Лабораторний зошит 20-21. Лабораторний зошит

• Название: Лабораторний зошит
• Дата: 24.11.2022
• Размер: 0.51 Mb.
• Имя файла: Лабораторний зошит 20-21.doc
• Тип: Лабораторна робота; #809810
• страница: 5 из 5

Тема: Фітотерапія ендокринних і обмінних захворювань

Мета: оволодіти основами фітотерапії ендокринних і обміних захворювань, ознайомитись із офіцінальними та неофіцінальними лікарськими рослинами, що використовуються в ендокринології.
Теоретичні питання:

7. 
   Особливості використання і дозування лікарських рослин в ендокринології.
   
8. 
   Основні принципи фітотерапії захворювань ендокринної системи:
   

А) захворювання гіпофіза

Б) захворювання щитовидної залози

В) захворювання підшлункової

Г) захворювання надниркових залоз

Д) захворювання статевих залоз

9. 
   Офіцінальні та неофіцінальні лікарські рослини, що використовуються при лікуванні ендокринних залоз.
   
10. 
    Основні принципи фітотерапії при порушенні обміну речовин.
    

Практичне завдання

1. Ознайомлення з основними принципами фітотерапії захворювань ендокринної системи.

2. Ознайомлення з основними принципами фітотерапії при порушені обмінних процесів.

3. Розглянути основні хвороби які виникають при збої обміну.

4. Розглянути основні хвороби які виникають при неправильному функціонуванні ендокринних залоз.

5. Порушення обміну речовин у дітей, використання рослинної сировини для профілактики.

Хід роботи

Матеріал і обладнання: таблиці, колекції вегетативних та генеративних органів лікарських рослин, гербарії лікарських рослин.

1. Заповніть таблицю

Хвороба	Опис хвороби	Лікарська сировина, її використання
Ожиріння	захворювання, за якого надлишковий накопичений жир у тілі несприятливо впливає на стан здоров'я, призводячи до зменшення середньої тривалості життя та/або збільшення проблем зі здоров'ям	Найбільш дієвим засобом для лікування ожиріння є хірургія ожиріння. Хірургія для ожиріння високих ступенів пов'язана з довгостроковою втратою ваги і зниженням загальної смертності. Одне дослідження показало втрату ваги на 14-25 % (залежно від типу проведеної процедури) протягом 10 років і зменшення на 29 % загальної смертності порівняно зі стандартними заходами зі зниження ваги. Однак, через вартість та ризик ускладнень хірургічного втручання, дослідники шукають інших ефективних і менш інвазивних процедур. Збільшення споживання поліненасичених жирних кислот прискорює втрату маси тіла й здійснює позитивний вплив на стан людини. Механізм, посередництвом якого збільшення вживання поліненасичених жирних кислот може покращити індекс маси тіла й загальний стан організму людини, заснований, ймовірно, на зміні експресії генів, які відповідають за обмін речовин. Вважається, що під впливом поліненасичених жирних кислот значно підвищується рівень окиснення жирів у жировій тканині печінки, серця, скелетній мускулатурі, а також зменшується відкладення жирів. Висока концентрація кон'юґованої лінолевої кислоти призводить до суттєвого зменшення жирової маси тіла Відтак, дієтотерапія може і повинна доповнювати фармакотерапію.
Анорексія	симптом, що полягає в повній відсутності апетиту за об'єктивної потреби організму в харчуванні, який супроводжує більшість метаболічних захворювань, інфекційних, онкологічних хвороб, уражень травної системи], а також виникає з інших причин.	її спричинює прийом спеціальних анорексигенних препаратів з метою зниження маси тіла або побічною дією інших препаратів (антидепресантів, психостимуляторів, антагоністи гормонів т
Клімакс	нормальний період жіночого життя, коли яєчники перестають продукувати естрогени і згасає репродуктивна функція: менструації припиняються і втрачається фертильність	При важких симптомах призначаються менопаузальна гормональна (гормонозамісна) терапія (естроген + прогестин для жінок з маткою, тільки естроген для жінок без неї), клонідин, габапентин (можуть мати ефект, але не такі ефективні, як терапія; останній викликає проблеми сну);
Цукровий діабет	група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, появи інсулінорезистентності, внаслідок чого виникає гіперглікемія — стійке підвищення рівня глюкози у крові.	Рослини, що знижують рівень глюкози крові завдяки вмісту інсуліноподібних і інших гормоноподібних речовин (так звані фітогормони — галенін, інозит, інулін): листя чорниці, брусниці, суниці, козлятник, кропива дводомна, оман, коріння лопуха, кульбаба, квасоля звичайна, конюшина, корені солодки, топінамбур тощо. Рослини загальнозміцнювальної дії (адаптогени, модулятори імунітету) — родіола рожева, елеутерокок колючий, женьшень, заманиха висока, лимонник китайський, левзея сафлороподібна, аралія висока, акантопанакс, солодка. Рослини-адаптогени не тільки проявляють імуномодулюючу дію, але і стимулюють вагоінсулярну вісь нервової системи, активізуючи ендокринну функцію підшлункової залози.

