вивчення ПТЕ повний. Державна адміністрація залізничного транспорту України коментарі та розяснення щодо застосування положень правил технічної експлуатації залізниць україни
 Скачать 23.43 Mb.
|
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ2.1 Споруди та пристрої залізниць повинні утримуватись у справному стані. Запобігання появи несправностей та забезпечення довгострокової служби споруд і пристроїв мають бути головними у роботі осіб, які відповідають за їх утримання. Відповідальність за стан споруд і пристроїв несуть працівники, які безпосередньо їх обслуговують, та керівники підприємств, у розпорядженні яких знаходяться ці споруди і пристрої. Відповідно до своїх обов’язків кожен з цих працівників на своїй ділянці повинен знати правила експлуатації та стан споруд і пристроїв, систематично перевіряти їх та забезпечувати високу якість утримання, технічного обслуговування й ремонту. Для нормальної експлуатації залізниці є наступні споруди та пристрої: колії, станції з відповідним колійним розвитком, спорудами та пристроями для посадки і висадки пасажирів, навантаження, вивантаження та збереження вантажів і багажу, обслуговування пасажирів, вантажовідправників та вантажоодержувачів, споруди та пристрої сигналізації, зв’язку і обчислювальної техніки; споруди для підготовки до роботи, ремонту та екіпірування локомотивів, моторвагонного рухомого складу, вагонів і контейнерів; споруди та пристрої для забезпечення електроенергією поїздів на електрифікованих лініях; споруди та пристрої енергетики, освітлення, водопостачання, каналізації; рухомий склад, відбудовні засоби тощо. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 5.05.97 №409 “Про періодичні сть обстежень споруд та інженерних мереж та інженерних мереж з метою попередження аварійності та техногенних катастроф” ці споруди бути паспортизовані. Від чіткої та безперебійної роботи кожного окремого елементу та всіх споруд, пристроїв та рухомого складу в цілому у величезній мірі залежить нормальна робота залізниць, виконання встановлених розмірів та якості перевезень, їх собівартість, безпека руху. Тому утримання споруд та пристроїв постійно у справному стані, подовження строків їх служби є одним з найважливіших завдань працівників залізничного транспорту. При цьому основа правильного ведення господарства – добре організоване поточне утримання, що полягає у систематичному нагляді за станом кожної споруди, пристрою, машини, механізму. 2.2 Споруди, пристрої, механізми та обладнання мають відповідати затвердженій проектній документації та технічним умовам. На основні споруди, пристрої, механізми та обладнання мають бути технічні паспорти, які містять в собі найважливіші технічні та експлуатаційні характеристики. Споруди та пристрої залізниць мають відповідати вимогам, які забезпечували б пропуск поїздів з найбільшими встановленими швидкостями: пасажирських – 140 км/год., рефрижераторних – 120 км/год., вантажних – 90 км/год. На конкретних ділянках залізниць відповідно до переліку, затвердженого Державною адміністрацією залізничного транспорту України, встановлюються відповідні швидкості. Додаткові вимоги до споруд та пристроїв на ділянках, де пасажирські поїзди рухаються із швидкістю більше 140 км/год., встановлюються відповідною інструкцією Державної адміністрації залізничного транспорту України. Внесення змін у конструкції споруд та пристроїв допускається тільки з дозволу тих посадових осіб, які мають право затверджувати проектну документацію на ці споруди та пристрої. Класифікація, строки періодичних ремонтів і норми утримання основних споруд та пристроїв встановлюються Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Вказівки та типові технологічні процеси з технічного обслуговування, ремонту та утримання споруд і пристроїв затверджуються відповідними управліннями Державної адміністрації залізничного транспорту України. На основні споруди, пристрої, механізми та обладнання заведені технічні паспорти, тобто документи, що містять найважливіші технічні та експлуатаційні характеристики. У паспортах вказуються: дата та якість будівництва (виготовлення) даного об’єкту, його основні розміри, розрахункові і фактичні показники пропускної (переробної) спроможності, вантажопідйомності, виробничої потужності, стану в