Лекція 4. Лекція 4 Система практичних та семінарських занять у вищій школі. Місце лабораторних і практичних занять у навчальному процесі вищої школи. Індивідуальні заняття. Консультація. Самостійна робота студента. Контрольні заходи
 Скачать 186 Kb.
|
1 2 Дискусія - це насамперед тематично спрямована суперечка в академгрупі. У випадку, якщо дискусія підпорядкована дидактичній меті (як на семінарі), вона виконує функцію методу навчання. Дискусії завжди передує коротке вступне слово викладача або студента, який замінює його в ролі керівника дискусії. Педагогічний досвід дає змогу сформулювати деякі попередні умови успіху дискусії в академгрупі: усі учасники дискусії мають бути підготовлені до неї; кожен її учасник повинен мати чіткі тези своєї позиції, точну постановку завдання, а не великий реферат (читання такого реферату - зайва витрата часу); може практикуватися "розминка" з метою залучення до дискусії всіх студентів, навіть якщо в них немає для цього достатнього досвіду; дискусія має бути спрямована на з'ясування проблеми, а не на "змагання" її учасників; протилежні погляди не повинні нівелюватися - саме наявність їх просуває дискусію уперед; дискусійні зауваження мають бути зрозумілими; - при жвавій дискусії керівникові слід утримуватися від власного виступу. Найдоцільніше проводити дискусію у групі, яка складається з 10-15 чол. Бажано, щоб усі учасники дискусії були почергово її керівниками. Керівникові слід готуватися до дискусії грунтовніше, ніж іншим. Надзвичайно важливо навчити студентів вмінню оперувати в дискусії науковими поняттями, правильно робити виписки, оформляти, бібліографію, складати конспекти, узагальнювати матеріал, формулювати гіпотези. Важливо навчити студентів також деяких правил "технології"" дискусії. Цьому можуть сприяти такі прийоми: проводячи звичайні семінарські заняття, можна час від часу застосовувати прийом опитування експертів. Мета такого опитування - ознайомитися з поглядами експерта на те чи інше питання. Відповіді експертів можуть бути попередньо підготовлені або й не підготовлені, проте наявність відповідних знань у тих, хто ставить запитання, обов'язкова; "зливи ідей"; "оживлення" великих рефератів або доповідей; після читання розділу реферату (не більше 5-10 хв.) проводиться обговорення змісту за допомогою питань або вільної дискусії. Після цього реферат (доповідь) читається далі; - "вулик": усі беруть участь у дискусії, якою ніхто не керує. Учасників розподіляють на невеликі групи з метою досягнення максимальної участі їх у дискусії. Обговорюється вузьке коло питань. Останні можуть бути однаковими або різними. Результати роботи доповідаються представниками малих груп і далі обговорюються на пленарних засіданнях; - дискусії з розподіленими ролями. За наперед визначеною темою дві групи ретельно готуються до викладення суперечливих думок з метою стимулювання творчої дискусії. Погляди учасників заздалегідь з'ясовуються; вони не обов'язково мають відповідати справжнім поглядам кожної з груп. Інші члени групи спочатку можуть тільки слухати, а потім також залучатися до дискусії. Кожний член групи має право висловитися тільки один раз. Кожен з описаних прийомів можна визначити як рольову педагогічну гру. Практичне заняття як форма організації навчальної діяльності Належне місце серед форм навчальної роботи займають практичні заняття. Адже саме через них здійснюється злиття теоретичних знань з практичними навичками, які майбутній фахівець повинен отримати у ході практичної роботи і пронести їх через усю свою подальшу професійну діяльність. Підготовка фахівця передбачає здобуття знань (теорія, розрахунки, характеристики тощо), вироблення умінь користуватися знаннями, застосовувати їх на практиці у професійній діяльності. Справжній фахівець - це, передусім, думаюча людина, яка бачить перспективи розвитку своєї галузі. Разом з цим фахівець своєї галузі був би безпорадним на робочому місці, якби не знав практики, точніше - не бачив би як практично застосовується теорія, а також не володів би власними уміннями і навичками Практичне заняття - форма навчального заняття, під час якого викладач організовує детальний розгляд студентами вищих навчальних закладів України окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. На практичних заняттях відбувається поглиблення теоретичних знань та уточнення окремих розрахунків, здобутих студентами раніше. А коли практичне заняття має самостійну програму, не зв'язану із лекційним курсом, то студенти на цих заняттях дістають відповідні нові теоретичні знання. Дидактичними завданнями практичних занять є поглиблення і закріплення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи; вироблення і поглиблення навичок розрахунку, планування, аналізу та узагальнення; пізнання сучасності і удосконалення навичок користування та керівництва нею; нагромадження попереднього досвіду організації робочого процесу тощо. Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв'язування завдань з їх обговоренням, розв'язування контрольних завдань. їх перевірку, оцінювання. Основною вимогою до проведення практичних занять є забезпечення розуміння студентами теоретичних основ і творчого виконання практичної роботи. Ефективність практичного заняття залежить від самостійності виконання роботи кожним студентом. Адже практичне заняття тому й має таку назву, що на ньому знання застосовуються, і тільки на цій підставі студенти набувають умінь і навичок. А це й вимагає активної участі всіх студентів у практичній роботі та забезпечує самостійність у застосуванні знань кожним із них. Практичне заняття - одна із найважливіших форм контролю за самостійною роботою студентів з навчальним матеріалом, якістю його засвоєння. На практичному занятті всебічно обговорюються теоретичні питання, перевіряється виконання домашніх завдань, здійснюється програмований контроль тощо. Готуючись до нього, студенти повинні вивчити рекомендовану літературу: відповідні розділи підручників, навчальних посібників, конспект лекцій. Оцінки, отримані студентом за окремі практичні заняття, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни. Формування умінь і навичок відбувається через різні дії та багаторазові повторення - через вправи і завдання. За дидактичною метою всі вправи, що проводяться у ВНЗ України, поділяються на такі види: усні вправи, які належать до усіх частин заняття, де мають місце усні виступи студентів; письмові вправи, які широко застосовуються під час вивчення як спеціальних предметів, так і при вивченні фундаментальних та інших наук - виконання рефератів, звітів про практику та ін.; професійні вправи, що починаються у навчальних умовах (лабораторії, навчальні приміщення). Професійні вправи проводяться на виробничій практиці, під час праці студентів безпосередньо на робочому місці; технічні вправи, що проводяться вони за допомогою засобів програмованого навчання. Практичні заняття є найважливішим засобом розвитку у майбутніх спеціалістів досвіду самостійної діяльності. Це досягається шляхом виконання відповідних умов: продумане планування навчального матеріалу: встановлення логічного зв'язку з матеріалами, вивченими раніше, використання знань, отриманих на лекціях на професійній і міжпредметній основі; озброєння студентів методикою читання і конспектування, складання планів і тез виступу, вирішення завдань, виконання практичного завдання і написання звітів; урахування індивідуальних особливостей і готовності студентів до виконання практичного завдання, звертання уваги на найбільш складні для засвоєння розділи, оснащення робочих місць сучасними технічними засобами навчання тощо; раціоналізація самостійних занять студентів: правильне визначення витрат часу, оптимізація змісту і внесення до системи завдань оптимально поєднання методів навчання. Практична робота проводиться відповідно до навчальної програми і її виконання є обов'язковим. Вона має велике значення для вищої освіти, розкриття дидактичного принципу зв'язку теорії з практикою, розвитку пізнавальних здібностей та самостійності учнів, формування в них умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти, впливає на конкретизацію й закріплення знань, розвиває вміння спостерігати та пояснювати явища навколишнього світу. Практичне заняття передбачає попередню теоретичну підготовку учнів, збір фактичного матеріалу для узагальнення, систематизації, аналізу. На практичне заняття відводиться, як правло, дві академічні години (тривалість визначається навчальною програмою, але може коригуватись викладачем); завдання, які винесені на практичне заняття, виконуються всією академгрупою, при цьому форма організації їх діяльності може бути індивідуальною, груповою, фронтальною, змішаною. Основні вимоги до організації проведення практичного заняття: - визначення місця практичного заняття в системі занять з визначеної теми; - чітка постановка мети та завдань; - відбір змісту матеріалу та підготовка необхідних матеріалів; - виконання випереджувальних завдань; - підготовка й обговорення форм звіту про виконану роботу; - вивчення тих елементів практичних знань, умінь і навичок студентів, які вимагають подальшого формування та розвитку, відпрацювання на практичному занятті; - раціональне поєднання форм навчальної діяльності студентів (репродуктивної, раціоналізаторської, творчої); - розробка критеріїв оцінки результативності виконання практичної роботи; - введення в самостійну роботу учнів елементів гри та змагань як важливого фактора її стимулювання; - здійснення контролю та корекції навчально-пізнавальної діяльності студентів; - підбиття підсумків практичного заняття. Лабораторне заняття як форма організації навчальної діяльності Серед різноманітних форм організації навчальної роботи у вищих навчальних закладах України важливе місце належить лабораторним роботам. Адже саме через них здійснюється дотримання одного з провідних принципів дидактики - принципу зв'язку теорії з практикою. Лабораторна робота - це форма навчального заняття, при якому студент вищого навчального закладу освіти України під керівництвом викладача особисто проводить відповідні експерименти або досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, відповідною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. При виконанні лабораторних робіт відбувається формування умінь і навичок, потрібних майбутньому