Барасюк Я. М
 Скачать 3.63 Mb.
|
1.1. Організаційні основи інформаційних технологій в економіці1.1.1. Основні поняття та визначенняВ історії розвитку цивілізації відбулося декілька інформаційних революцій, коли кардинальні зміни в сфері обробки інформації привели до значного розвитку суспільних відносин. Перша революція пов’язана з винайденням писемності. З’явилася можливість передавати знання від покоління до покоління. Друга революція пов’язується з винайденням книгодрукування. Третя обумовлена винайденням методики використання електричного струму, завдяки чому з’явилися телефон, телеграф, радіо, які дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію. Четверта пов’язується з винайденням мікропроцесорної технології та появою персонального комп’ютера. В кінці 1960-х років двадцятого століття різко інтенсифікувались інформаційні процеси. Ці процеси отримали назву „інформаційного вибуху“. Вони стимулювали розробку та використання автоматизованих засобів створення, обробки та передавання інформації. Посилились і наукові дослідження з осмислення впливу інформації на розвиток суспільства. В ці роки і була сформульована концепція інформаційного суспільства. Термін „інформаційне суспільство“ приписують професору Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші [1]. В його роботах „Японське інформаційне суспільство: теми та підходи“ та „Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства“ інформаційне суспільство визначалось як таке, в якому процес комп’ютеризації дасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації виробництва. При цьому зміниться і саме виробництво – його продукт стане більш „інформаційно містким“. Японський варіант концепції інформаційного суспільства розроблявся, перш за все, для розв’язання задач економічного розвитку Японії, що обумовило його обмежений та прикладний характер, але концепція виявилась настільки вдалою, що її практична реалізація пізніше була названа „японським економічним чудом“. В ті ж роки аналіз тенденцій науково-технічного прогресу та бурхливого розвитку нових технологій в США привів до зародження двох ідеологій – інформаційного суспільства та постіндустріалізму. Постіндустріалізм передбачає інтенсифікацію створення та експлуатації знань. Сьогодні під інформаційним суспільством розуміють суспільство, в якому інформація є ключовим компонентом економічного та соціального життя. Інформаційне суспільство – суспільство, в якому більшість працюючих зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією інформації, зокрема найвищої її форми – знань. Виробництво інформаційного продукту, а не продукту матеріального є рухомою силою розвитку сучасного суспільства. Інформація отримала статус товару і зрівнялась по значимості для суспільства з матеріальними ресурсами. Для прикладу, в собівартості сучасного автомобіля біля 70% складає вартість інформації. Переважаючим сектором економіки стає сектор створення засобів інформаційних технологій, обробки інформації та інформаційних послуг. Так, світовий експорт інформаційних послуг та інтелектуальної власності зіставлюваний з об’єднаним експортом продуктів харчування та нафтопродуктів. З огляду на це, в багатьох країнах проводиться активна і цілеспрямована технічна політика розвитку ключових технологій інформаційного суспільства. Ця політика отримала назву інформатизація [Error: Reference source not found]. Інформатизація – організований соціально-економічний та науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоуправління, організацій, громадських об’єднань на основі формування та використання інформаційних ресурсів. В інформаційній економіці господарська діяльність полягає головним чином у виробництві і застосуванні інформаційних технологій та накопиченої інформації з метою зробити усі інші форми виробництва більш ефективними і, тим самим, забезпечити нову якість економічного зростання, а також у створенні більшого економічного багатства (інформаційних продуктів та послуг). Обмежуючими факторами тут є швидкість обробки великих об’ємів інформації та можливість її перетворення у наукове знання. Технологізація суспільства та автоматизація управлінських, виробничих та інформаційних процесів призначені не тільки забезпечувати потреби цього суспільства в товарах та послугах, включаючи інформаційні, а й більш ефективно використовувати енергію, природні та матеріальні ресурси та, головне, – економити соціальний