Електоральна політологія. Інститути народовладдя в стародавній греції основні етапи становлення інституту народовладдя в Греції
 Скачать 68.82 Kb.
|
|
ІНСТИТУТИ НАРОДОВЛАДДЯ В СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ Основні етапи становлення інституту народовладдя в Греції 1) 2 тис.до н е - 8-6 тис до н.е. 2) реформи Солона (поділив сусп на 4 класи за майновим станом, наділивши їх чітко визначеними правами.Четвертий клас не мав податкових зобов'язань, як і права обиратися на керівні державні посади. Перші три класи сплачували податки відповідно до майнового стану за прогресивною системою (більша вартість майна- вищий пода ток) і обирали представників від свого класу до Ради п'ятисот (Буле). 3) реформи Клісфена (руйнування аристократичних звязків, поділ Афін на 10 філ за терит-адм. принципом, кожна філа - 3 округи; за Клісфена виникла колегія стратегів) 4) реформи Ефіта та Перикла (Перикл стимулював участь громадян у гром.житті) За Перікла всі державні по садові особи стали призначатися Народними зборами або визнача тися за допомогою вдосконаленої процедури жеребкування. Народні Збори - вище законодавче зібрання. На них були зобов'язані бути присутніми всі громадяни, що досягни 20-літнього віку, не допускалися жінки та іно земці. Повноваження: прийняття законів і декретів, підтримання диплома тичних відносин з іноземними державами, призначення послів до інших країн, оголошення війн і ук ладення мирних договорів, затвердження деяких посадових осіб (наприк лад, стратегів), виконання бюджету, ведення митних справ, затверджен ня витрат на будівництво та контроль за діяльністю виконавчої влади. Буле (Рада 400) - обговорювала законопроекти, які надсилалися Народним зборам, напрацьовувала проекти рішень Народних зборів, займала ся фінансовими справами, розподіляла матеріальну допомогу, здійснювала нагляд за святилищами, накладала штрафи і розглядала адміністративні справи, а також вирішувала питання, що стосували ся суднобудування та мореходства: побудова трієрів' і тетрерів2, спорудження доків та спорядження оснащення кораблів. Колегія архонтів (виконавчий орган) Народ ний суд - Геліея (судові справи, мав право накласти вето на прийнятий закон і вимагати від народ них зборів його перегляду, розглядав справи посадових осіб і скарги громадян, 6000 членів, котрі обиралися жереб куванням щороку з числа громадян, що досягли 30 років і не мали боргів. Ареопаг - рада старійшин, рада досвідчених і багатих громадян. До нього пожиттєво обирались тільки громадяни з числа архонтів. Ареопаг розглядав найважливіші справи, до яких належали, наприклад, перевірка рішень народних зборів, охорона релігії і народних звичаїв, заслуховування справ про зраду батьківщини і вбивства. Колегія де сяти стратегів обиралися Народними зборами за допомогою відкритого голосування з числа багатих громадян, котрі проявили себе як досвідчені державні діячі. Під час війни перший стратег ста вав главою держави.Керували армією і флотом. ТРИ ОСНОВНІ ФОРМИ ГОЛОСУВАННЯ - хейротонія (вільний вибір шляхом підняття руки) - псефофорія (таємне голосування за допомогою жеребкування) - остракізм (вигнання найбільш неоднозначних осіб-політ діячів з полісу) СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ (чужая шпора) Розвиток інституту виборів: 2 тис. до.н.е. – 8-6ст до.н.е. до реформ Солона – домінували монархії. Соціальна структура передбачала поділ на роди, братства, фракції та племена. Органи управління – народні збори – Еклексія. Афіни починають домінувати над всією Грецією (8ст.до.н.е). Відмінностей між правом і обов’язком не існувало (громадян примушували ходити на збори) – вони були зобов’язані. Посади розприділяли за жеребом. Реформи Солона (6-7 ст до н.