Конспект лекцій МЕ. Конспект лекцій з дисципліни міжнародна економіка для студентів освітньокваліфікаційного рівня бакалавр
 Скачать 0.8 Mb.
|
|
ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН П Л А Н 2.1. Види середовища МЕВ. 2.2. Особливості політичного середовища в різних країнах. 2.3. Особливості правового середовища в різних країнах. 2.4. Особливості економічного середовища в різних країнах. 2.5. Класифікація національних економік. 2.6. Оцінка відкритості економіки. Вивчення цієї теми дозволить засвоїти такі поняття: види середовища МЕВ; характеристика політичного середовища; характеристика правового середовища; характеристика економічного середовища; особливості класифікації країн за підходами ООН та СБ; оцінка відкритості економіки, розрахунок індекса товарності. 2.1. Види середовища МЕВ МЕВ здійснюється у світовому середовищі, яке має певні різновиди (політичне, правове, економічне), обумовлені тими класифікаційними ознаками, які найбільше впливають на умови і характер здійснення зовнішньоекономічних операцій. В свою чергу, кожний різновид світового середовища структурується в залежності від різних факторів поділу (географічний, національний, культурний, історичний, геополітичний тощо). Зміст і особливості впливу цих факторів і специфіку функціонування відповідних середовищ розглядають в спеціальних дисциплінах (географія, історія, культурологія тощо). 2.2. Особливості політичного середовища в різних країнах Політичне середовище як сукупність політичних систем різних країн формувалось разом з економічним розвитком. Так, монополістичний капітал розвинутих країн, проникаючи на територію менш розвинутих, закріплювався там, забезпечуючи і політико-адміністративне панування (Англія – Індія; Франція – Алжир), що дозволяло нав’язувати той державний устрій і ту виробничу спеціалізацію, які вигідні капіталу монополій. У сучасному світі немає країн з однаковими політичними системами (ПС), які велико мірою обумовлюють особливості і механізм функціонування економічниих систем (ЕС). ПС призначена для інтеграції суспільства у життєздатне функціонуюче ціле. Більшість сучасних суспільств є плюралістичними, тобто такими, в яких співіснують різноманітні ідеології. Ідеологія – це систематизована сукупність соціально-політичних концепцій, теорій та цілей. Головний параметр ПС, який свідчить про її життєздатність і досконалість – спроможність утримувати суспільство в цілісності, незважаючи на тиск протилежних ідеологій. Політичних систем дуже багато в діапазоні від демократії (ДМ) до тоталітаризму (ТТ). Вони відрізняються ступенем участі громадян в управлінні державою. Демократія – це влада народу. На відміну від охлократії 10 (влади натовпу) ДМ регулюється Конституцією, законами та низкою нормативних (підзаконних) актів, які передбачають рівноправне співіснування різних політичних партій з різними ідеологіями, якщо їх метою не є повалення існуючого державного устрою. Тоталітаризм – це такий державний устрій, при якому право на політичну владу монополізує одна особа (монархізм), одна партія (комунізм, фашизм), або одна релігія (теократичний тоталітаризм). В тоталітарних системах здійснюється тотальний (повний) контроль за всіма політичними та соціально- економічними процесами. Історія формування політичних систем, характер їхнього функціонування, зв’язок з геополітичними процессами, вплив на розвиток конкретних держав та на національні економіки – все це є змістом спеціальних дисциплін, зокрема, політології. Для спеціаліста з міжнародної економіки знайомство з сутністю різних політичних систем потрібне для розуміння взаємозв’язку між видом політичної системи і ступенем реалізації ринкових відносин та міжнародних зв’язків в певній країні - чим більше розвинені в країні демократичні інститути і відповідні законодавчі норми і механізми, тим більше відкрита ця країна з позицій участі у світовій економіці, тим вищий рівень лібералізації процедур управління національним господарством. 