лікування. Постернак С.С Лікарський контроль за дітьми та підлітками, які. Лікарський контроль за дітьми та підлітками, які займаються спортом
 Скачать 82 Kb.
|
|
Донецький національний медичний університет Кафедра реабілітаційної та спортивної медицини Дисципліна «Фізична реабілітація та спортивна медицина» Розділ «Спортивна медщицина» Реферат на тему: «Лікарський контроль за дітьми та підлітками, які займаються спортом» Виконала: студентка II групи, IV курсу, II факультету Постернак С.С. Перевірив викладач: Рудь О.В Кропивницький – 2022 Зміст Вступ ……………………………………………………………………… 3 Лікарський контроль дітей і підлітків ……………….………………….. 4 Дослідження фізичного розвитку ………………………………………... 6 Дослідження центральної нервової системи …………………………….. 6 Дослідження серцево-судинної системи ………………………………….. 8 Дослідження сечовидільної системи ……………………………………… 10 Висновок ……………………………………………………………………… 12 Список використаної літератури ………………………………………….. 13 Вступ Лікарський контроль за тими, що займаються фізичною культурою і спортом являє собою основний розділ спортивної медицини і здійснюється фахівцями - спортивними лікарями. У сучасних умовах не можна уявити собі роботу викладача (тренера) без систематичного зв'язку, тісного контакту зі спортивними лікарями. Перший, з ким зустрічається будь-яка людина, прагнуча до занять спортом або бажаюча зайнятися фізичними вправами для зміцнення свого здоров'я, - це спортивний лікар. Саме він вирішує питання: в першому випадку - чи можна взагалі займатися спортом, у другому - про «дозу» фізичного навантаження, яка повинна відповідати функціональним особливостям, фізичним можливостям даної особи і сприяти зміцненню його здоров'я. Спортивний лікар надалі супроводить спортсмена все його спортивне життя, бо без поради і допомоги лікарі не можна раціонально організувати тренувальний процес. Він веде систематичне спостереження за станом здоров'я спортсмена, змінами функції його систем і органів, виявляє ознаки предпатологических станів і захворювань, вживає заходів до попередження їх виникнення і лікує, якщо вони вже виникли. Лікарський контроль дітей і підлітків У процесі занять дітей та підлітків фізкультурою і спортом вирішуються тісно взаємопов'язані завдання – оздоровлення, виховання та фізичної підготовки. В даний час теоретично обґрунтовано і широко застосовується система багаторічної підготовки юних спортсменів. Ця система передбачає такі основні етапи: попередню підготовку – у віці 6–9 років; початкову спортивну спеціалізацію – в 10–12 років, поглиблене тренування в обраному виді спорту – в 13–15 років, спортивне вдосконалення – у віці 16 років і старше з урахуванням вікових та індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей. При лікарському обстеженні юних спортсменів слід брати до уваги тенденції розвитку сучасного спорту, які проявляються у все зростаючій інтенсифікації тренувальних навантажень з акцентом на спеціалізовану підготовку, зниження вікового цензу на всіх етапах підготовки резервів для спорту вищих досягнень. Вочевидь, подібна тенденція виникла внаслідок того, що в кожному шкільному колективі є діти та підлітки, які випереджають однолітків у темпах росту та розвитку і в зв'язку з цим здатні переносити значні за обсягом і інтенсивністю тренувальні навантаження і показувати високі спортивні результати. Лікарський контроль за юними спортсменами здійснюється відповідно до загальних організаційно-методичних положень спортивної медицини та передбачає визначення стану здоров'я, особливостей фізичного розвитку і статури, функціональних можливостей. Недооцінка вікових та індивідуальних анатомо-фізіологічних особливостей юних спортсменів є причиною припинення зростання спортивних результатів, розвитку передпатологічних і патологічних станів. У практиці лікарського контролю прийнято розподіл школярів на такі групи: молодшого шкільного віку (6–10 років), середнього шкільного віку (11–14 років) і старшого шкільного віку (15–17 років). Діти і підлітки, початківці, що займаються в дитячо-юнацькій спортивній школі (ДЮСШ), допускаються до тренувань за довідкою