час, необхідний для реалізації цих потреб. Інформаційний потенціал такого суспільства можна уявити як представлене у формалізованому вигляді та в конкретних проектних формах концентроване вираження наукових знань та практичного досвіду, які дозволяють найбільш раціональним чином організовувати процеси створення інформаційних продуктів і послуг. При цьому результат оцінюється за сукупною економією затрат праці, енергії, матеріальних та інформаційних ресурсів, необхідних для реалізації цих процесів. Досвід розвинутих країн показує, що саме розвинутий ринок високих технологій, які використовують найсучасніші досягнення науки і техніки, їх розподіл всередині країни та просування на зовнішні ринки дають цим країнам значні економічні переваги та соціальну стабільність. Суспільство розвивається та починає набувати риси інформаційного суспільства, якщо [Error: Reference source not found]:
Тут слід відзначити і деякі негативні риси, що явно проявляються уже в перехідному періоді – це і постійно наростаючий тиск інформаційного середовища на суспільство, і відношення особи до знань, які в умовах інформаційного суспільства стають аналогом багатства. Багатство, як відомо, має властивість концентруватися в руках невеликої групи осіб (закон В. Паретто [2]). Таким чином, не тільки рівень знання, а й характер відношення до інформації стає основою нової соціальної нерівності у інформаційному суспільстві. Можна виділити досить багато як позитивних, так і негативних факторів психологічного впливу інформаційного суспільства на особу [3]. Ось деякі з них: Позитивні:
Негативні:
Нейтральні моменти, які можуть бути як позитивними, так і негативними залежно від рівня розвитку суспільства та контексту ситуації:
Усе це вимагає ретельного філософського осмислення, і це необхідно враховувати при визначенні місця та ролі людини в новому інформаційному середовищі та його використанні в бізнесі. Поточний етап розвитку інформаційних технологій (його часто називають початком нової інформаційної революції) характеризується розвитком як глобальних всесвітніх мереж для зберігання і обміну інформацією, доступних будь-якій організації і кожному члену суспільства, так і систем штучного інтелекту, і повинен, ймовірно, завершитися побудовою глобального інформаційного суспільства. Ця революція уже розпочалася. Але вона відбувається не там, де її шукають вчені, політики, керівники корпорацій та інформаційна індустрія загалом. Це не революція в техніці, обладнанні, технології, програмному забезпеченні чи швидкості передачі і накопиченні даних. Це революція концепцій. Раніше інформаційна революція була зосереджена на даних – їх зборі, передачі, аналізі та представленні споживачу. Наступний її етап формулює питання про зміст та призначення інформації. Це приводить до перевизначення задач, які повинні розв’язуватися за допомогою інформації, до перевизначення цілей та перспектив діяльності, а потім – і до перевизначення інститутів, що розв’язують ці задачі. Тепер перейдемо до визначення терміну інформація. Різні наукові дисципліни дають своє трактування цього поняття. Виділяються три підходи до визначення інформації [4]: антропоцентричний, техноцентричний та недетермінований. Суть антропоцентричного підходу полягає в тому, що інформацію ототожнюють з відомостями чи фактами, які теоретично можуть бути отримані і перетворені в знання. Суть техноцентричного підходу полягає в тому, що інформацію ототожнюють з даними. Цей підхід знайшов широке розповсюдження в технічних дисциплінах. По комп’ютерним мережам передаються тільки дані, комп’ютери обробляють тільки дані, в базах даних зберігаються також тільки дані. Чи стануть ці дані інформацією, і якщо так – то якою, залежить не тільки від даних, а й від багатьох інших факторів. Недетермінований підхід до поняття інформації використовується також досить широко. Він полягає у відмові від визначення інформації з тієї причини, що це поняття вважається фундаментальним. З точки зору даного підходу інформація – це одна із базових загальнонаукових категорій, що відображає структуру матерії та способи її пізнання, та не зводиться до інших простіших понять. Інформацію також розглядають з точки зору синтаксичного, семантичного та прагматичного аспектів [5]. Синтаксичний аспект відображає фізичні характеристики інформації: спосіб представлення, швидкість передачі, тип носія, спосіб кодування, канали, по яких інформація