історія. К. Д. Ушинський народився 2 березня 1824 р у м. Тулі

• Название: К. Д. Ушинський народився 2 березня 1824 р у м. Тулі
• Дата: 15.01.2019
• Размер: 98 Kb.
• Имя файла: історія.doc
• Тип: Документы; #63806

1.В Україні глибоко шанують пам`ять основоположника вітчизняної психолого-педагогічної думки, вчителя учителів Костянтина Дмитровича Ушинського. Його називають Учителем серця.

Глибокі гуманістичні переконання великого педагога винесені з власного досвіду виховання у дворянській родині. Батько – Дмитро Григорович Ушинський (народився у 80-х роках ХVІІІ ст. – помер у 1862 р.), виховувався у пансіоні Московського університету, працював викладачем у кадетському корпусі, був учасником Вітчизняної війни 1812 року. За час перебування на військовій службі мав багато нагород і був звільнений у званні підполковника через хворобу.

К.Д. Ушинський народився 2 березня 1824 р. у м. Тулі.

Майбутній педагог провів дитячі роки у маєтку батька, в урочищі Покровидина, на мальовничому березі річки Десни, поблизу міста Новгорода-Сіверського Чернігівської губернії. Маєток був розташований на високому березі Десни, де за спогадами Ушинського був величезний старий сад, а сама місцевість була багата найрізноманітнішими ландшафтами. «Боже мій! Скільки перемріялось, — згадував пізніше Ушинський, — на цьому прекрасному березі Десни, на цих кручах, навислих над рікою. Як оживлялось і наповнювалося враженнями життя моє, коли наближалася весна! Я стежив за кожним її кроком, за кожною найменшою зміною у боротьбі зими і літа».

Дещо пізніше Ушинський у спогадах напише: «Важко передати словами те особливе дещо, яке народжується в душі нашій, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда».

І хоча Костянтина Ушинського називають видатним російським педагогом, сам він вважав себе українцем, глибоко шанував українську мову. Ось як писав про це сам славетний педагог: «Ні, я українець: рід наш старовинний, малоросійський, дворянський. Всі родичі, діди, дядьки і батьки були українцями, народилися й поховані в українській землі». Україна ввійшла в розум, душу та серце майбутнього педагога із сім'ї, природи, від сусідів-українців, українських дітей-ровесників, з якими грався, під впливом української народної педагогіки, разом з українською мовою, яку добре знав і щиро любив, охоче спілкувався нею. У цьому першорядну роль відіграла, звичайно, його мати, яка сама керувала початковим навчанням сина, увела його у світ українства, пробудила в ньому допитливість, інтерес до читання, прищепила любов до України.

Мати – Любов Степанівна Гулак-Капніст, українка, походила з родини відомого українського письменника Василя Васильовича Капніста. Саме вона була першою вчителькою, сама навчала свого сина грамоти. На жаль, Любов Степанівна пішла з життя дуже рано. «Мати моя померла, коли мені не було ще дванадцяти років, а батько після смерти матері майже не жив дома, отже, жив я один з меншим братом моїм у тому хутірці, куди ніхто не наглядав», — згадував Костянтин пізніше. Упродовж всього свого життя вдячний син високо цінуватиме здібності матері-виховательки, вважаючи її особистість «необхідним посередницьким членом між наукою, мистецтвом і поезією, з одного боку, звичаями і характером народу з другого». Завдяки матері, – підкреслював педагог, – успіхи цивілізації проникають у родинне виховання, а через нього і в життя народу.

Міцний фундамент знань і шанобливе ставлення до науки дало

К. Д. Ушинському навчання в Новгород-Сіверській гімназії (першій гімназії в Лівобережній Україні). Виховання, яке за словами Костянтина Ушинського «здобували» учні в Новогород-Сіверській повітовій гімназії, сприяло створенню атмосфери пошанування учителів і науки. Очолював гімназію доктор права і філософії Ілля Федорович Тимковський. У свій час він читав лекції з історії словесності і законодавства в Московському університеті.
Під впливом І.Ф.Тимковського в майбутнього педагога пробуджується інтерес до вивчення історії і права. Ушинський з глибокою пошаною відгукувався про свого вчителя. Він називав його «шановним старцем» і визнавав за ним благоговійну повагу до науки.

«Виховання, яке ми здобули в 30-х роках у бідній повітовій гімназії маленького містечка Малоросії Новгорода-Сіверського, було в навчальному відношенні не нижче, а навіть вище того, яке в той час здобувалося в багатьох інших гімназіях. Цьому багато сприяла пристрасна любов до науки і деяка навіть педантична повага до неї з боку покійного директора Н-ської гімназії, старого професора, ім’я якого відоме і в ученій літературі, — Іллі Федоровича Тимковського». Це знову рядки зі спогадів.