спеціалісту у професійній діяльності. Основними завданнями лабораторних робіт як форм навчальної роботи у вищих навчальних закладах України є такі: поєднати в єдине ціле лекційну форму занять із систематичною самостійною роботою студентів з підручниками, навчальними посібниками та іншими літературними джерелами; студентові необхідно вивчити рекомендовану літературу, підготувати себе до лабораторної роботи, усвідомити мету роботи; у процесі лабораторної роботи студенти знайомляться з науковими методами пізнання, переконуються в тому, що наукові теорії відображають об'єктивну реальність, а практика виступає критерієм істини; навчити студентів творчо застосовувати теоретичні знання па практиці. Кожен із студентів у процесі навчання готується стати спеціалістом високої кваліфікації у певній сфері діяльності; викликати у студентів інтерес до науково-експериментальної діяльності, залучити їх до науково-дослідницької роботи на кафедрах; систематично контролювати знання, уміння і навички студентів з окремих тем чи розділів курсу, що вивчаються. Лабораторне заняття повинне базуватися на поетапному методі навчання: від репродуктивного до самостійного рівня оволодіння практичними навичками. Складаючи розклад проведення лабораторних робіт, слід мати на увазі такі вимоги: лабораторне заняття планується для кожної навчальної групи окремо з виділенням одного чи двох викладачів; не слід планувати проведення лабораторного заняття до лекції з даної теми, тому що воно не буде досягати своєї мети; планувати в один день не більше однієї-двох лабораторних робіт; 4) необхідно забезпечити рівномірний розподіл лабораторних занять протягом семестру. Таким чином лабораторні заняття необхідно включати в розклад так, щоб кількість їх годин відповідала навчальному плану і програмі з дисципліни. Крім цього, складається графік виконання робіт навчальними групами. Лабораторні роботи тісно пов'язані з лекціями і самостійною роботою, вони дозволяють студентам творчо використати на практиці ті теоретичні знання, які вони здобули на лекції і у процесі вивчення літературних джерел. Лабораторні заняття активізують пізнавапьну діяльність студентів, дозволяють їм проявляти власну ініціативу і винахідливість, міцніше засвоїти програмний матеріал. Лабораторні заняття допомагають викладачам залучити студентів до дослідницької роботи, сприяють розвитку у них самостійного мислення. Лабораторні заняття проводяться у вигляді фронтальних експериментів, лабораторних робіт, практикумів і т.п. Ці заняття часто мають дослідницький характер. Лабораторні заняття призначені для практичного засвоєння матеріалу. У традиційній освітній системі лабораторні заняття вимагають спеціального устаткування, макетів, імітаторів, тренажерів тощо. Ці можливості істотно спрощують завдання проведення лабораторного практикуму за рахунок використання мультимедійних технологій, імітаційного моделювання тощо. Віртуальна реальність дозволяє продемонструвати тим, хто навчається, явища, що у звичайних умовах показати дуже складно чи взагалі неможливо. Лабораторна робота - це практичне заняття, що проводиться як індивідуально, так і з групою учнів, метою якого є реалізація таких основних принципів: оволодіння системою засобів і методів експериментально-практичного дослідження; розширення можливостей використання теоретичних знань для вирішення практичних завдань; Структурними основними елементами лабораторної роботи є: обговорення викладачем завдання з групою, відповіді на питання її членів; самостійне колективне виконання завдання посередництвом читання, практичної діяльності, розподіл завдань між учасниками робочої групи; консультації викладача в процесі навчання; обговорення й оцінка отриманих результатів членами робочої групи; письмовий чи усний звіт учнів про виконання завдання. Як правило, усі лабораторні заняття з визначеної навчальної дисципліни поєднуються в єдину систему і мають назву «лабораторний практикум», що дозволяє говорити про існування значної подібності між лабораторними і практичними формами проведення занять. Лабораторні роботи - найбільш цінний метод навчання, характеризується тим, що викладач з метою надбання студентами знань організовує їхню діяльність у лабораторії. Застосування лабораторних робіт виявляється корисним у викладанні багатьох навчальних дисциплін у тих випадках, коли: - нове знання представляється складним для словесного пояснення, але воно добре засвоюється при самостійних спостереженнях студентів над досліджуваними процесами; - студентам потрібно засвоїти знання практичного характеру. Лабораторні роботи проводяться з різним ступенем самостійності студентів. Під час фронтальної організації вони виконують ті самі види й етапи робіт з вказівкою викладача за спеціальними інструктивними картками чи зі збірника лабораторних робіт. Під час дослідницької чи евристичної постановки лабораторних робіт студенти одержують питання, тему, завдання і потім їм дається значна самостійність у виконанні з дотриманням визначених інструкцій. І в тому і в іншому випадках успіх лабораторної роботи залежить від того, наскільки вона спирається на вивчені знання з предмету і наскільки тісно зв'язана