е.) – процес соціального і майнового розшарування, зменшується кількість повноправних громадян – через інститут державного рабства. Влада: Національні збори, Ареопаг, рада 400, колегія Архонтів та магістратури. Ареопаг – рада старійшин родової знаті – посада довічна, формував всі виконавчі посади (структуру), здійснював наглядову і судову функції. Рада 400 – на зразок президії – по 100 представників від кожної філи – готували рішення за які голосували члени народних зборів. Галіея – народний суд, посади мають право займати всі прошарки населення (реформа Солона) Реформи Клісфена – постійних посад не було. Змінюються повноваження народних зборів. Територіально-адміністративна реформа. Всі території поділяються на 4 філи. Клісфен руйнує родовий поділ, вводить 10 філ, філа поділяється на 3 округи, округи на деві (100). Зрівняв у правах корінне населення і переселенців. Змінив принцип формування ради 400, створив раду 500 –кожна філа делегує 50 чоловік – формувалися за жеребкуванням. Виконували свої обов’язки безкоштовно. Віковий ценз 30 років. Роботу виконували секційно – керувала кожна секція по 36 днів в році. Якщо люди не відвідували народні збори – штраф. Колегія стратегів – обирались на рік, керували армією і флотом. Реформи Ефільта та Перікла – з 462р.до н.е. Ареопаг практично втрачає своє значення. За відвідування народних зборів давалась оплата – золотий вік Афінської демократії. Політичні права мали лише чоловіки (військовозобов’язані) старші 20 років. Після військової присяги могли притендувати на якусь посаду. Категорії населення: демоти (громадяни), метеки (цивільні, не мали громадянських прав, переселенці), раби. Демократія була пряма – представницьких органів не було. Обиралася рада 500, але рішень не приймали. Ні одна посада не обиралась більш ніж на рік. Хейротонія (вибір) – вільне голосування – всі рішення примались відкрито. Псефофорія – таємне голосування за допомогою жеребу. Остракізм – раз на рік демота (громадянина), позбавляли громадянських прав (суд черепків) проти мали проголосувати 6 тис. Інститут парламентських виборів в середньовічній Англії.Англія – виникають станово-представницькі органи 14ст – Англія, Генріха 3 змусили підписати Оксфордські провізії (вимоги) – тут вперше вводиться поняття парламенту (дорадчі збори при королю) 1265р – скликані перше засідання парламенту. Наступний король Едуард 1 скликає зразковий парламент. Палата лордів і представників. Нижня палата . з 1330 року парламент збирається 4 рази. 14 – 15 - уявлення про депутата і депутатську недоторканість, але тільки під час сесії. Вибори в парламент: по 2 чоловіки від міст і від графств. За 2-3 місяці король надсилав листа з проханням провести вибори на місцях. У виборах приймав участь середній клас. Цензів не існувало. З 1445р почали вводитись цензи, щоб найбідніші не змогли потрапити до парламенту. СЕРЕДНЬОВІЧНА ФРАНЦІЯ. 1285р. - Філіп IV вступає в конфлікт з Римом. Вирішує скликати Генеральні штати-приймають рішення вирішити проблеми з церквою на користь короля. Починають діяти місцеві штати з 12ст. Спочатку консиліум, потім парламент, потім Генеральні штати-дорадчий орган.1/3-представники місцевих родів;1/3-призначав король;1/3-обирались.Вибори не постійні – двоступеневі (на рівні міст та сіл),триступеневі(на рівні більш широких округів).Всі три палати засідали разом. Как известно, избрание в Генеральные штаты было двухстепенным. Сначала выбирались выборщики из числа имевших право голоса, а уже затем они избирали депутатов. Выборщиков от Парижа было двести человек. В 1302 созваны генеральные штаты, высший орган сословного представительства, обладавший тогда лишь совещательными функциями. В 1484-1560 и 1614-1789 они не созывались. 17 июня 1789 депутаты генеральных штатов от третьего сословия (горожане) объявили себя национальным собранием. В том же году национальное собрание преобразовано в учредительное -- высший представительный и законодательный орган революционной Франции. В 1791 принята конституция, предусматривавшая созыв законодательного собрания, выборы в которое проходили на основе ограниченного имущественным цензом избирательного права. В 1792 избран всеобщим (для мужчин старше 21 года, исключая прислугу) голосованием национальный конвент. В 1795 принята конституция, предусматривавшая создание двухпалатного парламента, состоящего из совета старейшин и совета пятисот. В 1799 принята конституция, предусматривавшая создание четырех высших законодательных органов -- государственного совета, трибунала, законодательного корпуса и охранительного сената. Право голоса получали мужчины старше 21 года, прожившие в определенном округе не менее одного года. Выборы были трехступенчатыми, и прошедшие три тура кандидаты оставались лишь кандидатами на государственные должности. В 1814 принята хартия, устанавливавшая создание двухпалатного