Цікава деталь: сестра І. Ф. Тимковського Глікерія була матір’ю Михайла Максимовича, першого ректора Київського університету, який виховувався в родині Тимковських.

Костянтин чудово знав і любив українську мову: «Наша мова… мелодична, співуча мова.., на якій існує така народна література, якою ще недавно співав Шевченко, виганяється зі школи, мовби якась чужа! А який невичерпний матеріал народна поезія дає для розвитку найблагородніших і найніжніших почуттів у серці молодого покоління», — звертався він пізніше до освітян.

У 1840 році Ушинський вступає до Московського університету на юридичний факультет. Товариш по університету Ю. С. Рехневський так характеризує 17-річного студента Ушинського: «Уже під час вступних екзаменів і перших лекцій в університеті ми всі звернули увагу на Ушинського, який був тоді вельми молодою людиною, із чорними виразними очима, з розумним і надзвичайно симпатичним лицем, жива і жвава мова якого, з ледь помітним малоросійським акцентом, оригінальні й різкі судження з приводу університетських лекцій, тогочасних літературних і театральних явищ і всього того, що цікавило наш університетський світ, мимоволі збуджували загальне співчуття, яке викликає непересічна молода людина». У студентські роки К. Ушинський проявляє здатність швидко сприймати, критично оцінювати і засвоювати знання, а також передавати їх іншим. У спогадах Ю. С. Рехневського також звертається увага на те, що

К. Ушинський засвоював найтрудніші філософські юридичні теорії і роз`яснював їх своїм товаришам по навчанню. Юридичний факультет Московського університету К. Д. Ушинський закінчив з видатними успіхами у 1844 році. К. Д. Ушинський був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності.

Роки навчання сформували його і як ученого, і як громадянина. Тож у щоденнику Ушинського з’являються такі слова: «Готувати уми! Розсівати ідеї! Ось наше призначення. Ми живемо не в ті роки, щоб могли діяти самі. Відкинемо егоїзм, будемо трудитися для потомства…» Через кілька років знову запис: «Зробити якнайбільше користі моїй батьківщині — ось єдина мета мого життя і до неї якраз я повинен спрямувати всі свої здібності».

У 1846 році Ушинський отримує призначення в Ярославський юридичний ліцей на посаду професора. Тут він себе проявив як талановитий лектор і учений енциклопедист. Його лекції захоплюють слухачів. Через три роки, у 1949 був звільнений за вільнодумство та демократичний напрям лекцій. Посада дрібного службовця, журналістська праця в «Современнике» — все це не було його покликанням.

У 1850 році починає роботу в Петербурзі і довгий час Ушинський був змушений служити урядовцем у Міністерстві внутрішніх справ у департаменті іноземних віросповідань. Перебуваючи у відрядженні в Чернігівській губернії (1851 р.) у Новгород-Сіверському він одружується із Надією Семенівною Дорошенко, яка походила зі славного українського роду Дорошенків і була дочкою українського дворянина, їй належав хутір Богданка в Глухівському повіті Чернігівської губернії (тепер хутір Богданка Шосткинського району Сумської обл.).

З 1855 року починає працювати в Гатчинському сирітському інституті викладачем словесності і законодавства. Там була організована спеціальна школа для малолітніх дітей, де проводились дослідження із вдосконалення методів навчання і виховання. Він ознайомлюється з працями Є. О. Гугель «Читання для розумового розвитку малолітніх дітей і збагачення їх пізнаннями», «Керівництво до розумових вправ при викладанні вітчизняної мови на третіх курсах» та ін. Саме ці праці мали вплив на К. Д. Ушинського при підготовці його власних книг для дітей.

У Гатчинському сирітському інституті він знаходить своє місце в житті — усвідомлює потребу брати особисту участь у розв’язанні найважливіших суспільних проблем — проблем виховання й навчання. З’являються його перші педагогічні статті і праці: «Про користь педагогічної літератури», «Три елементи школи», «Про народність в громадському вихованні». Він стає основоположником нової народної школи.

Основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до Батьківщини та свого народу Ушинський вважав народність і наголошував, що «у кожного народу своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і особливі засоби в досягненні цієї мети»…, і далі: «будь-яка жива історична народність є найпрекрасніше творіння Боже на землі і вихованню залишається лише черпати з цього багатого й чистого джерела» [2]. Ось така гарна думка.

