Електоральна політологія. Інститути народовладдя в стародавній греції основні етапи становлення інституту народовладдя в Греції
 Скачать 68.82 Kb.
|
|
БЛОКУВАННЯ - партии блока выступают на выборах с общими списками кандидатов, а после того как общий список получил какое-то количество мандатов, распределяют это количество между собой. РІЗНОВИДИ ПАРТІЙНИХ СПИСКІВ: а) ЖОРСТКІ (ЗАКРИТІ) СПИСКИ - список составляется партией и никаких изменений избирателю вносить в него нельзя. б) СПИСКИ З ПРЕФЕРЕНЦІЯМИ (ВІДКРИТІ) - избиратели могут не только проголосовать за список кандидатов определенной партии, но и внутри этого списка выказать предпочтение определенным кандидатам, способствовать их избранию. Голосуя за список, избиратель отмечает и кандидатов этого списка, избрание которых для него наиболее желательно. Ведь очередность кандидатов в списке определяется партией, точнее – ее руководящим органом, а наибольшие шансы быть избранными имеют те кандидаты, фамилии которых помещены в начале списка. Это, как правило, руководящие деятели партии. Используя преференциальное голосование, избиратель может содействовать избранию кандидата, помещенного в середине или даже в конце списка. Если избиратель не воспользовался правом на преференции, считается, что он поддержал установленную заранее очередность кандидатов в списке. При распределении мандатов между кандидатами списка сначала мандаты передаются кандидатам, имеющим наибольшее число преференций, при условии, что это число не менее избирательной квоты . Потом мандаты получают остальные кандидаты списка в зависимости от очередности в нем. ( в Бельгии, Швеции, Норвегии, Нидерландах) в) НАПІВЖОРСТКІ СПИСКИ - можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати префенції. СИСТЕМА ПАНАШУВАННЯ - право избирателя голосовать за кандидатов из разных списков либо вписывать в списки новых кандидатов. Панаширование может иметь место как при мажоритарной системе (если избирательные округа – многомандатные), так и при пропорциональной. Применяется, например, в Дании, а также при формировании Второй палаты Генеральных штатов в Нидерландах. Оно дает возможность избирателю выбирать желательных для себя депутатов независимо от их политической принадлежности, но при этом вполне возможно, что избиратель проголосует за кандидатов, стоящих на противоположных политических позициях. ЗМІШАНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - це система, за якої частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а інша - за пропорційною, або ж вибори відбуваються за одною системою, а переможці визначаються за іншою. Вперше застосована в Данії у 1915р. З 1946 застосов. в Зах. Німеччині. Переваги змішаної виборчої системи: - є певним компромісом між мажоритарною та пропорційною системою (вони сприяють різним політичним силам) - забезпечує представництво соц.-етнічних груп, меншин, окремих територій, регіонів - динамічна по відношенню до становлення партійної системи, сприяє багатопартійності - є найбільш справедливою по відношенню до персонального представництва в парламенті - може забезпечити більш м'який перехід від однієї системи до іншої Недоліки змішаної виборчої системи: - складна в технічному плані - встановлює складний зв'язок між депутатами однієї партії, що обираються за партійним списками - нищить партійну дисципліну - небезпека отримати депутатів з подвійним статусом (незручність в роботі парламенту) - розподіл депутатських мандатів не відповідає реальним симпатіям виборців - нестабільність (виб.сист.не може бути нейтральною) РІЗНОВИДИ ЗМІШАНИХ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ: В залежності від повного або вибіркового застосування МВС і ПВС на території всієї країни: 1)географічно однорідні (вибори відбуваються в один час по всій країні за одним й тим самим приципом/системою) 2)географічно неоднорідні (на одній частині території країни вибори відбуваються за МВС, на іншій - за ПВС; Іспанія, Греція) СИСТЕМА ПАРАЛЕЛЬНОГО КОМБІНУВАННЯ - система, за якою вибори відбуваються одночасно і за мажоритарною і за пропорційною системою. СИСТЕМА ПОСЛІДОВНОГО КОМБІНУВАННЯ - система, яка передбачає проведення виборів за одним принципом, а підведення підсумків - за іншим. Залежно від того, який принцип домінує при визначенні результатів: 1)мажоритарно-пропорційна - принцип мажоритарності домінує при підведенні підсумків (Франція вибори до місц. рад - комун) 2)пропорційно-мажоритарна - принцип пропорційності є домінуючим при підведенні підсумків (ФРН, Італія 2006 р.) 3)урівноважена - коли пропорції сполучення мажоритарного та пропорційного принципів становлять 50/50. Залежно від того, чи існує взаємозв’язок між визначенням переможців за МС і ПС: - зв'язана - система, за якою вибори відбуваються одночасно за МС та ПС, а підсумки підводяться або разом по двох системах, або з врахуванням результатів по кожній окремо системі. Використання МС та ПС взаємопов'язано, а конвертація голосів у місця за однією з формул здійснюється з урахуванням результатів за іншою. - незв'язана - система, за якою вибори і підсумки проводяться окремо по двох системах і кандидати, як правило не мають право балатуватися одночасно з МС та ПС. Дві системи застосовуються паралельно, не впливаючи одна на одну. СИСТЕМА ГОЛОСУ, ЩО ПЕРЕДАЄТЬСЯ - применяется только в многомандатных избирательных округах. Избиратель, имея один голос и голосуя за одного из массы кандидатов, может вместе с тем указать несколько преференций. Против фамилии того кандидата, избрание которого для избирателя наиболее желательно, он ставит цифру 1, без которой бюллетень будет недействителен. Против фамилии другого желательного кандидата он поставит цифру 2 и т.д. При подсчете голосов после исключения недействительных бюллетеней действительные бюллетени раскладываются по кандидатам в соответствии с указанными на бюллетенях первыми преференциями. Затем определяется избирательная квота. Кандидаты, у которых число первых преференций составило квоту или превысило ее, считаются избранными. У многих избранных кандидатов оказываются излишки голосов, и их нужно в соответствии со вторыми преференциями передать другим кандидатам. Для этого просматривают всю пачку бюллетеней избранного кандидата и определяют, какой их процент отдает вторую преференцию каждому из неизбранных кандидатов. При этом, естественно, отсеиваются бюллетени, в которых вторых преференций вообще нет или они отданы избранным кандидатам. Каждый из неизбранных кандидатов получает данный процент не от общего числа бюллетеней избранного кандидата, а только от излишка сверх квоты. Если в результате такой операции кто-то из первоначально неизбранных кандидатов добрал до квоты, он тоже считается избранным. При этом сначала распределяется самый большой излишек, а потом остальные по убывающей. Затем в соответствии со вторыми преференциями перераспределяются бюллетени кандидатов, получивших наименьшее число первых преференций и выбывших из распределения. Если всего этого оказалось недостаточно для полного распределения мандатов, используется третья преференция и т. д. Возможность передачи голоса и объясняет название системы – единственного (единого) передаваемого голоса (thesingletransferablevote). Система применяется при выборах нижней палаты парламента, кроме Ирландии, также на Мальте, а при выборах верхней палаты, кроме Индии, – в Австралии. ЗАКОНИ ДЮВЕРЖЕ (залежність між типами наявних у країні виборчої і партійної систем) «Три соціологічні закони» взаємодії виборчої і партійної систем: 1. Пропорційна виборча система веде до формування партійної системи з багатьма партіями, які мають досить жорстку внутрішню структуру і незалежні одна від одної. 2. Мажоритарна виборча система абсолютної більшості (з голосуванням у два тури) зумовлює появу партійної системи, яка складається з кількох партій, що прагнуть до взаємних контактів і компромісів та об'єднання в коаліції. (двоблокова система) 3. Мажоритарна виборча система відносної більшості (з голосуванням в один тур) сприяє становленню двопартійної системи. Сформульовані Дюверже закони свідчать, що виб. система впливає не тільки на к-сть партій у країні, а й на відносини між ними. Двопартійна сист. форм. здебільшого в країнах з МВС відносної більшості. Цьому сприяє те, що виборець вважає за краще віддати свій голос в єдиному турі голосування за представника тієї партії, яка має найреальніші шанси на успіх, він втрачає інтерес до слабких партій. Голосування у два тури, тобто МВС абсолютної більшості, породжує політику електоральних союзів, які потім знаходять своє продовження у створенні єдиної парламентської фракції, формуванні