Інститут проблем ринку та економікоекологічних досліджень кулаковська тетяна анатоліївна
 Скачать 1.21 Mb.
|
|
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ КУЛАКОВСЬКА ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА УДК 338.439:005.582 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНТИЦИКЛІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО СЕКТОРУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Одеса – 2021 Дисертацією є рукопис Роботу виконано в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України Науковий консультант доктор економічних наук, професор ПАВЛОВ Олександр Іванович, Одеська національна академія харчових технологій, завідувач кафедри економіки промисловості Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України БОРОДІНА Олена Миколаївна, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України», завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень доктор економічних наук, професор ЛОПАТИНСЬКИЙ Юрій Михайлович, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, завідувач кафедри бізнесу та управління персоналом доктор економічних наук, професор МИХАЙЛОВ Андрій Миколайович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту Захист відбудеться «23» вересня 2021 р. об 11 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.02 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29 та на сайті http://www.impeer.od.ua/ Автореферат розісланий «20» серпня 2021 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Горячук В.Ф. 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Економіка сучасної держави – це складне системне поєднання механізмів ринкового саморегулювання із цілеспрямованим державним впливом на окремі сфери життєдіяльності. Досягнення бажаного балансу між ринковим механізмом, який виступає драйвером економічного зростання, та державним регулюванням, яке спрямоване на впорядкування економічних процесів і вирішення чисельних соціальних та екологічних проблем, вимагає розробки системи «стримувань і противаг», які мають бути вбудовані в механізми державного регулювання. Однією з таких систем є система антициклічного регулювання економіки, як механізму впливу держави на ринковий механізм. Загальноприйняті підходи в антициклічному регулюванні економіки спрямовані на «гасіння» темпів стрімкого зростання економіки та пом’якшення наслідків кризи через програми антициклічних заходів. Але зусилля урядів різних країн у подоланні глобальних та локальних криз мають все меншу ефективність та вимагають все більших фінансових вливань у їх подолання. Кризи в макроекономічній системі стають більш стрімкими та глибшими, вони виникають на різних фазах загальноекономічного циклу, синхронізуються між собою та з кризами зовнішніх екстерналій і призводять до руйнівних наслідків. Актуалізуються питання контролю над циклічністю розвитку економіки, особливо у ті періоди, коли синфазна синхронізація циклів розвитку різних систем має негативні наслідки (підсилює прояв негативних тенденцій в економіці та призводить до резонансу в системі). Агропродовольчий сектор, маючи складну систему міжгосподарських зв’язків, є сукупністю підсекторів, циклічний розвиток яких обумовлений впливом різних ендогенних та екзогенних чинників, що відображається у часових характеристиках циклів розвитку (темпу зміни, частоті та амплітуді коливань, тривалості циклу тощо) та створює підґрунтя для врахування цих відмінностей при розробці антициклічних програм. Сихронізація циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору може підсилити загальний темп зростання або поглибити стагнаційні процеси. Відстеження наслідків такої синхронізації циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору має бути під щільним наглядом урядових установ та бути врахована при розробці превентивних заходів щодо антициклічного регулювання відповідно до загальної стратегії розвитку агропродовольчого сектору та економіки країни. Важливу роль у результативності програм антициклічного регулювання економіки відіграє об’єктивна оцінка та врахування важливого економічного ресурсу, яким є час. Сучасні особливості економічного функціонування та протікання економічних процесів все більш потребують неоднорідного тлумачення часу як економічного ресурсу. Трансформується характер впливу часу на економіку, політику, суспільство тощо. Якісно змінюється сам час, він стає множинним, щільним, імовірнісним, напруженим, багатоструктурним та різновекторним. Тому важливим при розробці антициклічних програм є врахування 2 сучасних особливостей часу у розвитку об’єктів та прийнятті управлінських рішень. Вагомий внесок у пояснення причин циклічності розвитку економіки здійснили такі відомі у світі вчені-економісти як А. Афталіон, А. Бернс, Л. Вальрас, К. Вікселль, Дж. Гобсон, У. Джевонс, К. Жюгляр, Е. Ледерер, Г. Кассель, К. Каутський, Дж. Б. Кларк, Дж. М. Кейнс, Ф. Кіндланд, С. Кузнєц, М. Кондратьєв, Р. Лукас, Дж.