Однією з ознак народності, наголошував Костянтин Ушинський, є мова – найкращий виразник духовної культури народу. «Мова — найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що зв’язує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле… Коли зникає мова народна в устах народу, до того часу живий і народ… Відберіть у народу все — і він усе може повернути; але відберіть мову — і він ніколи більше вже не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

Натхненний духом просвітництва, створенням народних шкіл, він став свідком швидкого розвитку капіталістичних відносин тогочасного суспільства. Від його душевного зору не сховалось те, що привілейовані верстви, багатії мають свої, особливі інтереси у сфері освіти, надто далекі від народних. За сміливість поглядів, спроби реформації освітніх програм, пробудження гідної свідомості великий просвітник зазнав поневірянь та злигоднів. Чиновники проводили постійні перевірки та нагляд за діяльністю Ушинського і не раз звільняли з роботи або не допускали до неї, звинувачуючи у неблагонадійності.

Погляди К. Ушинського на рівноправність навчального та виховного процесу не втрачають своєї актуальності й сьогодні. Суто навчання,— за його переконанням,—розвиває і витончує мислення, але неспроможне навчити співвідносити особисті інтереси з інтересами рідного народу, не привчає працювати на суспільне благо. К. Д. Ушинський виступив як проникливий педагог і психолог, наблизивши своє вчення до практики підготовки матерів та виховання малих дітей у сім’ї. Він сприймав педагогіку, так само як Й Ф. Гербарт, і як мистецтво, і як науку. Одним з найголовніших завдань використання положень педагогічних теорій вбачав у підготовці вчителів.

У 1859 році К. Д. Ушинського, уже відомого як визначного педагога- теоретика і практика, призначають інспектором класів Смольного інституту благородних дівиць. Будучи інспектором у Смольному інституті (Виховне товариство благородних дівиць) сприяв підготовці дівчат до материнських обов`язків за принципом народності. За складеною К. Д. Ушинським програмою слухачки інституту вивчали педагогіку, психологію, фізіологію і гігієну.

У середині ХІХ ст. К. Д. Ушинський одним з перших в історії педагогічної думки написав підручники і розробив методики для початкового навчання дитини в умовах сім`ї. Також великий вплив мало формулювання К. Д. Ушинським мети виховання: «Слово виховання застосовується не тільки до людини, а також до тварин і рослин, і так само й до історичних суспільств, племен і народів, тобто до організмів усякого роду, і виховувати в найширшому розумінні слова, означає сприяти розвиткові якого-небудь організму за допомогою властивої йому поживи, матеріальної чи духовної» [5].

Перебуваючи у відрядженні в країнах Західної Європи, яке

К. Д. Ушинський справедливо вважав замаскованим засланням, в одному з листів 11 листопада 1863 р. він писав: «Страшно стає, як подумаю, що через рік чи два й останні тоненькі зв'язки мої з Руссю порвуться, і я залишусь десь у Ніцці чи Женеві, як острівець, загублений серед океану».

За кордоном К. Ушинський вивчає проблеми жіночої освіти та шкіл для малолітніх дітей. Він знайомиться з програмами жіночих шкіл, семінарій для вчительок, цікавиться підготовкою жінок до навчання і виховання дітей в умовах сім`ї. Ознайомившись з досвідом організації навчальних закладів для малолітніх дітей у країнах Західної Європи, педагог виносить тверде переконання, що школа, яка приймає своїх підопічних до семи років, лише даремно шкодить здоров`ю дітей та їхньому природному розвиткові, підриваючи, таким чином, основи своїх власних навчальних успіхів. Він відстоює власне переконання в доцільності організації початкового навчання і виховання в родинному колі до виповнення дітьми восьми років. Педагог піддав критиці основні напрями виховання жінок у Німеччині і Франції – «німецько-господарський» і «французсько-галантерейний». Жіноча освіта у Франції готує жінку загалом до того, щоб вона була окрасою в суспільстві. «Німецько-господарча» жіноча освіта перетворює жінку на думаючий господарчий прес. Великий педагог дбав про те, щоб жінка досягла високого рівня педагогічної майстерності і могла самотужки займатися початковим навчанням дитини. З цією метою він написав і видав підручники «Дитячий світ» (1861) та «Рідне слово» (1864), працю «Методичні посібники та матеріали до рідного слова», щоб полегшити для матері та зробити для неї приємною працю початкового навчання.