2. Скласти рекомендації використання лікарських рослин при захворюваннях:

- ожирінні;

Вважається, що під впливом поліненасичених жирних кислот значно підвищується рівень окиснення жирів у жировій тканині печінки, серця, скелетній мускулатурі, а також зменшується відкладення жирів. Висока концентрація кон'юґованої лінолевої кислоти призводить до суттєвого зменшення жирової маси тіла Відтак, дієтотерапія може і повинна доповнювати фармакотерапію.
- анорексії;

Психотерапія, як індивідуальна, так і групова, особливо тривала, допомагає справитися з депресією, тривожністю

- клімаксі.

• 
  Регулярні фізичні вправи покращують сон та утримують вагу в межах норми, вберігають від остеопорозу.
  
• 
  Адекватні дози вітаміну D для збереження здорових кісток.
  
• 
  Психотерапія, як індивідуальна, так і групова, особливо тривала, допомагає справитися з депресією, тривожністю. КБТ для жінок з припливами.
  
• 
  ВІд припливів можуть допомогти сон у прохолодній кімнаті, вживання холодних напоїв, вентилятори, уникання тісного одягу та тригерів припливів: гарячих напоїв, гострих спецій, стресу.
  

Методика виконання

7. 
   Розглянути гербарні зразки лікарських рослин, що використовуються при лікуванні захворювань ендокринної системи. Записати їх назви (українська та латинська назви виду). Описати: морфологічні ознаки рослини, місце зростання, культивування, сировина, хімічний склад, використання та замалювати рослину в робочому зошиті.
   
8. 
   Розглянути представлені малюнки та вказати назву рослини та застосування.
   

Запитання для самооцінки і самоконтролю

6. 
   Які збори використовують при збільшені щитовидки?
   
7. 
   Які збори використовують при уповільненні обміних процесів?
   

Рекомендована література

11. 
    Бензель Л. В. Лікарські рослини і фітотерапія (фітотерапевтична рецептура): навч. посіб. / Л. В. Бензель, Р. Є. Дармограй, П. В. Бензель. – К. : ВСВ «Медицина», 2010.– 400с.
    
12. 
    Лекарственные растения мировой флоры: энциклопед. справочник / Н.В. Попова, В.И. Литвиненко, А.С. Куцанян. – Харьков: Діна плюс, 2016. – 540 с.
    
13. 
    Лекарственное растительное сырье и фитосредства: учеб. пособие /П.И.Середа, Н.П. Максютина, Е.Н. Струменская и др.; под ред. проф.П.И. Середы. – К.: ВСИ “Медицина”, 2010. – 272 с.
    
14. 
    Сучасна фітотерапія: навч. посіб. / С. В. Гарна, І. М. Владимирова, Н. Б. Бурд [та ін.]. –Харків: Друкарня Мадрид, 2016. – 580 с.
    
15. 
    Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині: 1. Клінічна фармакогнозія. 2. Фітотерапія /А.Я. Кобзар. – Київ, 2004. – 479 с.
    
16. 
    http://likar-trava.com/
    
17. 
    http://eprints.zu.edu.ua/14121/1/посібник_лікарські. pdf
    
18. 
    https://choice.nethouse.ua/static/doc/0000/0000/0130/130136.3 q46zv2ro8. pdf
    
19. 
    https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1915/biologichna-farmaciya
    
20. 
    https://ev.vue.gov.ua/
    

Лабораторне заняття №11

Тема: Використання лікарських рослин в дерматології і косметології.

МКР.

Мета: оволодіти основами фітотерапії в дерматології та косметології, ознайомитись із офіцінальними та неофіцінальними лікарськими рослинами, що використовуються при захворюваннях шкіри.

Теоретичні питання:

11. 
    Особливості використання і дозування лікарських рослин в дерматології.
    
12. 
    Основні принципи фітотерапії захворювань шкіри:
    

А) акне, висипи

Б) екзема

В) псоріаз

Г) лишаї

Д) алергічний дермати

Е) Алопеція, гіпертрихоз, облисіння

Є) дерматит

Ж) лупа

13. 
    Офіцінальні та неофіцінальні лікарські рослини, що використовуються при лікуванні шкіри.
    