парламентської більшості та утворенні урядової коаліції. Голосування в один тур, тобто МВС відносної більшості, не спричиняє потреби в електоральних союзах. Кожна партія прагне самостійно використати свій шанс. У межах МВС відносної більшості не виключається приєднання слабкої партії до сильної, що примушує першу приймати правила гри останньої. ПВС також не сприяє утвор. електоральних союзів; кожна партія прагне самостійно використати свій шанс. Однак вона ставить партії перед необхідністю формування урядових коаліцій, оскільки, як правило, жодна з них не має змоги здобути більшість парламентських місць і самостійно сформувати уряд. Пошук компромісів у формуванні уряду ускладнюється тим, що депутати вже пов'язані передвиборними обіцянками, прагнуть зберегти обличчя партії, щоб мати підтримку своїх виборців і на наступних виборах. Труднощі у формуванні парл.коаліцій і нестабільність уряду є хар-ми рисами політ. життя держав з ПВС і породжуваною нею багатопартійною системою. Зворотний вплив партійної системи на виборчу проявляється в тому, що та чи інша конфігурація правлячих партій приймає виборче законодавство, намагаючись пристосувати його до власних потреб. ВЗАЄМОЗВЯЗОК ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ З ВИБОРЧОЮ СИСТЕМОЮ - президентській формі правління краще відповідає мажоритарна виборча система - парламентарній формі правління краще відповідає пропорційна виборча система У президентській республіці мажоритарна виборча система робить главу держави та уряд відносно незалежними від політичних партій і парламенту, дає президентові змогу проводити значною мірою незалежну політику. Пропорційна виборча система за президентської форми правління, навпаки, ставить главу держави та уряд у залежність від політичних партій, сприяє протистоянню президента й парламенту. Оскільки за президентської чи президентсько-парламентарної форми державного правління уряд формується позапарламентським шляхом, то представленим у парламенті партіям немає необхідності об'єднуватися з метою формування парламентської більшості та урядової коаліції. А за відсутності парламентської більшості немає чіткої структурованості парламенту на більшість і опозицію, ускладнюється прийняття парламентом рішень. За пропорційного представництва в парламенті й багато-партійної системи партія, яку представляє президент, найчастіше отримує відносно невелику кількість депутатських мандатів. А це означає, що президент може не мати підтримки парламенту. Отже, президент не може управляти без підтримки парламенту, а останній не несе відповідальності за діяльність уряду й тому не зобов'язаний його підтримувати. У цьому полягає причина постійного конфлікту між президентом і парламентом, який стає особливо гострим тоді, коли президент і парламентська більшість представляють не просто різні, а протилежні за своїми позиціями політичні сили. Аналізуючи чотири можливих варіанти поєднання двох основних форм державного правління (президентської і парламентарної) та двох основних типів виборчих систем (мажоритарної і пропорційної), американський політолог М. Уоллерстайн зазначає, що найоптимальнішими варіантами є поєднання президентської форми правління з мажоритарною виборчою системою відносної більшості, а парлаг ментарної форми правління - з пропорційною виборчою системою. Останній варіант існує у більшості країн Західної Європи, крім Великобританії і Франції. Поєднання президентської форми правління з пропорційною виборчою системою є найменш вдалим. У цьому разі існує досить значна небезпека політичного тупика й паралічу демократичних інститутів. ПРИЗНАЧЕННЯ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ Дві групи чинників, що впливають на вибір виборчої системи: - Суб’єктні - політична заангажованість депутатів, які обирають таку систему, за якою іх оберуть наступного разу; - Об'єктні – трансформація політичних систем, що визначає необхідність зміни і виборчої системи. Забезпечення дзеркальності парламенту, стабільності політ.системи, відповідальності парламенту. Джерела виборчої системи: 1. зміна соц. структури суспільства, або зміна сусп. відносин; 2. суспільство є достатньо жорстко фрагментованим – соціально, релігійно. Етнічні групи – джерело для виборчої сист. Для Європи кінець 80 поч. 90 три чинники: 1. поява глобальних проблем. 