Конспект лекцій МЕ. Конспект лекцій з дисципліни міжнародна економіка для студентів освітньокваліфікаційного рівня бакалавр
 Скачать 0.8 Mb.
|
|
ПРИЧИНИ абсолютних та порівняльних переваг Ці переваги можуть бути природні – natural advantage, або набуті – acquired advantage. Природні переваги це здатність виробляти товар ефективніше завдяки кліматичним умовам або наявним природним ресурсам. Набуті переваги – здатність виробляти товар ефективніше завдяки розвитку технології, удосконаленню оранізації виробництва і підвищенню кваліфікації виробників. ПРИКЛАД розрахунку на основі теорії абсолютних переваг Припустимо, що у світовій економіці є тільки дві країни (Україна та Індія), що виробляють цукор і олію. Кожна з країн має по 100 одиниць ресурсу праці, які можуть бути використані для виробництва або цукру або олії. Витрати на одиницю товару в цих країнах представлені в таблиці 3.2. Таблиця 3.2 Обсяг доступної праці та витрати на виробництво товарів Країна Припущення Україна Індія 1. Обсяг доступної праці, год. 100 100 2. Загальні затрати праці на виробництво олії, год. 50 50 3. Загальні затрати праці на виробництво цукру, год. 50 50 4. Затрати праці на виробництво 1 т олії, год. 20 4 5. Затрати праці на виробництво 1 т цукру, год. 5 10 Аналіз вихідних даних показує, що Україна має абсолютну перевагу у виробництві цукру, оскільки 5<10, а Індія має абсолютну перевагу у виробництві олії, оскільки 4<20. Виробничі можливості цих країн з врахуванням спеціалізації на товарі, за яким є абсолютна перевага, наведено в таблиці 3.3. Таблиця 3.3 Виробничі можливості України та Індії Обсяг виробництва до спеціалізації, т після спеціалізації, т Країна олія цукор олія цукор Україна 5 , 2 20 50 10 5 50 - 20 5 100 Індія 5 , 12 4 50 5 10 50 25 4 100 - Разом 15 15 25 20 З результатів розрахунку, наведеного в таблиці, можна зробити висновок, що спеціалізація країн на виробництві товару, за яким є абсолютна перевага, 17 забезпечує збільшення обсягів виробництва цього товару і у світовому господарстві в цілому. Так, обсяг виробництва олії зростає з 15 тонн до 25 тонн, а обсяг виробництва цукру – з 15 тонн до 20 тонн. Теорія абсолютнх переваг має певні переваги і недоліки. До переваг порівняно з попередніми теоріями міжнародної торгівлі відноситься те, що вона базується на трудовій теорії вартості, а також пояснює ефективність міжнародного поділу праці та міжнародної торгівлі. Недоліком цієї теорії є те, що вона не дає відповіді на питання, чому країни успішно торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютних переваг. Відповідь на це питання дає теорія порівняльних переваг. ПРИКЛАД розрахунку на основі теорії порівняльних переваг Припустимо, що в світі є дві країни (Україна та Японія), які виготовляють цукор та телевізори. Кожна з країн має по 120 одиниць ресурсів, які можна використати на виробництво будь-якого з цих товарів, але фактичний розподіл ресурсів в країнах наведений у таблиці 3.4. Таблиця 3.4 Обсяг доступної праці та затрати на виробництво товарів Країна Припущення Японія Україна 1. Обсяг доступної праці, год. 120 120 2. Загальні затрати праці на виробництво цукру, год. 30 24 3. Загальні затрати праці на виробництво телевізорів, год. 90 96 4. Затрати праці на виробництво 1 т цукру, год. 5 6 5. Затрати праці на виробництво 1 телевізора, год. 5 24 Коефіцієнт обміну товарів після спеціалізації: 1 телевізор = 2 т цукру Обсяг продажу газу при міжнародній торгівлі = 4 телевізори Аналіз витрат на одиницю товару свідчить, що Україна не має абсолютної переваги з виробництва ні одного товару, оскільки за цукром 6>5, а за телевізорами 24>5. Розрахуємо альтернативні витрати (АВ) за кожним товаром: Японія: 1 тонна цукру=1 телевізор (5/5); 1 телевізор=1 тонна цукру (5/5). Україна: 1 тонна цукру=0,25 телевізора (6/24); 1 телевізор=4 тонни цукру (24/6). З розрахунку АВ видно, що Україна має порівняльну перевагу у виробництві цукру, оскільки 0,25<1, а Японія має порівняльну перевагу у виробництві телевізорів, оскільки 1<4. Виробничі можливості цих країн з врахуванням спеціалізації на товарах, за якими є порівняльна перевага, наведено в таблиці 3.5. 