С. Мілль, К. Маркс, А. Маршалл, Г. Менш, У. Мітчелл, В. Парето , А. Пігу, А. Прескотт, Д. Рікардо , Р. Родбертус , П. Самуельсон, Ж.-Б. Сей , Ж. Ш. Сісмонді , Є. Слуцький, Я. Тінберген, М. Туган-Барановський, У. Фостер, Г. Хаберлер, Ф. Хайєка, Р. Харрод, Дж. Р. Хікс, Р. Хоутрі, М. Фрідман, Й. Шумпетер. Дослідженнями циклічності у сільськогосподарському виробництві плідно займалися Є. Варга, Г. С. Джевонс, У. С. Джевонс, І. Кауфман, Д. Кларк, Л. Мендельсон, Г. Мур, А. Пігу, Д. Робертсон, З. Філер, Е. Хансен. Серед вітчизняних дослідників можна виділити О. Борисенка, Ю. Морозова, О. Олійника, І. Соколова, І. Тарапатова, В. Тимошенка,Д. Шияна. Розвитку теорій антициклічного регулювання економіки сприяли наукові праці таких видатних учених як Дж. Акерлоф, Р. Барро, О. Бланшард, Д. Гоуленд, Е. Еткінсон, Дж. М. Кейнс, Р. Лукас, Е. Прескотт, А. Пікок, Дж. Ротемберг, Т. Саржент, Дж. Стігліц, М. Фрідман, Дж. Хікс, Г. Шоу. Теоретико-методологічні засади функціонування та регулювання розвитку агропродовольчого сектору знайшли своє відображення у роботах таких вітчизняних науковців: В. Андрійчука, О. Бородіної, Б. Буркинського, А. Гайдуцького, Г. Калетніка, С. Кваші, В. Курило, О. Коваленка, М. Коденської, О. Крисального, А. Лисецького, В. Лисюка, Ю. Лузана, І. Лукінова, Ю. Лупенка, Ю. Лопатинського, Г. Мазура, Д. Міщенка, А. Михайлова, Л. Молдован, А. Макаренка, М. Маліка, О. Могильного, О. Нікішиної, О. Олійника, О. Павлова, Б. Пасхавера, П. Саблука, М. Сахацького, І. Сурай, М. Хорунжого, О. Шпичака, О. Шубравської, В. Юрчишина. Разом з тим, невирішеними в теоретичному, методичному та прикладному аспектах залишаються питання дослідження наслідків синхронізації циклів розвитку різних за детермінантами походження підсекторів агропродовольчого сектору та врахування її при здійсненні антициклічного регулювання. Викладені вище обставини обумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження, визначають його мету, об’єкт, предмет та основні завдання. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Авторські доробки теоретичного та методологічного характеру, а також зроблені висновки та пропозиції відповідають тематиці науково-дослідних робіт відділу ринкових механізмів і структур Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України: «Інтеграційні механізми розвитку товарних ринків в Україні: теорія та інституційне забезпечення» (№ держреєстрації 0116U000412, 2016-2018 рр.), у межах якої автором досліджено інтеграційні механізми розвитку агропродовольчих ринків України; «Формування ефективної логістики товарних ринків» (№ держреєстрації 0119U000227, 2019-2021 рр.), у межах якої 3 обґрунтовано механізми регулювання потокових процесів у ланцюгах агропродовольчих ринків на засадах темпоральності, та Одеської національної академії харчових технологій: «Розробка методологічних основ державного регулювання діяльності підприємств харчової промисловості в умовах кризових ситуацій» (№ держреєстрації 0114U001962, 2014-2015 рр.), у межах якої автором досліджено методологічні підходи до діагностики та прогнозування кризи в галузях харчової промисловості та розроблено концептуальні засади державного регулювання розвитку галузей агропродовольчого сектору в умовах кризових ситуацій; «Напрямки трансформації бізнес-моделі агропродовольчих підприємств в умовах глобалізації» (№ держреєстрації 0120U002030, 2020-2021 рр.), у межах якої автором розроблено критеріальну систему темпоральних чинників впливу на циклічність розвитку секторів агропродовольчого сектору; «Методологічні аспекти контролю та діагностики ризиків підприємства в умовах нестійкої економіки (№ держреєстрації 0119U003632, 2019-2021 рр.), у межах якої автором розроблено методичні засади діагностики часу синхронізації циклів розвитку галузей агропродовольчого сектору та організаційно-економічний механізм демпфірування синхронності у циклі розвитку всього сектору, «Стратегії і вектори розвитку галузей національної економіки» (№ держреєстрації 0119U003588, 2020-2021 рр.), у межах якої розроблено теоретико-методологічні засади темпоральної концепції антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору України. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування тарозробка теоретико-методологічних основ, науково-практичних рекомендацій щодо антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору національної економіки на засадах темпоральності. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань: – розвинути понятійно-категоріальний апарат теорії національної економіки в контексті антициклічного регулювання економіки та розвитку агропродовольчого сектору на засадах темпоральності; – обґрунтувати методологічний підхід до формування концепції темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору; – розробити концепцію темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору; – верифікувати гіпотезу про необхідність урахування темпоральної ознаки явищ, процесів та об’єктів в антициклічному регулюванні економіки та розвитку агропродовольчого сектору; – визначити детермінанти циклічного розвитку економіки та систематизувати їх за континуальними критеріями; – проаналізувати важелі державного антициклічного регулювання економіки та визначити сучасні тенденції їх застосування; – удосконалити систему важелів антициклічного регулювання агропродовольчого сектору з урахуванням виявлених тенденцій; 4 – встановити тенденції розвитку агропродовольчого сектору та його підсекторів (аграрному секторі, харчовій та переробній промисловості, агропродовольчій інфраструктурі); – удосконалити методичний підхід до прогнозування циклів та криз в економіці та агропродовольчому секторі; – проаналізувати методи прямого та непрямого державного впливу на розвиток агропродовольчого сектору з позиції історизму; – оцінити ефективність заходів щодо державного регулювання та підтримки розвитку агропродовольчого сектору економіки; – розробити методичне забезпечення темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору; – розробити організаційно-економічний механізм темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору. Об’єктом дослідження є процес формування механізмів антициклічного регулюваннярозвитку агропродовольчого секторуекономіки. Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи, методичні положення та практичні рекомендації щодо антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору економіки на засадах темпоральностіі. Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, загальнонаукові та спеціальні методи, методичні прийоми та принципи пізнання у сфері державного антициклічного регулювання економіки, зокрема розвитку агропродовольчого сектору, серед яких: морфологічний аналіз, абстрагування та логічне усвідомлення (для уточнення понятійно-категоріального апарату антициклічного регулювання економіки та розвитку агропродовольчого сектору), статистичний та економічний аналіз (для дослідження тенденцій розвитку агропродовольчого сектору), графічний аналіз (для візуалізації результатів дослідження), системний аналіз та синтез (для визначення взаємозв’язків між галузями агропродовольчого сектору), метод моделювання (для розробки моделей розвитку та прогнозування кризи у підсекторах агропродовольчого сектору), метод кореляційно-регресійного моделювання (для встановлення взаємозв’язків між розвитком досліджуваних секторів), метод функціонально-вартісного аналізу (для розробки моделі вибору об’єкту для темпорального регулювання), монографічний та оглядово-аналітичний метод (для дослідження наукових поглядів і концепцій), абстрактно-логічного узагальнення (для формування мети, завдань, обґрунтування актуальності та концепцій, формулювання висновків та пропозицій), імітаційне моделювання (для обґрунтування вибору важелів антициклічного моделювання), експертні методи (для обґрунтування масштабу ефекту дії антициклічних важелів). Інформаційну базу дослідження склали: монографії та наукові статті зпитань циклічного розвитку економіки та антициклічного регулювання економіки, аналітичні матеріали періодичних видань; статистичні дані Державної служби статистики України, органів статистики зарубіжних країн, міжнародних об’єднань; законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, звіти Рахункової палати України, нормативно-правові 5 акти іноземних держав; зібрані і опрацьовані автором первинні статистичні матеріали і власні розрахунки. Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливої науково-прикладної проблеми – обґрунтуванні та розробці теоретико- методологічних основ, прикладних рекомендацій щодо антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору економіки на засадах темпоральності. Найвагомішими науковими результатами, які характеризуються новизною та виносяться на захист, є такі: Вперше: обґрунтовано методологічний підхід до формування концепції темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору, заснований на врахуванні впливу різних форм прояву темпоральних ознак (часу) явищ, процесів та об’єктів в антициклічному регулюванні розвитку агропродовольчого сектору та гіпотези про вплив темпоральних ознак на ефективність антициклічного регулювання економіки загалом та агропродовольчого сектору зокрема, через механізм впливу на синхронність розвитку підсекторів агропродовольчого сектору у висхідній та східній фазах циклу розвитку відповідно до завдань загальної антициклічної політики з урахуванням особливих відмінностей розвитку підсекторів агропродовольчого сектору; розроблено концепцію темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору на основі системи загальноекономічних та темпоральних принципів, серед найважливіших виділено такі: 1) диференціація заходів щодо державного регулювання агропродовольчого сектору відносно фаз розвитку економіки; 2) синергія та інерційність ефекту; 3) дифузія ефекту; 4) темпоральність складових системи; 5) когерентність циклів; 6) ймовірністність подій; 7) резонансність; з розробкою основних завдань темпорального антициклічного регулювання, які передбачають регулювання синхронності циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору з урахуванням завдань загальної економічної політики держави; нівелювання негативних наслідків синхронізації циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору у періоди криз через розробку пакету антициклічних програм; нівелювання когерентного резонансу в системі «агропродовольчий сектор» та демпфірування кризових екстремумів, спрямованих на досягнення стійких темпів розвитку агропродовольчого сектору та продовольчу безпеку країни, з використанням селективного інструментарію антициклічного регулювання; верифіковано гіпотезу про необхідність урахування темпоральної ознаки явищ, процесів та об’єктів в антициклічному регулюванні розвитку агропродовольчого сектору економіки з припущенням таких умов: 1) існують темпоральні відмінності у розвитку явищ, процесів та об’єктів, що обумовлює доцільність диференціації заходів щодо регуляторного впливу; 2) існують темпоральні ознаки важелів антициклічного регулювання, які обумовлюють неоднозначність впливу на об’єкти регулювання, відповідно з чим виявляють різний ефект впливу через дифузію, інерцію, синергію, резонанс та інші 6 характеристики ефекту, обґрунтоване врахування яких надає стійкості механізму антициклічного регулювання економіки та розвитку агропродовольчого сектору; розроблено методичне забезпечення темпорального антициклічного регулювання розвитку агропродовольчого сектору, яке містить рекомендації та положення з прогнозування синхронності циклів та криз у підсекторах з подальшим вибором об’єкту темпорального регулювання; обґрунтування складових антициклічної політики для підсекторів агропродовольчого сектору із множини фіскальних, інвестиційних, зовнішньоекономічних і соціально- психологічних на основі аналізу кон’юнктури зовнішніх і внутрішніх ринків, встановлення стадії економічного циклу, визначення характеру політики, аналізу важелів за критерієм «лагу запізнення» та за характером впливу на виробництво та (або) споживання; визначення впливу важелів антициклічного регулювання на результуючі ознаки розвитку агропродовольчого сектору з використанням апарату імітаційного моделювання, що дозволяє забезпечити системність розвитку всього агропродовольчого сектору та значно згладити його сезонні та циклічні коливання; розроблено організаційно-економічний механізм темпорального антициклічного регулювання агропродовольчого сектору, який є детермінованою системою методичного, організаційного, фінансового, кадрового та інформаційно- комунікаційного забезпечення щодо цільового орієнтиру – зниження наслідків стагнаційних циклів через вплив на синхронність циклів розвитку підсекторів агропродовольчого сектору, які є осередками кризи, через розсинхронізацію циклів розвитку з застосуванням селективних важелів антициклічного