курсова Adelina. Феномен сім'ї дослідження теоретичних засад Концепція сім'ї в науці. Сутність, типи сім'ї
 Скачать 357.4 Kb.
|
|
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙНИХ ФОРМ РОЗВИТКУ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН Для сучасної української сім'ї характерна висока адаптивність. Різноспрямовані ризики соціального розвитку формують як кризові очікування, а й виробляють нові типи пристосувальної поведінки. Провідне значення приділяється збереженню здоров'я, здобуття гідної освіти, професійної успішності. Однак у пріоритетах розпливчастої позиції «жити як усі» зберігають актуальність дозвільні заходи, різні форми відпочинку, реалізації устремлінь до придбань у сфері послуг та різних видів власності. Одні й самі види благ стають доступними навіть за значної різниці у рівні доходів конкретної сім'ї. І якщо видимі ознаки багатства створюють певне розуміння того, чому хтось має дороге майно, нерухомість, відпочиває на закордонних курортах, то в ситуації статистики невисоких доходів такого роду зумовленість проглядається не завжди. Так, при певній економії та розстановці споживчих пріоритетів, відпочинок на закордонних курортах стає реальною реальністю для людей з небагатих сімей [55] . Також зазначимо, що специфічним критерієм, що вирівнює між багатими і бідними, стає в сучасних умовах проблемне поле факторів соціального неблагополуччя. Алкоголізм, наркоманія, різноманітних фізіологічні та немедикаментозні залежності однаково ефективно вражають представників усіх соціальних верств сучасного українського суспільства. Також у загальних, відомих рисах розкривається і елементна основа соціальної діагностики сучасної сім'ї. Розлади в сім'ях, розлучення подружжя стали загрозливою, але звичною реальністю для всієї піраміди стратифікаційної ієрархії. Загальна ситуація доповнюється кризовими проявами, пов'язаними з високим рівнем абортів, дитячою безпритульністю, перенаселеністю дитячих будинків. У соціології сімейна політика держави традиційно сприймається як один із напрямів соціальної політики держави, нерозривно пов'язане з демографічною політикою, оскільки найважливішою функцією сім'ї є відтворення нації. Підтримка інституту сім'ї знаходить відображення в сучасному українському праві за багатьма його галузевими гілками, починаючи від заходів економічних (нехай і не настільки масштабних, як це необхідно), — збільшення податкових відрахувань членам сім'ї, які виховують дітей, або продовження терміну для набуття права на материнський капітал», до відроджених заходів морального заохочення як заснування ордену «Батьківська слава». Однак, на наш погляд, основний наголос у реалізації сучасної сімейної політики української держави робиться юридичних засадах охорони дитинства, у тому числі захисту інтересів дітей, що залишилися без піклування батьків. Саме цей напрямок в останнє десятиліття визначає динамічний розвиток федерального законодавства, що діє у сфері сім'ї. Нові перспективи реалізації національної сімейної політики та розвитку законодавства задаються прийняттям України зобов'язань щодо виконання Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини, що стосуються торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії у 2000 р. та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуальних зловживань у 2007 р. У зв'язку з викладеним, державна сімейна політика представляється як цілеспрямована діяльність органів державної влади з управління соціальними процесами, що протікають у сфері сім'ї, з метою їхньої оптимізації з позицій довгострокових інтересів суспільства. Вміння створювати та зберігати сім'ю, культуру та основи сімейного спілкування, виховання дітей необхідно вчити молодих людей і це завдання всіх служб, які працюють з молоддю, сім'єю та дітьми. Справді, сім'я — це велика, довга і наполеглива праця, якій треба вчитися, для якої необхідне терпіння (і йому теж треба вчитися), його треба поважати і цінувати, це повинен знати кожен громадянин, усвідомлювати, що сім'я — велика цінність, а не вимушене зі співжиття, обумовлене появою небажаних дітей [62] . На жаль, все частіше домінує останній варіант, і для заломлення такої тенденції має проводитись відповідна робота. Проте нині відсутня як єдина цілісна система виховання молоді, а й загальнонаціональна ідея, яка б об'єднати суспільство. Засоби масової інформації