парламента, состоящего из палаты пэров (назначавшейся королем) и палаты депутатов. Избирать могли только мужчины старше 30 лет, быть избранными -- мужчины старше 40 лет. И те и другие были обязаны заплатить крупный денежный налог. В 1830 принята хартия, снижавшая налог и возрастную планку. В 1848 совершена революция, принята конституция, предусматривавшая создание национального собрания, избираемого на основе всеобщего избирательного права. В 1851 собрание распущено, ужесточено избирательное законодательство. В 1875 создана парламентская система, дошедшая до нашего времени. В 1944 право голоса получили женщины. Нынешние депутаты национального собрания избраны 16 июня 2002. ВИБОРЧИЙ ЦЕНЗ - це офіційно визначені умови, ознаки, на підставі яких може бути обмежене виборче право, як активне, гак і пасивне. Виборчі цензи: • технічні; • охоронні; • дискримінаційні. Технические цензы представляют собой условия, выводящие из числа избирателей тех лиц, которые не могут «адекватно» голосовать, т.е. они позволяют упорядочить процедуру и итоги выборов. К числу таких ограничений относятся возрастной ценз, оседлость, гражданство, дееспособность, судимость (нахождение в местах лишения свободы), образование, языковой ценз, религиозный и др. Охранные цензы представляют собой условия, выводящие из числа избирателей тех лиц, голос которых не угоден (не желателен) государству, которые могут «негативно» проголосовать. К числу таких ограничений относятся должностной ценз (ценз рода занятий), судимость за преступления против государства, банкротство и др. Дискримінаційні - це цензи, які породжують безстрокове позбавлення виборчого права представників опозиції, а також категорій, соціально-правова незахищеність яких дає можливість ігнорувати їх політичні інтереси (ценз національності, статевий ценз, майновий ценз, релігійний ценз). ВИБОРИ - спосіб формування органів влади і управління шляхом делегування громадянами владних функцій та повноважень владним особам або групам людей (партії, гром.об'єднання) за допомогою голосування. Підходи до розуміння виборів: - вибори як суспільно-політичний інститут (аналіз виборів на рівні держ.влади, як вони впливають на функціонування партій) - вибори як процес (аналіз окремих стадій виборів) - вибори як голосування (як процедура) МЕРЛО: ПРИНЦИПИ ВИБОРІВ: - вільні й чесні вибори передбачають повагу до людини і відсутність залякування - право на самостійне визначення та вільний вибір кандидатів - кожен громадянин має право на участь у керівництві країною - законодавство країни не повинно містити дискримінації (етнічної,расової,релігійної,культурної) - право на свободу поглядів і вираження цих поглядів - право на свободу участі в обєднаннях, мирних зборах та вільне переміщення під час виборчої кампанії - гарантування безпеки особи під час виборів ФУНКЦІЇ ВИБОРІВ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ 1. артикуляція, агрегація і представництво різноманітних інтересів населення 2. інтеграція різноманітних думок і формування загальної політичної волі 3. контроль за інститутами влади 4. конституювання ефективної опозиції 5. легітимація і стабілізація політичної системи, конкретних інститутів влади 6. переведення політичних конфліктів у русло інституційованого мирного врегулювання їх 7. розширення комунікацій між інститутами влади і громадянами ( вертикальний зв'язок: влада-суспільство; горизонтальний зв'язок: виборці-виборці) 8. політична соціалізація населення, розвиток його політичної свідомості 9. мобілізація виборчого корпуса 10. рекрутувания політичної еліти 11. оновлення СОЦІАЛЬНІ ЗАДАЧІ ВИБОРІВ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ 1) забезпечення адекватного представництва суспільних поглядів та волі громадян 2) формування ефективного уряду 3) забезпечення представництва в органах влади основних соц. груп (і меншин також) ОЗНАКИ ВИБОРІВ В УМОВАХ ТОТАЛІТАРИЗМУ - носять неконкурентний характер - головна мета: здійснення політичного маніпулювання - для виборів характерна висока явка виборців - вибори періодичні, регулярні - непрямі вибори (формально) - контролююча ф-я (влада контролює суспільство) - ф-я легітимації - позитивний настрій в країні ОЗНАКИ ВИБОРІВ В УМОВАХ АВТОРИТАРИЗМУ - наявність формальних (частіше неформальних) виборчих