курсова Adelina. Феномен сім'ї дослідження теоретичних засад Концепція сім'ї в науці. Сутність, типи сім'ї
 Скачать 357.4 Kb.
|
|
ГЛАВА 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ СІМ'Ї У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ 2.1. Дослідження тенденцій зміни шлюбної структури населення України Загальною тенденцією, характерною для розвинених країн та України, є зміна шлюбної структури населення. Знижується частка тих, хто одружений , і збільшується частка тих, хто має статус розлучених і розлучених, які ніколи не перебували в шлюбі, а в України - ще й вдових. Як видно із рис. 1, за даними перепису 2002 р., частка чоловіків і жінок у віці 20-24 року, які ніколи не перебували у шлюбі, склала, відповідно, 73,6% і 52,6%, а за даними перепису 2020 р. - 77,5% та 57,2%.  Рис. 1. Частка чоловіків і жінок, які ніколи не перебували у шлюбі: переписи населення 1926, 1979, 1989, 2002, 2020 рр. і мікроперепис 1994, Україна, на 1000 чоловіків і жінок у зазначеному віці [27] Таким чином, тенденція веде до того, що створення шлюбних спілок до віку 25 років перестало бути нормою, що поділяється більшістю. До тридцяти років понад 40% чоловіків і більш ніж кожна четверта жінка досі жодного разу не були одружені. Це дуже великі зміни, особливо на тлі змін із початку 20 століття. Дані на рис. 2, також наочно демонструють тренд зниження популярності шлюбу Процеси трансформації шлюбно-партнерської сфери, запущені в 1960-ті, які стали легітимними в 1990-і рр., після міленіуму, нарешті, почали приймати конкретні контури, формуючи нові моделі поведінки.  Рис. 2. Жінки, які перебувають у шлюбі, Україна, на 1000 чоловік у кожній віковій групі [28] Одним із важливих показників створення сім'ї є рівень шлюбності. У ситуаціях сприятливого співвідношення чоловіків і жінок шлюбного віку він показує, наскільки люди прагнуть мати свою сім'ю, не бути самотніми. У сучасних умовах, коли нормою стали і незареєстровані шлюбні відносини, рівень шлюбності також відображає і ставлення населення до офіційного шлюбу, оскільки при розрахунку цього показника враховуються лише шлюби, офіційно зареєстровані в органах ЗАГС [29 ] . Останні десятиліття досвід спільного проживання з партнером до 25 років мають понад 80% жінок. У той же час покоління, що народилися після 1960 р., все частіше починають спільне життя з партнером не з реєстрації шлюбу. У новому столітті консенсуальні спілки принаймні в молодому віці стають соціальною нормою. Перший союз все частіше є незареєстрованим і все рідше переростає в офіційний шлюб, оскільки часто носить тимчасовий характер і заснований виключно на сексуальному партнерстві, яке не претендує на статус шлюбу, орієнтованого на створення повноцінної сім'ї з дітьми. На один зареєстрований шлюб серед молоді до 20 років припадає 6 пар, які не реєструють свої стосунки. Серед респондентів у віці 21-24 року незареєстровані спілки користуються не меншою популярністю, ніж зареєстрований шлюб, і навіть серед респондентів у віці 30-44 року на кожні три зареєстровані шлюби припадає одна незареєстрована спілка [30 ] . Рис. 3 демонструє частку респондентів, які декларували, що їх союз не зареєстрований, у числі тих, хто вважає, що вони перебувають у шлюбі на момент мікроперепису населення 1994 (найперше велике обстеження, проведене статистичними органами в України, коли ставилося відповідне питання) і на моменти наступних переписів населення. У 2002 р. приблизно 55% 16-17-річних підлітків перебувають у партнерстві, а у 2020 р. ця цифра збільшується до 60% для дівчат та 65 – для юнаків. У порівнянні з 1994 р., у віках до 35 років частка осіб, які перебувають у незареєстрованих шлюбах серед усіх одружених, збільшилася більш ніж у 3 рази у віках до 20 років кожен другий, у віці 20-24 роки кожен четвертий шлюб у жінок і кожен третій шлюб у чоловіків – це партнерський союз, який не зареєстрований в органах ЗАГС. У наступній віковій групі, 25-29-річних, понад 17% жінок та майже 20% чоловіків заявили, що вони свого шлюбу не реєстрували. Слід також враховувати, що згідно з поширеною серед українських фахівців думкою, переписи населення, ймовірно, недораховують реальну поширеність неформальних спілок із спільним проживанням партнерів.  