передається, надійність і безпека передачі інформації. Інформація, що розглядається тільки з точки зору синтаксису зазвичай називається даними, оскільки не розглядається вмістиме інформації. Семантичний аспект характеризує змістовну сторону інформації, коли розглядається зміст даних, які вона зберігає та зв’язки між ними. Прагматичний аспект інформації зв’язаний з цінністю інформації для користувача при прийнятті ним рішення. Інформацію, що розглядається в цьому аспекті можна назвати знанням. В дисципліні „Інформаційні системи в економіці“ інформацію зазвичай розглядають з точки зору антропоцентричного та/чи прагматичного підходу, оскільки інформація розглядається як відношення між відомостями та їх отримувачем, як міра корисності, цінності даних для конкретного отримувача. А дані – як відомості, представлені у формалізованому виді та призначені для наступної обробки технічними засобами, наприклад, на комп’ютері. Таким чином, дані – це будь-які відомості, а інформація – відомості, необхідні їх отримувачу, які дозволяють усунути невизначеність і прийняти рішення. Під економічною інформацією розуміють сукупність відомостей, що відображають стан, зміни і розвиток економіки та усіх її елементів. Економічна інформація є важливою складовою частиною управлінської інформації, основним ресурсом організаційно-економічного управління. Для економічної інформації характерні наступні параметри:
Економічна інформація зазвичай представляється у вигляді документів, у зв’язку з чим є доцільним ввести поняття документованої інформації: Документована інформація – інформація, зафіксована на матеріальному носії і така, що має реквізити для її ідентифікації. Також введемо декілька термінів, які використовуватимуться в подальшому і які є важливими для розуміння предмету вивчення: Інформаційні ресурси – окремі документи та окремі масиви документів а також документи і масиви документів в інформаційних системах. Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність методів і програмно-технічних засобів для збирання, обробки, зберігання, передачі і представлення інформації з метою отримання інформації нової якості, зниження трудомісткості та підвищення ефективності процесів використання інформаційних ресурсів. Інформаційні технології в сфері економіки – комплекс методів переробки розрізнених вихідних даних в достовірну, оперативну інформацію для прийняття рішень з допомогою апаратних і програмних засобів з метою досягнення оптимальних ринкових параметрів об’єкта управління. Інформаційні процеси – процеси збирання, обробки, накопичення, пошуку та розповсюдження інформації. При роботі з інформацією завжди є джерело та отримувач. Шляхи та процеси, що забезпечують передачу інформації від джерела до отримувача називаються каналами зв’язку або інформаційними комунікаціями. Телекомунікації – дистанційна передача даних на базі комп’ютерних мереж і сучасних засобів зв’язку. 1.1.2. Властивості інформації. Вимірювання інформації і данихЯк і будь-який продукт, інформація має споживачів, які її потребують, у зв’язку з чим вона володіє певними споживчими якостями, а також має своїх власників. З точки зору споживача якість інформації, що використовується при управління підприємством чи організацією, дозволяє отримувати додатковий економічний чи соціально-моральний ефект. Найважливішими з практичної точки зору властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність (своєчасність) [6]. Цінність інформації визначається забезпеченням можливості досягнення мети, поставленої перед отримувачем інформації. Достовірність – відповідність отриманої інформації об’єктивній реальності навколишнього світу. Актуальність – це міра відповідності цінності та достовірності інформації поточному часу (певному часовому періоду). Ефективність рішень крім того визначається системою факторів, що характеризують показники інформації, серед яких можна виділити наступні:
