Лекція 4. Лекція 4 Система практичних та семінарських занять у вищій школі. Місце лабораторних і практичних занять у навчальному процесі вищої школи. Індивідуальні заняття. Консультація. Самостійна робота студента. Контрольні заходи
 Скачать 186 Kb.
|
1 2 Лекція 4 Система практичних та семінарських занять у вищій школі. Місце лабораторних і практичних занять у навчальному процесі вищої школи. Індивідуальні заняття. Консультація. Самостійна робота студента. Контрольні заходи. Семінарське заняття як форма навчальної діяльності Практичне заняття як форма організації навчальної діяльності Лабораторне заняття як форма організації навчальної діяльності Індивідуальні заняття. Види індивідуальних завдань, вимоги до їх виконання Консультація, її роль у навчальному процесі Самостійна робота студента як вид навчальної діяльності і засіб саморозвитку майбутнього спеціаліста Контрольні заходи. Семестровий контроль. Державна атестація Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка, контрольні заходи. Основні види навчальних занять у вищих навчальних закладах: лекція; лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація. Інші види навчальних занять визначаються у порядку, встановленому вищим навчальним закладом. Семінарське заняття як форма навчального заняття З історії питання виникнення семінарських занять Семінаріум (лат. seminaries) означає розсадник. У давньогрецьких і давньоримських школах заняття проводилися у вигляді диспутів, повідомлень тих, хто навчається, коментарів та висновків викладача. Зазначені форми й досі застосовують у навчальному процесі, хоча семінарські заняття як спеціальну форму організації навчання відрізняють від диспутів. Семінарські заняття виникли як заміна середньовічного диспуту: вони означають дискусію з конкретної проблеми. Мета такої дискусії - навчити студентів риторики; умінню викривати хибні аргументи, які висуваються опонентами. У XVIII ст. семінарські заняття стали широко використовуватися у процесі підготовки філологів з метою інтерпретації текстів, а в XIX ст. вони застосовувалися при вивченні теології та юриспруденції. Поступово народжується проблема взаємодії на семінарському занятті викладача і студентів. Формуються два напрями в методиці проведення семінарського заняття: демократичний, який характеризувався високою активністю студентів, і авторитарний. Такий поділ зберігся дотепер. В наші часи семінар - це загальновживана назва широко застосовуваної форми занять із різноманітних навчальних дисциплін, частіше - з гуманітарних наук. Семінари проводяться з основних і найбільш складних питань (тем, розділів) навчальної програми. Вони мають цільове призначення щодо поглиблення і закріплення знань, отриманих на лекціях, на інших видах занять і у процесі самостійної роботи з навчальною і науковою літературою, а також прищеплення навичок з узагальнення і викладення навчального матеріалу. Семінари є ефективною формою закріплення теоретичних знань, розвитку пізнавальної активності, самостійності, професійного використання знань у навчальній обстановці. Семінарські заняття як форма організації навчання Семінарське заняття - форма навчального заняття, під час якого викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою. Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати івідстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняття вносяться у відповідний журнал. Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни. В умовах сучасної вищої школи семінарські заняття поряд із лекцією відносять до важливих форм організації навчального процесу. Тому всю систему навчання у вищій школі нерідко називають лекційно-семінарською, подібно до того як у середній школі - класно-урочною. Щодо семінарських занять у вищій школі, то поряд із ними ставлять, як правило, лабораторні та практичні заняття. Чим же визначається важливе місце семінарських занять у навчальному процесі в сучасній вищій школі? Семінарські заняття сприяють розвитку пізнавальної активності й самодіяльності студентів більшою мірою, аніж будь-які інші форми організації навчання; вони вчать студентів умінню висловлювати й аргументувати свої думки, критично аналізувати аргументи опонентів, розвивають логічне мислення, спонтанне мовлення, сприяють глибшому засвоєнню фундаментальних знань, формуванню переконань, виробленню активної життєвої позиції. Види і методика проведення семінарських занять Семінару як формі занять притаманна гнучкість. У ході його проведення вдається у повному обсязі урахувати специфічні особистості дисципліни, характер першоджерел, навчальної