Інститут проблем ринку та економікоекологічних досліджень кулаковська тетяна анатоліївна
 Скачать 1.21 Mb.
|
|
«Темпоральна концепція антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору» авторомобґрунтовано методологію темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору, яка базується на концепції темпорального антициклічного регулювання, розроблено методичне забезпечення темпорального антициклічного регулювання та сформовано організаційно-економічний механізм його реалізації. Автором висунено гіпотезу про доцільність урахування темпоральної ознаки явищ, процесів та об’єктів в антициклічному регулюванні розвитку агропродовольчого сектору економіки, яка розкриває суть генезису всіх процесів у часі. Для пояснення сутності антициклічного регулювання на засадах темпоральності, автором надано визначення соціально-філософської категорії «темпоральність» як часової сутності явищ, об’єктів та процесів, породженої 0 5000 10000 15000 20000 25000 0 100000 200000 300000 400000 500000 600000 700000 800000 1999 2001 2003 2005 2007 2009 2011 2013 2015 2017 Обсяг продукції сільського господарства у поточних цінах, млн грн (ліва вісь) Бюджетна підтримка (трансферти), млн грн (права вісь) -80000 -70000 -60000 -50000 -40000 -30000 -20000 -10000 0 10000 0 100000 200000 300000 400000 500000 600000 700000 800000 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012 2014 2016 Обсяг продукції сільського господарства у поточних цінах, млн грн (ліва вісь) Підтримка ринкової ціни (ПРЦ), млн грн (права вісь) 22 динамікою їх особливого руху, на відміну від тих самих часових характеристик інших явищ, об’єктів та процесів, та її застосування по відношенню до економічного об’єкту – економічної сутності об’єкту, пов’язаної з відмінностями розвитку їх у часі, через різне сприйняття часу, що спостерігається по відношенню до інших об’єктів і вимагає диференційованого підходу при впливі на нього. Дисертантом обґрунтовано введення в економічну теорію категорії «темпоральне антициклічне регулювання економіки»,як процесу цілеспрямованого впливу державних та наддержавних органів влади на соціально-економічні процеси, обумовлені синхронізацією розвитку економічних суб’єктів між собою та із зовнішніми чинниками з метою запобігання негативним соціально-економічним наслідкам їх темпоральної збіжності з використанням селективних важелів антициклічного регулювання, спрямованих на розсинхронізацію стагнаційних циклів. Конкретизовано цю дефініцію по відношенню до агропродовольчого сектору економіки, як процесу цілеспрямованого впливу державних та наддержавних органів влади на соціально-економічні процеси, обумовлені синхронізацією розвитку підсекторів агропродовольчого сектору між собою та із зовнішніми чинниками з метою запобігання негативним соціально-економічним наслідкам їх темпоральної збіжності з використанням селективних важелів антициклічного регулювання, спрямованих на розсинхронізацію стагнаційних циклів та недопущення стану продовольчої небезпеки. Дисертантом визначено мету антициклічного регулювання на засадах темпоральності – зниження наслідків стагнаційних циклів через розсинхронізацію циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору. Обґрунтовано, що синхронізація циклів може надати системі як синергійного позитивного ефекту, так і призвести систему до руйнування. Розсинхронізація синхронізованих у часі циклів розвитку секторів, з метою стримування стрімкого зростання та задля запобігання глибокої кризи, передбачає вплив на темпоральність одного з об’єктів. Автором виділено форми темпоральності та місця застосування темпоральних ознак при антициклічному регулюванні розвитку сектору: синхронність криз та циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору (системна темпоральність); темпоральність об’єкту дослідження (внутрішня темпоральніть); темпоральність важелів регуляторного впливу; темпоральність екстерналій з об’єктом регулювання (зовнішня темпоральність). Дисертантом розроблено структурно-логічну схему методологічного підходу до темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору (рис. 7), яка містить концептуальний та методичний базис. 23 Методологія темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ БАЗИС Мета темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору – зниження наслідків стагнаційних циклів через розсинхронізацію циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору Забезпечення стійких темпів розвитку агропродовольчого сектору за рахунок розсинхронізації циклів розвитку Забезпечення продовольчої безпеки країни Завдання темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору Завдання темпорального регулювання 1. Регулювання циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору з урахуванням завдань загальної економічної політики держави. 