вивчення ПТЕ повний. Державна адміністрація залізничного транспорту України коментарі та розяснення щодо застосування положень правил технічної експлуатації залізниць україни
 Скачать 23.43 Mb.
|
Р О З Д І Л 5СПОРУДИ ТА ПРИСТРОЇ СТАНЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА
Будівлі, платформи та інші споруди і пристрої для обслуговування пасажирів повинні мати архітектурно-художній вигляд, а їх утримання має забезпечувати зручне й безпечне виконання операцій, пов’язаних з перевезенням пасажирів. Для проходу на пасажирські платформи у необхідних випадках мають бути пішохідні тунелі або мости. При збереженні переходів на одному рівні на станціях вони обладнуються пішохідними настилами, покажчиками й попереджувальними написами, а при необхідності - автоматичною сигналізацією. Пасажирські станції обладнуються автоматизованою системою резервування місць та продажу квитків, системою квитководрукувальних машин і автоматів, камерами схову самообслуговування, автоматичними покажчиками відправлення поїздів, довідковими пристроями. Пасажирські пункти зупинки на перегонах повинні мати пасажирські платформи з навісами або павільйонами, а в залежності від кількості пасажирів, що обслуговуються, - квиткові каси. Вантажні і холодильні пристрої мають забезпечувати охорону вантажів та зручне виконання вантажних операцій. Для виконання виробничих процесів на станціях є відповідні пристрої, до складу яких входять: залізничні колії, пристрої сигналізації та зв’язку, електропостачання і електрифікації, спеціальні будівлі (пасажирські, технічної і товарної контор тощо), споруди для обслуговування пасажирського (тунелі, пішохідні мости, платформи) і вантажного (сортувальні пристрої, споруди вагонних і локомотивних господарств, ремонтно-експлуатаційні бази тощо) руху. Усі ці пристрої повинні забезпечувати встановлені розміри руху, безпеку руху поїздів та безпечні умови праці, утримуватися у належному порядку і забезпечувати можливість організувати роботу усіх підрозділів станції за технологічним процесом. Усі складські споруди на станціях поділяються на закриті склади, криті та відкриті платформи і площадки. До критих складських приміщень (рис. 5.1) належать склади тарнопакувальних вантажів, холодильники, елеватори, бункерні пристрої тощо. Вони використовуються для зберігання вантажів, якість яких залежить від температури оточуючого повітря (швидкопсувні вантажі) або дії атмосферних опадів (цемент, зерно, мінеральні добрива, тарнопакувальні вантажі) тощо.  Рис. 5.1 Схема закритого складу (поперечний переріз) Криті платформи використовуються для зберігання малоцінних вантажів, що потребують захисту від атмосферних опадів, але таких, які не бояться впливу вітру і температури (профільна сталь, газові труби, вогнетриви, обладнання без упаковки тощо) (рис. 5.2, а). Відкриті платформи служать для зберігання вантажів, що не бояться атмосферних опадів і температурних коливань (цегла, упаковане обладнання, великовагові вантажі, автомобілі, сільськогосподарська техніка тощо) (рис. 5.2, б).  б)  Рис. 5.2 Платформи: а - крита; б - відкрита Відкриті площадки, як правило, призначені для зберігання сипучих, навалочних, великовагових вантажів і контейнерів.
У службових приміщеннях чергових по станціях дозволяється встановлювати прилади управління і контролю, у тому числі апаратуру автоматизованого робочого місця, що безпосередньо відноситься до роботи чергового по станції, а також пульти централізованого управління освітленням та дистанційного управління секційними роз’єднувачами і стойки телемеханіки. Розміщення іншого обладнання й апаратури допускається у виключних випадках з дозволу начальника дирекції залізничних перевезень (начальника залізниці). Приміщення для працівників, які обслуговують пасажирів, вантажовідправників та вантажоодержувачів повинні мати зручний доступ для швидкого виконання операцій. Приміщення, призначені для обслуговування пасажирів, категорично забороняється займати для інших потреб. Службові приміщення для працівників, пов’язаних з рухом поїздів (чергових по станції, працівників станційних технологічних центрів(СТЦ), прийомоздавальників вантажів тощо), повинні забезпечувати зручні умови для роботи і мати виходи безпосередньо до станційних колій. При спеціалізації приміщень у пасажирських будівлях прагнуть до того, щоб пасажирам не доводилось робити складних переміщень від входу у будівлю до виходу на пасажирську платформу (для посадки у поїзд) і щоб не створювались зустрічні потоки пасажирів. Для цього пасажирські будівлі улаштовуються таким чином, щоб до залу для пасажирів безпосередньо примикали білетні каси, багажні приміщення, кімната матері і дитини, довідкове бюро, перукарня, буфет та інші необхідні приміщення. Приміщення для працівників, які обслуговують пасажирів і клієнтуру, повинні мати зручний доступ, що забезпечує швидке виконання операцій.
