Киста жёлтого тела яичника. Історія хвороби Вид тварини велика рогата худоба Діагноз кіста жовтого тіла яєчника Куратор Курс 4 група 1 Керівник курації Житомир 2009
 Скачать 274 Kb.
|
|
Міністерство аграрної політики України Житомирський національний агроекологічний університет Кафедра акушерства, хірургії та біотехнології розмноження Історія хвороби Вид тварини: велика рогата худоба Діагноз: кіста жовтого тіла яєчника Куратор: Курс 4 група 1 Керівник курації: Житомир – 2009 Зміст
Anamnesis morbid……………………………………………..5
7. Розділ 7. Prognosis quo ad vita et valetudinem completes…….17
10. Список використаної літератури……………………………..25 Розділ 1. Registratio.
вул. Шевченка 15.
Розділ 2. Anamnesis 2.1. Anamnesis vitae Тварина доморощена, утримання стійлово-пасовищне, спосіб утримання - прив’язний. Корова «Марта» утримується в сухому світлому, чистому приміщенні. Ширина стійла 1,5 метра, а довжина 2 м. Температура повітря в приміщенні – 15ºС. В даному приміщенні утримується ще двоє свиней, теля 6-місячного віку. Добовий раціон корови «Марти»(жива маса 500кг.)
Час останніх родів два роки назад. Anamnesis morbid. Восени у корови «Марти» була закупорка стравоходу, що спричинилося з’їданням не подрібненої картоплі. Тварині застосовували внутрішньовенне введення 0,25% розчину новокаїну, в стравохід вводили рослину олію. Дане захворювання пройшло без допомоги ветеринарних спеціалістів. Корову «Марту» вилікував її власник. Епізоотичний та санітарний стан господарства : в даній місцевості благополучний стан щодо інфекційних хвороб. В квітні проводили дегельмінтизацію тварин, а в травні робили дослідження на мастит за допомогою масти дину. Реакція дала негативний результат. Розділ 3. Status praises communes Загальні дослідження. Дата: 25.04.2009 року. Температура: 38ºС . Пульс: 70 уд/хв. Дихання: 22 уд/хв. Скорочення рубця: 10.
Еластичність – нормальна Характер поверхні, температура – в нормі Шкіра помітно тепла Колір: темно – коричневий. Вологість: помітно волога Запах: характеризується слабкою інтенсивністю.
Густота: щільно прилягає до шкіри. Випадіння не відмічається.
А) Кон’юктива: блідо – рожева, помірно волога. Б) Носа: блідо – рожева; везикул, папул, афт, ерозії, виразок, тріщин, ран і рубців не відмічається. В) Слизові оболонки рота: блідо – рожева, почервоніння, блідість, синюшність і жовтяничність не відмічається Г) Піхви: блідо – рожева з жовтуватим відтінком. 5. Лімфатичні вузли: А) Підщелепові - 4 см, не збільшені, не болючі, рухомі. Б) Передлопаткові – 9 см, інфільтрації, болючості, ущільнення, підвищення температури не спостерігається, поверхня вузла рівна і гладка. В) Колінної складки - 10 см, рухливі, не збільшені, гладенькі, неболючі. Г) Надвим’яні – 1 см, рухомі, поверхня гладенька, рівна.
1. Серцево - судинна система. 1.1. Серцевий поштовх – за силою помірний; верхня межа знаходиться на лінії плечового суглоба ( на горизонтальні лінії, проведеній через середину плечового суглоба). Задню перкусійну межу серця визначають під час перкусії по межі від ліктьового горба вгору й назад приблизно під кутом 45º до горизонту, за переходом притупленого звуку в ясний легеневий; досягає 6-го реба 1.2. Тони серця: послаблення обох тонів. 1.3. Серцеві шуми: - функціональний не стійкий 1.4. Артеріальний пульс. - за ступенем наповнення артерій пульс середнього наповнення. - за напруженням стінки артерії: пульс середнього наповнення. - за характером спаду пульсової хвилі – помірний. - за ритмом – ритмічний пульс.