2. Нівелювання синхронізації циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору у періоди криз через розробку програм розсинхронізації циклів. 3. Нівелювання когерентного резонансу в системі «агропродовольчий сектор» та демпфірування кризових екстремумів. Економічні завдання секторального рівня 1. Забезпечення продовольчої безпеки 2. Сталі темпи розвитку агропродовольчого сектору Принципи темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору Темпоральні принципи: 1. диференціація заходів державного регулювання в залежності від фаз розвитку господарської системи; 2. синергія та інерційність ефекту; 3. темпоральність складових системи; 4. когерентність та коеволюційність циклів; 5. дифузія ефекту; 6. ймовірністність подій; 7. резонансність Загальноекономічні принципи: 1. системність; 2. комплексність; 3. селективність; 4. економічна доцільність та обґрунтованість державного втручання; 5. соціальна відповідальність; 6. цілеспрямованість Концепція темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору: цілеспрямований вплив на синхронність у розвитку підсекторів агропродовольчого сектору з метою дотримання стійких темпів зростання та недопущення кризових екстремумів МЕТОДИЧНИЙ БАЗИС Механізм темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору (рис. 10) Економічний механізм Організаційний механізм Інструменти темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору Грошово-кредитні інструменти Зовнішньоекономічні інструменти Бюджетно-податкові інструменти Інноваційні інструменти Соціально-психологічні інструменти Методичні положення та рекомендації 1. Рекомендації з прогнозування циклічності розвитку та визначення моменту наближення до кризи з подальшим вибором об’єкту темпорального регулювання 2. Методичне обґрунтування обрання важелів регуляторного впливу з урахуванням темпоральних ознак (часу прояву та масштабу ефекту) 3. Методичні рекомендації з оптимального поєднання важелів регуляторного впливу з урахуванням синергії ефекту 4. Методичні рекомендації з визначення ефективності заходів темпорального антициклічного регулювання на показники розвитку сектору та економіки Очікувані результати: секторальний рівень: стійкі темпи розвитку агропродовольчого сектору, заплановані показники продовольчої безпеки країни; споживчий рівень: доступні ціни на продукти харчування, достатність продуктів харчування. Рис. 7. Структурно-логічна схема методологічного підходу до темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору (авторська розробка) 24 Концепція темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору побудована з урахуванням системи загальноекономічних та темпоральних принципів, серед останніх виділено такі як диференціація заходів щодо державного регулювання агропродовольчого сектору відповідно до фаз розвитку економіки; синергія та інерційність ефекту; дифузія ефекту; темпоральність складових системи; когерентність циклів; ймовірністність подій; резонансність. Для побудови цілісної системи антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору за більшістю загальноекономічних принципів виділено їх темпоральні ознаки. Автором визначено основі етапи впровадження концепції темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору (рис. 8). Рис. 8. Етапи темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору (авторська розробка) Для формування комплексної політики антициклічного регулювання розроблено методичне забезпечення, яке стосується алгоритму послідовності дій для досягнення визначених цілей, об'єднує методики і рекомендації, які використовуються в ході антициклічного регулювання агропродовольчого сектору (рис. 9). 1 етап – Прогнозування циклічності розвитку підсекторів агропродовольчого сектору економіки з використання лог-періодичних моделей, визначення точок біфуркації 2 етап – Планування темпів розвитку агропродовольчого сектору економіки та його підсекторів відповідно до стратегічних планів держави, визначення очікуваних відхилень від прогнозних значень, окреслення часових точок впливу держави на розвиток агропродовольчого сектору 5 етап – Розробка методичного забезпечення темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору 6 етап – Розробка комплексу превентивних заходів темпорального регулювання розвитку агропродовольчого сектору залежно від фази економічного циклу для демпфірування кризових екстремумів 4 етап – Відбір підсекторів агропродовольчого сектору економіки, які мають стати