експлуатації, дані про пошкодження, якщо вони мали місце, а також відомості про огляди, ремонти, модернізацію тощо. Так, наприклад, паспорт дистанції колії є основним документом, що відображає кількісну і якісну характеристику найголовніших елементів колійного господарства дистанції та містить схему дистанції колії, графік її адміністративного поділу, основні характеристики колійних пристроїв (земляного полотна з водовідвідними і укріплювальними спорудами, штучних споруд, переїздів, верхньої будови колії, засобів снігозахисту), дані про колійні та сигнальні знаки, а також відомості про негабаритні місця, колійні майстерні, колійні машини та механізми, лінійно-колійні споруди. Паспорти ведуться за формами, що затверджені Державною адміністрацією залізничного транспорту України, і зберігаються на підприємствах, на балансі яких вони перебувають. Усі залізничні споруди та пристрої повинні проектуватися, будуватися та утримуватися, виходячи з умов забезпечення швидкості пропуску поїздів: пасажирських – 140 км/год, рефрижераторних – 120 км/год, вантажних – 90 км/год. Для забезпечення пропуску поїздів на дільницях, де пасажирські поїзди обертаються зі швидкістю більше 140 км/год, до споруд та пристроїв повинні бути розроблені додаткові вимоги, затверджені відповідною інструкцією Державної адміністрації залізничного транспорту України. 2.3 Заново побудовані та реконструйовані лінії, споруди, пристрої та будівлі повинні бути прийняті в постійну експлуатацію приймальними комісіями відповідно до Правил приймання в експлуатацію закінченого будівництва об’єктів залізничного транспорту та метрополітенів. Заново побудовані та реконструйовані споруди і пристрої вводяться в дію тільки після затвердження технічної документації, яка встановлює порядок їх роботи та забезпечує охорону праці й безпеку руху (технічно-розпорядчі акти, інструкції для роботи), і після перевірки знання вказаної документації працівниками, які обслуговують ці споруди та пристрої. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449, а також постановами Кабінету Міністрів України від 6 грудня 1993 року № 990 та від 23 травня 1994 року № 332 про внесення доповнень до зазначеного Положення. Заново побудовані та реконструйовані об’єкти підлягають прийняттю державними приймальними комісіями. Для пред’явлення об’єктів державним приймальним комісіям створюються робочі комісії, що призначаються начальником залізниці, які повинні перевірити: відповідність об’єктів і змонтованого устаткування проектам; відповідність виконання будівельно-монтажних робіт обов’язковим вимогам будівельних норм, правилам технічної експлуатації залізниць України; результати комплексного випробування устаткування; підготовленість об’єктів до експлуатації; виконання заходів щодо забезпечення умов праці і виробничої санітарії, захисту навколишнього середовища, пожежної і радіаційної безпеки. До складу робочої комісії включаються представники замовника, генерального підрядчика, субпідрядних організацій, експлуатаційних організацій, генерального проектувальника, органів Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції по ефективному використанню газу та представник профспілкової організації замовника. Головою комісії призначається представник замовника. До складу державної приймальної комісії включаються представники експлуатаційних організацій, замовника, генерального підрядчика, генерального проектувальника, органів Державного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державного пожежного нагляду, Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з ефективного використання газу, Держкоматомнагляду (на підконтрольних об’єктах), органів державної виконавчої влади та виконкомів місцевих Рад народних депутатів, на території яких розташовано побудовані об’єкти, а також представник профспілкової організації замовника або експлуатаційної організації. Головою державної приймальної комісії призначається представник експлуатаційної організації. Замовник подає державним приймальним комісіям всю необхідну документацію, включаючи і акти робочих комісій та підкомісій. Прийняття державними приймальними комісіями закінченого будівництва об’єктів в експлуатацію оформлюється актом. Заново побудовані та реконструйовані лінії, споруди та пристрої можуть бути прийняті у постійну експлуатацію тільки після випробування дії та перевірки роботи усього встановленого обладнання і механізмів, перевірки наявності відповідного технічного штату, розробки та затвердження відповідної технічної документації, що встановлює порядок їх роботи та утримування. Працівники, які обслуговують ці споруди та пристрої, перевіряються на уміння ними користуватися, а також на знання нової документації. 