2.1. Носові отвори, носове дзеркало – помірно вологе. 2.2. Виділення з носа: слизистого характеру. 2.3. Видихуване повітря: рівномірний потік з обох ніздрів. 2.4. Дихальні рухи і шуми: - шуми везикулярного дихання. - хрипи, шуми, крепітації, тертя плеври, плеску і клекотіння відсутні. 3. Органи системи травлення 3.1. Апетит, спрага збережені. 3.2. Приймання корму та води: - старанно пережовує корм. - пиття води відбувається повільно. 3.3. Відрижка, жуйка – відригування супроводжується характерним звуком, який чується на деякій відстані від тварини. Корова «Марта» пережовує жуйку ритмічно, не квапливо і з достатньою силою. 3.4. Живіт: обидві половини живота до годівлі однакові за об’ємом, а після годівлі відмічається деяке зміщення лівої половини живота і випинання голодної ямки. Періодичне хвилеподібне випинання черевної стінки.
Перкусія лівої голодної ямки дає тимпанічний звук з різким відтінком. За допомогою фонендоскопа чути своєрідні тріскучі шуми, які поступово підсилюються і досягають найбільшої інтенсивності в період скорочення рубця а потім поступово послаблюються.
Дослідження глибокої чутливості полягає в тому, що тварині надають незручного для неї положення (перехрещують кінцівки), тварина відразу, як тільки дія сили усунена, займає звичайне положення. 4.3. Здатність до активних рухів, координація. Атаксія, судороги, парези, паралічі не проявляються.
А. форма вимені – добре розвинене, кругле. Б. шкіра ніжна, з рідкими волосинками, які ростуть знизу вгору на задній поверхні. В. довжина дійок 9 см, діаметр дійки при наповненні – 3,5 см, після здоювання – 2 см. 5.2. Пальпація. - вим’я має ніжну еластичну шкіру, яка легко збирається у складки. - паренхіма вимені. Пружно-еластична, не болюча, особливо після видоювання. - стан цистерн і сосків. Надриви слизової, зарощення не спостерігається. - надвименні лімфатичні вузли. Щільної консистенції, неболючі, рухомі, розміром з голубине яйце. 5.3. Проби доїння: А. тонус сфінктерів соскових каналів збережений. Сфінктер довжиною 10 мм, а діаметром 3 мм. Б. продуктивність та якість вмістимого по долям вимені: - наддійкова частина – 200 мл. - дійкова – 50 мл. Секрет в’язкий, сірувато-білого кольору.
6. Дослідження тазу. 6.1. Величина: таз корови має овальний вхід, витягнутий у довжину і форму зрізаного конуса. 6.2. Вісь таза має вигляд ламаної лінії. 6.3. Дно таза жолобкувате і має великий підйом у задній частині. 6.4. Наявність деформації кісток не спостерігається 6.5. Стан зв'язок тазу: напруження, западання, розслаблення тазових зв'язок не спостерігається. 7. Сечостатевий апарат 7.1. Сечовиділення: - частота: 10 разів; - поза: корова вигинає спину, розтравляє тазові кінцівки і піднімає хвіст; - тривалість акту сечовиділення у корови становить 2 хв. 7.2. Стан промежини: складчастість. 7.3. Стан вульви: утягнутість (больової реакції, пошкоджень і новоутворень не спостерігається.) 7.4. Передвіря піхви: А. Колір слизової: рожева; Б. Ступінь зволоженості –помірний. В. Больова реакція: відсутня. Г. Стан поверхні: наявність кісти. Д. Характер секрету: в’язкий, прозорий, без домішок. 7.5. Піхва: А. Колір слизової: блідо - рожева. Б. Ступінь зволоження: продукується слиз, що зволожує слизову оболонку В. Больова реакція відсутня. Г. Характер секрету: без запаху, прозорий, без домішок. 7.6. Шийка матки: Шийка матки розташована в тазовій порожнині, її поверхня вкрита густим, клейким секретом. 7.7. Матка: А. Розміщення: в тазові порожнині, двороздільна. Б. Форма: зигзагоподібна. В. Симетричність рогів: - роги матки зігнуті вниз, під тіло у вигляді баранячих рогів. Г. Довжина рогів матки у корови 20 см. Д. Больова чутливість відсутня Є. Стан маткових артерій: - передня маткова артерія живить передній край рога матки. - середня маткова артерія утворює численні анастомози. - задня макова артерія постачає кров’ю каудальну частину матки і піхву. 7.8. Яйцепроводи: лежать у складці серозної оболонки, довжиною 25 см мають добре виражене лійкоподібне розширення. 7.9.Яєчники:
