ЕМАЛЬ ЗУБІВ. Хімічна будова вода 3,8% (близько 1% вільної води) органічні
 Скачать 19.73 Kb.
|
|
ЕМАЛЬ ЗУБІВ Емаль вкриває коронку і частково шийку зуба. Вона розташована поверх дентину. Хімічна будова: вода – 3,8% (близько 1% вільної води); органічні речовини – 1,2%; неорганічні речовини – 95%, з них кальцію – 37% і фосфору – 17%. Неорганічні компоненти емалі представлені кристалами гідроксиапатитів, фторапатитів і карбонатапатитів. Емаль не містить клітин, в ній немає нервових закінчень і кровоносних судин, вона не здібна\ до росту та регенерації. Структурно-функціональною одиницею емалі є емалева призма. Структурними компонентами емалевих призм є упорядковано розміщені паличкоподібні кристали апатитів. Емалеві призми відокремлені одна від одної менш мінералізованою міжпризматичною речовиною. На шліфах емалі зуба виявляється її оптична неоднорідність: 1 Смуги Гунтера-Шрегера. Якщо розглядати повздовжній шліф емалі у відбитому світлі, то на ній можна спостерігати світлі та темні смуги, які чергуються між собою і йдуть від емалево-дентинного з'єднання до поверхні емалі. 2 Лінії Ретціуса. На поздовжніх зрізах емалі часто видно жовто- коричневі або коричневі смуги, які йдуть прямовисно, ніж смуги Гунтера-Шрегера, і пересікають їх під гострим кутом. Наявність цих смуг пояснюють циклічністю мінералізації емалі в процесі її розвитку і силовими впливами на зуб. Емалеві пластинки (ламели) – це тонкі листоподібні структури слабкомінералізованої емалі, що містять білки емалі й органічні речовини. Емалеві пучки – довгі стрічки менш мінералізованої емалі, які виростають на 1/3 товщини емалі з емалево-дентинного з’єднання й орієнтовані перпендикулярно до нього. Емалеві веретена – це тонкі «сліпі» канали, що містять закінчення одонтобластів. У момент прорізування зуба його емаль покрита кутикулою, утвореною редукованим епітелієм емалевого органу. На емалі зуба утворюється пелікула – прозора органічна плівка, що складається з білків і глікопротеїнів ротової рідини. ДЕНТИН Це тверда, безклітинна, мінералізована тканина зуба, до складу якої входять 70-72% неорганічних речовин (апатитів, в основному гідроксиапатиту) та солей (фосфати кальцію і магнію, кальцію фторид), 20% органічних речовин (в основному колаген) і 10% води. Дентин Містит наступні основні структурні компоненти: мінералізована основна речовина дентина, яку пронизують дентинні трубочки (канальці) з відростками одонтобластів і маломінералізований предентин. У дентин них трубочках розташовані відростки одонтобластів (волокна Томса), оточені дентинною рідиною. Дентинна рідина є транссудатом периферійних кровоносних судин пульпи і за білковим складом подібна до плазми крові. Дентин, розташований між дентинними трубочками, називається інтертубулярним (міжканальцевим). Мінералізована основна речовина дентину містить колагенові волокна і представлена протеогліканами, пов'язаними з кристалами гідроксиапатиту. Внутрішня частина дентину, прилегла до пульпи зуба, маломінералізована і називається предентином. Перитубулярний дентин – найбільш мінералізований дентин, з незначною кількістю органічних речовин. У дентині виділяють два шари, що відрізняються ходом колагенових волокон і ступенем мінералізації: 1 Плащовий дентин. Плащовий дентин прилежить до емалі і утворює для неї своєрідну амортизаційну прокладку. Він дещо менш мінералізований, ніж інші шари дентину. Основними сформованими компонентами плащового дентину є волокна Корфа. Ці волокна орієнтовані дещо перпендикулярно до емалево-дентинного з'єднання. Відкладення неорганічних компонентів (апатитів)відбувається Як на волокнистих компонентах, так і між ними. 2 Навколопульпрний дентин. Навколопульпарний дентин розміщується між плащовим дентином і предентином. Колагенові волокна (Ебнера), які подібні до волокон Корфа плащового дентину, тут розміщуються не паралельно до стінок дентинних трубочок, а більше тангенціально. Дентин, який утворюється під час дентиногенезу до прорізування зубів називається дентином розвитку (первинний дентин). Після появи зубів в порожнині рота з боку пульпи починає відкладатися дентин з дещо зміненою будовою, який називається вторинним дентином. Він буває двох видів: - регулярний (функціональний, фізіологічний) - іррегулярний (замісний дентин, третинний дентин) Інтерглобулярний дентин – ділянки мало або майже зовсім немінералізованої основної речовини дентину, обмежені характерними кулястими поверхнями. Крізь них проходять дентинні трубочки. Склеротичний (прозорий) дентин – дентин, в якому облітеровані дентинні трубочки і гіпермінералізовані відростки одонтобластів. Емалево-дентинне з'єднання (емалево-дентинна межа) має зубчастий, хвилеподібний вигляд. ПУЛЬПА ЗУБА Пульпа зуба розташована у порожнині коронки і в кореневих каналах. Вона є спеціалізованою пухкою сполучною тканиною, що містить багато кровоносних судин і нервових волокон. У пульпі зуба виділяють три шари: 1 Периферійний шар пульпи (одонтобластний) представлений компактним шаром одонтобластів (дентинобластів), розташованих у кілька рядів (від 1 до 8) на межі з предентином перпендикулярно його внутрішній поверхні. Між ними розташовуються кровоносні капіляри і нервові волокна. 2 Проміжний шар пульпи (субодонтобластний) розвинений лише в коронковій пульпі і складається із зовнішньої і внутрішньої зон. - Зовнішня зона проміжного шару (шар Вейля) - Внутрішня зона проміжного шару 3 Центральний шар пульпи містить фібробласти, осілі макрофаги, адвентиційні клітини, колагенові та ретикулярні волокна, а також міжклітинну речовину. У даному шарі розташовані більші кровоносні і лімфатичні судини, пучки нервових волокон. Пульпа, що міститься у порожнині коронки зуба, обмеженій дентином і емаллю, називається коронковою. Пульпа кореневих каналів – кореневою. Вони мають певні відмінності залежно від розміщення, форми, структури та функції. Процес утворення дентину може відбуватися безпосередньо у товщі пульпи. У цьому разі утворюються дентикли пульпи. Вони можуть бути утвореними з високоорганізованого дентину або ірегулярного дентину. Виділяють: вільнорозміщені, пристінкові, інтерстиціальні дентикли. Утворення, які є скупченням кристалів різних мінеральних солей кальцію, називають конкрементами. ЦЕМЕНТ ЗУБА Це щільна, мінералізована тканина, яка вкриває підясенну частину зуба – його корінь і шийку. У ділянці шийки зуба цемент може заходити на емаль (60-65% випадків), доходити до її межі (30%) або не доходити до емалі (5%). За хімічним складом цемент подібний до кістки, складається з органічних речовин (22%), води (32%) і 56 % мінеральних речовин: в основному гідроксиапатит, солі кальцію та інших мікроелементів. Колаген є основним принциповим органічним компонентом матриксу. Живлення цементу здійснюється з боку періодонта за рахунок дифузії. Товщина цементу в ділянці шийки зуба 0,015 мм, в середній частині кореня – 0,02- Залежно від будови і складу виділяють два види цементу: - клітинний (вторинний) цемент; - безклітинний (первинний) цемент. Між кальцифікованим матриксом і шаром цементобластів розташовується маломінералізований матрикс цементу – прецемент. Надлишкове утворення цементу – гіперцементоз. |