іхс. Фарм проби при іхс. Фармакологічні проби при іхс
Скачать 445.73 Kb.
|
Фармакологічні проби при ІХСПідготувала лікар-інтерн Колотило Г.Д. Як неінвазивний метод діагностики ІХС поряд із навантажувальними пробами (НП ) часто використовуються фармакологічні проби. Показаннями до фармакологічного тестування хворих на ІХС є випадки, коли немає змоги використовувати найбільш фізіологічний метод – проби з дозованим фізичним навантаженням ( ДФН). Це стосується осіб з ортопедичними дефектами, захворюваннями суглобів, м’язів і судин нижніх кінцівок, а також детренованих пацієнтів, при супутній легеневій патології. Фармакологічні проби:
Фармакологічні проби:
Фармакологічні проби:
Фармакологічні проби:
Калієва та індералова проби зазвичай призначаються при підозрі на ІХС і найбільш демонстративні при негативних або згладжених зубцях Т. Проби вважаються позитивними при тимчасовій нормалізації зубця Т або їх вираженій позитивній динаміці у тих ЕКГвідведеннях, де до проби вони були негативними (переважно це грудні відведення). Негативний результат проб вважається тоді, коли після прийому препарату немає динамічних змін ЕКГ. Слід враховувати, що для ІХС у більшості випадків характерна негативна проба з калієм та обзиданом, при цьому інверсія зубця Т після їх прийому зберігається. Це є дуже важливим при проведенні диференційної діагностики ІХС з НЦД, при якій результати зазначених проб є позитивними [5]. У своїй роботі лікарі часто мають справу з інфарктоподібними змінами на ЕКГ при повній відсутності клінічних даних щодо коронарної патології. Йдеться про ЕКГ-феномен, який називається «синдром ранньої реполяризації шлуночків» (СРРШ). Незважаючи на те, що даний синдром має ряд характерних для нього ЕКГ-ознак, його часто важко диференціювати від субепікардіальної ішемії міокарда. Фармакологічні проби
Існують інші (немедикаментозні) функціональні ЕКГ-тести, які є провокуючими при дисфункції вегетативної нервової системи і допомагають у диференційній діагностиці з ІХС. Серед таких проб найбільш часто застосовуються такі: Проба з гіпервентиляцією. Проводиться вранці натще або через 2,0–2,5 год. після вживання їжі. За даними літератури, у хворих з НЦД під час гіпервентиляції неспецифічні зміни на ЕКГ виявляються в 5–20 разів частіше, ніж у хворих з хронічною ІХС. Перед пробою реєструється вихідна ЕКГ, далі пацієнт робить 20–30 форсованих глибоких вдихів із великою частотою без перерви протягом 20–30 с. Одразу після цього проводиться повторне ЕКГ-дослідження кожні 15 с протягом 5–6 хв. Проба вважається позитивною при появі знижених або двофазних зубців Т або в разі появи незначної депресії сегмента ST до 0,5 мм у відведеннях I, II, avL, avF, V4-6, а також при прискоренні ЧСС більше ніж на 30% порівняно з вихідною. Механізм проби полягає в появі гіпокапнії, респіраторного алкалозу та виникненні у зв’язку з цим тимчасового зниження калію в міокарді, а також порушення дисоціації оксигемоглобіну. Ортостатична проба. Проводиться через 2,0–2,5 год. після сніданку. Вона використовується для диференціальної діагностики НЦД та ІХС при виявленні у хворих на ЕКГ згладжених, двофазних зубців Т у декількох відведеннях. У горизонтальному положенні реєструється фонова ЕКГ у 12 відведеннях і вимірюється АТ. Далі пацієнт займає вертикальне положення, в якому знову реєструється ЕКГ на 1–3–6–10-й хвилинах з одночасним вимірюванням АТ. Зміна положення тіла приводить до деякого переміщення серця у грудній порожнині, перерозподілу крові, сприяє підвищенню тонусу симпатичної нервової системи (поява рефлекторної тахікардії) та інколи – до змін ЕКГ. Якщо на ЕКГ у вертикальному положенні виявляється депресія сегмента ST до 1,0 мм і (або) негативні двофазні сплощені зубці Т у відведеннях I, II, avL, avF і V4-6, відзначається неадекватна реакція пульсу і АТ, то проба розцінюється як позитивна Запис ЕКГ після глибокого вдиху. Застосовується для диференціювання дихальної та недихальної синусової аритмії (при недихальному варіанті аритмії вона зберігається на вдиху), може бути провокуючим фактором різних екстрасистолій, синьоатріальної блокади, міграції суправентрикулярного водія ритму. Також під час проби можуть зникати патологічні зубці Т у правих грудних відведеннях, що свідчить про відсутність їх коронарного походження. З огляду на високий процент у загальній структурі ССЗ пацієнтів з НЦД (близько 35–50%), доречно більш детально описати особливості діагностики та диференційної діагностики цього захворювання, в тому числі з урахуванням функціональних і фармакологічних проб. Отже, на ЕКГ хворих з НЦД патологічні зміни часто не виявляються, у деяких пацієнтів при запису ЕКГ відзначаються неспецифічні зміни зубця Р, обумовлені дисфункцією вегетативної нервової системи. Часто спостерігаються розлади автоматизму та збудливості: синусова брадикардія; синусова тахікардія; міграція водія ритму; політопні екстрасистоли. Дякую за увагу!!! |