об’єктом темпорального регулювання (для посилення або послаблення його впливу на інші галузі та агропродовольчий сектор загалом) 7 етап – Визначення економічної ефективності темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору економіки 3 етап – Встановлення синхронності у розвитку підсекторів агропродовольчого сектору, виявлення наслідків (позитивних, негативних) для всього сектору. Встановлення синхронності циклів розвитку агропродовольчого сектору з екзогенними чинниками 25 Рис. 9. Методичне забезпечення обґрунтування складових антициклічної політики для підсекторів агропродовольчого сектору (авторська розробка) Автором доведено, що для отримання синергійного ефекту запропоновані селективні важелі антициклічного регулювання мають взаємодіяти. Це обґрунтовує необхідність постановки завдання обрання найкращої конфігурації цих важелів. Обґрунтовані важелі орієнтовані як на виробництво, так і на споживання, відрізняються «лагом ефекту» – часом настання позитивного результату антициклічного регулювання їх впровадження. Дисертантом розроблено модель, яка дозволяє оцінити характер впливу селективних важелів антициклічного регулювання агропродовольчого сектору на основі умовного представлення сфери взаємодії результуючих чинників та сфери селективних важелів. Виходячи з класичного уявлення про можливий характер антициклічної політики, дисертантом побудовано матрицю стимулювання (прискорення) та матрицю стримування (гальмування). Шляхом оцінки таких параметрів як рівень взаємодії і рівень активності, з урахуванням лагу запізнення, пошукачем виявлено ефективні інструменти антициклічної політики для агропродовольчого сектору, серед яких прогресивна шкала оподаткування доходів громадян, експортна квота, ввізне мито, пільгові ставки ПДВ на базові продукти харчування, дотації виробникам, бюджетне відшкодування програм пільгового кредитування. Дисертантом здійснено імітаційне моделювання впливу важелів антициклічної політики на результуючі показники функціонування агропродовольчого сектору. Основою стало використання інструментарію когнітивного моделювання, що реалізувалося у побудові знаково орієнтованого графу для двох систем – системи діючих важелів і системи важелів, доповнених запропонованими автором параметрами. Результатами проведеного сценарного моделювання є ілюстрація напрямів підвищення ефективності антициклічної політики, зокрема доцільності доповнення її важелів множиною, запропонованою автором. Автором розроблено організаційно-економічний механізм темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору, призначенням 1 етап • аналіз кон'юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків підсекторів агропродовольчого сектору; • визначення стадії економічного циклу; • визначення характеру політики (стримуючої та стимулюючої) 2 етап • аналіз важелів за критерієм "лагу запізнення"; • аналізу важелів за характером впливу на виробництво та/або споживання. 3 етап • імітаційне моделювання впливу важелів на результуючі ознаки функціонування підсекторів агропродовольчого сектору: обсяг виробнитва продукції, обсяг податкових відрахувань до бюджету, обсяг споживання продовольчої продукції на внутрішньому ринку. 26 якого є організація внутрішніх і зовнішніх господарських відносин агропродовольчого сектору України (рис. 10). Рис. 10. Схема організаційно-економічного механізму темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору (авторська розробка) Механізм забезпечується множиною економічних важелів превентивного характеру, які реалізується через процедури сукупністю методів з метою недопущення стагнаційних процесів, властивих економічним циклам, та створення додаткових системних резервів для згладжування можливих негативних проявів економічних циклів. С уб єкти в пл ив у Наддержавні органи: Міжнародні фінансові організації, ОЕСР, СОТ, Європейська асоціація вільної торгівлі, ЕС, Міжнародні організації при ООН Державні органи: Уряд України, Національний банк України, Міністерство економіки України; Міністерство закордонних справ України, Міжурядові комісії, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, Державна податкова служба України, Державна казначейська служба України Принципи: темпоральні та загальноекономічні (рис.7) Регламенти: Державний бюджет, Бюджети громад, Стратегія сталого розвитку України до 2030 р., Національна економічна стратегія 2030 р. Важелі: фіскальної, інвестиційної, зовнішньо- економічної, інноваційної політики, соціально- психологічні. Процедури: моніторинг, прогнозування і планування, координація інтересів, узгодження процесів. Методи: економічні, адміністративні, інституційні. Зовнішні