Праця «Рідне слово» видавалась протягом багатьох років у середньому тричі на рік і витримала близько 150 видань. Популярність підручника, пояснюється вмілим використанням у ньому традицій української народної педагогіки. У «Рідному слові» вміщено прислів`я, байки та жарти, народні казки та пісні. Діти, вважає педагог, мають право на щастя гарного домашнього виховання й навчання, а жінка-мати, пізнавши насолоду навчати і розвивати свого малюка, не повинна поступатися цим нікому без крайньої необхідності. Педагог звертає увагу матері на «педагогічну вроджену здібність», яка притаманна жіночій природі у вихованні малюка. В жінці-матері ствержується вроджене прагнення навчати й розвивати своїх дітей.

Всі ці ідеї виховання та навчання К. Ушинський втілює спочатку в Смольному інституті, а потім детально обґрунтовує в своїх працях, перебуваючи на лікуванні у Швейцарії. Там він пише свою працю «Педагогічна антропологія», в 1868 році видає перший том свого класичного твору «Людина як предмет виховання», а наступного — другий том цієї надзвичайно важливої праці. Костянтин Ушинський вважав: «Мистецтво виховання — це мистецтво розвитку свідомості і волі…» «Виховання має своєю основною метою готувати людину до праці, яка є необхідною умовою для фізичного, розумового й морального удосконалення людини...».
У статті Ушинського «Праця в її психічному і виховному значенні» читаємо: «Праця є єдине доступне людині на землі і єдине гідне її щастя… Виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя», і далі: «…людина народжена для праці; праця складає її земне щастя; праця — кращий хранитель людської моральності і праця має бути вихователем людини; тіло, серце, розум людини вимагають праці».

Справді, його твори безцінні, адже це К. Д. Ушинський називав педагогіку мистецтвом — «найобширнішим, складним, найвищим і найнеобхіднішим з усіх мистецтв» і переконливо доводив, що «педагогічна практика без теорії — те ж саме, що знахарство в медицині».

Повернувшись з-за кордону, Ушинський доклав усіх зусиль до завершення великого видання — психолого-педагогічного і філософського тритомового твору «Людина як предмет виховання». Але внаслідок перевтоми стан його здоров’я значно погіршився. В травні 1868 року він поїхав до Криму на лікування, але доїхав лише до Києва і був змушений повернутися у хутір Богданку, де пробув літо. Зиму ж 1869 року він перебував у Петербурзі.

У лютому 1870 року вчений вибрався на лікування в Італію, але знову змушений був зупинитися у Відні, там захворів і повернувся до Криму. У вересні цього ж року прибув до сім’ї на хутір Богданку, тут його зустріла страшна звістка — старший син трагічно загинув.

«Після такого удару, — писав тяжко хворий Ушинський у листах до друга Пугачевського, — здоров’я моє остаточно зруйнувалося, і я не маю вже сил, щоб повернутися до Петербурга. Ледве дістався з родиною до Києва, де тепер лежу хворий, і, якби трохи поправитися, то поїду в Крим, а родину думаю влаштувати в Києві назовсім, купивши для цього будинок… Чи побачимось? Навряд. Моє багатостраждальне життя, здається, вже вичерпане. Поспішаю як-небудь влаштувати сім’ю на постійному місці, бо страшно й подумати, які безпорадні вони залишаються».

Дуже жаль, що Костянтин Ушинський прожив коротке життя. Хвороба легенів стала фатальною для нього. У жовтні 1870 року Ушинський разом з синами виїхав до Криму, але в дорозі застудився, захворів на запалення легенів і зупинився в Одесі. Стан здоров’я значно погіршився. Через кілька днів до нього приїхали дружина і доньки. Він попрощався зі своїми рідними і ввечері 3 січня 1871 року тихо помер.

Газета «Одеський вісник» писала: «… В Одесі не знайдеться жодного вчителя, жодної освіченої людини, жодної матері, яка дбає про своїх дітей, кому не було б відоме ім’я Костянтина Ушинського. Без усякого сумніву кожний з них готовий був би зробити все можливе, щоб утамувати муки страдника». Це свідчення всенародної шани.

Як і Тарас Шевченко, Костянтин Ушинський, будучи тяжко хворим, заповідав поховати його на схилах Дніпра-Славути. Труну з тілом Ушинського 9 січня 1871 року було перевезено до Києва. Поховано його у мальовничому і святому місці Видубецького монастиря під старезним каштаном.

