Конспект лекцій МЕ. Конспект лекцій з дисципліни міжнародна економіка для студентів освітньокваліфікаційного рівня бакалавр
 Скачать 0.8 Mb.
|
|
ТЕМА 4. МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ОБМІН П Л А Н 4.1. Поняття і причини міжнародних науково-технічних відносин 4.2. Види міжнародних науково-технічних відносин 4.3. Види ліцензійних платежів, особливості їх вибору Вивчення цієї теми дозволить засвоїти такі поняття: сутність і види міжнародно-технічних відносин; види угод стосовно міжнародної передачі технологій; види ліцензійних платежів – паушальний платіж, роялті, участь у доходах, участь у прибутках; передумови вибору виду ліцензійного платежу. 4.1. Поняття і причини міжнародних науково-технічних відносин Міжнародні науково-технічні відносини (МНТВ) – це відносини з приводу обміну результатами науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт (НДДКР), спільного розроблення і використання науково-технічних нормативів, умов і стандартів, обміну науково- технічною, маркетинговою інформацією тощо, які здійснюються на комерційних і некомерційних засадах. В сучасних умовах значення МНТВ постійно зростає у зв’язку з поширенням наслідків глобалізації економічних відносин, зростанням впливу науково-технічного прогресу на економічну стратегію господарюючих суб’єктів всіх рівнів, поступового переходу економіки розвинених країн на принципи «сталого розвитку», що вимагає суттєвої зміни механізмів господарювання з врахуванням новітніх технологій та методів організації виробництва. Якщо в країнах з високорозвиненою економікою є фінансові і організаційні можливості проведення високозатратних НДДКР, створення нових видів товарів та послуг, то для країн з перехідною економікою та слаборозвинених країн самостійна розробка нової високотехнологічної продукції, створення нових брендів – практично неможливі. Це є основною причиною поширення міжнародного науково-технічного обміну, оскільки нерівномірність розвитку країн у єдиному світовому економічному просторі приводить до викривлення реального співвідношення між попитом і пропозицією на товари та послуги і обумовлює зниження ефективності міжнародних торгових відносин. Також важливою причиною МНТВ є загострення конкуренції між суб’єктами підприємництва на світових ринках і пошук ними найбільш ефективних засобів оптимізації витрат на нові товари та послуги. 4.2. Види міжнародних науково-технічних відносин Згідно з світовою практикою в МНТВ на комерційних засадахрозрізняють такі форми технічного, технологічного, конструкторского та іншого обміну: 1) міжнародна передача технологій; 2) міжнародне технічне сприяння. Кожна з наведених комерційних форм МНТВ включає певні різновиди. Так, міжнародна передача технологій на комерційних засадах здйіснюється за допомогою таких основних угод: - угода на копірайт; - ліцензійна угода; 36 - угода на ноу-хау; - патентна угода; - угода на інжиніринг; - франчайзингова угода. Угода на копірайт – це міжнародна торгова операція, за якою автором ексклюзивного літературного, аудіо- або відеотвору за певну винагороду передається іншій стороні право на показ і використання своєї роботи. Ліцензійна угода – це міжнародна торгова операція, за якою власник винаходу і, відповідно, патента на нього, захищеного ліцензією (ліцензіар), дає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання цього винаходу, в якому сформульовано право, термін та умови застосування ліцензії, а також порядок винагороди, яку отримує ліцензіар. Ліцензійна угода може бути виключна, (право користуватися винаходом надається тільки одному ліцензіату), або невиключна (користуватись винаходом можуть декілька економічних суб’єктів). Угода на ноу-хау – міжнародна торгова операція, за якою покупець за певну винагороду отримує наукові знання та практичний досвід технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного чи іншого характеру, які становлять комерційну цінність, можуть мати реальне застосування в діяльності підприємства чи в професійній практиці окремих фахівців і які незахищені охоронними документами (патентами) та не опубліковані повністю або частково. Патентна угода – це міжнародна