осередки економічних циклів та криз: Глобаль- ний ринок Регіональні економічні об’єднання Зміщення «зон впливу» Забезпечуючі підсектори: галузь паливно- мастильних матеріалів, добрив, захисту рослин, племінного скотарства, насіннєва, сільськогосподарське машинобудування, торгівля Аграрний сектор Логістична інфраструктура Харчова та переробна промисловість Об’єкт регулюючого впливу 27 Механізм антициклічного регулювання агропродовольчого сектору є детермінованою системою методичного, організаційного, фінансового, кадрового та інформаційно-комунікаційного забезпечення. Організаційне забезпечення антициклічного регулювання агропродовольчого сектору є зовнішнім середовищем по відношенню до об’єкта регулювання і охоплює розподіл прав та відповідальності між окремими інституціями – суб'єктами регулювання та повноваженнями різних посадовців в межах міжвідомчої координації згідно внутрішньої ієрархії. Результатом процесу декомпозиції є виділення таких рівнів системного впливу на динаміку економічних процесів на національному рівні: мезоекономічний, макроекономічний, наднаціональний. Автором доведено, що використання методичного підходу до визначення рівня компетентності персоналу в розрізі аналізу кадрового забезпечення реалізації механізму антициклічного регулювання агропродовольчого сектору доцільно ґрунтувати на основі формування кваліметричної моделі розвитку компетентності персоналу. Остання передбачає визначення якості людського капіталу в сфері вищої ланки державного менеджменту експертним шляхом. В роботі доведено, що фінансове забезпечення антициклічного регулювання передбачає множину принципів, джерел і форм фінансування суб'єктів агропродовольчого сектору. У даному випадку одним з ключових джерел ресурсів виступає Консолідований бюджет, що зумовлює включення до методичного забезпечення антициклічного регулювання методик прогнозування доходів і видатків бюджету в сукупності з визначенням індикативних параметрів розміру державної підтримки сфери агропродовольчого сектору. Інформаційно- комунікаційне забезпечення механізму антициклічного регулювання агропродовольчого сектору передбачає використання цифрових технологій, які дозволяють підвищити якість прийняття рішень регуляторного характеру в умовах великих масивів вхідної інформації. Надана дисертантом архітектоніка механізму відображає взаємозв’язок між всіма його елементами, де центральними виступають саме важелі, які становлять осередок управлінського впливу суб’єктів на об’єкт регулювання – галузі агропродовольчого сектору. Органічне поєднання запропонованих видів забезпечення сприятиме ефективному веденню управлінської діяльності для досягнення цілей антициклічного регулювання агропродовольчого сектору України. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення важливої науково-прикладної проблеми, що полягає у розробці теоретико-методологічних засад і науково-практичних рекомендацій з антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору економіки на засадах темпоральності. Це дозволило сформулювати висновки концептуально- теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру. 28 1. Дисертантом обґрунтовано доцільність поєднання державного регулювання економіки з ринковим механізмом самоорганізації через визначення темпоральної несхожості їх впливу на соціально-економічні процеси. Доведено, що певні відтворювальні процеси не можуть бути урегульовані лише за рахунок ринкового механізму, який спрямований на досягнення короткострокових цілей із швидким результатом, тоді як певні проблеми потребують тривалого та пролонгованого у часі ефекту. Доведено, що існує різна темпоральність певних економічних процесів, які потребують різних методів реагування на їх вирішення. Серед низки причин виділено як одну з важливих – неврахування часу як економічного ресурсу суспільства. 2. В ході дослідження автором систематизовано детермінанти циклічного розвитку за критеріями континуальності: просторовості та темпоральності, що надає системності та цілісності у розумінні механізму циклічного розвитку економіки. До переважно просторових детермінант автором віднесено такі: за середовищем походження (ендогенні, екзогенні); за кількістю чинників впливу (моноказуальні, поліказуальні); за ступенем урегульованості (ті, що підлягають регулюванню, ті, що не регулюються); за об’єктом впливу (вплив на сферу виробництва, вплив на сферу обігу, комбінованого впливу); за проявом дії (латентні, явні); за ступенем впливу на ринкову рівновагу (ті, що впливають на попит, ті, що впливають на пропозицію) та переважно темпоральних детермінант циклічного розвитку економіки – такі: за випадковістю походження (генетичні, випадкові); за безумовністю впливу (активні, пасивні), за спрямованістю впливу на цикл (ентропічні, синергетичні, синкретичні); за часом прояву впливу (випереджуючого, миттєвого та запізненого прояву); за спрямованістю впливу на розвиток системи (ті, що впливають на статику, ті, що впливають на динаміку, ті, що впливають на генетику). 