Методика викладання. Методика викладання, питання. 7. Методичні особливості викладання історії психології, загальної психології
 Скачать 19.2 Kb.
|
|
7. Методичні особливості викладання історії психології, загальної психології. Історія психології – галузь психологічної науки, яка пояснює сучасний стан психології на основі ретроспективного аналізу, реконструює процес розвитку в його динаміці, починаючи з поглядів древніх на психіку (душу) і закінчуючи сьогоднішніми уявленнями про неї. При вивченні історії психології студентам необхідно засвоїти логіку розвитку науки в часі, тобто які суспільні потреби викликали її появу і як вона допомогла задовольнити ці потреби. Вивчення історії психології пов'язано з необхідністю простежити і пояснити етапи становлення науки психології. Розуміння становлення різних теорій і гіпотез, психологічних проблем, визначення історичного підходу до їх висвітлення. Історія психології передбачає створення у студентів уявлень про становлення психологічної науки, стан її розвитку і на сучасному етапі, формування розвитку галузей психології. Особливості історії психології, як науки теоретичної, а водночас історичної і психологічної, вимагають від викладача особливого методичного підходу у викладанні. Істотне значення має послідовність викладання двох теоретичних дисциплін — загальної психології та історії психології. Іноді історія психології викладається раніше, а інколи, навпаки, вони йдуть паралельно. Інші труднощі у вивченні історії психології пов'язані з нерозумінням необхідності вивчення давно забутих і часом абсолютно наївних психологічних уявлень стародавніх віків і середньовіччя, так само, як і у деяких сучасних теоріях і напрямках наукової психологічної думки, які визнані помилковими чи тупиковими. Нерозуміння і недооцінка ролі правдивої історії для ліпшого орієнтування в сучасності і прогнозування майбутнього, а головне, для творчого засвоєння об'єктивних закономірностей суспільно-історичного процесу розвитку психології заважає формуванню в студента діючої мотивації, не сприяє появі інтересу до самостійного навчання, перетворюючи її в деяке примусове заняття, яке відбувається під час „проходження" навчальної програми, виконання контрольних робіт і здач на іспиті (заліку). Щоб допомогти студенту спрямувати свою думку на аналіз зв'язку історії як із загальною психологією, так і з її конкретними галузями, можна використовувати такий метод, як проблемні навчальні задачі. Питання в задачах ставляться так, щоб, вивчаючи історію психології, студент звертався до сучасної теорії і, навпаки, вивчаючи загальну психологію або іншу сучасну галузь психології, зіставляв її положення з тим, як вони зароджувалися і розвивалися в історії науки. Основна робота викладача в галузі методики викладання історії психології відображається в такій формулі: від проблемного викладу лекції — через програмування самостійної роботи студентів — до творчої дискусії на семінарському занятті. Отже, лекції з історії психології потрібно перетворити в розмову про сучасність на основі ретроспективного аналізу пройденого нею шляху до нинішнього її стану. Основними методичними вимогами до викладу лекції з історії психології вважають: 1) Зміст лекції формується так, щоб у згорнутій формі строго й логічно були викладені основні етапи історії психології. 2) Виклад історичної послідовності подій, що пов’язані з певними науковими відкриттями, слід будувати так, щоб було помітно логіку їх визрівання на базі попередніх наукових даних і об’єктивну підставу їх появи саме у цей історичний момент. 3) Викладаючи історію психології, викладач повинен пам’ятати про зміни наукового змісту основних понять. 4) Певні відкриття в науці слід показувати в контексті із сучасними поглядами на дану проблему. Загальна психологія – фундаментальна основ розвитку всіх галузей психологічної науки. Основні поняття загальної психології характеризують психічні процеси, стани, властивості. Загальна психологія має методологічне значення для засвоєння інших навчальних курсів психологічного циклу, оскільки без знання загального не можна вивчити часткове. Основною метоювикладання загальної психології є засвоєння студентами загальних закономірностей функціонування властивостей психіки. Вивчення загальної психології має методологічне значення для засвоєння інших навчальних курсів психологічного циклу. Вивчення загальної психологічної теорії повинно лягти в основу при вивчені конкретних прикладних галузей психології, зокрема вікової, педагогічної, соціальної тощо. Основними методичними вимогами до викладу лекції із загальної психології вважають: 1) Методика викладання повинна акцентувати увагу студентів на відмінності життєвих і наукових уявлень про ті чи інші факти і явища психіки. 2) Оволодіння понятійно-категоріальним апаратом загальної психології. 3) Організація способів розвитку мислення студента за допомогою навчальних мисленнєвих задач. 20. Зміст психологічної освіти. У вузькому розумінні освіта – це сукупність знань, умінь, навичок і компетенцій, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також процес засвоєння систематизованих знань, розвитку пізнавальних сил, формування світогляду. У більш широкому значенні освіта – духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування обличчя людини. При цьому на перше місце ставиться не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, вміння самостійно розпоряджатися своїми знаннями. Традиційно виділяють три види освіти: Загальну (передбачає оволодіння знаннями, уміннями й навичками з основ наук та підготовку до здобуття професійної освіти); Політехнічну (виконує функцію ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності основних технологічних процесів, оволодіння вмінням і навичками обслуговування найпростіших виробничих процесів); Професійну (спрямована на оволодіння знаннями, умінням і навичками, які потрібні для здійснення професійної діяльності). Зміст освіти – це освіта, але без урахування її методів і організаційних форм. Зміст освіти розуміється нами як чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у навчальному закладі або самостійно. Він містить систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, культуру та практичних умінь і навичок, необхідних для життєдіяльності людини. Зміст освіти в цілому має сприяти розв’язанню генерального завдання – формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості. Зміст освіти – це той обсяг наукових знань та емпіричного досвіду, який виробило людство за всю історію розвитку. Водночас, це зміст процесу прогресивних змін, властивостей і якостей особистості, необхідною передумовою якого є особливим чином організована діяльність. Зміст освіти тотожний змісту триєдиного цілісного процесу, що характеризується, по-перше, засвоєнням досвіду попередніх поколінь; по-друге, вихованням типологічних якостей особистості; по-третє, розумовим і фізичним розвитком людини. Базовим видом діяльності є при цьому навчання, бо засвоєння досвіду – найближча і безпосередня мета освіти. |