цензів - застосування непрямих виборів, використ. процедура заміщення депутатського корпусу - ситуативний характер виборів (за необхідністю) або їх підміна - розтягування або скорочення виборчого процесу - необовязкова явка виборців - наявність специфічної партійної системи (однопартійна,безпартійна,система обраних партій-при формальній багатопартійності діють лише обрані урядом партії) - функція легітимації відсутня - негативні настрої в країні ВИДИ ВИБОРІВ За масштабом: - місцеві - загальнонаціональні - міжнародні (вибори до Європарламенту) Залежно від рівня проведення: - президентські - парламентські - органи місц. самоврядування За періодичністю: - чергові (проводятся либо в сроки, указанные в конституции или в законе, либо назначаются в связи с истечением срока полномочий парламента) - позачергові (дострокові, призначаються спеціальними органами: ЦВК, президент, парламент - додаткові (проміжні в Україні, повторне голосування, якщо вибори не відбулись, або не дійсні) В залежності від того, який орган обирається: 1) прямі (безпосереднє обрання) - вопрос об избрании решают граждане-избиратели, прямыми выборами избираются нижние или единственные палаты парламентов (иногда и верхние), президенты в президентских и смешанных республиках и др. 2) непрямі (часто избираются верхние палаты парламентов, иногда президенты, правительства, судьи и др.): - опосередковані (наявність проміжного органу) - производятся специально выбранными выборщиками (так избирается президент США) - багатоступеневі (вышестоящие органы избираются нижестоящими (например, в Австрии верхняя палата парламента избирается парламентами земель) За визнанням виборів діючим законодавством: - дійсні - недійсні Існує три підходи до розуміння поняття "виборча система": - Вузьке - Нормативно-правове - Широке Вони не заперечують одне одного , а розглядають з різних боків. 1. Виборча система - спосіб переведення голосів виборців в мандати депутатів та владні посади.( 2 способи: мажоритарний та пропорційний). 2. Виборча система - порядок формування виборчих органів держави, спосіб, у який розподіляються депутатські мандати. 3. Виборча система- сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держави. МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА (МВС) - виборча система, за якою обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів. В залежності від того, яка це більшість (відносна, абсолютна чи кваліфікована), система має різновиди. *Мажоритарная система часто несправедлива: большинство мандатов может получить партия, поддерживаемая меньшинством избирателей. Голоса, поданные не за победившего кандидата, вообще пропадают. А в масштабе страны это может привести к тому, что партия, за которую голосует большинство избирателей, получает в парламенте меньшинство мест. На практике эта система благоприятствует крупным партиям и отсекает мелкие. Система имеет своих сторонников потому, что обычно обеспечивает партии-победителю абсолютное, а порой и значительное большинство в парламенте, позволяющее при парламентарных и смешанных формах правления сформировать устойчивое правительство. Застос. В США, Вел.Британії, Франції та ін ПЕРЕВАГИ МАЖОРИТАРНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ: - простота, зрозумілість для виборців - можливість встановити стабільний уряд (не сприяє крайнім політичним силам) - підзвітність депутата перед виборцями, прив'язка депутата до певного округу - сприяє укрупненню, консолідації політ.сил (при сист.відносної більш.дрібні партії не мають шансів, змушені вливатися до потужних партій; при сист.абсол.більш.дрібні партії мають місце, але вони спектрально орієнтовані на два потужних центри: лівих і правих) - сприяє формуванню біполярної структури партійного спектру - персоніфікація влади (інституційно) НЕДОЛІКИ МАЖОРИТАРНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ - співвідношення кількості депутатських місць, які отримали партії, не відповідає реальним симпатіям виборців. Ця система диспропорційна. - партії, які мають невелику підтримку, можуть формувати уряд - сприяє ігноруванню й нехтуванню великої кількості голосів - сприяє перекручуванню прямого рівного виборчого права - сприяє негативному голосуванню - звужує спектр електорального вибору - дорожча за пропорційну |