2.4 Споруди та пристрої загальної мережі залізниць України і під’їзних колій від станцій примикання до території промислових та транспортних підприємств мають відповідати вимогам габариту наближення споруд С, встановленого Державним стандартом. Споруди та пристрої, які знаходяться на території та між територіями заводів, фабрик, майстерень, депо, річкових і морських портів, шахт, вантажних районів, баз, складів, кар’єрів, лісових та торфових розробок, електростанцій та інших промислових та транспортних підприємств (у тому числі системи Державної адміністрації залізничного транспорту України), мають відповідати вимогам габариту наближення споруд Сн, встановленого Державним стандартом. Вимоги габаритів С та Сн мають бути витримані при проектуванні, будівництві, реконструкції залізниць, під’їзних колій, споруд та пристроїв на них, при електрифікації й будівництві других колій, а також усіх споруд і пристроїв, які експлуатуються і які раніше були приведені до зазначених габаритів. Особливості застосування габаритів С і Сн при новому будівництві та реконструкції залізниць, споруд і пристроїв, вимоги до існуючих споруд та пристроїв, побудованих за старими нормами, які не відповідають вимогам габаритів С і Сн, порядок перевірки габаритів споруд та пристроїв і усунення негабаритних місць обумовлені “Инструкцией по применению габаритов приближения строений ГОСТ 9238-83”. При плануванні перебудови існуючих споруд та пристроїв, які не відповідають вимогам габаритів С і Сн, у першу чергу повинні враховуватися об’єкти, які не забезпечують транспортування перспективного рухомого складу габаритів Тпр і Тц, а також завантажених за зональним габаритом вантажів. Забороняється порушувати габарити споруд та пристроїв при проведенні різних ремонтних, будівельних та інших робіт. Габарит наближення споруд являє собою граничний поперечний (перпендикулярний до осі колії) контур, у середину якого не повинні заходити ніякі частини споруд та пристроїв, що знаходяться біля залізничної колії, а також матеріали, запасні частини та обладнання, що лежать біля колії. Для вільного і безпечного проходження поїздів по мостах, у тунелях, біля будинків або платформ, повз світлофори, стрілочні механізми тощо, необхідне суворе та точне додержання габариту. В іншому випадку поїзд при русі може зачепити за частини споруд або пристроїв, що заходять у середину габариту. Винятком можуть бути лише пристрої, що призначені для безпосередньої взаємодії їх з рухомим складом, наприклад вагонні уповільнювачі у робочому стані на сортувальних гірках станцій, контактні проводи тощо. Основні розміри габариту С наведені на рис. 2.1, габариту Сп – на рис. 2.2, верхній контур габаритів наближення споруд С та Сп – на рис. 2.3 та в таблиці 2.1. Пояснення до рис. 2.1: 1 – лінія наближення прогонових споруд мостів, конструктивних елементів тунелів, галерей, платформ, настилів переїздів, індукторів локомотивної сигналізації, механізмів стрілочних переводів та розташованих у їх межах пристроїв сигналізації, централізації та блокування (СЦБ), а також споруд та пристроїв, що розташовуються на міжколійях станцій; 2 – лінія наближення усіх споруд та пристроїв, що заново будуються, крім тих, що розташовані на коліях, електрифікація яких виключена, навіть, при електрифікації даної дільниці залізничної лінії, у тому числі: І – ІІ – ІІІ – для перегонів, а також колій на станціях (у межах інженерних споруд), на яких не передбачається технологічна стоянка рухомого складу; Іа – Іб – ІІа – ІІІа – для інших колій станцій. Розміри, що показані у вигляді дробу, означають: у чисельнику – для контактної підвіски з несучим тросом, у знаменнику – без несучого троса; 3 - лінія наближення споруд та пристроїв для колій, електрифікація яких виключена навіть при електрифікації даної дільниці залізничної лінії; 4 – лінія наближення