Відомо, що поруч з могилою К.Ушинського була похована і його дружина Надія Ушинська, яка прожила 83 роки, і його онука Олена. На жаль, ще в 1936 році ці могили, як і багато інших, було знищено і через них прокладено асфальтову алею… Тяжко це усвідомлювати. Велич геніїв людства полягає не тільки в тому, що вони вражають силою свого інтелекту, силою своєї волі й характеру, значенням своїх наукових відкриттів і своєї діяльності. Велич їх полягає також і в тому, що вони продовжують жити разом з нами, жити серед нас.
Ми можемо пишатися з того, що українець Костянтин Ушинський став великим педагогом, учителем не тільки російських і українських педагогів. У нього вчилися й найкращі грузинські, вірменські, фінські, татарські й болгарські педагоги.

А нам, рівнянам, цікаво знати, що на Рівненщині, в с. Рясники Гощанського району, похована невістка видатного педагога Марія Миколаївна Ушинська (1859-1903). Син Ушинського Костянтин Костянтинович з дружиною мешкав у Рясниках наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття. Очевидно, Ушинські оселилися тут після смерті батька –

К. Д. Ушинського. Їхній маєток досьогодні не зберігся, але місцеві жителі розповідають, що на місці, де він розташовувався, часом досі виорюють уламки цегли...

Чоловік Марії Ушинської, переживши дружину на півтора десятиліття, загинув 1918 року в часи післяжовтневих заворушень та громадянської війни, а онучка видатного педагога Маріамна Костянтинівна Ушинська разом із сином Дмитром, який доводиться Костянтину Ушинському правнуком, 1944 року виїхала за кордон. Там Дмитро Поспеловський став доктором наук, професором, відомим як фахівець з історії православної церкви. Після розпаду СРСР приїжджав з лекціями до духовних навчальних закладів Росії та Білорусі. Дмитро Володимирович Поспеловський також відвідував і могили предків на Рівненщині, які досі доглядають жителі села Рясники [7].

Тож згадаючи добрим словом видатного педагога Костянтина Ушинського, який відіграв велику роль у розвитку освіти, школи і педагогічної думки і якого УРЕ (т. 11, 1984 рік) зараховує до «російських педагогів-демократів, основоположників вітчизняної наукової педагогіки й народної школи в Росії…», замовчуючи той факт, що у 30-х роках в радянській педагогіці його називали реакціонером, з 40-х років «видатним вітчизняним» педагогом, а в 1945 році Раднарком запровадив медаль імені Ушинського…
2. Аналіз основних ідей Ушинського переконує в тому, що вони є з видатним явищем в історії освіти і головним стимулом суспільного розвитку. Демократична система виховання на переконання К.Д.Ушинського має ґрунтуватися на таких ідеях:

• поступально-висхідному характері розгортання педагогічного процесу;

• єдності навчання і виховання;

• визнання розумово-розвивальної і морально-виховної сили учителя;

• системності у розташуванні навчальних предметів з урахуванням внутрішніх і між предметних зв’язків;

• взаємозв’язку між попередніми і наступними етапами навчання шляхом свідомої наступності;

• формування почуттів обов’язку і відповідальності;

• ролі мовлення у психічному розвитку дитини;

• виховання з урахуванням впливу соціального і природного середовища;

• підготовки в процесі трудового навчання майбутніх робітників і керівників промисловості, ініціативних господарників;

• формування ідеалу особистої праці в житті.

Великий педагог сформулював низку закономірностей – стійких педагогічних явищ з урахуванням педагогічних умов становлення особистості, пізнавальної діяльності дитини та змісту виховання і навчання:

• розвиток інтересу й активності в навчальній діяльності;

• використання дорогоцінного часу життя дитини для її розвитку (перехід від процесу навчання до ремесел);

• визначення співвідношення природодоцільності і культуровідповідності між спадковим і набутим людиною в процесі виховання і спілкування з середовищем;

• формування розумного простору для самостійного життя серця і волі дитини;

• розвиток активної уваги як необхідної умови формування ділового практичного характеру дитини;

• ролі довільного запам’ятовування у формуванні довготривалої пам’яті;

• збудження думки за допомогою формулювання слова (зв’язного мовлення) в поясненні образів природи.

3. ІДЕЯ ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ
У своїх поглядах на п.ироду, людину К. Ушинський дотримувався еволюційного вчення Ч.Дарвіна Вважаючи людину частиною живої іироди, в роботі “Людина як предмет виховання” Ушинський розпочинає свій виклад з характеристики органЬму взагалі, його зв’язку з середовищем, і переходить далі до особливостей тваринного і людського організмів. Йдучи за Ч.Дарвіном, він розглядає живі організми як предмет і продукт біологічного їх розвит^, вказує на зміну спадковості під впливом зміни умов існування, виступає проти віталізму, хоч і зберігає це понятгя “сила розвитку”. Водночас Упшнський зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх походження, вказує на значення праці в житгі людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в історичному становленні ії природи. В своїй статті “Праця в ії психічному і виховному значеш” підходить до оцінки праці з етико-релігійної точки зору.

