звіт.doc. звіт. Характеристика господарства
 Скачать 359.5 Kb.
|
|
2.4. Годівля підсисних свиноматок За 5-7 днів до опоросу рівень годівлі свиноматок зменшують з розрахунку: на день опоросу – половина добової даванки, що згодовувалась протягом четвертого місяця поросності. За 5-6 годин до опоросу їх не годують, а дають лише воду. В станок, де буде проводитись опорос, підстилають чисту, суху солому.[19] В приміщенні, де поросяться свиноматки, знаходиться обслуговуючий персонал (черговий працівник), який приймає опорос. Після закінчення опоросу, свиноматці теплою водою обмивають забруднену шкіру і соски. Забирають забруднену підстилку та замінюють її чистою. Новонароджених поросят після санітарної обробки (обробка пуповини 10% розчином йоду) розміщують під інфрачервоними лампами у відділенні станка для відпочинку поросят.[15] Після закінчення опоросу доглядач підсажує кожне порося до свиноматки для годівлі. В перші 10-12 годин після опоросу свиноматку не годують, дають лише теплу воду. Потім дають 0,5 кг зерносуміші у вологому вигляді протягом тижня кількість кормів поступово збільшують і доводять до норми. До складу раціону підсисних свиноматок вводять суміш концентрованих кормів (влітку – 75%, взимку – 65%) та зелену масу бобових трав – влітку чи сінаж – взимку.[10] За 1-2 дні до відлучення поросят знижують норму годівлі свиноматки на 40-50% для запобігання стресам. У день відлучення поросят свиноматок не годують, а дають лише воду. Наступного дня їх групують за вгодованістю і переводять на раціон холостих свиноматок. Непридатних до відтворення свиноматок вибраковують і ставлять на відгодівлю.[22]. Добовий раціон для підсисних свиноматок показано в таблиці 9.
3. Розведення свиней У ПАТ «Жорннище» розводять свиней великої білої породи, які характеризуються високим генетичним потенціалом щодо відтворної, відгодівельної і м’ясної продуктивності. Сучасна велика біла порода виведена шляхом тривалої і цілеспрямованої селекції свиней, одержаних у результаті схрещування завезеної великої білої породи з Англії і місцевих порід. Порода сформувалась в Англії у середині ХІХ ст. шляхом відтворного схрещування місцевих порід з азіатськими і романськими. В нашу країну англійських великих білих свиней завозив з кінця ХІХ ст. видатний російський вчений професор П. М. Кулешов. Велика біла – це найпоширеніша порода свиней в Україні. Вони добре пристосувались до різних природно-кліматичних умов. Тварини відрізняються міцною конституцією, будова тіла не груба, голова легка, незначно вигнутий профіль, вуха середньої величини, прямостоячі; тулуб гармонійно побудований, достатньо довгий і глибокий; плечі та окости добре розвинуті, м’ясисті; кінцівки сухі, міцні; шкіра еластична, масть біла, щетина рівномірно вкриває все тіло. Серед вад екстер’єру, які спостерігаються найчастіше, звислі крижі, м’які бабки кінцівок, щілини копитного рогу, недостатньо виповнений окіст. За розвитком це великі тварини. Середня жива маса повновікових кнурів досягає 320-350, свиноматок – 230-250 кг. Нині серед тварин великої білої породи виділяють три типи за напрямком продуктивності – універсальний, м’ясний, сальний.[2] У ПАТ «Жорннище» переважають свині універсального типу. Середній показник багатоплідності свиноматок становить 10-12 поросят, молочність – 50-60 кг, збереженість потомства – 90-95%, середня маса поросят при відлученні – 17-20 кг. Для підвищення племінних і продуктивних якостей свиней в господарстві використовують чистопородне неспоріднене розведення. У ПАТ «Жорннище» стадо свиней складається з таких статево-вікових груп: кнури-плідники, основні і перевірювані свиноматки, поросята-сисунки, відлучені поросята, ремонтний молодняк та свині на відгодівлі. Кнури плідники у господарстві використовують для природного парування. Для парувань використовують двох кнурів, яких замінюють іншими кожні 2-3 роки, для уникнення споріднених спаровувань. Основних свиноматок використовують для одержання молодняку, кількість яких у господарстві становить 90 голів. Свиноматкок використовують у господарстві протягом 2,5-3 років, а щорічний ремонт стада маточного поголів’я становить 30%. Свиноматок 2-3 річного віку в стаді 50%, а старших 4-річного віку – 15-17%. Перевірювані свиноматки у господарстві оцінюють за генотипом у період від першої поросності до відлучення поросят першого опоросу. Їх кількість у господарствіі складає 30 голів, тобто на кожну основну свиноматку, що буде вибракувана приходиться дві перевірювані. Продуктивність свиней наведено в таблиці 10. Таблиця 10. Продуктивність свиней
