Кондрашов Володимир. Контрольна Робота з Адміністративного права (навчальна дисципліна) Виконав студент групи пі21з Кондрашов Володимир Олександрович
 Скачать 36.42 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого Полтавський юридичний інститут Контрольна Робота з Адміністративного права (навчальна дисципліна) Виконав студент групи ПІ-21-з Кондрашов Володимир Олександрович м. Полтава 2021 рік 1. Громадянин Республіки Білорусь А. 22 січня 2015 р. прибув в Україну строком на 3 місяці до свого сина, який мешкає в м. Чернігів, а 10 травня 2015 р. А. був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 203 КУпАП. Через місяць Головне правління Державної міграційної служби України у Чернігівськиій обл. винесло рішення про примусове повернення А. Однак А. не виконав дане рішення, мотивуючи це відсутністю коштів для придбання квитка. Які примусові заходи можуть бути застосовані до А.? Посилаючись на нормативні приписи, визначте порядок їх застосування. Відповідь:Якщо громадянин А. не виконая рішення суду про примусове поверенення на батьквіщину протягом 30 днів, застосовується п. 7 «Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства»: «Підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є:невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення. У рамках процедури примусового видворення органи ДМС, органи охорони державного кордону, органи СБУ: готують та подають до місцевого адміністративного суду обґрунтовану позовну заяву; беруть участь у судовому розгляді; забезпечують участь у судовому розгляді іноземців, які затримані; ознайомлюють іноземця з судовим рішенням про його примусове видворення та порядком оскарження цього рішення; забезпечують фактичне виконання рішення суду про примусове видворення іноземця або іншого рішення суду, прийнятого з метою забезпечення примусового видворення. Позовні заяви подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням органів ДМС, органу охорони державного кордону, органу СБУ або за місцезнаходженням ПТПІ». Тобто ГУ ДМС України повинно звернутися з позовом про примусове видворення іноземця до країни походження до адміністративного суду (за місцезнаходженням органу ДМС) на підставі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Примусове видворення передбачає: виявлення порушника; можливість поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; документальне оформлення примусового видворення; подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження 2. Проаналізуйте Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» та визначте види центральних органів виконавчої влади в Україні. На підставі аналізу положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 р. № 442 наведіть по 3 приклади кожного з таких видів органів, що діють на сьогодні. Відповідь: До таких органів виконавчої влади належать міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Згідно з Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 до центральних органів виконавчої влади належать: міністерства; центральні органи виконавчої влади (державна служба, державна інспекція, державне агентство); ЦОВВ зі спеціальним статусом та ЦОВВ, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство енергетики України, Міністерство закордонних справ України. служби: Державна служба статистики України, Державна служба якості освіти України ,Державна фіскальна служба України. агентства: Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство України з управління зоною відчуження, Державне космічне агентство України. Інспекції: Державна екологічна інспекція України, Державна інспекція ядерного регулювання України, Державна інспекція містобудування України. 3. У Міністерстві інфраструктури України з 20 жовтня 2019 р. стала вакантною посада директора департаменту. У зв'язку з цим 25 жовтня 2019 р. міністром інфраструктури України прийнято рішення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади, і через тиждень зроблено відповіднє оголошення на веб-сайті Міністерства. Громадянин П. 23 листопада 2019р. подав документи для участі в конкурсі. При прийомі документів конкурсна комісія зажадала від П. документи про підтвердження вищої освіти ступеня магістра й досвіду роботи, а також відомості про його майно, доходи і зобов'язання фінансового характеру і вклади в банках членів його сім'ї. Надати таку інформацію П. відмовився, посилаючись на недоторканність особистого життя й таємницю вкладів. Конкурсна комісія не допустила П. до участі в конкурсі. Вважаючи, що його права порушені, П. звернувся до суду. Дайте юридичній аналіз ситуації. Відповідь: інформацію яка подану кандидатами для участі у конкурсі розглядається спеціальним структурним підрозділом НАДС або службою управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс. У випадку якщо кандидат неподав необхідної інформації, передбаченої пунктом 19 цього Порядку, виявлення невідповідності поданої кандидатом інформації щодо кваліфікаційних вимог до освіти та/або досвіду роботи, неправильності заповнення заяви або резюме такий кандидат не допускається до проходження конкурсу. 