могли б стати помічником у справі виховання підростаючого покоління, пропаганді традиційних сімейних цінностей, прищеплення високих моральних та моральних якостей у патріотичному вихованні дітей та підлітків за умови відмови від свого руйнівного курсу. Вони могли б впливати на формування у молодих людей твердого морального стрижня, завдяки якому людина зможе встояти у будь-яких життєвих випробуваннях. Підготовка підростаючої людини до сімейного життя, виконання подружніх та батьківських обов'язків, виховання дітей, міжособистісного спілкування в рамках соціуму має здійснюватися на всіх етапах її розвитку та за участю всіх соціальних інститутів, що беруть участь у вихованні та соціалізації особистості. При цьому необхідно при визначенні змісту та методики виховання враховувати специфіку вікового становлення особистості, характер сімейно-шлюбних відносин, комплексність та взаємозв'язок усіх факторів, що формують особистість [63] . Спеціальна організація підготовки молоді до одруження є одним із перспективних напрямів діяльності соціальних служб. Найбільш актуальний напрямок підготовки: юридичний, психологічний, медичний, господарсько-економічний. Необхідність реалізації цих напрямів обумовлена тим, що у своїй більшості молоді люди, що одружуються, мають найнеясніші уявлення про сімейне право, правові основи шлюбу, практично не вміють планувати бюджет, не володіють найпростішими побутовими навичками, не можуть без великих коштів створити домашній затишок, не кажучи вже про психологічний клімат у сімейних стосунках. Ще одна проблема – збереження вже створеної родини. І тут, крім просвітницької роботи, необхідно зосередити увагу структур, які займаються роботою з молодими сім'ями, на сприяння молодятам та молодим подружжям у пошуку та доборі місця роботи, а також тимчасових та додаткових джерел доходу, у тому числі шляхом створення нових робочих місць. Найважливішим завданням вирішення проблем сімей є підвищення рівня життя, що не може бути досягнуто без комплексної державної політики, спрямованої на зростання доходів, насамперед від трудової діяльності. У зв'язку з цим доцільно для громадян з високим сімейним навантаженням розвивати форми зайнятості, що дозволяють поєднувати роботу з виконанням сімейних обов'язків, такі як зайнятість на умовах неповного робочого часу, робота за гнучким графіком або вдома, а також надавати підтримку розвитку сімейного підприємництва та фермерства . Необхідно створити реальні умови для поєднання батьківських та сімейних обов'язків із професійною діяльністю. У сучасних умовах, коли не всі сім'ї можуть дозволити собі придбати житло та багатьом з них потрібна фінансова допомога, вирішенням житлового питання мають стати створення додаткових механізмів стимулювання будівництва житла економічного класу та впровадження інноваційних фінансових заходів підтримки сімей при придбанні житла самостійно. ВИСНОВКИ Проведене дослідження показало, що проблеми соціальної нерівності, невідповідності соціально-статусних позицій очікуванням та потребам людей дуже актуальні в сучасній українській сім'ї. Дослідження виявило наростаючу напруженість, індикатори дисфункціональності, що проявляються, безпосередньо пов'язані з системою соціальної диференціації, що склалася, і ставлення респондентів до неї. Більшість сімей демонструють бажання поліпшити свої соціально-статусні позиції. Якщо соціально-економічна ситуація в країні погіршуватиметься, ми можемо зіткнутися зі зростанням кількості розлучень у сім'ях як реакції на невідповідність запитів та очікувань об'єктивної реальності. Крім того, нині чимала частина українських сімей відповідає індикаторам дисфункціональності, частина з яких пов'язана з соціально-статусними позиціями, а частина – ні. Сучасна сім'я є наслідком соціальної революції. Протягом багатьох століть змінювалися культура, світогляд, ціннісні орієнтири, відносини між подружжям, становище жінки, дитячо-батьківські відносини, але, незважаючи на це, сім'я продовжує залишатися найважливішим соціальним інститутом. Проявом кризових тенденцій у розвитку сім'ї є такі характеристики: зростання розлучень; збільшення кількості незареєстрованих шлюбів та інших форм співжиття (пробний шлюб, гостьовий шлюб); розрив міжпоколінських зв'язків по лінії спорідненості, емансипація дітей від батьків; зростання ролі особистісної свободи