Інформації про активи, власний капітал та зобовязання підприємства, визначити особливості формування балансу за мсфз у лекції розглядаються наступні питання
 Скачать 293 Kb.
|
|
Класифікація статей. Згідно МСБО 1 підприємству потрібно наводити безпосередньо у звіті про фінансовий стан (балансі) поточні та непоточні активи і поточні та непоточні зобов'язання як окремі класифікації. Виняток з цього правила допускається, якщо подання статей на основі їх ліквідності забезпечує більш достовірну та доречну інформацію. Коли підприємства поставляють товари або послуги в рамках чітко визначеного операційного циклу, класифікація активів та зобов'язань на поточні та непоточні дозволяє відокремити чисті активи, безперервно циркулюючі у формі робочого капіталу, від тих чистих активів, які задіяні в довгострокових операціях підприємства. Така класифікація також виділяє активи, які, як очікується, будуть реалізовані в рамках поточного операційного циклу, і обов'язково підлягають погашенню в межах цього ж періоду. Операційний цикл ‒ час між придбанням активів для обробки та їх перетворенням в грошові кошти або еквіваленти грошових коштів. Якщо операційний цикл неможливо чітко визначити, вважається, що він дорівнює 12 місяцям. Для підприємств, які не постачають товари або послуги в рамках чітко визначеного операційного циклу, наприклад, фінансових установ, доцільно представляти активи та зобов'язання в порядку зростання або зменшення їх ліквідності. Інформація про очікувані дати реалізації активів і зобов'язань є корисною для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства. Разом з тим, підприємство може представляти певні активи та зобов'язання із застосуванням класифікації «поточні / непоточні», а інші активи та зобов'язання - на основі їх ліквідності. Такий підхід є, зокрема, доречним, коли підприємство має диверсифіковану діяльність. Однак незалежно від методу подання статей у Звіті про фінансовий стан (балансі), застосовуваного для кожної статті активу або зобов'язання, що об'єднує суми, які, як очікується, будуть відшкодовані або погашені в межах: А) не більше дванадцяти місяців після звітного періоду; Б) більше дванадцяти місяців після звітного періоду ‒ підприємству слід розкривати суму, відшкодування або погашення якої можна чекати більше ніж дванадцять місяців. Поточні та непоточні активи. Актив класифікується як поточний, якщо він відповідає будь-якому з наведених нижче критеріїв: 1) очікується, що він буде реалізований або призначений для продажу або споживання в нормальному операційному циклі; 2) утримується переважно з метою торгівлі; 3) очікується, що він буде реалізований протягом дванадцяти місяців після звітного періоду; 4) актив є грошовими коштами [або їх еквівалентами], що не обмеженими для використання погашення зобов'язання протягом, принаймні дванадцяти місяців після звітного періоду. Всі інші активи вважаються непоточними. Виходячи з цього, зазвичай до складу поточних активів включаються:
До складу поточних активів включаються кошти в касі, на рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Грошові кошти, які не можна використовувати для поточних операцій (якщо, наприклад, накладено арешт на рахунки філії або кошти заморожені в іноземних банках в результаті обмежень з обміну валют), потрібно виключати із складу поточних активів. Фінансові інвестиції включаються до складу поточних активів за умови, що вони є ринковими (тобто існує активний ринок, який дає можливість встановити їх ринкову вартість) і, як очікується, будуть реалізовані протягом 12 місяців починаючи з дати балансу. Тому фінансові інструменти, призначені для продажу, не завжди відображають як поточні активи (зобов'язання). Дебіторська заборгованість, пов'язана з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), і запаси, які є частиною звичайного операційного циклу підприємства, вважаються поточними активами, навіть якщо не очікується, що вони будуть реалізовані або використані (спожиті) протягом 12 місяців після звітного періоду . Дебіторську заборгованість та запаси, які не є частиною операційного циклу підприємства, відносять до поточних активів, тільки якщо вони будуть реалізовані або спожиті протягом 12 місяців після звітного періоду. Поточними активами також є фінансові активи, призначені для операцій (торгівлі), і поточна частина непоточних фінансових активів. Витрати майбутніх періодів є поточними активами, якщо підлягають списанню протягом 12 місяців після звітного періоду. До складу непоточних активів зазвичай