Фінансова система,її склад. Реферат, Корнілова, ОіО-20. Фінансова система України, її склад
 Скачать 78.53 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Донецький державний університет управління Кафедра фінансів та обліку Реферат на тему: «Фінансова система України, її склад» Виконала: Студентка групи ОіО - 20 Корнілова Єлизавета Сергіївна Перевірив: Викладач Чвалюк Андрій Миколайович Маріуполь – 2021 ЗМІСТ ВСТУП 1 1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ СИСИТЕМИ КРАЇНИ 2 1.1. Трактування сутності фінансової системи вітчизняними вченими 2 1.2. Завдання фінансової системи України та принципи її побудови 4 2. СТРУКТУРА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 6 2.1.Сфери фінансової системи України 6 2.2. Ланки фінансової системи України 7 3. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ, ЇЇ СФЕРАМИ І ЛАНКАМИ 11 ВИСНОВОК 12 ВИКОРОСТАНА ЛІТЕРАТУРА 16 ВСТУП Вивчення економічної структури будь-якого сучасного суспільства неможливо без аналізу фінансової системи, що представляє собою сукупність фінансових відносин і інститутів, що регулюють ці відносини. Через фінансовий механізм держава утворює і використовує фонди грошових коштів, необхідних для виконання його численних функцій в політичній, економічній і соціальній сферах. Показники фінансової системи є надійним індикатором стану національної економіки в цілому. Тут прямо або побічно відбиваються всі найбільш важливі аспекти господарської діяльності: структура виробництва, міжгалузеві і територіальні пропорції, ефективність діяльності окремих галузей. Фінансова політика забезпечує баланс фінансових потоків від сфери виробництва товарів і послуг до бюджетну систему і від бюджетної системи до галузей національної економіки. Фінансова система охоплює цілий комплекс інструментів, що дозволяють здійснювати ефективне державне регулювання. Зміст і цілі фінансової політики обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, соціальними групами, що стоять при владі, стратегічними цілями, що визначають розвиток національної економіки, і міжнародних зобов'язань в сфері державних фінансів. Для успішного вирішення всіх цих завдань необхідні кошти, які надходять до державного бюджету у вигляді податків. Від того, наскільки правильно побудована система оподаткування, залежить ефективне функціонування всього народного господарства. Податки служать, по-перше, головним джерелом поповнення доходів держави, по-друге, є одним з основних важелів впливу держави на ринкову економіку. Тому створення ефективної системи оподаткування є однією з найважливіших задач будь-якої держави. Податки являють собою обов'язкові збори, стягнуті державою із суб'єктів і з громадян по ставці, встановленої в законному порядку. Податки є необхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Завдання податкової політики зводяться до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування виникає в процесі ринкових відносин нерівності в рівнях доходів населення. Фінансова система включає в себе бюджети різних рівнів, фонди соціального, майнового і особистого страхування, валютні резерви держави, грошові фонди підприємств і фірм, комерційних і некомерційних структур та інші спеціальні грошові фонди. В рамках елементів фінансової системи формуються фінансові ресурси як кількісно певна і спеціально призначена сума грошових коштів. Надійність фінансової системи в економіці має величезне соціально-економічне значення. Стан фінансової системи зачіпає матеріальні інтереси кожного члена суспільства, обмеження яких з невідворотністю викликає серйозні негативні політичні, соціальні та економічні наслідки, здатні розхитати основи суспільства. 1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ 1.1. Трактування сутності фінансової системи вітчизняними вченими За останні роки в Україні з’явилося безліч праць науковців-фінансистів, присвячених «фінансовій систем», завдяки чому коло наших знань про неї істотно розширено. Але й дотепер між авторами різних наукових праць, навчальної літератури немає одностайності щодо змісту фінансової системи, її структури в Україні. Зокрема, В.