Розглянемо детальніше наведені властивості інформації, рис. 1.1. Достовірність. У властивості достовірності виділяються безпомилковість та істинність даних а також адекватність. Під безпомилковістю розуміється властивість даних не мати прихованих випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі. При аналізі істинності даних враховують умисні спотворення даних людиною – джерелом відомостей (в тому числі із-за невміння чи нерозуміння суті питання) чи спотворення, що вносяться засобами обробки інформації. Під адекватністю розуміють міру відповідності отриманої інформації тому, що автор вклав в її зміст. Кумулятивність. Кумулятивність визначає такі поняття, як гомоморфізм (співвідношення між об’єктами двох множин, при якому одна множина є моделлю іншої) та вибірковість. Дані, спеціально відібрані для конкретного рівня користувачів, володіють певною властивістю – вибірковістю.  Рис. 1.1. Властивості інформації Часові властивості. Часові властивості визначають здатність даних відображати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об’єктів, або розходження реальних ознак об’єкта і тих же ознак, що відображаються в даних. Відповідно можна виділити:
Порушення ідентичності пов’язане з технічним старінням інформації, при якому відбувається розходження реальних ознак об’єктів і тих же ознак, відображених у інформації. В плані соціальних мотивів розглядаються:
Захищеність даних. При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу (властивість недоступності) та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їх конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності). Додатково можна виділити і такі властивості інформації як:
Увага до проблеми передачі і якісної оцінки інформації закладена ще в фундаментальних роботах Н. Вінера та К. Шеннона [7,8], які покладені в основу теорії інформації. Тільки приймаючи за основу новизну відомостей можна дати кількісну оцінку інформації, оскільки новизна відомостей є наслідком невизначеності відомостей про об’єкт, процес, явище, а невизначеність піддається вимірюванню. Наприклад, інформація з іменем переможця президентських виборів, якщо було всього два кандидати, несе меншу кількість інформації в порівнянні з випадком, коли б вибори відбувалися із шести чи двадцяти кандидатів. За одиницю інформації приймають кількість інформації, яка необхідна для вибору однієї із двох рівноймовірних подій. Ця одиниця називається двійковою одиницею або бітом (binary digit, bit). Якщо повідомлення вказує на один із n рівноймовірних варіантів, то воно несе кількість інформації, яка рівна log2n. Інакше кажучи, кількість інформації рівна показнику степеня, до якого потрібно піднести число 2, щоб отримати кількість рівноправних варіантів вибору. Зрозуміло, що вимірювання тільки кількості інформації не відповідає нагальним потребам сучасного суспільства. Крім цього потрібна ще міра цінності інформації. В інформатиці прийнята система представлення даних за допомогою двійкового коду. Найменшою одиницею такого представлення є біт. Крім одиниці біт використовуються і інші кратні одиниці. Необхідно розуміти різницю між кількістю інформації яка представлена двійковим кодом, і кількістю інформації, яку містить даний код. З точки зору теорії інформації невизначеність, яка знімається в результаті передачі сторінки тексту може складати всього декілька біт (неінформативне повідомлення), в той же час при передаванні цієї інформації передалося приблизно 2 кілобайти інформації. 1.1.3. Економічна інформаціяЗа рівнем виникнення економічна інформація характеризується своїм об’єктом та джерелом. Під об’єктом інформації розуміється об’єкт чи явище, що має реальне втілення, відрізняється від інших та існує фактично або в уявленні людей. Наприклад, структурні підрозділи, працівники тощо. Під джерелом інформації розуміється такий елемент, який може виробляти та формувати вхідні повідомлення для системи, наприклад, посадова особа, відділ тощо. На основі об’єкту інформації формується економічна інформаційна система. Вона розчленовується на складові елементи, кожен з яких володіє властивостями системи. Таким чином, в результаті послідовного розчленування отримується система взаємозв’язаних одиниць інформації, які на різних рівнях впливають одна на одну. Дамо кілька визначень поняття інформаційна система. Інформаційна система – це засіб організації інформаційного забезпечення процесу управління, який сприяє своєчасному надходженню необхідної і достовірної інформації в усі галузі системи управління, які її потребують. Інформаційна система– це сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів телекомунікацій, баз і банків даних, методів і процедур, персоналу управління, які реалізують функції збирання, передавання, обробки і накопичування інформації для підготовки і прийняття ефективних управлінських рішень. Інформаційна система – програма, призначена для зберігання і обробки