14. 
    Основні принципи фітотерапії в косметології.
    

Практичне завдання

1. Ознайомлення з основними принципами фітотерапії захворювань шкіри.

2. Розглянути основні хвороби шкіри.

3. Розглянути основні хвороби які виникають при неправильному використані косметологічних засобів.

Хід роботи

Матеріал і обладнання: таблиці, колекції вегетативних та генеративних органів лікарських рослин, гербарії лікарських рослин.

1. Заповніть таблицю

Хвороба	Опис хвороби	Лікарська сировина, її використання
Дерматомікози	велика група захворювань шкіри, викликаних патогенними грибами. Відомо більше, ніж 500  видів грибів. Кератомікози вражають роговий шар епідермісу й перебігають без вираженої запальної реакції (наприклад, висівкоподібний або барвистий лишай). Епідермомікози (пахова епідермофітія, мікоз стоп, рубромікоз, кандидози) перебігають із запальною реакцією внаслідок проникнення грибів в епідерміс. Тріхомікози (тріхофітія, мікоспорія і фавус) уражають роговий шар і  волосся. Глибокі мікози (бластомікоз, хромомікоз, споротріхоз та ін.) вражають власне шкіру та підшкірну клітковину	Застосування засобів, що корегують діяльність нервової системи: препарати коренів валеріани, листя меліси, м’яти, трави кропиви собачої, квіток ромашки діють заспокійливо. У комбінації із застосуванням зовнішніх засобів з кори дуба, листя шавлії, листя евкаліпта допомагають зменшити пітливість, відновити слабко-кислу реакцію шкірного покрову. Зміцнення імунітету та неспецифічної опірності організму за допомогою імуностимулюючих засобів (препаратів женьшеню, елеутерокока, лимонника, родіоли, левзеї, біосед, сапарал, екстракт алое та ін.). Схильність до грибкових інфекцій часто є наслідком застосування препаратів-антибіотиків, тому важливою ланкою в лікуванні є відновлення кишкової мікрофлори за допомогою пробіотиків та рослинних препаратів часнику, плодів калини, малини, брусниці, суниць лісових, шипшини, горобини та іншої полівітамінної сировини
Кандидоз	Дріжджеподібні гриби типу Candida вражають шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи. Кандидоз може перебігати у вигляді локального враження слизових оболонок та шкіри, ізольованого враження органу й генералізованого процесу. Локалізовані ураження знаходяться у міжпальцевих складках кистей та стоп (частіше між ІІІ-IV пальцями), у паховій складці, під пахвами, під грудьми (у жінок з  надмірною вагою), між сідницями. Уражаються також слизові оболонки ротової порожнини, піхви й зовнішніх полових органів. Захворювання на шкірі проявляється появою дрібних пухирців, на місці яких швидко утворюються ерозії з блискучою темно-червоною вологою поверхнею. Осередки враження чітко окреслені, з неправильними контурами, з каймою епідермісу, що відшаровується.	Боротьба з грибками роду Candida albicans із застосуванням синтетичних препаратів та засобів рослинного походження. Фітотерапія є допоміжним заходом. Використовують лікарські рослини, що мають антимікотичну дію: препарати з хвої ялиці, евкаліпта, черемхи звичайної, тополі чорної, чистотілу великого, гірчиці сарептської, цибулі, часнику та ін. З трави маклеї виділено речовину сангвіритрин, яка має активність до дріжджеподібних грибів роду Candida albicans та золотистого стафілококу. Сангвіритрин застосовують зовнішньо у вигляді розчинів.
Екзема (хронічна ерітема)	везикулярне захворювання шкіри, обумовлене серозним запаленням переважно сосочкового шару дерми, шиповатого шару епідермісу з утворенням м’яких порожнин. Захворювання не має єдиної етіології, може бути обумовлене ендогенними та екзогенними факторами, за класифікацією належать до алергодерматозів. Схильність до екземи пов’язана з відносною недостатністю імунної системи – пригніченням функціональної активності Т-лімфоцитів і збільшенням кількості імуноглобулінів, що синтезуються, це призводить до дисімуноглобулінемії та сенсибілізації організму до різноманітних алергенів	Як седативні використовують препарати кореневищ з коренями валеріани, трави кропиви собачої, трави півонії, листя м’яти та ін. Š Антиалергічну дію мають кореневища аїру, трава алтеї, трава багна болотяного, листя берези, кореневища з коренями оману, трава материнки, трава фіалки, трава череди та ін. Š Зміцнення неспецифічної опірності організму за допомогою імуностимулюючих засобів (препаратів женьшеню, елеутерокока, лимонника, родіоли, левзеї, біосед, сапарал, екстракт алое та ін.).