Рис. 3. Частка тих, хто перебуває в незареєстрованому союзі, в загальній кількості чоловіків і жінок, які вказали, що вони перебувають у шлюбі. Україна, мікроперепис населення 1994, перепису населення 2002 та 2020 рр. [31] В умовах великої кількості можливостей, що конкурують з дітонародженням, молоде покоління найчастіше відкладає появу дитини, намагаючись спочатку завершити освіту і знайти високооплачувану роботу, щоб мати можливість забезпечити первістка. Також тверезо та прагматично молоді люди підходять до питання народження другої та наступних дітей якщо матеріальний рівень сім'ї недостатній, то краще мати одну дитину, але дати їй хорошу освіту та інші стартові можливості, ніж мати кількох дітей, але гіршої «якості». Відкладені народження можуть, нарешті, в якійсь статистично значущій частині потенційних батьків так і не відбудуться, що створює можливість зниження загального рівня народжуваності. У тому ж напрямку може впливати і ефективність індивідуального і подружнього контролю незапланованих вагітностей. З того моменту, як партнерства, а отже, дошлюбні сексуальні практики, отримали негласну громадську санкцію, змінилося і ставлення до позашлюбних народжень. Якщо раніше незаплановані вагітності здебільшого ставали причиною укладення ранніх шлюбів, покликаних «прикрити» знову ж таки ранній, але, головне, дошлюбний сексуальний досвід («шлюби навздогін»), то зараз позашлюбна народжуваність вже не маргінальне і ганебне явище, а часто дуже раціональний вибір партнерів [32] . Деякі пари не бачать різниці між тим, чи зростає дитина в офіційному шлюбі чи співжитлі, інші оформлюють стосунки через кілька років після народження дитини. Деякі жінки свідомо народжують «для себе», а є й такі, хто хоче набути статусу самотньої матері, щоб претендувати на допомогу, незважаючи на те, що дитина була народжена в сім'ї з обома батьками (при реєстрації дитини не декларується наявність батька) [ 33 ] . Одним словом, мотивація у людей різна, але позашлюбна народжуваність безумовно стала нормою. З 1990-х років. почав збільшуватися внесок у позашлюбну народжуваність 20-35-річних, тобто жінок у віці максимальної шлюбності. З жінок, які народили дитину у 2000-х рр., 25-30% не перебували у зареєстрованому шлюбі. Серед тих, хто народив первістка, офіційно заміжніх жінок – 66-70%. Серед матерів других дітей за порядком народження – 76-78%. Дані, що ґрунтуються на щорічній реєстрації народжень, дозволяють простежити динаміку позашлюбної народжуваності в молодих когортах (рис. 4).  Рис. 4. Частка позашлюбних дітей у загальній кількості народжених живими матерів у віці 15-29 років, Україна, 1990-2021 [34] Якщо 1990 р. позашлюбні народження у 15-19-річних матерів становили 20%, у 20-29-річних - трохи більше 10%, то через 20 років - удвічі більше. Приріст був найбільш значний у матерів до 20 років, а для 25-29-річних він був найменший. Це пояснюється тим, що сьогодні молодь починає одружуватися приблизно з 25-річного віку, а до цього в структурі спілок переважають співжиття. Україна належить до країн із високим рівнем розлучень. І хоча пік розлучень у країні пройдено (2002 р.), показники залишаються досить високими