Латинська мова
 Скачать 4.37 Mb.
|
Вправи
а) circŭlus vitiōsus (m) – блудне коло; б) noster collēga doctus (m) – наш вчений колега; в) tuum praemium magnum (n) – твоя велика нагорода; г) vestrum desiderium pium (n) – ваше добре побажання.
teneo, ui, tentum, ēre; mitto, misi, missum, ĕre.
insulārum, equos, exempla, locis, imperia, frumentō, metalli, discipŭlum, caelum, amīcos, rusticōrum.
pratum, templum, curricŭlum, aedificium, studium.
a foro, de elephantis, inter domĭnos, sine loco, in hortum, apud popŭlos.
Mult… agricŏl… prope silv… habĭtant. Discipŭl… fabŭl… de lup… avĭd… narrat.
укр.: нотаріус, коментарій, лабораторія, арґумент, ... aнгл.: notary, ... нім.: Notar, ... фр.: notaire, ... іспан.: notario, ...
аґрарний, коґнітивний, колегія, дисципліна, домінант, філіал, ґрація, локальний, тон, транквілізатор, вентиляція, уніфікація. П’ЯТЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO QUINTA)Homo locum ornat, non locus homĭnem Людина прикрашає місце, а не місце – людину Третя відміна (Declinatio tertia)Загальна характеристика третьої відміниТретя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни. Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, але у gеnеtīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара. Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним. Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||