18 Таблиця 3.5 Розрахунок виграшу країн внаслідок спеціалізації та міжнародної торгівлі Цукор, т Телевізори, шт. Країна Коефіцієнт обміну виробництво споживання експорт (+) імпорт (-) виробництво споживання експорт (+) імпорт (-) До спеціалізації і міжнародної торгівлі Японія 1 т=1 ц 6 5 30 6 0 18 5 90 18 0 Україна 1 т=4 ц 4 6 24 4 0 4 24 96 4 0 Разом 10 10 0 22 22 0 Після спеціалізації і міжнародної торгівлі Японія 1 т=2 ц 0 8 2 4 -8 24 5 120 20 4 24 +4 Україна 1 т=2 ц 20 6 120 12 4 2 20 +8 0 4 -4 Разом 20 20 0 24 24 0 Виграш у результаті спеціалізації і міжнародної торгівлі Японія ----- -------- 8-6=2 ----- -------- 20-18=2 ----- Україна ----- -------- 12-4=8 ----- -------- 4-4=0 ----- Разом -------- +10 ----- -------- +2 ----- З результатів розрахунку, наведеного в таблиці, можна зробити висновок, що спеціалізація країни на виробництві товару, за яким є порівняльна перевага, забезпечує збільшення обсягів виробництва цього товару і у світовому господарстві в цілому. Так, обсяг виробництва цукру зростає з 10 тонн до 20 тонн, а обсяг виробництва телевізорів – з 22 штук до 24 штук. Кожна з країн при наявності такої спеціалізації виграє, обмінюючи товар, на якому вона спеціалізується, на товар іншої країни. Після спеціалізації Японія продає Україні 4 телевізори за ціною: 1 телевізор за 2 тонни цукру, тобто в Україні залишається 12 тонн цукру, а в Японії 20 телевізорів. Внаслідок цієї торгової операції в Україні з’явиться (за рахунок придбання) 4 телевізори, а в Японії 8 тонн цукру. Таким чином, обидві країни отримають виграш від зовнішньої торгівлі, зокрема, в Україні буде на 8 тонн цукру більше, ніж до спеціалізації, а телевізорів стільки ж, як і до спеціалізації; в Японії, відповідно, на два телевізори більше та на дві тонни цукру більше, ніж до спеціалізації. Окремого аналізу вимагає питання, як визначити ціну, за якою доцільно продавати товари на світовому ринку, який умовно складається з двох країн. За теорією Джона Стюарта Мілля (1806 – 1873) товарами доцільно обмінюватись за цінами, які встановлююься у діапазоні між альтернативними витратами, що склалися всередині кожної з країн на товари, якими вони торгують. Конкретний рівень цін буде залежати від співвідношення обсягів світового попиту та пропозиції на ці товари. За теорією взаємного попиту ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який необхідно експортувати, щоб оплатити імпорт, тому остаточно ціна буде залежати від внутрішнього попиту на товари у кожній з країн, що торгують між собою. Таким чином, розмір ціни в кожному конкретному випадку міжнародної торгівлі обумовлюється як рівнем альтернативних (відносних) витрат (цін) на товари всередині країн, так і обсягами внутрішнього та зовнішнього попиту на ці товари. 19 Так, при взаємній торгівлі між Україною та Японією телевізорами і цукром ціни на ці товари, обумовлені розрахунком альтернативних витрат згідно з вихідними даними, будуть відповідати таким умовам: 1 тонна цукру < 1 телевізор < 4 тонни цукру 0,25 телевізора < 1тонна цукру < 1 телевізор Теорія порівняльних переваг, так само, як і теорія абсолютних переваг має певні переваги і недоліки. Переваги: доведене існування ефекту від спеціалізації та міжнародної торгівлі для всіх учасників торгових відносин, а не тільки для країн, які мають абсолютну перевагу; вперше описано значення співвідношення сукупних попиту та пропозиції на внутрішніх та зовнішніх ринках; сформовано базу для наукового обгрунтування зовнішньоекономічних відносин. Недоліки: не пояснюються причини ефективної торгівлі між однаково економічно розвиненими країнами; відсутність характеристики відмінності між альтернативними витратами на однакові товари в різних країнах. 