2.3. Особливості правового середовища в різних країнах Знання правових систем в різних країнах необхідно для здійснення будь- яких зовнішньоекономічних операцій, оскільки специфіка законодавчої бази і механізмів її реалізації суттєво впливають на процедури міжнародних економічних відносин. В сучасному світовому середовищі існують декілька правових систем, з яких найбільш поширені: - система звичайного (звичаєвого) права (common law system); - система цивільного права (civil law system); - система теократичного права (teocratic law system). Особливості кожної з систем та їх вплив на укладання зовнішньоекономічних контрактів як нормативної основи міжнародної економічної діяльності наведені в таблиці1.1. Найважливіші сфери регулювання ееекономічної діяльності правовими системами, наведені у таблиці 1.1, є: - комерційне (договірне) право – захист патентів, торгових знаків, стандартизація бухгалтерського обліку тощо; - норми охорони НПС, санітарно-гігієнічні норми, техніка безпеки, пожежна безпека; - створення нового бізнесу, зокрема, з іноземними інвестиціями; - трудове законодавство; - антимонопольне законодавство; - оподаткування; - ціноутворення тощо. 11 Таблиця 1.1 Порівняльна оцінка правових систем з позицій контрактної діяльності Вид правової системи База прийняття правових рішень Країни Зміст контрактів та процедура розгляду конфліктних ситуацій Звичайне (звичаєве) право Прецедент, традиції Великобританія, частково США Контракт укладається максимально деталізовано, конфліктні ситуації розглядаються в суді, де рішення виноситься на підставі прецедента Цивільне право Детально розроблений комплекс законів, як правило, у вигляді Кодексу Європейські країни, Японія, деякі азійські країни Контракт укладається на типовій основі, конфліктні ситуації розглядаються в суді, рішення виноситься на підставі Кодексів законів Теократичне право Релігійні заповіді Ісламські країни – Афганістан, Пакистан, Лівія (теократичний тоталітаризм); Ірак, Єгипет (світський тоталітаризм); в більшості ісламських країн – поєднання теократичного права зі звичайним або з цивільним Контракти укладаються на типовій основі, конфліктні ситуації розглядаються в суді, рішення виноситься на підставі «адату» або спрощених Кодексів 2.4. Особливості економічного середовища в різних країнах Економічне середовище формується економічними системами, характерними для конкретних країн. Відомо, що економічна система призначена для розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими споживачами і пов’язана як з регулюванням та координацією ресурсів, так і з власністю на будь-яке майно. Економічні системи класифікуються за різними ознаками, з яких найбільш важливими є такі. За методом розподілу ресурсів та конторолю за їх використанням: - ринкова економіка (market economy); - командна економіка (command economy); - змішана економіка (mixed economy). За типом власності: - приватна власність (private ownership); - суспільна (громадська) власність (public ovnership); - змішана власність (mixed ownership). 12 В сучасному економічному середовищі практично у всіх країнах переважають змішані економічні системи як за методом розподілу (контролю) ресурсів, так і за типом власності на майно. 2.5. Класифікація національних економік Наявність у світовій економіці великої кількості країн, які відрізняються між собою розмірами, обсягами виробництва, чисельністю населення, темпами зростання ВВП, обсягами зовнішньої заборгованості, розмірами експортно- імпортних операцій тощо, обумовлює необхідність класифікувати країни для потреб аналізу стану і перспектив їх розвитку. Нині існує декілька класифікацій в залежності від різних класифікаційних ознак, зокрема, найбільш розповсюджені такі: - за географічними ознаками; - за експортними характеристиками; - за рівнем зовнішнього боргу; - за рівнем економічного розвитку, який визначається на основі обсягів річного ВВП і темпів його зростання (класифікація за підходом ООН); - за рівнем доходів на душу населення, який визначається діленням річного обсягу ВВП на чисельність населення в країні (класифікація за підходом СБ). Для всіх класифікацій характерна їх змінність, пов’язана із швидкоплинністю розвитку світової економіки. Тому єдиної класифікації країн, в тому числі за рівнем економічного розвитку не існує. В останні роки вважається, що за підходом ООН виділяють три групи країн: промислово