торгова операція, за якою власник патенту на винахід (патентовласник, винахідник, ліцензіар) за певну винагороду поступається правами на використання винаходу покупцеві патенту (ліцензіату) протягом погодженого терміну. Угода на інжиніринг – це міжнародна торгова операція, за якою покупець за певну винагороду отримує інженерно- консультаційні послуги та роботи дослідницького, проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного характеру, зокрема, з підготовки техніко-економічних обгрунтувань проектів, бізнес-планів, надання рекомендацій щодо управління та його організації. Угода на франчайзинг – це міжнародна торгова операція, за якою невеликій фірмі надається право на використання товарного знаку чи технології, виробництво чи продаж продукції великої незалежної фірми з високим рейтингом на ринку. За це право франчайзигоотримувач (франчайзі) сплачує вступний внесок, розмір якого обумовлюється в угоді, а також зобов’язується відраховувати франчайзингодавцю (франчайзеру) певний відсоток з обороту. Міжнародне технічне сприяння на комерційних засадах здійснюють в таких формах: - технологічні гранти; - співфінансування. Технологічні гранти – це фінансове забезпечення виконання наукових досліджень і розробок, джерелом якого можуть бути: а) цільові субсидії держави; б) благодійніі кошти, що надаються безоплатно та безповоротно для фінансової підтримки наукових досліджень, діяльності науковців, творчих 37 працівників тощо на умовах, передбачених грантодавцями, якими можуть бути спеціальні фонди або окремі особи. Співфінансування –це солідарна участь і відповідальність отримувача фінансових вкладень, котрий відповідно до угоди про надання технічної, технологічної та іншої допомоги повинен не тільки організаційно забезпечити її отримання, а й внести певну частку фінансування. МНТВ на некомерційних засадах передбачають можливості суб’єктів економіки отримати результати наукових досліджень без суттєвих фінансових вкладень, зокрема, використовуючи такі форми: - науково-технічні публікації; - виставки, ярмарки; - конференції, симпозіуми. 4.3. Види ліцензійних платежів, особливості їх вибору Ліцензійні платежі представляють найбільш розгалужену систему інструментів купівлі-продажу в порівнянні зі всіма іншими угодами (на копірайт, на ноу-хау, патентна, інжинірингова, франчайзингова), оскільки наведені угоди практично завжди означають безповоротну передачу права на використання відповідної технології, техніки або способу організації виробництва. Розмір ціни (винагороди) в кожному конкретному випадку встановлюється виходячи з зацікавленості покупця і продавця та з врахуванням нормативних вимог до розрахунку вартості конкретного об’єкта МНТВ. Продаж і купівля ліцензійних угод вимагають спеціального підходу до вирішення питань щодо встановлення ціни за цю операцію, причому як вид, так і розмір ціни можуть суттєво відрізнятись в залежності від особливостей суб’єктів (продавця і покупця) та предмета угоди (техніка, технологія, метод організації виробництва тощо). В сучасній світовій практиці використовують такі види ліцензійних платежів: паушальний платіж – це зафіксований в угоді разовий платіж, не пов’язаний з часом фактичного використання ліцензії; розмір платежу встановлюється заздалегідь на підставі експертних оцінок; цей тип платежу звичайно використовується при поставках комплектів устаткування, коли вартість технології включається у вартість устаткування; коли ліцензіат хоче уникнути контролю з боку ліцензіара за наступним використанням технології; коли є ризик непереведення регулярних платежів за кордон; роялті – періодичні відрахування від доходу покупця протягом періоду дії угоди, які залежать від прибутку, що отримується від комерційного використання ліцензії. Такі платежі можуть бути щомісячні, щоквартальні, щорічні, розміри їх визначають в діапазоні 3%-5% від доходу; вищі ставки роялті встановлюють на перший рік дії угоди та при поставках товарів, вироблених на базі придбаної ліцензії, за кордон; 38 участь у прибутку – відрахування на користь ліцензіара частки прибутку, що отримує ліцензіат від комерційного використання предмету ліцензїі, розмір