М. Опарін розглядає фінансову систему як таку, що має внутрішньо-змістову якість і організаційну будову. «За внутрішньою структурою фінансова система – сукупність відносно відособлених взаємопов’язаних сфер і ланок, що відображають специфічні форми і методи фінансових відносин. За організаційною будовою фінансова система – сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками» [7]. Близьким за змістом до цих визначень фінансової системи є її розуміння авторами підручника «Фінанси (теоретичні основи)», які пишуть, що «фінансова система визначається, з одного боку, як сукупність певних сфер фінансових відносин, з іншого – різних інститутів, що забезпечують фінансування, взаємодію сфер і процес управління ними» [5]. «У загальному вигляді, – пишуть вони, – фінансова система країни, відповідно до основних суб’єктів фінансових відносин держави, підприємств і населення – це сукупність трьох сфер фінансових відносин – державних фінансів, фінансів підприємств і домогосподарств» [5]. У цьому визначенні, окрім змістовної характеристики в загальному вигляді, автори подають структуру фінансової системи, до якої необґрунтовано відносять грошові ресурси домогосподарств. Такої ж думки щодо фінансової системи дотримується Л. Безгубенко. «Фінансова система, – пише він, – це сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою ланок фінансових відносин, що виникають у різних сферах виробничої та невиробничої діяльності в процесі вартісного розподілу і перерозподілу ВВП та національного доходу з метою формування, розподілу та використання фінансових ресурсів (що здійснюється у фондовій та безфондовій формах при перевазі першої) для задоволення суспільних інтересів і потреб» [9]. Це визначення вигідно відрізняється від попереднього тим, що автор не обмежується абстрактними, загальними положеннями про фінансові відносини, а конкретизує їх, показує, де, за яких обставин вони відбуваються та з якою метою вони відомі. На відміну від найбільш поширеного визначення фінансової системи, як сукупності фінансових відносин, відомі дещо інші думки з цього приводу. Зокрема, автори «Сучасного економічного словника» розглядають фінансову систему як «…сукупність законів, правил, норм, що регулюють фінансову діяльність і фінансові відносини держави (грошова система, система фінансових установ)» [2]. В окремих визначеннях фінансової системи має місце її ототожнення з фінансовим механізмом, за допомогою якого здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП. Ілюстрацією цього положення може служити визначення фінансової системи, яке подає В. Шовкун. Він вважає, що фінансова система являє собою «…сукупність інституцій конституційного впливу держави на розподіл сукупного суспільного продукту і перерозподіл валового внутрішнього продукту» [3]. По суті, в такому ж ракурсі розглядається фінансова система М.І.Крупкою. У своїй змістовній монографії «Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України» він свідчить, що «фінансову систему можна розглядати як інфраструктуру різних фінансових інститутів, які здійснюють фінансові операції і одночасно є суб’єктами і об’єктами управління фінансами» [3]. Можна зробити висновок, що фінансова система України – це сукупність фінансових інститутів, які сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них. Основними елементами фінансової системи є: загальнодержавні фінанси; місцеві фінанси; фінанси суб'єктів господарювання усіх форм власності; фінанси невиробничої сфери діяльності; фінанси населення; фінансовий ринок; фінансова інфраструктура. 1.2. Завдання фінансової системи України та принципи її побудови Завдання фінансової системи обумовлюються функціями фінансів. [10]. У контексті реалізації відтворювальної функції фінансів вона забезпечує: а) мобілізацію та оптимальне розміщення фінансових ресурсів; б) способи переміщення фінансових ресурсів у часі і просторі; в) забезпечення ліквідності та управління ризиками; г) формування інформаційної підтримки. З метою реалізації розподільної функції фінансів на фінансову систему покладаються такі завдання: а) алокація ресурсів між приватним і державним секторами; б) забезпечення справедливого розподілу доходів у суспільстві; в) здійснення перерозподілу доходів з метою усунення дисбалансів, викликаних недоліками ринкових механізмів; г) формування системи форм і методів, інструментів та важелів фінансового впливу на темпи й пропорції соціально-економічного розвитку. Забезпечення виконання контрольної функції досягається шляхом: а) формування інформаційної бази; б) створення відповідної сукупності органів фінансового контролю[1]. Принципи побудови фінансової системи: розподілу фінансових ресурсів на централізовані та децентралізовані; самостійності (кожна ланка фінансової системи країни має свої джерела формування доходів та напрями їх використання); єдності (всі ланки фінансової системи поєднані між собою через систему фінансових відносин, які виникають з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів; функціонального призначення ланок фінансової системи; адміністративно-територіального розподілу фінансових ресурсів. Фінанси, становлячи цілісну, однорідну систему, передбачають певну внутрішню видову диференціацію. Обумовлена вона більш детальним, спеціальним аналізом внутрішніх складових фінансів, що відрізняються специфічними особливостями і режимами. [11]. 2. СТРУКТУРА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 2.1.