У теорії пізнання в психології у нього багато матеріалістичних елементів. У протилежність метафізичним абстрактним елементам психології І.Гербарта, К.Ушинський намагався побудувати психологію на основі фізіології. Він до™о розглядає будову і функції нервової системи, ії значення в житгі й діяльності організму, пізнання людиною навколишнього свііу. Він поділяє думку І.М.Сєченова г^о те, що вся діяльність нервової системи є рефлекторною, відтворюючою діяльністю, висуває ідею “засвоєних рефлексів”, тобто таких, що набуваються в процесі індивідуального житгя і справедливо вважає їх фізіологічною основою навичок і звичок , виховання яких є одним з найважливіших завдань педагога. К.Ушинський розглядає великі півкулі головного мозку як орган свідомої діяльності людини; зі своєї точки зору про будову і функції нервової системи він робить ряд важливих педагогічних висновків про фізичне виховання дітей, раціональну організацію режиму їх праці і відпочинку, про потребу організму в сні, як засобі відновлення його сил. Широке використання К.Ушинським даних анатомії і фізіології в ряді розділів праці “Людина як предмет виховання” свідчать про його матеріалістичний підхід до висвітлення проблем психології пізнання. Проте, будучи неспроможним зрозуміти перехід від матерії до свідомості і, вважаючи, що останню не можна вивести з жодних законів інертної матерії, Ушинський зупинився на дуалістичному розв’язанні цієї психофізичної проблеми.

За своїми суспільно-політичними поглядами Ушинський був буржуазним демократом. Як просвітитель, він бачив в освіті основний засіб досягнення вільноготащасливото життя свого народу.
4. Дидактичні погляди К. Д. Ушинського.

У 1860-і рр. розгортається діяльність засновника російської школи наукової педагогіки Костянтина Дмитровича Ушинського (1824-1870). Педагогічну діяльність К. Д. Ушинський почав учителем словесності Гатчинського сирітського інституту, потім працював інспектором Смольного інституту шляхетних дівчат. За його безпосередньої участі було змінено навчальний план інституту, куди увійшли рідна мова і література, предмети природничо-наукового циклу. К. Д. Ушинського вдалося осмислити в цілісному єдності педагогічні явища в нерозривній єдності теорії і практики. «Порожня, ні на чому не заснована, теорія виявляється такою ж нікуди не придатною річчю, як факт або досвід, з якого не можна вивести ніякої думки, якому не передує і за яким не слід ідея. Теорія не може відмовитися від дійсності, факт не може відмовитися від думки », - писав він. У своєму масштабному праці «Людина як предмет виховання» (1868-1869) Ушинський, розглядаючи найважливіші методологічні проблеми педагогіки, запропонував новий антропологічний підхід до виховання людини. На його думку, предметом педагогіки є людина у всій сукупності його проявів, отже, щоб вибудувати процес виховання з урахуванням всіх його фізіологічних, психологічних, соціальних та інших особливостей, необхідно якесь цілісне знання про людину. Таке цілісне антропологічне знання дає можливість визначити зміст навчання і виховання, ефективні методи і форми його організації, що обумовлює оптимальний розвиток дитини. «Вихователь повинен прагнути пізнати людину, якою вона є насправді, з усіма її слабкостями і в усій його величі, з усіма його великими духовними вимогами. Вихователь повинен знати людини в сімействі, в суспільстві люди різного віку, в усіх класах, у всіх положеннях. Тоді тільки буде він в змозі черпати в самій природі людини засоби виховного впливу », - писав Ушинський.
Визнаючи єдність процесів навчання і виховання, К. Д. Ушинський пріоритет віддавав останнім, оскільки вважав його головною силою формування і розвитку досконалої людини. Виховання повинно орієнтуватися на духовний розвиток особистості, яке є невід'ємною частиною культурно-історичних традицій народу, особливостей його національного характеру і світорозуміння. Ушинський запропонував концепцію народності у вихованні як основу побудови всієї педагогічної системи. Цю ідею він розвивав в статті «Про народність у громадському вихованні» та інших педагогічних творах. Розуміючи православну духовність як невід'ємну частину російської народної культури, педагог виділяв три константи, специфічні для російського національного виховання, - народність, християнську духовність і науку. Кожен народ створює унікальну, самобутню систему виховання, яка знаходить відображення в реальному педагогічному процесі. Виходячи з цього К. Д. Ушинський закликав приділяти велику увагу вивченню рідної мови в школі і створив навчальні посібники, що відповідають цим принципом, - «Рідне слово» і «Дитячий світ», які використовуються в практиці навчання початкової школи до теперішнього часу. У трактуванні принципу народності педагог визнавав творчу силу народу в історичному процесі і його право на повноцінну освіту і вважав, що земська школа найбільше відповідає духу, характеру і потребам народу. У моральному вихованні педагог надавав особливого значення формуванню у дитини схильності і любові до праці, оскільки він є вищою формою людської діяльності. У роботі «Праця в її психічному і виховному значенні» Ушинський відзначав, що трудове виховання дозволить підготувати особистість до життя в суспільстві і зайняти там гідне місце, розумову і фізичну працю учнів - запорука формування активної і творчої особистості. Педагог ретельно розробив систему чинників і засобів морального виховання, серед яких він виділяв особистий приклад і особистість учителя, попередження, заохочення, педагогічний такт, переконання; висловлював думки про необхідність взаємодії школи та сім'ї у вихованні дитини.
Особливе місце в теорії К. Д. Ушинського займає дидактика, яку він ділив на загальну (для всіх предметів) і приватну (методику конкретного предмета). Навчання він трактував як рух учня від незнання до знання. Ушинський детально розробив основні принципи дидактики в російській педагогіці і запропонував ясні і чіткі правила їх реалізації на практиці. Успішність навчання педагог безпосередньо пов'язував з його доступністю, яка є запорукою усвідомленого освоєння знань. Знання повинні вибудовуватися в певній системі і послідовності, оскільки «тільки система, звичайно, розумна, що виходить із самої суті предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями». Розробляючи принцип міцності знань, педагог описав методику повторення знань, віддаючи перевагу активному повторення і вправам. У трактуванні принципу наочності Ушинський закликав враховувати специфіку предмета і вік учнів: чим молодша дитина, тим більше наочності повинен використовувати вчитель на уроці.