платежу може становити від 10% до 30% прибутку ліцензіата, пов’язаного з використанням ліцензії; участь у власності – передача ліцензіатом ліцензіару частки акцій свого підприємства в якості платежу за надану ліцензію; цей вид платежу практикується транснаціональними корпораціями, які прагнуть встановити контроль над власністю тих закордонних підприємств, які використовують технологію, придбану у ТНК. Висновки. Вивчення теми «Міжнародний науково-технічний обмін» передбачає засвоєння термінології щодо міжнародного науково-технічного обміну, а саме: МНТВ, НДДКР, копірайт, ліцензія, ліцензіар, ліцензіат, ноу-хау, патент, інжтніринг, франчайзинг, франчайзер, франчайзі, франшиза, грант та інших. ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ П Л А Н 5.1. Поняття, види і розвиток міжнародної міграції робочої сили 5.2. Принципи і особливості формування сучасного ринку праці 5.3. Економічна оцінка наслідків міграції робочої сили 5.4. Регулювання міжнародної міграції робочої сили Вивчення цієї теми дозволить засвоїти такі поняття: міграція, еміграція, імміграція, рееміграція; еволюція, причини і розвиток міграції; позитивні і негативні наслідки для країн еміграції та імміграції; національні і міжнародні форми регулювання міграційних процесів в світовій економіці. 5.1. Поняття, види і розвиток міжнародної міграції робочої сили Праця в ринкових умовах господарювання теж є товаром, але цей товар суттєво відрізняється від інших за такими ознаками: - праця завжди продається тільки в тимчасове користування, залишаючись у власності продавця; - працю не можна накопичувати, збільшувати або зменшувати її запаси як для більшості інших видів товарів; - використання праці жорстко регулюється соціальним законодавством, як національним в кожній країні, так і міжнародним. Міжнародний поділ праці об’єктивно обумовлює наявність в країнах, які беруть активну участь в глобальній економіці, трудових ресурсів певної, іноді специфічної, професії та кваліфікації. З другого боку, неоднакові рівні соціально-економічного розвитку в країнах приводять до диференціації рівнів зайнятості в різних регіонах планети, а при фінансово-економічних кризах і до зростання рівня безробіття не тільки в слаборозвинених, але і у відносно успішних країнах. Це, в свою чергу, обумовлює рух робочої сили між країнами, який описується такими поняттями: міграція, еміграція, імміграція, рееміграція. 39 міграція – це переміщення (переселення) робочої сили через кордон; імміграція – в’їзд робочої сили в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання; еміграція – виїзд робочої сили з своєї країни в іншу на постійне або довготривале тимчасове проживання; рееміграція – від’їзд іммігрантів з країни імміграції, тобто повернення емігрантів на батьківщину. Міграція робочої сили має достатньо давню історію, етапи її розвитку можна охарактеризувати таким чином (таблиця 5.1). Таблиця 5.1 Основні етапи розвитку міграції робочої сили Період Види робочої сили і напрям їх переміщення ХVП - ХVШ століття Чорношкіре населення африканського континенту – в Північну Америку (в рабство) Перша половина ХІХ століття Промислові робітники з Європи та Азії – в Північну і Південну Америку (як наймана праця або підприємці) Друга половина ХІХ століття Сільське населення, яке розорилось внаслідок бурхливого технічного розвитку, – в Північну і Південну Америку (як наймана праця або підприємці) Друга половина ХХ століття – після Другої світової війни Кваліфіковані робітники та наукові працівники – в країни, які найменше постраждали від воєнних дій 5.2. Принципи і особливості формування сучасного ринку праці Ринок праці в сучасних глобалізованих умовах це сукупність товарно- грошових відносин стосовно робочої сили, який формується на підставі таких принципів: - працівник залучається до певних видів робіт на засадах вільного найму і звільнення; - за працівником залишається вільний вибір діяльності і місця роботи; - оплата праці встановлюється за домовленістю між працівником і працедавцем; - ціна робочої сили (оплата праці) залежить як від її якості, так і від співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці з врахуванням еластичності попиту на працю. Залучення до певної роботи особливо важливе для робітника, оскільки при неможливості реалізувати своє право на працю він і його сім’я залишаються без засобів існування, в той час як працедавець може вирішити цю проблему за допомогою інших працівників. Попит і пропозиця на ринку праці тісно пов’язані з причинами і формами міграції. Головні причини міграції взагалі різні – це політичні (ідеологічні), психологічні, сімейні, економічні. Останні є наслідком нерівномірного соціально-економічного розвитку різних країн і характеризуються не тільки різною оплатою праці, але і різними соціальними виплатами, можливостями 40 кар’єрного росту, умовами життя, освіти, оздоровлення, екології тощо. Форми міграції обумовлюються наведеними причинами: трудова, тобто міжнародна міграція робочої сили (ММРС), яка є предметом дисципліни «Міжнародна економіка», та інші форми – політична, сімейна, туристична тощо. 5.3. Економічна оцінка наслідків міграції робочої сили Напрями ММРС і структура мігрантів великою мірою залежать від зацікавленості приймаючих країн (країн імміграції) в певних видах працівників. Це, в свою чергу, обумовлює характер наслідків міграційних процесів для країн як еміграції, так і імміграції. Аналіз характеру міграційних процесів за останні періоди (ХХ – ХХІ століття) показав, що країни імміграції найбільш зацікавлені в працівниках «маржинального» характеру – представниках високо кваліфікованої або низько кваліфікованої праці. Це пояснюється такими причинами: 1) працівники високої кваліфікації, особливо нових і перспективних галузей (програмісти, фінансові менеджери, інноваційні менеджери, науковці в сфері новітніх технологій тощо), або рідкісних професій (реставратори творів мистецтва, спеціалісти з психотерапії, рефлексотерапії, новітніх медичних технологій і т.д.), які мають практичний досвід роботи, дозволяють отримати суттєву економію на підготовці таких спеціалістів; 2) крупні бізнесмени, які інвестують капітал в економіку приймаючої країни і формують нові робочі місця, створюють передумови для зростання соціально-економічного рівня країни; 3) некваліфіковані робітники в зв’язку з суттєвою різницею оплати праці в країні імміграції порівняно з рідною країною готові за мінімальну оплату виконувати важкі, шкідливі, брудні роботи, від яких відмовляються свої працівники. Окремою проблемою при цьому є наявність нелегальної міграції, темпи якої посилюються в періоди активізації політичних і воєнних конфліктів в різних регіонах планети. Відношення до нелегальної міграції в приймаючій країні двоїсте – з одного боку сторюється соціальна напруга, яка вимагає вирішувати правові, соціальні, етнічні, економічні та інші проблеми, що потребують спеціальних урядових заходів, з другого – фізичні і юридичні особи мають певну зацікавленість у використанні таких працівників, оскільки це дозволяє отримати економію на оплаті праці та «соціальному пакеті». Кількісні показники інтенсивності міграційних процесів за міжнародною статистикою формуються з врахуванням трудового доходу (заробітна плата та інші виплати працівникові), кількісної оцінки переміщення мігрантів (грошовий еквівалент майна, яке ввозиться в країну), грошових переказів іммігрантів в країну еміграції, обсяг яких в деяких країнах співрозмірний з обсягом надходжень від експорту. Наслідки міграційних процесів можуть мати і позитивний, і негативний характер як для країни імміграції, так і для країни еміграції. Для приймаючої країни вигоди полягають в наступному: 1) економія, отримана від підготовки кваліфікованих спеціалістів іншими країнами; 2) омолодження структури трудових ресурсів; 41 3) економія на оплаті праці найманих працівників за рахунок нижчої заробітної плати іммігрантів; 4) розширення реалізації товарів країни імміграції за кордоном внаслідок грошових переказів іммігрантів на батьківщину. Для цієї ж країни втрати – це по-перше, погіршення соціально-економічного становища місцевих працівників внаслідок зменшення попиту і збільшення пропозиції на ринку праці, по-друге, поява правових, соціальних, культурних та інших проблем внаслідок зміни структури робочої