Сфери фінансової системи України Фінансову систему розглядають за двома категоріями: за внутрішньою структурою та організаційною будовою. [6]. За внутрішньою структурою - це сукупність відносно відокремлених та взаємопов'язаних сфер і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин. За організаційною будовою - це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні. [10]. Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. У складі фінансової системи виділяють такі сфери (див. сх. 2.1.):  Фінансова система України Схема 2.1.       Децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб'єктів господарювання (підприємств) та фінанси населення Централізовані фінанси, основу яких становлять державні фінанси Фінансова інфраструктура, що включає фінансовий ринок та систему органів управління фінансами Централізовані фінанси - це сфера фінансових відносин щодо формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для виконання державою своїх функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соціально-економічної та правової. Це основна сфера перерозподілу ВВП. Рівень централізації частини ВВП державою, з одного боку, має бути достатнім для забезпечення її певним обсягом фінансових ресурсів, а з іншого - достатнім для формування потужної фінансової бази підприємств для ефективного господарювання. [6]. До децентралізованих належать фінанси підприємств та установ приватної форми власності. Фінанси підприємств та установ є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП, що є об'єктом розподілу через фінансові відносини. Фінанси підприємств становлять систему грошових фондів, що утворюються та використовуються для фінансування виробничого процесу, забезпечення розширеного відтворення, матеріального стимулювання та соціального забезпечення робітників. Фінансова інфраструктура - це сукупність інститутів та елементів, які створюють сприятливі умови для функціонування всієї фінансової системи. До них належать: система органів управління фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфраструктура фінансового ринку; спеціалізоване виробництво (цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Саме фінансова інфраструктура створює сприятливі умови для гармонійного функціонування всієї фінансової системи та кожної її сфери, зокрема. [11]. 2.2. Ланки фінансової системи України Сфери фінансової системи України розподіляються на ланки. Ланка фінансової системи є відособленою частиною фінансових відносин. Її виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин. [11]. У складі фінансової системи виділяють такі ланки (див. сх. 2.2.): Фінансова система України Схема 2.2.     Децентралізовані фінанси Фінансова інфраструктура Централізовані фінанси      Фінанси підприємств та установ приватної форми власності Державний бюджет Система органів управління фінансами   Місцеві бюджети Фінансовий ринок  Фінанси населення Державні позабюджетні цільові фонди Державний кредит  Фінанси державних та муніципальних підприємств Централізовані фінанси: Державний бюджет - це головний централізований фонд грошових коштів держави, основний інструмент перерозподілу ВВП. Через нього здійснюється перерозподіл близько 40 % всього ВВП країни. Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять від 70 до 90 % загальної суми доходів. [11]. Місцеві бюджети (місцеві фінанси) становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньо-територіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання. У місцевих бюджетах більша частка видатків спрямовується на соціальні потреби. Місцеві бюджети хронічно дефіцитні й отримують необхідні їм додаткові кошти у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій з державного бюджету, а також шляхом випуску місцевих позик під певні державні зобов'язання - муніципальних облігацій. [6]. Державний кредит є досить специфічною ланкою державних фінансів, він безпосередньо пов'язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. Це сукупність економічних відносин, між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого; за таких відносин держава є позичальником, кредитором і гарантом. [10]. Фінанси державних і муніципальних підприємств як об'єкт фінансово-правового регулювання являють собою грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням грошових доходів і накопичень цих суб'єктів. Будучи врегульовані нормами фінансового права, вони є правовідносинами (зі сплати в бюджет і державні позабюджетні фонди податків: ПДВ, акцизів, податку на прибуток, податку на землю та ін .; сплати в бюджет і державні позабюджетні фонди неподаткових платежів: плати за забруднення навколишнього природного середовища, частини прибутку, вільного залишку прибутку і ін.). [6]. Децентралізовані фінанси: Фінанси підприємств та установ є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП, що є об'єктом розподілу через фінансові відносини. Фінанси підприємств становлять систему