Трофічні виразки	дефекти тканин, що тривалий час не загоюються, схильні до в’ялого перебігу та рецидивування. Близько 75 % трофічних виразок нижніх кінцівок розвиваються на фоні варикозного розширення вен та посттромбофлебітного синдрому. Трофічні розлади залежать від багатьох факторів, що викликають загальне й місцеве порушення реактивності організму. Сполучення протидіючих гідромеханічних сил на стінки венозної системи супроводжується складним процесом тромболізису та реканалізації. Механізм венозної гемодинаміки доси недостатньо вивчений. В основі патогенезу трофічних виразок на базі варикозного розширення вен є хронічна венозна недостатність з функціональною неповноцінністю глибоких вен.	До схеми лікування входять засоби, що впливають на згортувальну систему крові. Застосовують засоби рослинного походження, що нормалізують протромбіновий індекс та інші фактори фібринолізу (ескузан, настойка вовчуга польового, збори). Š Для зменшення проникненості судин застосування примочок або промивань витяжками з трави хвоща польового, деревію, звіробою, листя подорожника, квіток календули, ромашки поєднують з внутрішнім застосуванням зборів з цієї ЛРС. Застосування зборів чергують з використанням витяжок з окремих рослин.
Псоріаз	поширене хронічне захворювання з ушкодженням шкіри, нігтів, суглобів. Етіологію захворювання остаточно не визначено. До основних теорій виникнення псоріазу належать спадкова (генетичні порушення в обміні речовин), нейроендокрінно-обмінна та ретровірусно-інфекційна (повільно-плинна інфекція з локалізацією збудника в лімфоїдній та нервовій тканинах). При розвитку захворювання, як правило, відбуваються зміни в ендокринній системі, нервовій системі, ліпідному та вуглеводному обміні, імунному статусі. У загостренні псоріазу, його розвитку мають значення локальна інфекція, переохолодження, застосування деяких лікарських препаратів (індометацин, пеніцилін та ін.), стресові ситуації та ін. Під впливом спадкових та провокуючих факторів прискорюється розмноження клітин в епідермісі, вони не встигають дозрівати (патологічне прискорення епідермопоезу), а також порушується кровообіг у сосочковому шарі дерми.	У зв’язку з тим, що етіологію та деякі патогенетичні моменти не з’ясовано, дія лікарських засобів має бути спрямована на усунення відомих провокуючих факторів розвитку псоріазу: джерела інфекції в носоглотці, ротовій порожнині, захворювання печінки й ШКТ та ін. Š Для нормалізації показників симпатико-адреналової системи призначають настойки аралії, елеутерокока, лимонника, інших рослинних адаптогенів, пантокрин, сапарал, настій звіробою. Š У прогресуючу стадію захворювання призначають седативні фітопрепарати з транквілізуючим ефектом, а саме настій або настойку собачої кропиви, валеріани, синюхи, півонії, пасифлори та ін. Š Для нормалізації діяльності кори наднирників застосовують настій листя чорної смородини, трави череди, листя вахти або квіток бузини. Š При важких формах та ускладненнях псоріазу разом з цитостатиками та глюкокортикостероїдами призначають препарати лікарських рослин з кортикостероїдоподібною дією: настій коренів солодки, настій трави астрагалу. Š Для нормалізації ліпідного обміну рекомендовано відвар або настій кореня кульбаби, листя подорожника, препарати розторопші, пижма, що мають гіполіпідемічну дію.
Акне (вугрова хвороба)	хронічне генетично обумовлене захворювання сальних залоз, пов’язане з  їх підвищеною активністю у відповідь на стимуляцію андрогенами, фолікулярним гіперкератозом, життєдіяльністю мікроорганізмів (Propionibacterium acnes), запальною реакцією тканин, що проявляється виникненням на ділянках шкіри, багатих на сальні залози, незапальних (відкриті та закриті комедони) та запальних (папули, пустули) елементів	Застосування місцевих антибактеріальних та антисептичних засобів (витяжки з кореневищ аїру, кори дуба, трави звіробою, трави чабрецю, листя шавлії, а також сік каланхое, ефірну олію чайного дерева, прополіс, екстракт календули та ін.).