В організації процесу навчання, на думку педагога, варто дотримуватися класно-урочної системи. Спираючись на дидактику Я. А. Коменського та І. Ф. Гербарта, К. Д. Ушинський виявив чіткі умови організації навчання, описав організаційну структуру уроку і виділив його види. Ушинського вдалося висловити теоретичні положення в методиці початкової освіти. Так, він розробив новий метод оволодіння грамотою, закликав використовувати на початковому етапі навчання всі види уроку, злиті в єдності, методику формування загальних уявлень і одночасного розвитку мислення й мови дітей.

К. Д. Ушинський вимагав від учителів творчості в повсякденній діяльності, нагадуючи, що «педагогіка - це не наука, а мистецтво». Досліджуючи виховання і освіту західно-європейських країн, він одним з перших в російській науці зробив порівняльно-педагогічне дослідження. Таким чином, в педагогічній спадщині Ушинського відображені майже всі аспекти педагогічної теорії і практики
5. Велику роль як засобу виховання особистості Ушинський відводить праці. В своїй роботі «Праця в її психічному і виховному таненні» він підкреслює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом людського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумового і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його думку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці.

Вільна праця потрібна людині сама по собі, для розвитку в ній почуття людської гідності. Багатство, відсутність праці діє руйнівно не тільки на моральність, але навіть і на щастя суспільства. Погану послугу зробив би державі той, «хто знайшов би засіб відпускати їй щороку ту суму грошей, яка необхідна її громадянам. А якби люди винайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком замінює всяку працю людини . то сам розвиток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділа б суспільством, саме суспільство розпалося б: із знищенням необхідності особистої праці історія повинна припинитись», виховання повинно прищепити любов і жадобу до серйозної праці, дати звичку до праці, бо справжня серйозна праця завжди важка.

Ушинський надавав великого значення фізичній праці, вважаючи дуже корисним, щоб людина у своїй діяльності поєднувала . фізичну і розумову працю, підкреслюючи велике виховне значення сільськогосподарської праці (особливо в сільських школах).

Ушинський називає такі вимоги до дитячої праці: посильність як фізичної, так і розумової праці, відповідність вікові дітей: самостійний характер праці, чергування видів праці: праця фізична не тільки приємний, а й корисний відпочинок після розумової.