і наукової літератури, ступінь підготовленості студентів. На семінарах закріплюється зацікавленість студентів до науки, наукових дослідів, зв'язуються науково-теоретичні положення з практикою життя. На цих заняттях студенти оволодівають науковим апаратом, навичками усного і письмового викладення матеріалу, а також захисту висунутих наукових положень і висновків. У вищій школі сформувались три основних види семінарських занять: семінар, головна мета якого - поглиблене вивчення ряду питань дисципліни, тематично (змістовно) пов'язаних з навчальною програмою; підсумковий семінар з базових розділів навчальної дисципліни або з усієї дисципліни в цілому. На ньому розглядаються питання, які є стрижневими для дисципліни, важливими у методологічному відношенні, або ставляться значні проблеми, для вирішення котрих необхідно використати великий матеріал. Такі семінари зазвичай плануються чотирьохгодинними. Їх рекомендовано проводити лектором потоку; семінар дослідницького типу з тематикою з окремих часткових проблем науки для поглибленої їх обробки. Іноді семінар такого типу називають спецсемінаром (науковим семінаром). Вони залежать від типу семінару, змісту, особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, складу студентів. Кожний із видів семінарських занять поділяється на велику кількість різновидів, залежно від їхніх завдань і змісту, особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, складу студентів: Просемінари. У XVIII - XIX ст. вони існували під назвою попередніх семінарів для студентів I семестру. За сучасних умов у навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоча широко застосовуються у педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє завдання: виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, реферувати літературу, складати тези). Інакше кажучи, просемінари - це своєрідні практикуми, які проводяться на молодших курсах. Вибір різновидів семінарів зумовлюється багатьма чинниками: метою заняття і змістом навчального матеріалу, роком навчання (молодші курси, середні, старші), складом академгрупи, рівнем підготовки студентів і педагогічною майстерністю керівника семінару. Існують такі види семінару: запитань і відповідей (відповіді студентів оцінюються); розгорнутої бесіди. Дуже поширений у вищій школі, особливо на молодших та середніх курсах. Передбачає ґрунтовну підготовку студентів з питань, що розглядаються. Активізує аудиторію. Може доповнюватися фіксованими виступами; коментованого читання. Проводиться найчастіше на молодших курсах; що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням; дискусії; що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку; конференції. Проводиться у вигляді доповідей студентів, виступів опонентів, запитань до доповідачів, відповідей доповідачів на запитання; теоретичної конференції в академгрупі або на потоці (4-6 годин). Тема семінару здебільшого не збігається з плановою, а формулюється як висновок важливої теми або розділу; - вирішення проблемних завдань. Проводиться з метою здобуття досвіду теоретичного мислення; - заняття на виробництві (на фабриці, заводі, у колгоспі, школі, НДІ тощо); - прес-конференції. Кілька студентів готують доповіді з питань, передбачених планом семінару. Після виступу доповідачам ставляться запитання, як це має місце на прес-конференціях; - "мозкового штурму". Колективний метод вирішення складних, недостатньо розроблених питань науки і техніки, організаційних проблем тощо. Семінар може готуватися і проходити у формі "потоку ідей". Його мета - зініціювати максимум ідей для розв'язання проблеми. Викладач формулює проблему у вигляді питання (можна вибрати її за участю або за бажанням студентів). Обговорення починається з виступу студента, який за 2-3 хв. має запропонувати свій спосіб вирішення проблеми. Запропоновані студентом ідеї обмірковуються всіма учасниками семінару не більше п'яти хвилин. Потім виступає інший студент і пропонує іншу ідею або розвиває попередню. Аудиторія обмірковує його пропозиції. Кожен учасник семінару може висловлювати різні думки з окремого питання. Семінар проходить в атмосфері доброзичливості. Протоколіст записує виступи без будь-яких оцінок. Потім розпочинається "сортування" ідей за певними критеріями (простота, складність рішення, адекватність проблеми). Експертиза ідей може відбуватися усно або письмово, цюроботу можна обмежити в часі. Такий вид роботи може стати добрим зразком для творчого вирішення складних завдань підготовки спеціалістів у сучасній вищій школі. Спецсемінари проводяться на старших курсах ВНЗ (починаючи з п'ятого-шостого семестру). До читання спеціальних курсів залучаються відомі вчені, а також спеціалісти - працівники підприємств, наукових закладів та інших організацій. Наукові студентські семінари за спеціалізацією. Кількість учасників семінару не повинна перевищувати 10-15 чол. Результати роботи оцінюються викладачем або колективом. Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає: - повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури (найкраще подати студентам інструктивну карту проведення семінарського заняття); - опрацювання та осмислення теоретичного матеріалу визначеної теми відповідно до плану семінарського заняття та рекомендованої літератури; - підготовку до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу, дискусії, диспуту, конференцій тощо (за планом заняття); - підготовку, проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються традиційніформи організації навчання (за вибором студента-практиканта), їх аналіз; - підготовку та проведення фрагментів навчальних занять, на яких використовуються інноваційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта); - виконання індивідуальних практичних завданьрізних рівнів (за вибором студента-практиканта); - написання рефератів (з метою відпрацювання пропущених лекційних чи семінарських занять); - виконання завдань науково-пошукової роботи(написання рефератів за тематикою проблемного характеру, розробку доповідей для публічного виступу, підготовку тестів, анкет, бесід, інтерв'ю тощо). Основні вимоги до підготовки і проведення семінарського заняття: обґрунтована цілеспрямованість теми і мети: постановка проблеми, зв'язок теорії з практикою, майбутньою професійною діяльністю студентів; продумане планування: виділення ключових питань теми заняття, обґрунтованість змісту, його новизна і актуальність, використання найновішої наукової літератури: високий організаційно-методичний рівень семінару, що забезпечує активність, відверту дискусію, насиченість змістом, конструктивний аналіз всіх відповідей і питань, ефективність використання навчального часу; раціональний стиль проведення семінару, який допомагає пожвавленню дискусії, встановленню контакту з учасниками семінару, позитивних взаємовідносин, виключенню байдужості у їх роботі; аргументовані висновки щодо заняття, які мобілізують студентів на подальшу творчу роботу над навчальним матеріалом. З методики проведення семінару неможливо дати готові рецепти. Викладач повинен направити обговорення теми заняття на розкриття основних питань, дати, по можливості, змогу виступити усім учасникам семінару. Дотримуючись педагогічного такту, викладач не повинен припускати розмитих, розтягнутих виступів. Для цього можна припинити заслуховування і запропонувати ознайомити навчальне відділення з планом подальшого виступу, за необхідності спрямувати його в потрібне русло. Якщо ж доповідач на семінарі припускається очевидних помилок, то для виключення втрат часу його рекомендується зупинити і запропонувати слово іншому. Успіх будь-якого семінарського заняття значною мірою визначається ефективністю попередньої (до початку семінару) підготовчої роботи викладача зі студентами. До кожного семінару складається і видається студентам план його проведення. У цьому документі вказується тема заняття, його мета, сформульовані для студентів запитання, література і методичні рекомендації по підготовці до нього. Викладач розробляє і затверджує встановленим у вузі порядком план проведення семінару, як правило, його затверджує завідувач кафедри. Плани семінарських занять також можуть бути включені в програму навчального курсу на весь період занять з означеної дисципліни. Алгоритм підготовки до семінарського заняття: проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактичними завданнями і основними проблемами, які винесені на обговорення; опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов'язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефективному проведенню семінарського заняття; намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання і обґрунтовуйте свої міркування; запишіть запитання, які виникли у вас під час підготовки до проведення семінарського заняття, зверніться за консультацією до викладача-методиста чи викладача кафедри; складіть розгорнутий план-конспект проведення семінарського заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, що виносяться на розгляд, методи, прийоми та засоби навчання, за допомогою яких забезпечуватиметься навчально-пізнавальна діяльність студентів. Структура семінарського заняття
1 2 |