грошових фондів, що утворюються та використовуються для фінансування виробничого процесу, забезпечення розширеного відтворення, матеріального стимулювання та соціального забезпечення робітників. Залежно від виду діяльності фінанси підприємств поділяють на фінанси комерційних підприємств, некомерційних підприємств, громадських організацій. Особливістю фінансів комерційних підприємств є те, що вони працюють на засадах комерційного розрахунку, що передбачає отримання прибутку, відшкодування за рахунок власних коштів всіх затрат на основну діяльність, а також на її розширення і розвиток. До некомерційних належать установи, які надають послуги або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату. Фінанси населення - це сукупність грошових фондів, які акумулюються у населення з таких джерел: доходів від трудової діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і нерухомого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; доходів з інших джерел. [5]. Фінансова інфраструктура: Фінансова інфраструктура - це сукупність інститутів та елементів, які створюють сприятливі умови для функціонування всієї фінансової системи. До них належать: система органів управління фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфраструктура фінансового ринку; спеціалізоване виробництво (цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Саме фінансова інфраструктура створює сприятливі умови для гармонійного функціонування всієї фінансової системи та кожної її сфери, зокрема. Фінансовий ринок - це підсистема фінансової інфраструктури, специфічна сфера економічних відносин, де формуються і здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Головною передумовою існування фінансового ринку є розбіжність потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб'єкта ринкових відносин із наявністю джерел задоволення таких потреб. Фінансовий ринок опосередковує рух фінансових ресурсів між підприємствами, галузями, сферами економіки, населенням, державою. Основна функція фінансового ринку - перетворення тимчасово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку. Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг тощо. [10]. 3. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ, ЇЇ СФЕРАМИ І ЛАНКАМИ Основним завданням органів управління фінансовою системою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Цього досягають чітким розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та інституціями [8; 4]. Схему управління фінансовою системою, а також напрями діяльності органів та інституцій фінансового управління характеризує інформація, наведена у таблиці (Табл.3). [6]. Таблиця 3 - Управління фінансовою системою, її сферами і ланками
ВИСНОВОК Отже, фінансова система — це система, що об’єктивно сформувалась у державі на певному етапі її економічного, соціального розвитку та правового забезпечення. [7]. Фінансова система є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія вона – ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями; усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічне регулювання економіки; підтримання рівня зайнятості; стабілізації економічного стану в державі. Оскільки усі фінансові відносини можуть існувати виключно у формі правовідносин, фінансова система функціонує, видозмінюється, доповнюється тощо виключно на підставі правових норм, хоч фактори до їх прийняття можуть мати соціальний, фінансовий, ринковий, політичний характер. У будь-якому випадку ми можемо говорити і визначати фінансову систему країни в той чи інший період часу, орієнтуючись на стратегію економічного розвитку держави та відповідне правове регулювання. ВИКОРОСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Економіка : навч. посіб. для вузів / Амбарцумов А.А.. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. 2. Сучасний економічний словник / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б.. М.: УИНФРА-М, 1997. – 360 с. 3. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. / Крупка М.І – Львів, 2001. – 52 с. 4. Фінанси: навч. посіб. / В.І. Оспіщев, Л.І. Лачкова, О.П. Близнюк та ін.; За ред. В.І. Оспіщева. – 2-ге вид. – К.: Знання, 2008. 366 с. 5. Фінанси (теоретичні основи) / За ред. М.В. Грінчиної, В.Б. Захожая. – К., 2002. – 16 с. 6. Фінанси, гроші та кредит : теорія та практика / В. Венгер, Д. Коваленко. 2019. 578 с. 7. Фінанси. Економічна енциклопедія / Опарін В.М., т. 3. – 797 с. 8. Фінансова система України: навч. посіб. / Карлін М. І. – К.: Знання, 2007. – 324 с. 9. Фінансова система України в умовах перехідного етапу/ Фінанси України. / Безгубенко Л. – 1998, № 9. – 15 с. 10. Фінансове право : навч. посіб. / М. П. Кучерявенко. Харків, 2016. 28 с. 11. Фінансове право України : навч. посіб. / А. Гурковська, О. Б. Мороз, Ю. С. Назар, Л. М. Сукмановська. Львів, 2016К. 308 с. |