1100 мм - від рівня верху головок рейок для високих платформ; 200 мм - від рівня верху головок рейок для низьких платформ; 1920 мм - від осі колії для високих платформ; 1745 мм - від осі колії для низьких платформ. На кривих ділянках ці відстані визначаються за нормами, встановленими Інструкцією із застосування габаритів наближення споруд. У процесі експлуатації допускаються зміни вказаних розмірів у таких інтервалах: по висоті до 20 мм - у бік збільшення й до 50 мм - у бік зменшення; по відстані від осі колії до 30 мм - у бік збільшення й до 25 мм - у бік зменшення. Висота пасажирських та вантажних платформ, більша за встановлену величину, і відстань від осі колії, менша встановленого розміру, допускаються Інструкцією із застосування габаритів наближення споруд в залежності від призначення колій, біля яких вони розміщені, від типу рухомого складу, що обертається, і швидкості руху. Високі платформи, що заново будуються й перебудовуються, на станціях та перегонах повинні мати конструкцію, що дозволяє проводити машинізований ремонт колії й механізоване прибирання платформ, а на станціях, крім того, двосторонній огляд і ремонт ходових частин вагонів та локомотивів. При ремонті колії й платформ забороняється змінювати встановлені відстані від рівня верху головки рейки до верху пасажирських і вантажних платформ, а також від осі колії до краю платформ. При висоті 1100 мм платформа знаходиться майже на одному рівні з підлогою вагона (платформа нижче рівня підлоги моторвагонного рухомого складу приблизно на 20 см) та забезпечує швидку посадку і висадку пасажирів. Платформи не можуть споруджуватися більш високими, оскільки цим буде порушений габарит С. Ширина платформи вибирається з таким розрахунком, щоб був забезпечений зручний прохід пасажирів при посадці їх у вагони і висадці з вагонів із урахуванням розміщення на платформі у необхідних випадках кіосків, ларьків, пішохідних мостів, доріжок для проїзду багажних візків тощо. Проміжні пасажирські платформи, що розташовані між коліями, з’єднуються між собою та з основною платформою біля пасажирської будівлі переходами (настилом) на рівню рейок, а при великих пасажиропотоках і при великому русі поїздів - пішохідними мостами над коліями або тунелями під коліями. 5.4 Станційні пости, з яких безпосередньо здійснюється управління стрілками й сигналами, мають розміщуватися так, щоб було добре видно відповідні стрілки і колії. Виняток може бути допущений для постів електричної централізації (крім гіркових постів) в залежності від місцевих умов станцій. Нормальна видимість колій і стрілок із станційних постів - найважливіша умова більш продуктивної та безаварійної роботи станції. Нормальна видимість забезпечується розміщенням постів у такому місті і такої висоти, щоб можна було легко бачити стрілки, що управляються з цього поста, при цьому у будівлях постів улаштовуються широкі світлові отвори. Для уберігання скла взимку від замерзання на віконних рамах постів установлюються електронагрівачі. При електричній централізації бажано також мати пости, з яких було б зручно бачити відповідний район станції. Однак, якщо улаштування такого поста дороге або неможливе, то пост може бути розміщений і у такому місці, де немає з нього безпосередньої видимості колій і стрілок, так як пристрої електричної централізації не допускають переведення стрілки під составом, а на постах установлюються електричні світлові схеми стрілочного району або станції у цілому, які показують вільність або зайнятість колій та положення стрілочних переводів і сигналів.