подружжя, орієнтація на особистісні досягнення. Мова йде про кризу інституту сім'ї, що свідчить про втрату нею в епоху індустріальної цивілізації значущості багатьох функцій. Доводиться визнати, що багато особливостей і тенденції розвитку сучасної сім'ї у України є деструктивними. З метою вирішення соціальних проблем сім'ї необхідна продумана державна сімейна політика, тобто цілеспрямована діяльність органів державної влади з управління соціальними процесами, що протікають у сфері сім'ї, з метою їхньої оптимізації з позицій довгострокових інтересів суспільства. Для вирішення проблем сучасної української сім'ї необхідно: комплексна робота з дітьми всіх рівнях виховання з метою формування ставлення до сім'ї як цінності; пропагування традиційних сімейних цінностей; підготовка підростаючої людини до сімейного життя, виконання подружніх та батьківських обов'язків, виховання дітей, міжособистісного спілкування в рамках соціуму на всіх етапах його розвитку та за участю всіх соціальних інститутів, що займаються вихованням та соціалізацією особистості; збереження вже створеної сім'ї на основі просвітницької роботи, а також сприяння молодятам та молодим подружжю у пошуку та підборі місця роботи, а також тимчасових та додаткових джерел доходу, у тому числі шляхом створення нових робочих місць; для громадян з високим сімейним навантаженням розвиток форм зайнятості, що дозволяють поєднувати роботу з виконанням сімейних обов'язків, такі як зайнятість на умовах неповного робочого часу, робота за гнучким графіком або вдома, а також надавати підтримку розвитку сімейного підприємництва та фермерства; створення додаткових механізмів стимулювання будівництва житла економічного класу та запровадження інноваційних фінансових заходів підтримки сімей при придбанні житла самостійно. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Андрієнко Ю. І., Андрієнко О. Ю. Соціально-психологічні проблеми сім'ї // Вісник Тихоокеанського державного університету. 2012. № 1. С. 237-246. Булкін Ю.А. Інститут сім'ї у соціологічному дослідженні проблем стратифікації сучасного суспільства. - Краснодар, 2015. Вороніна Т.Д. Розлучення як соціальний феномен у сучасній України: причини та наслідки. Досвід регіонального дослідження// Вісник Томського Державного Університету. - 2021. № 1. - С. 15. Голуб Є. В. Сім'я ХХІ століття // У збірнику: Соціальна робота у сфері сімейно-демографічної політики: теоретичні та прикладні аспекти матеріали III Міжнар. заоч. наук.-практ. конф.. МДУ ім. Н. П. Огарьова, іст.-соціол. ін-т; кафедра соціальної роботи; за заг. ред. проф. Л. І. Савінова. 2012. С. 16-19. Гурко Т.О. Про концепцію державної сімейної політики Української Федерації на період до 2025 року: експертна оцінка/Т.А. Гурко // Соціологічна наука та соціальна практика. 2013. № 3. С. 33. Дружинін В.М. Психологія сім'ї. Єкатеринбург, 2000. Захаров С.В. Народжуваність у України: перший і другий демографічний перехід [Електронний ресурс]. URL. http://demoscope.hse.ru/ (дата звернення: 15.04.2016). Коваленко А. В. Криза сім'ї як фактор виникнення неповних та односторонніх надлишкових сімей // Актуальні проблеми гуманітарних та природничих наук. 2013. № 5. С. 214-218. Концепція державної сімейної політики Української Федерації на період до 2025 року (суспільний проект). М., 2013. 62 с. Кучмаєва О.В. Про сучасну сім'ю та її виховний потенціал / О.В. Кучмаєва, Є.А. Мариганова, О.Л. Петрякова, А.Б. Синельников // Соціологічні дослідження. – 2020. – № 7. – С. 49. Пак Г. С., Ходирєва Є. Б. Трансформація інституту сім'ї чи «родина в турбулентні часи»? У збірнику: Теорія та практика психолого-соціальної роботи у суспільстві матеріали міжнародної заочної науково-практичної конференції. За редакцією Т.Т. Щеліна, Ю.Є. Болотина. 2015. С. 72-76. П'янов А.І. Теоретико-методологічні засади конструювання емпіричної моделі соціологічного дослідження сім'ї // Влада. 2021. №5. С.120. Українська молодь у шлюбно-сімейному інтер'єрі // Демоскоп. - 2014. - № 619. - С. 3. Шнейдер Л. Б. Сім'я в соціумі, соціум у сім'ї // Соціальна педагогіка у України. Науково-методичний журнал. 2021. № 1. С. 65-72. Юрченко Л. Г. Дослідження психологічних проблем молодої сім'ї // У збірнику: Актуальні проблеми розвитку сучасної науки та освіти Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції у 5 частинах. ТОВ "АР-Консалт". 2015. С. 150-154. |