будівель, споруд та пристроїв (крім прогонових споруд мостів, конструктивних елементів тунелів, галерей, платформ), що розташовані з зовнішньої сторони крайніх колій перегонів та станцій, а також біля колій, які окремо лежать на станціях;  Рис. 2.1 Габарит наближення споруд С 5 – лінія, вище якої на перегонах і у межах корисної довжини колій на станціях не повинен підніматися жоден пристрій, крім інженерних споруд, настилів переїздів, індукторів локомотивної сигналізації, а також механізмів стрілочних переводів та розташованих у їх межах пристроїв СЦБ; 6 – лінія наближення фундаментів будівель та опор, підземних тросів, кабелів, трубопроводів та інших, які не відносяться до колії, споруд на перегонах і станціях, за винятком інженерних споруд та пристроїв СЦБ у місцях розташування сигнальних та трансляційних точок; 7 – лінія наближення конструктивних елементів тунелів, перил на мостах, естакадах та інших інженерних спорудах. При ширині колії 1520 мм а1 = 670 мм, а2 = 760 мм; при ширині колії 1524 мм а1 = 672 мм, а2 = 762 мм. Габарит С для станцій відноситься також і до пасажирських зупинних пунктів. Ширина жолоба (а2 – а1) у межах настилу переїздів на прямих ділянках колії повинна бути в межах 75-110 мм. Висоту вантажних та пасажирських високих платформ допускається, у окремих випадках, що передбачені Інструкцією по застосуванню габаритів наближення споруд та рухомого складу, приймати більше 1100 мм від рівня верха головок рейок, а вантажні платформи розташовувати від осі колії на відстані не менше 1750 мм за умови забезпечення безпеки руху, а також безпеки персоналу, які їх обслуговує.  Рис. 2.2 Габарит наближення споруд Сн Опори, щогли, стовпи та інші споруди та пристрої не повинні обмежувати потрібну відстань видимості сигналів. Відстань (3100 мм) від осі колії до лінії наближення будівель, споруд та пристроїв (-·-) у важких умовах допускається, при відповідному обгрунтуванні і за дозволом міністерства або відомства, у віданні яких находяться залізничні колії, зменшувати, але приймати не менше: 2750 мм – до внутрішнього краю опор контактної мережі, щогл світлофорів та семафорів, підпірних стінок на перегонах і 2450 мм – на станціях; 1920 мм – до виступаючих частин карликових світлофорів при висоті їх не більше 1100 мм (від рівня верха головок рейок). При цьому у місцях установки опор, щогл та стовпів, що стоять окремо, на відстані від осі колії менше 3100 мм горизонтальні розміри 3100 мм та 2900 мм, що вказані для точок 10-14, повинні бути відповідно зменшені. Верхні контури габаритів для споруд та пристроїв залізниць загальної мережі та зовнішніх під’їзних колій від станції примикання до території промислових та транспортних підприємств, що перебудовуються під електричну тягу, допускається приймати з дозволу міністерства або відомства, у віданні яких знаходяться вказані колії, з відступом від лінії І – ІІ – ІІІ та Іа – Іб – ІІа – ІІІа габариту С за умови забезпечення зазорів, що наведені на рис. 2.3 та в табл. 2.1.  Рис. 2.3 Верхні контури габаритів наближення споруд С та Сн Під "важкими умовами" у цьому стандарті слід розуміти важкі топографічні, геологічні, планувальні та інші місцеві умови, коли застосування основних габаритних розмірів пов’язане із значним збільшенням обсягу та вартості будівельно-монтажних робіт, з необхідністю перебудови існуючого земляного полотна, станційних колій, інженерних споруд, із знесенням будівель або взагалі виключається можливість дотримання основних габаритних розмірів. Пояснення до рис. 2.2: 1 – лінія наближення прогонових споруд мостів, конструктивних елементів тунелів, галерей, платформ, настилів переїздів, індукторів локомотивної сигналізації, механізмів стрілочних переводів та розташованих у їх межах пристроїв СЦБ, а також споруд та пристроїв, що розташовуються на території промислових і транспортних підприємств (крім споруд та пристроїв, габарити наближення яких обмежені не суцільними лініями ------ о ------; ------ ∙ ------ тощо), а також споруд та пристроїв, що розташовуються на міжколійях станцій; 2 – лінія наближення будівель, споруд та пристроїв (крім прогонових споруд мостів, конструктивних елементів тунелів, галерей та платформ), що розташовані з зовнішнього боку крайніх колій перегонів та станцій між територіями суміжних промислових та транспортних підприємств, а також із зовнішнього боку крайніх колій, що з’єднують станції на території промислових та транспортних підприємств; Таблиця 2.1 НОРМАЛЬНІ ТА МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМІ ЗАЗОРИ МІЖ СПОРУДАМИ ТА ПРИСТРОЯМИ, ЩО ЗАНОВО БУДУЮТЬСЯ ТА ПЕРЕБУДОВУЮТЬСЯ ПІД ЕЛЕКТРИЧНУ ТЯГУ, ТА КОНТАКТНИМ ПРОВОДОМ, СТРУМОПРИЙМАЧЕМ І РУХОМИМ СКЛАДОМ