3.3. Інші теорії і моделі зовнішньоторгової політики (модель Хекшера- Оліна; підхід П.Самуельсона, В.Столпера; парадокс В.Леонтьева; теорія життєвого (технологічного) циклу товару; теорія ефекту масштабу; теорія конкурентних переваг (міжнародної конкурентоспроможності) М. Портера) Відповісти на питання, не вирішенні теорією порівняльних переваг, спробували в 20—30-х роках ХХ століття шведські економісти Елі Хекшер та Бертіль Олін. Вони сформулювали нову теорію, яка отримала назву модель Хекшера-Оліна (МХО). Сутність МХО: Відмінність альтернативних витрат між країнами обумовлена, по-перше, різними співвідношеннями факторів виробництва при виготовленні різних товарів; по-друге, неоднаковим відносним забезпеченням країн факторами виробництва. Тому країни прагнуть експортувати ті товари, які вимагають для свого виробництва значних затрат тих виробничих факторів, які в цій країні є в надлишку, і незначних затрат дефіцитних факторів, а імпортувати товари, які характеризуються зворотньою пропорцією. В 1948 році американські економісти П.Самуельсон і В.Столпер удосконалили доведення моделі Хекшера-Оліна: у випадку однорідності факторів виробництва, ідентичності техніки, досконалості конкуренції та повної мобільності товарів міжнародний обмін вирівнює ціну факторів виробництва. В 50-х роках ХХ століття відомий економіст В.Леонтьєв виконав емпіричну перевірку головних висновків МХО з використанням фактичних даних з економіки США, зокрема, структури експорто-імпортних операцій. Ця перевірка показала, що в американському експорті переважали відносно більш трудомісткі товари, а в імпорті – капіталомісткі, хоча в США на той час капітал був надлишковим, а оплата праці висока, тобто трудові ресурси відносно дефіцитні. Цей результат суперечив висновкам МХО і отримав назву «Парадокс Леонтьєва». 20 Подальші дослідження дозволили пояснити цей парадокс і обгрунтувати, які чинники впливають на невідповідність реальної ситуації висновкам МХО, а саме: якісна неоднорідність виробничих факторів, насамперед, різна кваліфікація робочої сили, що обумовлює можливості високорозвинених країн експортувати продукцію, в якій врахована дефіцитна висококваліфікована робоча сила; наявність природних ресурсів, які можуть брати участь у виробництві тільки в поєднанні з великим капіталом (добувна промисловість); регулювання державою експортно-імпортної політики для досягнення соціально-політичних цілей. ПРИКЛАД розрахунку з урахуванням парадоксу В.Леонтьєва Вихідні дані: В Мексиці та США продукують магнітофони і авокадо. Магнітофон є відносно трудомістким товаром, він вимагає для виробництва 30 годин праці та 6 гектарів землі, а авокадо – землемісткий товар: на одиницю виміру авокадо потрібно 1,5 годин праці та 6 гектарів землі. Ціни продажу цих товарів, обумовлені ринковою кон’юнктурою, склалися таким чином: магнітофон продається за 90 $, а авокадо за 6 $. Країни по-різному забезпечені факторами виробництва: в США є 180 млн. працівників та 300 млн. гектарів землі, а в Мексиці – 60 млн. працівників та 75 гектарів землі. Визначити: 1. На якому товарі повинна спеціалізуватися кожна країна, виходячи з моделі Хекшера-Оліна? 2. В якому співвідношенні буде здійснюватись торгівля цими товарами за умови спеціалізації? 3. Чому спеціалізація в реальній торгівлі може бути цілком іншою, ніж випливає з моделі Хекшера-Оліна? Рішення: 1. Відповідно до МХО США краще наділені землею, ніж Мексика (300/180>75/60), і мають продукувати та експортувати авокадо, оскільки цей товар потребує відносного надлишку землі (6/1,5>6/30), тоді як Мексика краще, ніж США, забезпечена трудовими ресурсами (60/75>180/300) і має експортувати магнітофони – трудомісткий товар (30/6>1,5/6). 2. Умови торгівлі між Мексикою і США: 1 магнітофон=15 од. авокадо (90/6). 3. У реальному житті має місце протилежна ситуація – відповідно до парадоксу В.