4. Громадянин Г. звернувся до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) з проханням оформити й видати йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон. При цьому він надав наступні документи: паспорт громадянина України, квитанцію про сплату адміністративного збору. Працівником ЦНАП було сформовано заяву-анкету, яка разом зпаспортом і квитанцією передана до підрозділу Державної міграційної служба України. Через місяць громадянину Г. було видано паспорт для виїзду за кордон, оформлений строком на 5 років, а також повернуто паспорт громадянина України. Ознайомтеся з процедурою оформлення паспорта громадянина України для виїзду закордон і проаналізуйте дії представників влади на відповідність цій процедурі. Відповідь: Згідно п. 8. Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 року № 152 зі змінами «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення» паспорт для виїзду за кордон видається: не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання; Таким чином був порушений строк видачі паспорту громадянину Г. Громадянин Г. Надав не всі документи для отримання закордонного паспорту, а саме свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру відповідно до підпункту 2 п.35 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон». Паспорт громадянина України повинний бути повернутий громадянину Г. при прийнятті документів для отримання закордонного паспорту. Громадянину Г видали паспорт на 5 років, чим порушили вимоги законодавства, так як термін дії паспорту 10 років 5. Екіпажем патрульної поліції під час патрулювання 13 жовтня 2019 р. затримано громадянина Р., який перебував у стані сп'яніння і нецензурно висловлювався на адресу поліцейських. Документів при собі Р. не мав і не реагував на зауваження, тому патрульними було прийнято рішення доставити його до райвідділу. Перед поміщенням до службового автомобіля проведено поверхневу перевірку Р. і надягнуто на нього кайданки. Не вбачаючи підстав для такого поводження із собою, Р. просив поліцейських роз'яснити, за що саме до нього застосовано примус. Адміністративний примус якого виду застосовано до Р.? Чи існували підстави для його застосування? Чи дотримано поліцейськими всіх вимог закону? Відповідь: Було застосовано заходи адміністративного припинення спеціального призначення, до Громадянина Р, такі як натягнення на нього кайданів. В адміністративному праві заходи припинення правопорушень застосовуютьяся з метою примусового зупинення протиправних діянь, що мають ознаки адміністративного проступку. До заходів припинення загального призначення в даному випадку належать : вимога припинити протиправну поведінку; привід Р. до райвідідлу, адміністративне затримання; особистий огляд і огляд речей. Поліцейські заходи примусу належать до ширшого поняття поліцейських заходів (Розділ V ЗУ «Про Національну поліцію»). Регламентується порядок їхнього застосування статтями 42, 43, 44, 45, 46 Закону України “Про Національну поліцію”. Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити Р. про застосування спецзасобів. Попередження може бути зроблено голосом бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватись, та українською і російською мовами не менше як два рази з наданням часу, достатнього для припинення скоєння правопорушення ( ч.2 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»). Спецзасоби повинні бути співвідносними опору або намаганням уникнути затримання. Таким чином, поліцейськими не дотримано в даному випадку закону України «Про національну поліцію». 6. Громадянин К., який перебував на відпочинку у Єгипті, прибувши 10 липня 2020 року в Україну та встановивши додаток «Дія», зобов'язався перебувати на самоізоляції за місцем свого проживання. Проте 11 липня 2020 року він самовільно залишив місце самоізоляції і поїхав гостити до своїх батьків, чим порушив правила карантину, про що було складено поліцейським протокол. Громадянин К., не визнавши свою вину, вирішив оскаржити дії поліцейського. Проаналізуйте ситуацію й визначте, як треба кваліфікувати дії громадянина К.? До якого виду відповідальності можна притягнути громадянина К.? Свою відповідь обгрунтуйте, посилаючись на чинне законодавство. Відповідь: Самоізоляція – це утримання від контакту з іншими, щоб зменшити ризик інфікування, і передбачає будь-які ситуації, коли особа тісно контактує з іншими людьми. Усі особи, які підлягають самоізоляції визначені у п. 3 Порядку проведення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією осіб, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 зі змінами внесеним Постановою КМУ від 22 квітня 2020 р. №291. Порушення правил самоізоляції громадянином К. тягне адміністративну відповідальність за ст. 44-3 КУпАП, таким чином самовільно залишати місце самоізоляції він не міг. Отже, поліцейський правомірно склав на громадянина К. протокол за порушення останнім протиепідемічних заходів щодо запобігання поширенню COVID-19 7. Гр. Д. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Накладене стягнення гр. Д. оскаржив і позовні вимоги мотивував тим, що в дійсності не порушував правил дорожнього руху і не проїжджав перехрестя на червоне світло світлофору. Із приводу обставин справи пояснив, що їхав на вказаному у постанові автомобілі увказаному місці, але проїхав на зелене світло світлофора, після чого був зупинений. У свою чергу, інспектор пояснив причину зупинки - проїзд на червоний сигнал світлофора, проти чого гр. Д, заперечував, пояснивши, що проїхав на зелене. Однак поліцейський склав постанову, не надавши доказів порушення, і пояснив, що в Україні діє презумпція правоти поліцейського, а особа, яка притягається до відповідальності, має право постанову оскаржити у суді. Щодо доказів, то в оскаржуваній постанові вони не зазначені, і суду такі докази не надані. Проаналізуйте наведену ситуацію. Чи існують у описаному випадку підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Чи наявні обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Проаналізуйте стадію розгляду справи ї накладення стягнення у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Чи виконані вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказів адміністративного правопорушення, доведення складу й події адміністративного правопорушення посадова особа, яка притягла позивача до адміністративної відповідальності. Відповідь: Стаття 122 КУпАП передбачає притягнення винних до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. органи Національної поліції України уповноважені розглядати дану адміністративну справу Відповідно до статті 222 КУпАП. Ст. 245 КУпАП передбачено, що серед завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, як це і своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України закріплено у Законі України «Про Національну поліцію». Розділом ІІ даного закону закріплено принципи діяльності поліції, серед яких: верховенство права, дотримання прав та свобод людини, законність. Презумції правоти поліцейського в законодавчих актах немає, дане твердження поліцейського суперечить чинному законодавству Відповідно до п. 11 ст. 23 даного закону передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі . Даною Інструкцією передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, закріплені у ст. 268 КУпАП. До них належать: ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень, доказів, заявити клопотання; при розгляді справи оскаржити постанову по справі тощо. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проаналізувавши чинне законодавство, можемо зробити висновок, що при винесенні поліцейським постанови про притягнення громадянина Д. до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП України, поліцейським не було надано доказів порушення, які не були надані і до суду. Таким чином, підстав для притягнення Д. до адміністративної відповідальності в даному випадку немає. Склад адміністративного правопорушення в даному випадку відсутній, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення складається із наступних стадій: - порушення справи та адміністративне розслідування; - розгляд і прийняття рішення у справі; - оскарження та опротесту вання прийнятого рішення; - виконання постанови. Порушення справи про адміністративне розслідування є початковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, воно являє собою цілий комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення самої події правопорушення, обставин правопорушення, їх фіксацію та кваліфікацію. В даному випадку саме на цій стадії провадження не було з’ясовано всіх обставин та не зібрані докази вини Д. Вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень вирішуються у порядку адміністративного судочинства. У відповідності до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За нормами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, поліцейський не виконав вимоги закону щодо збирання, фіксування доказів адміністративного правопорушення, доведення його складу й події. Враховуючи, що суду не було надано жодних доказів про вчинення Громадянином Д. адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП, розпочате провадження у справі про адміністратвине правопорушення підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. |