервативний - схильний до новаторства, спокійний - напружений, емоційно нестійкий - стійкий, практичний - совісний, боязкий - ризикований, і т. д. В оглядах цього тесту зазвичай критикується відсутність концептуальної валідності і відзначається можливість того, що деякі так звані «незалежні риси» можуть вимірювати одне і те ж властивість. Методика визначення таких типів за допомогою двофакторної моделі екстравертованості і невротизму Г. Айзенка. У цій моделі використовуються пов'язані з темпераментом поняття екстравертованості і невротизму. Экстравертированность являє собою характеристику індивідуально-психологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають спрямованості особистості або на світ зовнішніх об'єктів (екстраверсія), або на явища власного суб'єктивного світу (інтроверсія). Невротизм-це поняття, що характеризується емоційною нестійкістю, тривожністю, поганим самопочуттям, вегетативними розладами. Даний фактор також біополярен. Один з полюсів його має позитивне значення, характеризується емоційною стійкістю, інший полюс - емоційною нестійкістю. Емоційна стійкість притаманна сангвінікам і флегматикам, емоційна нестійкість - холерикам і меланхолікам. Тест Д. Кейрсі широко застосовується в США та ін. країнах при профорієнтації та відборі кандидатів. Сьогодні цей тест використовується в багатьох великих компаніях. За допомогою цього унікального і серйозного тесту Ви отримаєте докладний опис Ваших індивідуально - психологічних особливостей, достовірну інформацію про Ваших сильних і слабких професійних сторонах. "Автопортрет особистості". Даний тест був створений за книгою Джона М. Олдхема і Луї Б. Морріс"Впізнай себе". Тест допоможе Вам дізнатися, який тип особистості переважає у Вашому характері. Авантюрний, Серйозний, Драматичний, Чуттєвий, Самовпевнений, а може бути, якийсь інший? Американські психіатри розробили нову діагностичну систему розвитку індивідуальності, класифіковану за 14 типів. Ця система вже стала широко поширеним і загальновизнаним інструментом в області бізнесу, освіти і міжособистісних відносин. Ви дізнаєтесь, чи підходите Ви своєму партнеру, побачите, як Ваша особистість управляє Вашими відносинами на службі і в сім'ї, навчитеся розвивати риси характеру, які дозволять повністю розкрити Ваш потенціал. Принципи особистісного обстеження. У широкому плані психологічне обстеження повинно, мабуть, включати отримання двох параметрів особистості: * досить стійких рис особистості; * динамічних компонентів особистості, включаючи тимчасові мотиваційні стану, перехідні рівні тривожності та ін. Інформація, що отримується за ретельно і добре продуманою програмою оцінки особистості, може бути корисною у випадках, коли треба: * виявити валідні принципи дослідження, які допомогли б вивчити спортивну діяльність і функціонування чоловіків і жінок в умовах стресу; * дати можливість спортсмену краще зрозуміти самого себе, його взаємини з людьми і умови фізичної діяльності, які можуть на нього вплинути; * допомогти спортсмену більш ефективно спрямовувати зусилля, краще зрозуміти себе і створити більш сприятливі міжособистісні взаємини і контакт з оточенням. |