Леонтьєва: США продукує та експортує магнітофони, а Мексика – авокадо. Причина – помилкове поєднання в одну категорію кваліфікованої та некваліфікованої праці. Виробництво магнітофонів потребує більше кваліфікованої праці, якої нема в Мексиці, а для авокадо достатньо некваліфікованої праці. В другій половині ХХ століття у зв’язку з інтенсифікацією науково- технічного розвитку з’явилась потреба в обгрунтуванні впливу НТР на прийняття рішень щодо напрямів та доцільності зовнішньоекономічної торгівлі. Економісти різних країн (М.Познер, Р.Вернон та інші) проводили дослідження 21 для обгрунтування впливу НТР на міжнародні торгові операції, внаслідок чого була сформульована теорія міжнародного життєвого циклу продукту. Ця теорія стверджує, що деякі види продукції проходять чотири етапи технологічного розвитку, які обумовлюють специфіку обміну товарами на міжнародних ринках: впровадження, зростання, зрілість, занепад. На першому етапі (впровадження) здійснюється розробка нового товару суб’єктами промислово розвинених країн (ПРК), що забезпечує монопольні права цих країн на нововведення. Можливості ПРК щодо розробки нової продукції обумовлені такими причинами: а) наявність високодохідної виробничої діяльності, що дозволяє вкладати великі обсяги коштів у ризиковані операції зі створення нових товарів; б) висока конкуренція між виробниками продукції на внутрішньому ринку з одного боку, а з другого – наявність в країні споживачів з високим рівнем доходів, здатних купувати дорогі товари нових поколінь; в) наявність «наукових шкіл», кваліфікованих інженерів, сучасних технологій та устаткування. Більшість продажу на цьому етапі здійснюється на внутрішньому ринку і тільки незначна частка продукції знаходить покупців в інших країнах з аналогічними характеристиками сегментів ринку. Виробничий процес трудомісткий, здійснюється дрібними серіями, оскільки продукція ще нестандартизована, устаткування не пристосоване для багатосерійного виробництва. На другому етапі (зростання) країна нововведення, як правило, розпочинає випуск нового товару за кордоном, в країнах, де є підрозділи ТНК, підпорядковані материнській компанії, розташованій в країні нововведення. Крім того, у виробництво нових товарів включаються й іноземні конкуренти, обминаючи патентний захист, або придбавши які-небудь експортні документи. При цьому збільшується кількість виробників нових товарів, а також розширюються ринки збуту, що обумовлює поступове зниження ціни на продукцію, впровадження стандартизації виробництва та устаткування, хоча трудомісткість товарів ще висока. На третьому етапі (зрілість) світовий попит на нововведення починає вирівнюватися, продукт стає більш звичним та стандартизованим, тому його виробництво переміщається з ПРК в інші країни. Стандартизована технологія дозволяє знизити собівартість товару, а це обумовлює зростання збуту в слаборозвинених країнах. Четвертий етап (занепад) означає, що для виробництва удосконаленого товару вже не потрібна висока кваліфікація, тому виготовлення цього продукту поступово переміщується в слаборозвинені країни, де є надлишок дешевої робочої сили, а ринки в ПРК на цей товар згортаються, оскільки споживачі починають купувати товари нових поколінь. Потреба в попередньому товарі забезпечується за рахунок його виробництва у слаборозвинених країнах і за нижчою ціною. Слід мати на увазі, що існує багато товарів, виробництво і збут яких не пов’язане з описаною циклічністю. Це, наприклад, предмети розкошу, вартість яких не має значення для споживачів, товари з високими транспортними витратами тощо. 22 Сучасні теорії міжнародної торгівлі, як розглянуті вище, так і наведені в економічних дослідженнях, дозволили сформулювати проблему, яка вимагає нагального вирішення: «Чому фірми, які розташовані в певних країнах, здатні досягнути успіху на глобальних ринках і в конкретних галузях економіки, а фірми, розташовані в інших країнах, такого успіху досягнути не можуть». Відповідь на це питання дав професор Гарвардської школи бізнесу |