3. Автором узагальнено та систематизовано наукові погляди, концептуальні підходи до циклічності в агровиробництві. Доведено, що цикли агровиробництва мають взаємозв’язок з промисловими циклами та впливають на загальноекономічний цикл. Аграрні цикли, промислові цикли та загальноекономічний цикли мають відмінну природу походження, яка обумовлюється специфікою чинників, що впливають на циклічність розвитку. Регуляторний вплив на часові характеристики (тривалість, амплітуда, швидкість зміни тощо) аграрного чи промислового циклу можуть змінити часові характеристики загальноекономічного циклу. Це дозволило висунути ідею щодо темпорального антициклічного регулювання економіки в цілому та її структурних складових. 4. Дослідження показало, що у сучасних умовах економічної нестабільності змінюються підходи до застосування важелів антициклічного регулювання, зростає їх спрямованість на секторальне регулювання, тобто місця прояву осередків кризи. Класичні інструменти антициклічного регулювання національної економіки розглядаються як такі, що застосовуються по відношенню до стимулювання сукупного попиту та – для підтримки сукупної пропозиції. Всі вони можуть використовуватися на різних стадіях економічного циклу. Автором доведено, що 29 для впливу на показники розвитку економіки та агропродовольчого сектору зокрема, достатньо регуляторного впливу на один об’єкт, який є осередком кризи. Зазначено, що особливої уваги набувають соціально-психологічні інструменти, які передбачають вплив на поведінку суб'єктів: підприємців і населення, та є ефективним важелем антициклічного регулювання. 5. Автором запропоновано систему важелів селективного антициклічного регулювання галузевого спрямування, яка відрізняється визначенням конкретних інструментів фіскальної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, інноваційної політики та соціально-психологічних, деталізованих за підсекторами агропродовольчого сектору, розподілених за підприємницьким сектором і населенням, об'єднання яких в рамках антициклічної галузевої політики дозволяє отримувати синергійний ефект та забезпечувати досягнення цілей превентивного антициклічного регулювання, враховуючи часовий лаг позитивного ефекту дії важелів. До класичних елементів впливу на виробничу сферу (фіскальної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, інноваційної політики) автором запропоновано додати соціально-психологічний вплив на основі дорадчо- консультативної допомоги. Опосередковано мотивація виробництва в агропродовольчому секторі включає інструменти розширення внутрішнього та зовнішнього споживчих ринків. При цьому, в сфері повноважень національних інституцій державного регулювання доцільно використовувати такі важелі як прогресивна шкала оподаткування доходів громадян, використання пільгових ставок ПДВ на базові продукти харчування, популяризація ОВДП серед населення, дотації на споживання населення. 6. У дослідженні було застосовано LPPL-модель прогнозування фінансової кризи на фондовому ринку для прогнозування часу настання кризи в підсекторах агропродовольчого сектору України, що дозволило встановити швидкість наближення до кризи, кризовий час, амплітуду та циклічну частоту. Використання LPPL-моделей для прогнозування глобальних криз надає можливість підібрати модель, яка відображає тенденцію розвитку системи з встановленням моменту її краху; заздалегідь визначити критичний стан системи, пов’язаний переважно з ендогенними чинниками; встановити темп зростання показників системи; визначити амплітуду та періодичність коливань показників системи. Визначення періодів наближення до кризи, встановлення резонансу у розвитку окремих секторів надає чіткі сигнали про реальні моменти часу впливу через державні заходи на розвиток як окремих секторів, так і економіки в цілому. Ці дані надають можливість своєчасно переключати важелі впливу з одного сектору на інший, а також приймати рішення щодо посилення або послаблення державного регулювання в певні періоди розвитку економіки. 