2. руйнування двополісного світу. 3. процес регіоналізаціі. Призначення ВС: 1. внаслідок виборів парламент повинен відображати основні напрямки супільноі думки виборців; 2. уряд повинен відповідати волі більшості; 3. виборча система має забезпечити обрання представників, особисті якості яких найбільш підходять для виконання управлінських функцій; 4. виборча система повинна сприяти становленню сильнішого і стійкого уряду; 5. ВС система повинна вирішувати проблему легітимізаціі влади. Два способи оцінки виборчої системи: 1. наскільки ефективною вона є 2. принцип виборчої справедливості . Виборчі системи мають оцінюватись за чотирма критеріями: 1. чи сприяє виборча система встановленню працездатного уряду, чи сприяє встановленню чіткої більшості. 2. чи забезпечує виборча система справедливе представництво. 3. чи поважаються належним чином права меншості. 4. чи несуть обрані депутати відповідальність перед своїми виборцями . Пропорційна система виконує 2; 3, а мажоритарна 1 і 4 . ЕТАПИ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ 1) утворення виборчих округів 2) формування виборчих комісій; 3) складання списків виборців 4) висування та реєстрація кандидатів у депутати 5) проведення передвиборної агітації (виступи у ЗМІ, зустрічі з виборцями, реклама тощо) 6) голосування 7) підрахунок голосів виборців та встановлення результатів виборів 8) реєстрація обраних депутатів УТВОРЕННЯ ВИБОРЧИХ ОКРУГІВ Виборчий округ – територіальна одиниця, від якої обираються члени виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Поділ. на уніномінальні (одномандатні, за мажорит.сист), поліномінальні (багатомандатні, за пропорц.сист.) та плюріномінальні (декілька мандатів). КРИТЕРІЇ НАРІЗКИ ВИБОРЧИХ ОКРУГІВ: 1) за кількісною ознакою. Чисельність округу визначається залежно від: - кількості населення, що проживає (незалежно скільки може голосувати) - чисельності виборців - кількості виборців, що прийняли участь у попередніх виборах - кількості виборчих дільниць 2) за територіально-адміністративною ознакою (межі округу збігаються з межами територіально-адміністративної одиниці - район, область, і т д.) 3) за культурно – національною ознакою (межі округу співпадають з межами проживаючої етнічної групи) 4) за виробничою ознакою (трудовий колектив, в Рад.Союзі підприємство було округом) 5) за представництвом від громадсько-терит.організацій (Казахстан) Правила нарізки округів: 1.виборчий округ не повинен виходити за межі територіально-адміністративної одиниці, якщо його розмір не більший за межі цієї одиниці; 2.відхилення чисельності виборців між одномандатними округами повинно становити чітко встановлений відсоток (10% Німеччина, 10-12% Україна) 3.територія виборчого округу повинна бути єдиною (в окрузі не має бути проблем з комунікацією, річка напр) 4.територіальна громада не повинна розділятися між окремими виборчими округами, якщо її чисельність не перевищує розміру - не можна перенарізати округи кожні вибори - незалежні представники в комісії, яка нарізає - дотримання паритетності опозиційної і провладної партій - через законодавство ( в Греції нарізка змінена сьогодні - буде діяти через вибори) Межі округів є стабільними або перезатверджуються (в США кожні 10 років, В Англії кожні15 років.) Виборча дільниця – це територіальна одиниця, що об’єднує виборців спільним місцем голосування. Межі можуть співпадати з терит.одиницями ( вулиця, квартал). "ВИБОРЧА ГЕОМЕТРІЯ", "ВИБОРЧА ГЕОГРАФІЯ", ДЖЕРІМЕНДЕРІНГ - демаркація, нарізка округів з метою штучно змінити співвідношення політичних сил у ньому. Термін виник в 1812 році. (по имени губернатора одного из штатов Джерри, практиковавшего жульническую нарезку избирательных округов, чтобы дать преимущество своей партии). Широко застосовується в країнах з МВС в парламент і сильною партійною системою. В США застос. для зниження ролі чорношкірих виборців: округи нарізали таким чином, щоб до районів, де проживає чорношкіре населення додовались білі.(нейтралізація кандидата) ВИБОРЧІ ОРГАНИ (РІЗНОВИДИ): комісії, бюро, президіуми тощо за масштабом: - центральні (федеративні) - компетенція в межах усієї країни, проводять загальнодержавні вибори - регіональні та суб'єктів федерації - територіальні - є тимчасовими - окружні ( під мажоритарні округи, уніномінальні) - дільничні |