інформації. Інформаційна система – це система, яка організовує пам’ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери. Економічні інформаційні системи зазвичай працюють з документами. Інформаційну сукупність масиву документів деякої організації, яка утворилася при їх групуванні по рівнях, називають складовою одиницею інформації. Кожна складова одиниця інформації поділяється на інформаційні сукупності більш низького рівня. Найменшою одиницею економічної інформації є реквізит – неділима одиниця даних, що має певний зміст. Кожний реквізит представляє собою сукупність символів (буквених і цифрових) та має свою назву. Назва типу реквізиту необхідна для відображення його змісту та для звертання до нього. З реквізитів будуються усі інші структурні одиниці, в яких дані логічно зв’язані чи об’єднані між собою. В процесі автоматизованої обробки інформації реквізити поділяються на основи та ознаки. Основи характеризують кількісні властивості сутностей, отримані в результаті обрахунків чи вимірювань, наприклад, кількість товару, ціна тощо. Ознаки характеризують якісні властивості сутностей, наприклад, назва товару, одиниця виміру, прізвище працівника тощо. При обробці інформації в комп’ютері над основами виконуються арифметичні операції, а за допомогою ознак здійснюється пошук інформації, її вибірка, сортування тощо. Основи та ознаки, що до них відносяться, утворюють показники. Показник – кількісна характеристика об’єкта, явища, процесу, якісно визначена величина. Показник представляє собою одну з найважливіших форм економічної інформації. Економічні показники можуть бути кількісними, якісними і номінальними. Показник складається з назви і значення. Назва показника виражає його основний економічний зміст, який співставляє показник із системами економічних категорій та конкретною системою управління. Назва показника складається із бази та означної частини. База економічного показника визначає основний економічний зміст показника та методику його розрахунку; означна частина – конкретне положення об’єкта в просторі, в часі та оцінку в одиницях вимірювання – конкретне кількісне значення показника. Вимірювані частини структури показника в процесі обробки зазвичай піддаються арифметичній обробці. База та ознаки назви використовуються для здійснення пошуку, вибірки, об’єднання та впорядкування показників. Під системою економічних показників розуміється сукупність взаємозв’язаних показників, яка усестороннє характеризує розглядуваний об’єкт чи господарську функцію в аспекті певної задачі з допомогою певного набору економічних категорій та понять. На основі показників будуються документи. Під документом розуміють таку інформаційну сукупність, яка має повністю самостійне смислове значення, характеризується повним набором реквізитів та показників і зафіксована на матеріальному носії. При розв’язанні економічних задач на ЕОМ прийнята ієрархія даних, яка включаю наступні основні елементи:
1.1.4. Класифікація економічної інформаціїЗ точки зору класу задач економічного управління, економічна інформація класифікується за різними ознаками: 1. За функціями управління інформацію поділяють на директивну, нормативну, планову, облікову, статистичну, аналітичну, звітну, довідкову та спеціальну:
2. За місцем виникнення інформація ділиться на внутрішню та зовнішню. Внутрішньою називається інформація, яка виникає всередині об’єкта (підприємство, цех, склад тощо). Внутрішня інформація поділяється на інформацію про продукцію, про виробничі процеси та про внутрішні збурення. Інформація про продукцію характеризує якісні та кількісні сторони продукції. Інформація про процеси виробництва надає дані про хід технологічного виробництва, про енергоносії тощо. Інформація про внутрішні збурення включає відомості про простої, відсутність матеріальних цінностей і т.п. Зовнішня інформація поділяється на планову, нормативно-довідкову та інформацію про зовнішні збурення. До планової зовнішньої інформації відноситься інформація про параметри об’єкта управління на наступний період. Нормативно-довідкова інформація містить різні нормативні та довідкові дані. Інформація про зовнішні збурення містить дані про несвоєчасну зміну нормативів, недостачу матеріалів для виробництва тощо. 3. За стадіями утворення інформація поділяється на вхідну, вихідну та проміжну. Вхідна інформація – це інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Вона представляє собою сукупність вхідних даних, необхідних для розв’язання задачі. До вхідних даних можна віднести усі первинні дані та нормативно-довідкову інформацію. До вихідної відноситься інформація, отримана в результаті розв’язання задач та призначена для безпосереднього використання в управлінні. Проміжна інформація є результатом розв’язання задачі та використовується при розв’язанні інших задач в якості вхідної інформації. 