Приблизний перелік сигнальних приладів, інвентаря, інструментів і матеріалів, який повинен мати кожний пост централізації і стрілочний пост: - червоні переносні щити - 4 шт.; - шести з ліхтарями - 4 шт.; - акумуляторні ліхтарі - за кількістю працюючих у зміну; - лопати залізні - 1 шт.; - лопати дерев’яні - 1 шт.; - кирки - 1 шт.; - ломи залізні - 1 шт.; - скребки - 1 шт.; - гальмові башмаки - за потребою, виходячи з місцевих умов (кількість зазначається у технічно-розпорядчому акті станції); - курбелі - за потребою, виходячи з місцевих умов (кількість зазначається у технічно-розпорядчому акті станції); - навісні замки - за потребою, виходячи з місцевих умов (кількість вказується у технічно-розпорядчому акті станції); - сигнальні прапорці (червоні і жовті) - за кількістю працюючих у зміну; - сигнальні ріжки - за кількістю працюючих у зміну; - столи - 1 шт.; - стільці - за кількістю працюючих у зміну; - бачки (чайники) для питної води - 1 шт.; - кухоль - 1 шт.; - аптечка з медикаментами - 1 шт.; - настінний годинник - 1 шт.; - ящик для піску - 1 шт.; - мітли - 2 шт.; - заправлені гасові лампи зі склом - за потребою, виходячи з місцевих умов (при наявності стрілок із покажчиками лампового освітлення); - червоні ковпачки - за потребою, виходячи з місцевих умов (кількість зазначається у технічно-розпорядчому акті станції); На станціях, обладнаних пристроями електричної централізації стрілок і сигналів, на яких посади сигналіста та чергових стрілочних постів не передбачені, місце знаходження сигнальних приладів, інвентаря, інструменту і матеріалів встановлюється начальником станції. 5.6 Сортувальні гірки мають бути обладнані світлофорною сигналізацією, радіозв’язком та пристроями двобічного паркового зв’язку для переговорів і передачі машиністам гіркових локомотивів, бригадам складачів поїздів та іншим працівникам необхідних вказівок. Сортувальні гірки в залежності від обсягу роботи обладнуються пристроями механізації і автоматизації розпуску вагонів, гірковою централізацією стрілок, гірковою автоматичною локомотивною сигналізацією і пристроями для передачі й пересилання необхідних документів. Усі стрілки, включені до гіркової централізації, мають бути обладнані пристроями механізованої очистки або сніготанення. На станціях з автоматизованими і механізованими гірками повинні бути майстерні і механізовані площадки для технічного обслуговування і ремонту гіркового обладнання. Сортувальні гірки (рис. 5.3) використовуються для переробки составів поїздів шляхом сортування вагонів з використанням в основному сили ваги. Поділяються вони на гірки великої потужності із середньодобовою переробкою , гірки середньої потужності і гірки малої потужності. При переробці до 250 вагонів за добу застосовують витяжні колії спеціального профілю. Гірки можуть бути немеханізованими і обладнаними пристроями механізації та автоматизації.  Рис. 5.3 Загальний вигляд спускної частини гірки На немеханізованих гірках з переробкою 250-750 вагонів за добу стрілки, як правило, обладнуються електричною централізацією з місцевим управлінням та світлофорною сигналізацією. Гіркові горловини оснащуються пристроями двостороннього гучномовного зв’язку та маневровим радіозв’язком. Гальмування вагонів виконується за допомогою ручних або автоматизованих башмаків, які ставляться на рейки за допомогою вилок і башмаконакладачів. А виводяться з-під вагона за допомогою башмакоскидачів. На механізованих гірках гальмування вагонів виконується за допомогою гіркових уповільнювачів, які використовуються для інтервального та прицільного гальмування при скочуванні відчепів (рис. 5.4)  Рис. 5.4 Гіркові вагонні уповільнювачі Комплекс пристроїв автоматизації сортувальних гірок містить гіркову автоматичну централізацію (ГАЦ) для переведення стрілок і завдання маршрутів скочування відчепів; систему автоматичного завдання швидкості розпуску составів (АЗСР) для управління гірковими світлофорами та гірковою автоматичною локомотивною сигналізацією (ГАЛС) або безпосередньо гірковим локомотивом за допомогою системи телеуправління (ТГЛ); систему автоматичного регулювання швидкості скочування відчепів (АРС) для управління вагонними уповільнювачами та забезпечення заданого інтервалу руху відчепів і дальності їх пробігу. Автоматизацію роботи ГАЦ досягають за рахунок застосування гіркового програмно-задаючого пристрою (ГПЗУ), який дозволяє запам’ятовувати і автоматично реалізовувати програми розпуску шести составів. До наземних пристроїв автоматики, що застосовуються на сортувальних гірках, належать гіркові вагонні уповільнювачі (рис. 5.4), пристрої вимірювання вагової категорії відчепів, швидкості та прискорення їх руху, гіркові світлофори та їхні повторювачі з покажчиками, пристрої пневматичної очистки стрілок, контролю заповнення колій підгіркового парку у системі АРС, гіркові рейкові ланцюги та стрілочні електроприводи у системі ГАЦ, лінійні шлейфи каналу індуктивного зв’язку в системах ГАЛС і ТГЛ. Для пересилки вантажних документів на сортувальних станціях застосовують пневматичну пошту. За її допомогою пакети з вантажними документами поїздів, що прибувають з парку прибуття, пересилаються СТЦ, а документи на сформований поїзд - з технічної контори у парк відправлення для вручення машиністу поїзда. На гірковому посту об’єднаного типу (рис. 5.5) знаходяться чергові по станції, чергові по гірці, маневровий диспетчер, СТЦ, пристрої обчислювальної техніки, пневмопошта тощо. При цьому досягається концентрація управління сортувальною станцією, що знижує витрати часу на управлінські функції. |
