Аномалії розвитку хребта. Аномалії розвитку хребта можуть виникати внаслідок порушень його ембріонального розвитку, інколи відбувається зрощення декількох його сегментів
 Скачать 15.21 Kb.
|
|
Аномалії розвитку хребта – можуть виникати внаслідок порушень його ембріонального розвитку, інколи відбувається зрощення декількох його сегментів. Так, злиття першого шийного хребця (атланта) з потиличною кісткою називається окципіталізацією, злиття декількох шийних або верхньогрудних в єдину масу викликає синдром Кліппеля-Фейля, який характеризується вкороченням шиї (“жаб’ячою шиєю”), низьким розміщенням межі росту волосся, обмеженою рухливістю голови, кривошиєю й асиметрією обличчя. При розростанні поперечних відростків п’ятого поперекового хребця (L5) і зрощенні їх із крижовою кісткою виникає люмбалізація. При сакралізації навпаки: S1 не зливається з куприком, а відділяється від нього хрящовим прошарком, на рентгенограмі спостерігають 6 крижових хребців. При таких аномаліях хребців можуть стискатись нервові корінці спинного мозку і викликати сильний біль у попереку, нижніх кінцівках. Частіше у дітей виявляють патологічне викривлення верхнього відділу хребта з випуклістю вигину оберненого назад (кіфоз-горба). Він може бути рахітичним (у дітей другого півріччя життя, хворих на рахіт), внаслідок туберкульозу, травм хребта, у підлітків та юнаків при вимушеному і тривалому положенні хребта (статичним – сидіння за столом, партою), професійним (у писарів, кравців та ін.). Кіфоз, що виникає в грудному відділі хребта, клінічно проявляється у вигляді синдрому “круглої спини”, часто призводить до появи клиновидної деформації хребців, руйнування міжхребцевих хрящів й порушення функції м'язів спини. Патологічне викривлення хребта з випуклістю до переду (лордоз), як правило, виникає при двобічних вроджених вивихах або анкілозах (суглобових зрощеннях) тазостегнових суглобів. Характерною ознакою лордозу є поперечна складка на поясниці, та ниючий біль у попереку з іррадіацією в нижні кінцівки. Патологічне бокове викривлення хребта у фронтальній площинні (сколіоз- кривий), як правило, виникає у дітей хворих на рахіт, поліомієліт, при вкорочені нижньої кінцівки (функціональний), при тривалому і вимушеному положенні хребта (професіональний). Він може поєднуватися з формуванням кіфозу (кіфосколіоз). Основними ознаками сколіозу є: асиметрія шийно-плечової лінії, нетипічне положення лопаток, S-подібна форма лінії остистих відростків, деформація грудної клітки. Незрощення дужок хребців (spina bifida) – вада розвитку хребта, буває двох видів: 1) через дефект дужок випинається вміст спинного мозку (spina bifida aperta); 2) випинання вмісту не настає (spina bifida occulta). Вона також часто поєднується з дисплазією (недорозвитком) спинного мозку. Цей порок виникає на 3-4-му тижні вагітності. Переважно спостерігається незрощення хребцевих дужок (spina bifida posterior), розколина тіл хребців – рідко (spina bifida anterior). Незрощення дужок хребців буває на всьому протязі хребта, але частіше в його поперековому і крижовому відділах. Розрізняють декілька форм spina bifida: 1. Мeningocele – підшкірне випинання через щілину в дужках хребців оболонок спинного мозку, внаслідок скупчення рідини в замкнутому підпавутинному просторі. Локалізується виключно в крижовому відділі хребта. Величина коливається від розмірів вишні до голови дитини, такі випинання називають ще – спинномозковими грижами . 2. Мyеlocystocele – випинання стінки спинного мозку й оболонок, що його покривають, переважно локалізується в поперековому і грудному відділах хребта. Величина пухлини коливається від грецького горіха до розмірів кулака. Випинання нагадує кісту, наповнену рідиною; під час крику дитини воно збільшується, а при натискуванні на нього, у дитини спостерігають випинання тім’ячка, очних яблук, виникає занепокоєння і може настати зупинка дихання. 3. Мyеlomeningocystocele – випинання утворюється за рахунок мозку і оболонок, що його покривають, дефект дужок може охоплювати частково або повністю хребет. У багатьох випадках при spina bifida спостерігають водянку головного мозку, паралічі нижніх кінцівок, випадання прямої кишки, нетримання сечі і калу. Досить часто spina bifida поєднується з другими вадами розвитку плода – клишоногістю, хондродистрофією, артрогрипозом і т. ін. Слід відмітити, що у більшості випадків діти, які народилися із spina bifida aperta, помирають після народження від гнійного менінгіту, який розвивається внаслідок проникнення інфекції з виразок на шкірі випинання, в деяких випадках від розриву і витікання спинномозкової рідини. Ушкодження та захворювання хребта Ушкодження хребта – може бути закритим – в результаті тупої травми і відкритим – при ножових і вогнепальних пораненнях. Залежно від характеру травми розрізняють: 1) розрив і розтягнення зв’язкового апарату хребта; 2) ушкодження міжхребцевих дисків; 3) підвивихи і вивихи хребців; 4) переломи хребта. Розрив і розтягнення зв’язкового апарату хребта. Найбільш частою причиною даного ушкодження є удар по хребту або падіння на голову, яке супроводжується форсованим вигином хребетного стовпа. Підвивихи і вивихи хребців. При підвивихах (спондилолистезі) і вивихах хребців настає порушення взаємовідношень у міжхребцевих суглобах. Вони бувають однобічними і двобічними. Вивих хребця може настати внаслідок різкого повороту (ротації) голови, різкого згинання або розгинання шиї, падінні на голову. Найбільш часто підвивихи і вивихи хребців виникають у шийному відділі хребта. Перелом хребта – порушення анатомічної цілісності кісток хребта, що виникає при різкому і надмірному його згинанні або при безпосередній дії травмуючої сили. Найбільш частою причиною перелому хребта є падіння з висоти на ноги, пірнання у воду на мілкому місці, транспортні пригоди і т. ін. Туберкульоз хребта (туберкульозний спондиліт) – основна форма кісткового туберкульозу. Хворіють переважно діти у ранньому віці. Уражається в основному ІІ-ІV хребці грудного відділу, рідше хребці поперекового відділу. Джерелом інфекції, як правило є легені, з яких мікобактерії туберкульозу розповсюджуються гематогенним шляхом і осідають в губчастій тканині передньої частини тіла хребця, що приводить до формуванням первинного оститу, руйнування кісткової тканини і міжхребцевих хрящів, внаслідок чого утворюються кісткові секвестри, гнійні запливи та деформація хребта у вигляді горба. |