з викладом нового матеріалу викладачем. Лабораторна робота виявляється успішною, коли викладач тим чи іншим способом підвів студентів до того питання, відповідь на яке вони повинні одержати із самостійно виконуваної лабораторної роботи. Лабораторна робота виконується тоді, коли весь новий матеріал виданий викладачем і потрібно експериментальне підкріплення сформульованих ним висновків. Основна умова успішного виконання лабораторної роботи - зрозуміле для студентів конкретне завдання проведення її, тобто знання, на яке питання повинні відповісти учні. Питання це формулюється викладачем чи дається в письмовому вигляді. На лабораторних заняттях панують практичні методи навчання. Якщо спиратися на класифікацію методів за характером пізнавальної діяльності, то слід зазначити, що на цих заняттях застосовуються переважно частково-пошукові, репродуктивні методи. Беручи за підставу зміст лабораторних робіт, виділяють наступні їхні види: спостереження й аналіз різних явищ, процесів; спостереження й аналіз роботи устаткування; дослідження якісних і кількісних залежностей між явищами. Лабораторне заняття включає проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань теми заняття, оформлення індивідуального звіту з виконаної роботи та його захист перед викладачем. Виконання лабораторної роботи оцінюється викладачем. Підсумкова оцінка виставляється в журналі обліку виконання лабораторних робіт. Підсумкові оцінки, отримані студентом за виконання лабораторних робіт, враховуються при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни. Індивідуальні заняття і завдання Індивідуальні заняття є новою формою організації навчального процесу у вищих закладах освіти. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів, які виявили особливі здібності в навчанні та нахил до науково-дослідної роботи і творчої діяльності. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункової, графічні, курсові, дипломні проекти або роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно з консультуванням викладача. Допускаються випадки виконання комплексної тематики кількома студентами. Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання є видом позааудиторної індивідуальної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, що подається у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням підсумкового курсу чи заліку. Мета індивідуального навчально-дослідницького завдання полягає в самостійному вивченні частини програмного матеріалу, систематизації, узагальненні, закріпленні та практичному застосуванні знань з навчального курсу та розвитку навичок з позааудиторної самостійної роботи. Виділяють такі види індивідуальних навчально-дослідницьких завдань: - конспект з теми за заданим або самостійно розробленим планом з курсу, що вивчається; -реферат з теми; -розв'язання та складання практичних завдань і педагогічних ситуацій; - анотація прочитаної додаткової літератури з теми або курсу, бібліографічний опис; - розроблення навчальних та діагностичних тестових завдань з теми; аналіз елементів передового педагогічного досвіду; курсова, дипломна, магістерська робота. Важливою умовою успішного виконання позааудиторної самостійної роботи є порядок подання та захист індивідуальних навчально-дослідницьких завдань: Звіт про виконання індивідуальних навчально-дослідницьких завдань. Індивідуальні навчально-дослідницькі завдання подаються викладачеві, який читає лекційний курс з даної дисципліни, приймає іспити або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до іспиту чи заліку. Оцінка виставляється на підсумковому занятті з курсу на підставі попереднього ознайомлення викладача зі змістом індивідуального навчально-дослідницького завдання. Оцінка є обов'язковим компонентом іспитової оцінки і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу. Індивідуальні заняття з певної навчальної дисципліни проводяться з одним або декількома студентами за окремим графіком, затвердженим деканом факультету (завідувачем відділення). Контроль за дотриманням графіку покладається на деканат факультету (керівництво відділення). Дипломний проект, дипломна робота — це індивідуальне завдання науково-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке виконується студентом на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань Дипломні проекти викочують, як правило, студенти-випускники технічних, технологічних, та інших споріднених спеціальностей, а на гуманітарних спеціальностях виконується здебільшого дипломна робота. Тематика дипломних проектів (робіт) визначається випускаючими кафедрами (предметними або цикловими комісіями). Студентам надається право запропонувати свою тему дипломного проекту (роботи) з обгрунтуванням доцільності її розробки. У таких випадках перевага надається темам, які продовжують розробку виконаного студентом курсового проекту (роботи), або які безпосередньо пов'язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника. Курсові проекти (роботи) зберігаються на кафедрі (в предметній або цикловій комісії) протягом одного року. Дипломні проекти (роботи) зберігаються в бібліотеці вищого закладу освіти протягом п'яти років. Після закінчення