Розділ 4. Status presents locales В патологічний процес даного захворювання втягнена окрім яєчників і матка. Їх порожнини наповнені слизоподібною рідиною, що має жовтуватий відтінок. Кістозне перетворення атрезуючих фолікулів з утворенням маленьких порожнин відбувається впродовж всього життя і його не вважають за патологію. Розділ 5. Лабораторні дослідження. В даному випадку проводили лабораторне дослідження крові. Застосовували гормональний метод, який базується на виявлені в крові тварини естрогених гормонів і прогестерону та їх співвідношення. Так жовте, тіло, що утворилося в яєчнику на місті фолікула, що оволював, перетворюється на тимчасову залозу внутрішньої секреції, виробляючи прогестерон. З 5-7 дня після його утворення концентрація прогестерону різко зростає і досягає піку на 12-17 день. І якщо вагітність не наступила, то 1-3 дні до чергової тічки концентрація прогестерону в крові різко падає, з 4,9 нг/мг, до 1,7. Розділ 6. Diagnosis et diagnosis differentials. Диференціацію кісти можна проводити за вмістом в крові прогестерону: фолікулярна – 1 нг/мг; лютеїнові – 2 нг/мг. Розділ 7. Prognosis quo ad vita et valetudinem completes. Прогноз у більшості випадків благополучний, при дистрофічних змінах в матці і ендометриті – обережний. Розділ 8. Dekursys morbid et therapia
Графік температури, пульсу і дихання (з 25. 03.2009 по 30. 03. 2009 )    Розділ 9. Еpikrisis Кіста яєчників (cystis ovarium) функціонально обумовлена фізіологічна циклічність з утворенням в яєчниках фолікулів робить їх схильними до кістозного переродження. [1,3,5] Розрізняють фолікулярну кісту яєчника і кісту жовтого тіла. Кіста утворюється у добре вгодованих тварин незалежно від пори року. Фолікулярна кіста яєчника – це персистентний фолікул, у якому загинула яйцеклітина, розсмоктався фолікулярний епітелій, стінка фолікула внаслідок розростання сполучної тканини ущільнилася, потовстішала і перетворилася на капсулу. В одному яєчнику може бути одна або декілька кіст. Їх порожнини наповнені водянистою або слизоподібною рідиною, що має жовтуватий відтінок. У рідині молодих кіст містяться естрогени. При старінні фолікулярних кіст порушується ендокринна функція яєчників і наступає гіперплазія ендометрію. [2,7,9] Кістозне перетворення атрезуючих фолікулів з утворенням маленьких порожнин відбувається впродовж всього життя і його не вважають за патологію. Кіста жовтого тіла (лютеїнова кіста) відрізняється від фолікулярної тим, що внутрішня поверхня міхурця частково або повністю вистелена шаром різної товщини лютеїнової тканини. Лютеїнові кісти теж бувають різної величини, наповнені жовтуватою рідиною, що містить прогестерон. Вважають, що кісти жовтого тіла негативно не впливають на ритм і якість статевого циклу. Бувають випадки, коли в одному яєчнику є жовте тіло і фолікулярна кіста. [6,8,10] Диференціювати фолікулярну кісту від лютеїнової за клінічними ознаками і одноразовим визначенням вмісту в крові прогестерону важко. Етіологія. Причини утворення кіст яєчників повністю не виявлені. Установлено, що їх виникнення залежить від функціонального стану