регулювання секторального впливу, що критеріально враховує параметри узгодженості, впорядкування та найвищої ефективності їх реалізації; введено до понятійно-категоріального апарату теорії національної економіки нові категорії: 1) темпоральність соціально-економічних явищ, об’єктів та процесів, яка характеризує економічну сутність явищ, об’єктів та процесів, пов’язану з відмінностями розвитку їх у часі, через різне сприйняття часу, що спостерігається по відношенню до інших об’єктів, та виявляє себе через масштаб економічного ефекту, вимагає диференційованого підходу при впливі на нього; 2) темпоральне антициклічне регулювання економіки (розвитку агропродовольчого сектору) – це процес цілеспрямованого впливу державних та наддержавних органів влади на соціально-економічні процеси, обумовлені синхронізацією розвитку економічних суб’єктів (підсекторів агропродовольчого сектору) між собою та із зовнішніми чинниками, з метою запобігання негативним соціально-економічним наслідкам їх темпоральної збіжності, з використанням селективних важелів антициклічного регулювання, спрямованих на розсинхронізацію стагнаційних циклів (недопущення стану продовольчої небезпеки). Удосконалено: систему класифікацій детермінант циклічного розвитку економіки, яка, на відміну від існуючих, є систематизованою відповідно до континуального критерію, з виділенням підсистеми детермінант темпоральної ознаки, що надає системності та цілісності у розумінні механізму циклічного розвитку економіки; 7 класифікацію важелів антициклічного регулювання селективного спрямування, яка відрізняється визначенням конкретних інструментів фіскальної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, інноваційної політики та соціально- психологічних інструментів, деталізованих за підсекторами агропродовольчого сектору, розподілених за підприємницьким сектором і населенням, об'єднання яких в рамках антициклічної галузевої політики дозволяє отримувати синергійний ефект та забезпечувати досягнення цілей превентивного антициклічного регулювання, враховуючи часовий лаг позитивного ефекту дії важелів; методичний підхід до прогнозування циклів та криз в економіці та агропродовольчому секторі за рахунок розширення прогностичного апарату впровадженням методу прогнозування криз та катастроф на фінансових ринках з використання лог-періодичних моделей, математичний апарат моделювання яких надає можливості передбачити момент наближення до кризи на будь-якій фазі економічного циклу. Дістало подальший розвиток: наукові погляди на оптимальне поєднання ринкового механізму із виваженим державним регулюванням економіки через визначення темпоральної несхожості їх впливу на соціально-економічні процеси, що підтверджується спрямованістю ринкового механізму на досягнення короткострокових цілей з швидким результатом у порівнянні з певними проблеми, які потребують тривалого та пролонгованого у часі ефекту, досягнення якого можливе тільки шляхом державного регулювання економіки; науковий підхід до розробки аграрної антициклічної політики, який полягає в оптимальному поєднанні прямих та непрямих важелів державного регулювання, синергійна взаємодія яких може підсилити розвиток агропродовольчого сектору, не перекладаючи весь тягар навантаження щодо підтримки виробників на споживачів аграрної продукції та продовольства; концептуальні положення щодо антициклічного регулювання економіки, які полягають у цілеспрямованому впливі держави та наддержавних органів влади (в особі уповноважених органів) на соціально-економічні процеси, які є негативними наслідками синхронізації циклів розвитку секторів економіки, через інструментарій селективних важелів антициклічного регулювання, обраних з урахуванням їх темпоральних ознак, спрямованих на досягнення асиметрії стагнаційних циклів; методичний підхід до визначення селективних важелів державного антициклічного регулювання економіки, заснований на виявлених закономірностях розвитку агропродовольчого сектору, а саме синхронності та асинхронності розвитку підсекторів агропродовольчого сектору, та використовується для регулювання секторів, які є осередками кризи; науковий підхід до виявлення недоліків державної регуляторної політики розвитку агропродовольчого сектору економіки, заснований на визначенні неузгодженості методів прямої бюджетної підтримки і непрямих заходів регуляторного впливу, синфазне застосування яких може як підсилити розвиток, так і призвести до кризових ситуацій. 8 |