Велике значення у фізичному вихованні дітей має, на його думку, вивчення природознавства, зокрема анатомії і фізіології людини. У своїй книзі «Дитячий світ» Ушинський дуже цікаво розповідає про будову організму людини. На цікавих прикладах показує роль фізичного загартування. У третьому томі «Педагогічної антропології» він зробив спробу обгрунтувати мету, зміст та форму фізичного виховання дітей, виходячи з основ анатомії і фізіології людини, медицини, санітарії та гігієни, приділивши велику увагу зміцненню нервової системи учнів та вихованню у них волі різними способами фізичного загартування.

Отже, під гармонійно розвинутою особистістю Ушинський розумів людину, в якій поєднані розумова зрілість, моральна досконалість і фізична розвиненість.

6. Ушинський про вчителя і його підготовку

Особа вчителя, на думку Ушинського, означає все у справі виховання, тому він повинен бути всебічно підготовленим до вчительської роботи.

Видатний педагог вказував, що народним учителем може бути лише людина, яка близька до народу, тісно пов’язана з ним, знає народну мову, живе народними інтересами. Учитель повинен бути високоосвіченою людиною з енциклопедичними знаннями, любити свою професію, бути завжди зацікавленим в удосконаленні своєї майстерності, володіти педагогічним тактом. Йому важливо знати свою справу, чітко уявляти мету педагогічної діяльності, мати високу практичну підготовку, володіти методикою навчання і виховання, уміти викладати свої знання визначено і точно, бути не тільки хорошим викладачем, але й не менш умілим вихователем.

Ушинський наголошував, що учитель повинен бути психологом, знати психологію дитини, вивчати і добре знати свого вихованця, щохвилини перебувати у сфері психологічних явищ. Необхідною умовою успіху вчителя є його обізнаність з науковими основами педагогіки і побудова своєї діяльності на передових досягненнях педагогічної теорії.

Якщо народний учитель хоче мати моральний вплив на дітей і їх батьків, його життя не повинно суперечити шкільним настановам. Він повинен мати звичку до простого, скромного, діяльного і чесного життя; знати життя і побут тих дітей, яких буде вчити.

Ушинський був незадоволений системою підготовки народних учителів у Росії. У статті "Проект учительської семінарії" він розробив систему підготовки майбутніх учителів для сільських народних шкіл. Він також висловлював пропозиції щодо створення в університетах педагогічних факультетів, де б готували викладачів педагогіки та вчителів для середніх шкіл.

Для підвищення кваліфікації народних вчителів Ушинський пропонував організовувати при семінаріях вищі педагогічні курси, щорічні лекції з педагогіки і психології, він позитивно ставився до проведення вчительських з’їздів, зборів, нарад.

Ушинський розробив проект учительської семінарії, куди радив приймати лише тих, у кому можна передбачити хороших учителів. Попередній відбір семінаристів відбувається через навчання протягом кількох років у підготовчій учительській школі з наступним складанням іспиту. Вихованці, вже прийняті за екзаменом, повинні залишатися в семінарії три місяці і чекати остаточного зарахування, яке здійснює навчальна рада семінарії по кожному вихованцю окремо.

У семінарії поряд з вивченням необхідних навчальних предметів відбувається ґрунтовна практична підготовка майбутніх учителів. Ушинський вважав, що народний учитель повинен досконало володіти письмом, уміти малювати, креслити, виразно читати і обов’язково співати. Крім загальних і спеціальних предметів семінаристи повинні прослухати курс природничих наук, прилаштований для пояснення предметів, що оточують селянського хлопчика, короткі курси сільського господарства і практичної загальнодоступної медицини. Народний учитель повинен уміти порадою і ділом подати потрібну агрономічну і медичну допомогу селянам.

Головну діяльність учительської семінарії Ушинський вбачав у практичних заняттях. З метою практичної підготовки майбутніх учителів він вперше запроваджує педагогічну практику для семінаристів.

Ушинський вважав за доцільне запровадити інститут класних ординаріїв, тобто таких старших учителів класу, які, викладаючи у своєму класі якнайбільше уроків, разом з тим стежили б за викладанням всіх інших предметів у класі, а також за успіхами учнів цього класу. По суті Ушинський запропонував ідею введення посади класного керівника.

Важливими є думки Ушинського про необхідність надання педагогічної освіти жінкам. Працюючи у Смольному інституті, він відкрив для вихованок педагогічний клас. Вказував, що "старанністю, точністю у виконанні своїх обов’язків, терпінням та вмінням поводитися з дітьми жінки можуть перевершувати чоловіків."