термінів зберігання зазначені проекти (роботи) знищуються, про що складається відповідний документ (акт). Курсовий проект (робота) є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з нової навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. За час навчання у вищому закладі освіти кожний студент виконує 2—3 курсові проекти (роботи) з навчальних дисциплін, які є базовими для відповідної спеціальності, їх конкретна кількість визначається навчальним планом. Курсові проекти виконуються студентами, як правило, при вивченні загальнотехнічних і фахових навчальних дисциплін вищих закладах освіти, які здійснюють підготовку фахівців з технічних, технологічних, будівельних, сільськогосподарських інших спеціальностей. Курсові роботи, як правило, мають навчально-дослідницький характер і виконуються здебільшого з фундаментальних гуманітарних навчальних дисциплін. Тематика курсових проектів (робіт) визначається кафедрами (предметними або цикловими комісіями) відповідно до змісту і завдань навчальної дисципліни. Вона повинна бути актуальною і тісно пов'язаною з вирішенням практичних фахових завдань. Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою (предметною або цикловою комісією) переліку. Студенти також можуть пропонувати свої теми. Порядок затвердження тем курсових проектів (робіт) та їх керівників визначається вищим закладом освіти. У вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації керівництво курсовими проектами (роботами) здійснюється професорами, доцентами і старшими викладачами, якімають досвід науково-педагогічної і практичної роботи. У вищих закладах освіти першого і другого рівнів акредитації курсовими проектами (роботами) керують кваліфіковані досвідчені викладачі та спеціалісти, які мають досвід практичної діяльності у відповідній галузі. Захист курсового проекту (роботи) проводиться комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри (предметної або циклової комісії), у тому числі керівника курсового проекту (роботи). Якість виконання курсового проекту (роботи) та результати його захисту оцінюються за чотирибальною шкале («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Консультація Консультація – форма навчального заняття, під час якого студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультації протягом семестру (поточні консультації, семестрові) та перед контрольним заходом (екзаменаційні) проводяться за графіком деканату, факультету. Консультація може бути індивідуальною або проводитись для академічної групи чи потоку студентів. Це залежить від того, чи консультує викладач студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань (курсового та дипломного проекту (роботи), чи з теоретичних питань навчальної дисципліни або певних аспектів їх практичного застосування. Обсяг часу на проведення консультацій у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації визначається відповідно до Норм часу для розрахунку і обліку навчальної роботи, затверджених наказом МОН України, і відображається у навчальному плані (робочому навчальному плані). Зокрема, на проведення консультацій протягом семестру він диференціюється залежно від форм навчання і визначається для академічної групи як частина загального обсягу часу, відведеного на вивчення конкретної навчальної дисципліни: 4%— денна (стаціонарна) форма навчання; 8% — вечірня форма навчання; 12% — заочна (дистанційна) форма навчання. Обсяг часу на проведення консультацій протягом семестру у вищих закладах освіти першого і другого рівнів акредитації передбачається навчальним планом спеціальності і, як правило, становить 200 годин на весь термін навчання (4 роки) або 50 годин на один навчальний рік. Розподіл часу за навчальними дисциплінами здійснюється керівником вищого закладу освіти. Час для проведення екзаменаційних консультацій в закладах освіти всіх рівнів акредитації відводиться за такими нормами: семестровий екзамен — 2 години на академічну групу; державний екзамен — 2 години на академічну (екзаменаційну) групу з кожної навчальної дисципліни (розділу програми). Самостійна робота студента Життям доведено, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцні. У процесі викладання навчального матеріалу засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків – на слух і зір. Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації. Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування у студентів навичок самостійної творчої роботи. Самостійна робота - це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навичок, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять. Мета самостійної роботи студентів двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навичок. Основними функціями самостійної роботи студентів є: пізнавальна, самостійна, прогностична, коригуюча та виховна. Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. Самостійна функція - це формування вмінь і навичок, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична функція є вмінням студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Виховна функція - це формування самостійності як риси характеру. Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Метою самостійної роботи є формування самостійності студента, його вмінь, знань, навичок, що здійснюється опосередковано через зміст і методи всіх видів навчальних занять. Самостійна робота – це робота студентів яка планується та виконується за завданнями і за методичного керівництва викладача, але без його безпосередньої участі. Самостійна робота студентів необхідна не лише для оволодіння певною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в навчальній, науковій, професійній діяльності, здатності брати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації тощо. Незалежно від спеціалізації будь-який молодий спеціаліст повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння і навички діяльності зі свого профілю, досвід творчої діяльності з рішення нових проблем, досвідом соціально-оціночної діяльності. Дві останні складові освіти формуються саме в процесі самостійної роботи студентів. Вища школа відрізняється від середньої спеціалізацією, але головним чином - методологією навчальної роботи і ступенем самостійності навчання. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. Студент сам здійснює пізнання. Ніякі знання, якщо вони не підкріпленні самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини. Крім того, самостійна робота має виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність умінь та навичок, але й як рису характеру, яка грає суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації. Самостійна робота студентів повинна систематично контролюватися викладачем. Основою для самостійної роботи служить науково-теоретичний курс, комплекс отриманих студентами знань. Під час розподілу завдань студенти отримують інструкції щодо їх виконання, методичні вказівки, посібники, перелік необхідної літератури. Потенційні можливості людини можуть повною мірою проявитися і реалізуватися лише у раціональній самоорганізації навчальної діяльності. Потрібно мати на увазі, що здатність до самостійної навчальної діяльності не має безпосереднього зв'язку з рівнем розвитку окремих пізнавальних процесів чи мотиваційних потреб і не може бути пояснена ними. Існують такі види самостійної роботи студентів: Вивчення нового матеріалу: читання та конспектування літературних джерел інформації; перегляд відеозаписів; прослуховування лекцій магнітних записів; інші види занять. Поглиблене вивчення матеріалу: підготовка до контрольних, практичних, лабораторних робіт, колоквіумів, семінарів, виконання типових завдань; інші види занять. Вивчення матеріалу з використанням елементів творчості: проведення лабораторних робіт з елементами творчості; вирішення нестандартних завдань; виконання курсових робіт; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій із заданої теми; інші види занять. Удосконалення теоретичних знань і практичних навичок в умовах виробництва: навчальні практикуми, робота на кафедрах; усі види практик; дипломне проектування; інші види занять. Під ефективною самостійністю розуміється вміння без систематичного контролю, допомоги та стимуляції з боку викладача самостійно працювати на заняттях, вдома, у бібліотеці, вміння організувати окремі форми роботи і всю навчальну діяльність в цілому. Тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки спеціалістів. Самостійна робота студентів з кожної дисципліни навчального плану повинна забезпечити: - системність знань та засобів навчання; - володіння розумовими процесами; - мобільність і критичність мислення; - володіння засобами обробки інформації; - здатність до творчої праці. Одним із головних аспектів організації самостійної роботи є розробка форм і методів організації контролю за самостійною роботою студентів. Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною процесу підготовки фахівців. Зміна концептуальної основи й розширення функцій самостійної роботи студента не тільки веде до збільшення її обсягу і важливості, а й викликає зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом як рівноправними суб'єктами навчальної діяльності, тобто коригує всі психолого-педагогічні (організаційні, методичні) засоби забезпечення самостійної роботи студентів. Усе це ставить вимоги до пошуків таких форм навчальної роботи у ВНЗ, коли допомога і контроль з боку викладача не пригнічуватимуть ініціативи студента, а привчатимуть його самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався на аудиторних навчальних заняттях. Контроль самостійної роботи студентів включає: - відповідь на контрольні або тестові питання; - перевірку конспекту; - перевірку рефератів; - перевірку вирішених завдань; - перевірку виконаних вправ і завдань; - перевірку виконаних індивідуальних завдань. Для самостійного опанування матеріалу певної дисципліни кафедра розробляє методичні матеріали різного рівня і призначення (так зване дидактичне забезпечення), до того ж ці матеріали повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Контрольні заходи Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні на окремих його завершених етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента. Вищий навчальний заклад може використовувати модульну та інші форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певної дисципліни і їх результати враховувати при виставленні підсумкової оцінки. Семестровий контроль Семестровий контроль проводиться у формах семестрового іспиту, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Семестровий іспит – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід. Семестровий диференційований залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань. Семестровий диференційований залік планується за відсутності модульного контролю та іспиту і не передбачає обов'язкову присутність студентів. Семестровий залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях. Семестровий залік планується за відсутності модульного контролю та іспиту і не передбачає обов'язкову присутність студентів. Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни (семестрового іспиту, диференційованого заліку або заліку), якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї навчальної дисципліни. Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та іспитів. При використанні модульного контролю іспити можуть не проводитися. Іспити проводяться згідно з розкладом, який доводиться до відома викладачів і студентів не пізніше, як за місяць до початку сесії. Порядок і методика проведення заліків та іспитів визначаються вищим навчальним закладом. Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за чотирибальною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"), а заліків - за двобальною шкалою ("зараховано", "незараховано") і вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку, навчальну картку студента. Студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з вищого навчального закладу. Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання іспитів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий - комісії, яка створюється деканом факультету (завідувачем кафедри). Студенти, які не з'явилися на екзамени без поважних причин, вважаються такими що одержали незадовільну оцінку. Державна атестація студента Державна атестація студента здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією (далі - державна комісія) після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики. У державних комісіях студенти, які закінчують виший навчальний заклад, складають державні екзамени та захищають кваліфікаційні (дипломні) проекти (роботи). До складання державних екзаменів та до захисту дипломних проектів (робіт) допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану. За наявності декількох екзаменаційних оцінок з однієї дисципліни у зведену відомість про виконання навчального плану заноситься середня зважена оцінка з округленням до її цілого значення. Складання державних екзаменів або захист дипломних проектів (робіт) проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу за обов'язкової присутності голови комісії. Захист дипломних проектів (робіт) може проводитися як у вищому навчальному закладі, так і в закладах та організаціях, для яких тематика проектів (робіт), що захищаються, становить науково-теоретичний або практичний інтерес. Державний екзамен проводиться як комплексна перевірка знань студентів з дисциплін, передбачених навчальним планом. Державні екзамени проводяться за білетами, складеними у повній відповідності до навчальних програм за методикою, визначеною вищим навчальним закладом. Тривалість державних екзаменів не повинна перевищувати 6 академічних годин на день. Результати захисту дипломного проекту (роботи) та складання державних екзаменів визначаються оцінками "відмінно", "добре", "задовільно" і "незадовільно". Результати захисту дипломних проектів (робіт), а також складання державних екзаменів, оголошуються у цей же день після оформлення протоколів засідання державної комісії. Студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію). Студенту, який отримав підсумкові оцінки "відмінно" не менше як з 75 відсотків усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань - оцінки "добре", склав державні екзамени з оцінками "відмінно", захистив дипломний проект (роботу) з оцінкою "відмінно", а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри (предметної або циклової комісії), видається документ про освіту (кваліфікацію) з відзнакою. Рішення державної комісії про оцінку знань, виявлених при складанні державного екзамену, захисті дипломного проекту (роботи), а також про присвоєння студенту-вішускнику відповідного освітнього рівня (кваліфікації) та видання йому державного документа про освіту (кваліфікацію) приймається державною комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, котрі брали участь в засіданні. При однаковій кількості голосів голос голови є вирішальним. Студент, який під час складання державного екзамену або під час захисту дипломного проекту (роботи) отримав незадовільну оцінку, відраховується з вищого навчального закладу і йому видається академічна довідка. У випадках, коли захист дипломного проекту (роботи) визнається незадовільним, державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист той самий проект (роботу) з доопрацюванням, чи він зобов'язаний опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). Студент, який не склав державного екзамену або