4. За часовим періодом виникнення інформація поділяється на оперативну та поточну. Оперативна інформація – це інформація з нерегламентованим періодом надходження в систему. Поточна інформація – це інформація, яка надходить згідно з установленим регламентом. 5. За об’єктивністю відображення інформація поділяється на достовірну, недостовірну, точну і неточну. 6. За повнотою інформація поділяється на достатню, надлишкову та недостатню. 7. За відношенням до процесу обробки інформація поділяється на оброблювану та необроблювану. 8. За інтервалом часу між надходженням інформація поділяється на періодичну та неперіодичну. Для того, щоб людина могла сприймати інформацію, повинна бути здійснена її індикація. Існують такі типи індикації:
Об’єм інформації, який вимірюється в кількості символів і віднесений до одиниці часу, називається густиною (інтенсивністю) відповідного потоку інформації. 1.1.5. Кодування економічної інформації. КласифікаториМета кодування інформації полягає в тому, щоб представити інформацію в більш компактній та зручній формі, що необхідно при запису даних в документі, їх перенесенні на машинний носій, проведенні обробки, передачі та інших операцій. Коди використовуються для шифрування елементів інформації за певною системою кодування. Під шифром розуміється умовне позначення конкретної позиції певної номенклатури показників. Перелік усіх позицій довільної сукупності, рівнозначних по відношенню один до одного та впорядкованих в рамках переліку, складає номенклатуру ознаки, наприклад, номенклатура видів обладнання, категорій працюючих, витратних матеріалів тощо. При машинній обробці інформації кожна позиція номенклатури повинна бути представлена в виді кодового позначення, кодового слова, а номенклатура в цілому – в виді коду. Код – це спільна для всієї номенклатури система побудови та присвоєння умовного позначення, побудована за певними правилами. Коди, що використовуються для кодування виробничо-економічної інформації, класифікуються за різними ознаками. По формі зображення коди бувають цифрові, буквені та буквено-цифрові. По кількості ознак, що включаються в один код, розрізняють одноозначні та багатоозначні коди. Одноозначний код характеризує тільки одну ознаку (наприклад, розряд роботи, національність). Багатоозначний код використовується для кодування кількох ознак (наприклад, готова продукція – конкретний виріб з його параметрами). За системою побудови розрізняють наступні системи кодування: порядкова, серійна, розрядна (десяткова), шахова (матрична), повторення та комбінована. Порядкова система кодування використовується для кодування одноознакових, стійких та простих номенклатур. Вона передбачає присвоєння ознакам цифр натурального ряду чисел без пропуску номерів. За цією системою кодуються категорії працівників, види діючих норм часу та розцінок, приналежність деталей, вузлів тощо. Порядкову систему раціонально використовувати для простих і стабільних номенклатур. Перевагами системи є невелика кількість знаків, густина запису, простота побудови. Із присвоєнням шифру по цій системі новим однорідним позиціям номенклатури відбувається порушення прийнятої класифікації, що є недоліком даної системи і обмежує її використання рамками стійких номенклатур. Крім того, в даній системі не виділяються групи однорідних ознак і немає можливості автоматично отримувати підсумкові дані більш ніж одного виміру. Серійна система служить для кодування двоознакових номенклатур і передбачає присвоєння кожній групі однорідних номенклатур серії номерів. В межах цієї серії здійснюється шифрування кожної позиції номенклатури порядковими номерами. При цьому в серію номерів обов’язково включаються і резервні шифри, які потім присвоюються новим позиціям номенклатури. Серійна система найбільш економічна по кількості розрядів та одночасно містить необхідний резерв номерів для нових позицій номенклатури. За цією системою кодуються, наприклад, структурні підрозділи підприємства, види оплат тощо. Розрядна (десяткова) система