3 – лінія, вище якої на перегонах і у межах корисної довжини колій на станціях не повинен підніматися ні один пристрій, крім інженерних споруд, настилів переїздів, індукторів локомотивної сигналізації, а також механізмів стрілочних переводів та розташованих в їх межах пристроїв СЦБ; 4 – лінія наближення підкранових балок, ригелів, стояків, прорізів воріт і тому подібних споруд та пристроїв на коліях, що призначаються для експлуатації тільки спеціального рухомого складу промислового транспорту висотою не більше 4700 мм та попадання на які рухомого складу загального користування висотою більше 4700 мм (до 5300 мм) виключається; 5 – лінія наближення колон, що стоять окремо, стояків, прорізів воріт виробничих споруд, а також виступаючих частин будівель (пілястр контрфорсів, сходів тощо) при їх довжині уздовж колії не більше 1000 мм; 6 – лінія наближення вантажно-розвантажувальних та зливально-наливних пристроїв, звисів дахів прирейкових складів, пристроїв по технічному обслуговуванню, екіпіруванню та ремонту рухомого складу та інших технологічних пристроїв у непрацюючому їх стані, що розташовані на станційних (крім головних та приймально-відправних) і портових коліях; 7 – лінія наближення конструктивних елементів тунелів, перил на мостах, естакадах та інших інженерних спорудах. При ширині колії 1520 мм а1 = 670 мм, а2 = 760 мм; при ширині колії 1524 мм а1 = 672 мм, а2 = 762 мм. Розміри від осі колії до точок 1, 1а та від рівня верху головок рейок до лінії І – І вказані для неелектрифікованих колій, при цьому у дужках наведені розміри, що допускаються усередині споруд. Ширину жолоба (а2 – а1) у межах настилу переїздів на прямих дільницях колії допускається приймати не менше 75 мм. Висоту вантажних та пасажирських високих платформ допускається, в окремих випадках, що передбачені Інструкцією по застосуванню габаритів наближення споруд та рухомого складу, приймати більше 1100 мм від рівня верху головок рейок, а вантажні платформи розташовувати від осі колії на відстані не менше 1750 мм за умови забезпечення безпеки руху, а також безпеки персоналу, який їх обслуговує. На коліях, по яких можливе пропускання негабаритних вантажів, не повинно бути ні однієї споруди або пристрою, що не відповідав би на висоті 1100 мм від рівня верху головок рейок основному обрису габариту Сн , який показаний суцільними лініями. Опори, щогли, стовпи та інші споруди та пристрої не повинні обмежувати потрібну дальність видимості світлофорів і семафорів. Відстань (3100 мм) від осі колії до лінії наближення будівель, споруд та пристроїв (_____ . _____) у важких умовах допускається при відповідному обґрунтуванні і за дозволом міністерства або відомства, у віданні яких знаходяться залізничні колії, зменшувати, але приймати не менше: 2750 мм – до внутрішнього краю щогл контактної мережі, щогл світлофорів та семафорів, підпірних стінок на перегонах і 2450 мм – на станціях; 1920 мм – до частин карликових світлофорів, що виступають, при висоті світлофорів не більше 1100 мм (від рівня верху головок рейок). При відповідному обґрунтуванні та за дозволом міністерства або відомства, у віданні яких знаходяться залізничні колії, допускається: - розміщувати обмежені лінією ------ о ------ споруди та пристрої висотою 4800 мм; - відстань (2350 мм) від осі колії до лінії ------ оо ------ у важких умовах зменшувати до 2250 мм. Відстань (2000 мм) від осі колії до лінії ------ ооо ------ допускається в обгрунтованих випадках зменшувати за умови дотримання мінімальних зазорів між контуром рухомого складу та конкретної споруди або пристрою, що наведені в Інструкції по застосуванню габаритів наближення споруд та рухомого складу, і забезпечення можливості експлуатації перспективного рухомого складу збільшених габаритів. Пояснення до рис. 2.3: 1 – верхній контур габариту наближення споруд; 2 – верхній обрис габариту рухомого складу; 3 – контур, що