лікаря підліткового кабінету, дійсною протягом 3 місяців. Надалі юні спортсмени повинні перебувати під наглядом фахівців у лікарсько-фізкультурному диспансері. Принциповим положенням проведеного лікарського контролю є те, що до спортивних тренувань допускаються тільки здорові діти. При обґрунтуванні лікарських рекомендацій слід враховувати, що відхилення у стані здоров'я, які не позначаються на працездатності при звичайних заняттях з фізичного виховання, можуть обмежувати показання або служити протипоказанням до занять спортом. Необхідно виявляти і проводити санацію вогнищ хронічної інфекції, таких як каріозні зуби, хронічний тонзиліт та інші, що є причиною порушень серцевого ритму, судинної дистонії, а також провокують перенапруження у юних спортсменів. Слід з'ясувати, які захворювання і травми переніс школяр. Важливі анамнестичні дані про спадкові захворювання, особливості статури і рухових можливостях батьків, бо ці відомості мають значення при спортивному відборі. Заслуговують уваги матеріально-побутові умови життя дітей. У спортсменів 12–16 років необхідно з'ясувати, чи існують шкідливі звички (паління та інші). Спортивний анамнез дозволяє уточнити уявлення про функціональний стан юних спортсменів, дізнатися, з якого віку почалися регулярні спортивні тренування, динаміку спортивних результатів в обраному виді спорту. Необхідно отримати відомості про характер, обсяг та інтенсивність тренувальних навантажень, навчально-тренувальні збори, кількість і масштаб змагань. Дослідження фізичного розвитку При дослідженні фізичного розвитку належну увагу слід приділяти соматоскопії і антропометрії. Важливо своєчасно виявити порушення постави, деформації грудної клітки і хребта, сплощення стоп. Оцінка фізичного розвитку проводиться за допомогою стандартів, розроблених для відповідних вікових груп юних спортсменів. Відомо, що особливості фізичного розвитку дітей і підлітків у більшій мірі взаємопов'язані з біологічним, ніж з паспортним, віком, тому необхідно визначати біологічний вік юних спортсменів. Критеріями біологічного віку можуть бути морфологічні та функціональні показники. Одним з комплексних критеріїв біологічного віку юних спортсменів 10–16 років є тип соматичного статусу. Визначення типу соматичного статусу включає оцінку довжини і маси тіла, окружності грудної клітки і стадій розвитку ознак статевого дозрівання. З урахуванням довжини, маси тіла і окружності грудної клітки обстежувані особи поділяються на макро-, мезо- та мікросоматиків залежно від суми сигмальних відхилень цих ознак фізичного розвитку, від стандартів. Якщо сума сигмальних відхилень дорівнює 21–16 балам, обстежуваний відноситься до макросоматичного типу, 15–11 – до мезосоматичного, 10–8 – до мікросоматичного. Дефінітивні стадії розвитку вторинних ознак позначаються символом А, ювенільні – В, відсутність цих ознак – С. Дослідження центральної нервової системи При дослідженні центральної нервової системи і нервово-м'язового апарату спортсменів слід звертати увагу, що формування нервової системи закінчується в шкільному віці. Але сила і врівноваженість цих процесів відносно невеликі, що при нераціональному тренуванні може швидко приводити до виснаження клітин кори головного мозку і стомлення. Велика збудливість і реактивність, висока пластичність нервової системи сприяють швидкому засвоєнню рухових навичок у 6–10 років. Цим пояснюється те, що спортсмени молодшого шкільного віку порівняно легко опановують технічно складну форми рухів. У молодшому шкільному віці при впливі надсильних або монотонних рухових подразників легко розвивається стомлення. Подібні особливості нервової системи в молодшому шкільному віці необхідно враховувати при використанні в тренувальному процесі фізичних вправ на витривалість. Загальні функціональні особливості центральної нервової системи спортсменів середнього шкільного віку характеризуються підвищеною збудливістю і нестійкістю збуджувального і гальмівного процесів, у зв'язку з чим при несприятливих умовах зовнішнього середовища легко виникають функціональні розлади нервової системи. Психіка підлітків