розвинуті країни (ПРК), до яких відносять 24 країни (в тому числі країни «великої сімки»), сумарний обсяг ВВП цих країн складає приблизно 55% світового обсягу ВВП; країни з перехідною економікою, до яких відносять 28 країн (східноєвропейські та пострадянські країни); країни, що розвиваються, до них відносять приблизно 133- 135 країн, враховуючи постійні структурні зміни в деяких країнах африканського регіону. За підходом Світового Банку розрізняють: країни з низькими доходами, в яких частка ВВП на душу населення менше, ніж 935 доларів США; країни з середніми доходами, які поділяються на дві підгрупи: країни з нижчими середніми доходами (936 – 3 705 доларів США) та країни з вищими середніми доходами (3 706 – 11 455 доларів США); країни з високими доходами, в яких частка ВВП на душу населення більше ніж 11 455 доларів США. Такі класифікації щороку друкуються у «Доповіді про світовий розвиток» (World Development Report) Світового Банку. 13 2.6. Оцінка відкритості економіки Характер і рівень відкритості економіки тісно пов’язані зі ступенем міжнародного поділу праці, притаманного певній країні. Як відомо, різновидами МПП є міжнародна спеціалізація праці (МСП) та міжнародна кооперація праці (МКП). МСВ розвивається в двох напрямах – виробничому (спеціалізація окремих підприємств та корпорацій) і територіальному (спеціалізація окремих країн, груп країн та регіонів). З розвитком МПП в МСВ особливого значення набули такі поняття, як «міжнародно спеціалізована галузь» (МСГ) та «міжнародно спеціалізована продукція» (МСП). Для визначення МСГ і МСП використовують такі показники: 1) коефіцієнт відносної експортної спеціалізації ( ЕС К ); 2) коефіцієнт експортної квоти у виробництві галузі ( ЕК К ). Розраховуються ці показники за формулами: , С К ЕС Е Е К де К Е - питома вага товару в експорті країни; С Е - питома вага товару у світовому експорті. Якщо 1 ЕС К , то галузь або товар вважаються міжнародно спеціалізованими. , ВН Е ЕК О О К де Е О - обсяг еспорту товару за певний період; ВН О - обсяг внутрішнього виробництва цього товару за такий же період. Чим вищий ЕК К , тим більш експортно орієнтованою (міжнародно спеціалізованою) вважається економіка країни. Більш узагальненим є показник, який характеризує ступінь відкритості всієї економіки держави в цілому – індекс товарності ( тов І ): , ВВП І Е І тов де Е - річний обсяг експорту продукції країни; І - річний обсяг імпорту продукції країни; ВВП - річний обсяг валового внутрішнього продукту країни. Під час розрахунку наведених показників слід враховувати необхідність приведення одиниць вимірювання обсягу експорту, імпорту та ВВП до однієї валюти, оскільки обсяг експорту та імпорту, як правило, вимірюється у іноземній валюті, а обсяг ВВП – у національній валюті. Основною формою МКП є міжнародне кооперування виробництва, яке охоплює різні сфери міжнародного співробітництва, зокрема: - виробничо-технічне співробітництво, яке включає крім безпосередньо виробництва, розробку проектно-конструкторської, технологічної, ліцензійної та іншої документації; передачу ліцензій та прав власності; удосконалення організації виробництва; - співробітництво у сфері реалізації продукції, виготовленої на засадах кооперації; 14 - співробітництво у післяпродажному обслуговуванні продукції, виготовленої на засадах кооперації. У міжнародній практиці виділяють три організаційні види виробничого кооперування, зокрема: 1) здійснення спільних програм (підрядне кооперування; організація спільного виробництва об’єднанням різних видів ресурсів); 2) договірна спеціалізація (запобігання дублювання та прямої конкуренції на ринку між учасниками виробництва); 3)створення спільних підприємств (об’єднання на паях власності партнерів, спільне управління підприємством, розподіл прибутку згідно з умовами договору). Висновки. Під час вивчення теми «Середовище міжнародних економічних відносин» особливу увагу слід звернути на особливості політичного та економічного середовищ країн, класифікацію національних економік та методи оцінювання відкритості економіки. ТЕМА 3. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ П Л А Н 3.1. Види теорій зовнішньоторгової політики 3.2. Теорії абсолютних переваг (ТАП) та порівняльних переваг (ТПП) 3.3. Інші теорії та моделі зовнішньоторгової політики 3.4. Види,об’єкти, суб’єкти та інфраструктура міжнародної торгівлі 3.5. Показники міжнародної торгівлі (МТ) 3.6. Види сучасної зовнішньоторгової політики 3.7. Методи регулювання зовнішньої торгівлі 3.8. Україна на світовому ринку товарів та послуг Вивчення цієї теми дозволить засвоїти такі поняття: еволюція теорій міжнародної торгівлі; припущення, на яких базується розуміння ТАП та ТПП; сутність ТАП та ТПП; поняття та використання альтернативних витрат (АВ); модель Хекшера-Оліна (МХО); парадокс Леонтьєва; модель міжнародної конкурентоспроможності (МКС) – «ромб детермінантів» М. Портера; теорія життєвого (технологічного) циклу товару; теорія ефекту масштабу; поняття експорту, імпорту, реекспорту, реімпорту; торгові і неторгові товари; інфраструктура та показники міжнародної торгівлі; політика вільної торгівлі (ПВТ) і політика протекціонізму (ПП), переваги та недоліки ПП; неекономічні методи регулювання МТ (торгові угоди, режими торгівлі); економічні методи регулювання (тарифні, кількісні, приховані, фінансові методи); поняття, функції та види мита. 3.1. Види теорій зовнішньоторгової політики Розвиток торгівлі між країнами, який став наслідком інтенсифікації міжнародного поділу праці, обумовив необхідність теоретичного обгрунтування доцільності зовнішньоторгових операцій, пошуку відповіді на головні питання: як торгувати (вивозити чи ввозити товари); чим торгувати; з ким торгувати; за якою ціно торгувати. 15 Перші теоретичні обгрунтування міжнародної торгівлі з’явилися в ХVІ – ХVІІ століттях (меркантилізм, модель «ціни-золото-потоки» тощо). Як ці теорії, так і наступні, які розроблялись у ХVІІІ, ХІХ, ХХ століттях, детально розглядаються в спеціальній дисципліні «Історія економічних вчень», тому з позицій міжнародної торгівлі доцільно зупинитися на деяких з них, зокрема, на тих, які сформували основу ефективності сучасних зовнішньоторгових операцій: теорія абсолютних переваг, теорія порівняльних переваг, модель Хекшера-Оліна, парадокс Леонтьєва, «ромб детермінантів» М. Портера та деякі інші. 3.2. Теорії абсолютних переваг та порівняльних переваг Сутність і порівняльна характеристика теорій абсолютних та порівняльних переваг представлена в таблиці 3.1. Таблиця 3.1 Сутність і порівняльна характеристика теорій абсолютних і порівняльних переваг Основна публікація: автор, рік видання Сутність теорії Теорія абсолютних переваг А.Сміт «Дослідження про природу і причини багатства народів», 1776 рік Країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами праці, ніж інші країни, тобто товари, за якими країни мають абсолютні переваги; а імпортують ті товари, які інші країни продукують з меншими витратами праці, тобто у виробництві яких абсолютна перевага належить їх торговим партнерам Теорія порівняльних переваг Д.Рікардо «Основи політичної економії і податків», 1817 рік Країни експортують ті товари, які вони можуть виробляти з нижчими альтернативними витратами (АВ), порівняно з іншими країнами, а імпортують ті товари, за якими АВ більше, ніж в інших країнах; тоді торгівля буде вигідною для обох країн незалежно від співвідношення між абсолютними перевагами. АВ-це робочий час, потрібний для виробництва одного товару, виражений через робочий час, потрібний для виробництва іншого товару в цій же країні, або від якої кількості одного товару слід відмовитись,щоб отримати одиницю іншого товару ПРИПУЩЕННЯ, необхідні для розуміння теоріі абсолютних переваг та теорії порівняльних переваг: 1) єдиним фактором виробництва є праця, причому зайнятість є повною, тобто всі наявні ресурси використовуються у виробництві товарів; 2) світове господарство складається з двох країн, тобто у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які продукують товари та торгують ними між собою; 16 3) витрати виробництва постійні, а їх зниження збільшує попит на товар; 4) транспортні витрати на перевезення товару з однієї країни до іншої дорівнюють нулю; 5) зовнішня торгівля вільна від обмежень і регламентації з боку держави; 6) ціна одного товару виражена у кількості праці, затраченої на виробництво іншого. |