відповідає положенням струмоприймача при цого зсувах по висоті та в сторони. Для внутрішніх колій промислових та транспортних підприємств, що розташовані під капітальними інженерними спорудами, які обмежують габарит, висоту підвіски контактного проводу за дозволом міністерства або відомства, що затверджують проект, допускається зменшувати з врахуванням конструкції та розмірів типів рухомого складу, що фактично обертаються по цих коліях. При застосуванні для колій промислових та транспортних підприємств напруги в контактній мережі менше 1,5 кВ висота підвіски контактного проводу та величини повітряних зазорів між струмонесучими частинами контактної мережі та заземленими частинами інженерних споруд повинні встановлюватися проектом та затверджуватися міністерством або відомством, у віданні яких знаходяться відповідні колії. При боковому струмозніманні висоту підвіски та винос від осі колії контактного проводу слід визначати проектом в кожному окремому випадку у залежності від місцевих умов, конструкції типів рухомого складу, що обертаються, та умов безпеки руху. Габарити наближення споруд залізниць колії 1520 (1524) мм, що вказані на рис. 2.1 - 2.3, повинні застосовуватися і для колій 1435 мм, що розташовані на території України, по яких обертається (після зміни візків) рухомий склад України. 2.5 Відстань між осями колій на перегонах двоколійних колій на прямих ділянках має бути не менша 4100 мм. На триколійних та чотириколійних ділянках відстань між осями другої і третьої колії на прямих ділянках має бути не менша 5000 мм. Відстань між осями суміжних колій на станціях на прямих ділянках має бути не менша 4800 мм, на другорядних коліях і коліях вантажних районів – не менша 4500 мм. При розміщенні на станціях головних колій крайніми з дозволу начальника залізниці допускається відстань між ними 4100 мм. Відстань між осями колій, призначених для безпосереднього перевантаження вантажів з вагона у вагон, може становити 3600 мм. Горизонтальні відстані на кривих ділянках між осями суміжних колій і між віссю колії та габаритом наближення споруд на перегонах і станціях визначаються Інструкцією із застосування габаритів наближення споруд. Відстані між осями суміжних колій на перегонах встановлені з розрахунку, щоб ширина міжколій забезпечувала безперешкодне пропускання рухомого складу, а на три - і чотириколійних дільницях – дозволяла, крім того, залишати в розширеному міжколійї необхідний колійний інвентар та інструменти, а також установлювати відповідні сигнали (рис. 2.4).  Рис. 2.4 Відстані між осями суміжних колій Відстані між осями суміжних колій станцій, що заново будуються та реконструюються, згідно з БНіП приймають відповідно до табл. 2.2. Мінімальні відстані допускається приймати при відповідному обгрунтуванні: для нових станцій, роз’їздів та обгінних пунктів, що розташовуються на існуючих лініях в особливо важких умовах; для існуючих роздільних пунктів, що перебудовуються, у важких умовах; при проектуванні станцій, роз’їздів та обгінних пунктів на нових лініях, як виняток, за погодженням з Укрзалізницею. Таблиця 2.2 ВІДСТАНІ МІЖ ОСЯМИ КОЛІЙ НА СТАНЦІЯХ, РОЗ’ЇЗДАХ ТА ОБГІННИХ ПУНКТАХ
При розташуванні в міжколійї споруд та пристроїв відстань між осями колій у необхідних випадках слід збільшувати таким чином, щоб у кожну сторону від них до осі сусідніх колій забезпечувалось дотримання габаритів наближення споруд С та Сн по їх суцільних лініях для станцій. На станціях через кожні 8-10 колій повинні передбачатися розширені, не менше чим 6500 мм, міжколійя, у яких слід розміщувати усі пристрої, що перешкоджають роботі машин з поточного утримання та ремонту колії (снігоочисних та снігоприбиральних, щебенеочисних тощо). Для пропускання поїздів з негабаритними вантажами на станціях зміни локомотива та проміжних станціях із стоянками поїздів для технічних потреб слід передбачати не менше ніж по одній колії у кожному напрямку з відстанню між осями суміжних колій 5300 мм. При розташуванні головних колій крайніми, за дозволом начальника залізниці, допускається приймати відстань між осями 4100 мм, як і на прилеглих перегонах. Оскільки звужена міжколійя на станції крайня, вона не небезпечна, так як працівник, який опинився на ній в момент проходження поїзда, завжди може зійти на обочину земляного полотна. 