7. Здійснено оцінку ефективності застосування заходів щодо державного регулювання та підтримки розвитку агропродовольчого сектору за методикою ОЕСР. Емпірично доведено, що два механізми підтримки (непрямий через ринкову ціну та прямий через бюджетні виплати) не узгоджені між собою. Визначена темпоральна реакція (часовий лаг) агропродовольчого сектору на заходи державного регулювання та підтримки розвитку: заходи щодо прямого державного 30 регулювання (бюджетна підтримка) розвитку агропродовольчого сектору мають відклик через 4 роки, а заходи щодо непрямого державного регулювання розвитку агропродовольчого сектору мають майже миттєвий відклик – протягом 1 року. 8. В ході емпіричного дослідження показників розвитку агропродовольчого сектору дисертантом були встановлені такі закономірності: 1) забезпечення продуктами харчування за більшістю груп продуктів протягом всього періоду незалежності України не відповідає раціональним нормам споживання (виняток: картопля, овочі та баштанні продукти); 2) існує висока кореляція між недоспоживанням продуктів харчування та різким підвищенням цін на них; 3) роль агропродовольчого сектору в економіці України щороку зростає (у деякі періоди виходить на перше місце по відношенню до інших секторів); 4) в кризові періоди для розвитку України агропродовольчий сектор демонструє сповільнене зростання або зниження темпів розвитку значно меншими темпами, ніж інші сектори; 5) встановлена синхронізована криза у 2017 році у молокопереробній та тютюновій промисловості агропродовольчого сектору; 6) встановлена тенденція асинхронного розвитку молокопереробної галузі з іншими галузями сільського господарства; 7) найбільша синхронізація розвитку галузей агропродовольчого сектору відбувається кожні 6 років. 9. Дослідження заходів щодо прямого державного регулювання та підтримки розвитку, які застосовувалися у весь період незалежності України показали, що 1) змінювалося спрямування бюджетних коштів на підтримку агропродовольчого сектору; 2) ефективність більшості державних програм підтримки розвитку галузей агропродовольчого сектору дуже низька, характеризується незавершеністю їх реалізації, недосягненням очікуваних результатів, безконтрольністю використання бюджетних коштів; 3) заходи щодо прямої бюджетної підтримки мають високу схильність до ризиків, пов’язаних із зовнішнім економічним середовищем (вимогами міжнародних організацій торгівля тощо). 10. В процесі дослідження генезису наукових поглядів, класичних підходів щодо застосування антициклічних регуляторних заходів, ефективності антициклічних програм урядів різних країн автором доведено, що існує об’єктивна необхідність введення в економічну теорію та регуляторну практику категорії «темпоральне антициклічне регулювання економіки»,як процесу цілеспрямованого впливу державних та наддержавних органів влади на соціально-економічні процеси, обумовлені синхронізацією розвитку економічних суб’єктів між собою та із зовнішніми чинниками з метою запобігання негативним соціально-економічним наслідкам їх темпоральної збіжності з використанням селективних важелів антициклічного регулювання, спрямованих на розсинхронізацію стагнаційних циклів. Дисертантом обґрунтовано використання наданої дефініції по відношенню до агропродовольчого сектору економіки, у зв’язку з тим, що агропродовольчий сектор є складною системою взаємопов’язаних підсекторів, які мають відмінні риси розвитку, які слід враховувати при розробці загальної антициклічної програми. Автором темпоральне антициклічне регулювання розвитку агропродовольчого сектору визначено як процес цілеспрямованого впливу державних та наддержавних органів влади на соціально-економічні процеси, обумовлені синхронізацією 31 розвитку підсекторів агропродовольчого сектору між собою та із зовнішніми чинниками з метою запобігання негативним соціально-економічним наслідкам їх темпоральної збіжності з використанням селективних важелів антициклічного регулювання, спрямованих на розсинхронізацію стагнаційних циклів та недопущення стану продовольчої небезпеки. 11. Дисертантом обґрунтовано методологічний підхід до формування концепції темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору з концептуальним та методичним базисами, який містить заснований на врахуванні впливу різних форм прояву темпоральних ознак явищ, процесів та об’єктів в антициклічному регулюванні розвитку агропродовольчого сектору та гіпотези про вплив темпоральних ознак на ефективність антициклічного регулювання економіки загалом та агропродовольчого сектору зокрема, через механізм впливу на синхронність розвитку підсекторів агропродовольчого сектору у висхідній та східній фазах циклу розвитку відповідно до завдань загальної антициклічної політики з урахуванням особливих відмінностей розвитку підсекторів агропродовольчого сектору. 