своєрідна, їм властива деяка переоцінка своїх сил і можливостей. Нерідко значно виражена лабільність вегетативної нервової системи, яка проявляється підвищеною пітливістю, нестійкістю серцевого ритму і артеріального тиску. Рухова функція достигає високого рівня розвитку у зв'язку з тим, що закінчується формування центральної нервової системи, рухового і вестибулярного аналізаторів. У старшому шкільному віці високого рівня досягає розвиток другої сигнальної системи, складаються основні риси особистості, формується характер, більш об'єктивною стає самооцінка, змінюється мотивування тих чи інших вчинків. У розвитку окремих груп м'язів у дітей шкільного віку помітні статеві та вікові відмінності. Наприклад, сила м'язів, розгинаючих хребет, у хлопчиків з 6 до 12 років збільшується на 40%, а у дівчаток – на 36%; сила м'язів згиначів кисті у хлопчиків більше, ніж у дівчаток, на 1–4 кг. З 10 до 12 років збільшується темп рухів. Швидкість і довільна частота рухів, здатність підтримувати їх максимальний темп до 14–15 років досягають величин, які істотно не відрізняються від дорослих. Виражені також віково-статеві відмінності в темпах приросту результатів швидкісно-силових вправ. До 13–14 років значної досконалості досягають просторова орієнтація, точність стрибків на задану висоту, відмінність амплітуди рухів. Витривалість до динамічної роботи в 8–10 років у хлопчиків і дівчаток істотно не відрізняється. З 11–12 років у хлопчиків показники витривалості до динамічної роботи стають вище, ніж у дівчаток. Витривалість до статичних зусиль зростає у періоді з 10 до 14 років. Результати бігу на 500 м у хлопчиків інтенсивно підвищуються в 13–14 років, а у дівчаток – в 10–13 років. Дослідження серцево-судинної системи При дослідженні серцево-судинної системи юних спортсменів слід враховувати вікові зміни анатомічної будови серця і кровоносних судин, а також характер нейрогуморальної регуляції кровообігу. Частота серцевих скорочень у 6–7 років становить 80–88, в 8–9 років – 76 – 80 і в 10–11 років – 72–76 за хвилину. Найважливішим показником кровообігу є систолічний об'єм крові, який в 6–7 років дорівнює 30–40 мл, в 8–9 років – 34–42 мл і в 10–11 років – 38–54 мл. Особливістю функцій кровообігу в молодшому шкільному віці є відносно низькі величини систолічного об'єму крові та артеріального тиску в поєднанні зі значною частотою серцевих скорочень. При визначенні обсягу та інтенсивності тренувальних навантажень доцільно брати до уваги відносно низький функціональний резерв серця у спортсменів молодшого шкільного віку (6–11 років). Однією з вікових особливостей серця у юних спортсменів є наступні: І тон трохи голосніше II тону, нерідко відзначаються акцент і розщеплення II тону на легеневої артерії, можуть вислуховуватися приглушені або навіть глухі тони серця, досить часто прослуховується систолічний шум. Наявність функціонального систолічного шуму не є протипоказанням до занять спортом. Враховуючи тенденцію до підвищення абсолютних величин артеріального тиску у дітей та підлітків, верхньою межею норми у юних спортсменів слід вважати 130 мм рт.ст. для максимального тиску і 70–75 мм рт.ст. для мінімального. Підвищення артеріального тиску, так звана «юнацька гіпертонія», частіше спостерігається у 12–15 років, що пов'язано з нейроендокринною перебудовою і посиленням адренергічних впливів у періоді статевого дозрівання. «Юнацька гіпертонія» частіше спостерігається у добре фізично розвинених підлітків, які випереджають однолітків у розвитку. Випадки зниженого артеріального тиску зустрічаються, як правило, у дітей молодшого та середнього шкільного віку з низькими антропометричними показниками, які відстають у розвитку від однолітків. На підставі клініко-рентгенологічних даних у спортсменів-підлітків розрізняють три варіанти відхилень у розвитку серця: мітральну конфігурацію, юнацьку гіпертрофію і мале серце. Поєднання мітральної конфігурації серця з функціональним систолічним шумом і акцентом II тону на легеневій артерії нерідко зустрічається у підлітків-спортсменів. Подібний симптомокомплекс може бути причиною помилкової