Види, порядок створення та повноваження третейських судів України. дз гпп. Господарське процесуальне право
 Скачать 101.14 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ кафедра господарського, повітряного та космічного права ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ з навчальної дисципліни «Господарське процесуальне право » Виконала: студентка 4 курсу, групи 402 Головко Анастасія Олегівна Київ – 2021 Види, порядок створення та повноваження третейських судів в Україні Відповідно до ст. 7 Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд [1]. В Україні діє декілька постійно діючих третейських судів. Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». До Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення: – спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін спору знаходиться за кордоном; – спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України. Морська арбітражна комісія є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства, незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають із відносин: 1) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка – море); 2) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів; 3) щодо морського страхування і перестрахування; 4) пов’язаних з купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів; 5) щодо лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов’язані з плаванням таких суден морськими шляхами; 6) зв’язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт; 7) щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання. Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв’язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних у законодавстві, а також спори, зв’язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень. Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє їх діяльності [2, c.293-294]. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про третейські суди» постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; операторах організованих ринків, саморегулівних організаціях професійних учасників ринків капіталу; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків. Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб’єктів, визначених у частині першій цієї статті, вимагає: 1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду; 2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд; 3) затвердження регламенту третейського суду; 4) затвердження списку третейських суддів. Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю. Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом. Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону [1]. Створення і діяльність третейських судів в Україні базується не лише на основі норм державного, але й міжнародного права. Правова можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана міжнародною практикою. Загальні засади арбітражного розгляду таких спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року [9] та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15 червня 1976 року [3, 234]. Порядок утворення і державної реєстрації третейських судів визначений Законом України “Про третейські суди”. Процедура утворення третейських судів повинна бути виписана третейською угодою, що не повинна суперечити законодавству. Утворення і державна реєстрація постійно діючого третейського суду відбувається за певною процедурою. Насамперед необхідно вивчити потреби в утворенні третейського суду. Потім потрібно проаналізувати можливості утворення третейського суду конкретною юридичною особою. Стаття 8 Закону “Про третейські суди” встановлює виключний перелік суб’єктів, які можуть бути засновниками постійно діючого третейського суду: всеукраїнські громадські організації; всеукраїнські організації роботодавців; фондові і товарні біржі, саморегулювальні організації професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислові палати; всеукраїнські асоціації кредитних спілок, Центральна спілка споживчих товариств України; об’єднання, асоціації суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, у тому числі банки. Наступним етапом створення третейського суду є власне підготовка і ухвалення відповідного рішення. Частина 4 ст. 8 Закону передбачає такий порядок утворення постійно діючого суду: а) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду; б) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд; в) затвердження регламенту третейського суду; г) затвердження списку третейських суддів. Стаття 9 Закону передбачає складові елементи змісту Положення про третейський суд (відомості про його найменування, місцезнаходження, засновника, склад, компетенцію і порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави і порядок припинення діяльності. Мінімальний обсяг регламенту третейського суду визначений у ч. 5 ст. 10 Закону “Про третейські суди”, який повинен містити: порядок і правила звернення до третейського суду; порядок формування складу третейського суду; правила вирішення спорів третейським судом; інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом [1]. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені законом, але не суперечать принципам організації і діяльності третейського суду, є необхідними для належного здійснення третейським судом його повноважень. У регламенті важливо передбачити фінансові аспекти, зокрема, порядок оплачення розгляду справи в суді сторонами справи (судови збір), витрати суддів, якщо справа розглядається не за місцем розміщення суду чи не за місцем проживання обраних сторонами суддів [4]. Завершується сторення третейського суду державною реєстрацією, порядок якої прописаний у ст. 9 Закону “Про третейські суди”. Зокрема, реєструючим органом для третейського суду, утвореного всеукраїнською громадською організацією, є Міністерство юстиції України. Для третейських судів, утворених іншими засновниками, реєструючими органами є Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Києві і Севастополі [1]. Для проведення реєстрації засновник подає до реєструючого органу відповідну заяву про реєстрацію третейського суду та супровідні документи, що мають бути розглянуті. На підставі заяви приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації протягом п’ятнадцяти днів з дня її подання [5, с. 32]. За умови успішного проведення державної реєстрації постійно діючого третейського суду видається свідоцтво встановленого зразка. Постійно діючий третейський суд визнається утвореним з моменту його державної реєстрації. Повноваження третейського суду щодо вирішення спорів визначені у ст. 25 ЦПК, ст.12 ГПК, статтях 4, 12 Закону України “Про товарну біржу” тощо. Список використаних джерел: 1. Закон України «Про третейські суди» - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 35, ст.412; 2. Господарський процес : навч. посіб. / [В. А. Кройтор, О. В. Синєгубов, О. Г. Бортнік та ін.] ; за заг. ред. проф. В. А. Кройтора ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2020. – 328 с.; 3. .Гринишин А. Загальні питання участі народу у відправленні правосуддя. Вісник Львівського університету. 2008. № 47. С. 232-238. 4. Конституційний Суд України. Ухвала про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства “Славутич-Сталь” щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”. м. Київ, 14 жовтня 1997. Справа №016/1241-97. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/vz44u710-97#Text (дата звернення: 11.01.2022). 5. Коваленко І. Поняття та види арбітрабільності в теорії міжнародного комерційного арбітражу. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 1. С. 29-33. |