сили. Для країни еміграції вигоди такі: 1) набуття емігрантами досвіду за кордоном для розбудови національної економіки; 2) зміна співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці – попит зростає, пропозиція зменшується, що може стати передумовою для зростання середньої заробітної плати і зменшення рівня безробіття; 3) валютні перекази від емігрантів своїм рідним, що не тільки покращує їх життєві умови, але й поліпшує платіжний баланс країни; 4) зростання надходжень в державний бюджет у вигляді податків від туристичних та інших установ, які здійснюють документальне оформлення переміщення працівників за кордон. Втрати країни еміграції – це: 1) старіння трудових ресурсів і падіння їх фаховості; 2) «відплив інтелекту», тобто виїзд з країни найбільш кваліфікованих і обдарованих працівників, здатних реалізувати економічні реформи в країні; 3) проблема «реадаптації» працівників, які повернулись на батьківщину після життяза кордоном в інших соціально-економічних та екологічних умовах. 5.4. Регулювання міжнародної міграції робочої сили В світовій практицірозрізняють внутрішнє (національне) і зовнішнє (міжнародне) регулювання міграційних процесів. Внутрішнє регулюваннє є функцією відповідних установ і органів управління державою, а міжнародне здійснюється спеціальними міжнародними організаціями, зокрема, Міжнародною Організацією Праці (МОП). Внутрішнє регулювання набуло розвитку з ХІХ століття, коли деякі країни почали вводити заборону на в’їзд іноземних громадян або укладати двосторонні конвенції з регулювання їхнього в’їзду і виїзду з метою захисту власнихпрацівників. Так, у 1904 році між Італією і Францією було укладено угоду, в якій відрегульовано питання соціального забезпечення громадян країн за умов їхньої міграції між цими державами. У 1955 році між Данією, Ісландією, Норвегією, Фінляндією, Швецією укладено угоду про рівноправність громадян при наймі на роботу в іншій країні (з числа підписавших угоду) та відповідне соціальне забезпечення цих громадян. У 1995 році країни – члени Європейського Союзу (Австрія, Бельгія, Греція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція) уклали Шенгенську угоду, якою повністю ліквідовано систему контролю за міграцією на внутрішніх кордонах цих країн. За сучасних масштабів міграції робочої сили двосторонні угоди стали недостатньо ефективними, тому основну роль відіграють багатосторонні угоди і 42 міжнародні регулюючі нормативні акти, розроблені МОП та іншими міжнародними організаціями (ООН тощо). Основні принципи діяльності МОП передбачають: - недопущення дискримінації робітників-переселенців; - законодавчу регламентацію використання праці іммігрантів; - забезпечення соціальних та економічних прав іммігрантів. Як в національному, так і в міжнародному регулюванні міграції розрізняється імміграційне та еміграційне регулювання. Головні риси імміграційного законодавства, прийняті в сучасній світовій практиці: 1) вимоги до професійної кваліфікації; 2) особисті обмеження, які стосуються здоров’я, судимості тощо; 3) кількісне квотування; 4) економічне регулювання; 5) часові обмеження; 6) географічні пріоритети; 7) прямі і непрямі заборони. Головні риси еміграційного законодавства: 1) обмеження виїзду кваліфікованих спеціалістів; 2) стимулювання надходжень грошових переказів в країну від емігрантів; 3) залучення до бюджету коштів туристичних установ шляхом обов’язкових внесків і страхування туристичних послуг; 4) участь у двосторонніх міждержавних угодах; 5) стимулювання рееміграційних процесів. Висновки. Найважливішими аспектами вивчення навчального матеріалу теми «Міжнародна трудова міграція» є опанування відповідними термінами (імміграція, еміграція, рееміграція), а також розуміння причин міжнародної міграції робочої сили. Економічна оцінка наслідків міграції робочої сили є важливим елементом розуміння цієї теми. Тут основну увагу необхідно зосередити на визначенні позитивних і негативних характеристик міграції як для країни імміграції, так і для країни еміграції, а також на ролі Міжнародної Організації Праці та інших міжнародних організацій у сфері регулювання міжнародної міграції робочої сили. |