порівняно з іншими країнами світу і значно перевищують показники початку трансформаційного періоду [16, c. 15]. У 1990 р. загальний коефіцієнт розлучень у України становив 3,8. У 2012 р. на 1 000 населення країни припадало 4,5 розлучень. Основний внесок у розлучення робить група 25-39 років. Але дані показують, що найінтенсивніше знижувалася частка наймолодшої групи (18-24 роки); зниження йшло й у групі 25-39 років, збільшувалася частка старшої групи (40-49 років). Одна з основних причин наявної динаміки полягає у зростанні віку шлюбу: оскільки шлюб укладається пізніше, відсувається і межа його розпаду. На початку другого десятиліття ХХІ ст. молодий шлюб продовжує залишатися у зоні найвищого ризику. Протягом перших чотирьох років спільного життя розпадається понад третина всіх спілок, до десятого року - ще чверть шлюбів. Експертною спільнотою розлучення розцінюються як одна з найгостріших сучасних проблем сім'ї в країні. Відповідно до відповідей фахівців, в ієрархії сімейних проблем вона посідає третє місце після проблеми низького рівня життя сімей з дітьми та проблеми неповних сімей. Серед перших трьох основних причин, що зумовлюють високий рівень розлучень, експерти назвали низьку культуру взаємовідносин, невміння будувати відносини; труднощі, пов'язані з влаштуванням на роботу та отриманням доходів; проблеми з житлом, що позначаються на сімейних стосунках; зміна ставлення до розлучень і розлученим («розлучені не отримують засудження з боку оточення, розлучення не оцінюється в суспільстві як негативне явище, його перестали боятися»). Також експерти вважають, що мотивами розлучень найчастіше є пияцтво, алкоголізм [16, c. 34]. Мотиви розлучень в інтерпретації самого розлученого подружжя йдуть у такому порядку: відсутність взаєморозуміння, згоди в сім'ї та несхожість поглядів (більше третини розлучень); зловживання алкоголем одним із подружжя (близько третини розлучень); подружня зрада (кожне п'яте розлучення); втручання батьків у сім'ю (кожне шосте розлучення). Кожен восьмий шлюб розпався, тому що "чоловік не забезпечує сім'ю матеріально". З цього мотиву подружжя розлучається приблизно вчетверо частіше, ніж тоді, коли «дружина не виконує домашню роботу, погано піклується про сім'ю» [35]. Питання про причини високого рівня розлучень у сучасній сім'ї взагалі – одне із складних. До факторів, що дестабілізують діяли на інститут шлюбу в минулому столітті і які продовжують свою дію в даний час, належать: руйнування традиційної економічної функції сім'ї; зростання економічної незалежності жінок; зміна тендерної системи цінностей Новими потужними дестабілізуючими чинниками у 1990-ті рр. стали поширення цінностей індивідуалізму та новий етап сексуальної революції. Впливає на стабільність шлюбу та зростання толерантності населення до розлучень [36] . Зміна ставлення суспільства до розлучень - один із значних напрямів трансформації сім'ї в XXI столітті, що має далекосяжні наслідки для всієї системи сімейних відносин. Стійкість сім'ї та міцність сімейно-шлюбних відносин є вкрай низькими. Суспільною думкою шлюб все більше оцінюється як той, хто має велику ймовірність завершитися розлученням. Усвідомлення, що шлюбні відносини часто мають минущий характер, є загальним. Створилася ситуація, коли населення (що перебуває, і яке перебуває у шлюбі) має соціально-психологічну готовність до розлучення. Зростання толерантності до розлучень і готовність до них, звичайно ж, пов'язані з тим, що в населенні зросла частка людей, які мають досвід розлучення [37] . Цей досвід набувається досить рано. Так, серед одружених у віці 24-29 років мають досвід розлучення кожен десятий чоловік та кожна шоста жінка. Серед 30-34-річних таких ще