12. Дисертантом доведено, що нова концепція антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору повинна дотримуватися не лише загальноприйнятих принципів, а й тих, що враховують темпоральну сутність явищ, процесів та об’єктів. Автором розроблено концепцію темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору на основі введення темпоральних принципів, таких як: 1) диференціація заходів щодо державного регулювання агропродовольчого сектору відповідно до фаз розвитку економіки; 2) синергія та інерційність ефекту; 3) дифузія ефекту; 4) темпоральність складових системи; 5) когерентність циклів; 6) ймовірністність подій; 7) резонансність; з виділенням основних завдань темпорального антициклічного регулювання, серед яких: регулювання синхронності циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору з урахуванням завдань загальної економічної політики держави; нівелювання негативних наслідків синхронізації циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору у періоди криз через розробку пакету антициклічних програм; нівелювання когерентного резонансу в системі «агропродовольчий сектор» та демпфірування кризових екстремумів, виконання яких забезпечить стійкі темпи розвитку агропродовольчого сектору та продовольчу безпеку країни. 13. В процесі дослідження автором сформовано припущення з приводу існування темпоральних відмінності у розвитку явищ, процесів та об’єктів та темпоральних ознак важелів антициклічного регулювання, на основі яких дисертантом верифіковано гіпотезу про необхідність їх урахування в антициклічному регулюванні розвитку агропродовольчого сектору економіки. Автором доведено, що прояв темпоральних ознак через дифузію, інерцію, синергію, резонанс та інші характеристики часу надають стійкості механізму антициклічного регулювання економіки та розвитку агропродовольчого сектору. 14. Визначені автором тенденції розвитку агропродовольчого сектору, виявлені вади державної антициклічної регуляторної політики стали маркерами 32 прояву темпоральності явищ, процесів та об’єктів та надали підґрунтя для розробки методичного забезпечення темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору, яке містить рекомендації та положення з прогнозування синхронності циклів та криз в підсекторах з підходом до вибору об’єкту темпорального регулювання; обґрунтування складових антициклічної політики для підсекторів агропродовольчого сектору із множини фіскальних, інвестиційних, зовнішньоекономічних і соціально-психологічних на основі аналізу кон’юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, встановлення стадії економічного циклу, визначення характеру політики, аналізу важелів за критерієм «лагу запізнення» та за характером впливу на виробництва та (або) споживання; визначення впливу важелів на результуючі ознаки розвитку агропродовольчого сектору з використанням апарату імітаційного моделювання, що дозволяє забезпечити системність розвитку всього агропродовольчого сектору та значно згладити його сезоні та циклічні коливання. 15. З метою ефективної реалізації запропонованих заходів щодо темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору автором розроблено організаційно-економічний механізм темпорального антициклічного регулювання, призначенням якого є організація внутрішніх і зовнішніх господарських відносин агропродовольчого сектору України, який реалізується за допомогою множини економічних важелів превентивного характеру через множину процедур, з цільовим орієнтиром щодо недопущення стагнаційних процесів, властивих економічним циклам, та створення додаткових системних резервів для згладжування можливих негативних проявів економічних циклів. 16. У результаті проведеного сценарного моделювання дисертантом було доведено необхідність формування антициклічної політики для агропродовольчого сектору: розширення тарифного і нетарифного регулювання для конкретних товарів, впровадження прогресивної шкали оподаткування доходів населення для посилення ефекту споживання верств із середнім та низьким рівнем доходів, продовження політики бюджетного відшкодування програм пільгового кредитування, запровадження прискореної амортизації для підприємств аграрного і агропромислового виробництва, введення дотацій споживання у формі продовольчих карток, реалізація програми підтримки аграрних бірж у поєднанні із дорадчо-консультативною допомогою для активного використання сільськогосподарськими виробниками деривативів, що дозволить згладжувати сезонні коливання аграрного виробництва в рамках антициклічної політики. Важливо зауважити, що в найближчі 5-7 років необхідно змістити пріоритет державної підтримки з аграрного сектору на продовольчий та логістичну інфраструктуру. |