включають основні засоби, нематеріальні активи, довгострокову дебіторську заборгованість, фінансові інвестиції та інші активи, що є довгостроковими за характером. Тому дозволяється застосовувати термін «довгострокові активи» в якості альтернативного, якщо він є більш зрозумілим. Поточні та непоточні зобов'язання. Зобов'язання слід класифікувати як поточне, якщо воно задовольняє будь-якому з наведених нижче критеріїв: 1) як очікується, буде погашено вході нормального операційного циклу; 2) має бути погашено протягом 12 місяців після звітного періоду; 3) утримується переважно з метою торгівлі; 4) підприємство не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання по крайній міру на 12 місяців після звітного періоду. Усі інші зобов'язання відповідно є непоточні. До поточних зобов'язань зазвичай відносяться:
При віднесенні заборгованості до поточних зобов'язань застосовують підхід, аналогічний визначенню поточних активів. Зобов'язання, пов'язані з витратами, що виникають у процесі нормального операційного циклу (придбання сировини, оплата комунальних послуг, оплата праці персоналу і т. п.), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає пізніше ніж 12 місяців після звітного періоду. Зобов'язання, не пов'язані з операційним циклом підприємства (кредити банку і дивіденди, що підлягають сплаті учасникам; податок на прибуток, який підлягає сплаті), вважають поточними лише за умови, що їх потрібно погасити протягом 12 місяців після звітного періоду. Аналогічний підхід застосовується у разі, коли операційний цикл чітко визначити неможливо. Фінансове зобов'язання, що підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду, треба класифікувати як поточне, навіть якщо: А) початковий термін погашення перевищував 12 місяців; Б) угоду про рефінансування або про перегляд графіка платежів на довгостроковій основі було укладено після звітного періоду та до затвердження фінансових звітів до випуску. Типовими прикладами непоточних зобов'язань є наступні:
Проте слід мати на увазі, що до складу непоточних включається тільки та частина довгострокових фінансових зобов'язань (на які нараховуються відсотки), яка не підлягає погашенню протягом 12 місяців після звітного періоду. Якщо підприємство очікує і має намір рефінансувати зобов'язання або перенести його на більш пізню дату (принаймні, на дванадцять місяців після звітного періоду), у відповідності з існуючим кредитним договором, таке зобов'язання слід класифікувати як непоточні, навіть якщо термін його оплати настає протягом більш короткого періоду. Однак, якщо рефінансування або перенесення зобов'язання здійснюється не за бажанням підприємства (наприклад, відсутня угода про рефінансування), потенційна можливість рефінансування не розглядається, і зобов'язання класифікують як поточне. Якщо підприємство порушує зобов'язання за договором довгострокової позики на кінець звітного періоду або раніше, таке зобов'язання слід класифікувати як поточне, навіть якщо позикодавець погодився (після звітного періоду, але до затвердження фінансових звітів до випуску) не вимагати платежу внаслідок нарушенія. Зобовязання класифікують як поточне, тому що на кінець звітного періоду підприємство не має безумовного права відстрочити його погашення, принаймні на дванадцять місяців після цієї дати. Разом з тим, зобов'язання класифікують як непоточні, якщо позикодавець до кінця звітного періоду погоджується надати період відстрочки, що закінчується принаймні через дванадцять місяців після звітного періоду, в межах якого підприємство може виправити порушення і протягом якого позикодавець не може вимагати негайного платежу Позики класифікують як поточні зобов'язання, якщо нижченаведені події виникли між кінцем звітного періоду та датою затвердження фінансових звітів до випуску (ці події класифікують як некоригуючі згідно з МСБО 10): 1) рефінансування на довгостроковій основі; 2) виправлення порушення договору про довгострокову позику; 3) надання позикодавцем відстрочки для виправлення порушення договору про довгострокову позику, період якої становить по крайній міру дванадцять місяців після закінчення звітного періоду. Формати звіту про фінансовий стан (балансу) У міжнародній практиці набули поширення такі моделі балансу:
Перша модель може бути реалізована у вертикальній або горизонтальній формі, а друга - тільки у вертикальній. Крім того, в рамках цих моделей статті можуть бути класифіковані як поточні та непоточні і приведені в послідовності зростання або зниження їх ліквідності (строку погашення). |