більше: кожен третій чоловік та майже кожна друга жінка. А вік 35-39 років - вже для кожного другого чоловіка і більш ніж кожної другої жінки пов'язаний з попередніми шлюбними відносинами, що розпалися. Додамо сюди ще досвід незареєстрованих відносин, що розпалися, і стане ясно, що населення має такий колосальний досвід подружньо-партнерських розлучень, який не може не відтворювати сам себе. Пошуки відповідного партнера (чоловіка) нічим не обмежуються, соціальне оточення цілком лояльно відноситься до багаторазових спроб і чоловіків, і жінок «побудувати стосунки». Враховуючи факт глибокої та незворотної трансформації ставлення населення до розлучень, питання про те, чи суспільство якимось чином впливатиме на ситуацію з розлученнями, залишається дискусійним. Коли соціальний механізм не лише запущено, а й набрав «обороти», повернути його назад є надзвичайно складним або просто неможливим. Коли розлучення стає соціальної нормою і формується загальна готовність пережити і прийняти розлучення у власному житті, важко розраховувати на те, що залишилися хоч якісь чинники економічного, соціального, емоційно-психологічного характеру, пов'язані з подружжям чи батьківством, які можуть стати стримуючими. 2.2. Особливості сімейно-шлюбних відносин у сучасному українському суспільстві Наведемо результати соціологічного дослідження молодих сімей, проведеного Ю. А.Булкіним у 2014 р. [38] . Таблиця 2 Чи хочете Ви підвищити соціальний статус Вашої родини? [39]
Проаналізувавши отримані дані, можна зробити висновок, що переважна більшість респондентів хотіла б змінити соціальний статус сім'ї – 77%. Відповідно, можна зробити висновок про те, що в даний момент вони незадоволені тією чи іншою мірою своїм статусом. Лише 23% учасників дослідження дотримуються протилежної думки. Отже, можна дійти невтішного висновку у тому, що соціально-стратифікаційна проблематика дуже актуальна для сучасної української сім'ї. Таблиця 3 Які почуття ви відчуваєте до сімей, які мають більш високий соціальний статус? [40]
З таблиці 3 видно, більшість респондентів відчувають байдужість стосовно більш забезпеченим людям – 34%, водночас почуття власної неповноцінності відчувають 25 % респондентів, а 19% опитаних – навіть заздрість. Бажання досягти тих самих висот демонструють 11% учасників дослідження. Заявляють, що раді за успішних людей лише 6% опитаних. Дослідження Ю. А. Булкіна показало, що проблема соціального розшарування торкнулася українських родин. В результаті можуть сформуватися певні соціально-статусні домагання сімей, що негативно позначиться на сімейних відносинах (у випадках, коли потреби сім'ї не знаходять задоволення). Таблиця 4 Чи можна у сучасній України підвищити свій соціальний статус законними методами? [41]
Як показують дані, представлені в таблиці 4, трохи більше половини респондентів (57%) вважають, що в сучасній України цілком реально підвищити свій соціальний статус законним шляхом. Протилежної думки дотримуються 43% опитаних. Розподіл думок репрезентує вектор оцінок сім'ями соціально-статусної системи сучасної України, що склалася. При цьому майже половина опитаних переконана у її неправедному характері. З даних наведеної таблиці 5 видно, що 34% респондентів визнали наявність проблеми алкоголізму в сім'ї, 42% - ігроманії, 47% - насильства та жорстокості. Оцінюючи відповіді це питання необхідно усвідомлювати їх делікатності, далеко ще не кожна сім'я захоче розповідати звідси сторонньому досліднику. Таблиця 5 Чи існує у Вашій сім'ї проблема… [42]
Проте навіть отримані результати (з поправкою на соціально прийнятні відповіді) показують усю глибину проблеми, окреслюють коло чинників, здатних зруйнувати сім'ю за умов сучасної України. |