не захистив дипломний проект (роботу), допускається до повторного складання державних екзаменів чи захисту дипломного проекту (роботи) протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу. Запитання і завдання для самоконтролю У чому полягає відмінність семінарського заняття як форми організації навчання від середньовічного диспуту? Розкрийте характерні особливості демократичного й авторитарного напрямів у проведенні семінарських занять. Чим визначається місце і роль семінарських занять у навчальному процесі в сучасній вищій школі? З якою кількістю студентів проводиться семінарське заняття? Чи обов’язкове оцінювання участі студентів у семінарських заняттях? Охарактеризуйте різновиди семінарських занять. Обґрунтуйте своє ставлення до семінарських занять різних типів. Чи слід викладачеві, вибираючи той чи інший тип семінарського заняття, ураховувати термін навчання студентів у вузі? Якими ще критеріями має, на Ваш погляд, керуватися викладач? Розкрийте місце і роль дискусії в організації навчання у вищій школі. Визначте педагогічні передумови успіху дискусії на семінарському занятті. Назвіть відомі Вам прийоми навчання студентів умінню вести дискусію. Охарактеризуйте практичне заняття як форму навчальної діяльності. Яка дидактична мета практичного заняття? З якою кількістю студентів проводиться практичне заняття? Що передбачає підготовка викладача і студентів до проведення практичного заняття? Назвіть основні вимоги до організації і проведення практичного заняття. Що таке лабораторне заняття? З якою метою застосовуються лабораторні заняття у навчальній діяльності? Яка дидактична мета лабораторного заняття? З якою кількістю студентів проводиться лабораторне заняття? Які етапи підготовки і проведення лабораторного заняття? Яка роль індивідуальних занять у навчальному процесі? Назвати види індивідуальних завдань, охарактеризувати їх, визначити їх місце у навчальному процесі. Яка роль курсових і дипломних робіт у навчальному процесі студента? В чому відмінність між курсовим проектом і курсовою роботою? Як формується тематика курсових проектів (робіт)? Хто може здійснювати керівництво курсовими проектами (роботами)? Як здійснюється захист та оцінювання курсового проекту (роботи) ? Як здійснюється контроль за проведенням індивідуальних занять? Який порядок визначення тематики дипломних робіт і затвердження їх наукових керівників? Який порядок і термін зберігання курсових та дипломних робіт? Консультація, її роль у навчальному процесі. Для якої кількості студентів проводиться консультація? Якими документами регламентується обсяг часу на проведення консультацій? Розкрити значення самостійної роботи як виду навчальної діяльності. Яку частину загального обсягу навчального часу студента може становити самостійна робота? Чим визначається зміст самостійної роботи студента над конкретною навчальною дисципліною? Якими навчально-методичними засобами забезпечується самостійна робота студентів? Де може виконуватися самостійна робота студента? Яка роль викладача в організації самостійної роботи студента? Чи можлива самостійна робота студента за участі викладача або іншого фахівця вищого закладу освіти? Якщо можлива, то за яких обставин? Які обов'язки вищого закладу освіти щодо організації самостійної роботи студента, її методичного забезпечення? Чому самостійна робота студента є засобом саморозвитку майбутнього спеціаліста? Назвати види самостійної роботи студента. Охарактеризувати кожен. Які контрольні заходи відбуваються під час навчального процесу з дисципліни? Види семестрового контролю. Державна атестація з дисципліни. У чому вона полягає і яким чином відбувається? Запитання до семінарського заняття Методика самостійної підготовки студента до семінарських, практичних і лабораторних занять Методика самостійної підготовки студента до модульного контролю, заліків та іспитів Методика самостійного здобуття знань з навчальної і наукової літератури та інтернету Пошук інформації Самостійна робота 1. варіант 1. З якою кількістю студентів проводиться семінарське заняття? 2. Розкрийте місце і роль дискусії в організації навчання у вищій школі. 3. Які етапи підготовки і проведення лабораторного заняття? 4. Як здійснюється захист та оцінювання курсового проекту (роботи)? 5. Яка роль викладача в організації самостійної роботи студента 6. Державна атестація з дисципліни. У чому вона полягає і яким чином відбувається? 2 варіант 1. Чи обов’язкове оцінювання участі студентів у семінарських заняттях? 2. Від чого залежить ефективність проведення практичних занять? Відповідь обґрунтуйте. 3. Яку частину загального обсягу навчального часу студента може становити самостійна робота? 4. Консультація, її роль у навчальному процесі. 5. Які контрольні заходи відбуваються під час навчального процесу з дисципліни? 3 варіант 1 .Охарактеризуйте різновиди семінарських занять. 2.Який порядок і термін зберігання курсових та дипломних робіт? 3. Назвати види індивідуальних завдань, охарактеризувати їх, визначити їх місце у . навчальному процесі. 4. Що передбачає підготовка викладача і студентів до проведення практичного заняття? 5. Яка дидактична мета лабораторного заняття? 1 2 |