Відбір свиней у господарстві індивідуальний: він включає оцінку тварин не тільки за власною продуктивністю, а й за походженням та якістю потомства. Індивідуальний підбір сприяє швидкому процесу вдосконалення стада. Підбір – гомогенний, індивідуальний з урахуванням віку тварин. 4. Гігієна свиней Для кожної вікової групи свиней передбачають окреме приміщення, місткість якого повинна відповідати визначеному поголів’ю та тривалості виробничого циклу з урахуванням підготовчих робіт, які проводяться в приміщенні перед постановкою тварин. Сюди відносять: цех відтворення, який містить ділянку для утримання кнурів ділянку для утримання холостих, супоросних свиноматок та ремонтних свинок; ділянку для підсисних свиноматок, яка в свою чергу може бути поділена на групи свиноматок, які готуються до опоросу та підсисних; ділянку для вирощування поросят після відлучення, а також цех відгодівлі призначений виключно для відгодівельного поголів’я. Такий поділ на цехи обов’язків на всіх фермах з трьохфазною системою вирощування та відгодівлі молодняку незалежно від потужності. Ремонтний молодняк розміщують на ділянці холостих та супоросних свиноматок. Для кожної ділянки виділяють окреме ізольоване приміщення чи окремі споруди, які з’єднуються критими переходами чи скотопрогонами. Допускається розташування ділянок в одному приміщенні, в цьому випадку приміщення кожної ділянки відокремлюють спеціальною перегородкою. При вході на ділянку слід подбати про облаштування дезінфекційного килимка. Ділянки утримання кнурів, холостих та супоросних свиноматок і ремонтного молодняку розташовують недалеко один від одного. Якщо така можливість є, здійснюється блокування споруд чи з’єднання їх критими переходами. Ділянки підсисних свиноматок з поросятами, вирощування поросят після відлучення та цех відгодівлі розділяють на ізольовані секції, які вміщають одну виробничу групу. Застосовують вигульну та безвигульну системи утримання. Вигульна система застосовується при утриманні кнурів, холостих та супоросних маток та ремонтного молодняку. Для організації прогулянок передбачають вигульні майданчики або встановлюють обладнання для активного моціону. Поросят після відлучення та відгодівельний молодняк утримують безвигульно. Утримання може бути групове та індивідуальне. Основні вимоги до обладнання приміщень для утримання свиней наведені в таблиці 11. Таблиця 11 Норми площі станка для утримання свиней
Утримання підсисних свиноматок індивідуальне, в станках з лігвом та відділенням для підгодівлі поросят. З метою попередження задушення поросят станок необхідно обладнати пристроєм для фіксації матки в перші 10 – 15 днів після опоросу. При високому рівні годівлі можливе фіксоване утримання маток на весь підсисний період [4]. Поросят після відлучення та відгодівельний молодняк утримують групами по 10 – 25 голів. Підлога в станках для утримання свиней повинна бути міцною, неслизькою, з низькою термопровідністю, водонепроникною, стійкою до впливу зливної рідини та дезінфікуючих речовин. Нахил підлоги в зоні лігва в сторону гнойового каналу повинна бути 5 – 6%. На підлозі з коефіцієнтом теплової активності більше 13 необхідно використовувати підстилку. При утриманні підсисних свиноматок з поросятами використовують підстилку з розрахунку 1,5 кг тирси або подрібненої соломи. При груповому утриманні свиней огорожа станків має наступну висоту: для кнурів-плідників – 1,4 м, поросят-сисунів – 0,5 – 0,8 м, поросят після відлучення – 0,8 м, для решти поголів’я – 1,0 м. Перегородки між суміжними груповими станками в зоні лігва повинні бути суцільними, в зоні дефекації – решітчастими, з вертикальним розташуванням планок. Лігво переходить в зону дефекації з виступом 50 – 70 мм. Фронт годівлі визначають за співвідношенням кількість тварин : місце годівлі (1 : 1). Соскові напувалки встановлюють на висоті для поросят-сисунів на висоті 25 см, поросят після відлучення – 40 см, молодняка на відгодівлі 65 см, дорослого поголів’я 75 – 80 см. В станках для поросят після відлучення під напувалкою необхідно обладнати поріжок висотою 20 – 25 см. Температура води для напування поросят-сисунів та поросят після відлучення повинна бути не нижче 16 – 20 0С, перерва в подачі води для напування не більше 4 год. параметри мікроклімату, які повинні підтримуватись в приміщенні наведені в таблиці 3 [5]. Утворення конденсату на стінах та стелі недопустиме. Може бути рекомендована подача свіжого повітря в приміщення в кількості 30 м3/год на 1 ц живої маси свиней в холодний період року, та 60 м3/год в теплий період. Необхідний температурний режим в лігвах поросят-сисунів та в станках поросят після відлучення підтримується за допомогою підвішування однієї лампи інфрачервоного випромінювання потужністю 250 Вт на станок на висоті 70 см при народженні, 100 см в кінці підсисного періоду та 120 см в період дорощування. Можливо застосування підлоги з підігрівом в зоні відпочинку тварин. Параметри мікроклімату наведено в таблиці 12. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||