2.6 Навантажений на відкритому рухомому складі вантаж (з урахуванням упаковки та закріплення) повинен розміщуватися у межах габаритів навантаження, визначених Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Вантажі, які не можуть бути розміщені на відкритому рухомому складі у межах габаритів навантаження, перевозяться згідно з порядком, встановленим Державною адміністрацією залізничного транспорту України. Для перевірки правильності розміщення вантажів у межах зазначеного габариту в місцях масового навантаження (на під’їзних коліях, у морських і річкових портах), на станціях перевантаження встановлюються габаритні ворота. Розвантажені та підготовлені до навантаження біля колії вантажі укладаються і закріплюються таким чином, щоб габарит наближення споруд не порушувався. Вантажі (крім баласту, розвантаженого для робіт на колії) при висоті до 1200 мм мають знаходитись від зовнішньої грані головки крайньої рейки не ближче 2,0 м, а при більшій висоті – не ближче 2,5 м. Габаритом навантаження (рис. 2.5) називається граничний поперечний (перпендикулярний осі колії) контур, у якому не виходячи назовні, повинен розміщуватися навантажений на відкритий рухомий склад вантаж (з урахуванням упаковки та кріплення) при знаходженні рухомого складу на прямій горизонтальній колії і суміщенні в одній вертикальній площині поздовжніх осей рухомого складу та колії. Габарит С  Рис. 2.5 Габарит навантаження Рис. 2.6 Зони негабаритності Вантаж є негабаритним, якщо він при розміщенні на відкритому рухливому поїзді, що знаходиться на прямій у горизонтальній ділянці колії (при збігу в одній вертикальній площині подовжніх осей вагона і колії) перевищує обрис габариту навантаження, чи його геометричні виноси в кривих за межі габариту навантаження перевищують геометричні виноси у відповідних кривих розрахункового вагона. Геометричним виносом чи вантажу рухомого складу називається відхилення його від подовжньої осі шляху в кривій без підвищення зовнішньої рейки при установці рухомого складу в кривій по хорді. У залежності від висоти від рівня головок рейок, на якій вантаж виходить за габарит навантаження, установлені три основні зони негабаритності (рис.2.6): - зона нижньої негабаритності - на висоті від 480 до 1229 мм при відстані від осі шляху 1626-1760 мм і на висоті від 1230 до 1399 мм - при відстані 1626-2240 мм; зона бокової негабаритності - на висоті від 1400 до 4000 мм (включно); зона верхньої негабаритності - на висоті від 4001 до 5300 мм. Крім того, для визначення умов пропуску вантажів верхньої негабаритності на двоколійних лініях додатково введена умовна зона спільної бокової і верхньої негабаритності: на висоті від рівня головок рейок від 4001 до 4625 мм на відстані від осі шляху від 1625 мм до границі «зони» негабаритності (рис.2.6). У залежності від величини виходу негабаритних вантажів за габарит навантаження у зазначених у основних зонах установлені наступні ступені негабаритності вантажів- у нижній зоні негабаритності - шість ступенів, у боковій зоні негабаритності - шість ступенів, у верхній зоні негабаритності — три ступені. Ступінь негабаритності вантажу повинна встановлюватися не тільки по розмірах його в завантаженому стані на прямій ділянці колії, але також з урахуванням проходу вагоном кривих ділянок колії. Якщо геометричні виноси вантажу в кривих перевищують геометричні виноси в цих кривих розрахункового вагона, то за умовою проходу кривих даний вантаж може мати розрахункову негабаритність. Розрахункова негабаритність повинна визначатися відправником вантажу для вантажів: - довгомірних, коли величина відносини їхньої довжини до бази рухомого складу складає більш 1,41; - перевезених на зчепах платформ;
Вантаж, що перевищує граничні обриси зон негабаритності, а також габарит навантаження в нижній зоні (нижче 480 мм від РГР) і у верхній зоні (вище 5300 мм від РГР), називається поверхнегабаритним. Відповідно до зон негабаритності вантаж може мати нижню, бокову і верхню поверхнегабаритність. Поверхнегабаритність вантажів, що мають висоту більше 5300 мм, називається вертикальною. Перевезення поверхнегабаритних вантажів, а також вантажів нижньої і бокової негабаритності 6-й ступеня здійснюється з контрольною рамкою. Р О З Д І Л 3 | ||||||||||||||||||||||||||||||