діагностики органічного ураження мітрального клапана. Юнацька гіпертрофія серця зустрічається переважно при відносно ранньому статевому дозріванні і високих показниках фізичного розвитку. Мале (гіпопластичне) серце зазвичай спостерігається у підлітків високого росту, які відстають у статевому дозрівання. Діяльність «гіпопластичного» серця відрізняється малою економічністю, недостатнім функціональним резервом і зниженням адаптаційних можливостей до фізичних навантажень. Особливості розвитку серця слід враховувати при складанні індивідуальних тренувальних програм. З віком у юних спортсменів відбувається значне збільшення адаптаційних можливостей серцево-судинної системи до фізичних навантажень. При раціональній побудові тренувального процесу багато спортсменів 13–16 років досягають видатних результатів. Проте слід пам'ятати, що у дітей молодшого та середнього віку на тлі морфологічної та функціональної незрілості різних елементів серця і судин особливо помітно виступає незавершеність формування механізмів, регулюючих і координуючих різні функції апарату кровообігу. У старшому шкільному віці збільшується кількість циркулюючої крові. При перерахунку кількості крові на 1 кг маси тіла виявляється, що в 15–16 років цей показник стає таким же, як у дорослих. У 6–11 років вміст гемоглобіну сягає 130 г/л, в 12–14 років – 132 г/л, у 15 – 16 років–140 г/л. Кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів у юних спортсменів молодшого, середнього та старшого шкільного віку коливається в досить широких межах. У юних спортсменів порівняно з однолітками, які займаються вправами в обсязі шкільної програми фізичного виховання, більше кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. У спортсменів молодшого шкільного віку збільшена кількість сегментоядерних лейкоцитів і знижена кількість лімфоцитів. Дослідження сечовидільної системи При дослідженні функції виділення у юних спортсменів слід мати на увазі, що наявність білка в сечі не завжди є ознакою захворювання нирок. Нерідко причиною альбумінурії бувають вікові особливості періоду статевого дозрівання. Альбумінурія частіше зустрічається у підлітків, які випереджають однолітків у розвитку, зі слаборозвиненими м'язами, плоскою грудною кліткою і неправильною поставою. Феномен акселерації супроводжується почастішанням випадків невідповідності паспортного віку біологічному. Виділяють індивідуумів з різними варіантами розвитку (звичайне, гармонійна акселерація і ретардація, негармонійна акселерація і ретардація). Варіант розвитку, при якому дитина випереджає однолітків або відстає від них на 1–2 роки за всіма морфофункціональними показниками, визначається як гармонійна акселерація або ретардація. Випадки випередження або відставання від однолітків за одним або кількома морфофункціональними показниками відносяться до негармонійної акселерації або ретардації. Висновок Щоб правильно побудувати заняття фізичними вправами і спортом для облич різного віку і статі, необхідно знати біологічні особливості організму дитини, підлітка, юнака, дівчини. У спортивній медицині на основі вікових і статевих анатомо-фізіологічних особливостей розроблені певні вимоги і рекомендації по побудові навчально-тренувального процесу. Для того щоб правильно використати фізичні вправи, викладач (тренер) повинен знати ці вимоги і рекомендації. У залежності від вікових і статевих особливостей що займаються фізичною культурою і спортом є деякі відмінності в проведенні медичних досліджень і оцінці їх результатів, про що також повинен знати викладач (тренер). Список використаної літератури ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІТЬМИ [Електроний ресурс]/-Режим доступу: http://medmat,pp.ua/36/542.htmlОсобливості лікарського контролю дітей і підлітків [Електроний ресурс]/-Режим доступу: https://studfile,net/preview/3599091/page:10/Лікарський контроль [Електроний ресурс]/-Режим доступу: http://medical-enc,com.ua/vrachebnyj_control.htmЛікарський контроль в спортивній медицині [Електроний ресурс] /-Режим доступу: http://kaf-fis-reab.dsmu.edu.ua/wp content/uploads/2015/02/2_1.pdf |