використовується для кодування складних номенклатур. При цій системі кожній класифікаційній ознаці відводиться певна кількість розрядів, яка залежить від кількості предметів множини, що кодується. Побудова коду по розрядній системі забезпечує чітке виділення кожної класифікаційної ознаки, логічність, зручність машинної обробки інформації. До недоліків розрядної системи відносять те, що при незначному перевищенні ємності розряду потрібно збільшувати значність коду. Розрядна система використовується для кодування великих багатоознакових номенклатур: матеріальних цінностей, готової продукції тощо. Шахова (матрична) система – різновид десяткової системи. Вона використовується для номенклатур, що характеризуються двома ознаками, одна з яких умовно розміщується по вертикалі, а друга – по горизонталі. Перетин рядків і стовпців в таблиці і утворює потрібний шифр. Ця система використовується при шифруванні одиниць вимірювання, причин і винуватців браку тощо. Система повторення використовує цифрові та буквені позначення, що безпосередньо характеризують даний об’єкт (розмір, колір, вага об’єкта) та використовуються в практиці обліку та планування. Комбінована система використовується для кодування багатоозначних номенклатур. Ця система є найбільш гнучкою, оскільки в ній використовуються комбінації інших систем, наприклад, розрядної системи і системи повторення, розрядної і серійної систем та ін. При розробці кодів враховується ряд вимог, пов’язаних з практикою планування, обліку та управління а також з використанням тих чи інших видів обчислювальної техніки. Одна із найважливіших вимог, що пред’являється до коду – одноманітність його використання на усіх ділянках обліково-планових робіт. Коди повинні легко сприйматися візуально, та бути мінімально можливими по значності. Чим менше знаків у коді, тим простіше реєструвати його на первинних документах, обробляти при перенесенні на вторинні носії інформації, групувати інформацію тощо. Ця вимога повинна узгоджуватися з наявністю певного резерву шифрів для внесення нових позицій в номенклатуру без порушення прийнятої значності коду та системи побудови. Проектування кодів здійснюється в такому порядку:
При побудові кодів та шифрів слід дотримуватися наступних вимог:
При проектуванні кодів велике значення мають питання класифікації виробничо-економічної інформації. Під класифікацією розуміють сукупність правил розподілу заданої множини об’єктів на підмножини у відповідності до встановлених ознак. Класифікатор є свого роду формалізованою мовою, яка відображає закон (порядок) розбиття множини об’єктів на класи, групи, підгрупи, види, яка одночасно дозволяє здійснювати кодування понять номенклатури. Система кодування визначає набір класифікаторів, що мають певну сферу дії. На стадії обслідування підприємства встановлюється перелік позицій по кожній номенклатурі, систематизація яких здійснюється у відповідності з прийнятою класифікацією. Ознака подібності чи розбіжності, покладена в основу класифікації, називається основою класифікації. Одну і ту ж множину можна класифікувати за кількома основами, що обумовлено різними аспектами використання інформації. При систематизації позиції множини, яку потрібно класифікувати, вибирають найважливіші основи класифікації, необхідні для здійснення планування, управління та обліку, визначають комплекс класифікаторів, для кожного з яких встановлюється сфера його дії. Обробка даних з використанням ЕОМ вимагає уніфікації та узгодження класифікаторів та номенклатур, розробки єдиної системи класифікації та кодування найважливіших номенклатур. При проектуванні кодів та шифрів рекомендується використовувати загальнодержавні класифікатори, але їх застосування не виключає використання локальних класифікаторів на окремих підприємствах. Використання локальних класифікаторів можна суміщати з паралельним використанням кодів галузевих та загальнодержавних класифікаторів. При цьому повинна бути врахована можливість переходу від кодів одного класифікатора до кодів іншого класифікатора тієї ж номенклатури. При проектуванні інформаційної системи управління підприємством для кожного підприємства складається перелік необхідних локальних класифікаторів, які повинні бути розроблені з врахуванням наявних загальнодержавних класифікаторів та специфічних особливостей конкретного підприємства та визначаються правила користування локальними класифікаторами. |