гіпофізу і секрецією ним лютеїнізуючого гормону. Кістозне перетворення яєчників зустрічається при згодовуванні коровам бідних на каротин кормів при концентрованому типі годівлі і згодовуванні кислих кормів. Появу кіст в яєчниках можна спровокувати введенням великих доз гормональних лікарських засобів (СЖК, синестролу, естрогенів, карбохоліну, прозерину). Патогенез. Накопичення в фолікулі рідини і підвищення тиску в ньому обумовлює смерть яйцеклітини, руйнунування яйценосного горбочка, розтягнення його оболонки. Поступова дистрофія фолікулярного епітелію сприяє накопиченню в організмі естрогенів, що клінічно проявляється у виникненні постійного або через короткі проміжки часу статевого збудження (німфоманію). [3,5,7] Симптоми. Прояв клінічних ознак залежить від тривалості формування кісти і морфологічних змін в фолікулі. При поступовій дистрофії фолікулярного епітелію в крові вміст естрогенів, що викликають тривале статеве збудження і корови перебувають весь час в охоті або вона проявляється через 5 – 10 днів і у них настає німфоманія. Ознаки статевого збудження у таких корів сильно виражені між коренем хвоста і сідничними горбами, у них з’являються глибокі впадини, корінь хвоста дугоподібно випинається. Повна дистрофія фолікулярного епітелію проявляється неповноцінними статевими циклами, які повністю припиняються, і у тварин настає анафродизія. [1,4] Діагноз. Характерні клінічні ознаки є підставою для того, щоб поставити діагноз «кіста яєчника». При ректальному дослідженні або стенографії у яєчнику виявляють різної величини з напруженими стінками міхурці, утворення яких не зв’язане з проявом неповноцінного статевого циклу. Визначення в крові вмісту прогестерону дозволяє запідозрити кісту яєчника у 77% випадків, а ректальне дослідження – у 81%. Диференціацію кіст можна проводити за вмістом в крові прогестерону. Фолікулярна – 1 нг/мг, лютеїнові – 2 нг/мг. Прогноз у більшості випадків благополучний. При дистрофічних змінах в матці і ендометриті – обережний. Лікування. Приступаючи до лікування хворих з кістою яєчника, треба впевнено знати чи втягнена в патологічний процес матка. [2] При патологічних процесах в матці увагу спрямовують на їх усунення і лікування кіст. З цією метою застосовують масаж кісти, її пункцію або розчалювання, часткову резекцію яєчника з кістою, оваріоектомію. Розчавлювати можна тільки фолікулярні кісти, що доступні для захоплювання пальцями. Під впливом рівномірно зростаючого тиску капсула кісти тріскається. Для попередження кровотечі з яєчника пальцями перетискають яєчникову зв’язку і дуплину, що утворилася після розриву кісти. Пункцію кісти виконують через склепіння піхви після епідуральної сакральної анестезії. Лівою рукою, введеною в пряму кишку, захоплюють яєчник, а правою через піхву довгою голкою виконують пункцію кісти. Через приєднану до голки трубку вміст кісти можна відсмоктати. [4,5] Точка уколу для пункції кісти яєчника за В. Г. Мартиновим знаходиться на межі задньої і середньої третини лінії, проведеної від маклока до шкірної під хвостової складки. Орієнтиром для виконання пункції є пальці руки, введеної в пряму кишку, що фіксує яєчник. За допомогою приєднаної до голки трубки і шприца із кісти висмоктують рідину і вводять в її порожниту розчин Люголя .[8,9] Для консервативного лікування використовують гормонально-нейротропні і тканинні препарати. При кістах жовтого тіла застосовують простагландин, фолікулярний гонадотропін з простагландином. Список використаної літератури
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||