2. Скласти рекомендації використання лікарських рослин при захворюваннях:

- вугровий висип:

Догляд за шкірою проблемних зон із застосуванням м’яких очисних косметичних засобів та дезінфікуючих лосьйонів із вмістом витяжок зі звіробою, нагідок, софори, хвоща, лимона. Š Необхідності в дотримуванні дієти при вугровій хворобі немає, але слід виключити з раціону продукти, до яких пацієнт має індивідуальну чутливість або які є поширеними алергенними речовинами. Крім того, слід уникати харчування, що може викликати порушення процесу травлення (прянощі, тваринні жири, копчена їжа). Патогенетична та симптоматична фітотерапія акне передбачає використання протизапальних засобів (косметичних та медичних препаратів) з вмістом екстрактів з кореневищ аїру, трави алтеї, листя берези, кори дуба, трави звіробою, квіток календули, листя м’яти перцевої, трави деревію, листя шавлії та ін., ефірних олій лаванди, чайного дерева, цитрусових та ін. А також відлущуючі та підсушуючі засоби з вмістом органічних кислот (бензойної, саліцилової) та сполук цинку

- псоріаз

Важливе місце в лікуванні посідають антигістамінні препарати та вітаміни. Š Для зовнішнього використання застосовують препарати, що містять витяжки з календули, бобівника, маклеї, препарати, виділені з рослинної сировини: подофілін, колхіцин, дьоготь, бефунгін, екстракт череди та ін., а також сірку, саліцилову кислоту, кортикостероїди та ін. Š Для лікування псоріазу також використовують метод фітохіміотерапії, що базується на зовнішньому або пероральному прийомі фітопрепаратів з групи фурокумаринів (бероксан, метоксален, псорален, оксорален, пувален, аміфурин, псоберан та ін.)

- екзема:

Для зменшення свербіння застосовують настій та відвар череди, берези, кропиви, хвоща, настойку лагохілуса. Š Ексудативні явища в гостру стадію захворювання зменшуються або зникають при призначенні примочок з відваром кори дуба, трави звіробою, трави м’яти перцевої та ін. Š Ефективні лікувальні ванни, особливо при хронічних формах захворювання. Збір для ванн може включати череду, ромашку лікарську, валеріану лікарську, шавлію лікарську, чистотіл великий, звіробій звичайний. Серед мазьових форм, що містять рослинні препарати, застосовують каріофіленову мазь, сангвіритриновий лінімент, госипол, дьоготь, особливо березовий та ін. Для вторинної профілактики екземи хворим рекомендують протирецидивна терапія (осінь, весна). Профілактичний курс терапії має включати й фітотерапевтичні методи лікування.
Методика виконання

9. 
   Розглянути гербарні зразки лікарських рослин, що використовуються при лікуванні захворювань шкіри. Записати їх назви (українська та латинська назви виду). Описати: морфологічні ознаки рослини, місце зростання, культивування, сировина, хімічний склад, використання та замалювати рослину в робочому зошиті.
   
10. 
    Розглянути представлені малюнки та вказати назву рослини та застосування.
    

Запитання для самооцінки і самоконтролю

8. 
   Які збори використовують при алергічному дерматиті?
   
9. 
   Назвіть найбільш поширені захворювання похідних шкіри та лікарські рослини які використовують для їх лікування?
   

Рекомендована література

21. 
    Бензель Л. В. Лікарські рослини і фітотерапія (фітотерапевтична рецептура): навч. посіб. / Л. В. Бензель, Р. Є. Дармограй, П. В. Бензель. – К. : ВСВ «Медицина», 2010.– 400с.
    
22. 
    Лекарственные растения мировой флоры: энциклопед. справочник / Н.В. Попова, В.И. Литвиненко, А.С. Куцанян. – Харьков: Діна плюс, 2016. – 540 с.
    
23. 
    Лекарственное растительное сырье и фитосредства: учеб. пособие /П.И.Середа, Н.П. Максютина, Е.Н. Струменская и др.; под ред. проф.П.И. Середы. – К.: ВСИ “Медицина”, 2010. – 272 с.
    
24. 
    Сучасна фітотерапія: навч. посіб. / С. В. Гарна, І. М. Владимирова, Н. Б. Бурд [та ін.]. –Харків: Друкарня Мадрид, 2016. – 580 с.
    
25. 
    Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині: 1. Клінічна фармакогнозія. 2. Фітотерапія /А.Я. Кобзар. – Київ, 2004. – 479 с.
    
26. 
    http://likar-trava.com/
    
27. 
    http://eprints.zu.edu.ua/14121/1/посібник_лікарські. pdf
    
28. 
    https://choice.nethouse.ua/static/doc/0000/0000/0130/130136.3 q46zv2ro8. pdf
    
29. 
    https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1915/biologichna-farmaciya
    
30. 
    https://ev.vue.gov.ua/